CC BY
73Оптимізація змісту рукопашного бою для офіцерів оперативно-тактичного рівня підготовки
Глазунов С.І.
Національний університет оборони України
Анотації:
Розглянуто вимоги професійної діяльності офіцерів оперативнотактичного рівня підготовки до їх підготовленості з рукопашного бою. Проаналізовано дані анкетування офіцерів з питань місця та змісту розділу “Рукопашний бій” для офіцерів у системі фізичної підготовки військовослужбовців. Наведено аналіз публікацій фахівців з єдиноборств з питання змісту підготовки військовослужбовців до рукопашного бою. Встановлено доцільність перегляду змісту занять з рукопашного бою для офіцерів та потребу у вдосконаленні контролю рукопашної підготовленості військовослужбовців.
Ключові слова:
рукопашний бій, професійна діяльність, фізична підготовка.
Глазунов С.И. Оптимизация содержания рукопашного боя для офицеров оперативно-тактического уровня подготовки. Рассмотрены требования профессиональной деятельности офицеров оперативно-тактического уровня подготовки к их подготовленности по рукопашному бою. Проанализированы данные анкетирования офицеров по вопросам места и содержания раздела “Рукопашный бой” для офицеров в системе физической подготовки военнослужащих. Приведен анализ публикаций специалистов по единоборствам по вопросам содержания подготовки военнослужащих к рукопашному бою. Установлена целесообразность пересмотра содержания занятий по рукопашному бою для офицеров и необходимость в совершенствовании контроля рукопашной подготовленности военнослужащих.
рукопашный бой, профессиональная деятельность, физическая подготовка.
Glazunov S.I. Optimization of maintenance of hand-to-hand fight for the officers of operatively tactical level of preparation. The requirements of professional activity of officers are considered operatively tactical level of preparation to their preparedness from a hand-to-hand fight. These questionnaires of officers are analysed on the questions of place and maintenance of section “Hand-to-hand fight” for officers in the systems of physical preparation of servicemen. The analysis of publications of specialists is resulted on hand-to-hand fight on question maintenance of preparation of servicemen to the hand-to-hand fight. Expedience of revision of maintenance of employments from a hand-to-hand fight for officers and requirement is set in perfection of control of hand-to-hand preparedness of servicemen.
hand-to-hand fight, professional activity, physical training.
Вступ.
Головним елементом, який забезпечує функціонування Збройних Сил (ЗС) України, є офіцери, підготовка яких передбачає багаторівневий процес. Однією зі складових підготовки, яка супроводжує офіцера протягом усієї його служби, є фізична підготовка (ФП). Її важливість полягає у тому, що вона спрямована на забезпечення фізичної готовності офіцерів, їх здоров’я та активного професійного довголіття. Від рівня методичної підготовленості офіцерів у питаннях фізичного вдосконалення військовослужбовців залежить стан здоров’я та рівень фізичної підготовленості підпорядкованого особового складу. Тактичний рівень підготовки офіцерів дає їм можливість управляти ФП на рівні підрозділів в усіх її формах. Одним з найбільш складних прикладних розділів ФП є рукопашний бій (РБ). Він відноситься до змішаних єдиноборств та являє собою вид бойової діяльності військовослужбовців та підрозділів у ближньому бою з метою знищення або пошкодження противника шляхом застосування особистої зброї, підручних засобів та боротьби без зброї [7]. Більшість наукових робіт останнього часу спрямована переважно на дослідження спортивного РБ (Ознобишин Н.Н., 1998; Мунтян В.С., 2007; Абашин А.І., Конаков А.В., 2009) та РБ особового складу правоохоронних органів (Платонов Ю.П., 2001; Антоненко С.А., 2005; Хацаюк О.В., 2006). Підвищується також інтерес до розвитку РБ військовослужбовців. Дослідники акцентують увагу на проблемі різних видів забезпечення РБ військовослужбовців [6]. РБ розглядається як засіб формування психоемоційної стійкості військовослужбовців (Хагай
В.С., 2008). З появою небезпеки морського тероризму (піратства) актуальною для Військово-Морських Сил ЗС України постала потреба у відповідній підготовці
© Глазунов С.І., 2011
особового складу корабельних партій (груп) з пропозицією включення у програму РБ таких специфічних прийомів та дій, як супроводження (конвоювання, охорона), надягання наручників, навички впливу на больові точки, навички застосування розсувної зброї (Номеровський С.В., Попадьїн В.В, 2011) [6].
