CC BY
16
УДК 612.017.07.085:615.37
Левшвський Д.М., к.вет.н., доцент Маслянко Р. П., д.б.н., професор Сторчак Ю. Г., студ. 6 курсу ФВМ © Лье1еський нацюнальний утеерситет еетеринарног медицины та б1отехнологт
¡мет С. З. Гжицького
ОСОБЛИВОСТ1 1МУННО1 НЕДОСТАТНОСТ1, IX Д1АГНОСТИЧН1 КРИТЕР11 ТА ПРИНЦИПИ 1МУНОКОРЕКЦП
Розглянуто особлиеост1 еторинног ¡мунног недостатностг е оргатзмг теарин залежно е1д походження, триеалост1 переб1гу, характеру, локал1зацп та еираженост1 гмунних порушень, а також розроблений на осноег цих даних алгоритм тдиегдуалгзоеаног ¡мунокорекцп.
Ключовi слова: ¡мунодефщит, д1агностика, гмунокорекщя.
Сучасна ситуащя з шфекцшними захворюваннями характеризуемся появою нових збудниюв з тдвищеною стiйкiстю до кл^инних i гуморальних механiзмiв iмунiтету та шнуючих етiотропних лiкарських засобiв. Це вимагае вдосконалення патогенетично! терапи, зокрема, iмунотропноl.
Вiдомо, що в патогенезi цих захворювань ключове значення мае стан iмунноl системи, саме iмунологiчна недостатнiсть виступае головним фактором реактивност латентно! шфекцп, що, з одного боку, призводить до активаци механiзмiв протиiнфекцiйного захисту, а з шшого - може супроводжуватись подальшим пригшченням iмунiтету завдяки здатностi збудникiв ютотно пригнiчувати ефекторнi функци макроорганiзму, спрямованих на !х елiмiнацiю [1, 3, 5, 7]. 1мунолопчна недостатнiсть - це один iз видiв iмунопатолоril, стан або синдром, при якому порушуеться функцiонування iмунноl системи по пщтриманню антиген-структурного гомеостазу, що призводить до машфестаци рiзноманiтноl клмчно! симптоматики [1, 16].
Традицшно розрiзняють природжену iмунну недостатнiсть, яка повязана або з генетичними видами iмунiтету (так зваш первиннi iмунодефiцити), або з внутршньоутробним зараженням збудниками iнфекцiй, переважно ТОЯСИ-комплексу, до якого сьогодш вiдносяться токсоплазми, вiбрiони, стрептококи, кишкова паличка, ентеровiруси та iн. [13, 17].
Вважаеться, що на вiдмiну вщ первинних iмунодефiцитiв роль спадкових факторiв у розвитку вторинно! (набуто!) iмунноl недостатностi не вiдiграе провщно! ролi, проявляеться нечасто i лише за наявност додаткових несприятливих факторiв [1, 4]. Очевидно, вона формуеться в особин з початково нормальними функцiями iмунiтету, а И варiант визначаеться особливостями перебiгу, тривалiстю, походженням, характером, локалiзацiею та вираженiстю iмунних порушень [1, 5, 10, 11].
За походженням видшяють iндуковану iмуносупресiю (при зясуванш того конкретного фактору, котрий був причиною iмуносупресil, або И сукупноси) i
© Левшвський Д.М., Маслянко Р. П., Сторчак Ю. Г., 2011
212
спонтанну - коли явна причина iмyнноï недостатност вщсутня або невщома [1, 12, 14]. !ндукована iмyносyпресiя може мати як ендогенне, так i екзогенне походження. До ендогенних етюпатогенних фaкторiв, в першу , вщносяться метaболiчнi розлади: aлiментaрнi, гiпотоксичнi, ендокриннi, стресовi. Алiментaрнa iмyносyпресiя формуеться при дефiцитi бшюв, макро- i мiкроелементiв, вiтaмiнiв та шших життево важливих речовин; вона зявляеться внaслiдок недостатнього ïx надходження з 1'жею або внaслiдок зростання ïx витрат, а також при порушеннях ïx розщеплення, всмоктування та/або транспорту, що нaйчaстiше бувае при захворюваннях оргaнiв травлення.
До найголовшших екзогенних фaкторiв, якi обумовлюють розвиток вторинно].' iмyнноï недостaтностi, перш за все вщносяться гострi та хрошчш iнфекцiï рiзноï етiологiï - бaктерiaльнi, вiрyснi, пaрaзитaрнi, грибковi та змшаш [4, б, В].
