CC BY
62Выводы.
1. Результаты проведенных исследований подтвердили эффективность предложенной методики физического воспитания инвалидов с нарушенными функциями спинного мозга в поясничном отделе позвоночника, включающей в себя различные традиционные формы реабилитации в условиях санаторно-курортного лечения (ЛФК, утренняя гигиеническая гимнастика, плавание и физические упражнения в воде, прогулки) наряду с дополнительными формами (специальные коррекционные занятия с применением тренажеров и тренажерных систем локального и комплексного воздействия, упражнения спортивно-прикладного характера, организация соревнований по доступным видам спорта), которые на основе методических принципов специальной педагогики, физического воспитания и физкультуры, включая принцип дифференциально-интегральных оптимумов, позволили значительно повысить уровень физического развития и функциональных возможностей сердечно-сосудистой и дыхательной системы инвалидов.
2. Эффективность методики подтверждается тем, что у 102 инвалидов экспериментальной груп -пы значительно уменьшилась психическая эмоционально-волевая дисфункция, настроение инвалидов стало устойчивым; 92 % испытуемых выразили отношение к занятиям физическими упражнениями как одному из основных средств реабилитации, повысился интерес к коррекционным занятиям и другим формам организации физического воспитания; 86 % инвалидов стали членами регионального спортивного клуба «Славяне».
Дальнейшие исследования предполагается провести в направлении изучения других проблем структурно-функциональной организации лечебнопедагогической системы физической и социальной реабилитации инвалидов с нарушением функций спинного мозга.
Литература.
1. Григоренко В.Г. Принцип дифференциально-интегральных оптимумов - теоретическая основа построения врачебно-педагогической системы физической реабилитации инвалидов с нарушениями функций спинного мозга. Тезисы докладов І-й Всесоюзной научно-практической конференции, посвященной вопросам совершенствования системы физкультурного образования в высших педагогических учебных заведениях. Одесса, 1990, С.19-23.
2. Григоренко В.Г. Педагогические основы физической реабилитации инвалидов с нарушениями функций спинного мозга. - М.: - Советский спорт, 1991. - 410 с.
3. Григоренко В.Г. Дифференциально-интегральный поход в организации педагогической системы коррекции двигательной сферы инвалидов с нарушением функций спинного мозга: Тезисы докладов первой Всесоюзной научной конференции «Физическая культура и спорт инвалидов». - Одесса: Государственный комитет по народному образованию ССР, 1989. С.21-25.
4. Гонтар М.Фізичне виховання в системі реабілітації дітей 6-7 років зі сколіотичними порушеннями. Молода спортивна наука України: Зб.наук.праць з галузі фізичної культури та спорту. Анотації, зміст та допоміжні індекси. Вип.11: У5 Т. - Львів: НВФ «Українські техно-
логії, 2007. - 332 с.
5. Жиленкова В.П. Физическая культура и спорт инвалидов с дефектами опорно-двигательного аппарата: Методические рекомендации. Ленинград, 19SS. 135 с.
6. Сермеев Б.В., Григоренко В.Г., Глоба А.П., Глоба Г.В. Производственная физическая культура для инвалидов с нарушениями функций спинного мозга: Методические указания, Одесса, 19SS. S9 с.
7. Сергієнко Л.П. Тестування рухових здібностей школярів. - К.: Олімпійська література, 2001. - 439 с.
S. Руководство по кинезотерапии /Под редакцией Бонева Л., Слынчева П., Банкова С.//Медицина и физкультура. София, 197S. 430 с.
9. Физиотерапия /Под ред. Вейса М., Зембатого А. - М.: Медицина, 199б. 37S с.
Поступила в редакцию 12.10.2007г.
ОПТИМВАЦШ ТЕХНИКО-ТАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ЮНИХ ТЕНІСИСТІВ НА ЕТАПІ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ БАЗОВОЇ ПІДГОТОВКИ (10-14 РОКІВ)
Зюзь В.М.
Приазовський Державний університет
Анотація. Вивчалися основні фактори формування техніко-тактичної майстерності гравців настільного тенісу в ускладнених умовах тренування на етапи спеціализированої підготовки. Цілеспрямоване вдосконалення технико-тактичної майстерності тенісистів із застосуванням спеціалізованих тренажерів, забезпечує програмування і контроль цільової точності і швидкості ігрових дій в ускладнених умовах тренувальної діяльності, забезпечує істотне підвищення рівня і надійності змагальної діяльності спортсменів (Р < 0,05 за 10-12 тренувальних занять).
