CC BY
33
Серпй ЛУКАНЮК
ОРГАН1ЗАЦ1Я, ЗАВДАННЯ ТА ЗНАЧЕННЯ Д1ЯЛЬНОСТ1 КРАЙОВО1 ШК1ЛЬНО1 РАДИ В БАГАТОНАЦ1ОНАЛЬН1Й ГАЛИЧИН1 (1867-1918 РР.)
У cmammi висвтлено структуру та основш завдання Галицько! крайово! шкыьно! ради в другш половит Х1Х ст. — на початку ХХ ст., розкрито и значення в становленш та розвитку системи oceimu рiзних еттчних груп Галичини.
Останш ciM десятилт юнування Австро-Угорщини (Österreichisch-ungarische Monarchie) викликали завжди та викликають також сьогодш велику защкавлешсть не тiльки iсторикiв рiзних напрямшв, але й також полiтикiв. Особливо питания наскшьки починаючи з 1848 року (тсля проголошення рiвноправ'я вих нацiй iMnepii) до ii розпаду в 1918 роцi, монархiя як цшсна одиниця впливала на структуру та дгяльшсть окремих коронованих земель або ж провшцш цiкавить юторишв колишнiх краш Австро-Угорщини.
На основi того, що Австро-Угорщина вважала себе розвинутою монархieю, вона змушена була починати розбудову шильно" системи для вих нацiональностей, якi проживали на ii територп, так би мовити з чистого аркушу. З самого початку виникають переважно багатомовш i багатонацiональнi школи, в зв'язку з цим виникнення та розбудова системи осв^и рiзних етнiчних груп е тiсно пов'язанi з загальним розвитком системи освии вае" Галичини. Добре розвинута та розбудована система осв^и е особливо важливим фактором для збереження нащонально" iдентичностi та для мирного багатонащонального спiвiснування.
Мета стати полягае у висвiтленнi структури та основних завдань Галицько" крайово" шкщьно" ради в другiй половинi Х1Х ст. - на початку ХХ ст., та розкритп ii значенш в становленнi та розвитку системи осв^и рiзних етнiчних груп Галичини.
Проблема оргашзацй системи освiти та створення центральноi установи, яка займалася б шкшьними питаннями, виникають уже в 1861 рощ тд час засщання Галицького крайового парламенту. В грудт 1865 року вотуеться проект створення Галицько" крайовоi шкiльноi ради (Landesschulrat Galiziens) [1, 347]. Зпдно з даним проектом вона повинна складатися з директора, призначеного кайзером, двох шкiльних iнспекторiв, двох священников, члена крайовоi комiсii, двох представникгв вiд мiських рад Кракова та Львова, та двох вчителiв призначених кайзером за пропозицiею крайовоi комiсii. 25 червня 1867 року мшстерством культури та освiти було поввдомлено, що кайзер прийняв проект поданий Галицьким крайовим парламентом та дав свою згоду на створення крайово! шильно" ради для королiвства Галичина та Лодомерiя (Königsreich Galizien und Lodomerien) разом з великим герцогством Краюв (Großherzogtum Krakau) [3, 166]. Що правда текст указу вiдрiзнявся в деяких пунктах ввд рашше запропонованого проекту, передусiм в компетенцп крайовоi шкiльноi ради залишалися лише народт та середш школи. Також в указi було вiдсутне визначення, що всi уже iснуючi приписи, якi суперечать його нормам, вiдмiиялися або вважалися б недiйсними. Ц обмеження показували бажання центральних установ в Bi№i пiдпорядкувати шкiльну раду мшстерству культури та освiти.
1навгуращя Галицькоi шкiльноi ради вiдбулася 24 ичня 1868 року в римо-католицькому соборi мiста Львова. В цей же день ввдбулося перше засвдання шкiльноi ради i було прийняте перше рiшения, в якому визначались основш пункти ii майбутньоi дiяльностi. Створення цiеi iнституцii та установ, як знаходилися в ii шдпорядкуванш, були сприйиятi з великим штересом галицькими вчителями. Уже в 1869 рощ було створено «Педагопчне товариство», яке своею дiяльнiстю пiдтримувало заходи крайово].' шильно" ради.
Законопроект, який знаходився на розглядi в iмперськiй радi в 1868 роцi та повинен був врегулювати вiдносини церкви зi школою, занепокоiв галицьку громадсьшсть тому, що не було зрозумшо, як i на сшльки новi приписи змiиять суть указу ввд 1867 року. Тому було безсумшвним успiхом галицьких депуталв iмперськоi ради, що в закон були введет поправки, як лише з деякими обмеженнями надавали Галицькш шкiльнiй радi бiльший ступiнь незалежностi, при цьому галицьк депутати були змушенi ввдмовитися вiд боротьби за збiльшения законодавчих компетенцш крайового парламенту в обласп освiти.
