CC BY
17УДК 616.594.14-06:616.8]-055.2-085.851
В. В. Живилко
ОСНОВН1 ПСИХОКОРЕКЦ1ЙН1 П1ДХОДИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДЛЯ ДОПОМОГИ Ж1НКАМ, ХВОРИМ НА АЛОПЕЦ1Ю
Одеський нацiональний медичний ушверситет, Украша
Summary. Zhivilko V. V. MAIN PSYCHO CORRECTIVE APPROACHES USED FOR ALOPECIA WOMEN HELP. - Odessa National Medical University, Ukraine; e-mail: psyhotip@gmail. com. The theoretical foundation of the adequate help to alopecia women is presented.. The basic psycho corrective approaches used to support the contingent under study. The author analyzes domestic and foreign literature, highlights the problem of modern psycho dermatology. A comparative gender analysis has been made. It was found that alopecia women had higher anxiety and depression indexes than men.
Key words: alopecia, basic psycho correction approaches of psycho dermatology, gender features of women with alopecia.
Реферат. Живилко В. В. ОСНОВНЫЕ ПСИХОКОРРЕКЦИОННЫЕ ПОДХОДЫ, КОТОРЫЕ ИСПОЛЬЗУЮТСЯ ДЛЯ ПОМОЩИ ЖЕНЩИНАМ, БОЛЬНЫМ АЛОПЕЦИЕЙ. В представленной статье автором приведено теоретическое обоснование проблемы помощи женщинам, больным алопецией. Выявлены основные психокоррекционные подходы, которые используются для сопровождения данной категории лиц. Автором проведен анализ отечественных и зарубежных литературных источников, рассмотрена проблема современной психодерматологии. Проведено гендерный сравнительный анализ, и обнаружено, что у женщин, больных алопецией, показатели тревоги и депрессии выше, чем у мужчин.
Ключевые слова: алопеция, основные психокорекционные подходы, психодерматология, гендерные особенности женщин больных алопецией.
Реферат. Живилко В. В. ОСНОВН1 ПСИХОКОРЕКЦ1ЙН1 П1ДХОДИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДЛЯ ДОПОМОГИ Ж1НКАМ, ХВОРИМ НА АЛОПЕЦ1Ю
У представленш статп автором наведено теоретичне обгрунтування проблеми допомоги жшкам, хворим на алопецш. Виявлено основш психокорекцшш тдходи, яш використовуються для супроводу дано! категорп оаб. Автором проведено аналiз вичизняних та закордонних лггературних джерел, розглянуто проблему сучасно! психодерматологп. Проведено гендерний порiвняльний аналiз, та виявлено, що у жшок, хворих на алопецiю, показники тривоги i депресп вище, шж у чоловiкiв.
Ключовi слова: алопещя, основнi психокорекцiйнi пiдходи, психодерматологiя, гендерш особливостi ж1нок хворих на алопецш.
Вступ. Сучасний перiод розвитку наук про людину характеризуеться прагненням до розумшня людського органiзмy як цшсно! системи [1, 6]. Вiдповiдно до холютичного (цiлiсного) пiдходy всi функцп органiзмy взаемопов'язанi. Розглядати особистiсть у цшому - значить розглядати ва частини особистостi: тiло, психiкy, мислення, почуття, уяву, рух [9, 12].
Психодерматолопя - одне з найбiльш актуальних i разом з тим малодослщжених напрямк1в сучасно! медицини. Психiчнi розлади, що вiдрiзняються полiморфiзмом клiнiчних проявiв, спостерiгаються, за даними W. Tress, у 35,5 % пащенпв дерматолопчних клiнiк. На думку авторитетних шмецьких дерматологiв O.Braun -Falco, G. Plewig, H. Wolff,
© Живилко В. В.
близько 20 % bcíx пащенпв, що страждають хронiчними дерматологiчними захворюваннями, виявляють tí чи iншi психопатологiчнi порушення. A. Picardi, обстеживши понад 2000 дерматолопчних пацieнтiв, у 30,2 % виявив психiчнi розлади. У середньому ешдемюлопчш значення поеднання дерматолопчно! i психiчноl патологп становлять близько 30-40 % [1, 7, 11, 14].
