CC BY
305
УДК 343.8 (477) М. В. РОМАНОВ,
канд. юрид. наук, доц., Надюнальний ушверситет «Юридична академiя Украши iменi Ярослава Мудрого», м. Харкiв
ЗВ1ЛЬНЕННЯ В1Д В1ДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ ЗА ХВОРОБОЮ: ТЕОРЕТИЧН1 ТА ПРАКТИЧН1 ПИТАННЯ
Розглянуто звшьнення засуджених вгд вгдбування покарання за хворобою. Наведено характерш риси ц1е1 тдстави, в1дзначено види звшьнення за хворобою, вказано основт проблемт моменти правового регулювання I застосування звшьнення засуджених за хворобою.
Ключов1 слова: звшьнення за хворобою, тяжка хвороба, перелш хвороб, яю можуть стати тдставою звшьнення.
Право на охорону здоров'я е одним з конституцшних прав людини 1 громадянина. Не становлять виключення й засуджеш, яким ст. 8 КВК Украши встановлюе право на охорону здоров'я. Але можливють реал1зувати це право на сьогодш е вкрай низькою.
Як вщзначено в Концепцп державно!' полггики у сфер1 реформування Державно! кримшально-виконавчо!' служби Укра1'ни (дал1 - ДКВС Укра1'ни), з огляду на значну кшьюсть засуджених, хворих на соматичш та псих1чш захворювання, поширення серед засуджених шфекцшних хвороб, насамперед туберкульозу та В1Л/СН1Ду, залишаеться гострою проблема забезпечення таких засуджених надежною медичною допомогою. Заклади охорони здоров'я ДКВС Укра'ни не вщповщають вимогам державних буд1вельних норм, в установах виконання покарань не забезпечуеться саштарне та етдем1чне благополуччя. Нагальною е потреба в облаштуванш в цих закладах дшьниць слщчих 1золятор1в для надання медично! допомоги особам, узятим шд варту, виршення проблемних питань оргашзацн лжування ос1б, узятих тд варту, як е хворими на туберкульоз або шш1 небезпечш шфекцшш хвороби, питання стащонарного лшування засуджених жшок у цих закладах. Також дотепер не виршено питання облаштування у протитуберкульозних закладах спещальних
мюць для тримання узятих тд варту ошб, якi хворi на туберкульоз. Крiм того, недостатнiй рiвень фшансування заходiв медико-санiтарного обслуговування осiб, як тримаються в установах виконання покарань та слiдчих iзоляторах, не дае можливостi проводити в необхiдному обсязi протиепiдемiчнi заходи. Понад 80 % медичного обладнання вичерпало свiй ресурс i морально застарiло, що унеможливлюе своечаснi та на належному рiвнi дiагностування i лiкування хворих [1].
Звшьнення засудженого за хворобою е складовою частиною забезпечення права засудженого на охорону здоров'я, оскшьки передбачае надання засудженому можливостi достроково звшьнитися з метою створення бiльш сприятливих умов для лшування й одужання. I тому правильно буде вважати цей шститут проявом гуманност до засудженого, з вщповщними акцентами тд час застосування звiльнення за хворобою. Саме це й зумовлюе актуальтсть розгляду питання про звiльнення засуджених за хворобою.
У науках кримтального циклу питанню звiльнення засуджених за хворобою придшяли увагу такi вчет, як А. М. Бойко, В. П. Малков, О. С. Мiхлiн, в. О. Письменський, Ю. М. Ткачевський, М. I. Хавронюк. Але зважаючи на постiйну та швидку змiну кримiнально-виконавчих правовiдносин, вважаемо за необхщне проведення дослiдження проблеми звшьнення за хворобою в межах галузi кримшально-виконавчого права.
Завданням статт1 е аналiз суттевих рис звiльнення засуджених за хворобою i визначення проблемних моментiв правового регулювання та застосування ще! пiдстави звiльнення.
