CC BY
100но-оздоровчих занять у студентів спеціального відділення гуманітарних ВНЗ/ Педагогіка, психологія та медико-біо-логічні проблеми фізичного виховання і спорту: наукова монографія за редакцією проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. - № б, С. 117-120.
Надійшла до редакції 21.04.2007р.
ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ СПОРТИВНОЇ ТА ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ РІЗНИХ РЕГІОНІВ СВІТУ Волков В.Л.
Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова
Анотація. У статті розглянуті особливості та узагальнений досвід організації фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності студентів в умовах закордонних вищих навчальних закладів. Найбільший інтерес для організації вітчизняної системи фізичного вдосконалення майбутніх фахівців становить досвід Китаю, де на початкових курсах обов’язково передбачено вирішення завдань загальної фізичної підготовки, а на старших курсах здійснюється фізичне вдосконалення засобами спортивної підготовки.
Ключові слова: спорт, фізична культура, здоров’я, студент.
Аннотация. Волков В.Л. Особенности организации спортивной и физкультурно-оздоровительной деятельности студентов высших учебных заведений разных регионов мира. В статье рассмотрены особенности и обобщен опыт организации физкультурно-оздоровительной и спортивной деятельности студентов в условиях зарубежных высших учебных заведений. Наибольший интерес для организации отечественной системы физического совершенствования будущих специалистов представляет опыт Китая, где на начальных курсах обязательно предусмотрено решения задач общей физической подготовки, а на старших курсах осуществляется физическое совершенствование средствами спортивной подготовки.
Ключевые слова: спорт, физическая культура, здоровье, студент.
Annotation. Volkov V.L. The features of organization sports and sports improving students activity of higher educational institutions of different regions of the world. In the paper is generalized the features surveyed and the experience of organization of improving and sports activity of the students in conditions of foreign higher educational institutions. The greatest interest for the organization of domestic system of physical perfection of the future experts represents experience of China where on initial rates it is necessarily stipulated decisions of problems of the general physical preparation, and on the senior rates physical perfection by means of sports preparation is carried out.
Key words: sports, physical training, health, student.
Вступ.
Система сучасної вищої освіти спрямована на підготовку висококваліфікованого фахівця, який в умовах ринкової економіки здатен виконувати значні обсяги роботи без зниження якості та інтенсивності, а також повинний володіти високим рівнем розвитку психомоторних якостей, що у сукупності відображає модель вимог до фізичного та психічного здоров’я, загальної та спеціальної працездатності студента. Реалізація вказаних завдань у вітчиз-
няних вузах здійснюється фахівцями з фізичної культури та спорту в умовах загальних та спеціальних медичних груп, груп спортивного вдосконалення, а також спортивних та фізкультурно-оздоровчих секцій.
Однак, аналіз [1] результатів досліджень вітчизняних науковців свідчать про незадовільний стан фізичної підготовленості більшої частини сучасного студентства та постійне збільшення контингенту з послабленим здоров’ям як на початку, так в процесі навчання у вузі.
Професори Р. Раєвський та С. Канішевсь-кий [7] вважають таке становище наслідком неефективного функціонування системи фізичного вдосконалення студентської молоді, при чому ряд інших авторів [2, 3, 5, 9] наголошують на необхідності корекції механізмів управління в першу чергу шляхом перебудови умов організації вказаного процесу.
В такому випадку, аналіз закордонного досвіду вирішення вказаного завдання є передумовою реорганізації відповідної системи, яка дозволяє уникнути прорахунків і помилок, що були здійснені у інших країнах.
Дослідження проведено згідно зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2006-2010 рр. за темами 3.1.1. «Теоретико-методичні та програмно-нормативні основи фізичного виховання учнів і студентів» та 3.1.2. «Науково-методичні засади удосконалення викладання дисципліни «Теорія та методика фізичного виховання»».
Формулювання цілей роботи.
Мета дослідження: здійснити аналіз закордонного досвіду особливостей організації процесу фізичного вдосконалення студентів вузів засобами фізичної культури та спорту.
Методологічною основою дослідження є теоретичних аналіз та узагальнення досвіду практики щодо організації спортивної та фізкультурно-оздоровчої діяльності студентів в умовах закордонних вищих навчальних закладів країн - представниць Європейського союзу та Азійського регіону, а також Сполучених штатів Америки.