Ключові слова: настільний теніс, цільова точність, швидкість польоту, час рухової реакції, спеціалізована базова підготовка.
Аннотация. Зюзь В.Н. Оптимизация технико-тактической подготовки юных теннисистов на этапе специализированной базовой подготовки (10-14 лет). Изучались основные факторы формирования технико-тактического мастерства игроков настольного тенниса в осложненных условиях тренировки на этапы специализированной базовой подготовки. Целенаправленное совершенствование технико-тактическо -го мастерства теннисистов с применением специализированных тренажеров, обеспечивает программирование и контроль целевой точности и скорости игровых действий в осложненных условиях тренировочной деятельности, обеспечивает важное повышение уровня и надежности соревновательной деятельности спортсменов (Р < 0,05 за 10-12 тренировочных занятий ).
Ключевые слова: настольный теннис, целевая точность, скорость полёта, время двигательной реакции, специализированная базовая подготовка.
Annotation. Zyuz’ V.N. Optimization of engineering tactical preparation of juvenile tennis players at a stage of specialized base preparation (10-14 years). In the complicated requirements of training major factors of formation of engineering tactical skill of players of table tennis were studied. At a stage of specialized base preparation. Purposeful perfecting of engineering tactical skill of tennis players with application of specialized simulators ensures programming and monitoring of target accuracy and a velocity of game actions. Ensures the important increase of a level and reliability of competitive activity of sportsmen (Р <0,05 for 10-12 training occupations).
Keywords: table tennis, target accuracy, velocity of flight, time of a motor reaction, specialized base preparation.
Вступ.
Основне завдання технико-тактичної підготовки тенісистів на етапі спеціалізованої базової підготовки (10-14 років) полягало в розвитку здатності спортсменів до ефективного виконання ігрових дій в ускладнених (нетрадиційних.) умовах діяльності змагання (тренування). Слід зазначити, що ігрова діяльність висококваліфікованих тенісистів відрізняються великою індивідуальністю і надійністю захис-но-атакуючих дій в ускладнених умовах діяльності змагання (нестандартні дії суперників, що збиває дію шуму трибун, звуків пересування суперника і т. д.). Тому, з метою вдосконалення технико-тактичної майстерності тенісистів в експерименті використовувався спеціальний тренажер (зі зменшеною довжиною столу), що забезпечує програмування складних, нестандартних ігрових ситуацій з урахуванням просторового положення “суперника”.
Робота виконана за планом НДР Приазовсь-кого державного університету.
Формулювання цілей роботи.
Гіпотеза. Ефективність вдосконалення техн-іко-тактичної майстерності тенісистів може бути підвищена на основі обліку специфічних особливостей його формування на різних етапах багаторічного тренування і застосування спеціальних тренажерів.
Мета дослідження полягала в теоретичному і експериментальному обґрунтуванні раціональної методики вдосконалення технічної майстерності тенісистів на основі особливостей формування етапів попередньо-базової та спеціалізовано-базової підготовки (6-14років) та застосування спеціалізованого навчального тренажера.
Результати досліджень.
Завдання дослідження. Відповідно до мети дослідження були поставлені: наступні завдання:
1.Вивчити особливості формування технико-тактичної' майстерності тенісистів на різних етапах багаторічного тренування.
2.Розробити методику вдосконалення техни-ко-тактичної майстерності тенісистів на основі використання навчального тренажера.
3. Експериментальне визначення ефективності методики навчання в процесі освоєння техни-ко-тактичної майстерності тенісистів початкової кваліфікації:
4.Розробити практичні рекомендації з досліджуваної проблеми.
Об 'єкт дослідження - навчально-тренувальний процес тенісистів різних вікових груп.
Предмет дослідження - методика вдосконалення технико-тактичної майстерності спорт -сменів-тенісистів на етапі спеціалізованої базової підготовки (10-14 років).
