CC BY
134
I
Лкарю, що практикуе
To General Practitioner
Травма
УДК 616.717.51-001.5-089.168:615.825 КУР1ННИЙ 1.М., СТРАФУН О.С.
ДУ «1нститут травматологи та ортопедн НАМН Укра'ни», м. Кив
ОСОБЛИВОСТ РЕАБШТАЦП ХВОРИХ ¡3 ПЕРЕЛОМАМИ ГОЛОВКИ ПРОМЕНЕВО1 ЮСТКИ ПЮЛЯ РЕКОНСТРУКТИВНИХ ОПЕРАТИВНИХ ВТРУЧАНЬ
Резюме. Переломи длянки лктьового суглоба становлять близько 4,3 % вд загальноI клькосл перелом/в. Лктьовий суглоб схильний до розвитку контрактур пюля травм, I переломи його кюток часто можуть при-зводити до ¡стотних функцональних порушень. У роботI поданI розроблен рекомендацП з реаб/л/тацИ' пац/ент/в пюля реконструктивних оперативних втручань на головц! променево1 юстки. Проанал/зовано в!ддален! результати лкування пац/ент/в пюля реконструктивних оперативних втручань ¡з приводу перелому проксимальних вддл/в променево1 юстки. Загальна юльюсть спостережень — 46: 18 чолов/юв та 28 жнок. Вкхворихколивався вд 7до 62 рок/в та в середньому становив 30,03 ± 12,66 року. Права юнц!вка страждала в 29 випадках, л!ва — в 17.
Реаб1л1тац1я хворих пюля юрурпчного лкування перелом/в головки променево1 юстки мае важливе значен-ня, II характер та ¡нтенсивнють залежать вд типу юрурпчного втручання та часу, що минув пюля операцИ Важливими в1хами в досягненн повного об'ему рух1в у лктьовому суглобI ми вважаемо: ппсування хворих у пюляоперац/йному пер/од/ в положенн1 розгинання в лктьовому суглоб¡; початок активноI реабШац/йноI програми з 1-го дня пюля оперативного втручання; застосування змнних ¡ммобл/зац/йних шин для ли<тьового суглоба в положеннях максимального згинання та розгинання ли<тьового суглоба з поступовою к зам/ною при досягненнI б1льшого кута.
Розроблена нами система пюляоперац/йноI реабШаци лктьового суглоба дозволила отримати 80 % до-брих та вдмнних результат/в л/кування у груп пац/ент/в ¡з переломами головки променевоIюстки. Ключов слова: перелом головки променевоI юстки, реаб1л1тац1я, контрактура лктьового суглоба.
Актуальнють
Переломи длянки лктьового суглоба становлять близько 4,3 % вщ загально! илькосп перелом1в. Лктьовий суглоб схильний до розвитку контрактур тсля травм, 1 переломи його исток часто можуть призводити до 1сготних функцюнальних порушень [8]. Довол1 часто тяжка травма лктьового суглоба може супроводжуватись швалщизаць ею патента, але також може вщбуватися й практично по-вне вщновлення функцй суглоба, 1 ключовим моментом у цьому питант е рання адекватна реабштацш [9].
Реабштацш лктьового суглоба може розпочинатись наступного дня тсля травми чи оперативного втручання й тривати протягом усього перюду исткового зрощення та ремоделювання. И метою е застосування доцшних ре-абштацшних заход1в та засоб1в у та перюди регенераторного процесу, коли вони будуть максимально ефективш та доречт 1 в инцевому наслщку призведуть до повного вщновлення румв та функцй лктьового суглоба [8].
У лиературних джерелах немае одностайносл з приводу оптимального реабштацшного протоколу для по-передження розвитку тслятравматичних контрактур у лктьовому суглоб1 [8]. Тому розробка рекомендацш 1з ре-
абштацй пащенпв тсля реконструктивних оперативних втручань на головт променево! истки стала першочерго-вим завданням нашо! роботи.
