Особливості перебігу гіпертонічної хвороби в залежності від цитокінового статусу, вираженості ремоделювання серця та судин Текст научной статьи по специальности «Клиническая медицина»

УДК 616.12-008.331.1-036-08:577.175.1

Л.В. Соломатша-Дакало ОСОБЛИВОСТ1 ПЕРЕБ1ГУ ГШЕРТОН1ЧНО1

ХВОРОБИ В ЗАЛЕЖНОСТ1 В1Д ЦИТОК1НОВОГО СТАТУСУ, ВИРАЖЕНОСТ1 РЕМОДЕЛЮВАННЯ СЕРЦЯ ТА СУДИН

Вищий державний навчальний заклад Украти «Укра'шська медична стоматологгчна академ1я» кафедра факультетсько1 терапИ з курсом фгзютерапп (зав. - к. мед. н., проф. С. О. Воробйов) м. Полтава

Ключовi слова: запальт цитокти, гтертонгчна хвороба, ремоделювання серця i судин Key words: proinflammatory cytokines, essential hypertension, remodeling of heart and vessels

Резюме. С целью определения зависимости ремоделирования сердца, распространенности и выраженности поражения артерий, изменения цитокинового и иммунологического статуса обследовали 37 больных гипертонической болезнью, 20 больных ишемической болезнью сердца в сочетании с гипертонической болезнью и 22 здоровых лица контрольной группы. По результатам эхокардиоскопии, дуплексного сканирования сосудов, фенотипирования лимфоцитов, определения цитокинов им-муноферментным методом установлено увеличение линейных и объемных размеров левого желудочка параллельно со структурными изменениями периферических артерий и аорты, провоспалительные изменения вследствие снижения уровня противовоспалительного ин-терлейкина-10.

Summary. 37 patients with hypertension, 20 patients with ischemic heart disease connected with hypertension and 22 healthy people of control group were investigated to determine dependence between the remodeling of heart, spreading and expression of damaged arteries, changing of cytokine and immunological statuses. According to the results of echocardioscopy, duplex scanning of vessels, phenotyping of lymphocytes, determination of cytokines with a help of enzyme multiplied immunoassay, the enlargement of linear and volumetric sizes of left ventricle in parallel with structural changes of peripheral arteries and aorta, proinflammatory changes due to lowering of anti-inflammatory interleukin-10 level were established.

Встановлено, що високий артерiальний тиск е причиною хрошчного запалення [8]. Хворi на ппертошчну хворобу (ГХ) мають шдвищений рь вень прозапальних цитокшв, таких як штер-лейкш-6, штерлейкш-8, адгезивш молекули, фактор некрозу пухлин а, С-реактивний бшок [9], що приводить до ураження оргашв-мшеней [11]. Вивчають вплив цих факторiв на стан мшро-циркуляци, периферичну гемодинамшу, розви-ток атеросклерозу [8].

Визначення впливу цитоюшв, запалення на ремоделювання судин та серця е актуальною проблемою кардюлогп як в дiагностицi шдив> дуальних механiзмiв ГХ, так i для корекци ль кування.

Метою дослщження було визначити залеж-нють ремоделювання серця, розповсюдженост та вираженосп уражень артерш, змш цито-кшового та iмунного статусу у хворих на ГХ.

МАТЕР1АЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛ1ДЖЕНЬ

Об'ектом дослщження були 37 хворих на ГХ (основна група), серед них 25 (68 %) чоловшв та

12 (32 %) жшок. Клшчна характеристика основно! групи хворих: 37 хворих мали ГХ II стади. Yci хвор1 мали гшертензивне серце i3 р1зною виражешстю хрошчно! серцево! недос-татносп. Хронiчну серцеву недостатнiсть визна-чали за критерiями та класифiкацieю Укра-1нського наукового товариства кардiологiв: зокрема, у 23 (62 %) хворих спостерталась хрошчна серцева недостатнiсть I ст. за М.Д. Стражеском, В.Х. Василенком, II функщ-онального класу за NYHA, у 14 (38 %) - IIA ст., III функцюнального класу за NYHA. Вш дослiджених - 43-58 рокiв. Для з'ясування ств-вiдношення ремоделювання серця, судин та цитокшового обмiну основну групу хворих на ГХ подшили на 2 тдгрупи: перша тдгрупа - зi збiльшенням товщини комплексу iнтима-медiа артерiй, друга - зi збiльшенням або зменшенням дiаметру артерш.

