Особенности методики уроков физической культуры с использованием элементов таеквон-до Текст научной статьи по специальности «Науки об образовании»

з

2011

Особливості методики уроків фізичної культури з використанням елементів таеквон-до

Гаврилюк В.А.

Житомирський інститут Міжрегіональної академії управління персоналом

Анотації:

Розкрито теоретико-методичні аспекти методики уроків фізичної культури з елементами таеквон-до як новітньої технології в галузі фізичного виховання і спорту. В експерименті взяли участь 112 учнів 8-9 класів. Визначено, що введення в навчальний процес загальноосвітньої школи елементів бойових мистецтв може бути профілактичним засобом щодо порушень опорно-рухової, серцево-судинної та дихальної систем їх організму.

Ключові слова:

освіта, виховання, фізична

культура, таеквон-до.

Гаврилюк В.А. Особенности методики уроков физической культуры с использованием элементов таеквон-до. Раскрыто теоретико-методические аспекты методики уроков физического воспитания с использованием элементов таеквон-до как новейшей технологии в отрасли физического воспитания и спорта. В эксперименте принимали участие 112 учеников 8-9 классов. Определено, что введение в учебный процесс общеобразовательной школы элементов боевых искусств может быть профилактическим средством относительно опорно-двигательной, сердечнососудистой и дыхательной систем организма.

образование, воспитание, физическая культура, таеквон-до.

Gavrilyk V.O. The peculiarities of the methods of PE classes using the elements of the taekwon do. Theoretical and methodological aspects of the methods of PE classes using the elements of the taekwon-do do of innovated technologies in education in the sphere of physical education and sport have been examined. In research took part 112 pupils of 8-9 classes. It is defined that introduction in educational process elements of martial arts will have an impact on locomotor apparatus, vascular and respiratory systems of an organism.

education, bringing up, education, taekwon-do.

physical

Вступ.

Фізичне виховання як педагогічна система фізичного вдосконалення людини виступає як ключове поняття фізичної культури та виховання в цілому, і є запорукою розкриття потенційних можливостей дитячого організму, профілактики захворювань тощо [1, 3, 4, 6].

У сучасних соціально-економічних умовах зростає необхідність більш повного використання можливостей система фізкультурної освіти дітей і молоді для їхньої підготовки до самостійного життя. Ревізія шкільних програм з предмету “Фізична культура” у структурі сучасної середньої освіти вимагає випереджальної розробки прогресивних, методично виправданих концепцій і педагогічних технологій та оволодіння ними вчителями фізичної культури [2, 5].

Обсяги фізичних навантажень, що отримують школярі на уроках фізкультури, недостатні для істотного підвищення функціонального стану їх організму. При традиційній орієнтації уроку на один вид спорту, або його окремі елементи, досягнення оптимального навантаження неможливе в силу швидкого психічного стомлення від одноманітної діяльності, малої варіативність фізичних вправ, відсутності зацікавленості учнів в такому виді діяльності тощо. Низькі функціональні показники кардіореспіраторної

і м’язової систем і як наслідок задовільний та незадовільний середній рівень фізичного розвитку школярів показують, що використання традиційних засобів і методів у рамках діючої шкільної програми по фізичному вихованню не призводить до істотних позитивних зрушень показників їхнього фізичного здоров’я. Зокрема, ці загальнопедагогічні аспекти висвітлені в працях В. Ареф’єва, Б. Ашмаріна, Е. Вільчковського, М. Зубалія, С. Сінгаєвського, Б. Шияна та ін.

Робота виконана згідно плану НДР Житомирського інституту Міжрегіональної академії управління персоналом та кафедри медико-біологічних і валеологіч-них основ охорони життя та здоров’я Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова.

© Гаврилюк В.А., 2011

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці ефективності методики проведення третього уроку фізичної культури з елементами таеквон-до в загальноосвітній школі та визначення необхідних педагогічних і матеріальних умов для її впровадження.

Актуальність проблеми та різні підходи до її вирішення обумовили наші дослідницькі завдання щодо пошуку нових підходів до викладання фізичної культури в школі. Зокрема, ми намагалися забезпечити оптимальне навантаження школярів 8-9 класів, знизити швидке психічне стомлення від одноманітної діяльності на уроці, забезпечивши варіативність фізичних вправ елементами таеквон-до, та викликати в них інтерес до уроків фізичного виховання.

Результати дослідження.