Pi3m психогенш порушення спостерiгаються у 30-40 % хворих з дерматолопчними хворобами, призводять до змiн суб'ективного i об'ективного сприйняття хвороби, порушують звичний спосiб життя пацiента, обмежують професiйну дiяльнiсть i соцiальну актившсть. У виникненнi та перебiгу психогеннш велике значения вiдводиться локалiзацil патолопчного процесу, залученню видимих дiлянок шшрного покриву, в тому числi волосисто! частини голови, що посилюе хворобливе сприйняття косметичного дефекту i ускладнюе терапiю захворювання [5].
Алопецiя не тшьки порушуе психологiчний статус хворих, але i е причиною сощально! дезадаптацп, змушуючи пацiентiв уникати громадських заходiв, змiнювати звичний зовнiшнiй вигляд (наприклад, стрижку, стиль одягу) [2, 8, 10].
Асрiян Я. I. провела дослщження рiвия тривоги i депресп за шкалою NADS (Госттальна шкала тривоги i депресп) у 70 хворих на гшздову алопецш. Для хворих на дану патологш була характерна субклiнiчно виражена тривога i депресiя. Встановлено кореляцiю м1ж рiвнем тривоги i клiнiчними формами захворювання (r = 0,456, р <0,05). При осередковш, субтотальнiй i тотальнш алопецп переважали хворi з субклшчно вираженою тривогою (87,8; 92,9 i 83,3 % вщповщно), при ушверсальнш - з клiнiчно вираженою тривогою (72,7 %). Також, в ходi дослiджения, був встановлений кореляцшний зв'язок мiж тяжк1стю облисiния i рiвнем депресп' (r = 0,609, р <0,05), встановлена корелящя мiж стадiею захворювання i рiвнем тревоги (r = 0,274, р <0,05). При прогресуючш стадп осередково! алопецп, клiнiчно виражена тривога вiдзначалася у 28,1 % хворих, при стащонарнш - у 10,0 %, при регресуючш - була вщсутия. Асрiян Я. I. була зафiксована корелящя мiж рiвнем тривоги i депресп ти давшстю захворювання (r = 0,511, р <0,05). При цьому давшсть захворювання вщ 2 мюящв до року супроводжувалася субклiнiчними станами тривоги i депресп, а давшсть алопецп вщ 1 року до 3 рошв приводила до зменшенню рiвня тривоги, але збiльшения рiвня депресп' до субклiнiчного стану (р <0,05). При давносп облисiння бшьше 3 рок1в рiвень тривоги повертався до нормальних значень, а рiвень депресп' зберiгався в субклiнiчних значениях [2].
В дослщжениях Masmoudi J. проводилася оцiнка ступеия тривоги i депресп за допомогою Госштально! шкали тривоги i депреси, алекситимiя ощнювалася за Торонтською шкалою алекситимп (TAS-20), а тяжюсть алопецii вимiрювалася вшповшно до шкали оцiнки тяжкостi алопецп (SALT).
Вважаеться, що пащенти з алексшгашею мають схильнiсть «соматизироувати» сво! емоцiйнi проблеми через невмiния вербалiзувати !х. На думку Masmoudi J., алексшгашя визначаеться наступними когнiтiвно-аффективними психолопчними особливостями:
1. труднощами у визначенш (шентифжацп) i описi власних почутпв;
2. труднощами в проведеннi вшмшностей мiж почуттями i тiлесними вщчуттями;
3. знижениям здатностi до символiзацil (бiднiсть фантазй' та iнших проявiв уяви);
4. фокусуваниям в бшьшш мiрi на зовнiшнi подп, шж на внутрiшнi переживания.
У груш хворих середнш бал алекситимп склав 56,12 ± 14,42, 42% хворих на алопецш
набрали бшьше 62 балiв за TAS. Середне значения тривоги i депресп у пащенпв склало 10,42 ± 3,49 i 8,96 ± 4,43 бала вшповшно, депресiя i тривога ретроспективно вшзначалася у 38 i 62% хворих вшповшно [15].
Слiд враховувати, що виявлення алекситимп може залежати ввд мiсця проживания обстежуваних. Так, дослщжения в середземноморських регiонах
описували завищеш показники в популяцп. Тим часом у жителiв швшчно! частини Свропи частота алекситимп вiдносно низька [4, 6, 9].