На початковому eTani свого юнування можливостi Галицько1 крайово1 шшльно1 ради в nopÎBHaHHÎ нормами закону ввд 1867 року були достатньо обмеженими. З 1875 року вона втратила право призначати вчитeлiв та пpофeсоpiв в сepeднiх школах. Дана ситуащя залишалася нeзмiнною аж до 1907 року. Закон вш 15 лютого 1905 року лише тдтвердив юнуючий правовий статус шк1льно1 ради. Приписи вiд 1907 року навпаки розширили компетенцй' шк1льно1 ради [2]. Рада отримала право представляти мшютерству культури та освiти кандидалв на посади крайових шкшьних iнспeктоpiв та робити пропозицп стосовно кандидатв на посади директорш в середтх, промислових та вищих торгових школах. Кpiм того шкiльнiй paдi було гарантовано право нагляду за пeдaгогiчно-дидaктичними та eкономiчно-aдмiнiстpaтивними справами в народних, середтх, торгових та промислових школах. Також вона отримала право апробаци шкшьних тдручникш та допомiжних дидактичних мaтepiaлiв, складати нaуковi плани та шкшьт регламенти. До ïï нaйвaжливiших компетенцш також належали опрацювання та погодження пpоeктiв зaконiв. Але згiдно принципам цeнтpaлiзму крайова школьна рада в Галичиш використовувати своï' компeтeнцiï' тшьки в рамках дiючих в цшй монapхiï' зaконiв та пiд наглядом мшстерства культури та освiти (Kultus- und Unterrichtsministerium).
Слад ввдм^ити також змши в персональному склaдi кpaйовоï шкiльноï ради так, як вони мали велике значения в розвитку та функщонуванш систем освiти piзних нaцiонaльних груп. Згiдно статуту ввд 1867 року на чолi шкшьноï' ради формально стояв вiдповiдний iмпepський нaмiсник в Гaличинi або ж призначений ним замюник. Але в 1890 рощ вводиться посада постшного вщепрезидента шкiльноï' ради, який i е ïï безпосередшм кepiвником. Iншi члени кpaйовоï шкiльноï ради можна подшити на 2 групи: представники piзних соцiaльних груп та установ (римо-католицький та греко-католицький священики, 2 науковщ, по одному представнику мiськоï ради Кракова та Львова, член кpaйовоï комiсiï) та службовцi, представлеш двома радниками галицького нaмiсникa та шкшьними iнспeктоpaми. На основi закону ввд 1905 року кiлькiсть представнишв кpaйовоï ради збiльшуеться до 3 оаб (серед них один украшець). Кiлькiсть пpeдстaвникiв церкви також ютотно збiльшуеться, а саме 3 католицьк святенники (римського, грецького та вipмeнського обряду), евaнгeлiстський священик та представник евpeйськоï конфeсiйноï громади [1, 350].
Щодо ж загальних характеристик Гaлицькоï' кpaйовоï шкiльноï' рада слiд видшити наступне. Зважаючи на велику кшьюсть компeтeнцiй шкiльнa рада була подшена з 1868 року на 2 секцп: одна для народних, шша для сepeднiх шкiл, а з 1894 року де факто була заснована третя секщя для промислових шкш. Шкiльнa рада зaсiдaлa в пленарних та секцшних зaсiдaниях, i оскшьки не iснувaло достатнього розмежування мiж пленумом та сeкдiею, що спричиняло конфлiкти та гальмувало в достатнш мipi дiяльнiсть шкiльноï ради. Певне врегулювання повноважень вiдбулося лише в 1912 рощ. Мюцем перебування шкiльноï' ради був Львiв, i лише тд час Пepшоï свiтовоï вiйни вона пepeïхaлa до Бялоï (Зaхiднa Галичина). В 1918 рощ зпдно з додатковими таемними статтями угоди в Брест-Литовську крайова шкшьна рада повинна була подшена на польську та украшську частини.
