CC BY
47
УДК 618.11 - 006.2 : 611 - 018.74 : 611 - 018.54.001.5
'ШШШШШШ,
ОСОБЛИВОСТ1 ГОМОЦИСТЕШЕМП У МОЛОДИХ Ж1НОК ХВОРИХ НА СИНДРОМ
пол1К1Стозних яечнИК1в
У стата наведено даш щодо наявностi пiдвищеного вмiсту гомоцистешу (> 10 мкмоль/л) в сироватщ кровi у 51,5% обстежених жшок хворих на синдром полiкiстозних яечниюв. Показано, що пiдвищення концентрацп гомоцистешу не залежить вiд iндексу маси тша, iндексу НОМА, рiвнiв шсулшу, тестостерону та естрадiолу. Встановлено, що у жшок iз синдромом полшстозних яeчникiв збiльшення концентрацп гомоцистешу супроводжуеться зростанням рiвня ендотелiну-1. Припускаеться, що у хворих iз синдромом полшстозних яечникiв riпергомоцисте'шемiя е незалежним фактором ризику формування ендотелiальноl дисфункцп.
Ключов! слова: синдром полшстозних яечниюв, гомоцистеш, ендотелш-1.
Робота е фрагментом НДР "Визначення ролi ендотелiальноl дисфункцй в розвитку порушень системы репродукцй та обхрунтування пiдходiв до IX терапи" (№ держреестраци 0114и001201).
Науков1 дослщження останшх роюв переконливо свщчать про те, що синдром полшстозних яечниюв (СПКЯ) асоцюе не лише з гшерандрогешею (ГА), а й р1зномаштними метабол1чними розладами: абдомшальним ожиршням, дислш1дем1ею, гшершсулинем1ею (Г1), шсулшорезистентнютю (1Р) [5]. Тератя СПКЯ з урахуванням форми захворювання призводить до зниження р1вня андрогешв, шсул1ну (1Р1), полшшення лшщного профшю, однак при цьом повно! нормал1зацп гормональних та метабол1чних змш досягти не вдаеться [17]. До того ж у бшьшосп пащенток повшстю не вщновлюеться фол1кулогенез, збер1гаеться ановулящя, клом1фенрезютентшсть та безплщдя [22]. Однак, на сьогодш, недостатньо дослщжено чим обумовлеш таю змши системи репродукцй у молодих жшок. Висловлюються припущення, що одним 1з чинниюв, який перешкоджае вщновленню клшчних, гормональних 1 метабол1чних порушень при СПКЯ е ранне формування ендотел1ально1 дисфункцп (ЕД) [25]. Цшком можливо, що ендотелюпапя е наслщком складових метабол1чного синдрому 1 гшерандрогенп, яю, як правило, асощюються з1 СПКЯ [8, 11]. У той же час юнують протилежш припущення, що ендотел1альна дисфункщя е не наслщком, а причиною розвитку 1Р та пов'язаних з нею сташв [1]. Показниками стану ендотел1ально1 функцп е: ендотелш-1 (ЕТ-1), васкулоендотел1альний фактор росту, оксид азоту.
В останш роки з'явилися докази, що одним 1з фактор1в, який призводить до ЕД може бути шдвищена концентращя сироваткового р1вня гомоцисте1ну (ГЦ), амшокислоти яка мютить арку та утворюеться в результата метабол1зму метюншу [7, 21]. Гомоцистеш мае виражену токсичну д1ю на кл1тини, зокрема внутр1шньо1 поверхш судин [36]. Водночас, для захисту тканин в оргашзм1 кнують спещальш мехашзми його виведення, у раз1 порушення яких, ГЦ починае накопичуватися в кров1 1 негативно впливати як на стшку судин, так 1 на систему згортання кров1, створюючи умови для змш у судинах 1 тдвищення тромбоутворення [20]. Гшергомоцистешем1я (ГГЦ) е фактором ризику для розвитку атеросклеротичних змш 1 тромбоембол1чних ускладнень, асоцшована з розвитком 1шем1чно1 хвороби серця та шсулкпв [23]. Пом1рна ГГЦ у вщ1 до 40 роюв, зазвичай мае безсимптомний перебщ незважаючи на те,що початков1 змши в судинах вже вщбуваються [4].