Збудникам iнфекцiйниx захворювань притаманний як прямий цитопатогенний вплив на кл^ини iмyнного захисту (iндyкцiя апоптозу, некрозу, апоцитозу, утворення синцитiïв блокади чи модифшащя рецепторiв), так i опосередкований - через чисельш iмyнологiчнi меxaнiзми мaкрооргaнiзмy, якi розвиваються y вщповщь на присyтнiсть iнфекцiйного агента (aктивiзaцiя цитотоксичних клiтин, цитокiновий дисбаланс, шактиващя та нaдмiрне споживання компонент комплементу, виснаження антиоксидантних систем) [В,
9, 15].
Вплив високих i низьких температур, сонячне, рaдiaцiйне та електромагштне опромiнення, шум i вiбрaцiя також можуть виступати фiзичними факторами виникнення iмyносyпресiï, а дiя рiзномaнiтниx токсичних речовин -xiмiчними. Сукупшсть шкiдливиx xiмiчниx фaкторiв (при антропогенному та промисловому зaбрyдненнi навколишнього середовища) виступае екологiчним фактором розвитку вторинноï iмyнологiчноï недостaтностi. Застосування медикaментiв (антибютиюв, глюкокортикоïдiв, цитостaтикiв), особливо неконтрольоване без призначення лжарем, може призвести до вторинноï iмyносyпресiï.
Отже, всi зазначеш фактори прямо або опосередковано призводять до ушкодження клiтин або тканин iмyнноï системи, викликають дисфyнкцiю iмyнiтетy та спричиняють вторинну iмyнологiчнy недостатшсть.
За вирaженiстю порушень BIH подшяють на 3 кaтегорiï: I ступшь -компенсована iмyносyпресiя, II ступшь - субкомпенсована, III стyпiнь -некомпенсована. За лабораторними критерiями за даними [12] I стутнь мае мюце в рaзi зменшення будь-якого показника на 33% вiд його нормального значення, II ступшь - на 34-бб%, III ступшь - понад бб%. Однак, з огляду на те, що зрушення iмyнологiчниx покaзникiв y бiк ïx зниження може також вщбуватися при нормальних iмyнниx реaкцiяx [12], щоби ïï вiддиференцiювaти, iмyносyпресiю I ступеня е сенс визначати при зниженш до 33% вщ норми на менше 3-х покaзникiв i одного з них на 34-бб%, III ступеня - при зниженш хоча б одного показника на б7% та бшьше вщ показника здорових особин.
При iмyнологiчнiй недостaтностi I ступеня клшчних ïï проявiв може не спостер^атися. Це бувае при адекватнш компенсaцiï iснyючиx порушень за рахунок aктивaцiï iншиx ланок iмyнноï системи в перюд завершення iмyнниx вщповщей, а також при латентних шфекщях, гормональних розладах i деяких соматичних захворюваннях [4, 7, 15]. До часу виснаження компенсаторних
MexaHi3MiB окремих ланок iMyHHOÏ системи може призводити наявшсть декшькох факторiв ризику iмуносупресiï одночасно або HaAMipHa/rpmana дiя якогось одного фактору i тодi змiни iмуногpaми можуть бути пpовiсникaми клiнiчних пpоявiв iмунноï недостaтностi [4, 12]. Зниження iмунного захисту в осiб з iмуносупpесieю I ступеня може проявлятися частими гострими pеспipaтоpними захворюваннями. Для iмуносупpесiï II ступеня хapaктеpнi хрошчш шфекцп та сомaтичнi захворювання. При iмуносупpесiï III ступеня дiaгностуються шфекцшш, aлеpгiчнi, aутоiмуннi та iмунопpолiфеpaтивнi синдроми.
Iзольовaнa (локальна) iмуносупpесiя мае мшце у випадках дефекту якоïсь однieï ланки системного iмунiтету (Т-лiмфоцитiв, В^мфоципв, фагоцитуючих клiтин), комбiновaнa - при дефектах у двох або бшьше ланках iмунноï системи, а коли спостер^аеться депреая усiх ланок iмунного захисту, iмуносупpесiя стае тотальною [1, 3, 9].
BIH може проявлятися лише скороченням вмюту окремих популяцш та субпопуляцiй клiтин iмунноï системи, а також може визначатися лише пригшчення ïx функцiонaльноï aктивностi або дисфункцiï - посилання одних функцш на rai гальмування iншиx. Змшанш iмуносупpесiï пpитaмaннi i кiлькiснi, i функщональш змiни. Порушення структури центральних оpгaнiв iмунiтету або генетичнi мутаци, якi вiдбувaються в клiтинax iмунноï системи, обумовлюють структурний iмунодефiцит [10, 12].