У жшок, хворих на алопецш, а також на iншi дерматолопчш захворювання (екзема, псорiаз, акне), показники тривоги i депресп вище, нiж у чоловiкiв. У рядi дослiджень було вiдзначено, що наявшсть облисiния е значущим психотравмуючим фактором як для ж1нок, так i для чоловшв, проте у жшок штенсившсть психоемоцiйних порушень бшьш виражена у зв'язку з великим значениям здорового волосся в зовшшньому виглядi [3, 5, 12].
Aналiз рiвия тривоги i депресп' дозволив виявити погiршення психоемоцiйного
статусу у жшок з алопещею в м1ру наростання тяжкосп захворювання. В цшому по виб1рщ переважали субклшчно виражена тривога (8,3 ± 1,9бали) 1 депреая (8,6 ± 2,0). При тяжкому ступеню алопецп в пор1внянш з середшм ступенем число хворих з клшчно вираженою тривогою 1 депреаею зростала в 7,6 1 8,5 рази вщповщно [2].
Пащенти з поодинокими осередками облисшня, маскують !х 1 в меншш м1р1 страждають псих1чними захворюваннями, в тому числ1 тривогою 1 депреаею, на ввдшну в1д хворих з1 значною к1льк1стю осередк1в або великою площею втраченого волосся. У пащенпв з облисшням досить висок1 показники спроб самогубства [7, 14].
Викладення основного матерiалу. Проведений анал1з лггератури дае змогу стверджувати, що виявлення псих1чних розлад1в у пащенпв з алопещею, е важливим етапом в дослщження дано! групи дерматолопчних хворих. При цьому медикаментозна 1 не медикаментозна корекщя виявлених вщхилень дозволить полшшити психоемоцшний стан пащенпв, знизити ризики виникнення важких форм р1зних психогеннш та уникнути сощально! дезадаптацп, тим самим приблизити досягнення позитивно! клшчно! динам1ки 1 тдвищити яшсть життя хворих з випадшням волосся [2, 7, 15].
Споаб лжувати психосоматичних захворюваннь безпосередньо залежить в1д причин !х виникнення, а саме правильному !х визначенш, ввд само! людини, !! бажання бути здоровою 1 в1д професюнал1зму спещалюпв. Л1кування психосоматичних захворювань досить складний процес, який передбачае насамперед взаемодш фах1вщв р1зних галузей медицини: психолопв, психотерапевпв та вузьких спещалюпв (трихолопв, дерматовенеролопв, гастроентеролопв, та ш) [4, 12].
Показания до психотерапп визначаються роллю психолопчного чинника в етюпатогенез1 захворювання, а також можливими наслщками перенесеного рашше або поточного захворювання. Чим бшьше питома вага психолопчного фактора, тим бшьше показана психотератя 1 тим бшьше мюце вона займае в систем! л1кувальних вплив1в. Чим виражено психогенна природа захворювання (тобто чим зрозумшше зв'язок м1ж ситуащею, особист1стю 1 хворобою), тим адекватшше 1 потр1бн1ше застосування психотерапевтичних метод1в [3, 8].
Показання до психотерапп визначаються також можливими наслщками захворювання. Вони обумовлеш кл1н1чними, психолог1чними та сощально-психолопчними проблемами.
По-перше, це можлива вторинна невротизащя, тобто ман1фестац1я невротично! симптоматики, викликана не первинними психолог1чними причинами, а психотравмуючою ситуац1ею, в якосп яко! виступае основне захворювання [1, 7. 13].
По-друге, це реакщя особистост1 на хворобу, яка може як сприяти процесу л1кування, так 1 перешкоджати йому. Неадекватна реакщя особистосп на хворобу (наприклад, анозогностична або, навпаки, 1похондрична) також потребуе корекц1! психотерапевтичними методами.
По-трете, мова може йти про наявшсть психолог1чних 1 сощально-психолопчних насл1дк1в. Важка хвороба, яка змшюе звичний спос1б життя пащента, 1нод1 призводить до зм1ни сощального статусу; неможливост1 реал1зац1! та задоволення значимих для особистост1 в1дносин, установок, потреб, прагнень; до зм1н у амейно! та профес1йн1й сферах; до звуження кола контакт1в та штерес1в; до зниження працездатност1, р1вня активносп та мотивац1йних компонент1в; до невпевненосп в соб1 1 зниження самоощнки; до формування неадекватних стереотип1в емоцшного 1 повед1нкового реагування та пр. [4, 9, 15].