Гшергомоцистешем1я е поширеною коагулопапею в украшськш популяцп (частота до 5-7%) [6], а за даними Е. Гродницько1 виявляеться у 20-100% жшок [2].
З лиературних джерел в1домо, що найчаспшими причинами ГГЦ е в1тамшодефщитш стани (недолш фол1ево1 кислоти та вггамшв В1, В6, В12,) [31]. Кр1м того пом1рна ГГЦ може виникнути в результата мутацп в геш, що кодуе метилентетрапдрофолатредуктазу (MTHFR), яка катал1зуе перех1д фол1ево1 кислоти в II активну форму [19].
Кр1м генетичних дефекив 1 дефщиту в1там1н1в 1снують шш1 причини розвитку ГГЦ, до яких взноситься спос1б життя (кур1ння, алкоголь, гшодинам1я), поеднан1 захворювання (патолог1я шлунково-к1шкового тракту, ниркова недостатн1сть, сахарнш д1абет, г1потиреоз, хрон1чн1 запальн1 та онколопчш захворювання), прийом деяких л1карських препарат1в [33]. Щодо вивчення р1вшв ГЦ у хворих з1 СПКЯ отримано суперечлив1 дан1. Б1льш1сть дослщниюв встановили п1двищення концентрацп ГЦ у жшок з1 СПКЯ пор1вняно з показниками здорових обстежених [18], в той час як шш1 не виявили ГГЦ у даного контингенту хворих [15, 32]. Припускають, що у хворих з1 СПКЯ ГГЦ пов'язана з р1зними компонентами метабол1чного синдрому [3]. Виявлено в1ропдно значущий кореляцшний зв'язок ГЦ з андрогенами [12], однак, кнують 1 протилежш думки, яю висловлюються авторами, що не встановили даного взаемозв'язку [24]. У той же час, бшьшють дослщниюв прийшла до единого висновку, що тдвищений вмют ГЦ в сироватщ кров1 та фол1кулярнш р1дини у хворих з1 СПКЯ приводить до порушення розвитку фол1кула 1 дозр1вання
© Арх1пк1на Т.Л., 2015
яйцеклггани, порушення 0BapiMbH0ro резерву i настання ваптносп, а також до розвитку акушерських ускладнень [29, 30].
Таким чином, можливi причини пiдвищеного рiвня ГЦ у хворих 3i СПКЯ продовжують дискутуватися серед авторiв [14, 24]. Можна припустити, що виникнення таких розбiжностей в отриманих результатах обумовлено вщсутшстю eдиноï думки у визначенш СПКЯ та iнформацiï про стан ГЦ. Проте мехашзми, якi лежать в основi цих явищ повинш пiдлягати додатковому вивченню.
Метою роботи було дослщити вмiст гомоцистеïну в сироватщ кровi молодих жiнок хворих на СПКЯ i встановити наявнють або вшсутшсть зв'язку мiж рiвнем гомоцистеïну, метаболiчними i гормональними показниками та маркером ендотелiальноï дисфункцiï ендотелшом-1.
Матерiал та методи досл1дження. У клшщ ДУ 1ПЕП обстежено 80 жшок - у вiцi вш 18 до 24 рокiв (середнш вiк 21,4±0,2 рокiв). Основну групу склали 65 жiнок, яким на пiдставi критерiïв Роттердамського консенсусу 2003 року (хрошчна ановуляцiя, гiперандрогенiя, ехографiчнi ознаки полiкiстозних яeчникiв) поставлено дiагноз СПКЯ [10]. Контрольну групу склали 15 здорових жшок з нормальною менструальною функщею, що звернулися для уточнення стану репродуктивноï системи перед плануванням вагiтностi. Клiнiчне обстеження включало: вивчення даних анамнезу (спадковкть, поступовий розвиток захворювання, починаючи з перюду менархе), характер становлення i порушення менструальноï функцiï, гiрсутизм, наявнiсть первинного чи вторинного безплщдя.