В дгяльносп кpaйовоï шкiльноï ради в Галичиш можна видшити 2 перюди. В першому пepiодi, приблизно до 1890 року, ця установа не досягла певних ютотних успiхiв, що в основному полягало в доволi критичному eкономiчному стaновищi Галичини. Також крайовий парламент використовував будь-яку можливють, щоб скоротити зaплaновaнi в бюджет гpошовi витрати на освiту. Стан речей ютотно змiнюеться пiсля 1900 року. Покращення eкономiчного становища Галичини та штенсифшащя полiтичного життя краю позитивно впливають на систему освии. Рiзницю мiж двома згаданими перюдами ми спробуемо пpоiлюстpувaти найкраще за допомогою цифр: в 1868 рощ на науку та шкшьну осв^ було видшено 61 308 крон, а в 1905 рощ 10 515 306 крон. В 1868 рощ у Галичиш було 2476 народних шил (Volksschulen) та 3000 вчш^в, в 1905 рощ 4556 шкш та 10 082 вчитeлiв. З однiеï сторони, щ цифри е достатньо оптимютичними, з iншоï сторони в 1900 рощ майже 68% населения Галичини було безграмотним (для поpiвияння в Богемп близько 5%). Певне покращення ситуацп в сфepi освии помине лише тсля 1910 року. Перед Першою свиовою вiйною в Гaличинi було 6000 народних шкш та 18 000 вчш^в [5, 41-43].
Збшьшення кшькосп народних та сepeднiх шкiл, додaтковi виплати вчителям, внутpiшне облаштування шкшьних пpимiщeнь, збiльшeния кiлькiсного складу вчитeлiв i взaгaлi pозквiт
системи освiти в Галичиш е певними досягненнями крайово! шкшьно! ради. Але це все не було можливим без прийнятих iмперською радою законiв про народнi школи та пов'язаш з цим приписи мшстерства культури та освiти, а також без прагнення населення краю до знань та розумшня, що ефективне вкладення капiталу пов'язане насамперед з осв!тою.
Передусiм змiни стосуються народних шк1л Галичини, як1 носять як i позитивний (насамперед збшьшення ïx кшькосл та кшькосл учшв, як! в них навчаються), але й негативний характер (проблеми з мовою викладання в р!зних нащональних школах). Стаття 3 Галицького мовного закону вщ 22 червня 1867 року звучить досл1вно: «В кожнш народнш школ!, в якш одна частина учшв розмовляе польською мовою, а шша укра!нською мовою, буде та мова обов'язковим навчальним предметом в цш школ!, яка не е мовою викладання» [6, 32]. Тобто зпдно з цим законом вводяться польська i укра!нська мови як крайов! мови та мови викладання в школах та при цьому чггко виражено, що вивчення друго! крайово! мови е обов'язковим в уих тих школах, яю е багатомовними, а в школах, де учш стлкуються одтею мовою, взагал! вщсутне вивчення друго! крайово! мови як обов'язкового предмету. Також слад зауважити, що немае закону, який б визначав, що в украшськш школ! повинна б викладатися польська мова. Про шмецьш громади та школи в галицькому крайовому законодавств! того часу взагал не згадуеться. Але в дшсносп ситуащя в школах щодо мовного питання виглядала зовам по-шшому. В укра!нських та шмецьких громадах, в яких зпдно приписам та здоровому глузду повинна бути укра!нська та ввдповщно шмецька мова мовами викладання в цих школах, але при цьому б!льш!сть часу прид!ляеться вивченню польсько! мови. Результатом чого е скарги з! сторони громад про те, що це шкодить навчальному процесу, при цьому дтги втрачають бажання вдащувати школу.
Нащональне та мовне питання в середшх школах потребувало негайного втручання та врегулювання крайово! школьно! ради. Депутат доктор Антонович на засвданш галицького крайового парламенту 10 травня 1875 року висловлюе стурбовашсть вщносно кшькосп укра!нських учшв в середшх школах та наводить наступш факти. Зпдно з даними крайово! школьно! ради в 1868 рощ, тд час першого року тдпорядкування середшх шил шшльнш рад!, к1льк1сть укра!нських учшв в середшх школах Галичини складала 1800 (всього 7767 учшв), то в 1874 рощ з 8661 учшв були 1518 укра!нцями. Якщо дана тенденщя буде продовжуватися, то через 15 роив не буде жодного укра!нського учня в середшх школах краю, стверджуе доктор Антонович. Бшьш наочну картину, яка склалася в середшх школах за чаив даяльност1 крайово! школьно! ради, щодо под!лу шк1л на нащональш за мовою стлкування та конфеаею, та !х в!дв!дувашсть р!зними етшчними групами [4].