По-четверте, в процеа тривалого або хрон1чного захворювання можлива динам1чна трансформац1я особист1сних особливостей, тобто розвиток в ход1 хвороби тдвищено! сенситивност1, тривожност1, недов1рливост1, егоцентричносп, тощо, як1 потребують коригую чого впливу. У кожному конкретному випадку показання до психотерапп визначаються не тшьки нозолопчною приналежн1стю, але й 1ндивщуально-психолопчними особливостями пац1ента, його мотиващею до участ1 в психотерапевтичн1й робота Психолог1чна допомога та коррекц1йна робота ведеться з урахуванням причин та особливостей протжання алопецп в кожному окремому випадку [8, 13].
Так наприклад при трихотилломанп помггних результапв досягае терап1я, яка грунтуеться на беадах з психоанал1тиком, а також лжарське л1кування потужними антидепресантами. Для боротьби з недугою застосовуеться когштивно-поведшкова
психотератя, спрямована на усунення шкодливо! звички виривати волосся. Крiм цього, вона допомагае пiдвищити усвiдомленiсть хворого, розвивае у нього стресостiйкiсть. У деяких випадках лiкування передбачае повне видалення волосяного покриву. Для досягнення позитивного ефекту важку форму трiхотiлломанii лiкують iндивiдуально! психотерапiею. Медичнi препарати (селективш iнгiбiтори), як правило, призначаються в разi неефективностi терапевтичних методiв [1, 7, 13].
Високою ефектившстю в лшувант трихотшломанп вiдрiзняються тшесно-орiентована i гештальт-терапiя. Захворювання лiкуеться довго, але позитивно! динамiки домогтися вдаеться. Адекватне рiшення проблеми вимагае учасп психотерапевта-консультанта, який проводить курс iндивiдуально! психотерапi! (вiд 15 до 20 сесш). Лiкування починаеться з первинно! консультацi! i може доповнюватися експериментально-психологiчним дослiдженням, в ходi якого визначаються особливостi особистостi пащента i пiдбираються методи терапi! [2, 4, 9, 11].
Очевидно, що при алопецп на нервовому грунп головною умовою успiшного лiкування е набуття внутрiшнього спокою i гармони, тобто, — боротьба проти стресу. Починають терапiю з того, що обов'язково слад виявити причини появи стресово! ситуацi!.
При емоцiйнiй перевтомi та хронiчнiй втомi, необхiдно розпочати психокоррекцшну роботу, як змога рашше так, як наслiдки даних захворювань можуть бути гiрше, нiж просто випадання волосся. При зниженiй стресостшкосп, при наявностi деяких психологiчних проблем, яш стали причиною алопецi! в першу чергу також необхiдно надати саме психологiчну допомогу, а не ту яка направлена на покращення фiзичного стану. При роботi з хворим на алопецш слiд враховувати, що волосся починае випадати не вщразу, а лише через 2-3 мюящ пiсля перенесеного стресу або психолопчних проблем [13].
Сугестивна тератя вельми сприятливо впливае на емоцшну сферу хворих. Даний вид терапп передбачае ненав'язливе, в кожному зручному випадку, навiювання хворим того, що наслщок хвороби буде сприятливим, заспокоювання !х. Це особливо ефективно серед людей, яш добре пiддаються сугестп. Також використовують i так звану замасковану сугестiю, з вiдповiдним налаштуванням хворого на обов'язковий позитивний ефект.
Психотератя досягае устху тiльки тод^ коли лiкар зумiе увiйти в довiру до пацiента, збудити вiру в авторитет лiкаря, в одужання. Навiть сам вигляд лiкаря здатний змшити ставлення хворого до свое! хвороби, його самопочуття i навиъ перебiг хвороби. Лiкар мае словом впливати на психжу хворого, говорити з пащентами неголосно, спокойно, впевнено та проникливо [1, 6].