Оцiнка метаболiчного статусу включала визначення iндексу маси тша (1МТ) по G. Brey, який розраховували за формулою: маса тша (кг)/довжина тiла (м2). Базальну Г1 дiагностували за рiвнем базального шсулшу понад 12 мкОД/мл. 1нсулшорезистентшсть оцiнювали шляхом визначення iндексу НОМА, який розраховували за формулою: рiвень шсул^ сироватки натще (мкОД/мл) х глюкоза плазми натще (ммоль/л)/22,5. Показник НОМА вище 2,5 розцiнювався як об'ективний критерiй 1Р [26]. Для визначення гормонального стану за допомогою наборiв для iмуноферментного аналiзу дослщжували базальний рiвень загального тестостерону (Т) (набори фiрми "Алкор Био", Роая), естрадiолу (Е2), 1Р1, (набори фiрми DRG, США). Вимiрювання рiвня секрецп гомонiв проводили в сироватцi кровi на 2-3 день менструального циклу на аналiзаторi "Stat Fax3100" виробництва США.
Для визначення рiвня ЕТ-1 в сироватцi кровi використовували iмуноферментний набiр для кiлькiсного визначення ЕТ-1 (1-21) («Biomedica Gruppe» Австрiя). Визначення рiвня ГЦ в сироватцi кровi проводили за допомогою наборiв "Architect system" (Нiмеччина). Хворi зi СПКЯ були розподшеш на 2 групи. Першу групу склали 45 жшок з нормальною масою тша (1МТ в середньому склав 21,4±0,3 кг/м2); У другу групу увiйшли 20 пащентки з надмiрною вагою та ожиршням I-II ст. (1МТ 28,8±0,7 кг/м2).
Проведенi дослiдження вiдповiдають морально-етичним нормам та принципам Гельсiнськоï декларацп, Конвенцiï Ради Свропи та вщповшних законiв Украïни щодо дотримання прав людини.
Статистична обробка одержаних даних проводилася методами варiацiйноï статистики за допомогою стандартного пакета статистичних розрахунюв Microsoft Excel i Statistica 6,0. Вiрогiднiсть розбiжностей середнiх величин визначали за t критерiем Ст'юдента. Розбiжностi вважалися значущими при Р<0,05. При порiвняльному аналiзi вiдносних величин використовували критерш х2. Рiзниця вважалася значущою при
c ± s —
Р<0,05, х2 вище 3,84; тенденщя до змiни показника розглядалася при 0,05<Р<0,1. Данi наведенi як ( " х ).
Результати дослщження та ïx обговорення. Отриманi даш показали, що середнiй рiвень ГЦ в кровi у хворих зi СПКЯ з нормальною масою тша дорiвнював 10,7±0,4 мкмоль/л, з ожиршням 9,9 ± 0,3 мкмоль/л i достовiрно перевищував показники здорових жшок 8,1 ± 0,2 мкмоль/л. Не виявлено статистично значущих вiдмiнностей вмюту ГЦ в кровi хворих зi СПКЯ з нормальною та надлишковою масою тiла.
До теперiшнього часу юнуе розбiжнiсть у визначеннi норми концентрацп ГЦ. Отриманi нами показники концентрацп ГЦ у жшок контрольноï групи збпаються з даними ряду дослшниюв, якi вважають, що нормальна концентращя в кровi ГЦ у жшок репродуктивного в^ (18 - 40 роюв) не повинна перевищувати 8 - 10 мкмоль/л [9, 35]. У подальшш роботi концентрацiю в кровi ГЦ 10 мкмоль/л ми розглядали як рiвень, що е межою норми.
Серед жшок з нормальною масою тша у 22 (48,9 %) хворих рiвень ГЦ був понад 10 мкмоль/л i в середньому склав 12,9 ± 0,5 мкмоль/л. З них у 11 (50 %) обстежених виявлено Г1, у 7 (31,8 %) тдвищення шдексу НОМА. У 23 (51,1 %) жшок з нормальним рiвнем ГЦ (8,7±0,2 мкмоль/л) Г1 мала мiсце у 7 (30,4 %), а 1Р у 4 (17,4 %) обстежених. При цьому у хворих зi СПКЯ з нормальною масою тша не виявлено достовiрних вщмшностей частоти констатацiï Г1 (х2 = 1,07; Р > 0,05) i тдвищеного шдексу НОМА (х2 = 0,06; Р > 0,05) в групах з рiзною концентрацiею ГЦ.
