CC BY
17
УДК 622.33 Леонщ Лазарович Стариченко,
канд. екон. наук 1нститут економ1ки промисловосп НАН Укра!ни, Кт'в
ОКРЕМ1 ПОЛОЖЕННЯ 13 МЕТОДИЧНИХ РЕКОМЕНДАЦ1Й ЩОДО РОЗРОБЛЕННЯ ПРОГРАМИ В1ДНОВЛЕННЯ ТА МОДЕРН13АЩ1
ВУГ1ЛЬНО1 ПРОМИСЛОВОСТ1, ЯК1 БУЛО ПРЕЗЕНТОВАНО НА 3АС1ДАНН1 ВЧЕНО1 РАДИ 1ЕП НАН УКРА1НИ 29 ЖОВТНЯ 2014 р.
НАУКОВА ДИСКУС1Я
Сучасний стан галузг. В Украш основ-ними постачальниками вугшьно! продукцп як сировини для виробництва коксу i металу та як палива для виробництва електроенергп е пiдприeмства Донбасу. 1хня частка у зага-льному обсязi видобутку вугшля в краш в останш роки становила понад 95%, у тому чи^ Донецько! областi - 40%, Лугансько! областi - 35% i Дншропетровсько! областi -20%; ще близько 5% видобуваеться у Львiв-сько-Волинському басейнi.
Донбас належить до найстарших вуп-льних басейшв у свiтi i характеризуеться ве-льми складними гiрничо-геологiчними умо-вами. Близько 80% ушх промислових запашв вугiлля басейну зосереджено в пластах по-тужнiстю до 1,2 м, як правило, дуже газонос-них, часто небезпечних за раптовими вики-дами вугшля i газу, схильних до самозайман-ня. Такi пласти у бшьшосп кра!н не розроб-ляються через вiдсутнiсть ефективних засо-бiв та дорожнечу. Середня глибина розробки вугшьних родовищ Донбасу становить понад 700 м i досягае на рядi шахт 1400 м. Шахт-ний фонд - зношений i застарiлий за техшч-ним рiвнем. Продуктивнiсть працi на доне-цьких шахтах у 4-6 разiв нижча, нiж на шахтах Роси, Польщi, Нiмеччини.
Вугiлля Донбасу характеризуеться, за винятком лише окремих шахт, низькою якю-тю, зокрема високим вмютом сiрки, що сут-тево обмежуе попит на нього в умовах зрос-таючих вимог до якосп металу i вщповщно коксу та екологiчних вимог до використання палива.
Аналопчними несприятливими умова-ми розробки вугiльних родовищ характеризуеться також Львiвсько-Волинський ба-сейн.
Зважаючи на зазначенi обставини, в Украш вiдразу пiсля набуття нею незалеж-ностi стала здiйснюватися, спочатку стихш-на, а потiм упорядкована, реструктуризащя вугшьно! промисловостi. Було передано на закриття, переважно у 1990-х роках, 94 шах-ти; 38 шахт з найбшьш сприятливими при-родними умовами i вiдносно високим техш-чним рiвнем приватизовано або надано в оренду чи концесда; наразi 93 шахти перебу-вають у державнш власностi i до останнього часу отримували державну фшансову тд-тримку, покриваючи виручкою вiд продажу вугшьно! продукци лише третину витрат на !! виробництво.
Намагання попереднiх урядiв тдтри-мувати «на плаву» велику кшькють малопро-дуктивних глибокозбиткових шахт за раху-нок «розмазування» на вшх видiлених дота-цiй при обмеженому субсидуванш техшчно-го переоснащення навiть тих шахт, що могли стати беззбитковими, призвело до неефек-тивного використання бюджетних коштiв i у пiдсумку до деградацп державного сектору галуз1
За останнi 3 роки субсидування державного сектору галузi збшьшилось бiльше нiж у два рази i досягло 14 млрд грн, що в 1,5 раза перевищуе бюджетш витрати на охоро-ну здоров'я в кра!ш; водночас так само збь льшилася кредиторська заборгованiсть дер-жавних вугледобувних тдприемств, склавши
© Л.Л. Стариченко, 2014
Економгка промисловостг Экономика промышленности
19 млрд грн, що вдвiчi перевищуе вартiсть рiчного обсягу вироблено! продукци. Фак-тично усi державнi вугiльнi пiдприeмства е банкрутами i вщ юридичного визнання !х такими рятуе лише введений у галузi мора-торiй на банкрутство.