Матер1али та методи
Нами проанал1зовано вщдалет результати лкування патент тсля реконструктивних оперативних втручань i3 приводу перелому проксимальних вщдшв променево! истки. Загальна кшьисть спостережень — 46: 18 чоловь ив та 28 жшок. Вк хворих коливався вщ 7 до 62 роив та в середньому становив 30,03 + 12,66 року. Права интвка страждала у 29 випадках, л1ва — в 17.
Час надходження тсля травми мае важливе значения, оскшьки впливае на спос1б мрурпчного л1кування та инцевий результат. Пац1енти надходили до нашого вщдь лу в р1зт строки п1сля травми — вщ 3—4 д1б до 6 м1с. При зверненн1 у терм1ни понад 2 м1сяц1 п1сля травми у вск пац1ент1в вщшчалися згинально-розгинальн1 та прона-
© Куршний 1.М., Страфун О.С., 2014 © «Травма», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
Рисунок 1
цшно-сушнацшш контрактури в лiкгьовому суглоб!, що значно ускладнювало подальше в!дновно-реконструктив-не лшування.
Не менш важливим аспектом, що впливае на тактику хiрургiчного лшування й результат, е тяжисть ушкоджен-ня. Користувались класифiкацiею Mason — Johnston, за якою переломи головки променево! истки подляються на 4 групи (табл. 1, рис. 1).
Показаниями до оперативного лшування були переломи 2-4-го типу за класифшащею Mason — Johnston. При переломах 2-го типу iз змщенням уламкзв понад 2 мм ви-конували остеосинтез фрагмент1в мiиi-гвинтами шсля ре-тельно! репозицй. При багатоуламкових переломах головки (3-й тип) для остеосинтезу застосовували реконсгрукгивнi пластини. Якщо ж перелом був iз масивним руйнуванням, iмпакцiею к!стково! тканини або ж був застартим, здйсню-вали видалення к!сткових фрагментiв та ендопротезування головки променево! кустки. Особливу складшсть у лiкуваннi становили переломи 4-го типу, що в закордоннш лнератда називають «нещасливою трiадою л1ктьового суглоба» [12], коли перелом головки променево! истки супроводжувався вивихом передпл!ччя та переломом вшцевого виростка л!к-тьово! к!стки. Так! ушкодження призводять до порушення стабiлiзацi! лштьового суглоба, i навiть при усуненнi виви-ху к!сток передпл!ччя е небезпека рецидиву вивиху. Тому металоостеосинтез головки променево! к!стки обов'язково доповнювали остеосинтезом вшцевого виростка л!ктьово! к!стки та вщновленням зв'язкового апарату л!ктьового суглоба. При такому вар!анп лкування немае необхщност! в черезсуглобовому проведенш спиць, а реабштац!я почина-еться з першо! доби шсля операцй.
При застартих переломах (як правило, рашше не опе-рованих) вщламаш фрагменти головки синтезували фак-тично так само, як i при св!жих випадках. З таею р!зницею,
що при задавненш травм! необх!дно ретельно готувати поверхню фрагменпв для остеосинтезу, а в випадках !х неправильного зрощення фрагменти в!д'еднувались та фшсувались у правильному положенш.
Загалом у данш груш хворих було виконано 41 опе-рацш з металоостеосинтезу (89 %) та 5 ендопротезувань головки променево! к!стки (11 %). Додатково в 27 хворих (40 % випадк!в) виконували артрол!з лштьового суглоба та вилучення металевих фшсатор!в.
Реабштац!я пащенлв шсля реконструктивних втру-чань на лштьовому суглоб! та безпосередньо на головц променево! к!стки мае важливе значення в досягненш до-брих фуикцiональних результат.
