CC BY
30ОСОБЛИВОСТІ ПРОГРАМОВАНОГО КОНТРОЛЮ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ ШКОЛЯРІВ У 60-ТІ РР. ХХ СТ. НА СТОРІНКАХ ФАХОВОЇ ПЕРІОДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Кривко Я.П.
Луганський національний університет імені Тараса Шевченка
Анотація. У статті представлені результати аналізу змісту публікацій у журналах «Радянська школа» та «Советская педагогика) 6O^ рр. ХХ ст. українських авторів, присвячених проблемам контролю та оцінювання навчальних досягнень школярів Важливим моментом для сучасності є прагнення вчителів того часу поєднувати програмований контроль з традиційними методами перевірки знань, вмінь та навичок учнів. Досвід педагогів 6O^ років ХХ ст. є цінним для сьогодення в умовах швидкого поширення нових інформаційних технологій навчання.
Ключові слова: контроль навчальних досягнень, фахова періодична література, програмований контроль, облік успішності, тест, залікова система перевірки знань.
Аннотация. Кривко Я.П. Особенности программированного контроля учебных достижений школьников в 60-е годы ХХ ст. на страницах профессиональной периодической литературы В статье представлены результаты анализа содержания публикаций в журналах «Радянська школа) и «Советская педагогика) 6O^ г.г. ХХ в. украинских авторов, посвященных проблемам контроля и оценивания учебных достижений школьников. Важным моментом для современности является стремление учителей того времени объединять программированный контроль с традиционными методами проверки знаний, умений и навыков учеников. Опыт педагогов 6O^ годов ХХ ст. является ценным для настоящего в условиях быстрого распространения новых информационных технологий обучения
Ключевые слова: контроль учебных достижений, специализированная периодическая литература,
программированный контроль, учет успеваемости, тест, зачетная система проверки знаний.
Annotation. Krivko Y.P. Habits programmedmonitoring of educational reachings of schoolboys in 60th years of XX item on pages of the professional periodic literature. The result of analysis of the contents of the works of the Ukrainian authors, that dealt with the problems of controlling and estimation of students’ educational achievements and were published in the journals “Radyanska shcola” and “Sovetskaya pedagogika”, issued in 6O-ties of the XX century, are represented in this article. Important point for the modernity is the tendency of teachers of that time to unite programmed monitoring with traditional methods of examination, skills of pupils. Experience of teachers of 6Oth years of XX item is valuable to the present in conditions of fast diffusion of new information technologies of learning.
Key words: control of educational achievements, specialized periodical literature, programmed control, management of progress in studies, test, test system of knowledge control.
Вступ.
Об’єктивні зміни у суспільстві приводять до того, що змінюється ставлення як до системи освіти взагалі, так і до її окремих компонентів зокрема-до контролю та оцінюванню навчальних досягнень школярів Проблему контролю та оцінювання навчальних досягнень у різний час досліджували В.С. Аванесов, Ш.А. Амонашвили, Гавакова Т.И., Сухорський С.Ф., Барановська О., Дем'яненко О., Зварич І., Туринська Н. М., Ухань П.С., Бугай А.С., Карнаухова М.В. та інші. На сучасному етапі широко обговорюється проблема тестового контролю навчальних досягнень учнів. Але цей вид контролю зародився досить давно. Ставлення до нього в різні періоди розвитку української педагогіки були досить різними - від повного неприйняття до майже гіпертрофованого культутестування На кожному етапі науковці виокремлювали як позитивні, так і негативні сторони тестування Зараз існує нагальна необхідність узагальнити та систематизувати досвід освітян різних часів епох щодо форм та методів контролю та оцінювання учнів, зокрема проаналізувати роботи науковців 6O^ рр. ХХ ст., тому що саме у цей період можна було спостерігати першу хвилю інтересу до тестування як форми контролю знань та умінь учнів.
