CC BY
184
Вкник Нацюналъного ушверситету «Юридична академiя Украши iменi Ярослава Мудрого» № 1 (20) 2014
УДК 340.12
В. А. Трофименко, кандидат юридичних наук, доцент
ОСОБЛИВОСТ1 СТАТУСУ ПРАВООХОРОНЦЯ У СИСТЕМ1 ПРАВОВОГО ВИХОВАННЯ
Проведення правових реформ надало деяким функциям правоохоронног системи нового окрасу. Ухил до правовиховног роботи виявив певну специф1чтстъ статусу правоохоронця: одночасно в1н е / об'ектом, / суб'ектом правового виховання. Розгляду цъого специф1чного положення / присвячено публтацт.
Ключовi слова: правове виховання, правоохоронна система, правоохоронецъ, мораль, етика, службов1 обов'язки.
Актуальтсть проблема. Наша крана знаходиться в постшному процес правово'' реформи, але, як це не прикро казати, рiвень довiри громадян до пращвниюв правоохоронно'' системи нестримно знижусться. Сьогодш в очах громадян мшцюнер уже е не символом захисту, а навпаки. I це незважаючи на те, що кшьюсть представниюв силових структур лише зростае, а ''хне фшансування збiльшуеться на тлi хрошчного недофiнансування iнших галузей — охорони здоров'я, осв^и, науки тощо. При цьому важливо вiдмiтити, що правоохоронець — це не тшьки захисник прав i свобод громадян. Його статус, коло посадових обов'язюв iз необхiднiстю включають його до системи правового виховання. Правоохоронець як символ правово'1 системи держави повинен займатися й питаннями правового виховання громадян. I тут ми можемо побачити, що, незважаючи на бшьш шж двадцятирiчну незалежшсть, Укра'на фактично цього не помiчала. Морально-етичному стану правоохоронця, рiвню його правово'1 культури та правосвщомосп, що е основою правовиховно'1 дiяльностi, 1'хньому нормативному закршленню придiляеться невелика увага [1, с. 6475]. Але безпосередньо цей стан виступае на перший
© Трофименко В. А., 2014
щабель у процес виконання правоохоронцем сво'х службових обов'язкiв, коли вш на практицi виявляе рiвень свое'' правосвiдомостi та правово'1 культури, що i робить актуальним дане дослiдження.
стутнь розробленостi тематики. Сьогоднi велика увага придшяеться (як у наущ, так i на рiвнi нормативного закршлення) психiчному, фiзичному, розумовому стану ствроб^ника правоохоронно'' системи. Пропонуються
рiзноманiтнi методики тощо для встановлення 1хнього рiвня. Правосвiдомiсть та правова культура правоохоронця лише нещодавно стала темою наукових розробок, що, у свою чергу, виявило недоопрацьовашсть цього питання на практичному рiвнi.
Тому метою статп е аналiз наявних нормативно-правових актiв, ям торкаються морально-етично'1 сторони дiяльностi правоохоронця, та показ того, як вони впливають на практичну дiяльнiсть спiвробiтника силових структур.
Виклад основного матерiалу. В Укрш'ш сьогодш iснуе добре розгалужена система силових правоохоронних структур. Серед основних — Мшютерство внутршшх справ, Служба безпеки, Прокуратура. Кожне вщомство мае свою структуру, а найбшьш диверсифiкованим е МВС, яке мае у свош системi велику кiлькiсть спецiалiзованих збройних пiдроздiлiв. Ц структури дiють на основi спецiальних законiв та тдзаконних нормативних актiв, прийнятих у рiзнi роки. I накопичилось !х на цей час достатньо.
Закони Украши вщ 20 грудня 1990 р. «Про мшщю» [2], вiд 5 листопада 1991 р. «Про прокуратуру» [3], вщ 25 березня 1992 р. «Про Службу безпеки Украши» [4] — це т нормативно-правовi акти, ям закршлюють основш вимоги до претендешив, котрi мають бажання поступити на роботу до силових оргашв. Розглянемо щ вимоги.
Згщно з ч. 1 ст. 17 Закону Украши «Про мшщю» «на службу до мшцп приймаються на контрактнш основi громадяни Украши, ям досягли 18-рiчного вiку (крiм випадмв, встановлених законодавством), мають повну загальну середню освiту, володiють державною мовою, здатнi за сво'1'ми особистими, дшовими i моральними якостями, фiзичною пщготовкою 1 станом здоров'я виконувати покладеш на мiлiцiю завдання. При прийнятп на службу до мiлiцii може бути встановлено випробування строком до одного року».
Стаття 46 Закону Украши «Про прокуратуру» встановлюе таке: «Прокурорами i слщчими можуть призначатися громадяни Украши, ям мають вищу юридичну осв^у, необхiднi дiловi i моральнi якосп. Особи, як1 не мають досвщу практичноi роботи за спецiальнiстю, проходять в органах прокуратури стажування строком до одного року. Порядок стажування визначаеться Генеральним прокурором Украши». частина 2 ст. 19 Закону Украши «Про Службу безпеки Украши» проголошуе: «До оргашв Служби безпеки Украши приймаються на конкурснш, добровшьнш i договiрнiй основi громадяни Украши,
здатш за дшовими та моральними якостями, осв^шм рiвнем i станом здоров'я ефективно виконувати службовi обов'язки. Критерп професшно'1' придатностi, зокрема юридично'1' обiзнаностi, визначаються квалiфiкацiйно-нормативними документами, яю затверджуються Головою Служби безпеки Украши».