Білуха В.М., Сурін О.М., Коваль В.В., Шишкін
B.С. акцентують увагу на специфіці організації занять з РБ у Повітряних Силах ЗС України через постійне бойове чергування особового складу, розосередженість розміщення підрозділів та їх віддаленість один від одного. Пропонують під час тренувань з РБ використовувати засоби імітації реального бою [6].
Молоков О.В. пропонує такі напрямки реалізації основних завдань щодо розвитку рукопашної підготовки військовослужбовців: систематизація дисципліни та її навчального процесу, кадрова політика, науково-методична діяльність, спортивно-масова складова, всебічне забезпечення [6].
Заняття з РБ з офіцерами, що перебувають у системі військової післядипломної освіти, Жембровський
C.М. пропонує проводити у системі командирської (професійної) підготовки з урахуванням категорій, віку, статі офіцерів [6]. Такій підхід передбачає уточнення змісту РБ для офіцерів різного рівня підготовки. Після отримання тактичного рівня підготовки ті офіцери, які перебувають на командних посадах, повинні бути спроможні проводити різни форми ФП, у тому числі і заняття з РБ. Значно менше стикаються з вдосконаленням навичок РБ офіцери, які перебувають на адміністративних, інженерних та технічних посадах. Перебуваючи у військах, вони віддано виконують свої професійні обов’язки, незважаючи на усі труднощі, які їх супроводжують. При цьому ці труднощі не дозволяють офіцерам у повному обсязі на належному рівні підтримувати рівень знань та умінь, які вони
отримали під час навчання на тактичному рівні. Реалії системи підготовки офіцерів вказують на те, що до отримання оперативно-тактичного рівня підготовки переважна більшість з них повністю забуває не тільки прийоми РБ, але й зміст розділу РБ, якій викладений у настанові з ФП (НФП - 2009). Це підтверджують перші практичні заняття з РБ. Вочевидь, причиною такого стану є відсутність мотивації офіцерів до процесу вдосконалення навичок РБ, а також систематично організованих практичних занять цієї спрямованості.
Таким чином, постає проблема з обсягом та змістом вивчення РБ слухачами вищих військових навчальних закладів (ВВНЗ) оперативно-тактичного рівня (ОТР) з врахуванням специфіки проходження служби, вікових особливостей офіцерів та вимог їх майбутньої професійної діяльності (ПД).
Дослідження проводилось у рамках НДР “Фізична підготовка офіцерів в умовах комплектування ЗС України на контрактній основі”, шифр “Боєць - 2011”.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Метою нашого дослідження є уточнення змісту занять з рукопашного бою для слухачів ВВНЗ оперативно-тактичного рівня навчання.
Методи, організація досліджень. Під час дослідження використовувались такі методи: аналіз науково-методичної і спеціальної літератури, анкетування, опитування, порівняння. Для вивчення питання були проаналізовані керівні документи з організації РБ та організації ФП військовослужбовців ЗС провідних країн світу.
Результати дослідження.