Методологія дослідження. Методологічний підхід до дослідження проблеми удосконалення техни-ко-тактичної майстерності тенісистів базувався на ос-
новних положеннях теорії побудови рухів Н. А. Бернштейна [3], теорії функціональних систем П. К. Анохина [1], методу термінової інформації В. С. Фарфеля [9], а також системному підході до дослідження проблем спортивною тренування В. М. Платонова [8].
Методи дослідження. У даному дослідженні використовувалися наступні методи:
1. Теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел, пошук і використання інформації глобальної комп’ютерної мережі ІШегпеІ
2. Педагогічні спостереження
3. Опит (бесіда з тренерами і спортсменами, анкетування)
4. Аналіз відеоматеріалів, відеозйомка
5. Метод тестів
6. Метод експертних оцінок
7. Педагогічний експеримент
8. Математико-статистичні методи обробки і аналізу результатів дослідження
9. Пульсометрія
10. Хронометраж
11. Аналіз діяльності змагання
12. Моделювання діяльності змагання
У дослідженнях взяли участь 24 тенісистів високої кваліфікації (хлопці, дівчата 10-14 років; КМС-МС), з яких були утворені контрольна і експериментальна групи. Спортсмени обох груп істотно не відрізнялися по більшості показників технико-тактич-ної і спеціальної фізичної підготовленості. У кожному тренувальному занятті спортсмени виконували 600-700 спроб серіями по 60 ударів (інтервали відпочинку між серіями -1,5 хв.).
В даному випадку тенісний м’яч подавався в різні зони столу з великим розкидом швидкостей (510 м/с), темпу (25-60 удар. /хв. - темп встановлювався автоматично залежно від цільової точності і швидкості у відповідь дій спортсмена.), сили і обертання з установкою на поразку заданої зони столу “суперника”. При програмуванні враховувався той факт, що нетрадиційні захисно-атакуючі дії повинні ставити суперника в скрутне положення.
Як показали результати досліджень, використання даної методики протягом 14 тренувальних занять сприяло значному підвищенню цільової точності, швидкості польоту м’яча і зменшенню складної рухової реакції тенісистів в ускладнених умовах ігрової діяльності (табл. 1). При цьому у спортсменів експериментальної і контрольної груп були виявлені статистично достовірні відмінності по більшості досліджуваних показників (р < 0,05).
Як показали результати експерименту., оптимальна кількість спроб (600-700 ударів в одному тренувальному занятті) залежить від індивідуального рівня розвитку спеціальної витривалості. Висока ефективність тренувального процесу спостерігалася при початковій цільовій точність більше 60%.
Після закінчення експерименту нами були проведені контрольні змагання. Результати змагань, показали, що 10 з 12 тенісистів експериментальної групи виграли у спортсменів контрольної групи (до
Таблиця 1 Цільова точність ігрових дій, швидкість польоту м’яча і час рухової реакції у тенісистів 10-14 років експериментальної (п = 12) групи до і після експерименту
Цільова точність (%) Швидкість польоту м’яча (м/с) Час рухової реакції (мс)
До експерименту Після експерименту До експерименту Після експерименту До експерименту Після експерименту
X 63,4 87,1 9,34 9,67 164,1 127,1
у 5,4 7,3 0,54 0,51 21,6 22,8
т 1,8 2", 4 0,18 0,17 7,2 7,6
V 8,4 10,7 5,78 5,27 13,2 17,9
р > 0,05 < 0,05 > 0,05 > 0,05 1,05 < 0,05
Таблиця 2 Цільова точність ігрових дій, швидкість польоту м ’яча і час рухової реакції у тенісистів 10-14 років контрольної (п = 12) групи до і після експерименту
Цільова точність (%) Швидкість польоту м’яча (м/с) Час рухової реакції (мс)
До експерименту Після експерименту До експерименту Після експерименту До експерименту Після експерименту
X 62,0 64,2 9,39 9,71 160,2 152,0
у 5,4 6,9 0,58 0,63 21,1 24,6
т 1,8 2,3 0,19 0,21 6,7 8,3
V 8,7 10,8 6,18 9,49 12,6 16,2
р > 0,05 < 0,05 > 0,05 > 0,05 1,05 < 0,05
експерименту це відношення складало 7 до 12).
Рівень спеціальної фізичної підготовленості в контрольних і експериментальних групах до і після експерименту змінився трохи, що дозволило зробити вивід про вищу ефективність розробленої нами методики по відношенню до традиційної.
