CC BY
44
REFERENCES
1. [Agricultural production in the areas contaminated due to Chernobyl catastrophe in the remote period]. Edited by B. S. Prister. K.: Atika. 2007;196. Ukrainian.
2. [20 years of the Chernobyl catastrophe. Future outlook]. Natsionalna dopovid Ukrainy. Atika. 2006;223. Ukrainian.
3. [Acceptable levels of 137Cs and 90Sr radionuclides in foodstuffs and potable water. Hygienic regulations HR 6.6.1.1-130-2006. Active from 2006-05-03]. Natsionalnyi standart Ukrainy. 2006;22. Ukrainian.
4. Dutov OI, Zamula KhP. [Radiation and ecological aspects of agricultural raw materials production in the areas contaminated due to the Chernobyl catastrophe.] Ahroekolohichnyi Zhurnal. 2012;1:35-41. Ukrainian.
5. Likhtariov IA, Kovhan LM, Vasylenko VV. [General dosimetric passportization and results of radiation monitoring of a person in the centres of population of Ukraine, which were exposed to radioactive contamination after the Chernobyl catastrophe]. Uzahalneni dani za 2011. Zbirka 14. 2012;99. Ukrainian.
6. Likhtariov IA. [Retrospective-prognosticative doses of irradiation of the population and general dosimetric
passportization in 1997 of the centres of population of Ukraine, which were exposed to radioactive contamination after the Chernobyl catastrophe]. Uzahalneni dani za 1986-1997. Zbirka 7. Ministry of Emergency Situations of Ukraine; 1998. Ukrainian.
7. [Press-release devoted to the 27th anniversary of the Chernobyl catastrophe for the parliamentary hearings "On the status, activities and prospects of overcoming the Chernobyl catastrophe"] Ministry of Health of Ukraine. 2013;7. Ukrainian.
8. [On additional measures to eliminate the consequences of the Chernobyl catastrophe. Decree of the President of Ukraine № 348/93 from August 21]. 1993. Ukrainian.
9. [Results of the activity of health care department: 2013]. 2014;172. Ukrainian.
10. Khomenko IM. [Studying the state of the provision of radioactively non-polluted foodstuffs for population in the areas of accidental releases of the Chernobyl nuclear power station]. Medychni perspektyvy. 2012;1:134-9. Ukrainian.
УДК 632.954:631.453:351.777.5/.6
Б.1. Шпак, ОСОБЛИВОСТ1 ТОКСИКОДИНАМ1КИ ТА
A.M. Антоненко, ОЦ1НКА НЕБЕЗПЕЧНОСТ1 НОВИХ
1НСЕКТИЦИД1В КЛАСУ АВЕРМЕКТИН1В АБАМЕКТИНУ ТА ЕМАМЕКТИНУ
М.М. Коршун
Incmumym zizienu та екологи
Нацюналъного медичного утверситету iмет О. О. Богомолъця
пр. Перемоги, 34, Kuïe, 03057, Украта
Hygiene and ecology institute
O.O. Bogomolets National Medical University
Pobedy av., 34, Kyiv, 03057, Ukraine
e-mail: antonenko1985@ukr.net
Ключов1 слова: тсектициди, абамектин, емамектин, токсичтстъ, небезпечтстъ, допустима добова доза Key words: insecticides, abamectin, emamectin, toxicity, danger, acceptable daily intake
Реферат. Особенности токсикодннамики и оценка опасности новых инсектицидов класса авермектинов -абамектина и эмамектина. Шпак Б.И., Антоненко А.Н., Коршун М.М. На основании экспертно-аналити-ческого исследования данных литературы и интернет-сайтов о результатах токсикологических экспериментов различной продолжительности проведена гигиеническая оценка представителей нового класса инсектицидов - макроциклических лактонов: абамектина и эмамектина. Установлено, что абамектин по параметрам острой пероральной и ингаляционной токсичности относится к чрезвычайно опасным пестицидам (1 класс), по острой перкутанной токсичности - к умеренно опасным (3), по раздражающему и аллергенному действию - к мало опасным (4). Эмамектин по ЛД50 при однократном введении в желудок и нанесении на кожу
относится к 3 классу, по острой ингаляционной токсичности и раздражению слизистых оболочек — ко 2 классу (опасные), по раздражению кожи — к 3—4 классу, не имеет аллергенного потенциала — 4 класс опасности. Мыши CF-1 являются наиболее чувствительными животными к воздействию авермектинов в связи с полиморфизмом гена mdr 1а, кодирующего р-гликопротеин. Основным органом-мишенью действия авермектинив признана центральная нервная система. Обоснована ДСД для человека абамектина на уровне 0,0002 мг/кг (наименьший NOAEL установлен по общетоксическому действию на родительские поколения и потомков в опыте по изучению репродуктивной токсичности на крысах — 0,12 мг кг, коэффициент запаса 600) и эма-мектин на уровне 0,001 мг/кг (наименьший NOEL установлен в 16-дневном эксперименте на CF-1 мышах — 0,1 мг/кг, коэффициент запаса 100).