Недержавний сектор вугшьно! промис-ловостi, переважна бшьшють шахт якого ш-тегрована у мiжгалузевi (енергетичну, мета-лургiйнi) корпорацп, не отримуючи державно! фшансово! пiдтримки, дотепер функщо-нував вщносно стабiльно i мае перспективи подальшого розвитку.
У 2013 р. державш шахти, становлячи 70% ушх дiючих шахт кра!ни, видобули 30% загального обсягу вугшля, а недержавнi шахти (30%) - 70% вугшля. Крiм того, за екс-пертними оцiнками до 1,5-3,0% вщ врахова-ного обсягу вугшля видобуто у нелегальних дрiбних копальнях («копанках») без дотри-мання будь-яких правових норм. Дiевих за-ходiв щодо призупинення цього кримшаль-ного по сутi «бiзнесу» дотепер не було вжи-то.
Внаслщок вiйськових дiй у Донбасi у 2014 р. значна частина шахт припинила ви-робничу дiяльнiсть. Станом на середину ве-ресня не дiяли 74 шахти iз 119 (62%), у тому чи^ в державному секторi - 64 шахти з 81 (79%) i в недержавному секторi - 10 шахт з 38 (26%). Багато шахт зазнали руйнувань комплекшв поверхш, ряд шахт затоплено; пошкоджено промислову шфраструктуру вугледобувних тдприемств. Разом з тим продовжувалось видобування вугшля з неле-гальних «копанок».
Станом на початок листопада 2014 р. бшьшють - 81 вггчизняна шахта (62%), у тому чи^ 62 шахти (67%) державного сектору i 19 шахт (50%) недержавного сектору, опи-нилися на територи, нешдконтрольнш укра-!нськш владi, та поза системою господарю-вання, що регламентуеться нормативно-правовими актами укра!нсько! держави (зок-рема, щодо щноутворювання, збуту вугшьно! продукци, державно! тдтримки збиткових вугледобувних пiдприемств).
Вугледобувш пiдприемства на цiй територи зараз намагаються продовжити або вщновити господарську дiяльнiсть у нових
умовах, але перспективи !х функцiонування виглядають дуже непевними i для бшьшосп невтiшними. Так, через порушення зв'язюв з партнерами, а також пошкодження промис-лово! iнфраструктури на рядi шахт, як дер-жавних, так i недержавних, виникли серйознi проблеми зi збутом видобутого вугiлля (при наявносп його дефiциту на укра!нських ТЕС); збитковi державнi шахти без державно! фшансово! тдтримки, яка припинилася iз серпня 2014 р., взагалi не зможуть довго ю-нувати.
Висновки та пропозицИ'
Вугшьна промисловють Укра!ни вже тривалий час перебувае у критичному сташ, який зараз перетворився на катастрофiчний внаслщок вшськового конфлiкту в Донбасi.
Вугледобувш тдприемства на терито-рi!, нешдконтрольнш укра!нськш владi, поставлено в умови «самовиживання», що е згубними для них, особливо для збиткових пiдприемств державного сектору. За таких обставин укра!нська влада не повинна про-водити полггику повно! економiчно! iзоляцi! таких тдприемств, а з орiентацiею на май-бутне, у межах реальних можливостей, мае сприяти збереженню принаймнi перспектив-них шахт, вiдновленню i встановленню !х господарських зв'язкiв з тдприемствами-споживачами вугiльно! продукцi! на всш те-риторi! кра!ни.