Психопрофшактика дезадаптацi! хворих на алопецiю е складним завданням, що вимагае системного тдходу i комплексного рiшення. Системний характер профiлактики полягае в тому, що вона повинна впливати на ва чинники: соматичш, соцiальнi та психолопчш, негативний характер яких може стати причиною або сприяти формуванню дезадаптацп особистостi. Медична складова профшактики полягае у контролi фiзичного стану хворого, симптоматичному лжуванш патологiчних проявiв хвороби, наданнi консультацiй та навчанш близького оточення навичкам, корисними при доглядi за хворим [11].
Важливим при допомозi хворим на алопецiю е створення позитивного емоцiйного настрою, душевно! рiвноваги. Необхiдно пам'ятати, що психолопчний стресор завжди складаеться з двох частин: ситуацп, що викликае стрес, i ставлення людини до ще! ситуацi!. Досить усунути будь-яку з цих складових, щоб причина стресу перестала д1яти. Разом з тим, необхщно пам'ятати, що найчастiше стресовий стан викликають рiзного роду емоцп (в першу чергу, емоцi! негативно! модальносп) [3, 8].
Ще одним методом iндивiдуально! профiлактики стресових сташв е релаксацiя. Релаксацiя - це розслаблення. Термiн походить вiд латинського слова, що означае зменшення напруги, ослаблення, полегшення. У сучаснiй психолопчнш науцi термiном «релаксащя» позначають стан спокою, пов'язаного з повним або частковим м'язовим розслабленням. Релаксащя, на думку вчених, вимикае або уповшьнюе «внутршнш годинник» органiзму людини як функщонуючо! системи, захищаючи його ввд тривог i хвилювань. Релаксацiя може бути довготривалою або короткочасною, мимовшьно! або довiльно!. Мимовiльна релаксацiя виникае, наприклад, пiд час сну людини, тд дiею наркотиков i т.д. Довшьна короткочасна релаксацiя використовуеться для навчання розслабленню. Виходячи !х того, що стрес - це фiзiологiчна або психолопчна напруга, а
релаксащя - це розслаблення, тобто стан, прямо протилежний напруз1, навички швидкого розслаблення дозволяють швидко 1 ефективно знижувати р1вень стресу. Одним з найбшьш надшних способ1в навчання релаксацп е метод нервово-м'язово! релаксаци, який грунтуеться на взаемозалежносп мгж негативними емощями 1 м'язовою напругою. Якщо навчитися правильно зшмати надшрне м'язове напруження, можна навчитися 1 керувати сво!ми емощями [2, 7, 11, 13, 15].
Як метод !ндившуально! профшактики стресових сташв вчеш пропонують використовувати 1 гшноз. Як показують результати клшчних дослщжень, процеси навшвання (в тому числ1 1 за допомогою самонавшвання 1 самогшнозу) можуть над1ляти людину величезною силою (як ф1зично!, так 1 морально!), яка допоможе людиш впоратися з1 складними, проблемними ситуац1ями. Ппнотичн1 впливи можуть привести до вившьнення почутт1в, думок, спогад1в. Прихильники г1пнозу стверджують, що у сташ г1пнозу у людини зв1льняються резервн1, потенц1йн1 можливост1, тдвищуетьсяя самооц1нка 1 впевнен1сть у сво!х силах (що не завжди властиво людям в звичайному стан1). Саме гшноз, в даному випадку, сприяе програмування мозку людини на досягнення певних результапв, зм1ни негативного життевого досв1ду на позитивний, тощо.
У випадках, коли психолог1чн1 проблеми не були першопричиною алопецп, психокорекц1я, як правило, несе тдтримуючу та допом1жну функц1ю у л1куванн1, яка в основному направлена на адаптацш людини до свое! хвороби. Необхшшсть активно! учасп психолога у лжуванш хворих на алопецш зумовлена тиском на людину з боку сощуму (реальний або вигаданий самим пащентом). Облисшня саме по соб1 може привести людину до глибокого стресу або депресп [14].
Лжування волосся обов'язково повинно бути комплексним. Психолог повинен тдтримувати в норм1 емоцшний стан пащента, а фах1вець-трихолог повинен займатися безпосередньо виршенням проблеми облисшня. Не слад забувати, що емоцшний стан позначаеться на здоров'! людини, а повторний стрес або депреая, може посилити випадшня волосся. Таким чином дослщниками були видшенш дв1 основш складов! в л1куванн1 алопец1!:
1. Надання психолог1чно! допомоги, роз'яснення причин, складносп 1ндив1дуального п1дбору препарат1в 1 метод1в, тривалост1 захворювання 1 можливосп самозц1лення.