Умовно-контрольна група хворих на iшемiчну хворобу серця (1ХС), зокрема стабшьну стено-кардiю напруги, II-IV класу або кардюсклероз атеросклеротичний з серцевою недостатнiстю у

поеднанш з ГХ II-III ст. (група 3) включала 20 хворих, в тому чи^ 14 (70 %) чоловтв та 6 (30 %) жшок, вшом - 50-81 рш. Постiнфарктний кар-дiосклеpоз був у 11 (55 %) i3 20 хворих. Хрошчна серцева недостатнiсть I ст. за М.Д. Стражеском, В.Х. Василенком, II функщонального класу за NYHA була ускладненням у 6 (30 %) i3 20, IIA-Б ст., III-IV функцiонального класу за NYHA - у 14 (70 %) iз 20 хворих.

Контрольна група (група 4) складалась iз 22 практично здорових осiб 38-54 роюв, серед них 7 (32 %) чоловшв та 15 (68 %) жшок.

Ехокардюскошчно вивчали систолiчну фун-кцiю лiвого шлуночка, стан клапашв, стввщ-ношення гшертрофи та дилатаци порожнин серця. Комплексне ультразвукове обстеження серця проводили з використанням апарату "Sim-5000 plus" з мехашчним датчиком 3,5 МГц у положены хворого на лiвому боцi за загаль-ноприйнятою методикою [1, 6]. Кшцево^асто-лiчний (КДО, мл) та кiнцево-систолiчний (КСО, мл) об'еми лiвого шлуночка вимipювали за формулою L. Teicholtz [13]. Фракщю викиду (ФВ, %) обчислювали як сшввщношення piзницi кiнцево-дiастолiчного i кiнцево-систолiчного об'емiв до кiнцево-дiастолiчного об'ему лiвого шлуночка. Вiдносну товщину стiнки лiвого шлуночка (ВТС ЛШ, см) обчислювали за формулою: ВТС ЛШ=2*ЗСЛШ/КДР ЛШ, де ЗСЛШ -товщина задньо! стiнки лiвого шлуночка, КДР ЛШ - кiнцево-дiастолiчний pозмip лiвого шлуночка. Масу мiокаpда лiвого шлуночка (ММЛШ, г) визначали за формулою L. Teichholz [13] у модифшацп Ю.Н. Беленкова [5].

Дуплексне сканування аpтеpiй iз визначенням товщини комплексу iнтима-медiа та дiаметpу судин проводили в B-pежимi на апаpатi LOGIQ 400 (США).

Для визначення стану прозапальних процешв проводили фенотипування лiмфоцитiв iз використанням моноклональних антитiл [4], визна-чали piвень iмуноглобулiну (Ig) М - iмуно-ферментним методом [3], дослщжували piвень iнтеpлейкiнiв-1ß, -6, -8, -10, С-реактивного бшка, фактору некрозу пухлин а iз використанням твердофазного iмунофеpментного методу, за допомогою набору реагента: ProCon IL-1ß (С.Петербург) для штерлейюну-ф, ProCon IL-6 (С.Петербург) для штерлейюну-6, «ИЛ-8 - ИФА -БЕСТ» (Новосибipськ) для штерлейкшу-8, ProCon IL-10 (С.-Петербург) для штерлейюну-10, hsCRP ELISA (США) для С-реактивного бшка, ProCon TNFa (С.-Петербург) для фактору некрозу пухлин а.

