CC BY
28
В.А. Кучер
ВИЗНАЧЕННЯ СТРУКТУРИ ПОКАЗНИК1В ЕФЕКТИВНОСТ1 РОБОТИ ПЩПРИеМСТВА ЯК ОСНОВА ПРИЙНЯТТЯ СТРАТЕГ1ЧНИХ Р1ШЕНЬ
На крупному промисловому пщприемсга постiйно приймаеться маса стратепчних рiшень. Як наголошуеться в роботах [1, 2], частина ршень не е значущою i характеризуе розгляд рутинних питань. Деяю ж ршення е винятково важливими i безпосередньо впливають на фiнансовi показники роботи пщприемства. Правильнiсть ухвалення рiшення залежить вщ багатьох чинникiв i е творчою та аналiтичною працею [3, 48]. До таких ршень належать, наприклад, питання про фшансування iнвестицiйних проектiв, прийняття у виробничу програму нових видiв продукци, зняття з випуску старо! продукцп тощо.
Первинну iнформацiю для прийняття стратепчних ршень можна одержати iз статистичних збiрникiв i даних фшансовох звггносп [4, 5]. Цi данi видають вихiдну iнформацiю про можливостi пщприемства. До них лопчно вiднести собiвартiсть
виробництва продукцп; рiвень освоення
виробничо! потужностi; технологiчнi параметри виробництва; чисельнють промислово-виробничого й
управлiнського персоналу; прибуток вщ реалiзацii продукци та шш1
Метою статтi е розробка методiв, що пiдвищують ефективнiсть прийняття стратепчних ршень на основi оптимiзацii структури початково'1' шформаци.
Цi показники дуже важливь 1х знан-ня е необхщною, але не достатньою умовою прийняття стратегiчних рiшень.
Iнформацiя для менеджерiв пiдприемства, як правило, мае неповний характер i зумовлюе т параметри, якi необхiдно знайти для прийняття ефективних i обгрунтованих стратепчних ршень. Залежно вiд ступеня початково'1 шформаци i вiд невiдомих параметрiв, прийнятих менеджером до аналiзу, виршуваш задачi можна роздiлити на декшька груп. Укрупнену класифiкацiю управлiнських ршень за рiвнем визначення наведено на рис. 1.
Схвалюванi управлiнськi ршення
%
о
и
к со К SP К и ч К
S S
К о
ч с
CÖ
S
00
2
о
К 2
CÖ ш
ч
CÖ
со CÖ
О s
И &
н о
<и к
К
СП
и
S к
К СО
и к
о &
о к S
и <и к
00 (в
Рис. 1. Види стратег1чнихршень зар1внем визначення, як1 приймаються на тдприемств1
) Кучер В'ячеслав Анатолшович - кандидат економ1чних наук, доцент. Нацюнальний техшчний ушверситет, Донецьк.
ISSN 1562-109X
Залежно вщ того, наскшьки достовiрна вхщна iнформацiя, ухвалюванi рiшення можуть розрiзнятися за ступенем ризику, подальшо'1' ефективносп i можливо'1' помилки. Якщо шформащя повнiстю достовiрна i правильно тлумачить ризик, iмовiрнiсть допущення управлшсько'1' помилки мЫмальна. Якщо ж iнформацiя недостовiрна, то ухвалюванi стратегiчнi обгрунтованi i можуть небажанi помилки. Iнформацiя, яка мае неповний характер, як правило, зумовлюе тi параметри стану пщприемства, якi необхiдно визначити на основi аналгшчно'1' обробки даних. Залежно вщ кiлькостi невiдомих параметрiв i вщ 1'х структури можна прогнозувати ймовiрнiсть надiйностi ухвалюваних рiшень [6, 53].
Надалi для вирiшення поставлено'!'
ршення не спричинити
задачi про
схвалюваних
дотримуватися
ухвалюване
здшснюеться
оцiнку ефективностi рiшень будемо
таких понять. Якщо стратепчне рiшення на основi послiдовного
первинного аналiзу даних, то таку задачу називатимемо прямою. Якщо в постановщ прямо'1' задачi не визначений будь-який з параметрiв даних i для його визначення
використовуеться деяка додаткова iнформацiя про роботу пщприемства або його зв'язок iз зовшшшм середовищем, то такi задачi називатимемо зворотними.