Зміст навчання розділу РБ для військовослужбовців повинен визначатися характером їх майбутньої професійної діяльності, точніше вірогідністю РБ в їх військово-професійної діяльності [1]. Повсякденна ПД офіцерів ОТР підготовки відноситься переважно до управлінсько-адміністративного типу, не передбачає підвищених вимог до рівня їх фізичної підготовленості та необхідності застосування РБ під час виконання службових обов’язків. Ця категорія офіцерського складу повинна вміти управляти фізичною підготовкою згідно з посадовим призначенням та виконувати державні тести та нормативи з ФП. Серед інших, такі вимоги передбачають уміння офіцерів залежно від вікової групи, категорії, статі виконувати від 7 до 31 різних фізичних вправ, у тому числі вправи РБ: .№45 - прийоми бою з ножем, №46 - прийоми бою без зброї, №47 - больові прийоми [5]. Такій зміст РБ є ефективним засобом вдосконалення координаційних здібностей офіцерів, формування у них навичок РБ та виховання вольових якостей. За результатами анкетування, серед 72 офіцерів університету ОТР навчання, які після закінчення ВВНЗ проходили службу на різних посадах до начальника штабу частини включно, лише 2 були учасниками бойових дій, і жоден з них ні разу не застосовував прийоми РБ під час виконання службових обов’язків. Лише 1 офіцер застосовував прийоми РБ для самозахисту від агресивних дій нападників у позаслужбовий час і впевнений, що саме
володіння навиками РБ дозволило йому захистити себе та дати відсіч нападникам. Як бачимо, відсоток випадків застосування навичок РБ офіцерами під час професійної діяльності дуже малий, й ці навички частіше допомагають на побутовому рівні. Така ситуація спрямовує наші дослідження на вивчення досвіду застосовування прийомів РБ військовослужбовцями тих країн, які беруть участь у війнах, збройних конфліктах та мають певний особистий досвід ведення проти-борств.
Моделювання характеру діяльності офіцерів ОТР в умовах бойових дій дозволяє прогнозувати, що окрім інтенсифікації управлінських функцій, зміст цієї діяльності майже не зміниться, але з’явиться низка чинників, які будуть суттєво впливати на цю діяльність: порушення добової періодики фізіологічних функцій, психічної активності, наростання реакції бойового стресу, страху та стану невизначеності, підвищення відповідальності за рішення та їх виконання, вплив псіхотравмуючих та інших неблагоприємних факторів [2]. Для того, щоб офіцер був спроможний виконувати професійну діяльність під впливом таких факторів, у нього повинні бути на належному рівні сформовані певні морально-вольові якості. Ще Наполеон Бонапарт вважав, що “... на війні моральний фактор відноситься до фізичного, як 3:1...”. Провідні фахівці відмічають важливе значення та унікальність саме РБ для морально-психологічної підготовки військовослужбовців [4, 8]. Засобом формування цих якостей є самі вправи РБ, починаючи з їх ідеомоторного осмислення та закінчуючи виконанням у бойовому темпі, а також спаринги з одним або декількома партнерами [9].
Під час бойової діяльності зазначена категорія офіцерів повинна бути готовою до того, що проти органів управління ОТР не виключена вірогідність дій підрозділів Сил спеціальних операцій з відповідним завданням, підготовкою та озброєнням [3]. У разі безпосереднього зіткнення із противником офіцер повинен бути готовим не тільки застосовувати штатну зброю, але й при необхідності прийоми РБ. За досвідом ведення бойових дій останнього часу спостерігається тенденція ведення бойових дій в умовах обмеженого простору, поганої видимості та наявності цивільного населення. Це суттєво впливає на можливості бездумного застосування військовослужбовцями зброї та змушує їх все частіше застосовувати прийоми РБ для ефективного, успішного виконання завдань та самозахисту [9]. Проблемним постає питання змісту РБ та підготовки інструкторів.
Фахівці РБ армії США стверджують, що більша частина прийомів РБ, яким навчають військовослужбовців не відповідає тому, що солдати з відповідною екіпіровкою та озброєнням повинні робити на сучасному полі бою. Замість навчання рукопашному протиборству вони вивчають бойові мистецтва [11]. Інструкторами РБ у частинах є військовослужбовці, які володіють певними бойовими мистецтвами, але вони не можуть адаптувати свої бойові мистецтва під вимоги тих, хто займається, але не має базової
рукопашної підготовки. Російські фахівці відмічають, що сама методика тренування ґрунтується на спортивному підході та спортивній психології, де на рівні підсвідомості превалюють правила спортивних єдиноборств [4].
Модернізація РБ відповідно до вимог останніх тенденції ведення бойових дій призвела до оновлення сучасної програми армійського РБ армії США (MACP - Modem Army Combatives Program), що викладена у керівництві з РБ (FM 3-25. 150) У цій програмі увага зосереджена на простих, ефективних вправах, що легко повторюються, в яких ті, хто займається, швидко б впізнавали декілька поєднаних прийомів. Підкреслюється актуальність курсів РБ для офіцерів під час їх навчання [10]. У настанові британської армії наданий опис 23 прийомів, у рамках вивчення техніки виконання яких допускаються різні варіанти із застосуванням агресивності та жорстокості у діях.