У нашому дослідженні проводилась робота по впровадженню та експериментальній перевірці методики проведення третього уроку фізичної культури з елементами таеквон-до в експериментальних класах; оцінювався її оздоровчий та розвиваючий ефект, за результатами виконання тестових завдань, в порівнянні з контрольними класами; вивчався вплив цих уроків на формування позитивної мотивації учнів на самостійні зайняття фізичними вправами у вільний час.

Основною експериментальною базою була визначена загальноосвітня школа №5 . У формувальному експерименті взяли участь 112 учнів 8-9 класів.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що показана можливість використання нетрадиційних методик організації уроків фізичної культури для підвищення зацікавленості учнів ними та збільшення обсягу самостійних занять фізичною культурою і, як наслідок, покращення рівня соматичного здоров’я й рівня фізичного розвитку.

Теоретичний матеріал експериментальних уроків органічно поєднувався з практичною діяльністю, щоб не відволікати учнів від рухової активності. Окремі теоретичні дані подавалися у вигляді коротких повідомлень на початку уроку. Гігієнічні вимоги до занять 23

І ПЕДАГОГІКА I

ПСИХОЛОГІЯ

та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту

Таблиця 1

Порівняльна характеристика періодичності самостійних занять фізичними вправами

учнів 8-9 класів протягом тижня

Періодичність занять на тиждень Експериментальні класи Контрольні класи

до експер. після експер. до експер. після експер.

к-ть % к-ть % к-ть % к-ть %

0 4 65 - _ 4 63 7 110

1 З 8,1 - - З 7,8 б 9,4

2 9 146 7 ііз 9 140 9 140

3 4 22.5 2 l94 З 23,5 14 218

4 0 l6l 4 22,5 0 156 8 12 6

5 14 22,5 1б 25,8 1З 23,4 14 218

6 2 3,2 З 80 2 31 2 31

7 4 6,5 8 13 4 6,3 4 6,3

Всього 62 l00 62 100 б4 100 б4 100

Х ± 5 разів на тиждень 3,5 ± 0,47 4,4 ± 0,25 3,5 ± 0,22 3,25 ± 0,25

Рис. 1. Середня періодичності самостійних занять фізичними вправами протягом тижня (1 - на початку експерименту; 2 вкінці експерименту)

фізичними вправами викладалися в процесі їх вивчення. Техніка виконання фізичних вправ і правила безпеки здійснювалися в процесі їх пояснення.

У ході формувального етапу експерименту, для розвитку сили, застосовувалися методи повторних, динамічних зусиль, вправи із зовнішнім опором та власним тілом. При цьому учням рекомендувалося дотримуватися таких вимог: заняття розпочинати зі вправ для дрібних груп м’язів; обов’язково чергувати виконання вправ для різних груп м’язів і частин тіла протягом одного заняття; поєднувати силові вправи зі вправами для розвитку гнучкості; всі фізичні вправи виконувати до почуття втоми у відповідних частинах тіла [1, 2, 5, 7]. Нововведенням було включення до експериментальних уроків фізичної культури навчання старших підлітків прийомів самозахисту. Учні не тільки опановували техніку прийомів самозахисту, а й вивчали психологічні та моральні аспекти поведінки в критичних ситуаціях, моделювали й шукали прийнятні варіанти виходу з них. Головним було передбачення можливих ситуацій, намагання уникнути зіткнення й лише за необхідності рішуче діяти проти нападника [2, 7]. Фізичні вправи з таеквон-до викликали зацікавленість учнів експериментальних класів і були

ефективним засобом спонукання їх до систематичної фізкультурно-оздоровчої діяльності.

Результати експериментальної роботи засвідчили, що створення умов і стимулювання розвитку самосвідомості старших підлітків були важливим чинником виховання у них ціннісних орієнтацій здорового способу життя, внутрішніх мотиваційних установок на фізичне самовдосконалення.

Порівняльний аналіз експериментальних даних дає підстави стверджувати, що розроблена нами методика мала значний вплив на формування у старших підлітків умінь фізичного самовдосконалення як важливого чинника розвитку індивіда. Як свідчать результати дослідження, важливою стимулом до саморозвитку була розробка старшими підлітками позитивної Я-концепції, індивідуальної програми фізичного самовдосконалення на засадах здорового способу життя. Потреба у фізичному самовдосконаленні постійно вимагала від кожного учня розвитку вольових якостей, зусиль у подоланні власних недоліків, труднощів, що, як свідчать педагогічні спостереження, сприяло вихованню у школярів наполегливості, цілеспрямованості, витримки, самодисципліни. Розвиток вольових якостей старших підлітків, у свою чергу, сприяв по-

32011

ц

Таблиця 2

Порівняльна характеристика тривалості самостійних занять фізичними вправами учнів 8-9 класів

Тривалість занять (хв) Експериментальні класи Контрольні класи

до експер. після експер. до експер. після експер.

