CC BY
74
УДК 343.8
Т. В. Чабаненко,
здобувачка Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», м. Харків
ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСТЕРЕЖЕННЯ ДО ОСОБИ, ЗВІЛЬНЕНОЇ ВІД ВІДБУВАННЯ
ПОКАРАННЯ З ВИПРОБУВАННЯМ, У РАЗІ ЇЇ ПРИТЯГНЕННЯ ДО АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
Статтю присвячено розгляду підстав застосування застереження до особи, звільненої від відбування покарання з випробуванням, в разі її притягнення до адміністративної відповідальності й визначенню переліку адміністративних правопорушень, за вчинення яких воно може бути застосовано до засудженого.
Ключові слова: застереження, письмове попередження, скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням, адміністративна відповідальність, громадський порядок.
Притягнення особи, звільненої від відбування покарання з випробуванням, до адміністративної відповідальності протягом іспитового строку, є вельми актуальною й малодослідженою проблемою. Ця актуальність обумовлена тим, що на практиці простежується різний підхід практичних працівників до застосування одного й того ж положення закону в разі встановлення факту притягнення засудженого до адміністративної відповідальності. А це, у свою чергу, зменшує ефективність застосування до останнього такого інституту кримінально-виконавчого права, як звільнення від відбування покарання з випробуванням, а то і взагалі ставить під сумнів ефективність і доцільність існування такого виду звільнення від кримінальної відповідальності. Пояснюється це тим, що на сьогодні ще не створено достатнього обсягу теоритичного та практичного матеріалу, на базі якого можливо було б належним чином контролювати поведінку засуджених осіб, які перебувають на обліку в інспекції.
Важливість дослідження порушеного питання полягає ще й у тому, що при систематичному вчиненні правопорушень (тричі й більше разів), що потягли адміністративні стягнення і свідчать про небажання людини стати на шлях виправлення, суд за поданням органу, здійснюючого контроль за поведінкою засудженого, може прийняти рішення про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і про направлення цієї особи для відбування призначеної кари. Залежно від того, як працівник кримінально-виконавчої інспекції розглядатиме підставу для застосування застереження в разі притягнення засудженого до адміністративної відповідальності й визначатиме адміністративне правопорушення, за вчинення якого воно буде застосовано до особи, залежатиме не тільки подальша доля останньої, а й авторитет органів виконання покарання.
Зазначене свідчить, що проблема виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, залишається доволі актуальною й вимагає подальшого детального вивчення.
У разі порушення громадського порядку, за яке особу було притягнуто до адміністративної відповідальності, відповідно до ч. 1 ст. 166 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України), кримінально-виконавча інспекція (далі - КВІ) застосовує до неї застереження у виді письмового попередження про скасування звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням і направлення для відбування останього [1; 2004. - № 3-4. - Ст. 21]. З метою встановлення таких випадків працівник інспекції, який контролює поведінку засудженого, один раз на 3 місяці направляє до органів внутрішніх справ запити про те, чи притягався він до адміністративної відповідальності.
У зв'язку з тим, що в законодавстві не передбачено порядку й підстав винесення засудженій особі застереження за притягнення до адміністративної відповідальності, а також бракує прямої вказівки в законі на винесення застереження у виді письмового попередження після одержання й ознайомлення з матеріалами про притягнення до адміністративної відповідальності засудженого, склалася практика виносити таке попередження відразу після одержання відповіді із сектора інформаційних технологій органів внутрішніх справ чи після встановлення даного факту з інших джерел (пояснення засудженого, його рідних чи близьких, безпосереднє повідомлення такої інформації дільничними інспекторами міліції).
На підставі системного вивчення положень нормативного-правових актів, що регулюють порядок здійснення контролю за поведінкою особи, звільненої від відбування покарання з випробуванням, можна дійти висновку, що застосування застереження до такої особи можливе лише за наявності матеріалів про притягнення її до адміністративної відповідальності, наявність яких в її особовій справі не тікьки необхідна, а й обов'язкова. За п. 5.5 розд. 4 Інструкції про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань (від 19 грудня 2003р., за № 270/1560
далі - Інструкція), до суду разом з поданням про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням надсилаються особова справа засудженого й матеріали про притягнення його до адміністративної відповідальності [4; 2004. - № 2. - Ст. 90].
