Особливості становлення ліберальної демократії у трансформаційних суспільствах Текст научной статьи по специальности «Экономика и бизнес»

Наукове життя

тя корупцп у сферi осв^и та охорони здоров'я е проблеми з розумiнням корупцп населенням. Так, близько 60% опитаних адекватно розум^ть ко-рупцiю, яка передбачена чинним законодавством, тодi як 20% бачать корупщю там, де зпдно iз законом вона вiдсутня. Корумпованими вважа-ються i тi шститути громадянського суспiльства, якi традицiйно вважають-ся найбiльш ефективними у протидп корупцп — це засоби масово"1 шфор-мацп i третiй сектор. Населення i самi журналiсти визнають, що ЗМ1 в Укра"1ш е непрозорими та заангажованими, залежними вщ власниюв, журналiсти доволi часто публшують замовнi матерiали. Громадськi органь зацп також пiддаються певним корупцiйним ризикам — створюються з пев-ною метою або тд конкретний проект, залежш вiд полiтичних партiй та/ або донорiв чи створюються державними органами, «гршать» «вщкатами» у вщносинах iз донорами, ведуть дiяльнiсть, яка не передбачена статутними документами, та не здшснюють ту, що передбачена статутом.

I. В. Головко, кандидат пол^ичних наук

ОСОБЛИВОСТ1 СТАНОВЛЕННЯ Л1БЕРАЛЬНО1 ДЕМОКРАТП У ТРАНСФОРМАЦ1ЙНИХ СУСП1ЛЬСТВАХ

Процес демократизаций що розпочався у XIX ст. у крашах Захщно1 €в-ропи та Швшчно1 Америки, у XX ст. мае тенденщю до глобального вимiру. Бiльш динамiчно демократичш процеси розвивалися пiсля Друго'1 св^ово'1 вiйни та наприкiнцi 80-х — на початку 90-х рр. XX ст. Останнш перюд пов'язаний iз радикальними полiтичними змiнами в державах Швденно'1 й Центрально-Схщно1 Свропи та колишньому СРСР. Стрiмкий крах комушс-тичних режимiв на межi 1980-1990-х рр. викликав «демократичну ейфорiю», яскравим проявом чого стало проголошення унiверсалiзацii захщно1 лiбе-рально'1 демократа як «остаточно'1 форми правлiння».

Кiнець ХХ ст. позначився введенням у пол^ичну науку ново'1 теоретично!' парадигми «хвиль демократизацп», в контекстi яко"1 проводиться оцiнка демократизацiйних процесiв краш, що стали на шлях демократичного роз-витку. Предметом розгляду багатьох дослщниюв стала проблема порiвнян-ня демократичних транзипв посткомунiстичних держав та шших — у ми-нулому авторитарних — краш При аналiзi демократизацiйних перетворень у посткомунiстичних державах дослщниками виявлено низку специфiчних факторiв, що детермiнують своерiднiсть демократичних трансформацш та вiдрiзняють 1х перебiг вщ демократичних перетворень в iнших крашах:

Вкник Нацюнального утверситету «Юридична академiя Украши мет Ярослава Мудрого» № 3 (26) 2015

- «подвшний перехщ» — це головна особливють для посткомушстичних краш, яка полягае в синхронному поеднанш завдань демократизацп та рин-кового реформування економiки;

- вщмшшсть фаз модернiзацiйних процесiв: якщо ранiше бiльшiсть демократичних переходiв збшалася з початковими стадiями шдус^ально-го розвитку, то в посткомушстичних державах демократизацшш процеси починаються вже тсля проходження фази iндустрiалiзацii;

- у посткомушстичних крашах спостерiгаеться синхроннiсть процеав демократизацп та «нацiонального вiдродження»;

- система громадянського суспiльства посткомунiстичних держав недо-розвинута, у не'1 вщсутнш досвiд демократичного розвитку;

- геопол^ичний порядок свiту наразi на стадп кардинального перефор-матування, що накладае свш вiдбиток на перебiг «третьо'1 хвилi» демократизацп.

Два основш етапи демократичного переходу — лiбералiзацiя та демо-кратизацiя — вирiзняються змiстом трансформацiйних процесiв, що е до-мiнантними на кожному з них. Водночас щ процеси тюно взаемопов'язанi та взаемозумовленi. Тому лiбералiзацiю та демократизацiю можна розгля-дати як два взаемопов'язаш аспекти переходу до демократа, без завершен-ня яких не може утвердитися повноцшний, консолщований лiберально-де-мократичний режим. Лшшна модель переходiв до лiберальноi демократа передбачае, що вихщною позицiею транзитивного процесу е певний неде-мократичний режим (автокра^я), а його кшцевою позицiею — лiберальна демократiя. Зазначимо, що бшьшють комунiстичних краш не пройшли через етап лiбералiзацii, в них лiбералiзацiя вiдбувалася вже тсля падшня кому-нiстичних режимiв паралельно з розбудовою нового полiтичного мехашзму. Kрiм того, було вiдсутне поле громадянського суспшьства, що створювало труднощi для становлення демократичних iнститутiв. У тих крашах, де комушстичш режими були повален пiд тиском «знизу», лiберальна демо-кратизацiя вiдбуваеться бшьш успiшно, нiж там, де перетворення започат-кувала стара елiта.

Таким чином, фаза лiбералiзацii е своерщним стартовим етапом у на-прямi демократичних змiн. Вона розпочинаеться кризою легiтимностi авторитарного чи тотал^арного режиму та кризою iдентичностi всередиш правлячих елiт, яка зазвичай закшчуеться 1'х розколом. Водночас змшюеть-ся баланс сил мiж правлячими групами та опозишею на користь друго'1, в результатi чого пiдвищуеться рiвень свободи у суспiльствi.