Abstract. Peculiarities of toxicodynamics and evaluation of hazard of the new avermectin class insecticides-abamectin and emamectin. Shpak B.I., Antonenko A.M., Korshun M.M. Based on the expert-analytical study of literature and websites on the results of toxicological experiments of varying duration, a hygienic evaluation of the new class of insecticides — macrocyclic lactones: abamectin and emamectin was done. It was found that by the parameters of acute oral and inhalation toxicity abamectin isreferred to a highly dangerous pesticides (class 1), by acute percutaneous toxicity — to moderately dangerous (3), by irritating and allergenic action — to low dangerous (4). According to LD50 emamectin in single administration into the stomach and on the skin belongs to class 3, by acute inhalation toxicity and irritation of the mucous membranes — to class 2 (dangerous), by skin irritation — to 3-4 class, having allergenic potential — 4 class of danger. CF-1 mice are animals most sensitive to the effects of avermectins due to polymorphism of their mdr 1a gene, coding P-glycoprotein. The main target organ to avermectin action was recognized to be the central nervous system. ADI of abamectin for humans was established at the level of 0,0002 mg/kg (the lowest NOAEL by systemic toxicity for parent and offspring generation was set in the experiment studying reproductive toxicity on rats — 0,12 mg/kg, a safety factor — 600) and emamectin — 0,001 mg/kg (the lowest NOEL was established in 16-day experiment on CF-1 mice — 0,1 mg/kg and a safety factor — 100).
На сьогодт у свт близько 842 мшьйотв ос1б страждае вщ хротчного недощання. Це означае, що кожна восьма людина не споживае достатню кшьюсть харчових продукта, щоб бути здоровою та вести активний споаб життя [15]. Одним 1з шлях1в виршення ще! проблеми е тдвищення врожайнога сшьськогосподарських культур для забезпечення всього населения планети продуктами харчування рослинного походження та забезпечення тваринництва кормами для отриман-ня необхщно! кшькоел продукпв тваринного походження.
3 щею метою в остант роки широко засто-совують р1зноматтт засоби захисту рослин. Не слад забувати, однак, що х1м1чт засоби, яю на сьогодт використовують найбшьше, можуть бути небезпечними для людини та навколиш-нього середовища. Саме тому виробники пести-цид1в активно розробляють альтернативы ва-р1анти засоб1в захисту рослин [4, 5, 7].
Авермектини - пор1вняно новий клас макро-циктчних лактотв, яю е продуктами бюлопч-ного синтезу. У природних та виробничих умо-вах вони синтезуються грунтовим мшроорга-тзмом 81тер1;отусе8 ауегтШШ. Мехатзм ди ре-човин цього класу (абамектину та емамектину) на комах полягае у блокувант передач! нерво-вого 1мпульсу, що призводить до необоротного паратчу та смерт1 лускокрилих комах [3, 11]. Оскшьки зазначен1 речовини, потрапляючи в ор-ган1зм людини, можуть також впливати на функц1онування центрально! нервово! системи,
IX токсиколого-г1г1ен1чна оцшка та регламентац1я е вельми актуальною.
Метою роботи була г1г1ен1чна оцшка небез-печност1 за токсиколог1чними критер1ями нових 1нсектицид1в 1з класу авермектитв абамектину 1 емамектину та наукове обгрунтування !х допустимо! добово!дози.
МАТЕР1АЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛЩЖЕНЬ
У робот1 на п1дстав1 експертно-анаттичного досл1дження даних л1тературних джерел та ш-тернет-сайт1в щодо результат1в токсиколопчних експеримент1в р1зно1 тривалост1 наведено гте-н1чну оц1нку представник1в нового класу ш-сектицид1в - макроцикл1чних лактотв: абамектину та емамектину.
Абамектин представляв собою сумш, що мктить 80% авермектину В1а та 20% авермек-тину В1Ь. Емамектин, у свою чергу, м1стить 90% емамектину В1а та 10% емамектину В1Ь (табл. 1).