До таких матеріалів відносять: (а) протокол про адміністративне правопорушення, постанову за справою про адміністративне правопорушення, (б) що виноситься при її розгляді відповідним органом чи посадовою особою та згідно з п. 1 ч. 1 ст. 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП) [1; 1984. - № 51(дод.). - Ст. 1122] й абз. 4 п. 2.9 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення (№ 185 від 22 лютого 2001 р.) [4; 2001. - № 13. - Ст. 582] постанову про накладення адміністративного стягнення. Таким чином, підставою винесення застереження у виді письмового попередження засудженій особі при притягненні до адміністративної відповідальності є протокол про адміністративне правопорушення, постанова за справою про останнє й постанова про накладення адміністративного стягнення. Інформація ж, отримана з підрозділів інформаційних технологій органів внутрішніх справ про притягнення засудженого до адміністративної відповідальності, та інші джерела, на підставі яких можна дізнатися про цей факт, є не що інше, як підстава для запиту необхідних матеріалів. За запитом працівника КВІ до органу чи посадової особи, до компетенції яких віднесено розгляд справи про адміністративне правопорушення (гл. 17 КУпАП «Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення»), можна отримати ці матеріали, незважаючи на те, що в законі це право прямо не передбачено.
Згідно з п. 14 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» посадові і службові особи органів та установ виконання покарань, слідчих ізоляторів можуть реалізовувати й інші права, передбачені законом [1; 2005. - № 30. - Ст. 409]. Органом виконання покарань є кримінально-виконавча інспекція, яка у своїй діяльності підпорядкована Державній пенітенціарній службі України й відповідно до ч. 1 ст. 13 КВК України здійснює діяльність з виконання кримінальних покарань. Крім того, вона контролює поведінку осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, а також звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 -х років. Інакше кажучи, працівник КВІ з метою належного контролю за поведінкою таких осіб протягом іспитового строку має право на витребування від відповідного органу чи посадової особи матеріалів про притягнення (чи непритягнення) засудженого до адміністративної відповідальності. У той же час він не тільки вправі, а й зобов'язаний направляти ці запити, що зумовлено не тільки проведенням повноцінної індивідуально -профілактичної роботи із засудженими, яка спрямована на попередження вчинення ними правопорушень і може мати місце тільки за наявності таких матеріалів, а й перевіркою і встановленням випадків, коли особа не притягалася до адміністративної відповідальності (ст. 247 КУпАП).
Однією з найпоширеніших підстав, яка виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності, - є закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. За загальним правилом адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше, ніж через 2 місяці з дня вчинення правопорушення, а при тривалому правопорушенні - 2 місяці з дня його виявлення. Таким чином, у вказаній статі встановлено строки, по закінченні яких адміністративні стягнення не накладаються. У цих випадках відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП провадження по справі не може бути розпочато, розпочате ж підлягає закриттю, тобто зазначений строк ніким подовжений бути не може, а будь-які дії щодо притягнення особи до відповідальності мають бути припинені [3, с. 54]. Іншими словами, по закінченні строків накладення адміністративного стягнення, передбачених у ст. 38 КУпАП, особа вважається такою, яка не притягалася до адміністративної відповідальності, інспектор же не вправі застосовувати до неї застереження у виді письмового попередження про скасування звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням і направлення для його відбування.
Однією з головних особливостей чинного кримінально-виконавчого законодавства, яке регламентує порядок та умови виконання покладених судом на засуджену особу обов'язків протягом іспитового строку, є наявність значної кількості оціночних понять. У той же час це одна з основних обставин, що перешкоджають однаковому застосуванню самого законодавства. Досить часто законодавець використовує таке оціночне поняття, як «притягнення до адміністративної відповідальності за порушення громадського порядку», що зустрічається в багатьох приписах кримінально-виконавчого законодавства (наприклад, у ч. 1 ст. 166 КВК України й у пунктах 2.5 і 5.2 розд. 4 Інструкції). Це призводить до того, що деякі працівники інспекції це положення закону тлумачать буквально, ототожнюючи гл. 14 КУпАП «Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку» з поняттям «громадська безпека». У результаті цього вони виносять письмове застереження лише у випадку притягнення засудженого до адміністративної відповідальності, передбачене статтями 173 -184 КУпАП, або взагалі його не виносять, посилаючись на статті 125 -130, 197-199 КУпАП і вважаючи, що адміністративні правопорушення не посягають на громадський порядок і не стричиняють значної шкоди суспільству порівняно з нормами статей 44 «Незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах» чи 173 «Дрібне хуліганство» КУпАП.
У звязку із цим вважаємо за необхідне детальніше розглянути поняття «громадський порядок». Незважаючи на те, що воно вживається в багатьох законодавчих актах держави, передомсім в Основному Законі України, на законодавчому рівні не закріплено ні його визначення, ні переліку його елементів.