Як свщчать результати узагальнення практики застосування звшьнення засуджених за хворобою, ця тдстава не набула широкого застосування. Звернення до не! в середньому складае 35-40 випадюв на рш [2-3].
Звшьнення засудженого за хворобою е одтею з тдстав звiльнення, серед тих, що визначеш ст. 152 КВК Укра!ни. Виходячи з прийнятих у наущ класифiкацiй, звiльнення за хворобою вщноситься до дострокових тдстав звшьнення, яка безпосередньо пов'язана зi станом здоров'я засудженого. У
контекст кримшально-виконавчого права цей вид звшьнення полягае у здiйсненi кримiнально-виконавчою установою або органом певно! дiяльностi, спрямовано! на збiр та подання до суду докуменлв, якi свiдчать про наявтсть у засудженого хвороби, що перешкоджае вiдбуванню покарання i про поведшку i становище засудженого тд час вiдбування покарання.
Вiдповiдно до ст. 84 КК Укра!ни звшьняеться вiд покарання особа, яка тд час його вiдбування захворiла на психiчну хворобу, що позбавляе !! можливостi усвiдомлювати сво! дп (бездiяльнiсть) або керувати ними. До тако! особи можуть застосовуватися примусовi заходи медичного характеру вщповщно до статей 92-95 КК Укра!ни. Особа, яка тсля вчинення злочину або постановлення вироку захворiла на iншу тяжку хворобу, що перешкоджае вщбуванню покарання, може бути звшьнена вiд покарання або вщ подальшого його вщбування.
Отже, якщо засуджений захворiв хворобою, яка фактично перешкоджае здшсненню на нього виправного впливу, то такий засуджений тдлягае звшьненню. Пояснюеться це тим, що за таких умов покарання не досягае мети, яка сто!ть перед покаранням та кримшально-виконавчим законодавством, i не може виконати завдань виправлення i ресоцiалiзацi!.
Як видно зi змiсту Закону, юнуе два види звiльнення засуджених вщ вiдбування покарання за хворобою:
- звшьнення у зв'язку з захворюванням психiчною хворобою;
- звiльнення у зв'язку iз захворюванням iншою тяжкою хворобою.
Слщ зазначити, що кожен з цих видiв мае сво! специфiчнi риси. Зокрема, для звшьнення засудженого, який захворiв психiчною хворобою, необхщними умовами е те, щоб особа вже вiдбувала покарання на момент захворювання. Така редакщя ст. 84 КК Укра!ни викликае запитання: як бути в тому випадку, коли психiчною хворобою захворiла особа тд час вчинення злочину або яка знаходиться в мiсцях попереднього ув'язнення? Чи повинна вона там знаходитися, чекаючи на закшчення судового розгляду i постановлення вироку? На це дивне положення вже звертали увагу при розглядi звiльнення за
хворобою [4]. Але на сьогодш воно залишаеться вщкритим, хоча здаеться, що винесення вироку 1 направлення до колони особи з псих1чним захворюванням, що позбавляе 11 можливост усвщомлювати сво! ди (безд1яльшсть) або керувати ними, е дуже сумшвною практикою. Правильним е змша редакци ст. 84 КК Укра!ни таким чином, щоб вона передбачала можливють звшьнення особи, яка захворша на псих1чну хворобу з ознаками втрати зд1бност1 усвщомлювати сво! ди 1 керувати ними, в1д покарання на будь-якш стади судового процесу або вщбування покарання.