Для пеpевipки статистично! гiпотези за piв-

шсть генеральних середнiх для 3 i бiльше груп, статистичний аналiз включав дисперсшний ана-лiз (ANOVA - analysis of variance - аналiз вщ-хилень, варiацiй за програмою SPSS for Windows Release 13.00, SPSS Inc., 1989-2004) за лшшним характером залежносп варiабельностей. Нор-мальшсть розподiлу варiацiй перевiряли за зна-ченням коефiцieнтiв асиметри й ексцесу, результатами однофакторного тесту Колмогорова-Смирнова з корекщею за Lilliefors, W тесту Shapiro-Wilks (за програмою SPSS for Windows Release 13.00, SPSS Inc., 1989-2004). Якщо вар> абельност не мали нормального розподшу, то використовували непараметричнi методи статистики (за програмою SPSS for Windows Release 13.00, SPSS Inc., 1989-2004), зокрема, MannWhitney U (MW). Якщо варiабельностi вщхи-лялись вщ нормального розподшу, то використовували непараметричш е^валенти ANOVA/MANOVA теста, зокрема, Kruskal-Wallis аналiз ранпв (за програмою SPSS for Windows Release 13.00, SPSS Inc., 1989-2004).

РЕЗУЛЬТАТИ ТА IX ОБГОВОРЕННЯ

У хворих на ГХ у залежносп вщ рiвня розповсюдженостi та вираженост ураження судин визначили певш вiдхилення рiвня цитокiнiв (табл. 1).

Найменший рiвень iнтерлейкiну-10 був у хворих на ГХ зi збiльшенням товщини комплексу iнтима-медiа. Рiвень iнтерлейкiну-10 у хворих на 1ХС у поеднанш з ГХ наближався до рiвня штерлейюну-10 у попереднiй групi, що свiдчить про близькiсть цих груп. Якщо для хворих на ГХ зi збшьшенням товщини комплексу iнтима-медiа рiвень потовщення вiд 1 мм до 1,29 мм, то у хворих на 1ХС у поеднанш з ГХ - вщ 1,3 мм i бшьше, тобто межа мiж ними незначна. Група хворих на ГХ зi збiльшенням товщини комплексу iнтима-медiа е найбшьш наближеною до групи хворих на 1ХС у поеднаннi з ГХ. Подальше потовщення комплексу iнтима-медiа приводить до утворення атеросклеротично! бляшки [2]. Iнтерлейкiн-10 уповiльнюе перехщ до збшь-шення товщини комплексу iнтима-медiа.

Найбiльший рiвень iнтерлейкiну-8 був у хворих на 1ХС у поеднанш з ГХ, але дещо меншим, нiж у хворих на ГХ. Отже, запалення мае значення при наявносп атеросклеротично! бляшки, а саме при !! переходi до нестабшьностг

Рiвень iнтерлейкiну-6 був найменшим у хворих на ГХ зi збiльшенням або зменшенням дiаметру артерiй у порiвняннi iз хворими на ГХ зi збiльшенням товщини комплексу iнтима-медiа та хворими на 1ХС у поеднаннi з ГХ.

Найбшьший рiвень С-реактивного бiлка був у

08/ Том XIII/ 4

25

хворих на 1ХС у поеднанш з ГХ, дещо менший у хворих на ГХ.

PiBern фактору некрозу пухлин а був найбшьшим у хворих на ГХ 3i збiльшенням або

зменшенням дiаметру артерiй у порiвняннi з хворими на ГХ зi збiльшенням товщини комплексу iнтима-медiа та хворими на 1ХС у поеднаннi з ГХ.