Друга цiсарсько-королiвська державна гiмназiя в Львовi (шмецька гiмназiя)
Шльюсть yuHie щодо мови стлкування
Рш 1890/91 1897/98 1905/06 1913/14
разом 552 371 461 347
шм. мова 240 (43,5%) 145 (39,0%) 131 (28,4%) 120 (34,6%)
пол. мова 223 (40,4%) 168 (45,3%) 241 (52,3%) 186 (53,6%)
укр. мова 85 (15,4%) 52 (14,0%) 84 (18,2%) 32 (9,2%)
iншi мови 4 (0,7%) 6 (1,6%) 5 (1,1%) 9 (2,6%)
Шльюсть учшв щодо конфеси
PiK 1890/91 1897/98 1905/06 1913/14
разом 552 371 461 347
римо-католики 161 (29,1%) 92 (24,8%) 128 (27,7%) 79 (22,7%)
греко-католики 91 (16,5%) 52 (14,0%) 85 (18,4%) 42 (12,1%)
вiрмено-катол. 1 (0,2%) 2 (0,5%) 2 (0,4%) -
протестанти 32 (5,8%) 23 (6,2%) 24 (5,2%) 48 (13,8%)
евре'1 266 (48,2%) 202 (54,4%) 221 (47,9%) 176 (50,7%)
православш 1 (0,2%) - 1 (0,2%) 1 (0,3%)
менонти - - - 1 (0,3%)
Гiмназiя ш. Франца Йозефа в Львовi (польська гiмназiя)
Кшьюсть учтв щодо мови стлкування
Рш 1891 1898 1904 1910
разом 840 621 767 489
пол. мова 797 (94,9%) 552 (88,9%) 707 (92,1%) 482 (98,5%)
укр. мова 41 (4,9%) 68 (10,9%) 56 (7,3%) 7 (1,4%)
шм. мова 2 (0,2%) 1 (0,1%) 4 (0,5%) -
вивчають
укр. мову 56 (6,6%) 62 (10,0%) 28 (3,6%) 36 (7,3%)
Шльюсть учтв щодо конфеси
Рк 1890/91 1897/98 1905/06 1913/14
разом 552 371 461 347
римо-католики 161 (29,1%) 92 (24,8%) 128 (27,7%) 79 (22,7%)
греко-католики 91 (16,5%) 52 (14,0%) 85 (18,4%) 42 (12,1%)
в1рмено-катол. 1 (0,2%) 2 (0,5%) 2 (0,4%) -
протестанти 32 (5,8%) 23 (6,2%) 24 (5,2%) 48 (13,8%)
евре! 266 (48,2%) 202 (54,4%) 221 (47,9%) 176 (50,7%)
Друга цiсарсько-королiвська державна гiмназiя в Коломи! (укра!нська гiмназiя)
Шльюсть учтв щодо мови стлкування
Рш 1900/01 1903/04 1909/10 1913/14
разом 338 483 725 530
укр. мова 336 (99,4%) 481 (99,6%) 722 (99,7%) 494 (93,2%)
пол. мова 2 (0,6%) 1 (0,2%) - -
шм. мова - 1 (0,2%) 3 (0,3%) 36 (6,8%)
вивчають 464 (64,0%)
пол. мову 265 (78,4%) 257 (53,2%) ?
Шльюсть учтв щодо конфеси
Рк 1900/01 1903/04 1909/10 1913/14
разом 338 483 725 530
греко-католики 336 (99,4%) 474 (98,1%) 712 (98,2%) 494 (93,2%)
римо-католики 2 (0,6%) 3 (0,6%) - -
православт - 5 (1,0%) 3 (0,4%) -
протестанти - - 1 (0,1%) 6 (0,1%)
евре1 - 1 (0,2%) 9 (1,2%) 30 (5,7%)
Беручи до уваги вище наведет дат можна стверджувати, що процес полошзаци середтх шкш проходив повним ходом. В той час як польськ та украшсьш школи ведуть мiж собою мовну, яка з часом переходить в нащональну боротьбу, нiмецькi середш школи показую певний симбiоз рiзних етнiчних груп.
Наступним важливим етапом даяльносп крайово! школьно! ради, який мав самий безпосереднiй вплив на розвиток системи освии у Галичиш, було створення та впорядкування даяльносп навчальних закладш для вчителiв, де вони могли здобувати вiдповiдну осв^ та пiдвищувати рiвень свое! квалiфiкащ!. В той час як по всш територи Галичини була створена мережа вчительських навчальних закладав з польською мовою викладання, до Крайово! шкшьно! ради надходили численнi скарги, що вчител^ як1 працюють в школах Сходно! Галичини та в достатнш мiрi не володiють укра!нською мовою, тому не можуть проводити заняття для укра1нських дiтей. Тому зпдно з указом мiнiстерства освии вiд 22 листопада 1870 року в 3 педагопчних закладах Схвдно! Галичини (Станiслав, Тернопiль та Львiв) вводиться викладання навчальних предметiв на украшськш та польськ1й мовi. Вагому роль у процесi пiдготовки
вчителiв для нiмецьких шкш не тшьки у Галичинi, але для iнших земель Австро-Угорщини, ввдграло заснування евангелютськох вчительсько! семшарй в Бялш у Захiднiй Галичинi. Урочисто ввдкриття семшарй вiдбулося 9 грудня 1867 року i вона проюнувала аж до 1936 року. За весь час свое! дiяльностi семiнарiя в Бялiй вiдiгравала неабияку роль у розвитку школьно! системи не тшьки шмецьких переселенцiв Галичини, але й шших нацiональностей [6, 34-35].