Серед жшок з ожиршням у 11 (55 %) пащенток виявлена тдвищена концентрацiя ГЦ, що в середньому склало 11,5 ± 0,3 мкмоль/л. При цьому Г1 мала мюце у 7 (63,6 %), а 1Р у 4 (36,4 %) обстежених. Серед жiнок з надлишковою вагою i нормальним вмютом ГЦ (8,5 ± 0,2 мкмоль/л) Г1 виявлена у 5 (55,6 %), 1Р у 2 (22,2 %) обстежених. У хворих з ожиршням також не виявлено достовiрних вщмшностей частоти порушень вуглеводного обмiну в групах з гшер- i нормогомоцистеïнемiею. Отриманi результати збiгаються з даними ряду дослшниюв, якi вказують, що частота, з якою гiпергомоцистеïнемiя зустрiчаеться у хворих зi СПКЯ, не залежить вш маси тiла, а порушення вуглеводного обмшу частiше мае мкце серед хворих з ожиршням, але не залежить вщ концентрацп ГЦ в сироватщ кровi [35].
В останш роки висловлюеться припущення, що рiвень ГЦ пов'язаний з особливостями впливу статевих гормошв на його метаболiзм. Деякi автори вказують на здатнють андрогенiв пiдвищувати концентрацiю ГЦ [34], а також на те, що призначення терапп естрогенами жшкам призводить до зниження рiвня ГЦ у плазмi кровi [13]. Мiж тим, мехашзм за допомогою якого ГА може впливати на концентращю ГЦ поки невщомий, а питання про зв'язок ГЦ зi статевими гормонами залишаеться суперечливим. Вiдомо, що одним з провщних дiагностичних критерпв СПКЯ е збшьшення вмiсту андрогенiв в периферичнш кровi i, в першу чергу, загального тестостерону понад 2,5 нмоль/л. За нашими даними рiвень Т у хворих першо! групи склав 2,96 ±0,16 нмоль/л, у другш - 3,80 ± 0,14 нмоль/л i достовiрно (Р<0,001) перевищував показники здорових жiнок (1,98 ± 0,19 нмоль/л). Частота виявлення шдвищеного рiвня Т в групах хворих з riпергомоцистешемiею i нормогомоцистешемiею вiрогiдно не вiдрiзнялась мiж жiнками з нормальною масою тiла (х2 = 0,25; р> 0,05) та при ожиршш (х2 = 0,10; р> 0,05).
Зниження секрецп естрадiолу виявлено у 14 (31 %) хворих з нормальною масою тша, у 11 (55 %) пацiенток в груш з ожирiнням. Частота виявлення гшоестрогенп у хворих зi СПКЯ не вiдрiзнялась в групах з гшер- та нормогомоцистешемiею, як при нормальнш масi тiла (х2 = 1,26; Р > 0,05), так i при ожиршш (х2 = 0,24; Р > 0,05).
Враховуючи наявнiсть порушень секрецп статевих гормошв та гшергомоцистешемп у хворих зi СПКЯ, можна припустити юнування певного взаемозв'язку мiж ними. Однак, проведений аналiз не встановив залежносп мiж частотою виявлення пiдвищеного рiвня Т, зниженого рiвня Е2 та концентращею ГЦ. Можливо отриманi нами негативш результати обумовленi молодим вшом або недостатньою кiлькiстю обстежених.
При вивченш маркера ендотелiальноl дисфункцп - ЕТ-1 встановлено, що його вмiст у сироватщ кровi молодих жiнок, хворих на СПКЯ, як з нормальною масою тша (2,29 ± 0,2 фмоль/мл), так i з надлишковою вагою (2,28 ± 0,3 фмоль/мл) значно перевершував (Р < 0,05) середш показники здорових жiнок (0,83 ± 0,2 фмоль/мл). Пiдвищення концентрацп ЕТ-1 виявлено у 36 (80 %) хворих зi СПКЯ з нормальною масою тша та у 15 (75 %) пащенпв з ожиршням. Частота виявлення пiдвищеного рiвня ЕТ-1 в групах хворих з riпергомоцистешемiею була вiрогiдно вищою шж в групах з нормогомоцистешемiею у жшок, як з нормальною масою тша (х2 = 4,7; Р < 0,05), так i при ожиршш (х2 = 5,5; Р < 0,05) (табл.).
Виявлений зв'язок передбачае, що riпергомоцистешемiя е фактором ризику формування ендотелiальноl дисфункцп i може сприяти розвитку вiддалених ускладнень захворювання.