Таблиця 1

Показники цитокшового статусу у хворих на гшертошчну хворобу (M+SEM, SD)

Показники циток1нового статусу Групи обстежених

основна тдгрупа 1 (N=15) основна тдгрупа 2 (N=22) умовно-контрольна група 3 (N=20) контрольна група група 4 (N=22)

1нтерлейк1н-10 (IL 10), 141,47±141,47; 547,90

пг/мл

1нтерлейюн-8 (IL 8), пг/мл

1нтерлейюн-6 (IL 6), пкг/мл

С-реактивний 51лок (СРБ), мг/л

Фактор некрозу пухлин а (ФНП а), пкг/мл

Pmw1~4= 0,027

22,30±7,12; 27,56

12,13±3,45; 13,36

0,07±0,01; 0,05

0,01±0,001; 0,01 Pmw1~2= 0,017

951,09± 629,76; 2953,84

32,37±12,92; 60,63

6,64±3,89; 18,26 Pmw2~4= 0,035

0,06±0,007; 0,03

186,96± 115,09; 539,80

332,75± 214,98; 961,44

37,83±15,86; 70,94 Pmw3~4= 0,033

8,70±2,68; 12,00

0,09±0,01; 0,07 Pmw3~4= 0,035

24,65±22,94; 102,61

931,45± 398,52; 1869,24

11,17±2,15; 10,07

14,35±3,59; 16,04

0,04±0,008; 0,04 P*3~4=0,035 P'3~4=0,042

44,44±23,87; 111,97 Pmw1~4= 0,017

Прим1тки: М - середня, SEM - стандартна похибка, SD - стандартне вщхилення. Pmw - р1зниця м1ж групами за даними тесту MannWhitney (mw). P* - р1зниця м1ж групами за даними однофакторного дисперсшного анатзу з множинними тестами пор1внянь за критер1ем Tukey HSD, а Р' - за критер1ем Bonferroni.

За даними периферично! кровi визначили, що вiдносний рiвень базофiлiв був найбшьшим у хворих на ГХ зi збшьшенням або зменшенням дiаметру артерiй (0,75±0,13; 0,45) у порiвняннi з контрольною групою (0,18±0,12; 0,40) (Pmw2~4=0,008). Найбiльший вiдносний рiвень еозинофшв був у хворих на ГХ зi збiльшенням товщини комплексу iнтима-медiа (6,22±1,18; 3,53) у порiвняннi з контрольною групою (3,09±0,39; 1,30) (Pmw1~4=0,029). Найменше ид-носне значення сегментоядерних нейтрофшв було у хворих на ГХ зi збiльшенням товщини комплексу iнтима-медiа (43,89±2,00; 5,99) у порiвняннi з хворими на ГХ зi збiльшенням або зменшенням дiаметру артерш (50,25±1,70; 5,88) (Pmw1~2 = 0,030), а особливо у порiвняннi з контрольною групою (51,09 ± 2,64; 8,75) (Pmw1~4 = 0,022). Збшьшення нейтрофiлiв, базо-фiлiв, еозинофiлiв спостершалось у хворих iз початковими процесами змiн судин. Саме вони мали i пiдвищений рiвень iнтерлейкiну-8. Проте зниження прозапального рiвня iнтерлейкiну-6 вщбуваеться паралельно зi збiльшенням рiвня штерлейюну-10, що впливае на власнi генетичш

фактори зниження активностi прозапальних ци-токiнiв.

Найбiльший вiдносний рiвень CD22 -клiтин був у хворих на ГХ зi збiльшенням товщини комплексу iнтима-медiа (21,56±2,45; 7,35) у по-рiвняннi з хворими на ГХ зi збiльшенням або зменшенням дiаметру артерiй (17,50±1,11; 3,85), а особливо у порiвняннi з контрольною групою (16,36±1,98; 6,56) (Panova1~2~4 = 0,018). Вщнос-ний рiвень CD16+-клiтин був найбiльшим у хворих на ГХ зi збiльшенням товщини комплексу iнтима-медiа (23,67 ± 1,31; 3,94) у порiвняннi з хворими на ГХ зi збiльшенням або зменшенням дiаметру артерiй (22,50 ± 2,13; 7,38) та з контрольною групою (21,45 ± 1,51; 5,01) (Panova1~2~4 = 0,009). Значення iмуноглобулiну М було найменшим у хворих на ГХ зi збшь-шенням або зменшенням дiаметру артерiй (1,30±0,17; 0,53) у порiвняннi з хворими на ГХ зi збiльшенням товщини комплексу iнтима-медiа (1,71±0,14; 0,35), а особливо у порiвняннi з контрольною групою (1,81±0,20; 0,60) (Pkw1~2~4 = 0,049; Panova1~2~4 = 0,026; Pmw2~4 = 0,050). Лiмфоцитарна реакцiя бшьш