Заснована в 1867 рощ Галицька крайова шкшьна рада була в першу чергу вшповвдальна не тшьки за оргашзащю системи осв^и на Галичиш, але й надала краю особливого статусу, оскшьки на той час в жоднш шшш коронованш землi Австро-Угорщини не iснувало тако! установи. Виникнення школьно! ради сприяло розширенню автономп не тшьки в обласп освiти, але й в сферi управлiння та судочинства.
Перша свиова вiйна перервала iснування австршсько! державно-пол^ично! одиницi «Галичина» як багатонащональний проект. Можна припустити, що сьогодш частково iдеалiзоване уявлення про мирне спiвiснування рiзних нацiональностей у Галичиш чаив Австро-Угорщини могло б зберегтися i стати моделлю для ршення конфлiктiв нашого часу. 1сторична реальшсть та мiжетнiчна толерантнiсть перетворилися внаслвдок двох свiтових воен в мiф, який сьогоднi можна вважати прикладом для майбутнього спшьного мирного юнування рiзних культур та народа Свропи.
Л1ТЕРАТУРА
1. Bartel W. zur Geschichte des Galizischen Landesschulrates 1867-1918. — Wien: Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, 1978. — S. 346-356.
2. Das Deutschtum in Galizien. Seine geschichtliche Entwicklung und gegenwärtige Lage. — Lemberg: Verlag vom Bund der christlichen Deutschen in Galizien, 1914. — 203 S.
3. Müller S. Schrifttum über Galizien und sein Deutschtum. — Marburg: Verlag von Herder-Institut, 1962. — 230 S.
4. Pacholkiv S. Emanzipation durch die Bildung. Entwicklung und gesellschaftliche Rolle der ukrainischen Intelligenz im habsburgischen Galizien. — Wien / Oldenburg, München: Verlag für Geschichte und Politik Wissenschaftsverlag, 2002. — 351 S.
5. Petersen C., Ruth P., Schwalm H. Handbuch des Grenz- und Auslandsdeutschtums. Galizien. — Breslau: Verlag Ferdinand Hirt, 1938. — 47 S.
6. Widerlegung der Denkschrift des Galizischen Landesausschusses vom 12. Februar 1875 über den Galizischen Landesschulrat. — Wien: Selbstverlag der ruthenischen Reichsrats-Abgeordneten, 1875. — 43 S.
Анатолш ГУБА
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ОСВ1ТНЬОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В УКРА1Н1 У ХХ СТОЛ1ТТ1
У cmammi розглядаеться питання становлення та розвитку освтнього менеджменту як самосттного виду управлшняу втчизнянш педагогiчнiй думц ст.
В умовах демократизацп освиньо! системи, впровадження вдей Болонсько! декларацп важливе мюце посвдае здатшсть педагога не тшьки регулювати, а й управляти освишм процесом. Сутшсть управлшня тд час навчання е важливою педагопчною проблемою. Зв'язок управлшня, методики викладання навчальних дисциплш, контролювання самостшно! та шдив^ально! роботи стають головними чинниками формування майбутнього вчителя ХХ1 ст.
До питання управлшня школою та освггшм процесом лею чи шшою мiрою зверталися Ю. Васильев, М. Портнов, Н. Сунцов, С. Хозе, котр зробили спробу проаналiзувати систему управлiння середньою школою [2; 11; 15; 20]. Загальт проблеми управлiння в освггнш сферi розглядали Д. Гвiшiанi, В. Кричевський, М. Поташшк, К. Ушаков та ш [3; 6; 13; 18]. Вони окреслили складовi управлшня школою, визначили його специфiку щодо загального процесу управлiння.
Однак у наукових дослвдженнях питання становлення i розвитку освiтнього менеджменту як самостшного виду управлiння в педагогiчнiй думщ ХХ ст. висвiтленi недостатньо. Саме тому автор статп поставив за мету проаналiзувати iсторичний досвiд становлення пiдходiв до освiтнього менеджменту.