Результати дослідження та їх обговорення.
Концепція фізичного вдосконалення студентської молоді в Європі народилася з моменту появи перших університетів та рицарських академій і має багаторічні традиції та досвід.
Наприклад відомо [10], що у Польщі наприкінці ХУП сторіччя в університетах фізичне виховання було необов’язковим, однак систематично займатися фехтуванням, верховою їздою, танцями та плаванням було дуже престижно, а відмова від занять фізичними вправами викликала ганьбу серед провідної молоді. Вказані види рухової діяльності з’являються у навчальних програмах Collegium Nobilium (1740) та Collegium Theresianum (1776), а наприкінці кожного року у вказаних вузах здавався відповідний екзамен.
Організаційно-правові умови функціонування системи фізичного вдосконалення студентської молоді Польщі за останні 40 років змінювалися декілька разів [2], що також відображало політичні та економічні зміни у країні.
Так, з 1979 до 1985 рр. Державна програма з фізичного виховання польської студентської молоді передбачала обов’язкові 4 години на основні заняття всебічною фізичною підготовкою та додатково 2 години на факультативи.
Програма передбачала диференціацію вказаного контингенту на п’ять окремих груп:
% групи загального фізичного вдосконалення;
% групи спортивної підготовки з наявністю початкового етапу;
% групи спортивного вдосконалення;
% спортивні групи, члени яких входили до Академічного спортивного союзу (АСС);
% групи лікувальної фізичної культури та реабілітації.
Після 1985 року університетам були надані більш широкі повноваження, які призвели до зниження обсягів часу на фізичне виховання на 50% з 4 років навчання до 2 років.
У 1990 році набрав чинності новий Устав про вищу освіту. Згідно вказаного Уставу програма затверджувалася радою факультетів університету або сенатом вузів. Була здійснена спроба гальмування тенденції обмеження кількості годин на фізичне вдосконалення, однак згідно рекомендації ради по справах вищої школи від 1991 року на фізичне виховання повинно було виділятися на весь період навчання тільки 120 годин.
Аналіз, який був здійснений Юзефом Вой-нером [2] показав, що на даний момент заняття з фізичної підготовки у вузах державної форми власності, у більшості випадків, проводяться в обсязі 120 годин (41% вузів), які реалізовуються впродовж 1го та 2-го курсів навчання. Близько 28% подібних вищих навчальних закладів виділяють 180 годин на рішення завдань цілеспрямованого фізичного вдосконалення студентської молоді, що здійснюється протягом 1-го, 2-го та 3-го курсів.
Як правило, після виконання обов’язкової програми з фізичного виховання 1-го та 2-го років навчання, студент продовжує займатися фізичною культурою чи спортом на факультативних заняттях, при чому у більшості вузів, для активних членів спортивних клубів діють суттєві знижки на навчання або нараховуються підвищені стипендії.
Сучасна організація фізичного вдосконалення студентської молоді у Польських вузах передбачає наявність диференціації відповідного контингенту на декілька груп:
% групи загальної фізичної підготовки (1-й та 2-й курси);
% групи спортивної спеціалізації (1—5-й кур -
си);
% спортивні групи АСС (1-5 курси);
% групи диспансерної та лікувальної фізичної культури (1-2 курси).
Аналізуючи особливості організації та правового забезпечення системи фізичного вдосконалення студентської молоді у Європейських державах наприкінці минулого сторіччя, необхідно відмітити [4], що у ряді країн існували проблеми з реалізацією принципів здорового способу життя і виконанням населенням мінімальних обсягів рухової діяльності.
Так, на початку 60-х років Скандинавські країни разом з федеративною республікою Німеччина та Голландією розпочали рух «Трім», а Європейська рада створила його керуючий орган. Ідея «Тріму» була запропонована фахівцями галузі фізичної культури та медицини, а її завдання мають багато спільного з завданнями вітчизняної програми «Фізичне виховання - здоров’я нації». Однак у Європейської версії є значна перевага - вказаний рух носить розважальний характер і був розрекламований у засобах масової інформації.