Що стосуеться звшьнення засудженого, який захвор1в на шшу тяжку хворобу, то тут суттевими ознаками е наступш: злочин повинен бути фактично вчиненим саме щею особою; або вщносно ще! особи повинен бути постановлений вирок суду; наявнють шшо! тяжко! хвороби, що перешкоджае в1дбуванню покарання; особа може бути звшьнена як в1д покарання, так 1 вщ подальшого його вщбування. Як видно, цей вид звшьнення е бшьш гуманним 1 особа може бути звшьнена на будь-якш стади кримшального процесу або виконання покарання. Але тут е шша особливють правового регулювання 1 застосування вказаних положень. На не! звертав увагу у сво!й робот1 в. О. Письменський. Вш, зокрема, вщзначав: «у ч. 2 ст. 84 КК Укра!ни мовиться про ос1б, котр1 п1сля вчинення злочину або постановлення вироку захворши на тяжку хворобу. 1з цього можна було б зробити висновок, що та особа, яка мала тяжку хворобу, вчиняючи злочин, не може розраховувати на звшьнення вщ покарання на тдстав1 ч. 2 ст. 84 КК Укра!ни» [5, с. 232]. I дал1 автор наводив приклад 1з судово! практики, який п1дтверджував саме таку практику правозастосування. Здаеться, що таке правове регулювання також не вщповщае аш 1снуючим правовим реал1ям, ан1 практиц1 забезпечення прав засуджених.
Шдставою для порушення питання про можливють зв1льнення засудженого в1д в1дбування покарання за хворобою е факт захворювання засудженого на псих1чну або шшу тяжку хворобу, яка перешкоджае вщбуванню покарання. Головною ознакою е те, що хвороба перешкоджае
зaсyдженомy вiдбyвaти покaрaння. Maeться нa yвaзi, що стaн зaхворювaння тaким чином змiнюe свiдомiсть тa поведiнкy зaсyдженого, що вiн aбо перестae сприймaти покaрaння як тaке (психiчнa хворобa), aбо вiдносно нього немae можливост в повному обсязi зaстосовyвaти покaрaння (iншa тяжкa хворобa). У тaких випaдкaх покaрaння не досягae мети випрaвлення i ресоцiaлiзaцiï тa до зaсyдженого не можуть бути зaстосовaнi бiльшiсть з тих зaсобiв випрaвлення i ре соцiaлiзaцiï, якi передбaченi кримiнaльно-виконaвчим зaконодaвством.
Для yстaнов (оргaнiв) виконaння покaрaнь визнaчaльною озтакою e винесення постaнови судом про звшьнення зaсyдженого вiд вiдбyвaння покaрaння aбо вiдмовy тaкого звiльнення тa зaстосyвaння, нaприклaд, примусових зaходiв медичного хaрaктерy. Тобто з точки зору кримiнaльно-виконaвчого прaвa ця пiдстaвa звiльнення лише тодi дiйсно CTae пiдстaвою, коли e вiдповiднa постaновa суду. Ha нaш погляд, точшше було б сформyлювaти цю пiдстaвy як звiльнення зa постaновою суду про звшьнення вщ вiдбyвaння покaрaння зa хворобою зaсyдженого.
Для визтачення того, чи e хворобa, якою хворie зaсyджений, тaкою, що перешкоджae вiдбyвaнню покaрaння, Держaвний депaртaмент Укрaïни з питaнь виконaння покaрaнь (що iснyвaв нa той чaс) рaзом з Miнiстерством охорони здоров'я Укрaïни спiльним нaкaзом № 3/6 вщ 18.01.2000 р. зaтвердили перелiк зaхворювaнь, якi e пiдстaвою для подaння в суди мaтерiaлiв про звшьнення зaсyджених вiд подaльшого вiдбyвaння покaрaння. Але требa зaзнaчити, що констaтyвaння y зaсyдженого зaхворювaння, яке включено до вкaзaного перелiкy, ще не ознaчae безумовного звiльнення тaкого зaсyдженого вiд вiдбyвaння покaрaння. Це питaння вирiшye суд.
З yрaхyвaнням висновюв лiкaрсько-трyдовоï комiсiï (ЛТК) нaчaльник yстaнови (оргaнy) виконaння покaрaнь готye тa нaдсилae до суду подaння про звшьнення вщ вiдбyвaння покaрaння. Рaзом з подaнням до суду нaдсилaються висновок ЛТК й особовa спрaвa зaсyдженого. У подaннi тaкож вкaзyються дaнi, якi хaрaктеризyють поведiнкy зaсyдженого пiд чaс вiдбyвaння покaрaння.