Оц1нку токсичност1 абамектину та емамектину для теплокровних лабораторних тварин та IX небезпечносп для людини зд1йснено за да-ними л1тератури та 1нтернет-сайт1в згщно з чинною в Укра1н1 гтетчною класиф1кац1ею пестицид1в за ступеней небезпечносп (ДСанП1н 8.8.1.002-98). Особлив1сть й полягае в тому, що на вщмшу вщ класиф1кац11 ВООЗ, яка враховуе лише гостру токсичн1сть речовини при перо-ральному та перкутанному надходжент в ор-ган1зм, вона передбачае також оц1нку гостро! 1нгаляц1йно1 токсичносп, подразнюючо! та
сенсибЫзуючо! ди, кумулятивних властивостей та вщдалених наслщюв ди пестициду. Допус-тиму добову дозу (ДДД) абамектину та емамек-тину для людини обгрунтовували вщповщно до
методологи комплексного гтетчного норму-вання пестицид1в з використанням методичних тдход1в, викладених у [6].
Таблиця 1
Ф1зико-х1м1чш властивосп абамектину та емамектину [1, 8-10]
Показник
Значения для кожно'1 з1 сполук
абамектин
емамектин
СА8 №
авермектин В1а: 65195-55-3 авермектин В1Ь: 65195-56-4
119791-41-2
Емшрична формула авермектин В1а: С48Н72014, авермектин В1в: С47Н70О14
Вщносна
молекулярна маса
авермектин В1а: 873,11 авермектин В1Ь: 859,08
емамектин В1а: C49H75NOJ3 емамектин В1Ь: C48H73NOl3
емамектин В1а: 886,1 емамектин В1Ь: 872,1
Структурна формула:
Агрегатний стан, запах
НО,
НзС ^О-
ОН
В1а: Я= -СН2СН3 В1Ь: Я= -СНз
твердий порошок бшого або жовтого кольору, без запаху
В1а: К—СН2СН3 В1Ь: К= -СН3
кристайчний порошок, бшого чи брудно-бшого кольору з оргашчним запахом
Тиск пари, мПа
Розчиншсть у ВО. И,
мг/дм3
Розчиншсть в
оргашчних
розчинниках,
г/дм3
< 3,7x10 (25 °С) 1,21 (20 °С)
При 20 °С: октанол - 83 ацетон - 72 дихлорметан - 470 етилацетат - 160 метанол - 13 толуол - 23 гексан - 0,11
4x10 (21 °С)
31,0 (дистильована вода, рН 6,5, 25 °С)
При 25 °С: октанол - 48 ацетон - 140 дихлорметан - > 500 етилацетат - 81 метанол - 270
толуол - 26 гексан - 0,077
Коефщкнт розподшу н-октанол/вода (^ Ко/-«) Температура плавления, °С
4,4±0,3 (рН 7,2)
161,8-169,4
3,0 (рН 5) 5,0 (рН 7) 5,9 (рН 9)
141-147
РЕЗУЛЬТАТИ ТА IX ОБГОВОРЕННЯ
Анатз даних лггератури та штернет-сай™ [1, 8-10, 12] дозволив узагальнити дат первинно! токсиколопчно! оцшки авермектитв (табл. 2) та
встановити, що згщно з гтетчною класи-фшащею пестицид1в за ступенем небезпечносп абамектин за параметрами гостро! перорально! та шгаляцшно! токсичносп вщноситься до 1 класу
(надзвичайно небезпечт), за гострою перкутан-ною токсичтстю - до 3 класу (пом1рно небезпечт), за подразнюючою д1ею на шюру 1 слизов1 оболонки та алергентстю - до 4 класу (мало небезпечт). Емамектин за середньою смертельною дозою при одноразовому введент у шлунок
та нанесент на шюру вщноситься до 3 класу, за гострою шгаляцшною токсичтстю та подразнен-ням слизових оболонок - до 2 класу (небезпечт), шюру за даними р1зних джерел або не подразнюе, або подразнюе слабко (3-4 клас) та не мае алер-генного потенщалу - 4 клас небезпечносл.