У 6O^ рр. ХХ ст. перевірка та оцінювання знань розглядається як важливий етап формування багатьох фундаментальних інтелектуальних та морально-вольових якостей: критичного мислення, зібраності, витримки, впевненості у собі, почуття власної гідності, вміння адекватно відноситись до чеснот та недоліків власних та товаришів та ін. [1], тобто приєднується психологічний фактор до вивчення педагогічної проблеми Дуже поширеним був метод формування розумових дій (метод П.Я. Гальперина), згідно якого не пропонується готова система знань, замість цього вона формується в умовах активних дій учнів. Він виділяв наступні етапи формування розумових дій:
1) формування попереднього уявлення про завдання - орієнтовної основи майбутньої дії;
2) формування його матеріальної або матеріалізованої форми;
3) формування цієї дії в усній мові;
4) формування дії у явній для суб єкта «зовнішній мові для себе);
5) формування дії у внутрішній мові. [2]
Аналіз майже 3OOO публікацій з 196O по 1969 рр. у журналах «Радянська школа), як провідному
фаховому українському педагогічному виданню СРСР, та «Советская педагогика), який відображав основні
тенденції в педагогіці СРСР, 5O-ra дисертацій та авторефератів цього періоду свідчать про те, що саме в цей період з’являються перші публікації на тему стандартизованого контролю, використання технічних
контролюючих приладів, які являли собою найпростіші, порівняно з сучасними, найчастіше саморобні пристрої.
60-ті рр. ХХ ст. це період, коли назріла необхідність в цілісній розробці проблеми контролю та оцінювання знань, та період, коли з’явились перші теоретично обґрунтовані теорії контролю та оцінювання. В основному вони позиціонували контроль та оцінювання як один з головних етапів навчання, чим відрізнялись від попередніх років. Перевірка знань проводиться вже не на кожному етапі уроку. Науковці 60-х рр. ХХ ст. відокремлюють перевірку знань учнів від виявлення знань, розглядаючи цей процес як більш широке поняття При цьому вчитель не тільки здійснює контроль за учнем у цілому, але й спостерігає одночасно за тим, як зміст розповіді доходить до розуму та серця дитини, що дає йому деякі уявлення про ступінь засвоєння матеріалу всім класом та окремими учнями [1].
Якісно новим підходом до розуміння контролю у 60-ті рр. ХХ ст. було те, що контроль якості та кількості знань, вмінь та навичок, отриманих учнями, вважався вже не тільки дуже важливою, але й вкрай необхідною ланкою в навчальному процесі, тому що тільки через нього передається необхідна інформація та встановлюється зворотний зв'язок в системі «вчитель-учень». [3] Специфікою обліку успішності вважалася можливість більш об’єктивного та точного виявлення рівня успішності та вірне його відображення в оцінках. [4]
Особливу роль у вивченні контролю та оцінюванні навчальних досягнень зіграв український науковець С.Ф. Сухорський який присвятив багато праць саме цій тематиці, опублікував ряд статей у фахових періодичних виданнях. З його точки зору, функції контролю та перевірки знань в навчальному процесі, це перш за все - отримання інформації про хід засвоєння знань, а основний принцип контролю - тематичність в навчанні [5]. Він зробив спробу систематизувати теоретичні та практичні напроцювання того часу в педагогічній науці Сухорський виокремлював п’ять основних ланок системи перевірки і обліку успішності учнів:
1) попереднє виявлення знань;
2) поточна перевірка;
3) повторна перевірка;
4) періодична перевірка;
5) підсумкова перевірка (екзамени на при кінці чверті, семестру).
Також він писав про спеціальний вид перевірки знань - комплексну перевірку відразу з кількох суміжних предметів з метою виявлення розуміння учнями міжпредметних зв’язків, всебічного знання основ відповідних явищ або процесів і пояснення їх з точки зору різних наук [5].