Якщо уважно прочитати щ норми, то побачимо, що для служби в мшцп та Службi безпеки Украши не потрiбна навт юридична освiта. Зрозумiло, що без професшно'1' юридично'1' освiти особа не зможе обшмати певнi посади, але юридична осв^а не потрiбна тим, наприклад, ствроб^никам мшцп, ям одержують зброю та спецiальнi засоби тд час виконання сво'1'х обов'язкiв. Юридичш знання такi правоохоронцi мають на рiвнi середньо'1' школи, а як правознавство подаеться (а не викладаеться) у школах, зараз знають уа. Звюно, е шструктаж про поводження зi зброею, спецзасобами, але у такого правоохоронця немае св^оглядно'1' основи його дiяльностi. Деякi закони вимагають «необхщш моральнi якостi», але жоден iз законiв та пiдзаконних акпв не розкривае змiст цих якостей. чи допомагае юридична осв^а у формуванш необхiдного рiвня правово'1' культури i правосвiдомостi?
Аналiзуючи юридичну осв^у для майбутнiх правоохоронцiв, можна сказати, що ця вимога теж мютить небезпечш орiентири. Сьогодшшня юридична осв^а бiльшою мiрою дае знання законодавства, нормативно-правових актiв. У стiнах юридичних вищих навчальних закладiв формуеться юристпозитивют. Так, вiн знае закони, так, вш 1'х застосовуе. А чи замислюеться цей юрист-практик над '1'хшм змютом, справедливiстю законодавчих норм? Якщо i замислюеться, то чи мае необхщну для цього свiтоглядну базу? Якщо звернутися до вкладишiв до диплома про вищу юридичну осв^у, то побачимо великий ухил у бш галузевих правових наук. Навчальш дисциплiни, якi формують свiтогляд людини, складають невеликий вщсоток: фiлософiя, фiлософiя права, соцiологiя, полiтологiя тощо. Лише з 2013 р. у Нащональному ушверсше! «Юридична академiя Укра'1'ни iменi Ярослава Мудрого» почали викладати дисциплшу «Фiлософськi проблеми правового виховання», але вона е вибiрковою. Крiм фшософп, як це не прикро говорити, фактично ва гуманiтарнi науки е вибiрковими, i студенти не завжди 1'х обирають — вони не таю просп до засвоення, примушують мислити, а мислення сьогоднi серед студенев, м'яко кажучи, не дуже популярне. Тому автора не дивуе ситуащя, яка з ним сталася декшька роюв тому: на питання до студенев факультету, який готуе майбутшх спiвробiтникiв певно'1' силово'1' структури, чи будете ви стршяти в людей у разi несправедливого наказу, було отримано вщповщь, що вони наказ виконають без зайвих роздумiв про його справедливiсть.
Законознання, таким чином, у процес одержання осв^и тдмшяе необхщшсть формування певного рiвня правово'' культури та правосвщомосп. Студента-юриста фактично не вчать оцшювати нормативний акт на його вщповщшсть мiжнародним стандартам у галуз1 прав i свобод людини i громадянина. З цього можна сказати: наявна юридична освiта теж кардинально не розв'язуе проблему формування правосвщомосп i правово'' культури правоохоронця.
З наведеного випливае таке. Перш за все юридична осв^а мае бути доповнена навчальними дисциплшами, яю не тшьки дають знання, а й формують свiтоглядну основу майбутнього силовика. Ц дисциплiни повиннi бути обов'язковими, як, до реч^ це було декшька рокiв тому. I вже тсля реформування юридично'' осв^и й наявнiсть мае стати необхщною умовою роботи в силових правоохоронних структурах. Як попереднiй висновок: на стадй вiдбору претендентiв до силових структур не юнуе обов'язково'' вимоги до вщбору силовикiв за рiвнем правово'' культури i правосвiдомостi. Але ситуащя з правовим вихованням не полшшуеться i в самiй правоохороннш системi.
Розглядаючи ситуацiю крiзь призму того чи шшого правоохоронного органу, i тут можна вiдмiтити, що краща ситуацiя в органах прокуратури. Перш шж й описати, важливо звернутися ще до одного нормативного акта — Закону Укра'ни вщ 17 травня 2012 р. «Про правила етично'' поведшки» [5] (на жаль, лише через 21 рш тсля здобуття незалежностi наша держава одержала такий законодавчий акт).