Будучи не в змозi здiйснювати безпо-середне субсидування «вщчужених» збиткових вугшьних пiдприемств, укра!нська влада може надавати !м непряму, опосередковану фiнансову допомогу за такою схемою: вуп-льне тдприемство, розташоване на територi! «ДНР» або «ЛНР», реалiзуе свою продукщю пiдприемству (наприклад, енергогенеруючiй компанi!) за межами дано! територи за щною на рiвнi собiвартостi, а держава вщшкодовуе пiдприемству - споживачу вугшьно! продукцп збиток вщ !! придбання (виходячи iз рiз-нищ мiж фактичною i ринковою щнами). Та-ка схема свого часу (до 1990-х роюв) засто-совувалась у Шмеччиш, i хоча шзшше вона була визнана недоцiльною, як тимчасова мо-же бути прийнятною для Укра!ни в надзви-чайнш ситуацi!, що склалася.
Економгка промисловостг Есопоту of
У подальшому першочерговою проблемою стане вщбудова зруйнованих, по-шкоджених шахт, що потребуе певного часу i значних коштiв. Логiчним видаеться вщбудова шахт на сучаснш основу з використан-ням новiтнiх техшко-технолопчних рiшень, що, однак, може ютотно збiльшити вартiсть вiдновлювальних робiт. Тому цей шдхщ слiд визнати безумовно доцшьним для найбiльш потужних перспективних шахт. Шахти ж найменш продуктивш й безперспективнi що-до !х рентабельностi вiдновлювати взагалi недоцiльно. Виршення ще! проблеми мае бути економiчно обгрунтованим i соцiально виваженим.
Зважаючи на загальний стан вугшьно! промисловостi, слщ ставити завдання не про просте 11 вiдтворення у форматi, що склався у минулому, а про радикальну оргашзацшно-економiчну та техшко-технолопчну модерш-зацiю з орiентацiею на досягнення беззбит-ковостi галузi. Для цього необхщш викладенi нижче заходи, яю слiд негайно розпочати стосовно пе! частини вугшьно! галузi, що зараз тдпорядкована укра!нськш владi, а по^м стосовно галузi в цшому.
1. Передусiм треба передбачити виве-дення з експлуатацп найбiльш збиткових, занедбаних шахт, у першу чергу - з числа зруйнованих i затоплених, як потребують значних витрат на вщновлення, а у подальшому - значних дотацш. За орiентовними експертними оцiнками - це 50-60 шахт. Але одночасне закриття тако! кiлькостi шахт е проблематичним з рiзних мiркувань: сощ-альних, енергетично! безпеки кра!ни, фшан-сових можливостей. Цей процес мае зайняти 7-10 роюв.
Частину (приблизно половину) зазна-чених шахт доцшьно перевести у режим кон-сервацп: одш з них з перетворенням на водо-вiдкачувальнi станцп - у разi потреби за гщ-рогеолопчними висновками, другi - з метою тимчасового заощадження коштiв на !х лшвь дацiю, третi - для збереження можливосп подальшо! реконструкци з виведенням на беззбиткову роботу. Складеш попередш пе-релiки шахт, що тдлягають виведенню з експлуатацil (консервацп, лiквiдацil), доцiль-но щороку коригувати, виходячи з реального
стану шахт, створюючи таким чином конку-рентнi стимули для шахт щодо 1х збереження або включення до числа дiючих, тобто зма-гання за право на юнування.
2. Стосовно державних шахт, що за-лишаються в експлуатацп, необхiдно забез-печити 1х тимчасове (до техшчно! модернiза-цil) дотування у повному обсязi (а не на рiвнi нинiшнiх 60-90% вщ потреб, включаючи ка-пiтальнi дотацп на просте вiдтворення ви-робничих потужностей) i збiльшити субси-дування техшчного переоснащення (розши-реного вщтворення) на конкурсних засадах за умови подальшого скасування або iстот-ного зменшення поточних дотацш. Вщповщ-но слщ суттево удосконалити систему державно! тдтримки (субсидування) вугледо-бувних тдприемств з наданням !й стимулю-ючого характеру, використавши наявнi нау-ково-методичнi розробки.