Важливим моментом початку реабштац!! е фшсац!я лштьового суглоба в положенш розгинання одразу шсля операц!!. У випадках свгжоо! травми, а також у випадках, коли шсля операц!! досягали повного обсягу розгинання, ми фшсували верхню инщвку в заднй гшсовш шин! в положенш повного розгинання лштьового суглоба. Якщо об'ем руив у лштьовому суглоб! був обмежений, гшсову шину накладали в положенш максимально можливого розгинання лштьового суглоба. На наступний день шсля операц!! гшсову шину зшмали, повтьно згинали лштьо-вий суглоб i фшсували инщвку на косиночнш пов'язщ в положенш згинання лштьового суглоба 90° протягом 30— 60 хв. Якщо згинання лштьового суглоба супроводжувало-ся больовим синдромом, косиночну пов'язку накладали в положенш згинання, комфортному для пащента, i протягом 20—30 хвилин поступово згинали лштьовий суглоб до кута 90°. У подальшому з кожним днем тривалють згинання в лштьовому суглоб! збтьшували на 30—60 хв. Зам!сть косиночно! пов'язки пащентам у ряд! випадк!в зручшше використовувати другу гшсову пов'язку в положенш згинання лштьового суглоба 90—100°. Особливо це стосуеться пащенпв шсля остеосинтезу.
У табл. 2 подан! основш реабштацшш заходи, !х три-валють та послщовшсть. Реабштацшна програма роз-подлена на 3 перюди, тривалють яких залежить в!д виду мрурпчного втручання. Шсля остеосинтезу тривал!сть кожного перюду бтьша, це обумовлено часом консоль дац!! перелом!в та наступним ремоделюванням исток та капсульно-зв'язкового апарату суглоба. Шсля мобшзую-чих втручань перюди реабштац!! скорочеш та л!м!говаш часом ремоделювання капсульно-зв'язкового апарату.
У хворих з усунутим вивихом к!сток передпл!ччя в тих випадках, коли е небезпека рецидиву вивиху при повному розгинанш лштьового суглоба, гшсову шину накладали в положенш розгинання 30—35°. Через 3—4 тижш замшю-вали шину на таку ж, проте з бтьшим розгинанням. Цю процедуру повторювали до досягнення повного розги-нання. Так само змшш шини застосовували в пащенпв з обмеженим розгинанням при наслщках травм.
Таблиця 1. Класиф'1кац1я переломв Mason — Johnston 1962 року [10]
Тип 1 Трщина або крайовий перелом головки без змщення або з м^мальним змщенням (до 2 мм)
Тип 2 Крайовий перелом головки променево! кютки зi змщенням понад 2 мм
Тип 3 Багатоуламковий перелом уае! головки
Тип 4 Уламковий перелом, що супроводжуеться вивихом передплiччя, переломом вшцевого вщростка, ушкодженням зв'язок лктьового суглоба або пошкодженням за типом Монтеджа
Таблиця 2. Схема реабшиацИхворих псля реконструктивних втручань на л'!ктьовому суглоб.i
Вид втручання Етапи реабiлiтацГГ
I II III
Моб^за^я ^ Остеосинтез 10-14 дiб 5-6 тижыв 2-5 тижыв ^^^^^^ ^^^^^^ 1,5-3 мiс. 1-3 мiс. 3-4 мiс.
lммобiлiзацiя лiктьового суглоба в положены розгинання Протягом доби — 12 годин* На ыч Без iммобiлiзацií
1ммоб^защя лiктьового суглоба в положены згинання або на косину Одноразово 30 хв — 12 годин* 2-3 рази (для розгинання застосовуеться вiдповiдна шина) Багаторазово
Пронацшно-супшацшы рухи Одноразовий рух протягом доби 3-5 разiв протягом доби Багаторазово
Реабiлiтацiя Споюй Масаж Санаторне л^вання
Фiзiопроцедури Магытотератя, електростимупящя м'язiв передплiччя Фонофорез гщрокортизону, електро-форез лiдази Парафiн, грязьо-ве лiкування
Медикаментозне лiкування НПЗП, L-лiзину есци-нат, солкосерил Протизапальнi гелевi та мазевi засоби, препарати кальцю Препарати кальцiю (Ca Vitrum), хондро-протектори
Примаки: * — протягом 2-3 тижнiв тсля остеосинтезу та 1 тижня тсля моб!л1зацИл/ктьового суглоба терм/н знаходження л1ктьового суглоба в згинанн/ зм!нюються вд одноразового згинання протягом 30-60хвилин у першу добу (весь ¡нший час рука ф/ксована в шиш в роз/гнутому положенн!) до 12-годинного згинання л/ктьового суглоба (рука в шин! або на косинцi) та 12-годинноi ф/ксацИ в положенн розгинання.