Згщно з пп. 5 та 7 ст. 2 цього Закону його дiя поширюеться, зокрема, на оаб рядового i начальницького складу оргашв внутрiшнiх справ, державно'' кримшально-виконавчо'' служби, осiб начальницького складу податковох мiлiцii', посадових та службових оаб органiв прокуратури, Служби безпеки Укра'ни, дипломатично'' служби, митно'' служби, державно'' податково' служби. На пiдставi ст. 5, що встановлюе: «Правила етично'' поведшки е правовою основою для кодекав чи стандарт'в поведiнки», можна сказати: закон може розглядатись як основа тих докуменпв, яю встановлюють вимоги в тому чист i до рiвня правово'' культури i правосвiдомостi силовикiв, хоча цьому в його змюп придiлено все ж таки замало уваги. Звернемося до ст. 14 Закону такого змюту: «1. Особи, уповноважеш на виконання функцш держави або мюцевого самоврядування, незважаючи на особисп iнтереси, утримуються вщ виконання рiшень чи доручень керiвництва, якщо вони суперечать законодавству або становлять загрозу охоронюваним законом правам, свободам чи штересам окремих громадян, юридичних осiб, державним або суспшьним iнтересам. 2. Особи,
уповноважеш на виконання функцш держави або мюцевого самоврядування, самостшно оцiнюють правомiрнiсть наданих керiвництвом ршень чи доручень та можливу шкоду, що буде завдана у р^ виконання таких рiшень чи доручень. 3. У р^ отримання для виконання ршень чи доручень, ям особа, уповноважена на виконання функцш держави або мюцевого самоврядування, вважае незаконними або такими, що становлять загрозу охоронюваним законом правам, свободам чи штересам окремих громадян, юридичних осiб, державним або суспшьним iнтересам, вона повинна негайно в письмовш формi повiдомити про це керiвника органу державно! влади чи органу мюцевого самоврядування, в якому вона працюе». Стаття не встановлюе безпосередньо вимог до рiвня правово! культури 1 правосвiдомостi, з п змiсту ми бачимо, що вона констатуе 1'хню наявнiсть та навички, ям базуються на них (умшня оцiнювати правомiрнiсть, утримання вщ дiй, якi загрожують правам i свободам громадян, наявнiсть активно! громадянсько'1' та громадсько! активностi). Але цей Закон вимагае (!) наявносп певних нормативных документiв, предметом яких е правова культура i правосвiдомiсть правоохоронця. Як цей Закон реалiзуеться в силових структурах? Повернемося до оргашв прокуратури.
Наказом Генерального прокурора Украши вщ 28 листопада 2012 р. затверджено Кодекс професшно! етики та поведшки працiвникiв прокуратури [6], яким вони повинш керуватись як на службу так i поза нею. За змютом i часом вщмтимо, що цей акт створено в тому чист й на баз1 Закону Украши «Про правила етично! поведiнки».
Завданнями Кодексу за ст. 1 е: забезпечення ефективного здшснення працiвниками прокуратури сво'1'х професiйних обов'язмв на пiдставi додержання принципiв верховенства права, законносп, сустльно! моралi та високо'1' культури, пiдвищення авторитету оргашв прокуратури та сприяння змшненню довiри громадян до них, створення умов для розвитку у пращвнимв прокуратури почуття справедливостi, вiдповiдальностi, вiдданостi справ^ додержання загальнолюдських моральних цiнностей, запоб^ання проявам корупцii, формування принципово'1 морально-правово'1 позицii у взаеминах з колегами по служ^ та керiвництвом. Важливо вщм^ити деякi принципи професiйноi дiяльностi працiвникiв прокуратури (ст. 4 Кодексу): верховенства права та законносп, поваги до прав i свобод людини i громадянина, толерантност1, справедливостi та об'ективностi, професiйноi честi i гщносп, формування довiри до прокуратури, утримання вщ виконання незаконних рiшень чи доручень. У подальшому в наступних статтях iдеться про розкриття змюту цих принципiв, але знов-таки лише презюмуеться наявнють достатньо високого рiвня правово'1 культури 1
правосвщомосп. На нашу думку, наявшсть такого Кодексу, яким би недосконалим вш не був, е кроком правильного ставлення до проблеми р1вня правово'' культури i правосвщомосп працiвникiв прокуратури.
Придiлимо увагу ще одному нормативному акту, що регламентуе дiяльнiсть прокуратури, — Дисциплшарному статуту прокуратури, затвердженому Постановою Верховно'' Ради Укра'ни вщ 6 листопада 1991 р. [7], ст. 2 якого теж висувае доволi висою вимоги до пращвника прокуратури: «Пращвники прокуратури повинш мати високi моральнi якосп, бути принциповими i непримиренними до порушень законiв, поеднувати виконання сво'х професiйних обов'язкiв з громадянською мужшстю, справедливiстю та непiдкупнiстю. Вони повинш особисто суворо додержуватись вимог закону, виявляти iнiцiативу в роботi, пщвищувати и якiсть та ефективнiсть i сприяти своею дiяльнiстю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократа, формуванню правосвщомосп громадян, поваги до закошв, норм та правил суспшьного життя».
Пщсумуемо: основнi нормативно-правовi акти з дiяльностi прокуратури показують, що держава бажае бачити в и лавах освiчених, професiйних спiвробiтникiв iз високим рiвнем правово'' культури i правосвiдомостi.
Яка нормативна база регламентуе розглядуваш питання в Мшютерств1 внутрiшнiх справ Укра'ни та Службi безпеки Укра'ни?
5 жовтня 2000 р. колепя Мшютерства внутрiшнiх справ Укра'ни схвалила Етичний кодекс пращвника оргашв внутрiшнiх справ Укра'ни [8]. На нашу думку, цей документ мае поверховий характер i форму, але заслуговуе на увагу. У ньому теж проголошуеться низка вимог до правоохоронця, серед яких ( цитуемо ):
«.. .виконуючи вимоги Присяги пращвника оргашв внутршшх справ Укра'ни, зобов'язуються: керуватися у службовш дiяльностi i повсякденному житп та поведiнцi системою наступних етичних норм:
1. Безперечно i неухильно поважати та захищати права i свободи людини i громадянина, несучи особисту вiдповiдальнiсть перед державою 1 суспшьством за життя ! безпеку людей у ситуацiях, що потребують втручання правоохоронцiв.
2. Виховувати в со61 почуття гордост1 за свою крашу, и народ, його 1стор1ю та культуру, поважати державну символшу, пiдпорядковувати свою профе^йну д!яльшсть iнтересам розбудови незалежно'' Укра'ни, стверджувати принципи законносп, справедливостi та гумашзму.
3. У свош робот неухильно керуватись законодавством Украши. Виконувати норми Дисциплшарного Статуту.