3. Потребуе реформування оргашза-цiйно-економiчна структура державного сектору вугшьно! промисловосп з орiентацiею на створення у ньому ринкового конкурентного середовища.
Iснуючi державнi унiтарнi вугледобув-ш пiдприемства слiд укрупнити i корпорати-зувати з наданням шахтам (шахтоуправлш-ням) у !х складi статусу дочiрнiх пiдпри-емств. Така реоргашзащя мае пiдвищити економiчну самостiйнiсть та вщповщальнють пiдприемств i водночас спростити процедури !х подальшого можливого роздержавлення.
У ру^ тенденцiй до децентралiзацi! влади доцiльно розглянути питання щодо створення на базi iснуючих тдприемств ре-гiональних державних акцiонерних компанш на рiвнi областей. У цьому раз^ наприклад, !м мае видшятися на ряд рокiв наперед зага-льна сума державного фiнансування i нада-ватися право самостiйно розподшяти цю суму за напрямами використання (дотування, субсидування технiчного переоснащення i реконструкцi!, фiнансування виведення з експлуатацп тощо), тобто значною мiрою самостшно проводити полiтику стосовно державного сектору вугшьно! галуз^
4. Необхщно здiйснити лiбералiзацiю ринку вугiльно! продукци iз скасуванням так званого оптового ринку вугшля, як це й пе-
Економта промисловостi Экономика промышленности
редбачалося прийнятою у 2010 р. програмою реформ, шляхом переходу до укладення пря-мих договорiв (контракпв) мiж виробниками i споживачами вугiльно! продукцi! та впро-вадження бiржово! (аукцiонно!) торгiвлi ву-гiллям. При цьому нишшнього оператора оптового ринку вугiлля - державне тдпри-емство «Вугiлля Укра!ни» доцiльно не лшвь дувати, як намiчалося ранiше, а перетворити на галузевий iнформацiйно-консалтинговий центр з функщями монiторингу та прогнозу-вання ринку вугшьно! продукци, вщповщно-го шформацшного забезпечення органiв влади та тдприемств, розробки пропозицш щодо захисту внутршнього вугiльного ринку, посередництва в укладант договорiв (контракпв) мiж виробниками та споживачами вугшля та ш.
5. Необхiдно продовжити роздержав-лення вугiльно! промисловостi шляхом при-ватизацi! або передачi в концесда чи оренду державних вугледобувних тдприемств. При цьому слщ вщмовитися вiд «кампанiйщини» i здiйснювати щ процеси у мiру попиту, удо-сконаливши iснуючу нормативно-правову базу.
Водночас слщ сприяти поширенню на-копиченого певного позитивного досвщу спiльно! розробки вугшьних родовищ дер-жавними i приватними пщприемствами, а також iнших форм державно-приватного партнерства.
6. Недержавний сектор вугшьно! промисловосп, який загалом устшно функцю-нуе у ринковому середовищ^ не потребуе термiнового i кардинального реформування. Разом з тим слщ вжити ршучих заходiв щодо припинення або легалiзацi! несанкцюно-ваного видобування вугшля з так званих «копанок».
7. У сферi техтко-технолопчно! мо-дернiзацi! вугiльно! промисловостi треба не ильки впроваджувати iснуючу сучасну висо-копродуктивну технiку i передовi технологи, але й працювати над створенням i викорис-танням принципово нових засобiв виймання вугiлля в уткальних за складнiстю умовах укра!нських родовищ, що з часом можуть бути затребуваними й на свгговому ринку. Слщ розглянути питання щодо створення
спшьного, за учасн держави та приватного 6i3Hecy на умовах державно-приватного партнерства, шновацшного (венчурного) фонду з вщповщними механiзмами комерцiалiзацiï наyково-технiчних розробок.