Подальший розгляд цього подання здшснюе суд. При виршенш питання про звшьнення в1д вщбування покарання за хворобою суд враховуе тяжюсть вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та шш1 обставини справи.
Зважаючи на не розвинену практику застосування цього шституту, необхщно звернути увагу на постанови суд1в, як виносяться при розгляд1 подання про звшьнення за хворобою. Тут питанням, яке потребуе виршення, е критерш, що мае бути визначальним для суду. Що повинно прийматися до уваги перш за все: стан здоров'я засудженого чи збереження ним ознак суспшьно! небезпечност1? З1 змюту законодавства можна видшити два критерп, наявшсть яких повинен встановити суд. Це медичний критерш, який полягае в наявност у засудженого певного тяжкого захворювання, встановленого медичним висновком. I другий критерш - встановлення наявност ознак позитивно! або нейтрально! поведшки. Цей, другий критерш, е цшком ощночним 1 суб'ективним, але, як свщчить практика, саме вш е основним. Наприклад, ввропейський суд з прав людини, в контекст дотримання статей 23 Конвенцп про захист прав людини 1 основоположних свобод, виокремлюе три складов!, яю необх1дно розглядати тд час вир1шення питання про можливють зв1льнення засудженого за хворобою:
- медичний стан в'язня;
- адекватшсть медично! допомоги, яка надаеться в умовах утримання;
- доцшьнють утримання з огляду на стан здоров'я заявника (зокрема, ршення вщ 28.03.2006 р. у справ1 «Мельник проти Укра!ни»).
Отже, ввропейський суд акцентуе саме на сташ здоров'я засудженого. Виходячи з т1е! незначно! кшькост1 ухвал та постанов суду, яю вдалося досл1дити п1д час шдготовки ц1е! статт1, можна стверджувати, що суди Укра!ни, як правило, дослщжують два основн1 питання: наявн1сть хвороби у засудженого, його ф1зичний стан, можливост1 л1кування в колонИ та поведшка засудженого п1д час вщбування покарання, його ставлення до заход1в колонИ та л1кування. Ц1 два моменти дослщжуються у взаемозв'язку 1 на !х п1дстав1
приймаеться остаточне ршення. Така практика е цшком зрозумшою, оскiльки ст. 84 КК Укра!ни вимагае вiд суду до^дження саме цих питань i Постанова Пленум Верховного суду Укра!ни № 8 вiд 28.09.1973 р. «Про практику застосування судами законодавства про звшьнення вщ вiдбуття покарання засуджених, як захворiли на тяжку хворобу» ставить аналопчш вимог до процесуальних дiй суду пiд час розгляду подання про звшьнення за хворобою.
Як свщчать винесеш судами ухвали, суди найчастiше все ж таки спираються на шформащю щодо поведiнки засудженого пiд час вщбування покарання i саме !! розглядають як виршальний фактор для надання згоди на звiльнення засудженого [6]. Навпъ у випадках захворювання засудженого на таку хворобу як СН1Д, суди не завжди звшьняють особу. Безумовно, важливим при вирiшеннi питання про можливють звiльнення за хворобою мае бути всебiчний розгляд подання про звшьнення засудженого за хворобою судом. I саме суд повинен встановити чи можна звшьнювати особу, або ж ш. Засуджений може мати, наприклад, таку хворобу як сахарний дiабет, i хоча вона е тяжкою i мiститься в Перелжу, за певних умов засудженого не можна звшьняти. Наприклад, якщо особа не намагаеться лiкувати цю хворобу та тдтримувати свiй стан здоров'я i при цьому залишаеться суспiльно небезпечною та агресивною. Як правило, наявшсть цих двох ознак одночасно стае пiдставою для вщмови в задоволеннi подання про звшьнення засудженого за хворобою. Одне небажання лжуватися також не може бути шдставою для вщмови в задоволенш подання, оскiльки засуджений може знаходитися в складному психолопчному станi, чим i буде продиктоване небажання здшснювати спроби одужання. Якщо такий засуджений, хоча i не бажае лжуватися, але не е небезпечним i демонструе ознаки виправлення, то за наявност медичних показникiв його можна звшьнити за цiею пiдставою.