4. При виконанш сво!х функцiональних обов'язкiв ставитися до громадян справедливо, уважно, доброзичливо, неупереджено, з почуттям поваги до п людсько! гiдностi, не допускаючи при цьому жодних проявiв дискримшацп на грунт статi, раси, вiку, мови, релт!, нацiональностi, громадянства, соцiального походження, осв^и, матерiального стану, полiтичних та шших переконань.
5. Не допускати проявiв жорстокого або принизливого ставлення до людей, поважати 1'х природне право на життя, законнi права на свободу думки, совюп, самовираження, збереження здоров'я, мирного зiбрання, володiння майном тощо. Використовувати силу тшьки як крайнш захiд для досягнення законно! цш.
< ... >
9. Критично ставитись до власних професшних якостей та поведшки. Постшно працювати над самовдосконаленням, тдвищенням свого професшного та загальнокультурного р!вня.
< ... >
11. У раз! недотримання взятих зобов'язань бути готовими понести вщповщальшсть, передбачену законодавством Укра'ни, 1ншими чинними нормативними актами, що регламентують д1яльшсть органiв внутршшх справ».
Отже, у цьому документi Мшютерство внутр1шн1х справ, як i Генеральна прокуратура, висувае низку вимог до правово'' культури i правосвiдомостi стосовно представниюв свого вiдомства, що дуже важливо.
Стосовно Служби безпеки Укра'ни необхщно констатувати, що автору не вдалося знайти документ, який би торкався морально-етичних аспекпв роботи ствроб^ника Служби безпеки.
1дучи далi, проаналiзуемо нормативнi документи, як1 мають вс розглядуванi силов1 структури, — дисциплшарш статути. Цiкавий момент: на вщмшу в1д етичних кодекав дисциплiнарнi статути силових структур закршлено на р1вш законiв Укра'ни та постанов Верховно'' Ради Укра'ни, тобто вони мають бшьш важливе значення та бшьшу юридичну силу. I знову ми бачимо лише вимоги до правоохоронщв. У прокуратурi (ч. 1 ст. 2 Дисциплшарного статуту прокуратури Укра'ни): «Працiвники прокуратури повинн1 мати висок моральнi якост1, бути принциповими i непримиренними до порушень законiв, поеднувати виконання сво'х профе^йних о6ов'язк1в з громадянською мужн1стю, справедливiстю та нетдкупшстю. Вони повинн' особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти Ыщативу в робот^ пiдвищувати 'й як1сть та ефектившсть i сприяти своею д1яльшстю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократй, формуванню правосвiдомостi громадян, поваги до закошв, норм та правил суспшьного життя». У Мiнiстерствi внутр1шн1х справ Укра'ни (ч. 2 ст. 1 Дисциплшарного статуту оргашв внутр1шн1х справ): «Службова дисциплiна в органах внутр^шх справ досягаеться: створенням належних умов проходження служби особами рядового i начальницького складу .. .дотриманням законностi i статутного порядку; повсякденною вимоглив1стю начальниюв до пiдлеглих, пост1йною турботою про них, виявленням поваги до 'х особисто'' пдносп; вихованням в оаб рядового i начальницького складу високих моральних i д1лових якостей; забезпеченням сощально'' справедливостi та високого р1вня соцiально-правового захисту;
умшим поеднанням i правильним застосуванням заходiв переконання, примусу, дисциплшарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби». У Службi безпеки Украши (п. 3 розд. 1 Дисциплшарного статуту Збройних Сил Украши, затвердженого Законом Украши вщ 24 березня 1999 р. [10]): «Вшськова дисциплша досягаеться шляхом: виховання високих бойових i морально-психолопчних якостей вiйсько вослужбовцiв на нацюнально-юторичних традицiях украшського народу та традищях Збройних Сил Украши, патрютизму, свiдомого ставлення до виконання вшськового обов'язку, вiрностi Вiйськовiй присязi; особисто! вiдповiдальностi кожного вiйськовослужбовця за дотримання Вшськово! присяги, виконання сво'1'х обов'язюв, вимог вiйськових статутiв; формування правово! культури вiйськовослужбовцiв; умiлого поеднання повсякденно! вимогливосп командирiв i начальникiв (далi — командири) до пiдлеглих без приниження 1х особисто! гiдностi, з дотриманням прав i свобод, постшно!' турботи про них та правильного застосування засобiв переконання, примусу й громадського впливу колективу...».
Роблячи другий промiжний висновок, зазначимо таке. Проаналiзовано фактично три рiвнi нормативних акпв, якi регламентують дiяльнiсть та вимоги до представниюв силових структур: закони Украши, дисциплшарш статути, статути етично! поведiнки (де вони е). На кожному з цих рiвнiв кожне силове вщомство виявляе бажання бачити у сво!х лавах спiвробiтникiв з високою правовою культурою та правосвщомютю, як це випливае з !хшх обов'язюв. При цьому жодна iз силових структур на сьогоднi фактично не мае працюючо! ефективно! системи пщтримання та пiдвищення рiвня правових знань i вiдповiдно правово! культури та правосвщомосп, покладаючись або на рiвень освiти сво'1'х працiвникiв, або на !хню самоосвiту. Як результат наведемо таю статистичш данi: 1994 р. — повшстю довiряють мшцп 3 % громадян; 2008 р. — 1 %; 2012 р. — 0,8 % населення; 1994 р. — зовам не довiряють мшцп — 28 % громадян; 2008 р. — 23 %; 2012 р. — 31 %. Якщо порахувати взагалi тих, хто повшстю довiряе та переважно довiряе правоохоронним органам, то !х набереться лише близько 9 % вщ населення нашо! краши [11, с. 26-29]. I це при тому, що кшькють правоохоронщв порiвняно з радянськими часами збшьшилася в рази. Причина зрозумша: низький рiвень правово! культури 1 правосвщомосп представникiв силових структур.