При проведенш реабштацшних заходiв уникали pÍ3-ких pyxiB, виконували згинання-розгинання повтьно i, насильки це можливо, безболюно.
Результата та обговорення
Вiддaленi результати лкування проаналiзованi нами у Bcix пацieнтiв у термiни вщ 7 мсяцш до 3,5 року тсля останнього етапу xiрургiчного лiкування. Результати ль кування оцiнювали за системою Mayo Elbow Performance Score (MEPS), що враховуе обсяг руxiв у лктьовому сугло-6i, вираженiсть больового синдрому, стабтьшсть суглоба та виконання п'яти основних побутових навичок. Максимальна сума балiв дорiвнюe 100, понад 90 вважаеться вщ-мшним результатом, 75—89 — добрим, 60—74 — задовть-ним i менше 60 — незадовiльним.
При оцшщ вщщлених результатiв лiкування вста-новлено, що в представленш групi пащентав вiдмiннi результати були отримаш в 15 хворих (32,6 %), добрi — у 22 (47,8 %), задовтьш — у 8 випадках (17,4 %) та в 1 хворого (2,2 %) було отримано незадовтьний результат лiкування (табл. 3).
При обговоренш xiрургiчного лiкування переломiв головки променево! кiсгки варто визначити илька питань. Перш за все, чи варто виконувати остеосинтез головки
променево! истки, чи можна обiйтись бтьш простим втручанням — видаленням головки. Вщповщь на таке питания неоднозначна.
Традицшний пщхщ до лiкувания таких пащентав часто включае вилучення зламано! головки променево! истки [2, 3, 7, 11]. У результата такого лкування розвиваються контрактури та несгабiльнiсть лктьового суглоба. Зро-зумто, що при вщсутноста необхщних умов зламану головку можна вилучати. Але треба розумии, що головка променево! истки е важливим сгабiлiзатором лiкгьового суглоба i пiсля !! вилучення обов'язково виникне бiчна не-стабiльнiсть лжтьового суглоба [12].
У випадках переломiв головки, що супроводжуються вивихом лктьового суглоба з рiзними механiзмами, категорично не радимо робити таку операцiю. Тому що в таких випадках е висока ймовiрнiсть рецидиву вивиху кусток передплiччя з переходом у хрошчний стан. Подальше лкування таких пацiентiв украй тяжке i крiм протезуван-ня головки передбачае илька складних реконструктивних втручань, тривалу реабiлiтацiю iз сумнiвним результатом, незважаючи на всi зусилля. Тому в таких складних випадках тсля первинного обстеження, уточнення дагнозу та накладання iммобiлiзацl! варто направити пащента в спе-цiалiзований центр.
Таблиця 3. Результати лiкування хворих iз переломами головки променевоi к/стки
Операцiя Результати л^вання за MEPS
Вщмшш Добрi Задовшьш Незадовiльнi Усього
МОС 13 19 8 1 41
Ендопротезування 2 3 5
Усього 15 22 8 1 46
Шсля того як пащент потрапив до спецiалiзовано-го центру, де йому було виконано адекватне оперативне втручання, розпочинаеться доволi тривалий процес його пiсляоперацiйноï реабiлiтацiï, що може тривати протягом 5—7 мюящв i е чи не найважлившою ланкою в досягненнi повного об'ему руив у лiктьовому суглобi. Якщо прове-дення вищеозначено! реабiлiтацiï неможливе, лiкування краще не розпочинати.
Багато авторiв звертають увагу на надзвичайну ефек-тивнiсть змшних iммобiлiзацiйних (гiпсових) шин у роз-робцi руив у лiктьовому суглобi в тих випадках, коли ви-никае потреба захистити вщновлеш анатомiчнi структури та полегшити загоення ран [14]. Це мае першорядне значения в ранньому шсляоперацшному перюд та на раннiх етапах реабштац!!. Зазвичай цi шини використовуються в перюд мiж 2 та 8 тижнями пiсля операцй' залежно вщ ста-бiльностi перелому й тяжкосп травми [14].