Бiльшiсть усiх процеав прийняття стратегiчних рiшень на промисловому пщприемсга треба розглядати як ютотш, складовi яких включають елементи аналогичного дослiдження. У багатьох випадках обмеженням при цьому е неповна або недостовiрна початкова iнформацiя, яка використовуеться при розробщ но-
вих або коригуванш iснуючих рiшень. Цим визначаеться все бшьша увага, яка придшяеться аналiзу цих процесiв. Основу комплексного дослщження процесу прийняття стратегiчного ршення становить системний аналiз, який е результатом штеграци фундаментальних наук: юбернетики i теори складних систем [7]. Використовуючи методи економiко-мате-матичного моделювання процесу обробки даних з метою прийняття оптимального стратепчного рiшення, послiдовнiсть прийняття стратегiчного ршення можна подати у виглядi схеми (рис. 2).
Прийняття стратепчного ршення
Структурна модель
Фактори зовшшнього оточення
Показники роботи пщприемства
Фактори внутршнього оточення
Економiчнi
Фiнансовi
_
Економжо-мате-матична модель
"7Г
Технiчнi
Технолопчш
Регресiйна модель
Модель управлiння
Рис. 2. Посл1довн1сть прийняття стратег1чного ршення на основ1 зворотног задач1
Стутнь деталiзацii кожного iз зображених на рис. 2 блоюв може бути рiзним. Вш визначаеться кiлькiсними i якiсними параметрами вхщно'! i вихщно'1 шформаци i безпосередньо впливае на ефективнють схвалюваного рiшення.
Аналiз вае'1 подано'1 на схемi сукупностi даних вщносно схвалюваного стратегiчного рiшення з урахуванням обмежень, що накладаються умовами конкретного виробництва
технолопчного обладнання i виробничо'1 потужностi пiдприемства, е надто складною задачею навпъ при використаннi спещального програмного забезпечення. Ця складнiсть
визначаеться не можливостями ЕОМ, а трудомютким описом кожного блоку при його детальнш обробщ. Як правило, в такш деталiзацii математичного опису вах блокiв немае необхiдностi. Задача узгодження допустимих вщхилень -завдання вхщно'! шформацп, точнiсть математичного опису окремих блоюв з необхiдною надiйнiстю одержання вихщно'1 шформацп мае надто об'емний характер i мае розв'язуватися окремо для кожно'1 виробничо'1 ситуацп. На основi шформацп, яка аналiзуеться, важливою е задача використання ще'1 ушфшацп опису процесу прийняття стратегiчного ршення на основi певного узагальненого рiвняння [8]. У цьому випадку стае необхщною розробка про-цедури алгорш^зацп вае'1 сукупностi рiвнянь, яка ютотно спростить процес розв'язання поставлено'! задачь Сукупнiсть рiвнянь, що описують взаемозв'язок економiчних, фiнансових, соцiальних, технiчних i технологiчних чинникiв, спiльно з системою допустимих обмежень i визначають економшо-математичну модель задачi. Кiлькiсна оцiнка даних чинниюв, 1'х взаемозв'язок i вплив одних показнимв
на iншi визначають структуру промислового пщприемства. Знаючи структуру, тобто питому вагу кожного з показниюв, керiвник може визначити релевантш чинники. Далi чинники групуються на кероваш i некерованi, i керiвник за ступенем керованостi чинникiв i ïx питомою вагою в загальнш структурi аналiзованиx показникiв ухвалюе стратепчне рГшення. У багатьох випадках розв'язання зворотно'' задачi е единою можливютю одержання iнформацГï про дослiджуване стратепчне ршення.
ЗгГдно з розробленою методикою розв'язання зворотно' задачi прийняття стратепчного ршення передбачаеться, що рiшення вже ухвалене i розглядаються рГзнГ сценарГ' його розвитку. Далi на основГ методiв експертно'' оцГнки визначаеться ймовГрнють настання кожного з сценарГ'в i оцшюеться економiчний ефект (або втрати) у результат прояву всГх видГв сценарiю, за кожним Гз них складаються оптимютичш i песимГстичнГ ощнки. Таким чином, задача розв'язуеться з кшця. ПГсля цього передбачаеться розгляд шшого альтернативного стратегГчного рГшення i знову розглядаються всГ сценарГ' його наслщюв. При цьому звичайнГ труднощГ розв'язання задач економГчно'' статистики, пов'язаш з нестацГонарнГстю, не-лшшнютю, багатовимГрюванГстю, усклад-нюються некоректною математичною постановкою зворотно'' задачГ. Тому первинним етапом аналГзу даних е розробка детально'' класифшаци, ощнки точности збГжностГ рГшення i визначення меж застосування рГзних юнуючих методГв розв'язання зворотних задач. Алгоритм прийняття стратегГчного рГшення на основГ зворотно'' задачГ зображено на рис. 3.