Основними групами прийомів зарубіжні фахівці вважають способи тримання зброї, удари прикладом, удари головою, способи звільнення лінії ведення вогню від цивільного персоналу (тих, хто не бере безпосередньої участі у бойових діях), прості блоки, удари та способи збивання з ніг. Звертається також увага на вміння тримати дистанцію та змушувати противника діяти з обмеженнями [11].
Аналізуючи зміст РБ у НФП-2009 для офіцерів ОТР підготовки, потрібно відмітити, що обґрунтовано відсутні атакуючі дії та прийоми захисту автоматом, піхотною лопаткою, оскільки для офіцерів ОТР не передбачена така штатна зброя. При цьому, на наш погляд, офіцерам доцільно вивчати прийоми захисту від стрілецької та холодної зброї, оскільки існує вірогідність рукопашної сутички з відповідно озброєним противником. Поряд з відпрацюванням техніки відбивів ударів, їх блокування, уходів від ударів необхідно передбачити реалізацію техніки обертання тулуба для відходу з лінії атаки при загрозі нападу противника зі зброєю. Потрібним також є під час протиборства з противником в умовах обмеженого простору уміння офіцерів ефективно наносити удари різними частинами тіла, уникати або захищатися від ударів, у тому числі штурмовою зброєю, звільнятися від захоплень, застосовувати прийоми, які призводять, як мінімум, до втрати противником свідомості, каліцтва або загибелі. Спірним питанням є наявність в програмі РБ для офіцерів прийомів, що включають в себе кидки. Ці прийоми призначені для офіцерів аеромобільних військ, морської піхоти, спеціального призначення та розвідувальних частин. При можливому рукопашному протиборстві офіцерам ОТР для відсічі нападу, на наш погляд, ефективніше застосовувати такі кидки, які не передбачають піднімання або підкидання противника. Їм потрібно володіти технікою збивання з ніг, навичками виконання кидка через стегно та підсічкам.
Відпрацьовувати техніку РБ доцільно лише в умовно контактному режимі у зв’язку з травмонебезпекою застосування цих прийомів. Ефективне засвоєння та вдосконалення техніки самозахисту у подальшому
можливе лише під час реалізації бойових дій партнерів у режимі протиборств [8]. Саме така практика сприяє вихованню в офіцерів “бійцівського духу” та впевненості у власних силах, формуванню тактичного мислення під час ведення рукопашних сутичок. Таке наповнення занять з РБ передбачає відповідне захисне спорядження, екіпіровку та обладнання. Належне забезпечення РБ дозволить зменшити травматизм військовослужбовців під час тренувань та контрольних поєдинків, зробить тренування більш цікавим, дозволить підвищити ефективність навчання, розширить варіативність дій бійців.
Окремо слід звернути увагу на зміст контролю підготовленості офіцерів ОТР з РБ, який передбачає перевірку лише їх технічної підготовленості. Цього достатньо для виконання управлінських функцій зазначеної категорії офіцерів. Але готовність до ведення рукопашної схватки можна визначити лише під час необумовленого спарингу. Наявність захисного спорядження на партнерах під час поєдинку дозволяє визначити їх навченість та підвищує інформативність й надійність контролю рукопашної підготовленості офіцерів ОТР. Реально оцінюючи сучасний стан функціонування системи ФП військовослужбовців, реалізація викладених положень можлива при наявності професійних інструкторів з армійського РБ, вимогливості вищого керівництва ЗС України до цього виду підготовки, необхідного матеріально-технічного забезпечення. Мотиваційним стимулом для вдосконалення рукопашної підготовленості офіцерів може бути нагородження їх спеціальним значком за певну кількість перемог.
Висновки.
Система професійного вдосконалення офіцерів на сьогодні не забезпечує підтримання належного рівня розвитку у них навичок рукопашного бою.
Характер повсякденної діяльності офіцерів ОТР підготовки не передбачає використання прийомів рукопашного бою під час виконання ними службових обов’язків, але вони повинні бути готовими до застосування прийомів рукопашного бою для самозахисту проти дій особового складу підрозділів Сил спеціальних операцій в особливий період.