У цiлому стосовно тривалосп iммобiлiзацiï прооперо-вано! верхньо! кiнцiвки перед початком активних реабь лiтацiйних заходов бiльшiсть авторiв притримуються активно!' тактики. Розробку рух1в починають або з першого пюляоперацшного дня [8], або з 7-8-го дня пiсля оперативного втручання [6, 13]. Проте в жоднш публшац!! ми не знайшли рекомендаций про гiпсувания пюляоперацш-них хворих у положенш розгинання в лштьовому суглоб^ зазвичай рекомендують iммобiлiзувати руку в положенш 90° i в рщких випадках — у невеликому розгинанш до 110° [13]. Хоча в нашш практищ методика ранньо! розробки рух1в у пiсляоперацiйному перюд саме з положення розгинання зарекомендувала себе як вкрай ефективна.
Також звертають на себе увагу постшш дебати в ль тературних джерелах про термiни початку змщнюючих реабiлiтацiйних вправ пiсля перелому исток лштьового суглоба. Закачування мускулатури, як правило, потрiбно уникати, якщо це може розхитати зону консолщац!! перелому. Прогресивш вправи iз закачування м'язiв усiеï верхньо'!' кiнцiвки можуть бути iнiцiйованi пiсля зняття гшсово! пов'язки при простих неускладнених переломах. Розпочинати можна зi змiцнюючих вправ для м'язiв верхньо!' юнщвки, з подальшим додаванням iзометричних навантажень на м'язи лштьового суглоба та передплiччя в мiру зменшення больового синдрому. При складних переломах закачування м'язiв можна розпочинати лише шсля 8-12-го тижня пiсля оперативного втручання [4].
Для запобшання розвитку контрактур також необхщно виконувати розтягуючi вправи iз прикладанням стiйких продовжених у чаш зусиль, щоб отримати подовження м'яких тканин. Hi в якому разi не можна застосовувати агресивну силову розробку рух1в у лштьовому суглоб^ оскшьки це може призвести до пошкодження тканин та спричинити розвиток запального процесу [14].
Проте, незважаючи на усi нашi реабштацшш заходи та ранню розробку рух1в у лiктьовому суглобi, у деяких пацiентiв вiдмiчаеться розвиток стiйких згинально-роз-гинальних контрактур. Пов'язано це з внутршньосугло-бовим розташуванням головки променево!' истки, тому будь-яю похибки остеосинтезу або реабштаци супрово-джуються обмеженням руив рiзного ступеня, що може потребувати в подальшому оперативно! корекци, а саме
мобшзац!! л1ктьового суглоба. Це великий роздт xipypriï лштьового суглоба, але в контексг1 лшування перелом1в головки променево! кютки можна зауважити, що мобш-зац1ю, як правило, варто виконувати i3 латерального доступу та мобшзувати переднш, задн1й вщдли л1ктьового суглоба.
Альтернативою операцй' може бути методика лшування контрактур лштьового суглоба, запропонована Р. Bonutti та сшвавторами [5], як! проводили лшування хворих, яю не вщновили повний об'ем руив у лштьово-му суглоб1, шляхом застосування методики статичного прогресивного розтягування. Для цього використовували спец1альн1 ортези (мехашзоваш шини), що зд1йснювали прогресивний статичний тиск на сум!жш щодо л1ктьового суглоба делянки. У результат! в пащенпв, як! лшувались за даною методикою, об'ем рух!в у лштьовому суглоб! зрю у середньому на 17° при розгинанш та на 14° при згинан-ш [5]. Причому на контрольному огляд! через 1 р!к п!сля припинення лшування не було в!дм!чено зменшення об'ему руив, а це може свщчити про те, що пластична де-формац1я та подовження м'яких тканин збереглися протягом тривалого часу [14].