Таблиця
Частота гормональних, метаболiчних порушень та рiвня ЕТ-1 у хворих на СПКЯ в залежносп вщ
|)1ння гомоцистеТну, п, %
Перша група, п = 45 Друга група, п = 20
Показник ГЦ > 10 мкмоль/л ГЦ < 10 мкмоль/л ГЦ > 10 мкмоль/л ГЦ < 10 мкмоль/л
п = 22 п = 23 п = 11 п = 9
1Р1 >12, мкОД/мл 11 (50%) 7 (30,4%) 7 (63,6%) 5 (55,6%)
НОМА > 2,5 7 (31,8%) 4 (17,4%) 4 (36,4%) 2 (22,2%)
Т > 2,5 нмоль/л 15 (68,2%) 13 (56,5%) 8 (72,7%) 5 (55,6%)
Е2 < 0,2 нмоль/л 8 (36,45) 6 (26,1%) 6 (54,5%) 5 (55,6%)
ЕТ-1 > 0,8 фмоль/мл 21 (95,5%)1) 15 (65,2%) 11 (100 %)1) 4 (44,4%)
Примггка. 1) - Значущкть вщмшностей м1ж групами в залежносп вщ р1вня гомоцисте1ну
Отриманi данi узгоджуються з попереднiми дослiдженнями i вказують, що хворi зi СПКЯ мають високий ризик розвитку гшергомоцистешемп [28]. Наявнють гшергомоцистешемп, метаболiчних та гормональних розлащв, якi мають мiсце не тшьки у хворих з ожиршням, а й при нормальнш мас тша призводить до формування ендотелiальноl дисфункцп при СПКЯ [27]. Об'еднуючим для вах цих факторiв е те, що рано чи шзно, прямо або побiчно всi вони викликають пошкодження судинно1 стiнки, створюючи умови для змш у судинах, насамперед, в ендотелiальному шарi, що може привести до порушення кровопостачання в органах малого таза, порушення фолшулогенезу в яечниках, ановуляцп та кютозного переродження яечникiв у хворих зi СПКЯ. Скринiнг гiпергомоцистеlнемil в молодому вщ може бути корисним шдикатором раннього формування ендотелiальноl дисфункцп i патологil репродуктивно1 системи.
1. Жшки хворi на СПКЯ мають високий ризик розвитку гшергомоцистешемп.
2. Шдвищення концентрацп гомоцисте1ну в кровi у молодих жiнок хворих на синдром полшстозних яечник^в не залежить вiд iндексу маси тша, шдексу НОМА, рiвнiв iнсулiну, тестостерону та естрадюлу.
3. При наявносп гiпергомоцистеlнемil у бiльшостi неплiдних жшок, хворих на синдром полшстозних яечниюв, рiвень ендотелilну-1 пiдвищуеться, як на тлi зростання iндексу маси тша, так i при його нормальних показниках. Виявлений зв'язок передбачае, що гiпергомоцистеlнемiя е незалежним фактором ризику формування ендотелiальноl дисфункцп i може сприяти виникненню вшдалених ускладнень захворювання.
4. Скришг ппергомоцистешемп в молодому вщ може бути корисним шдикатором прихованих порушень ендотелiальноl функцп та патологи репродуктивно! системи.
1. Беляков Н. А. Метаболический синдром у женщин / Н. А. Беляков, Г. Б. Сеидова, С. Ю. Чубриева [и др.] // - СПб.: Издательский дом СПбМАПО, - 2005.- 440 с.
2. Гродницкая Е. Э. Фолацин в комплексной прегравидарной подготовке у женщин с гипергомоцистеинемией и привычным невынашиванием беременности / Е. Э. Гродницкая, М. А. Курцер, М. Б. Шаманова // Проблемы репродукции. - 2008. - Том 6, № 14. - С. 84 - 86.
3. Кушаков А. Инсулинорезистентность и эндотелиальная дисфункция при метаболическом синдроме / А. Кушаков, Р. Сайфутдинов, Л. Ангинова [и др.] // Казанский медицинский журнал. - 2011. - Т. 92, № 2. - С. 173 - 176.
4. Корпачева-Зшич О. В. Статев1 особливост гомоцистешемп у хворих на цукровий д1абет 2 типу в залежност вщ шсулшемп та андрогенного забезпечення (огляд л1тератури та власш даш) / О. В. Корпачева-Зшич, М. Д. Халангот // Проблеми ендокринно! патологи. - 2010. - № 2. С. 103 - 111.