До особливостей контролю та оцінюванню знань та умінь учнів саме 60-х рр. ХХ ст. можна віднести впровадження залікової форми перевірки знань старшокласників, яку почали активно використовувати у середній школі після інструктивно-методичного листа Міністерства освіти РСФСР 1962 року де, зокрема, говориться, що «Міністерство освіти вважає далі нестерпним ігнорування залікової форми перевірки знань старшокласників» [6]. Цей нормативний акт набув широкого розповсюдження на території не тільки РСФСР, але й всього Радянського Союзу, до складу якого входила і Українська РСР. З’явились відповідні публікації в українських педагогічних виданнях, зокрема в «Радянський школі», наприклад, у розділі «Активізація навчання», де публікувалися статті як практичного, так і теоретичного напрямків. [7]
Робота виконана за планом НДР Луганського національного університету імені Тараса Шевченко
Формулювання цілей роботи.
Мета роботи - аналізу змісту публікацій у журналах «Радянська школа» та «Советская педагогика) 60-х рр. ХХ ст. українських авторів, присвячених проблемам контролю та оцінювання навчальних досягнень школярів.
Результати досліджень.
Програмована перевірка знань у 60-х рр. ХХ ст. була найпрогресивнішім методом контролю, біля 50% усіх статей цього періоду, у яких розглядають питання контролю та перевірці знань та вмінь учнів, присвячені саме цьому виду. В журналі «Радянська школа» навіть з’явилась окрема рубрика «Педагогіка і кібернетика», у якій педагоги (і не тільки) мали змогу висловити свою думку з цього питання.
Статистичний аналіз досліджень представлений у вигляді діаграми 1.
Загальна кількість публікацій з різних видів контролю в 60-рр ХХст
%
аспекти контролю
Діаграма 1. Статистичний аналіз досліджень.
Автори статей були позитивно налаштовані що до програмованого контролю. В їх роботах ми можемо знайти як конкретні поради щодо створення найпростіших електронних машин, так і дидактичні засади використання методу програмованої перевірки навчальних досягнень учнів. Крім цього слід зауважити, що у 60-ті рр. програмоване навчання найчастіше взагалі зводилось до перевірки знань за допомогою спеціальних пристроїв, тестів або програмованих підручників.
В силу того, що на той час програмована перевірка знань була ще у стадії розробки, науковці намагалися сформулювати основні дидактичні принципи використання цього методу. Наприклад, крім загальновідомих дидактичних вимог щодо запитань, які ставить вчитель, пропонувалося дотримуватись ще й таких:
1) обсяг матеріалу, засвоєння якого перевіряється, має бути достатнім для виведення оцінки;
2) кількість запитань у програмі і відповідей на кожне з них повинна звести до мінімуму ймовірність угадування правильних відповідей.[8]
Автори робіт 60-х рр. ХХ визначали програмоване навчання як чергування однотипових кроків, які складаються, на думку автора, з чотирьох частин:
1) «викладач» вивчає відповідь, яку надав учень на попереднє питання або задачу, складає власну думку про відповідь та приймає рішення про подальший процес викладання;
2) учень знайомиться з думкою про його відповідь;
3) учень знайомиться з невеликою кількістю інформації (новим матеріалом по предмету, який вивчається);
4) учень отримує контрольне питання або задачу до вивченого теоретичного матеріалу, дає відповідь та надає її своєму «викладачу». [9].
Слово «викладач» навмисно узято у лапки, тому що мається на увазі, що функції викладача може виконувати деякий пристрій («навчальна машина»). Принцип її роботи здебільшого ґрунтувався на вибірковому або результативному методах введення відповідей, останньому з яких віддавали переваги психологитого часу [10]. Основними діями, виконання яких може бути при програмованому навчанні доручено навчальним машинам, вважалися наступні:
• надання навчальної інформації та перевірочного завдання;
• отримання відповіді від учня;
• інформування учня про вірність відповіді (отримання підкріплення);
• отримання нової порції інформації в залежності від характеру відповіді;
• регу лювання швидкості подачі нової порції інформації учню;
• ведення обліку кількості вірних та невірних відповідей, облік кількості часу, який витрачається учнем на виконання завдання. [11]
В залежності від виконання педагогічних функцій, пов’язаних з такими основними етапами навального процесу, як повідомлення знань (подача інформації), закріплення та контроль (зворотний зв'язок), виділяються наступні групи машин:
I група - машини, які виконують усі три функції, тобто які надають інформацію й забезпечують закріплення та контроль
II група - машини, які забезпечують тільки надання інформації та закріплення її.