При виршенш питання про призначення iмуномодулятоpiв у кожному конкретному випадку перед лiкapем постае проблема вибору: проводити iмунокоpекцiю чи ш, одним препаратом чи ïx комбшащею, якими саме, якими дозами, якими шляхами ïx вводити, коли саме, як часто та як довго.
За даними [3] встановлюють декшька piвнiв призначення iмуномодулятоpiв i проведення iмунокоpекцiï. I piвень передбачае емтричне призначення iмуномодулятоpiв без iмунологiчного обстеження хворого - лише за клшчними ознаками iмунноï недостaтностi. В даному випадку вибip пpепapaтiв обумовлюеться лише етюлопею захворювання, характером його переб^у та нагромадженим лiкapем особистим досвщом роботи з конкретними лiкapськими засобами [1, 2].
Проведення iмунологiчного обстеження з визначенням конкретних вapiaнтiв iмунноï недостaтностi у хворих дозволяе пiдвищити ефективнiсть застосування iмуномодулятоpiв до 70%. Так, потреба в iмунотеpaпiï звичайно виникае лише у випадку виpaженоï (II i III ступешв) iмуносупpесiï [5], проте, вона може бути показана i при компенсованих порушеннях iмунного захисту та у хворих з обтяженим преморбщним фоном за наявност вiдповiдноï клiнiчноï симптоматики [17].
Застосування iмуностимулятоpiв може бути корисним при порушеннях iмунноï pеaктивностi II ступеня лише за умови достатнього функщонального резерву кл^ин iмунного захисту. В цей же час втрата кл^инами функщонального ресурсу, а також виражене пригшчення (III ступшь) окремих ланок iмунiтеrу, комбшоваш порушення (II i III ступеня), особливо за наявност пpемоpбiдноï iмунопaтологiï вважаються показниками для проведення зaмiсноï iмунотеpaпiï.
Важливою ланкою пiдготовки iмунноï системи до активних впливiв е детоксикaцiя. Пщ дiею токсинiв, супресивних бiлкiв збудниюв, тривалого надлишкового впливу ïx антигешв i супеpaнтигенiв, оксидaнтiв, прозапальних цитоюшв та iншиx фaктоpiв змiнюються властивост мембран клiтин iмунноï
системи або, як вже зазначалося вище, блокуються 1хш рецептори [7, 15]. Еферентна тератя, яку часто вважають першою ланкою iмунотропноi терапи, спрямована на прискорене виведення з органiзму ксенобiотикiв, шкщливих метаболiтiв, прозапальних медiаторiв, Ц1К тощо. Ефективним способом очищення внутрiшнього середовища е сорбцiйнi методи, тобто елiмiнацiйна детоксикацiя органiзму за допомогою сорбентгв. Видiляють 4 модифжцаи сор6цшно! детоксикаци: аплiкацiйну, ентеросорбцiю, екстракорпоральну (яка об'еднуе гемосорбцiю, плазмосорбцiю, лiмфосорбцiю, iмуносорбцiю та лквосорбщю), а також комбiновану, або каскадну [5, 14, 15]. Лжувальний ефект еферентно! терапи передбачае також певну iмунокорекцiю за рахунок елiмiнацп субпопуляцiй лiмфоцитiв i Ц1К - це забезпечуе усунення блокади кл^инних рецепторiв, в тому числi рецепторiв до лiкiв, що сприяе пщвищенню чутливостi органiзму до медикаментiв [8].
Наявшсть у хворих преморбiдноi патологи, яка супроводжуеться iмуносупресiею, зумовлюе бшьш ранне проведення iмунотерапil вiтамiнами та мжроелементами. Слiд зазначити, що при багатьох захворюваннях вiдбуваеться пригнiчення iмунного стану, такi пацiенти потребують бшьш тривалого лiкування, iмунореабiлiтацil та постшного монiторингу !х iмунологiчноi реактивностi [7, 11, 12].
Таким чином, виявлення конкретних параметрiв iмунологiчноi недостатностi за наведеними вище критерiями дае можлившть iндивiдуалiзувати iмунотерапiю: визначити показання, оптимальний час !х проведення, обрати саме т терапевтичнi засоби, якi сприятимуть усуненню виявлених зрушень та ощнити ефективнiсть проведено! iмунокорекцii. Це, в свою чергу, сприятиме полiпшенню якост лiкування хворих, зменшенню кiлькостi ускладнень, зниженню ризику рецидивiв i хрошзаци захворювань, що призведе до тдвищення тривалостi продуктивного життя пацiентiв.