У даний час, незважаючи на велику кшькють публшацш з розробки заходiв тдвищення ефективностi схвалюваних стратегiчних рiшень, залишаеться вщкри-тим i недостатньо опрацьованим ряд питань. Як наголошуеться в ршеннях ряду семiнарiв i наукових конференцш, особливу увагу необхiдно придшити таким напрямам:
1) необхiднiсть конкретизаци наслiдкiв схвалюваних рiшень;
2) розробка единого штегрального критерiю оцiнки ефективносп прийняття стратегiчного рiшення;
Варiанти стратепчних ршень
А
Припущення про прийняття одного з варiантiв рiшень
ЗЕ
Розгляд альтернативних сценарив рiшення даного варiанта
Ж
Визначення вiрогiдностi прояву кожного з сценарив
Ж
Припущення про прийняття наступного альтернативного управлшського рiшення
Кшькюне порiвняння всiх варiантiв управлiнського ршення
41
Аналiтична оцiнка варiантiв
41
Остаточне прийняття стратепчного рiшення
Рис. 3. Алгоритм прийняття управлгнського ршення на основг зворотног задачг
3) продовження подальших дослщ-жень з розробки методiв i алгоршмв багатовимiрюваних рiшень.
У зв'язку з цим необхщне розмежування схвалюваного
стратепчного ршення на двi основнi категори: аналiтичну й обчислювальну. Аналiтична категорiя практично не
пiддаеться кiлькiсному опису i е творчим елементом в робот менеджера пiдприемства. Обчислювальну частину стратепчного ршення можна подати у виглядi строгого математично обгрунтованого пщходу до розв'язання зворотних задач, а також алгоршмв розв'язання багатовимiрюваних
граничних i коефiцieнтних зворотних задач.
Визначення параметрiв структури показникiв пiдприeмства можливе на основi щентифжацй вхщно'1 шформацй або ii дiагностики [9]. Задачею щентифжацй е визначення деяко'1 сукупносп параметрiв на основi експериментально визначено'1 шформацй вiрогiдностi в системi шляхом й порiвняння з економiко-математичною моделлю дослiджуваного стратегiчного рiшення. У статл пiд
експериментальними даними
розумiються такi данi, яю одержанi на основi методiв статистичного
моделювання стратегiчного рiшення. Згiдно iз запропонованою в роботi методикою процес щентифшацй показникiв i визначення 1'х статистично'1 значущостi грунтуеться на введенш i мiшмiзащi штрафно'1 функцй, яка характеризуе вщхилення розрахункових параметрiв структурно'1 моделi вiд експериментальних даних.
Вибiр оптимального за багатьма показниками (як iнодi е такими, що взаемовиключаються) методу ощнки ефективностi стратегiчного рiшення, поданого у виглядi прямо'1 або зворотно'1 задачу е надто складною i, ймовiрно, на сучасному етапi ринкових вщносин недосяжною задачею. Для знаходження оптимального стратепчного рiшення можливi рiзнi способи побудови функцй штрафiв i методи й мiнiмiзацii. Найбiльш рацiональним е використання функцй штрафiв у виглядi балансованих вiдхилень. Одержанi на й основi значення
параметрiв структури пщприемства можна вважати оптимальним.
Важливою ланкою визначення оптимального стратепчного ршення е щентифжащя параметрiв структури пiдприемства, заснована на використанш iдей теорй самоналагоджувальних систем. У даному випадку промислове тдприемство розглядаеться як складна система. На рис. 4 показано структурну схему адаптивно'1 щентифшацй показникiв роботи пщприемства з самоналагоджувальною моделлю. У данш схемi вiдбуваеться аналiз ефективносп стратегiчного рiшення на основi порiвняння вимiряного стану пiдприемства (тобто експериментальних даних, одержаних у результат моделювання) з розрахунковими параметрами i формування функцй штрафу у виглядi вiдхилень. Алгоритм адаптацй самоналагоджувально'1 моделi при цьому забезпечуе закшчення iтерацiйного процесу за iнтегральним критерiем оцiнки рiшення. Таким чином, процес прийняття складного
стратегiчного рiшення на промисловому пщприемсга може включати багато етатв i грунтуеться на базi системно-структурного аналiзу i теорй самоналагоджувальних систем. Дане положення дозволяе одержати оптимальнi ощнки параметрiв нелiнiйних
багатовимiрюваних зв'язкiв як усередиш самого пiдприемства, так i зв'язкiв iз зовнiшнiм середовищем i здiйснювати управлiння i контроль за реалiзацiею стратегiчного рiшення.