характерна для хворих на ГХ 3i збшьшенням товщини комплексу iнтима-медiа, за рахунок тдвищення CD22 - та CD16 -кттин, iмуногло-булiну М, що може свщчити про посилене ут-ворення антитiл або аутоантитш.

Накопичення бiологiчно активних речовин за рахунок базофшв приводить до тдвищення

еозинофшв, якi через ферментативнi системи знижують рiвень бiологiчно активних речовин.

У хворих на ГХ у залежносп вщ рiвня вираженостi та розповсюдженост уражень сон-них, плечових, стегнових, гомiлкових артерiй визначили певш вiдхилення морфо-функцюналь-них показникiв серця (табл. 2).

Таблиця 2

Морфо-функщональш характеристики серця у хворих на ппертошчну хворобу

(M+SEM, SD)

Морфо функщональт показники серця Групи обстежених

основна тдгрупа 1 (N=15) основна тдгрупа 2 (N=22) умовно-контрольна група 3 (N=20)

Розмпр аорти на р1вн1 клапан1в, см

Кшцево-даастол1чний розм1р л1вого шлуночка (КДР ЛШ), см

Кшцево-даастол1чний об'см л1вого шлуночка (КДО ЛШ),

К1нцево-систол1чний розм1р л1вого шлуночка (КСР ЛШ), см

Кшцево-систол1чний об'см л1вого шлуночка (КСО ЛШ),

Ввдиосна товщина стшки л1вого шлуночка (ВТС ЛШ), см

Фракщя викиду (ФВ), %

Маса миокарда лшого шлуночка (ММЛШ), г

1,59±0,09; 0,23 Pkw1~2~3= 0,006

5,98±0,09; 0,32 Pkw1~2~3= 0,002 Pmw1~2=0,018

179,06±6,27; 22,60 Pkw1~2~3= 0,002

Pa

1~2~3=

0,018

4,39±0,19; 0,65 Pkw1~2~3= 0,011

Pa

a1~2~3=

0,044 89,38±8,60; 31,02 Pkw1~2~3= 0,009 Pmw 1~2=0,034

0,41±0,01; 0,05 50,77±3,46; 12,46 298,85±9,98; 35,97

1,84±0,07; 0,29 Pmw1~2=0,003 Pmw2~3=0,027

5,65±0,08; 0,36 Р1~2=0,036 Рл1~2=0,032 Pmw2~3=0,001

157,85±5,10; 22,21 Pmw1~2=0,018 Р1~2=0,042 Рл1~2=0,037 Pmw2~3=0,002

3,94±0,09; 0,39 Pmw2~3=0,003 Р*2~3=0,022 Р'2~3=0,025

68,36±3,58; 15,60

Pa

a1~2~3=

0,013 Pmw2~3=0,003

0,41±0,008; 0,04 Pmw2~3=0,031

56,68±2,14; 9,32 Pmw2~3=0,025

271,00±9,74; 42,45 Pmw2~3=0,043

1,68±0,12; 0,34

6,14±0,16; 0,73 Р*2~3=0,017 Р'2~3=0,019 Р2~3=0,040 Рл2~3=0,035

189,49±10,44; 46,71 Р*2~3=0,015 Р'2~3=0,016 Р2~3=0,033 Рл2~3=0,029

4,42±0,13; 0,59 Р2~3=0,016 Рл2~3=0,014

91,16±6,13; 27,44 Р*2~3=0,017 Р'2~3=0,018 Р2~3=0,009 Рл2~3=0,009

0,39±0,02; 0,08 51,60±1,83; 8,18 306,20±13,46; 60,20

м. i

мл

Прим1тки: М - середня, SEM - стандартна похибка, SD - стандартне вщхилення. PANOVA1~2~3 - р1зниця м1ж групами за даними дисперсшного анатзу вар1абельностей з лшшним характером розподшу (ANOVA). Pkw 1~2~3 - р1зниця м1ж групами за даними критерто Kruskal-Wallis (kw). Pmw - р1зниця м1ж групами за тестом Mann-Whitney (mw). Р* - р1зниця м1ж групами за критер1ем Tukey HSD, а Р' - за критер1ем Bonferroni. Р' - р1зниця м1ж групами за критер1ем Tamhane's T2. РЛ - р1зниця м1ж групами за критер1ем Games-Howell.