8. Радикальна модертзащя вyгiльноï промисловосп буде пов'язана, безумовно, 3i значним скороченням зайнятого в галyзi персоналу. Необхщно удосконалити дiюче зако-нодавство щодо соцiального захисту пращв-никiв, що вивiльняються, з урахуванням дос-вiдy Нiмеччини, Великобританiï, Польщ^ та розробити i реалiзyвати дieвi заходи щодо створення нових робочих мюць у депресив-них шахтарських регiонах з використанням державних i приватних швестицшних ресур-сiв.
9. Визначаючи вyгiльнy промисловiсть суттевим чинником енергетичноï безпеки краïни, треба, однак, вщмовитися вщ ще по-ширеноï серед фахiвцiв орiентацiï на макси-мальне забезпечення вiтчизняноï економiки власним вугшлям, вiддавши прiоритет досяг-ненню беззбитковостi вyгiльноï галyзi. 1м-порт яюсного i за прийнятною щною вyгiлля, який вже й зараз становить вщчутну частку паливно-енергетичного балансу, мае стати суттевою складовою енергетично!' полiтики, для чого слщ розвивати вщповщну iнфра-структуру (глибоководш порти тощо).
10. Прискореному й устшному здiйс-ненню радикально!' та багатопланово!' модер-нiзацiï паливно-енергетичного комплексу, i в тому чи^ вyгiльноï промисловостi Украïни, могла би суттево посприяти матерiальна й iнтелектyальна допомога европейськоï спiль-ноти. Конкретнi сфери та форми такоï допо-моги мають бути визначенi у процеш розробки вiдповiдноï програми.
11. Реальними видаються такi орiен-товт термiни виконання основних заходiв щодо вщновлення та модернiзацiï вyгiльноï промисловосп:
1) вiдновлення зруйнованих i пошко-джених шахт - 2015-2017 рр.;
2) впровадження тимчасового порядку державноï фiнансовоï пiдтримки пiдпри-емств-споживачiв вyгiльноï продукц^, прид-баноï за щною, вищою за ринкову, у пщпри-емств-виробникiв цiеï продукц^, розташова-
Економта npoMurnoeocmi Economy of Industry
них на територи, що зараз не контролюеться укра!нською владою, - 2015 р.;
3) поетапне (спочатку в частит вуп-льно! галузi, що зараз тдпорядкована укра-!нськiй влад^ а потiм у всiй галуз^ впрова-дження удосконалено! загально! системи державно! пiдтримки (субсидування) вугле-добувних пiдприемств - 2016 р.;
4) поетапне впровадження удоскона-лено! системи соцiального захисту пращвни-кiв, що вивiльняються внаслiдок реструкту-ризацi! та модернiзацi! галузi, - 2016 р.;
5) реформування оргатзацшно-еконо-мiчно! структури державного сектору галузi (корпоратизацiя вугледобувних пiдприемств, створення регюнальних державних акцю-нерних вугiльних компанш) - 2017 р.;
6) лiбералiзацiя вугiльного ринку (пе-рехiд до укладення прямих контракпв мiж
виробниками i споживачами вугiльно! продукций впровадження бiржово!, аукцiонно! торгiвлi вугшлям) - 2017 р.;
7) створення галузевого шновацшно-венчурного фонду за участю держави та приватного бiзнесу - 2018 р.;
8) реструктуризащя галузк
консервацiя збиткових шахт - до
2020 р.
лшыдацш збиткових шахт - до 2025 р.;
9) приватизащя, передача в концесда або оренду державних шахт - до 2025 р.;
10) припинення дотування (державно! тдтримки за собiвартiстю продукци) вугледобувних тдприемств - до 2027 р.;
11) припинення ушх форм систематичного субсидування (державно! фшансово! тдтримки) вугледобувних тдприемств -2030 р.
Надшшла до редакцИ 06.11.2014 р.
Економгка промисловостг Экономика промышленности