5. Манухин И. Б. Ановуляция и инсулинорезистентность / И. Б. Манухин, М. А. Геворкян, Н. Б. Чагай // - М.: ГЭОТАР-Медиа, - 2006. - 416 с.
6. Резников А. Г. Роль активных соединений фолиевой кислоты при использовании комбинированных оральных контрацептивов / А. Г. Резников // Репродуктивная эндокринология. - 2012. - Том 2, № 4. - С. 48 - 51.
7. Гречанша О. Я. Спадков1 порушення обмшу амшокислот: метод. рекомендацп М-во охорони здоров'я Укра'ши / О. Я. Гречанша, О. П. Здибська, Ю. Б. Гречанша [и др.] // - Х., - 2013. - 112 с.
8. Чернуха Г.Е. Синдром поликистозных яичников как фактор риска формирования эндотелиальной дисфункции яичников / Г. Е. Чернуха, И. Б. Блинова, Т. В. Балахонова // Проблемы репродукции - 2008. - Т.14, № 2. - С. 40 - 44.
9. Шмелева В. М. Значение гомоцистеина в патогенезе тромбоза и атеросклероза / В. М. Шмелева // - Учебные записки СПб.: ГМУ им. акад. И.П. Павлова. - 2004. - Т. XI, № 3 (приложение). - С. 25 - 31.
10. Azziz R. Criterial for Defining Polycystic Ovary Syndrome as a Predominantly Hyperandrogenic Syndrome: An Androgen Excess Society / R. Azziz, E. Carmini, D. Dewailly [et al.] // Guideline. - 2006. - Vol.9, № 11. - Р. 4237 - 4245.
11. Balletshofer B.M. Endothelial dysfunction is detectable in young normotensive first-degree relatives of subjects with type 2 diabetes in association with insulin resistance / B. M. Balletshofer, K. Rittig, M. D. Enderle // Circulation - 2000. - Vol. 101, № 15. - P. 1780 - 1784.
12. Byractar F. Plasma homocysteine levels in polycystic ovary syndrome and congenital adrenal hyperplasia / F. Byractar, D. Dereli, A. G. Ozgen [et al.] // Endocrin. J. - 2004. - Vol. 51, № 6. - Р. 601 - 608.
13. Bednarek-Tupikowska G. The effect of estrogen deficiency, estrogen and estro-progestagene therapy on total plasma homocysteine and serum lipid peroxide levels in postmenopausal women / G. Bednarek-Tupikowska, K. Tupikowski, B. Bidzinska [et al.] // Ginecol. Pol. - 2005. - Vol.76, № 9. - P. 687 - 692.
14. Badaway A. Plasma homocystein and polycystic ovary syndrome: The missed link / A. Badaway, O. State, F. Gavad // Eur. J. Obstet. Gynecol. Reprod. Biol. - 2007. - Vol. 131, № 1. - Р. 68 - 72.
15. Bagos P.G. MTHFR C677T polymorphisms in PCOS: a meta-analysis / P.G. Bagos // Mol. Hum. Reprod. - 2009. - Vol. 15, № 1. - Р. 19 - 26.
16. Carmel R. Homocysteine in Health and Disease / R. Carmel, D. W. Jacobsen // Cambridge: University Rest. - 2001. - 500 p.
17. Bronavalli S. Pharmacological therapy of Polycystic Ovary Syndrome / S. Bronavalli, D. Ehrmann // Clin. Obstet. Gynecol.
- 2007. - Vol. 50, № 1. - P. 244 - 254.
18. Battaglia C. Vascular risk in young women with polycystic ovary and polycystic ovary syndrome / C. Battaglia, F. Mancini, A. Cianciosi [et al.] // Obstet. Gynecol. - 2008. - Vol. 111, (2Pt1) - Р. 385 - 395.
19. Frosst P. A candidate genetic risk factor for vascular disease: a common mutation in methylenetetrahydrofolate reductase / P. Frosst, H. J. Blom, R. Milos [et al.] // Nature Genetics. - 1995. - Vol. 10. - Р. 111 - 113.
20. Fowler B. Homocysteine: overview of biochemistry, molecular biology, and role in disease processes / B. Fowler // Semin. Vasc. Med. - 2005. - Vol. 5, № 2. - Р. 77 - 86.