Що стосуеться протезування головки променево! кют-ки, то виконання цього втручання нескладне, потребуе на-явносп набору протез!в, виконання правильного доступу та адекватно! постановки протеза. Реабштащя шсля тако! операцй' стандартна й може проводитись у загальних умо-вах [1]. Тому ми вважаемо ендопротезування операц!ею вибору при тяжких багатоуламкових переломах головки променево! истки (3-й тип за Mason — Johnston), коли ви-конати адекватний металоостеосинтез головки техн!чно вкрай тяжко i вщ хирурга вимагаеться величезний досв!д та фшгранне володння техн!кою остеосинтезу малих исток.
Висновки
Реабштац1я хворих п!сля мрурпчного л!кування пере-лом!в головки променево! истки мае важливе значення, !! характер та штенсившсть залежить в!д типу мрурпчного втручання та часу, що минув шсля операцй'. Важливими в!хами в досягненн! повного об'ему руив у л!ктьовому суглоб! ми вважаемо:
1) гшсування хворих у шсляоперацшному перюд! в положенш розгинання в лштьовому суглоб!;
2) початок активно! реабштацшно! програми з 1-го дня шсля оперативного втручання;
3) застосування змшних ¡ммобшзацшних шин для лштьового суглоба в положеннях максимального згинання та розгинання лштьового суглоба з поступовою !х за-мшою при досягненн! бшшого кута.
Розроблена нами система пюляоперацшно! реабштаци' л!ктьового суглоба дозволила отримати 80 % добрих та вщмшних результат!в л!кування в груш пащенпв ¡з переломами головки променево! кютки.
Список лгсератури
1. Жабин Г.И., Федюнина С.Ю., Амбросенков А.В., БояровА.А.
Замещение головки лучевой кости биполярным эндопро-
тезом // Травматология и ортопедия России. — 2011. —
№ 1(59). — С. 42-46.
2. Скляренко 6. Т. Травматологiя та ортопедiя. — К..:
Здоров 'я, 2005. — 382 с.
3. Шаповалов В.М., Грицанова А.И., Ерохова АН. Травмато-
логия и ортопедия. — СПб.: Фолиант, 2004. — 543 с.
4. Badia A, Stennett C. Sports-related injuries of the elbow //
J. Hand Ther. — 2006. — № 19(2). — Р. 206-26.
5. Bonutti P.M., Windau J.E., Ables B.A, Miller B.G. Static
progressive stretch to reestablish elbow range of motion // Clin. Orthop. Relat Res. — 1994. — № 303. — Р. 128-134.
6. Ikeda M, Sugiyama К, Kang С, Takagaki Т., Oka Y.
Comminuted Fractures of the Radial Head. Comparison of Resectionand Internal Fixation // J. Bone Joint Surg. Am. — 2005. — № 87. — Р. 76-84.
7. Janssen R.P.A, Vegter J. Resection ofthe radial head after Mason
type-3 fractures of the elbow. Follow-up at 16 to 30 years // J. Bone Joint Surg. — 1998. — № 80-B. — P. 231-233.
8. MacDermid J.C., Vincent J.I., KiefferL, Kieffer A, Demaiter J.,
MacIntosh S. A Survey of Practice Patterns for Rehabilitation Post Elbow Fracture // The Open Orthopaedics Journal. — 2012. — Vol. 6. — Р. 429-439.
9. Nance J., Lazaro R, Umphred D. The effect of early
physical therapy intervention following elbow fractureon a postmenopausal female with multiplemedical problems // J. Phys. Ther. Sci. — 2004. — 16(2). — 159-64.
10. Pires R, Rezende F.L., Mendes E.C., Carvalho A, Almeida I.A., Reis F.B., Andrade M. Radial Head Fractures: Mason Johnston's Classification Reproducibility // Malaysian Orthopaedic Journal. — 2011. — Vol 5, № 2. — P. 6-10.
11. Soeur R. Fractures of the limbs. The relationship between mechanism and treatment. — Bruxelles: La Clinique Orthopedique, 1981. — P. 465-478.
12. Stanley D., Trail I. Operative elbow surgery. — Elsevier, 2012. — 791 p.
13. Wilk K.E., Reinold M.M., Andrews J.R. Rehabilitation ofthe thrower's elbow// Clin. Sports Med. — 2004. — № 23. — P. 765-801.