к-ть % к-ть % к-ть % к-ть %

0 4 6,5 - - 4 6,3 7 11,0

20 15 24,1 9 14,5 15 23,4 20 31,3

30 16 25,8 10 16,2 16 25,0 17 26,5

40 11 17,7 14 22,5 12 18,7 6 9,3

60 10 16,2 16 25,8 11 17,2 8 12,5

90 2 3,2 5 8,0 2 3,1 2 3,1

120 4 6,5 8 13,0 4 6,3 4 6,3

Всього 62 100 62 100 64 100 64 100

Х ± 5 хв. 33 ± 4 55 ± 4,7 43,6 ± 3,4 39,5 ± 3,6

Рис. 2. Середня тривалості кожного самостійного заняття фізичними вправами (1 - на початку експерименту; 2 - вкінці експерименту)

зитивним змінам у напрямі досягнення ними систематичності самостійних занять фізичними вправами, про що свідчать дані таблиці 1. А рисунок 1 показує середню частоту самостійних занять фізичними вправами протягом тижня до і після експерименту.

Аналіз даних таблиці 1 свідчить, що кількість учнів експериментальних класів, які виконували фізичні вправи щоденно, після завершення формувального експерименту збільшилося з 6,5 % до 13 %, шість разів на тиждень — з 3,2 % до 8 %, п’ять разів — з 22,5 % до 25,8 %, чотири рази — з 16,1 % до 22,5 %. Водночас зменшилася кількість старших підлітків, які самостійно займалися фізичними вправами протягом тижня три (з 22,5 % до 19,4 %) і два рази (з 14,6 % до 11,3 %). На час завершення дослідження серед учнів експериментальних класів не було таких, які самостійно зовсім не займалися фізичними вправами або займалися лише один раз на тиждень. Водночас у контрольних класах зменшилася кількість учнів, які займалися фізичним самовдосконаленням п’ять (з 23,4 % до 21,8 %), чотири (з 15,6 % до 12,6 %), три (з 23,5 % до 21,8 %) рази на тиждень за рахунок збільшення школярів, які самостійно займалися фізичними вправами лише один раз на тиждень (з 7,8 % до 9,4 %) і зовсім не приділяли уваги цьому аспекту здорового способу життя (з 6,8 % до 11 %).

Цілеспрямована робота в експериментальних класах щодо запобігання навчального перевантаження учнів, розробка старшими підлітками індивідуальних режимів дня і програм фізичного самовдосконалення сприяли вивільненню резервів часу на збільшення тривалості їх самостійної фізкультурно-оздоровчої діяльності, про що свідчать дані таблиці 2.

В експериментальних класах кількість учнів, які витрачали на самостійні заняття фізичними вправами до двох годин, збільшилася з 6,5 % до 13 %, півтори години — з 3,2 % до 8,0 %, годину — з 16,2 % до 25,8 %, 40 хвилин — з 17,7 % до 22,5 % за рахунок зменшення кількості школярів, які приділяли цьому компоненту здорового способу життя 30 хвилин (з 25,8 % до 16,2 %), 20 хвилин (з 24,1 % до 14,5 %) або зовсім не займалися самостійно фізичними вправами.

Педагогічні спостереження, бесіди з батьками, співбесіди з учнями за результатами самоаналізу засвідчили, що цілеспрямована виховна робота сприяла розвитку в учнів експериментальних класів певних вольових якостей, наполегливості у подоланні перешкод на шляху до систематичних самостійних оздоровчих занять, фізичного самовдосконалення. При цьому, як свідчить аналіз ходу і результатів експерименту, в процесі систематичних самостійних занять

І ПЕДАГОГІКА І

ПСИХОЛОГІЯ

та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту

250

200

150

100

50

0

□до експерименту □ після експерименту

1

2

Рис. 3. Середнє тижнева тривалості самостійних занять фізичними вправами: (1 - експериментальна група; 2 - контрольна група).