чи може, маючи описаний рiвень правово! культури i правосвщомосп,
людина у мундир', виконуючи сво'' служ6ов1 обов'язки, займатися також правовиховною д1яльнютю? Аби вщповюти на це запитання, покажемо, як пращвники мшцп в межах свое'' роботи повинш займатися правовим вихованням шдл1тюв, тобто пе" частини суспiльства, яка тшьки формуеться. Правовиховний напрям правоохоронно'' д1яльност1 в ро6от1 з гадл^ками виявляеться найбiльш яскраво.
п1дл1тки, що потрапляють у поле зору ствробггника мшци, — це молод1 люди, що умовно осуджеш або мають вiдстрочення в1д виконання вироку. З ними i необхiдно проводити роботу щодо правового виховання, спрямовану на подальше недопущення вчинення нових злочишв та правопорушень. При цьому мають використовуватися таю методи: переконання, примус, покаран ня та ш. Коло примусових виховних заходiв закрiплене у Кримшальному кодекс Укра'ни (ч. 2 ст. 105) [12]: «1) застереження; 2) обмеження дозвшля i встановлення особливих вимог до поведiнки неповнол^ньото; 3) передача неповнолiтнього п1д нагляд батьюв чи ос16, як1 'х замiняють, чи п1д нагляд педагопчного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на 'хне прохання; 4) покладення на неповнол^ньото, який досяг п'ятнадцятирiчного вшу i мае майно, кошти або зароб^ок, обов'язку вiдшкодування заподiяних майнових з6итк1в; 5) направлення неповнол^ньото до спещально" навчально-виховно'' установи для д^ей i п1дл1тк1в до його виправлення, але на строк, що не перевищуе трьох роив». Цей перелш е вичерпним, але ми вважаемо, що можна запропонувати законодавцю закршити ще декшька ефективних примусових заходiв виховного характеру: 1) покладення обов'язку вибачитися перед потерпшим в1д д1й пiдлiтка; 2) винесення догани або суворо'' догани; 3) передача тд нагляд колективу, в якому молода людина вчиться чи працюе; 4) призначення громадського вихователя, який контролюватиме п. До речi, сьогодш багато науковцiв пропонують розширити цей перелш [див.: 13]. Право i обов'язок застосовувати ц1 заходи зг1дно 1з Законом Укра'ни «Про органи i служби у справах дiтей та спецiальнi установи для д^ей» [14] правоохоронець одержуе, спiвпрацюючи з шшими державними органами та службами у справах д^ей.
Одним 1з головних методiв правового виховання (до реч^ правове виховання дiтей — це обов'язок правоохоронця, що прямо закршлено у наведеному Закош) серед тдлпгав е метод роз'яснення. Деяю п1дл1тки вважають, що, який би не був вчинок, усе закшчиться бесщою з батьками, незадовiльним оцшюванням ''хньо'' погано'' поведiнки або увщуванням старших. А це зовс1м не так. Якщо шдл1ток вчинив злочин чи
правопорушення, вш сам вщповщае за це перед законом. Безпосередньо це 1 роз'яснюеться тдлггкам. Велику увагу необхщно придшяти неблагополучним родинам, де батьки не займаються вихованням д^ей, вживають алкогольш напо!, ведуть асощальний та аморальний спосiб життя. З такими батьками проводиться роз'яснювальна робота. Вони шформуються про обов'язок виховувати дiтей, вiдповiдальнiсть за ухилення вiд виховання, до них застосовуються засоби адмшютративного впливу i, якщо це не дае результату, подаеться позов до суду про позбавлення батьювських прав. Займаючись щею роботою, пращвник мшцп тiсно спiвпрацюе з органами отки i пiклування, органами осв^и, соцiального забезпечення, молодiжними оргашзащями. Безпосередню участь у цiй дiяльностi беруть вiддiли дiльничних iнспекторiв мшцп при районних вiддiлах МВС. Дшьничний iнспектор працюе безпосередньо з громадянами, проводить особистий прийом з рiзноманiтних питань, разом iз представниками карного розшуку, слщчого апарату та шших пiдроздiлiв мiлiцii сприяе розкриттю зло
чишв, охороняе громадський порядок. До кола обов'язюв дшьничних iнспекторiв входить проведення бесщ, лекцiй з молодими громадянами, трудовими колективами. Мета такох роботи — довести, що вони повинш дiяти вiдповiдно з юридичними приписами та моделями, аби суспшьш процеси проткали у руст, вигiдному для громадян, сустльства, держави, не припустити з боку громадян дш, як спричиняють суспiльству шкоду. Якщо ж порушуються норми права — вчиняються злочини, правопорушення, адмшютративш проступки, то вщповщно пщл^ок несе вiдповiдальнiсть. Мета накладання цих стягнень — охорона штереав громадян i суспiльства, виховання громадян у дус поваги до норм права та виконання встановлених державою обов'язюв, запоб^ання протиправним проступкам та покарання за !х вчинення. Профшактика злочинiв та правопорушень — завдання вах служб правоохоронних оргашв.