III група - машини, які забезпечують тільки закріплення та контроль («тренажер» або «репетитор» -«екзаменатор»).
IV група - машини, яки забезпечують тільки закріплення («тренажер» або «репетитор»).
V група - машини, яки забезпечують тільки контроль («контролер» або «екзаменатор»). [11]
Пропонувалося створити у якості основної форми комплексного використання навчальних машин так
звані автоматизовані класи, які будуть оснащені комплектом навчальних машин єдиного типу та пов’язані проводним зв’язком з пультом викладача і світловим табло для інформації викладача та всього колективу про хід роботи кожного учня. [11].
До преваг програмованого навчання, як формі зворотного зв’язку, автори статей відносили наступні положення:
1) оперативний та систематичний характер контролю; [12].
2) максимальна самостійність учнів;
3) індивідуалізація завдань;
4) урахування неоднакового темпу роботи;
5) задоволення запитів тих учнів, які виявляють підвищений інтерес до предмету [13]
Але у 60-х рр. ХХ ст. об’єктивно кількість «навчальних машин» є недостатньою, щоб задовольнити потреби шкільної освіти. Тому, як альтернатива машинному контролю, була одночасно запропонована система перевірки та контролю знань учнів, для якої не потрібні були б складні пристрої, але яка б виконувала ті ж самі функції, що й машинний контроль Наприклад, програмовані підручники, які містять окремі порції нового матеріалу з відповідними запитаннями до нього, набором відповідей та вказівками щодо проходження кожного кроку (аналог алгоритму відповідної програми) [9]. Слід зауважити, що автор цієї статті визнає основний недолік програмованого підручника - залежність його ефективності від сумлінності учня.
Окремим видом фіксованої перевірки знань учнів науковці 60-х рр. ХХ ст. вважали тестову перевірку знань, особливо підкреслюючи її відмінність від західної системи тестової перевірки обдарованості дітей, засуджену Постановою ЦК ВКП(б) від 4 липня 1936 р «Про педологічні перекручення в системі Наркомосів». У якості переваг тестового контролю у шкільній практиці підкреслювали те, що як і програмований контроль, вони дозволяють заощаджувати час для перевірки знань учнів, що особливо важливо як для вчителя, так і для учнів, надають можливість статистичної обробки результатів перевірки, зменшують суб єктивних факторів при оцінювання та інші [5].
Основними ознаками якісного тесту вважались наступні:
1. Він дійсний (або показовий), тобто він повинен виявляти не тільки знання, вміння та навички роботи, але й розуміння закономірностей які лежать в основі процесів та явищ, що вивчаються. Т ому шкільний тест в різних варіантах розглядався як засіб тренування та самоконтролю.
2. Тестовий облік порівняно більш об’єктивний, тобто результати вимірів у різних екзаменаторів співпадають та не залежать від їх особистої думки.
3. Т ест має високу ступінь надійності, тобто він вимірює точно.
4. Економія часу при перевірці вчителем та звільнення учнів від надлишкової працеміської письмової роботи Це, у свою чергу, дає можливість більше часу відводити для активної розумової діяльності учнів на уроці. [4].
Найбільшим недоліком як тестової, так і програмованої перевірки знань педагоги 60-х рр. вважали відсутність методичної та методологічної бази цих методів. Також недоліками тесту вважались:
1. Результати тесту, як і будь-які статистичні дані, вказують не на причинний зв'язок, а на головну тенденцію, тобто вплив на відповідь побічних обставин.
2. Тести виявляють не хід роботи, а результати, не даючи педагогу інформацію про те, як учень прийшов до даної відповіді.
3. Шкільні тести недостатньо виявляють емоційно-вольову сферу діяльності, старанність учня, його зацікавленість у роботі та інше.