Таблиця 2
Первинна токсиколопчна ощнка авермектишв [1, 8-10, 12]
Дослщ, вид тварин, токсикометричний параметр, одинищ вим1рювання
Значения показника для речовин
абамектин
емамектин
Гостра пероральна токсичшсть, щури, ЛД50, мг/кг
8,7
Гостра иеркутанна токсичшсть, щури, ЛД50, мг/кг
Гостра ¡нгаляцшна токсичшсть, шури, ЛК50, мг/м3
Подразнююча д1я на слизов1, крои Подразнююча д1я на шгару, кро. и Алергенна д1я, мурчаки
>330 >2000 (крол1)
> 34 и < 51
Не виявлена Не виявлена Не виявлена*
>73 та < 92 >83 та <105 (емамектин бензоат)
53-237 (емамектин бензоат) 58 (емамектин бензоат гщрат) 67-88 (емамектин гщрохлорид)
>439 та <877
500-1000 (самщ) 1893 (самки)
582
>1049 (самщ), 663 (самки)
Пом1рна
Не виявлена [9] - слабка [12]
Не виявлена**
[9]
[12]
[9] [12]
[9] [12]
Прим1тка : - в макси]шзацшному теста Магнуссона та Кшгмана; # - в теста локального л1мфатичного вузла.
Встановлено, що при одноразовому перо-ральному введент абамектину та емамектину м1жвидова та статева чутливкть вщсутт. У той же час виявлено, що миш1 СБ-1 бiльш чутлив1 до впливу обох речовин, тж миш1 СБ-1. Зокрема, ЛД50 абамектину для СБ-1 мишей становить 107-120 мг/кг, для СБ-1 мишей - 22-31 мг/кг [14]. Зазначене пов'язано з неоднорщтстю попу-ляци мишей СБ-1 та наявтстю серед них субпопуляци з неповноцшною експреаею гена шёг 1а р-гткопротешу (гетерозиготи «+/-», гомозиготи «-/-») [9, 10, 14].
Так, встановлено, що при одноразовому введент абамектину в доз1 0,8 мг/кг у 17% СБ-1 мишей речовина викликала розвиток кттчних симптом1в ураження нервово! системи, тод1 як у 83% СБ-1 та вс1х СБ-1 мишей ознак нейро-токсичнога не спостер1гали. Тобто близько 17% популяци СБ-1 мишей бiльш чутлив1 до дп абамектину. Доведено, що ця чутливкть зу-мовлена вщсуттстю р-гткопротешу в тканинах
(зокрема в головному мозку та кишювнику). У спещальному експеримент1 показано, що розпо-дшення та виведення емамектину та абамектину у СБ-1 мишей«-/-» вщбуваеться повшьтше, концентращя в мозку в 150 раз1в вище, тж у мишей «+/+», у зв'язку з чим миш1«-/-» менш резистентт до ди авермектитв [9, 10, 12, 14].
Вщомо, що р-гткопротеш е важливим компонентом плацентарного та гематоенцефал1чного бар'ер1в. Встановлено, що у новонароджених щурят вм1ст р-глшопротешу в головному мозку та мозочку нижчий, тж у дорослих тварин. Р-гткопротеш вперше виявляеться в тканинах мозку на 7 добу постнатального розвитку та досягае р1вня, притаманного дорослим щурам, на 20 добу теля народження. Саме тому новонарод-жет щури мають тдвищену чутливкть до абамектину [10, 14]. Зокрема, ЛД50 абамектину для дорослих 8Б щур1в становить 11 мг/кг, для 8Б щур1в у неонатальному вщ1 - 1,5 мг/кг [16].
Вщомо, що мехатзм дп вс1х авермектитв пов'язаний з високою спорщнетстю з глута-матними воротами хлорид-юнних канатв нерво-вих та м'язових клггин хребетних, що веде до паратчу 1 смерта У комах цей ефект реал1зуеться через специф1чний високоаффшний (10-10 М) зв'язок з чутливими дшянками. Дослщження на хребетних показали зв'язок м1ж авермектин-зв'язуючими дшянками та гамма-амшомасля-нокислотними (ГАМК)-бензод1азетнрецептор-ними комплексами, функщонально пов'язаними з потенщал-залежними хлоридними каналами. Авермектини дтоть як ГАМК-аготсти, тобто тдвищують прониктсть мембрани для хлорид-ютв, збшьшуючи IX надходження всередину нейротв, що тдвищуе гальм1вний постсинап-тичний потенщал 1 знижуе збудливкть нейротв. Цей мехатзм ди схожий на д1ю бензод1азе-тнових заспокшливих препарата. На цш основ1 вважають, що кттчт симптоми нейроток-сичноел авермектитв е результатом надм1рно1 фармаколопчно! активност1 [3, 9].
В ус1х коротко- та довгострокових експери-ментах на мишах, щурах та собаках у тварин, яю отримували максимальт дози абамектину та емамектину, спостер1гали кттчт симптоми токсичного впливу на центральну нервову систему: слинотечу, мщр1аз, блювання, вщсуттсть зшич-ного рефлексу, тремор, судоми, атакаю, брадип-ное, брадикард1ю, конвульси. Вщповщно, основ-ним органом-мшенню впливу авермектитв виз-нано центральну нервову систему [9, 10, 12, 13].