Складовою частиною правового виховання е кримшалютична дiяльнiсть органiв мшцп, яка реалiзуеться органами дiзнання та слщства. Кримiналiстична профiлактика злочинiв являе собою систему опрацьованих кримiналiстикою методiв i засобiв, призначених для виявлення причин злочишв та умов 1'хнього вчинення, об'екпв профiлактичного впливу, а також профшактичних заходiв, якi ускладнюють вчинення нових злочинiв та присiкають злочинну дiяльнiсть окремих осiб або злочинних оргашзацш. Цю профiлактику реалiзують iншi спiвробiтники мшцп — слiдчi, дiзнавачi, оперативнi працiвники, експерти-кримiналiсти. У профшактично-виховнш роботi найбiльш поширеними та ефективними е заходи, безпосередньо спрямоваш на попередження злочишв, що готуються, або на запоб^ання вже розпочатим злочинам. Аби реалiзувати щ заходи, необхщш, як мiнiмум, деякi умови — профшактичш заходи повиннi бути дiевими, ефективними, застосовуватися своечасно та професшно пiдготовленим фахiвцем.
Останнiм часом у кримшалютичнш профiлактицi застосовуються можливосп комп'ютерно! технiки. На увагу заслуговуе метод короткочасного кримшалютичного прогнозування. При застосуванш цього методу до обчислювально! машини вноситься така шформащя:
- про особливост обслуговувано! територп: розташування тдприемств, установ, органiзацiй, навчальних закладiв, банюв, паркiв, ресторанiв, зон вiдпочинку, а також шших мiсць масового скупчення громадян;
- про кшькють населення (мюця проживання, кiлькiсть, особливостi тих чи шших груп населення);
- про особливосп прогнозованого промiжку часу (перюд року, днi тижня, стан кшмату, заходи загального характеру (свята, ярмарки, концерти i т. п.));
- уа данi про злочини, що рашше були вчиненi на цш територii (суб'екти, учасники, мотиви та мета, предмет, результат, мюце, час).
Використовуючи щ данi, персональна електронно-обчислювальна машина робить прогноз про те, хто, де, коли може вчинити злочин, яю мюця на певну дату е найбшьш небезпечними. Це дозволяе правоохоронцям проводити попередш профшактичш заходи з недопущення протиправно! поведшки. Метод дае можливють спрямувати роз'яснювальну роботу серед молодих людей, тобто сконцентрувати п на тих аспектах, яю притаманнi в основному тдл^кам. Правоохоронець одержуе можливiсть подати ту шформащю, яка матиме бiльшу ефектившсть серед молодих людей, що проживають у цш мiсцевостi, про т протиправнi дii та злочини, що найчаспше вчиняються в цьому райош.
У структурi Мiнiстерства внутрiшнiх справ Украши кожний пiдроздiл здiйснюе свш внесок до загально! системи правового шформування та виховання. Прес-центри та прес-служби шформують про дiяльнiсть з охорони громадського порядку, розкриття злочишв; рiзноманiтнi дозвiльнi служби, видаючи дозволи, роз'ясняють громадянам 1'хш права та обов'язки; пращвники патрульно-постово! служби безпосередньо сво!м чергуванням показують роботу правоохоронно! системи.
Як можна побачити, не все те, що входить до кола обов'язюв сучасного укра'нського правоохоронця (дшьничний шспектор, сл1дчий, 1нш1 представники МВС), повно i точно регламентуеться нормативно-правовими актами. За межами цього регулювання залишились i питання формування правово'' культури i правосвiдомостi, критерй'в морально-етичного р1вня — фактично всього того, що впливае на рiвень правоохоронно'' д1яльност1, пiдвищення й значення для суспшьства, зростання поваги до правоохоронця. До чого це може привести? Недостатшсть правових знань правоохоронець може доповнити ' доповнюе сво'м розум1нням закошв, зм1сту сво'х о6ов'язк1в, призначення свое'' д1яльност1, яке може бути сформоване на загальнодоступних джерелах (ЗМI та ш). Отже, власне розум1ння правоохоронця буде деформованим через те, що оточуючий шформацшний проспр насичено показом бажання «красиво» жити, мати велику кшьюсть грошей. Самi ЗМI фактично провокують людину в погонах на правопорушення. як1 заходи необхщно здшснити, аби зм1нити ситуацiю, що склалася?
Законодавство. На нашу думку, етичш кодекси поведшки повинна мати кожна силова структура, i затверджувати ц1 кодекси потр16но на р1вн1 закошв, за порушення яких мае юнувати вщповщальшсть. Вiдповiдальнiсть за порушення цих норм можливо включити до дисциплшарних статутiв. Iншим рiшенням можуть бути розроблення i прийняття на р1вш закону единого для вс1х силових структур Кодексу етично'' поведiнки. Впливовою може виявитись юнуюча у схщному св1тогляд1 «культура сорому», коли за скоене людиш соромно перед шшими, вона переживае за свою репутащю, честь мундира, тобто вiдповiдальнiсть повинна мати не тшьки формально-нормативний, а й моральний характер.
сл1д в1дм1тити, що притаманна европейському св1тогляду «культура вини» не повинна вживлятись у правоохоронну систему, оскшьки вона спрямована на внутршне оцшювання скоеного. Коли людина сама оцшюе св1й вчинок, дiе на основ1 власних цшностей (а сусп1льство може 'х не тдтримувати), вважае, що репутацiю можна вщновити, а вiдповiдальнiсть — це тшьки вщчуття провини перед собою, вона може втратити суспшьш орiентири, в1дмовитися в1д обов'язку додержання закошв. А це дуже небезпечно для правоохоронця.