Лггература
1. Алешина Р.М. Синдром вторичной иммунной недостаточности: клинико-лабораторная характеристика / Р.М. Алешина // Клмчна iмунологiя, Алергологiя, Iнфектологiя. - 2007. - № 2. - С. 17-20.
2. Алешина Р.М. Иммунореабилитация: методы, иммунотропные препараты, принципы иммунотерапии / Р.М. Алешина // Клшчна iмунологiя, алерголопя, 1нфектолопя. - 2007. - № 4. - С. 23-27.
3.Дидковский Н.А. Принципы иммунокоррегирующей терапии при инфекционно-воспалительных заболеваниях респираторного тракта / Н.А. Дидковский, И.К. Малащенкова // Врач. - 2005. - № 10. - С. 17-24.
4.Дидковский Н.А. Принципы иммунокоррегирующей терапии при инфекционно-воспалительных заболеваниях / Н.А. Дидковский, И.К. Малащенкова // Аллергология и иммунология. - 2006. - № 1. - С. 3-15.
5. Зайков С.В. Применение иммуномодуляторов при заболеваниях органов дыхания / С.В. Зайков // Рациональная фармакотератя. - 2008. - № 1. - С. 1-6.
6. Маслянко Р.П. Роль В^мфоцшгв при iмунодефiцитах / Р.П. Маслянко, I.I. Олексюк, Л.Я. Божик // Наук. вкник ЛНУВМ та БТ. - 2010. - т. 12 (45), с. 139146.
7. Маслянко Р.П. 1мунотропш препарати при шфекцшних захворюваннях тварин / Р.П. Маслянко, Б.М. Куртяк, Л.Я. Божик // Наук. вшник ЛНУВМ та БТ. -2010. - т. 12 (45), С. 146-152.
8.Маслянко Р.П. До питання еволюцп шфекцшних захворювань тварин i людини / Р.П. Маслянко, П.Ю. Лаврiв // Наук. вкник ЛНУВМ та БТ. - 2010. - т. 12 (45), с. 152-159.
9. Патология иммунитета: причина или следствие туберкулёзной инфекции / В В. Новицкий // Бюлл. Сибирской мед. - 2006. - № 2. - С. 70-74.
10. Перинатальные инфекции, научно-доказательные подходы к оказанию помощи / И.А. Могилевкина // Першатолопя та педiатрiя. - 2007. - № 2. - С. 15-33.
11. Хантов Р.М. Иммунодефициты, диагностика и иммунотерапия / Р.М. Хантов, Б.В. Пинечин // Лечащий врач. - 1999. - № 2-3. - С. 63-69.
12. Чернушенко Е.Ф. Диагностика вторичных иммунодефицитных состояний / Е.Ф. Чернушенко // Мистецтво л^вання. - 2006. - № 2. - С. 10-15.
13. Basta S. The cross-priming pathway: A portrait of an intricate immune system / S. Basta, A. Alatery // Scand. J. Immunol. - 2077. - V. 66. - P. 636-645.
14. Freche B. The role of the inflammasone in cellular responses to toxins and bacterial effectors / B. Freche, W. Reig, F.G. Good // Semin. Immunopathol. - 2007. V. 29. - P. 249-261.
15. Frossi B. Oxidative microenvironment exerts an opposite regulatory effect on cytokine production by Th1 and Th2 cells / B. Frossi, M. De Carti // Mol. Immunol. -2007. - V. 45. - P. 58-65.
16. Ollila J. Immunological system biology: Gene expression analysis of B. cell development in Rames B-cell / J. Ollila, M. Vihinen // Mol. Immunol. - 2007. - V. 44. -P. 1815-1817.
17. Yin W. Classical of immune respons pathway complement activation of human endothelial cells / W. Yin, B. Ghebrehiwed // Mol. Immunol. - 2007. - V. 44. -P. 2228-2235.
Summary
PECULIARITIES OF IMMUNOLOGICAL DEPRESSION, THEIR DIAGNOSTIC CRITERIAS AND IMMUNOCORRECTION PRINCIPLES
Peculiarities and diagnostic criterias of immunosupression which one are determined by its genesis specially and duration the character, by localization and expression of immune disorders, and also the algorithm of individualized immunocorrection, which one was based on these data the observed.
Рецензент - д.вет.н., проф. Стояновський В.Г.