За даними додаткових експеримент1в, результата яких наведет в [10, 14], видно, що середня смертельна доза та мтмальна токсична доза абамектину для макаки резус та людини значно вища, тж для шших лабораторних тварин. Зокрема, ЛД50 абамектину для 8Б щур1в ста-новить 11 мг/кг, для макаки резус - бшьше 24 мг/кг.
Все вищесказане дозволяе вщнести авермектини швидше до нейроактивних, тж до нейротоксичних речовин. 1ншим тдтверджен-ням ще! гшотези е й те, що при випадкових або сущидальних отруеннях авермектинами, навиъ дуже серйозних, у бiльшocтi випадюв видужання проходило без особливих ускладнень або тзтх залишкових явищ [12].
Однак 1снуе певна вщмштсть у характер! впливу на нервову систему абамектину та емамектину. Якщо в першому випадку в жодному з експеримент1в на щурах, в яких спостер1гали кттчт прояви нейротоксично! ди речовини, не було виявлено пстолопчних змш у тканинах як центрально!, так 1 периферично! нервово! сис-
теми, навиъ у дуже чутливих р-гткопротеш-дефщитних CF-1 мишей [10, 13], то в ряд1 експе-римент1в з емамектином вони були виявлет [9, 12]. Зокрема, в субхротчних та хротчних експе-риментах у щур1в та собак було виявлено ци-топлазматичну вакуол1защю головного мозку, дегенеращю 6inoi речовини спинного мозку та в окремих тварин - дегенеращю м1елшового шару сщничного нерва [9, 12].
Враховуючи зазначене вище та керуючись OECD 418, спещальт експерименти з вивчення постнатально! нейротоксичносп абамектину не проводили. У той же час у 2007 рощ з'явилась шформащя щодо представлених у таблищ 3 зна-чень NOAEL абамектину в гострому та субхро-н1чному дослщах з вивчення нейротоксичнога на щурах [10].
Нейротоксичтсть же емамектину була вив-чена в додаткових дослщах: гостра пероральна нейротоксичтсть на щурах, перкутанна - на кролях; тдгостра пероральна токсичность на мишах; субхротчна - на щурах та собаках; пост-натальна - на щурах. Кттчт симптоми нейро-токсичност1 та пстолопчт вщхилення в органах нервово! системи, виявлет в цих експериментах, були аналопчними описании вище [9, 12].
Також при анатз1 даних лггератури [9, 10, 12, 14] було встановлено, що в субхротчних та хротчних експериментах найбшьш чутливим видом тварин до дй' обох речовин е собаки (табл. 3).
У достатньому Ha6opi теспв як in vitro (тест Еймса, тест на to4kobí мутаци в культур1 кттин V-79 китайського хом'ячка, тест на позапла-новий синтез ДНК у культур1 кттин гепатоцит1в щур1в, цитогенетичний тест на хромосомт абераци в культур1 кттин китайського хом'ячка), так i in vivo (мшронуклеарний тест на юстковому мозку мишей) встановлено, що обидв1 дослщ-жуват речовини не мають генотоксичного по-тенщалу. Отже, згщно з гшетчною класифша-щею пестицид1в, за цим критер1ем вони можуть бути вщнесет до 4 класу небезпечносп [9, 10, 12].
Обидв1 речовини не проявили канцерогенно! активносп в дослщах на щурах та мишах i можуть бути за цим критер1ем також вщнесет до 4 класу небезпечносп [9, 10, 12].
Абамектин та емамектин не мають виб1рково1 репродуктивно! токсичнога, а емамектин - ще й ембр1отоксичност1 (3 клас небезпечнога зпдно з ппетчною класифшащею пестицид1в) [9, 10, 12]. Оскшьки в дослщах з вивчення ембрюток-сичност1 та тератогенносп абамектину на щурах виявлено, що в дозах, нетоксичних для самок, у
поодиноких нащадкгв проявлялись окрем1 вади розвитку (розщеплення твердого тднебшня, екзенцефатя, гастрошизк) [10], то його було вщнесено за вказаним критер1ем до 2 класу небезпечносп.
На основ1 анатзу тдпорогових (максимально нед1ючих) та порогових (мЫмально дточих)
р1втв, що були встановлет в р1зних токсико-лопчних експериментах (табл. 3), нами проведено наукове обгрунтування допустимо! добово! дози (ДДД) абамектину та емамектину - най-бшьш штегрованого токсиколопчного показ-ника, покладеного в основу комплексного ппе-тчного нормування пестицид1в.