Роз!шр аорти на рiвнi клапанiв та ФВ були найбшьшими у хворих на ГХ зi збiльшенням або зменшенням дiаметру артерiй у порiвняннi з хворими на 1ХС у поеднанш з ГХ, хворими на ГХ зi збiльшенням товщини комплексу штима-медiа. КДР та КДО ЛШ, ММ ЛШ були найбшьшими у хворих на 1ХС у поеднанш з ГХ у порiвняннi з хворими на ГХ зi збшьшенням

товщини комплексу iнтима-медiа, хворими на ГХ зi збшьшенням або зменшенням дiаметру артерш. КСР та КСО ЛШ були найменшими у хворих на ГХ зi збшьшенням або зменшенням дiаметру артерш у порiвняннi з хворими на ГХ зi збшьшенням товщини комплексу iнтима-медiа, хворими на 1ХС у поеднанш з ГХ. Значення ВТС ЛШ було найменшим у хворих на 1ХС у

08/ Том XIII/ 4

27

поеднанн з ГХ у пор1внянш з хворими на ГХ 3i збiльшенням або зменшенням дiаметру артерiй. Так морфо-функцiональнi змiни зумовлен вирaженiстю ураження серцево-судинно! сис-теми.

За даними холтерiвського монiторувaння хро-нотропний резерв b^4Î був нaйбiльшим у хворих на ГХ зi збшьшенням товщини комплексу iнтимa-медia (43,20±7,09; 22,41) у порiв-няннi з хворими на 1ХС у поеднанш з ГХ (39,47 ± 4,77; 19,67) (Pmw1~3 = 0,033). Систолiчний тиск вночi був нaйбiльшим у хворих на 1ХС у поеднанш з ГХ (126,00±3,03 мм рт. ст.; 10,06) у порiвняннi з хворими на ГХ зi збшьшенням або зменшенням дiaметру aртерiй (120,00±3,71 мм рт. ст.; 12,84) та хворими на ГХ зi збшьшенням товщини комплексу iнтимa-медia (110,38±5,43 мм рт. ст.; 15,35) (Pkw1~2~3 = 0,027; Panova1~2~3=0,042; Pmw1~3=0,021; Р1~3=0,033 за критерiем Tukey HSD; Р1~3=0,038 за крш^ем Bonferroni). Хронотропно-iнотропнa aктивнiсть серця у хворих на 1ХС у поеднанш з ГХ е похщною вщ тяжкостi перебiгу ГХ, 1ХС у поеднaннi з ГХ, ремоделювання серцево-судин-но! системи.

Нaшi дан про пaрaлельнiсть одночасного погiршення як судинного, так i серцевого компоненту в прогресуванш ГХ вщповщають результатам iнших дослiдникiв [10, 11, 12, 14].

Серцево-судинне ремоделювання у хворих на ГХ мае певну етапнють, зокрема, спочатку (на першому еташ) вiдбувaються змiни артерш внaслiдок збiльшення aктивностi бaзофiлiв,

еозинофшв, нейтрофiлiв, а потiм (на другому еташ) спостершаеться подальше прогресування патолопчного процесу з одночасним ремоделю-ванням aртерiй та серця, включенням лiмфоци-тарних мехaнiзмiв, прозапальних змiн цитокь нового обмiну, внaслiдок зниження рiвня проти-запального iнтерлейкiну-10.