14. WolffA Elbow fractures and dislocations//Cioppa-Mosca J., Cahill
J.B., TuckerC.Y., Eds. Postsurgical rehabilitation guidelines for the orthopedic clinician. — St. Louis, Mo.: Mosby Elsevier, 2006.
OmpuMaHO 25.02.14 □
КуриннойИ.Н., Страфун А.С.
ГУ «Институт травматологии и ортопедии НАМН Украины», г. Киев
ОСОБЕННОСТИ РЕАБИЛИТАЦИИ БОЛЬНЫХ С ПЕРЕЛОМАМИ ГОЛОВКИ ЛУЧЕВОЙ КОСТИ ПОСЛЕ РЕКОНСТРУКТИВНЫХ ОПЕРАТИВНЫХ ВМЕШАТЕЛЬСТВ
Резюме. Переломы области локтевого сустава составляют около 4,3 % от общего количества переломов. Локтевой сустав склонен к развитию контрактур после травмы, и переломы его костей часто могут приводить к существенным функциональным нарушениям. В работе представлены разработанные рекомендации по реабилитации пациентов после перенесенных оперативных вмешательств на головке лучевой кости.
Проанализированы отдаленные результаты лечения пациентов после реконструктивных оперативных вмешательств по поводу перелома проксимальных отделов лучевой кости. Общее количество наблюдений — 46: 18 мужчин и 28 женщин. Возраст больных колебался от 7 до 62 лет и в среднем составлял 30,03 ± 12,66 года. Правая конечность была поражена в 29 случаях, левая — в 17.
Реабилитация больных после хирургического лечения переломов головки лучевой кости имеет огромное значение в достижении положительных результатов лечения. Ее характер и интенсивность зависят от типа оперативного вмешательства и времени, прошедшего после операции. Важными вехами в достижении полного объема движений в локтевом суставе мы считаем: гипсование больных в послеоперационном периоде в положении разгибания в локтевом суставе; начало активной реабилитационной программы с 1-го дня после оперативного вмешательства; использование сменных иммобилизующих шин для локтевого сустава в положении максимального сгибания и разгибания локтевого сустава с постепенной их заменой при достижении большего угла.
Разработанная нами система послеоперационной реабилитации локтевого сустава позволила получить 80 % хороших и отличных результатов лечения в группе пациентов с переломами головки лучевой кости.
Ключевые слова: перелом головки лучевой кости, реабилитация, контрактура локтевого сустава.
Kurinny I.M., Strafun O.S.
State Institution «Institute of Traumatology and Orthopedics of National Academy of Medical Sciences of Ukraine», Kyiv, Ukraine
PECULIARITIES OF REHABILITATION OF PATIENTS WITH RADIAL HEAD FRACTURES AFTER RECONSTRUCTIVE SURGERIES
Summary. The article deals with the use of modern markers of inSummary. About 4.3 % of all fractures are fractures ofbones of the elbow region. Elbow joint is disposed to contractures development after injuries and fractures of its bones can often lead to significant functional impairment. This paper presents recommendations about rehabilitation of patients after radial head reconstructive surgeries, that where designed in our clinic.
We analyzed long-term results of treatment in patients after reconstructive surgeries for proximal radius fractures. The total number of observations was 46: 18 men and 28 women. The age of patients ranged from 7 to 62 years and in average was 30.03 ± 12.66 years. The right extremity was injured in 29 cases, the left — in 17.
Rehabilitation of patients after surgical treatment of radial head fractures is very important in achieving positive treatment outcomes. Its nature and intensity depends on the type of surgery and the time elapsed after surgery. Important milestones in achieving of full range of motion in the elbow, we believe are: plastering of patient in the position of maximal extension at the elbow postoperatively; the beginning of an active rehabilitation program from the 1st day after surgery; use of changeable immobilization splints for elbow joint in the position of maximum flexion and extension of the elbow joint with their gradual replacement when the angle is larger.
Developed system of postoperative elbow rehabilitation allowed getting 80 % of good and excellent results of treatment in patients with radial head fractures.
Key words: radial head fractures, rehabilitation, elbow contracture.