Таблиця 3
Величини нед1ючих доз абамектину та емамектину в субхрошчних та хрошчних дослвдах [9, 10, 12, 14]
Вид Вид тварин NO(A)EL, мг/кг
експерименту (тривалкть експозици) абамектин емамектин
Субхрошчний Собаки 0,25 (18 тижшв) 0,25 (14 тижшв)
Шури ЭБ (13 тижшв) 0,4 0,5
Миш1 СБ (13 тижшв) 4,0 0,5
Собаки (1 Р'к) 0,25 0,25
Хрошчний Щури ЭБ (2 роки) 1,5 0,25
Миш1 СБ (1,5 роки) 4,0 2,5
Канцерогеншсть Щури ЭБ (2 роки) 2,0* 2,5*
Ембр1отоксичн1сть i тератогенн1сть Миш1 СБ (1,5 роки) Щури ЭБ 8,0* 1,6* (самки) 0,8 (плоди) 5,1* 2,0 (самки) 2,0 [9]; 4,0 [15] (плоди)
Крол1 Миш1 СР-1 1,0 (самки) 1,0 (плоди) 0,05 (самки) 0,2 (плоди) 3,0 (самки) 6,0 (плоди)
Репродуктивна токсичшсть Щури 0,4* (за репродуктивного токсичшстю) 0,12 (за токсичшстю для батьгав 1 нащадгав) 0,6 (за репродуктивного токсичшстю та токсичшстю для батьгав та нащадгав)
Нейротоксичшсть Щури (одноразово) 0,5 5,0
Собаки, щури (багаторазово) 1,6 (щури, 13 тижшв) 0,5 (собаки, 5 тижшв)
Щури (ембрютоксичшсть) - 0,6 (самки)
0,6 (плоди)
Прим1тки : 1. NOEL - no observed effect level, р1вень вщсутност1 пошкоджуючих ефект1в, 2. мг/кг - доза речовини вмгна 1 кг маси тша
тварини, 3. * - максимальна доза, що вивчалась.
На думку закордонних фах1вщв, миш1 СБ-1, пол1морфт за наявтстю р-глшопротешу у тканинах, не е адекватною моделлю для екс-траполяци отриманих в експеримент1 результата на оргатзм людини [9, 10, 12, 14]. У той же час в Украш при гтетчному нормувант пестицид1в спираються на результата, отримат на найбшьш чутливих видах тварин [6]. Тому при обгрун-
тувант ДДД дослщжуваних авермектитв ми враховували обидва тдходи.
Найменший NOAEL абамектину при тривалому надходжент в оргатзм встановлено за загально-токсичною д1ею для батьювських поколшь та нащадюв у дослда з вивчення репродуктивно! токсичносл на шурах - 0,12 мг/кг (табл. 3). Враховуючи вщсуттсть даних з вивчення
репродуктивно1 токсичиосп абамектину на CF-1 мишах, як найбшьш чутливих до його дй', беручи до уваги бшьшу чутливкть вагггних самок та плод1в мишей CF-1 пор1вняно з вагггними самками та плодами щур1в (табл. 3) при екстра-поляци результата, отриманих на лабораторних тваринах, на оргатзм людини нами було ви-користано коефщ1ент запасу 6GG. Цей коефщ1еит враховуе можлив1 м1жвидов1 розб1жносп у чут-ливосп (1G), шдивщуальну резистеиттсть (1G) та додатковий фактор надшносп (вщ 1 до 1G), у випадку абамектину - б. Таким чином, ДДД абамектину становить G,GGG2 мг/кг.
Як вже зазначалось, миш1 CF-1 е найбшьш чутливими до ди авермектитв тваринами. Саме тому при обгрунтувант величини ДДД для людини нами було використано найменший NOEL емамектину, встановлений у 1б-денному експерименп на CF-1 мишах - G,1 мг/кг. Ос-кiльки вщдалет ефекти дй' не е л1миуючими при токсиколопчнш оцшщ емамектину, то при екс-траполяци результата, отриманих на лабораторних тваринах, на оргатзм людини нами використано коефщ1еит запасу 1GG, який враховуе м1жвидов1 (1G) та виутр1шньовидов1 (1G) розб1жносп у чутливосп. Таким чином, ДДД емамектину становить G,GG1 мг/кг.