Освоєння великого числа ігрових прийомів в ускладнених умовах тренувальної діяльності з використанням спеціалізованого тренажера забезпечило розвиток здатності тенісистів до вибору найбільш оптимального рішення рухової задачі в конкретній ігровій ситуації.
Таким чином, результати багаторічних експериментальних досліджень підтвердили нашу гіпотезу про те, що ефективність вдосконалення техніко-тактичної майстерності тенісистів може бути підвищена на основі обліку специфічних особливостей його формування на різних етапах багаторічного тренування і застосування спеціальних тренажерів.
Висновки.
Результати проведених досліджень дозволяють зробити ряд висновків, що мають важливе значення для теорії і практики спортивного тренування.
1. Процес формування технико-тактичної майстерності тенісистів включає 3 етапи, обумовлених специфікою рухової діяльності на різних етапах багаторічного тренування.
Перший етап “Попередньої базової підготовки ” (6-10 років) з двома підетапами (початкової підготовки - вступ до настільного тенісу з 6 до 8 років), попередньої базової підготовки (з 8 до 10 років) - характеризується вдосконаленням техніки ігрових дій, а також підвищенням їх цільової точності і швидкості в спрощених умовах тренувальної діяльності
(відсутність збиваючих чинників, дефіциту часу для ухвалення рішення і т.д.).
Управління рухами на даному етапі здійснюється при провідній участі рівня “С1” (по Е А. Бернштейну), що забезпечує процесуальну точність ігрових дій, - візуальний контроль за виконанням окремих елементів рухів. Специфіка даного етапу полягає в освоєнні юними тенісистами великої кількості ігрових дій при щодо низької цільової точності і швидкості їх виконання
Другий етап “Спеціалізованої базової підготовки” (10-14 років) з двома підетапами (технико-так-тичної підготовки з 10 до 12 років, тактико-технічної підготовки з 12 до 14 років) - характеризується підвищенням цільової точності і ігрових дій в стандартних умовах діяльності.
Управління рухами на даному етапі здійснюється при провідній участі рівня просторового поля “С2”, відповідального за фінальну цільову точність дій візуальний контроль траєкторії і точності ігрових дій. На даному етапі у тенісистів наголошується збільшення числа ігрових прийомів, а також підвищенні їх цільової точності і швидкості виконання в стандартних умовах діяльності змагання (тренування).
Третій етап “Індивідуалізації' підготовки” (1418 років і старше) - характеризується розвитком здатності спортсменів до ефективного виконання ігрових дій в ускладнених умовах діяльності змагання (нетрадиційні дії суперника, наявність збиваючих чинників).
Провідним рівнем побудови рухів на даному етапі виділяється рівень наочних дій “Д” (по Е А. Бернштейну), відповідальний за рішення тактичних завдань дії виграш очка, партії в цілому. До відмітних особливостей даного етапу слід віднести збільшення
пристосованої варіативності ігрових дій, що забезпечує високий рівень і надійність діяльності змагання.
Вікові межі етапів формування технико-так-тичної майстерності тенісистів залежать від методики навчання, статевих і індивідуальних особливостей спортсменів.
2. Методика навчання техніці на етапі початкової та попередньо-базової підготовки (6-10 років) та включає рішення наступних основних завдань:
а) ознайомити початківців з технікою основних прийомів гри;
б) навчити правильному триманню ракетки;
в) навчити техніці прийомів гри з установкою на цільову точність і швидкість в спрощених умовах тренувальної діяльності (відсутність збиваючих чинників і дефіциту часу для ухвалення рішення.) з використанням навчального тренажера.
Цілеспрямоване застосування навчального тренажера, забезпечує програмування і контроль ігрових дій в спрощених тренувальних умовах сприяє швидкому вдосконаленню технічної майстерності юних тенісистів (Р< 0,05 - за 6-8 навчально-тренувальних занять).
Оптимальний об’єм тренувального навантаження на даному етапі складає 300-400 спроб (залежно від індивідуального рівня розвитку спеціальної фізичної підготовленості спортсменів) серіями по 50 ударів, темп навчання - 30-40 удар / хв.