4. Стандартні тести не спроможні врахувати останні вимоги життя та актуальні питання, які можуть виникнути на місці.[4]
Підкреслюючи необхідність створення радянських шкільних тестів та радянської теорії тестів, науковці критично підходили до досвіду американських психологів та педагогів, намагаючись запобігти повтору помилок, які були припущені американськими науковцями у галузі використання тестів, та використати те найцінніше, чого вони домоглися за декілька десятиріч у вдосконаленні метода та полегшенні техніки його використання До основних недоліків американської системи тестування відносили, наприклад, те, що багато хто з педагогів зводить навчання до підготовки до тестів, викладання - до «натаскування» на задачах, які, на думку вчителя, будуть в очікуваних тестах. [4] Це є дуже актуальним у сучасній школі, коли ідея тестування знову набула актуальності
До недоліків навчальних машин відносили:
• дублювання конструкторсько їроботи;
• наділення машин функціями, які з успіхом можливо виконати без машини за допомогою друкованого тексту або других засобів;
• «кустарництво) у технічному виконанні деяких з них, або надмірну складність структури принципіальних схем, які потребують використання дефіцитних матеріалів та деталей.[11]
Висновки.
Таким чином, в СРСР взагалі, та в Україні зокрема, в 60-ті рр. ХХ ст. з’явились перші спроби впровадити тестові методи перевірки знань, були створені перші електронні прилади для впровадження цих методів. Виокремлюються об’єкти оцінювання, на сторінках педагогічних видань іде активне обговорення форм виставлення оцінок для посилення їх ефективності та об’єктивності [13], [14].
Важливим моментом для сучасності є прагнення вчителів того часу поєднувати програмований контроль з традиційними методами перевірки знань, вмінь та навичок учнів. Досвід педагогів 60-х років ХХ ст. є цінним для сьогодення в умовах швидкого поширення нових інформаційних технологій навчання.
Перспективним напрямком подальших досліджень програмованого контролю є виявлення та обґрунтуваннятих його особливостей, які можна використовуватидля створення контролюючих програм.
Література
1. Руновский С.И. За дальнейшее развитие теории и практики учета успеваемости //Сов. пед-ка. - 1964. - №6 С. 59 - 65.
2. Г альперин П.Я. Несколько разъяснений к гипотезе умственных действий //Вопросы психологии 1960, №4.
3. Контроль в учебном процессе //методическая разработка под ред А.В. Ловягина, А.Т. Чуб, К., 1967, 30 с.
4. Воскерчан С.И. Об использовании методов тестов при учете успеваемости школьников // Сов. пед-ка. -1963. - №10. - С. 28 - 37.
5. Сухорський С.Ф.. Система обліку успішності в школі. К., 1968 с103.
6. Инструктивно-методическое письмо «Учительская газета» 28.08.1962.
7. Дишлевий П. С. Залік на уроках історії та суспільствознавства // Рад. шк. - 1964. - №10. - С. 65 - 70
8. Яворський А.М., Нечипорук М.Н., Яворська А. А. Програмована перевірка знань //Рад школа №1, 1965, 39 - 43 с.
9. Болтянский В.Г. Что такое программированное обучение //Математика в школе №5, 1967, С. 39 - 57.
10. ЛуковецкийВ.І., Маланюк М.П. Перфокарты на уроках математики // Рад. шк. - 1965. - № 6. - С. 17 - 20.
11. Харьковский З.С. О роли обучающих машин в учебном процессе при программированном обучении //Сов. пед-ка. - 1965. - №3 С. 61 - 71.
12. Збандуто С.Ф. Педагогіка К. 1965 с. 276.
13. Ковальов О.К. Про критерії та норми оцінок з виробничого навчання// Рад. шк. - 1962. - №10. - С. 22 - 27.
14. Воскерчан С.И. Об использовании методов тестов при учете успеваемости школьников/ Сов. пед-ка. -1963. - №10. - С. 28 - 37.
Надійшла до редакції 09.06.2008 р.