Наука. Важливо вщновлювати фундаментальш вдуков! дослiдження у галузi правового виховання, методiв, засобiв, спосо61в правовиховного впливу на ствроб^ниив правоохоронно'' системи, визначеносп критерй'в р1вн1в правово'' культури i правосвiдомостi, як1 у подальшому стануть базисом навчальних дисциплш 1з проблематики правового виховання.
Юридична освта. На сьогодш ця галузь осв1ти потребуе переформатування в бш збiльшення тих навчальних дисциплш, як1 формують св1тогляд майбутнього правоохоронця. До таких, як уже зазначалося, належать фшософ'я, фшософ'я права, ф1лософ1я правового виховання, пол1толопя i соц1олог1я, релiгiезнавство, юридична аргументащя та 1н. Такi навчальнi дисциплши повинн1 мати статус обов'язкових. Необхщно створювати навчальш дисципл1ни чи спещальш курси з проблематики прав i свобод людини i громадянина, розумшня основних правових цiнностей, дослiдження свггового досв1ду формування демократичного суспiльства.
Зважаючи на те, що для деяких правоохоронщв (переважно рядового складу) юридична осв^а не е обов'язковою, необхщно створити спещальш навчальш заклади, навчання в яких буде обов'язковим для кожного майбутнього правоохоронця i як1 даватимуть мшмальний необхщний i водночас достатнiй рiвень правових знань. Знов-таки у цих навчальних закладах повинш викладатися й гумаштарш науки.
До системи юридично'' осв1ти за необхщносп можна залучати 'нститути п1слядипломно'' осв1ти, школи та курси пiдвищення квалiфiкацii', як1 допоможуть правоохоронцям засво'ти найсучаснiшi знання.
I головне: у майбутньому базова юридична осв^а повинна стати одшею з обов'язкових вимог для вступу до правоохоронно' силово' структури.
Правоохоронш силовi структури. На нашу думку, це один iз провщних напрямiв. Тут перетинаються двi дуже важливi складовi взаемоди правоохоронно! системи та суспшьства. Перша — пiдвищення поваги до силових правоохоронних структур; друга — безпосередньо тдвищення рiвня правово! культури i правосвiдомостi силовикiв. I хоча перша складова по суп не е темою ще! публшацп, вважаемо за необхщне навести такий приклад. У першш половинi 2013 р. на одному з харювських телевiзiйних каналiв у випуску новин було показано щкавий вiдеосюжет. Ствроб^ники одного iз силових пiдроздiлiв прийшли до школи, в якш зiбрали учнiв, котрi прогулювали заняття. В актовш залi школи цi учш мали можливiсть побачити, потримати шоломи, бронежилети, спещальш засоби та зброю (звюно, без набо!в). Дiтлахи з радютю примiряли все це на себе. Зус^ч тривала близько години. Наприкшщ ще! зустрiчi командир спецпщроздшу сказав таке: ви побачили, що в нас е, ям засоби, i якщо ви будете прогулювати, ви можете стати злочинцями, а ця зброя може бути використана проти вас. Пюля зустрiчi бшьшють школярiв пообiцяли не прогулювати заняття. Тут ми бачимо вдалий приклад взаемоди силових структур iз суспшьством, який потрiбно продовжувати. А продовженням може бути друга складова.
Зважаючи на те, що правовому вихованню придшяеться дуже мало уваги в кра!ш взагал^ не е вщкриттям те, що у правоохоронних органах немае спецiалiзованих структур, як ним займаються. Вважаемо за необхщне створити в кожнш силовш структурi пщсистеми правового виховання (департаменти, вiддiли, сектори тощо). Мета цих пщроздшв — пщвищення рiвня правово! культури i правосвiдомостi правоохоронцiв, засоби — переважно роз'яснювальна лекцшна робота на основi правово! бази кра'ни iз залученням науковщв. Наголос зараз потрiбно робити бшьшою мiрою знов-таки на негативних наслiдках порушення законiв та шших нормативних актiв. Сьогодення показуе, що це важливо. До правового виховання необхщно включати «культуру сорому» — силовик мае розум^и, що до нього як до члена суспшьства може бути дуже негативне ставлення. Прийшовши додому, вш повинен знати, що його службовi обов'язки е наявними, такими, яю обговорюються суспшьством, а фактично кожним мешканцем будинку, де вш проживае.
Пщроздши, як займатимуться правовиховною роботою, повинш комплектуватися фахiвцями в галузi юриспруденци та педагопки. Не обов'язково це мають бути професшш юристи. Але юридична освiченiсть е первинною необхiднiстю. Пщготовка таких спецiалiстiв можлива у вищих навчальних закладах. Прикладом тако! пщготовки е дiяльнiсть Нацiонального унiверситету «Юридична академiя Укра!ни iменi Ярослава Мудрого», коли тсля прийняття нового Кримшального процесуального кодексу було проведено вщповщш заняття з практичними працiвниками силових структур. На сьогодш для таких пращвниюв можна використовувати скороченi навчальш програми на основ1 програм денних факультетiв.
Але головним у цш проблематицi е закрiплення етично! поведшки представникiв силових структур на законодавчому рiвнi. За порушення цих норм повинна юнувати реальна вiдповiдальнiсть (кримшальна, дисциплiнарна тощо). Правоохоронець мае розум^и, що не тiльки за додержання службових обов'язюв, а й за етику поведшки вш несе вщповщальшсть.