Слщ зазначити, що ДДД абамектину та емамектину бензоату, яю були обгрунтоват та затверджет в Украш, знаходяться в межах ана-лопчних регламента, що були прийнят1 в США, €С та Pociï. Так, експертами US EPA вста-новлено ChRfD (Chronic reference dose) емамектину на píbhí G,G75 мг/кг [S]; в ЕС - ADI (Ac-ceptabl Daily Intake) на píbhí G,GGG5 мг/кг [S, 9, 12]; y Росшськш Федераци - ДСД (допустимая суточная доза) G,GG3 мг/кг [2]. Для абамектину експертами US EPA встановлено ARfD (Acute reference dose) на píbhí G,GG5 мг/кг [1]; в €С -ADI на pÍBHÍ G,GG25 мг [1G]; у Росшськш Фе-дераци - ДСД G,GGG1 мг/кг [2].
висновки
1. Встановлено, що згщио з гтетчною кла-сифшащею пестицид1в за ступеней небезпеч-hoctí абамектин за параметрами гостро! перо-рально! та шгаляцшно! токсичиосп вщноситься до 1 класу (надзвичайно небезпечт), за гострою перкутанною токсичтстю - до 3 класу (пом1рно небезпечт), за подразнюючою д1ею на шюру i слизов1 оболонки та алергеитстю - до 4 класу (мало небезпечт). Емамектин за середньою смертельною дозою при одноразовому введент у шлунок та нанесент на шюру вщноситься до 3 класу, за гострою шгаляцшною токсичтстю та подразненням слизових оболонок - до 2 класу (небезпечт), шюру за даними р1зиих джерел або не подразнюе, або подразнюе слабко (3-4 клас) та не мае алергенного потенщалу - 4 клас иебезпечиост1.
2. Показано, що миш1 CF-1 дещо бшьш чут-лив1 до впливу емамектину та абамектину, тж миш1 CD-1, що пов'язано з иеоднорщтстю i'x популяци та наявтстю субпопуляцй' з неповно-цшною експрес1ею гена mdr 1а р-глшопротешу, який виконуе «бар'ерт» функцп (зокрема е важливим компонентом кишкового, плацентарного та гематоеицефал1чного 6ap'epie) та забез-печуе захист вщ токсиканта.
3. Основним органом-мшенню впливу авермектитв визнано центральну нервову систему та вщнесено i'x до нейроактивних речовин.
4. Обгрунтовано ДДД для людини: абамектину на píbhí 0,0002 мг/кг (найменший NOAEL встановлено за загальнотоксичною д1ею на бать-KÍBCbKÍ иоколшня та нащадюв у дослщ1 з вив-чення репродуктивно! токсичносп на щурах -0,12 мг/кг, коефщ1еит запасу 600) та емамектину - на píbhí 0,001 мг/кг (найменший NOEL встановлено в 16-денному експерименп на CF-1 мишах - 0,1 мг/кг, коефщ1ент запасу 100).
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Абамектин [Електронний ресурс]: Каталог пестицидов - PPDB. - Режим доступу: http://www.ru-pest.ru/ppdb/abamectinl.html. - Назва з екрану.
2. Гигиенические нормативы содержания пестицидов в объектах окружающей среды (перечень): ГН 1.2.3111-13. - Режим доступу: http://www.con-sultant.ru/document/cons_doc_LAW_154632/. - Назва з екрану.
3. Жуленко В.Н. Авермектины и ивермектины / В.Н. Жуленко, М.И. Рабинович, Г.А. Таланов // Ветеринарная токсикология. - 2011. - С. 50-92.
4. Капранов C.B. Принципиальная схема влияния факторов среды жизнедеятельности на организм чело-
века / C.B. Капранов // Довюлля та здоров'я. - 2011. -№ 2. - С. 23-26.
5. Мельник П.П. 1нновацшна д1яльшсть в сфер1 захисту рослин / П.П. Мельник // Агринком. - 2007. -№ 9-10. - С. 63-65.
6. Методические указания по гигиенической оценке новых пестицидов: МУ № 4263-87. - [Утв. 13.03.87]. - К.: МЗ СССР, 1988. - 210с.
7. Торопова Е.Ю. Пестициды в интегральной защите растений / Е.Ю. Торопова, В.А. Чулкин, Г.Я. Слепов // Агрохимия. - 2008. - № 11. - С. 29-33.
8. Эмамектин [Електронний ресурс]: Каталог пестицидов - PPDB. - Режим доступу:
http://www.rupest.ru/ppdb/ememectin.html. - Назва з екрану.