Отже, у хворих на ГХ вщбуваеться ремоделювання серця та судин, порушення iмунного та цитокiнового статусу.

За нашими даними, ускладненому перебiгу ГХ, ураженню оргaнiв-мiшеней сприяють проза-пальш фактори, що вiдповiдaе й результатам шших aвторiв [7, 8, 11].

ВИСНОВКИ

1. У хворих на ппертошчну хворобу ремоделювання серця характеризувалось збшьшенням лшшних та об'емних розмiрiв лiвого шлуночка паралельно зi структурними змiнaми перифе-ричних артерш та аорти.

2. Структурно-функцюнальш змши лiвого шлуночка та судин зумовлюють дезaдaптaцiю хронотропно-iнотропноï aктивностi.

3. У хворих на ппертошчну хворобу з рiзною виражешстю ремоделювання судин спостер^али прозaпaльнi змiни цитокiнового обмiну внасл> док зниження рiвня протизапального штерлей-кiну-10.

4. Послiдовнi змiни активност прозапальних та проремоделяцiйних фaкторiв у хворих на ппертошчну хворобу зумовлюють ускладнений перебш захворювання.

СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ

1. Бобров В.А., Поливода С.Н. Гипертензивное сердце. - К.: Наукова думка, 1994. - 196с.

2. Котовская Ю.В., Кобалава Ж.Д. Основные результаты исследования ELSA // Качественная клиническая практика. - 2002. - № 4. - С. 23-33.

3. Лебедев К.А., Понякина И.Д. Иммунная недостаточность (выявление и лечение). - М.: Мед. кн., Н. Новгород: Изд-во НГМА, 2003. - 443с.

4. Меншикова В.В. Методические указания по применению унифицированных клинических лабора-торних методов исследования. - М.: Медицина, 1973. - 128с.

5. Мухарлямов Н.М., Беленков Ю.Н. Ультразвуковая диагностика в кардиологии. - М.: Медицина, 1981. - 158 с.

6. Шиллер Н., Осипов М.А. Клиническая эхо-кардиография. - М.: 1993. - 347 с.

7. Шляхто Е.В., Моисеева О.М. Клеточные аспекты ремоделирования сосудов при артериальной гипертензии // Артериальная гипертензия. - 2002. -Т.8, № 2. - С. 121.

8. Association between carotid haemodynamics and

inflammation in patients with essential hypertension / Manabe S., Okura T., Watanabe S. et al. // J. Human Hypertension. - 2005. - Vol. 19. - P. 787-791.

9. Effect of interleukin 8 and ICAM-1 on calcium-dependent outflow of K+ in erythrocytes from subjects with essential hypertension / Buemi M., Marino D., Floc-cari F. et al. // Curr. Med. Res. Opin. - 2004. - Vol. 20, Suppl. 1. - P. 19-24.

10. Fibrinogen, C-reactive protein, albumin or white cell count: metaanalyses of prospective studies of coronary disease / Danesh J., Collins R., Appleby P., Peto R. // JAMA. -1998.-Vol. 279.-P.1477-1482.

11. Hilgers K.F. Monocytes/macrophages in hypertension // J. Hypertens. - 2002. - Vol. 20. - P. 593-596.

12. Mahmud A., Feely J. Arterial stiffness is related to systemic inflammation in essential hypertension // Hypertension. - 2005. - Vol. 46. - P. 1118.

13. Problems in echocardiography volume determination: echocardiography correlation / Teichholz L.E., Kreulen T.N., Herman M.V. et al. // Circulation. - 1972. -Vol. 46. - P. 120-220.