Зміст розділу “Рукопашний бій” для офіцерів під час їх навчання повинен передбачати окрім вивчення техніки виконання вправ рукопашного бою, оволодіння навичками ефективного нанесення ударів різними частинами тіла, уникнення або захисту від ударів, у тому числі штурмовою зброєю, звільнення від захоплень, а також застосування прийомів, які призводять до нейтралізації або загибелі противника.
Готовність до рукопашного бою офіцерів можна визначити лише під час необумовленого спарингу, який доцільно проводити у захисному спорядженні.
Подальші дослідження з питання, що розглядалося, слід проводити у напрямку пошуку шляхів, які підвищують мотивацію кожного офіцера щодо постійного підтримання та вдосконалення навичок рукопашної підготовленості.
Література:
1. Ашкинази С.М. Основные направления совершенствования раздела “Рукопашный бой” в новых руководящих документах по физической подготовке / С.М. Ашкинази //Основные направления совершенствования военно-прикладных видов спорта: материалы итогов. научн. конф. инст. за 1995 год. - С-Пб.: ВИФК, 1996. - С.117-118.
2. Бараннік Валерій Анатолійович. Актуальні проблеми військової психології: навч. посіб. / Валерій Анатолійович Бараннік, Володимир Максимович Невмержицький, Ростислав Анатолійович Шпак. - Київ: Національна академія оборони України, 2005. -175 с.
3. Барынькин, В.М. Силы специальных операций и способы борьбы с ними [Електронний ресурс] / В.М. Барынькин, С.Л. Велесов, В.Л. Кадацкий. — © РЯДОВОЙ-К 2006. - Режим доступу до журналу: http://ryadovoy.m/geopolitika&war / voenteoriya / SOF&sposob_borby_sSOF.htm. — Назва з екрана.
4. Кадочников А.А. Специальный армейский рукопашный бой: Система А. Кадочникова / А.А. Кадочников, М.Б. Ингерлейб. -Серия “Мастера боевых искусств”. - Ростов н/Д: Феникс, 2002. - 352 с. - ISBN5-222-02743-0.
5. Настанова з фізичної підготовки у Збройних Силах України (НФП-2009) - Київ: МО України, 1997. - 231 с.
6. Проблеми та тенденції розвитку рукопашної підготовки
військовослужбовців: матеріали міжвідомчого науково-
методичного семінару (Київ, 27 січня 2011 року) / Міністерство
оборони України, Національний університет оборони України; наук. ред. О.В. Молоков. - К.: НУОУ 2011. - 169 с.
7. Рукопашный бой и спортивные единоборства / [Ашкинази С.М., Ариткулов А.Х., Батурин А.Е. и др.]; под ред. А.В. Зюкина. -СПб.: МО РФ, 2005. - С.5. ISBN5-94-988-017.
8. Цыганок А.О. Подготовка курсантов вузов по рукопашному бою: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 - Теория и методика ФВ, спорт. тренировки, оздоров. и адаптивной ФК / Цыганок Алексей Олегович. - Воен. инст. физ. культуры. — Санкт-Петербург, 2003. - 25 с. [1] с., включ. обкл. : іл. — Бібліогр.: с. 4—16.
9. Military Hand-to-Hand Combat Tactics And Close Quarters Combat Training [Електронний ресурс] // MilitarySpot.com. - 2009. Режим доступу до журн.: http: //www. militaryspot. Com / resources / item / military _ combat _ arts. — Назва з екрана.
10. Lovett. J. ASBC adds combatives facility; Combat skills for new officers [Електронний ресурс] // The Official Web Site of Maxwell Air Force Base. - 2009. Режим доступу до журн.: http: // www. maxwell.af.mil / news / story. aspid 123147874. — Назва з екрана.
11. Lawson D. Army Hand to Hand Combat training needs to be rethought [Електронний ресурс] // Military police unarmed combat association worldwide blog. — 2008. - Режим доступу до журн.: http://blog.mpuca.com/2008/01/19/article--army-hand-to-hand-combat-training-needs-to-be-rethought.aspx. — Назва з екрана.
Надійшла до редакції 15.02.2011 р.
Глазунов Сергей Иванович [email protected]