Виходячи iз стану забезпечення права засуджених на охорону здоров'я, який юнуе в кримшально-виконавчих установах Укра!ни, уявляеться, що пред'являти завищенi вимоги до здоров'я засудженого, щодо якого розглядаеться питання про звшьнення за хворобою, е негуманним. На
сьогодш в кримiнально-виконавчиx yстановаx фактично немаe умов для надання квалiфiкованого медичного обслуговування, тому тримати засудженого, який заxворiв на тяжку xворобy, перелж якиx передбачений наказом № 3/6 вщ 18.01.2000 р., немаe жодного сенсу. До того ж, це створюe додаткову небезпеку для iншиx засyджениx та персоналу кримшально-виконавчо!' установи.
Дуже несподiваною e ч. 4 ст. 84 КК Украши, яка визначаe, що у разi одужання осiб, зазначениx у частинак 1 i 2 ст. 84, вони повинш бути направленi для вщбування покарання, якщо не закшчилися строки давностi, передбаченi статтями 49 або 80 КК Украши, або вщсутш iншi пiдстави для звшьнення вiд покарання. При цьому час, протягом якого до ошб застосовувалися примyсовi заxоди медичного xарактерy, зараxовyeться в строк покарання за правилами, передбаченими в ч. 5 ст. 72 КК Украши, а один день позбавлення волi дорiвнюe одному дню застосування примyсовиx заxодiв медичного xарактерy.
Несподiванiсть цього положення пояснюeться тим, що законодавець змiшye правову природу двоx правовиx iнститyтiв - звшьнення вщ вiдбyвання покарання та вщстрочення виконання обвинувального вироку. Звшьнення за xворобою в yсix випадкаx сприймаeться саме як звiльнення, яке маe певнi умови, але покладаe край вiдбyванню покарання. Формулюючи ч. 4 ст. 84 КК Украши, законодавець фактично надшив звшьнення за xворобою деякими ознаками вщстрочки виконання обвинувального вироку, передбачивши повернення до вщбування покарання тиx засyджениx, як одужали. Але зважаючи на те, що за цieю пiдставою частше всього звiльняють засyдженi, якi помирають протягом незначного часу шсля звшьнення, цей «недолш» ст. 84 КК Украши можна не вважати сутгевим.
Ученi [7, с. 267] й практичш працiвники [4] звертали увагу на таку тенденщю звiльнення за xворобою. Про це свiдчать i даш узагальнень практики застосування звшьнення за xворобою. За даними, як дають суди Украши, смертнiсть засyджениx ще пiд час розгляду подань про звшьнення складаe приблизно 10 % [2-3].
Стан забезпечення права засуджених на медичну допомогу, i як наслщок цього звшьнення за хворобою, неодноразово був предметом дослщження й Свропейським комггетом з питань запобiгання катуванням чи нелюдському або такому, що принижуе пдшсть, поводженню чи покаранню. Останш дослiдження й виданi на !х пiдставi зауваження Комiтету були зроблеш у груднi 2012 р. Зокрема, Комггет у п. 29 свое! доповщ вiдзначав: «Багато ув'язнених скаржилися, що доступ до медичного персоналу вщбувався iз затримками або у ньому навггь вiдмовляли, пiсля заяви про неналежне поводження» [8]. I хоча йдеться про випадки фшсування наслщюв неналежного поводження iз засудженими, вважаемо за можливе поширити це зауваження на всю систему медично! допомоги засудженим.