Результати аналізу показують [4, 8], що в Американській системі фізичного виховання студентів не існує єдиної програми. Кожний штат, округ чи окремий вищий навчальний заклад має право на розробку власної програми в залежності від умов, традицій, особливостей викладацького складу та матеріально-технічної бази.
Однак, заняття з фізичної підготовки чи спорту проводяться у кожному вузі США. Справами студентського масового спорту [6] опікується Національна асоціація студентського спорту (NKAA), а на регіональному рівні діють відповідні ради і конференції, які здійснюють контроль за роботою місцевих членів асоціацій.
У Сполучених штатах Америки студентам-спортсменам, які захищають гідність університету, нараховують два види стипендій: повна та часткова. У першому випадку передбачається оплати житла, меблів, книг, кишенькових витрат, а у другому -один або декілька видів вказаних витрат. Кожен рік рада університету переглядає як склад стипендіатів, так і перелік безкоштовних послуг.
Необхідно зауважити, що фізичне виховання студентів в Американських вузах, у більшості випадків, здійснюється засобами спортивної підготовки з обраних видів. В зв’язку з відсутністю єдиної програми кожен заклад обирає сам які з видів і у якому обсязі включити до навчального плану, однак, як правило, обов’язкові заняття фізичними вправами є тільки на 1-му курсі. При чому в усіх університетах передбачений курс оздоровчого фізичного тренування (Healthrelated fitness training).
В більшості університетів існують так звані «центри здоров’я», де студент може пройти діагностування функціональних можливостей різних систем чи комплексне лікарняне обстеження. Після цього, для кожного студента розробляється індивідуальна програма фізкультурно-оздоровчих занять з урахуванням обсягу та інтенсивності наван-
таження, енергозатрат, харчування і т.д. Корекція здійснюється кожного місяця.
Фахівці центру здоров’я проводять заняття у лікувальних та оздоровчих групах. В останньому випадку мова йде про практично здорових студентів, які не можуть або не мають бажання займатися спортом. У різних університетах їх кількість коливається від 25 до 50%, і як правило, більшість вказаного контингенту становлять представниці жіночої статі.
В таких групах викладається танц-аеробіка (відрізняється рухом на відносно великі відстані), степ-аеробіка (з використанням спеціальних сходинок), фанк-аеробіка (виконується під музику, ритм якої нагадує серцебиття), бодіскалптінг (з використанням вправ силової спрямованості), стреч-аероб-іка (з великою кількістю вправ, спрямованих на розвиток гнучкості), крос-аеробіка (з використанням методу організації колового тренування). Тобто вказаний процес спрямований на підвищення аеробних можливостей організму і оздоровлення майбутнього фахівця.
У Китайській народній республіці питаннями фізичного виховання студентської молоді [3] опікується Державний комітет у справах освіти, який розробив і втілює у практику програму «План оздоровлення всього народу Китаю», що спрямована на популяризацію спортивно-масових заходів і фізкультурно-оздоровчих занять.
Структура навчальної програми з фізичної культури студентів Китаю складається з трьох розділів:
1-й - зміст обов’язкової програми для 1-го та 2-го курсів;
2-й - зміст навчальної програми з факультативних занять;
3-й - зміст екзаменів, методичні особливості розвитку фізичних здібностей та стандарти фізичної підготовленості.
Практичним заняттям з фізичної підготовки [5] на 1-му та 2-му курсах уділяють 64 години на рік. З них: 22 години - на легку атлетику; 10 годин -на гімнастику; 20 годин - на спортивні ігри; 10 годин - на ушу. При чому з 4 годин, які мають місце у навчальному тижні, 2 години є факультативними.
Після 2-го курсу обов’язковим є відвідування факультативів з обраного виду спорту, а обсяги навчально-тренувального навантаження коливаються від 2-ох до 4-ох годин на тиждень, в залежності від рішення адміністрації вищого навчального закладу.
Слід відмітити, що для студентів з послабленим здоров’ям передбачена дисципліна «Охорона здоров’я», а її програма та зміст, головним чином, побудовані на ідеях традиційних східним систем «тай-дичуань», «цигун», «чао-інь».