21. Forgen T. Impact of folate and homocysteine metabolism on human reproductive health / T. Forgen, P. Monnier-Barbarino, J. M. Alberto [et al.] // Hum. Reprod. - 2007. - Vol. 13, № 30. - Р. 225 - 238.
22. Falbo A. Serum and follicular anti Mullerian hormone levels in women with polycystic ovarian syndrome (PCOS) under metformin / A. Falbo, M. Pocca, T.Russo [et al.] // J. Ovarian Research. - 2010. - Vol.16, № 3. - P. 186 -192.
23. Homocysteine Studies Collaboration. Homocysteine and risc of ischemic heart disease and stroce: a meta-analysis // JAMA.
- 2002. - Vol. 288, № 13. - Р. 2015 - 2022.
24. Kilic-Okman T. Relationship between homocysteine and insulin resistance in women with polycystic ovary syndrome / T. Kilic-Okman, S. Guldiken, M. Kucuk // Endocr J. - 2004. - Vol. 51, № 5. - Р. 505 - 508.
25. Kravariti A. Predictors of Endothelial Dysfunction in Young women with Polycystic Ovary Syndrome / A. Kravariti, K.Naka, S. Kalantaridou [et al.] // J. Clin. Endocrinol. Metab. - 2005. - Vol. 90, № 9. - P. 5088 - 5095.
26. Matthews D. R. Homeostasis model assessment: insulin resistance and B-cell function from fasting plasma glucose and insulin concentrations in man / D. R. Matthews, J. P. Hosker, A. S. Rudenski [et al.] // Diabetologia. - 1985. - Vol. 28, № 7. - Р. 412 - 419.
27. Mancini F. Endotelian function and its relationship to leptin, homocysteine, and insulin resistance in lean and overweight eumenorrheic women and PCOS patients: a pilot study / F. Mancini, A. Cianciosi, G. M. Reqqiani // Fertil. Steril. -2009. - Vol. 91, № 6. - Р. 2537 - 2544.
28. Maleedhu P. Status of Homocysteine in Polycystic Ovary Syndrome (PCOS) / P. Maleedhu, P. K. Kodumuri, D.V. Devi // J. Clin. Diagn. Res. - 2014. - Vol. 8, № 2. - Р. 31 - 33.
29. Nafiye Y. The effect of serum and intrafollicular insulin resistance parameters and homocysteine levels of nonobese, nonhyperandrogenemic polycystic ovary syndrome patients on in vitro fertilization out come / Y. Nafiye, K. Sevtap, D. Muammer [et al.] // Fertil. Steril. - 2010. - Vol. 93, № 6. - Р. 1864 - 1869.
30. Qiao J. Extra-and intra- ovarian factors in polycystic ovary syndrome: impact on oocyte maturation and embryo developmental competence / J. Qiao, H. L. Fend // Hum. Reprod. Updata. - 2011. - Vol. 17, № 1. - Р. 17 - 33.
31. Raji Kana Kkaparambil B-vitamin and homocysteine status determines ovarian response to gonadotropin treatment I sheep / Raji Kana Kkaparambil, Ravinder Singer, Li Dongfang [et al.] // Biology of Reproduction. -2009. - Vol. 80, № 4. - P. 743 - 752.
32. Sills E. S. Plasma homocysteine, fasting insulin, and androgen patterns among women with polycystic ovaries and in fertility / E. S. Sills, M. G. Genton, M. Perloeet [et al.] // J. Obstet. Gynecol. Res. - 2001. - Vol. 27, № 3. - P. 163 - 168.
33. Teede H. J. Endothelian Function and Insulin Resistance in Polycystic Ovary Syndrome: The Effects of Medical Therapy / Helena J. Teede, Cariline Meyer, Samantha K. Hutchison [et al.] // - 2010. - Vol. 65, № 5. - P. 322 - 333.
34. Vitvitsky V. Testosterone regulation of renal cystathionine betasynthase: implications for sex-dependent differences in plasma homocysteine levels / V.Vitvitsky, A. Prudova, S. Stabler [et al.] // Am. J. Physiol. Renal. Physiol. - 2007. - Vol. 293, № 2. - P.594 - 600.