Пщбиваючи пiдсумки, слiд вiдмiтити, що стан медичного забезпечення засуджених на сьогодш е вкрай низьким i тому !х звiльнення за хворобою необхщно розглядати скорiше як необхiднiсть, пов'язану з неможливютю забезпечення належного лшування в колонiях. Отже, застосування ще! пiдстави звiльнення повинно мати бшьш гуманне забарвлення й основним критерiем, за яким вiдбуваеться оцiнювання можливост звiльнити особу, необхiдно розглядати фiзичний стан засудженого та можливiсть зберегти його здоров'я, а також забезпечення безпеки для шших засуджених i персоналу колони.
Список л1тератури:
1. Про Концепщю державно! пол1тики у сфер1 реформування Державно! кримшально-виконавчо! служби Укра!ни : Указ Президента Укра!ни вщ 08.11.2012 р. № 631/2012 // Офщшний вюник Укра!ни. - 2012. - № 87. - Ст. 3531.
2. Узагальнення практики застосування звшьнення вщ кримшально! вщповщальносп та крим1нального покарання у 2011-2012 роках [Електрон. ресурс]. - Режим доступу : http://gmm.vn.court.gov.ua/sud0205/analiz/30090.
3. Узагальнення судово! практики застосування законодавства про звшьнення вщ покарання або вщ подальшого вщбування покарання за хворобою [Електрон. ресурс]. -Режим доступу : http://bz.ks.court.gov.Ua/sud2102/16/5.
4. Скалько I. Смертна кара замють позбавлення [Електрон. ресурс] вол1 / I. Скалько. -Режим доступу : http://www.khpg.org/pda/index.php?id=1369037272.
5. Письменський €. О. Законодавч1 та правозастосовш проблеми звшьнення вщ покарання за тяжкою хворобою (ч. 2 ст. 84 КК Укра!ни) / С. О. Письменський // Наук. в1сник Дншропетр. держ. ун-ту внутр. справ. - 2010. - № 3. - С. 230-238.
6. Ухвали 1 постанови суд1в р1зних регюшв з питань звшьнення засуджених за хворобою [Електрон. ресурс]. - Режим доступу : http://pravoscope.com/vidpr-kriminalne/act-
%D0%B7%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1% 8F+%D0%B7%D0%B0+%D1%85%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE% D 1%8E-q/section-acts.
7. Рябих Н. В. Право на життя та право на медичну допомогу oci6 засуджених до позбавлення волi / Н. В. Рябих // Митна справа. - 2012. - № 5 (83). - Ч. 2. - Кн. 2. - С. 263269.
8. Доповщь Украшському Уряду щодо вiзиту в Украшу, здшсненого Свропейським ком^етом з питань запоб^ання катуванням чи нелюдському або такому, що принижуе гiднiсть, поводженню чи покаранню (КЗК) з 1 по 10 грудня 2012 р. [Електрон. ресурс]. -Режим доступу : http://www.khpg.org/ru/index.php?id=1379842217#_ednref25.
Романов М. В. Освобождение от отбывания наказания по болезни: теоретические и практические вопросы.
Рассмотрено освобождение осужденных от отбывания наказания по болезни. Приведены характерные черты этого основания освобождения, определены виды освобождения по болезни. Указаны основные проблемне моменты правового регулирования и применения освобождения осужденных по болезни.
Ключевые слова: освобождение по болезни, тяжелое заболевание, перечень заболеваний, которые могут стать основаним освобождения.
Romanov M. V. Release of prisoners from punishment due to illness: theoretical and practical problems.
In the article are considered the release of prisoners from punishment due to illness. Showed the characteristic features of the grounds for relief, identified the types of the release due to illness. Identifies the main problem points of legal regulation and application of the release of convicted due to illness.
Key words: release due to illness, serious illness, the list of diseases that can be grounds for discharge.