2. Застосування медикаментозних засоб1в, що сприяють корекц1!' порушень в оргашзм1 1 л1кування супутн1х хвороб, яш виявлен1 в ход1 повного обстеження.
Наск1льки строго { пунктуально пащент буде дотримуватись рекомендац1й лжаря, багато в чому залежить в1д суб'ективно! оц1нки !м свого стану, в1д того, що в1н сам думае про свою хворобу, як ощнюе перспективи одужання 1 свою роль в цьому процеа [3, 9].
Одним з найбшьш важливих середовищних кошнг-ресурав для хворих на алопецш е сощальна п1дтримка у вигляд1 1нформац1!', що приводить суб'екта до твердження, що його люблять, ц1нують, п1клуються про нього, { що в1н е членом сощально! мереж1 1 мае з нею взаемш зобов'язання. Адже, як було вище зазначено хвор1 на облисшня мають проблеми саме з сощальною адаптац1ею так, як дана хвороба впливае на його прийняття або не прийняття соц1умом. Як показують дослщження, особи, як1 отримують р1зш види п1дтримки в1д с1м'!, друз1в, значущих для них людей, вщр1зняються м1цн1шим здоров'ям, легше переносять повсякденш життев1 труднощ1 { захворювання. Сощальна тдтримка, пом'якшуючи вплив стресор1в на оргашзм, тим самим збер1гае здоров'я 1 благополуччя 1ндив1да, полегшуе адаптацш { сприяе розвитку людини [1, 7, 11].
Кошнг-поведшка, поряд з мехашзмами психолог1чного захисту, розглядаеться в якосп найважлив1ших форм адаптац1йних процеав 1 реагування 1ндив1д1в на стресов1 ситуац1!. Найб1льш продуктивними коп1нг-стратег1ями хворих вважаються: сп1впраця (пац1ента з л1карем в л1кувально-д1агностичному процес1); активний пошук п1дтримки (в соц1альн1й або терапевтично! середовищ1); розумний ступ1нь !гнорування хвороби; проблемний анал1з. Використання коп1нг-стратег1й, як 1 мехашзм1в психолог1чного захисту, р1зниться в залежност1 в1д нозолог1чно! приналежносп пац1ент1в [2, 6, 9, 15].
Висновки
1. Психодерматолопя - одне з найбшьш актуальних 1 разом з тим малодослщжених напрямк1в сучасно! медицини. Р1зн1 психогенн1 порушення спостержаються у 30-40 % хворих з дерматолопчними хворобами, призводять до змш
суб'ективного i об'ективного сприйняття хвороби, порушують звичний cnoci6 життя пацieнта, обмежують професiйну дiяльнiсть i соцiальну активтсть.
2. У ж1нок, хворих на алопецш, а також на iншi дерматологiчнi захворювання (екзема, псорiаз, акне), показники тривоги i депресп вище, нiж у чоловiкiв.
3. Лжування волосся обов'язково повинно бути комплексним. Психолог повинен тдтримувати в нормi емоцiйний стан пацieнта, а фах1вець-трихолог повинен займатися безпосередньо вирiшенням проблеми облисiння. Не слiд забувати, що емоцiйний стан позначаеться на здоров'! людини, а повторний стрес або депреая, може посилити випадiння волосся.
Лтература
1. Адаскевич В. П. Алопеция (гнездная, андрогенетическая, диффузная) / В. П. Адаскевич, О. Д. Мяделец, И. В. Тихоновская. - М: НГМА, 2000. - 192 с.
2. Асриян Я. И. Оптимизация диагностики и патогенетической терапии гнездной алопеции : автореф. дис. ... канд. мед. наук : спец. 19.00.04 "медицинская психология" / Асриян Я. И. - СПб, 2010. - 23 с.
3. Гаджигороева А.Г. Болезни волос: классификация. Нерубцовые алопеции / А.Г. Гаджигороева // Дерматология. - 2008. - № 1. - С. 15-18. 3.
4. Гурович И.Я. Практикум по психосоциальному лечению и психосоциальной реабилитации психически больных / И.Я. Гурович, А.Б Шмуклер. - М.: Медпрактика, 2007. - С. 17-29.