9. Conclusion on the peer review of the pesticide risk assessment of the active substance emamectin // EFSA J. - 2012. - N 10 (11). - P. 2955. - 2989 p. -Режим доступу: http://www.efsa.europa.eu/en/efsa-journal/doc/2955.pdf. - Назва з екрану.
10. Conclusion regarding the peer review of the pesticide risk assessment of the active substance abamectin // EFSA Scientific Report. - 2008. - Vol. 147. - 106 p. -Режим доступу: http://www.efsa.europa.eu/en/efsa-journal/doc/147r.pdf. - Назва з екрану.
11. Ecological risk assessment for emamectin ben-zoate use as a tree injection insecticide to control arthropod pests / Memorandum; United States Environmental Protection Agency. - 2009. - 31 p. - Режим доступу:
http://www.epa.gov/pesticides/chem_search/cleared_revie ws/csr_PC-122806_13-Jan-09_a.pdf. - Назва з екрану.
12. Emamectine benzoate // FAO Report. - 2011. - P. 85-112. - Режим доступу: http://www.fao.org/file-admin/templates/agphome/documents/Pests_Pesticides/J MPR/Evaluation11/Emamectin.pdf. - Назва з екрану.
13. Fisher M.H. Recent advances in avermectin research / M.H. Fisher // Pure Appl. Chem.-1990.-Vol.62, N7.-P.1231-1240.
14. Jim Stevens. The avermectins: Insecticidal and antiparasitic agents / Jim Stevens, Charles B. Brecken-ridge // Handbook of pesticide toxicology. - Orlando, Florida: Academic Press, 2001. - Vol. 1. - P. 1157-1169.
15. The State of Food Insecurity in the World. Food and agriculture Oganization of the United Nations Rome, 2013. - 52 p. - Режим доступу: http://www.fao.org/3Za-i3434e.pdf. - Назва з екрану.
REFERENCES
1. [Abamectin] [Internet]: Katalog pestitsidov. PPDB. Available from: http://www.rupest.ru/ppdb/aba-mectinl.html. Russian.
2. [Hygienic standards of pesticide content in the environment (a list): HS 1.2.3111-13]. Available from: http://www.consultant.ru/document/cons_doc_LAW_154 632/. Russian.
3. Zhulenko VN. [Avermectins and invermectins]. Veterinarnaya toksikologiya. 2011;50-92. Russian.
4. Kapranov SV. [Schematic diagram of the influence of environmental factors on the human vital activity]. Dovkillya ta zdorov'ya. 2011;2:23-26. Russian.
5. Mel'nik PP. [Innovation activities in the field of plant protection]. Agrinkom. 2007;9-10:63-65. Ukrainian.
6. [Methodological guidelines for the hygienic assessment of new pesticides: MG № 4263-87]. 13.03.87. Ministerstvo zdravookhraneniya SSSR. 1988;210. Russian.
7. Toropova EYu. [Pesticides in the integrated plant protection]. Agrokhimiya. 2008;11:29-33. Russian.
8. [Emamectin] [Internet]. Katalog pestitsidov. PPDB. Available from: http://www.rupest.ru/ppdb/eme-mectin.html. Russian.
9. Conclusion on the peer review of the pesticide risk assessment of the active substance emamectin. EFSA
Journal. 2012;10(11):2955. Available from: -http://www.efsa.europa.eu/en/efsajournal/doc/2955.pdf.
10. Conclusion regarding the peer review of the pesticide risk assessment of the active substance abamectin. EFSA Scientific Report, 2008;147:106. Available from: http ://www.efsa.europa.eu/en/efsajournal/doc/ 147r.pdf.
11. Ecological risk assessment for emamectin benzoate use as a tree injection insecticide to control arthropod pests. Memorandum. United States Environmental Protection Agency, 2009;31. Available from: http://www.epa.gov/pesticides/chem_search/cleared_revie ws/csr_PC-122806_13-Jan-09_a.pdf.
12. Emamectine benzoate. FAO Report. 2011;85— 112. Available from: http://www.fao.org/fileadmin/tem-plates/agphome/documents/Pests_Pesticides/JMPR/Evalu ation11/Emamectin.pdf.
13. Fisher MH. Recent advances in avermectin. Pure and Appl. Chem. 1990;62(7):1231-40.
14. Stevens J, Charles BB. The avermectins: Insecticidal and antiparasitic agents. Handbook of pesticide toxicology. 2001;1:1157-69.
15. The State of Food Insecurity in the World. Food and agriculture Oganization of the United Nations Rome, 2013;52. Available from: http://www.fao.org/3/a-i3434e.pdf.
♦