фізичними вправами у старших підлітків виникала потреба у фізичних навантаженнях відповідної інтенсивності, тривалості і характеру. Це вимагало рухової активності, за якої щоденне тривале фізичне навантаження поступово ставало стійкою звичкою кожного учня експериментального класу

Аналіз даних таблиці 2 щодо учнів контрольних класів свідчить, що постійні навчальні перевантаження, нераціональне використання часу, відсутність вихованості ціннісних орієнтацій здорового способу життя поступово призвели до скорочення тривалості самостійних занять фізичними вправами. Так, кількість учнів контрольних класів, які витрачали на самостійні заняття фізичними вправами дві чи півтори години, на час закінчення дев’ятого класу не змінилася, годину — зменшилася з 17,2 % до 12,5 %, 40 хвилин — зменшилася з 18,7 % до 9,3 %. Водночас збільшилася кількість старших підлітків, які витрачали на фізичне самовдосконалення щодня лише 30 хвилин (з 25,0 % до 26,5 %), 20 хвилин (з 23,4 % до 31,3 %) і зовсім самостійно не займалися фізичними вправами (з 6,3 % до 11,0 %).

Рисунок 2 демонструє середню тривалість кожного самостійного заняття фізичними вправами учнів обох груп на початку і в кінці експерименту. Добре видно значне зростання середньої тривалості занять в учнів експериментальної групи. Водночас цей показник в учнів контрольної групи наприкінці експерименту навіть дещо знизився.

Дуже демонстративним є розрахунок середнього часу, що витрачають учні на самостійні заняття фізичною культурою протягом тижня (рис 3). Так цей показник до початку експерименту складав 152, 6 хв. у контрольному класі й 115,5 хв. - в експериментальному. Наприкінці експерименту в контрольному класі час, що відводили учні на самостійні тренування зменшився до 128,4 хв. Тоді як учні експериментального класу стали займатися самостійно фізкультурою майже у двічі більше - 220 хв. на тиждень.

Такі відмінності не могли не позначитися на динаміці показників фізичної підготовленості учнів експериментальних класів, про що свідчать дані наших досліджень, що висвітлені в інших наших публікаціях.

Висновки.

Результати дослідження дали підстави зробити висновок про те, що для формування мотивації учнів 8-9 класів до систематичних занять фізичними вправами ефективними є такі групи методів виховання які сприяють різнобічному впливу на свідомість, почуття і волю учнів з метою формування у них поглядів і переконань в необхідності занять фізичними вправами (бесіда, розповідь, диспут, приклад); організації діяльності і формуванню досвіду регулярних занять фізичними вправами; стимулюванню поведінки і діяльності учнів, спрямованих на впровадження здорового способу життя. Введення в навчальний процес загальноосвітньої школи елементів бойових мистецтв, на наш погляд, може стати запорукою формування і підтримки належного здоров’я учнів, і, разом з тим, профілактичним засобом щодо порушень опорно-рухової, серцево-судинної та дихальної систем їх організму.

Перспективи подальших досліджень полягають в удосконаленні методики навчання елементів східних єдиноборств на уроках фізичної культури у 8-9 класах та науково-методична робота по запровадженню даної методики в 10-11 класах.

Література:

1. Ареф’єв В.Г Фізичне виховання в школі: Навч. посібник / В.Г Ареф’єв, В.В. Столітенко - К.:ІЗМН, 1997. - 152 с.

2. Гаврилюк В.О. Бойові мистецтва як валеотехнологія / В.О. Гаври-люк //Навчальна програма. - Ж.: ККГВ «Полісся», 2005. - 12 с.

3. Лапаєнко С.В. Формування ціннісних орієнтацій старших підлітків на здоровий спосіб життя: Автореферат дис. ... канд. пед. наук. - К., 2000. - 19 с.

4. Міненок А.О. Формування готовності до валеологічної діяльності вчителя основ здоров’я. Навчально-методичний посібник / А.О. Міненок. - Чернігів: ЧДПУ, 2008. - 124 с.

5. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Фізична культура 5-12 класи: навч.-практ. видання / [В.М. Єрмолова, М.Д. Зубалій, Л.І. Іванова та ін.]. - К.: ЗАТ Київська книжкова фабрика, 2005. - 172 с.

6. Шевченко Г.П. Духовно-нравственное воспитание учащейся молодежи / Г.П. Шевченко //Педагогика. - 2008. - № 9. - С. 11 -25.

7. Фомин В.П. Диалог о боевых искусствах Востока / В.П. Фомин, И.Б. Линдер. - М.: Молодая Гвардия, 1990. - 365 с.

Надійшла до редакції 03.06.2011 р.

Гаврилюк Валерий Алексеевич [email protected]