5. Самцов А. В. Андрогенетическая алопеция: некоторые аспекты нарушений тканевого метаболизма сально-волосяного аппарата и современные подходы к их коррекции / А. В. Самцов, А. А. Божченко. // Клиническая дерматология и венерология. - 2007. - №4. -С. 4-8.
6. Сенчукова С. Р. Клинические особенности и патоморфология кожи при аллергодерматозах, ассоциированных с описторхозом / С. Р. Сенчукова, Е. Б. Романов, Е. В. Колдышева, Ю.В. Торнуев // Фундаментальные исследования. -2012. - №5. - С. 115-119.
7. Смулевич А. Б. Психосоматическая медицина / А. Б. Смулевич // Психические расстройства в общей медицине. - 2007. - № 1. - С. 4-10.
8. Alvarezz A. S. The application of the International Classification of Functioning, Disability, and Health in psychiatry: possible reasons for the lack of implementation. / A. S. Alvarezz // Am. J. Med. Rehabil. - 2012. - № 91. - P. 69-73.
9. Brockschmidt F. Androgenetic alopecia: identification of genetic susceptibility factors and first steps towards development of a predictive test / F. Brockschmidt, S. Heilmann, A. Hillmer // Int J of Trichol. - 2011. - № 3. - Р 46-59.
10. Carmina Е. Treatment of hyperandrogenic alopecia in women / E. Carmina, R. A. Lobo // Fertil. Steril. - 2003. -№1. - P. 91-95.
11. Gassmueller J. Topical fulvestrantsolution has no effect on male and postmenopausal female androgenetic alopecia: results from two randomized, proof-of-concept studies / J. Gassmueller, R. Hoffmann, A. Webster // Br. J. Dermatol. - 2008. - Vol. 158, № 1. -P. 109-115.
12. Jaffe R. Atopic dermatitis / R. Jaffe // Prim. Care. - 2000. - Vol. 27. - P. 503513.
13. Price V. H. Lack of efficacy of finasteride in postmenopausal women with androgenetic alopecia / V. H. Price, J. L. Roberts, M. Hordinsky // J. Am. Acad. Dermatol. - 2013. - № 3. - P. 768-776.
14. Samtsov A. V. Androgenetic alopecia: immunomorphological features / A. V. Samtsov, A. A. Bozhchenko // J. Eur. Acad. Dermatol. Venereol. - 2011. - № 2. - P. 130-131.
15. Matheson R. Hydrocortisone butyrate 0,1 % lotion in the treatment of atopic dermatitis in pediatric subjects / R. Matheson, S. Kempers, D. Breneman // J Drugs in Dermatol. -2008. - № 4. - P. 28-33.
References:
1. Adaskevich VP., et al. Alopecia (circular, androgenetic, diffuse). - Moscow: NGMU, 2000. - 192 p. (Rus.)
2. Asrian Ya. I. Optimization of diagnostics and pathogenic therapy of circular alopecia: synipsis of candidate thesis : specialty 19.00.04 "medical psychology". - St. Petersburg, 2010. -23 p. (Rus.)
3. Gadzhigoroyeva A. G. diseases of hair: classification. Nonscarring alopecia // Dermatology. - 2008. - № 1. - P. 15-18 (Rus.).
4. Gurovich IYa. Practical guide on psychosocial treatment and psychosocial rehabilitation of psychic patients.- Moscow: Medpractica, 2007. - P. 17-29 (Rus.).
5. Samtsov А. В., et al. Androgenetic alopecia: some aspects of tissue metabolism disturbances of fat -hair apparatus and modern approaches to its correction // Clinical dermatology & venerology. - 2007. - №4. - С. 4-8 (Rus.).
6. Semchukova SP., et al. Clinical features and pathomoephology of skin at allergic dermatoses associated with opisthorchosis с описторхозом // Fundamental researches. -2012. -№5. - P. 115-119 (Rus.).
7. Smulevich AB. Psychosomatic medicine // Psychic disorders in general medicine. -2007. - № 1. - P. 4-10 (Rus.).
Работа поступила в редакцию 14.04.2017 года.
Рекомендована к печати на заседании редакционной коллегии после рецензирования