14. Relation of left ventricular concentric remodeling to levels of C- reactive protein and serum amiloid a in patients with essential hypertension / Tsioufis C., Stou-giannos P., Kakkavas A. et al. // Am. J. Hypertens. -2005. - Vol. 96, Suppl. 2. - P. 252-256.

15. The relationship between blood pressure and C-reactive protein in the multi-ethnic study of atherosclerosis (MESA) / Lakoski S.G., Cushman M., Palmas W. et al. // J. Amer. College Cardiology. - 2005. - Vol. 46, Suppl. 10. - P. 1869-1874.

♦

УДК 616.127-005.8-085:615.22:612.13:611.018.74

О. В. Назаренко

ВПЛИВ ТРИМЕТАЗИДИНУ НА КАРД1ОГЕМОДИНАМ1КУ ТА ЕНДОТЕЛ1АЛЬНУ ФУНКЦ1Ю У ХВОРИХ НА Q-ШФАРКТ М1ОКАРДА

Запоргзький державний медичний утверситет кафедра пропедевтики внутрiшнiх хвороб (зав. - д.мед.н., проф. В.В. Сиволап) м. Запорiжжя

Ключовi слова: Q тфаркт мюкарда, кардюгемодинамша, ендотелiальна функщя, триметазидин

Key words: Q myocardial infarction, cardiohemodynamics, endothelial function, trimetazidin

Резюме. Целью исследования было изучение влияния триметазидина на параметры внутрисердечной гемодинамики и функции эндотелия у больных Q-инфарктом миокарда. Обследовано 46 больных в возрасте от 46 до 78 лет (35 мужчин и 11 женщин). Установлено, что добавление триметазидина к базисной терапии больных Q-инфарктом миокарда способствует улучшению структурно-геометрических свойств и систолической функции миокарда, а также положительно влияет на функциональное состояние эндотелия сосудов. Summary. The aim of the investigation was to study effects of trimetazidin on the parameters of intracardiac hemodynamics and endothelial function in patients with Q myocardial infarction. 46 patients aged from 46 to 78 years (35 men and 11 women) were examined. It was established that trimetazidin in addition to basic therapy of patients with Q myocardial infarction promotes the improvement of structurally - geometrical properties and systolic function of myocardium, as well as positively influences functional state of en-dothelium and vessels.

Незважаючи на сучасш досягнення кардю-логп , вщ серцево - судинних захворювань у свт щорiчно помирае 55 мшьйошв людей. З них 4050 % смертей зумовлеш гострим шфарктом мюкарда [4]. Протягом останшх роюв було до-сягнуто значного прогресу у розумшш ролi енергетичного метаболiзму серця в патогенезi шемп мюкарда. Як результат - сформувався нов^нш метаболiчний напрямок у лшуванш хворих на 1ХС [2].

Вплив на життездатний мюкард у зош ше-мiчного пошкодження на сьогодшшнш день е одним iз найперспектившших напрямюв фар-макотерапи хворих на шфаркт мюкарда (1М) [1]. Наявнють життездатного мюкарда в зош 1М значною мiрою запоб^ае структурно-геомет-

ричнш перебудовi лiвого шлуночка (ЛШ) у шсляшфарктному перiодi. Крiм прямо! реваску-ляризацп, активацiя гiбернованого та «приголом-шеного» мiокарда може бути здшснена шляхом змiни метаболiзму кардiомiоцитiв [6].

Триметазидин вибiрково блокуе (шляхом пригшчення ферменту 3-кетоацил-коензим А тюлази) останнiй етап Р-окиснення жирних кислот, зменшуе внутрiшньоклiтинний ацидоз, запо-бiгае ушкодженню вiльними радикалами мембран клггин мiокарда та посилюе утилiзацiю глюкози кардiомiоцитами [15]. Крiм того, препарат покращуе обмш мембранних фосфолiпiдiв пiд час шеми i реперфузii [11].

Ендотелiальна дисфункшя у хворих на 1ХС е високошформативним маркером несприятливого

08/ Том XIII/ 4

29