В японських вищих навчальних закладах з 1949 року «фізична культура» є обов’язковою дисципліною [9], заняття з якої повинні проводитися не менш ніж 1 раз на тиждень, а їх загальний обсяг
повинний становити як мінімум 45 годин на рік. У разі відсутності можливості відвідувати заняття у повному обсязі, студент повинний виконати підвищені нормативи з фізичної підготовленості, і тільки у такому випадку він переводиться на інший курс. При чому хвороба чи заняття спортом на першому курсі не звільнюють майбутнього фахівця від вказаних обов’язків.
По закінченню 1-го курсу студент має отримати чотири оцінки з вказаної дисципліни: 2 - за теоретичні знання і 2 - за виконання практичних вимог. В результаті сукупна оцінка студента залежить від відвідування, теоретичних знань, якості техніки рухів та рівню фізичної підготовленості.
Особливості організації вищезгаданого процесу передбачають диференціацію студентського контингенту на декілька груп:
«а» - практично здорові;
«б» - з незначними відхиленнями у стані здоров’я;
«в» - інваліди та ті, кому не можна займатися фізичними вправами з максимальною та середньою інтенсивністю, однак вони повинні вивчити та здати відповідні комплекси вправ.
У групі «а» студенти з мінімум 10 видів спорту обирають для себе найбільш інтересний і корисний, а розвитком того чи іншого виду опікуються декілька спортивних організацій, кожна з яких займає визначене місце у відповідній системі. Це так звані спортивні кружки, дококай, спортивні команди, андобу, тайікукой, спортивні клуби, спортивні федерації та асоціації.
Спортивні кружки - це невеликі групи людей, що об’єднані для сумісного відпочинку та занять фізичною культурою засобами обраного виду спорту для отримання задоволення.
Дококай - спортивна група, що формується на добровільній основі з представників студентської молоді з метою сумісного відпочинку та занять масовим спортом.
Спортивні команди - це формальні спортивні групи, які приймають участь у змаганнях на рівні «великого» спорту.
Андобу - формальна спортивна група, що формується зі спортсменів, які приймають участь у змаганнях між командами вищих навчальних закладів та на більш високому рівні.
Тайікукой - федерація, яка складається з декількох ангобу, але у межах конкретного вузу.
Спортивні клуби - це спортивні групи, які включають декілька спортивних кружків чи команд.
Висновки.
Здійснений теоретичний аналіз та узагальнення закордонного досвіду функціонування системи фізичного вдосконалення студентської молоді в умовах вищих навчальних закладів дозволяють зробити наступні висновки:
1. Аналіз міжнародного досвіду правового забезпечення системи фізичного вдосконалення студентської молоді свідчить про відсутність єдиного
підходу, однак у більшості випадків, у вирішенні відповідних проблем приймають активну участь як державні органи влади, так і громадські організації та засоби масової інформації, що свідчить про розуміння актуальності вказаної проблеми у суспільстві розвинутих країн;
2. У Японії та Сполучених штатах Америки функціонування системи фізичної культури студентської молоді, в основному, відбувається засобами спортивного тренування на базі відповідних спортивних клубів. Завдяки впровадженню так званої «клубної системи» майбутній фахівець має можливість здійснювати розвиток фізичних здібностей та підвищувати рівень технічної майстерності в обраному виді спорту, який він вважає найбільш цікавим і сприятливим для фізичного вдосконалення.
3. Відсутність систематичної змагальної діяльності у більшості представників студентського контингенту Японії та Сполучених штатів Америки, вимагає іншої інтерпретації визначеного процесу -фізична культура засобами обраного виду спорту. Крім того спортивна підготовка передбачає декілька початкових етапів, основним завданням яких є побудова міцного фундаменту засобами загальної фізичної підготовки. При відсутності високого рівню розвитку загальних фізичних здібностей, ігнорування вказаного підходу на фоні впровадження великої кількості спеціальних засобів у навчально-тренувальний процес студента може призвести до однобічної фізичної і функціональної підготовленості;
4. На нашу думку, найбільший інтерес для організації вітчизняної системи фізичного вдосконалення майбутніх фахівців становить досвід Китаю, де на початкових курсах обов’язково передбачено вирішення завдань загальної фізичної підготовки, а на старших курсах здійснюється фізичне вдосконалення засобами спортивної підготовки.