35. Yilmaz M. Levels of lipoprotein and homocystein in non-obese and obese patients with polycystic ovary syndrome / M. Yilmaz, A. Biri, N. Bukan [et al.] // Gynecol. Endocrinol. - 2005. - Vol.20, № 5. - P. 258 - 263.
36. Zhu B. T. On the mechanism of homocysteine pathophysiology and pathogenesis: a unifying hypothesis / B. T. Zhu // Histol.Histopathol. - 2002. - Vol.17, - P. 1283 - 1291.
ОСОБЕННОСТИ ГОМОЦИСТЕИНЕМИИ В МОЛОДЫХ ЖЕНЩИН С СИНДРОМ ПОЛИКИСТОЗНЫХ ЯИЧНИКОВ Архипкина Т. Л.
В статье приведены данные о наличии повышенного содержания гомоцистеина (> 10 мкмоль/л) в сыворотке крови у 51,5% обследованных женщин с СПКЯ. Показано, что повышение концентрации гомоцистеина не зависит от индекса массы тела, индекса НОМА, уровней инсулина, тестостерона и эстрадиола. Установлено, что у женщин с СПКЯ увеличение концентрации гомоцистеина сопровождается повышением уровня эндотелина-1. Предпологается, что у больных с СПКЯ гипергомоцистеинемия является независимым фактором риска формирования эндотелиальной дисфункции.
Ключевые слова: синдром поликистозных яичников, гомоцистеин, эндотелин-1.
Стаття надшшла 17.11.2014 р.
PECULIARITIES SECRETION OF HOMOCYSTEINE AT YOUNG WOMEN WITH POLYCYSTIC OVARY SYNDROME Arkhypkina T. L.
Data about increase of homocysteine (> 10 mmol / l) in the serum at 51.5% of the women with PCOS are presented in the article. It is shown that increasing of the concentration of homocysteine is independent of body mass index, HOMA index, levels of insulin, testosterone and estradiol. It was found that increase concentration of homocysteine has accompanied by increase levels of endothelin-1 at women with PCOS. Presumably, hyperhomocysteinemia at patients with PCOS is an independent factor of risk for endothelial dysfunction.
Key words: polycystic ovary syndrome, homocysteine, endothelin-1.
Pe^roeHT .ixaTOB B.K.
удк 616.36 - 008.5 - 007.272 - 06:616.361 - 002.1 + 616.361 - 002.3 - 06:616.94] - 008.9
состояние липидного обмена у больных механической желтухой, острым холангитом и билиарным сепсисом
У 90 пациентов с синдромом механической желтухи, острым холангитом и билиарным сепсисом проведена диагностика степени выраженности печеночной дисфункции с учетом изменений показателей липидного обмена крови. Установлено, что развитие печеночной дисфункции отмечается у всех исследуемых пациентов, а ее тяжесть зависит от наличия осложнений в виде острого холангита и билиарного сепсиса. В результате проведенного комплексного лечения у пациентов с неосложненной механической желтухой и острым холангитом выявлена обратимость развития печеночной дисфункции, а при билиарном сепсисе отмечено ее более тяжелое и прогрессирующее течение, сопровождающейся снижением липидообразующей и секретной функции печени.
Ключевые слова: механическая желтуха, печеночная дисфункция, липидный обмен.
Робота е фрагментом НДР «Комплексна профшактика гтйно-септичних ускладнень у хворих з невiдкладними захворюваннями оргатв черевноI порожнини», № державноI реестраци 0111и003580.
В настоящее время актуальность проблемы «механическая желтуха» (МЖ) определяет повсеместный рост различных доброкачественных и злокачественных заболеваний органов гепатопанкреатодуоденальной зоны, которые сопровождаются холестазом, а также неудовлетворительные результаты их лечения [1, 10, 11].
Известно, что течение МЖ в ряде случаев может осложняться развитием острого холангита (ОХ) и билиарного сепсиса (БС) [3, 13]. Эти осложнения МЖ усугубляют течение предшествующей печеночной дисфункции (ПД) и приводят к ее трансформации в печеночную, а в ряде случаев к развитию полиорганной недостаточности, которая сопровождается высокой, достигающей 90%, летальностью [6, 9]. Также известно, что в печени происходит синтез, депонирование и распад липидов, а одним из критериев, позволяющих оценить ее функциональное состояние, особенно в случаях с нарушением экскреции желчи в кишечник
©БорисенкоВ.Б., 2015