Висновки. Сучасний правоохоронець не здатен сьогодш ефективно брати участь у правовому вихованш громадян. Правова система держави та законодавство дуже розмито показують його мюце в цш система Необхiдно переорiентувати правоохоронну систему з карного напряму до профшактичного, що потягне за собою шше ставлення до мюця правоохоронця, уах силових структур у суспiльствi. Змша статусу працiвника правоохоронних органiв потребуе оновлення нормативно! бази в таких напрямах:
1) придшення 6шьшо!' уваги ч^кому нормативному закрiпленню вимог до рiвня правово! культури i правосвщомосп кандидата у правоохоронцi. Моральноетичнi норми поведшки правоохоронця повинш мати чггку регламентащю;
2) осучаснення системи правового виховання представниюв правоохоронних оргашв, надання im бшьшого вибору засобiв правового виховання;
3) шдвищення впливовостi правовиховних заходiв на громадян i, як результат, збшьшення поваги до правоохоронця.
Важливим напрямом зазначено! роботи е пiдвищення рiвня духовно! культури правоохоронця. З вщтворенням системи правового виховання в силових структурах ус правовиховнi заходи повинш базуватися на принципах гуманiзму, антропоцентризму, поваги до прав i свобод людини i громадянина. Коли це стане можливим, правоохоронця вважатимуть не стшьки охоронцем прав, скшьки фахiвцем, який допомагае людиш орiентуватись у громадському життi.
Л1ТЕРАТУРА
1. Трофименко В. А. Правове виховання роб^ниюв силових структур: проблеми нормативного закршлення / В. А. Трофименко // Вюн. Нац. ун-ту «Юрид. акад. Укра!ни iM. Ярослава Мудрого». Сер1я: Ф1лософ1я, ф1лософ1я права, пол^олопя, соцюлопя / редкол.: А. П. Гетьман та ш. - Х. : Право, 2013. - Вип. 4 (18).
2. Про мшщю [Електронний ресурс] : Закон Украши вщ 20 груд. 1990 р. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/565-12.
3. Про прокуратуру [Електронний ресурс] : Закон Украши вщ 5 листоп. 1991 р. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1789-12.
4. Про службу безпеки Украши [Електронний ресурс] : Закон Украши вщ 25 берез. 1992 р. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2229-12.
5. Про правила етично! поведшки [Електронний ресурс] : Закон Украши вщ 17 трав. 2012 р. -Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4722-17.
6. Кодекс професшно! етики та поведшки пращвниюв прокуратури [Електронний ресурс] : затв. наказом Ген. прокурора Укра!ни 28 листоп. 2012 р. - Режим доступу: http://www.gp.gov.ua/ua/kodet.html?_m=publications&_t=rec&id=113992.
7. Дисциплшарний статут прокуратури [Електронний ресурс] : затв. Постановою Верхов. Ради Укра!ни 6 листоп. 1991 р. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/ laws/show/1796-12.
8. Етичний кодекс пращвника оргашв внутршшх справ Укра!ни [Електронний ресурс] : схвал. 5 жовт. 2000 р. колепею М-ва внутр. справ Укра!ни. - Режим доступу: http: //rus.kadry-gumvd.kharkov.ua/ engine/doc.php ?iD=5.
9. Дисциплшарний статут оргашв внутршшх справ Укра!ни [Електронний ресурс] : затв. Законом Укра!ни вщ 22 лют. 2006 р. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3460-15.
10. Дисциплшарний статут Збройних сил Укра!ни [Електронний ресурс] : затв. Законом Укра!ни вщ 24 берез. 1999 р. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/551-14.
11. Иванова Е. Страх порядка / Е. Иванова // Корреспондент. - 2013. - № 20 (550).
12. Кримшальний кодекс Укра!ни [Електронний ресурс] : вщ 5 квгг. 2001 р. № 2341-Ш. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 /page.
13. Палюх Л. М. Примусов! заходи виховного характеру: теор1я i практика застосування / Л. М. Палюх. - Льв1в : Вид. центр ЛНУ iM. I. Франка, 2010. - 214 с.; Бурдш В. М. Особливосп кримшально! вщповщальносп неповнол^шх : монограф1я / В. М. Бурдш. - К. : Атша, 2004. -240 с.; Музика А. А. Примусов1 заходи медичного i виховного характеру / А. А. Музика. - К. : Нац. акад. внутр. справ Укра!ни, 1997. - 125 с.; та ш.
14. Про органи i служби у справах дтей та спещальш установи для дтей [Електронний ресурс] : Закон Укра!ни вщ 24 с!ч. 1995 р. № 29/95-ВР. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/20/95- %D0%B2%D1%80/page.
ОСОБЕННОСТИ СТАТУСА ПРАВООХРАНИТЕЛЯ В СИСТЕМЕ ПРАВОВОГО ВОСПИТАНИЯ
Трофименко В. А.
Проведение правовых реформ проявило некоторые функции правоохранительной системы в новом аспекте. Правовоспитательная направленность показала некоторую специфичность статуса правоохранителя: одновременно он выступает и объектом, и субъектом правового воспитания. Рассмотрению этой специфичности и посвящается публикация.
Ключевые слова: правовое воспитание, правоохранительная система, правоохранитель, мораль, этика, служебные обязанности.
FEATURES POLICEMEN STATUS IN ThE SYSTEM OF LEgAL EDUCATION
Trofimenko V. A.
Legal reforms has shown some functions of law enforcement system in a new aspect. Legal education orientation showed some specificity of the rights status: it acts both an object and subject of legal education. Consideration of the specificity and the article covers.
Key words: legal education, law enforcement system, law enforcement, morality, ethics, duty.