Такий підхід сприяє формуванню відповідної бази для подальшого розвитку спеціальних фізичних здібностей та накопичення техніко-тактич-ного арсеналу в обраному виді спорту без шкоди для здоров’я;
5. Існує негативний приклад послаблення контролю збоку державних органів у Польщі, де збільшення повноважень адміністрації вузів призвело до різкого зменшення обсягів навчального навантаження, спрямованого на фізичне вдосконалення студентів. Така ситуація, на наш погляд, свідчить про необхідність адміністративного контролю збоку держави як за розробкою науково-обґрунтованих обсягів цілеспрямованої рухової діяльності, так і за виконанням відповідних урядових і президентських наказів та розпоряджень.
Перспективи подальших досліджень з обраної теми. Враховуючи, що організація відповідного процесу є одним з багатьох факторів, які визначають ефективність управління системою фізичного вдосконалення, наступні дослідження будуть спрямовані на аналіз особливостей і корекцію інших компонентів відповідної структури, що
впливають на результат фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності студентської молоді.
Література:
1. Волков В., Терещенко О. Контроль та оцінка фізичної підготовленості студентської молоді: навчально-методичний посібник. - К.: Нора-Прінт, 2006. - 65 с.
2. Войнер Ю. Совершенствование системы физического воспитания в польских высших учебных заведениях //Международный сборник научных трудов, Минск, 2000. - вып. 1. - С. 25-30.
3. Госюн Е., Узинань Чжань. Пути перестройки учебно-воспитательного процесса в системе высшего физкультурного образования Китая //Наука в олимпийском спорте. -1995. - №2. - С. 68-69.
4. Гуськов С.И. Государство и спорт (о государственной политике зарубежных стран в области физического воспитания и спорта). - М., 1996. - 176 с.
5. Ли Цзин. Аналитический обзор программных требований по физическому воспитанию в вузах Китая и Украины // Слобожанський науково-спортивний вісник. - 2006. - №9.
- С. 167-169.
6. Полунин И. Карающий меч АКАА: о проблемах студенческого спорта в США //Спорт для всех. - 1996. - №2. - С. 5.
7. Раевский Р.Т., Канишевский С.М. Социальный заказ на физическое воспитание студенческой молодежи в ХХІ веке //Теорія і практика фізичного виховання, ДНУ. - №3 - 2004.
- С. 37-42.
8. Утенко В.Н. Оздоровительная физическая культура в университетах США // Мат. сессии БПА «Актуальные проблемы человеко-знания в сфере образовательной деятельности, Сант-П., 2000. - С. 81-82.
9. Toshio Seaki. The characteristics of sociological research on sport organization in Japan // International review for the sociology of sport, 1999. - Vol. 25. - #25. - P. 109-123.
10. Zebrowski P. T. Symbol of symmetrical development: the reception of the YMKA in Poland //The international journal of the history of sport, 1997. - Vol. 8. - #1. - P. 96-110.
Надійшла до редакції 12.04.2007р.
ДОСЛІДЖЕННЯ КООРДИНАЦІЙНИХ ЗДІБНОСТЕЙ У ДІТЕЙ 4-5 РОКІВ З ПОРУШЕННЯМ ЗОРУ
Воловик Н. І.
Національний педагогічний університет ім. М.Драгоманова
Анотація. Стаття присвячена проблемі дослідження координаційних здібностей дітей 4-5 років з патологією зору. Наведені результати проведеного експерименту та зроблений аналіз отриманих даних. Керувати розвитком координаційних здібностей необхідно з врахуванням особливості діагнозу та глибини захворювання, віку та психоемоційного стану дітей, Необхідно долати та попереджати виникнення вторинних порушень у руховій сфері. Слід виховувати позитивне ставлення до здорового способу життя та зміцнення здоров’я дітей. Ключові слова: діти, зір, координація, здібності. Аннотация. Воловик Н.И. Исследование координационных способностей детей 4-5 лет с нарушением зрения. Статья посвящена проблеме исследования координационных способностей у детей 4-5 лет с нарушением зрения. Приведены результаты эксперимента и сделанный анализ полученных данных. Руководить развитием координационных способностей необходимо с учетом особенности диагноза и глубины заболевания, возраста и психоэмоционального состояния детей, Необходимо одолевать и предупреждать возникновение вторичных нарушений в двигательной сфере. Следует воспитывать положительное отношение к здоровому