3. Методика вдосконалення технико-тактич-ної майстерності тенісистів на етапі спеціалізованої базової підготовки (10-14 років) включає наступні завдання:
а) ознайомлення з традиційними техніко-так-тичними діями спортсменів;
б) вдосконалення техніко-тактичних дій в стандартних умовах тренувального процесу з установкою на їх цільову точність і швидкість.
Використання спеціальних тренажерів, забезпечує програмування і контроль цільової точності і швидкості стандартних ігрових дій з автоматичним регулюванням темпу навчання відповідно до індивідуальних пізнавальних здібностей спорт -сменів, сприяє значному підвищенню ефективності тренувального процесу (Р<0,05 - за 6-8 навчально-тренувальних занять).
Оптимальний об’єм тренувального навантаження на даному етапі складає 400-600 спроб серіями по 70 ударів.
4. Техніко-тактична підготовка тенісистів на етапі індивідуалізації підготовки (14-18 років) повинна бути направлена на розвиток здатності спортсменів до ефективного виконання ігрових дій в ускладнених (нетрадиційних) умовах діяльності змагання.
Цілеспрямоване вдосконалення технико-так-тичної майстерності тенісистів із застосуванням спеціалізованих тренажерів, забезпечує програмування і контроль цільової точності і швидкості ігрових дій в ускладнених умовах тренувальної діяльності, забезпечує істотне підвищення рівня і надійності змагальної діяльності спортсменів (Р < 0,05 за 10-12 трену-
вальних занять).
Оптимальний об’єм тренувального навантаження на даному етапі підготовки складає 600-700 спроб (залежно від індивідуального рівня розвитку спеціальної фізичної підготовленості) серіями по 80 ударів, темп навчання - 50-60 удар/хв
5. Темпи вдосконалення технико-тактичної майстерності тенісистів залежать від методики навчання, статевих і індивідуальних особливостей спортсменів.
6. Розроблена методика вдосконалення технико-тактичної майстерності тенісистів на основі обліку специфічних особливостей формування рухової функції спортсменів і використання навчального тренажера може бути застосована в більшості ігрових видах спорту.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем оптимі-зації технико-тактичної підготовки юних тенісистів на етапі спеціалізованої базової підготовки (10-14 років).
Література
1. Анохин П. К. Общая теория функциональных систем / /Прогресс биологической и медицинской кибернетики.
- М.: Медицина, 1974. - С. 52-110.
2. Бальсевич В. К. Некоторые вопросы управления процессом развития биодинамических систем //Вопросы управления тренировочным процессом подготовки спортсменов высших разрядов. - Л. , 1972. - С. 13-18.
3. Бернштейн Н. А. О построении движений. - М.: Меди-цина,1947.-255 с.
4. Зюзь В.М. Основи багаторічної підготовки в настільному тенісі: передпочатковий, початковий, попередньо-базовий етапи (6-14 років) // Зб. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. - Серія 15, Випуск 2: Теорія та методика навчання: фізична культура і спорт, 2005.
- с.85-90.
5. Зюзь В.М. Дослідження фізіологічного портрету гри в настільний теніс // Зб. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. - Серія 15, Випуск 1: Теорія та методика навчання: фізична культура і спорт, 2005. -с.109-114.
6. Лебедь Ф. Л. Теория спортивных игр как основа управления подготовкой квалифицированных спортсменов в этих видах спорта //Сборник научных трудов: Управление подготовкой спортсменов высокой квалификации в спортивных играх. - Киев: Государственный комитет УССР по физической культуре и спорту, 1989. - С. 4-39.
7. Судаков К В. Основы физиологии функциональных систем. - М.: Медицина, 1983. - 272 с.
8. Платонов В. Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте: Учебник. - К: Олимпийская литература, 1997- 584 с.
9. Фарфель В. С. Управление движениями в спорте. - М.: Физкультура и спорт, 1975. - 208 с., ил.
Надійшла до редакції 22.08.2007р.
ВПЛИВ РІЗНОГО ТРЕНУВАЛЬНОГО НАВАНТАЖЕННЯ У ВАЖКОАТЛЕТИЧНОМУ СПОРТІ НА ЗРОСТАННЯ СПОРТИВНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ
Зянкін А.М., Лисенко В. М.
Кременчуцький державний політехнічний університет імені Михайла Остроградського
Анотація. У статті приведено дослідження впливу різного тренувального навантаження на зростання