Сьогодні зміст правової категорії «громадський порядок» залишається дискусійним, як і питання про адміністративне правопорушення, що посягає на встановлений громадський порядок. І донині ще не сформувалося одностайної думки серед його дослідників. Одні вчені ототожнюють цей термін з правопорядком чи порядком суспільних відпосин, другі розуміють його як певну поведінку людей у громадських місцях, треті пов'язують його з громадськими відносинами, що забезпечують створення нормальних умов для діяльності громадян, підприємств, установ та організацій [5, с. 72]. Як видається, найбільш повне тлумачення поняття «громадський порядок» пропонують М. І. Єропкін і Л. Л. Попов, на думку яких, під ним слід розуміти зумовлену інтересами всього народу й завдяннями побудови демократичного суспільства, регульовану нормами права, моралі, правилами співжиття і звичаями систему вольових суспільних відносин, які виникають і розвиваються за межами громадських місць і які за своїм характером забезпечують охорону життя, здоров’я, честі громадян, громадський спокій, нормальні умови для діяльності підприємств, установ та організацій [2, с. 13]. Отже, громадський порядок - це система суспільних відносин, що охороняються адміністративним законодавством і за порушення яких законом передбачено адміністративну відповідальність.
На підставі вищезазначеного можемо дійти висновку, що сам факт притягнення до адміністративної відповідальності є свідченням того, що особа посягає на встановлений громадський порядок. Адже кожне адміністративне правопорушення завжди є протиправною дією (бездіяльністю), забороненою законом або іншим нормативним правовим актом. Громадянин, що вчиняє протиправну дію, порушує свій конституційний обов'язок, оскільки норми ч. 1 ст. 68 Основного Закону країни встановлюють, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції й законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Оцінка порушення вимог законів чи підзаконних актів як протиправного діяння зумовлює потребу застосування відповідного примусового заходу і притягнення винного у вчиненому до одного з видів юридичної відповідальності (у цьому випадку - до адміністративної) [3, с. 19].
Таким чином, КВІ при витребуванні матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності особи, звільненої від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ч. 1 ст. 166 КВК України зобов’язана винести їй письмове попередження незалежно від норми адміністративного законодавства, що регулює певне коло суспільних відносин, за порушення якої настає адміністративна відповідальність, а не вирішувати питання, які адміністративні правопорушення посягають на громадський порядок, а які ні.
Спираючись на викладене вище, з метою усунення перешкод і прогалин у законодавстві, пропонуємо доповнити п. 5.2 абз. 2 розд. 4 Інструкції у такій редакції: «Працівник інспекції в разі встановлення факту притягнення засудженого до адміністративної відповідальності зобов’язаний витребувати від відповідного органу чи посадової особи (гл. 17 КУпАП) матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності і на їх підставі згідно з ч. 1 ст. 166 КВК України винести засудженому застереження у виді письмового попередження незалежно від проступку, за вчинення якого його було притягнуто до адміністративної відповідальності».
Список літератури: 1. Відомості Верховної Ради України. 2. Еропкин М. ЖАдминистративно-правовая охрана общественного порядка: моногр. / М. И. Еропкин, Л. Л. Попов. - Л.: Лениздат, 1973. - 328 с. 3. Кодекс України про адміністративні правопорушення : наук.-практ. коментар / Р. А. Калюжний, А. Т. Комзюк, О. О. Погрібний та ін. - К. : Всеукр. асоц. видавців "Правова єдність", 2008. - 655 с. 4. Офіційний вісник України. 5. Тулінова Т. С. Сутність і поняття громадського порядку та його охорони органами внутрішніх справ на залізничному транспорті / Т. С. Тулінова // Пробл. правознавства та правоохоронної діяльності: зб. наук. пр. / Донец. юрид. ін-т Луган. держ. ун-ту внутр. справ. - Донецьк, 2011. - № 2. - С. 71-76.
О ПРИМЕНЕНИИ ПРЕДУПРЕЖДЕНИЯ К ЛИЦУ, ОСВОБОЖДЕННОМУ ОТ НАКАЗАНИЯ С
ИСПЫТАНИЕМ,
В СЛУЧАЕ ПРИВЛЕЧЕНИЯ ЕГО К АДМИНИСТРАТИВНОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТИ
Чабаненко Т. В
Статья посвящена рассмотрению оснований применения предупреждения к лицу, освобожденному от отбывания наказания с испытанием, в случае привлечения его к административной ответственности и определению перечня административных правонарушений, за совершение которых оно может применятся к осужденному.
Ключевые слова: предупреждение, письменное предупреждения, отмена освобождения от отбывания наказания с испытанием, административная ответственность, общественный порядок.
ABOUT WARNING APPLIED TO A PERSON RELEASED ON PROBATION, IN CASE OF THEIR BRINGING TO ADMINISTRATIVE RESPONSIBILITY
Chabanenko T. V.
This article is dedicated to the basis of warning being applied to a person released on probation in case of their bringing to administrative responsibility and to the list of administrative offences for commitment of which warning can be applied to the convicted.
Key words: warning, written warning, cancellation of release on probation administrative responsibility, public order.
HadiuMMa do peda^ii 09.11.2012 p.