Рис. 4. Структурна модель гдентифгкацИ' системи з самоналагоджувальною моделлю
Серед найважливших умов, що впливають на прийняття стратепчного pi-шення, можна видшити декiлька основних.
1. Точнi початковi данi мають сприяти ухваленню правильних страте-гiчних piшень. Ця умова потребуе вщ-сутностi методичних погршностей алгоритму визначення структури чинниюв, що впливають на piшення. Застосовуючи на пpактицi такого роду критери, необхiдно виключити можливiсть застосування для розв'язання зворотних задач економжо-матема-тичного апарату, заснованого на наближених аналггичних i чисельних методах. А якщо врахувати принципову неможливiсть одержання
експериментальних даних без помилок, то даний критерш можна розглядати лише гшотетично. Тому розв'язання задачi оцiнки ефективностi стpатегiчного piшення мае бути узгодженим iз погpiшнiстю завдання вхщних даних. Наприклад, погpiшностi щодо вiдхилень можуть служити обмеженнями економжо-математично!' моделi i тим самим допомагати одержанню певно'1 ме-тодично'1 погршносп алгоритму, узгод-жено'1 з погршнютю завдання вхщно'1' бази даних. Це дозволяе одержати ютотно кpащi результати оцшки стpатегiчного piшення. На основi вищевикладеного можна констатувати, що помилка розв'язання поставлено'1' задачу включаючи методичну помилку, мае бути узгоджена з помилкою вхiдних теоретичних даних. Критерш даного формулювання потребуе в щеальному випадку лiнiйного зв'язку мiж помилками вхiдних i вихщних даних, якi ожеpжанi
пiсля прийняття стратепчного ршення. Проте для багатьох методiв ршення така або близька до не'1' залежнють pеалiзуеться тшьки в заданому iнтеpвалi обмежень вхщних даних.
2. Погршнють експериментальних даних, тобто даних, одержаних на осно-вi статистичного моделювання процесу прийняття ршення, не повинна позначатися на характеристиках методу розв'язання зворотних задач. Ця вимога е одшею з основних i потребуе точно'1' оцшки початкових даних про стан пщприемства, можливосп ïx згладжування. Ураховуючи важливють дано'1' умови для одержання практичного розв'язання зворотних задач, на стади дослщження слiд визначити кpитеpiï оцшки його якосп за дослiджуваним показником.
3. Вимога точносп методу при малих часових штервалах прийняття piшення при дослщженш зворотних задач також належить до найбшьш значущих. Так само, як i у попередньому випадку, оцшка достовipностi алгоритму за даним кpитеpiем, тобто визначення довipчого штервалу, мае передбачатися на стадiï дослщження його характеристик.
4. Одним iз визначальних критерпв, що впливають на прийняття стpатегiчного piшення, е можливiсть одержання розв'язання складних нелiнiйниx, багатовимipюваниx зворотних задач на основi сучасних обчислювальних програм (наприклад, SPSS, Statistica Neural Networks та шших). Таким кpитеpiем можна вважати простоту алгоршмзацп на
основi програм статистичного моделювання [10]. Метод мае бути зручним настшьки, щоб не обмежувати дослщника в комп'ютернш програмi, що використовуеться.
На рис. 5 показано структурно-ло-гiчну схему, яка дозволяе на стадй розробки економжо-математично!' моделi планованого стратегiчного рiшення i методу 11 розв'язання вiдповiсти на щ питання.
Встановити повну вiдповiднiсть рiзних методiв розв'язання зворотних задач зазначеним крш^ям у процесi прийняття стратепчного ршення можна тiльки практичним шляхом, тобто тсля результатiв, якi будуть одержат тсля
реалiзацii рiшення. Задачу якi постають перед керiвником пщприемства на стадй дiагностики дослiджуваного
стратепчного ршення, можна умовно роздiлити на двi групи. До першо!' належить задача встановлення адекватносп економiко-математичноi моделi дослiджуваному стратегiчному ршенню, до друго!' - оцiнка надшносп вибраного методу рiшення за зазначеними ознаками.
Таким чином, тсля складання економiко-математичноi моделi процесу прийняття стратепчного ршення розв'язуеться задача встановлення й адекватностi, що е остаточним етапом моделювання.
Рис. 5. Структурно-логгчна схема оцгнки якостг економгко-математичног моделг прийняття стратег1чного ршення I методу розв'язання зворотних задач
Висновки
1. Процес прийняття важливого стратепчного ршення на промисловому пщприемсга пов'язаний iз високим рiвнем вщповщальносп. Вш умовно може бути роздшений на двi частини: шформацшну та аналiтичну.
2. При складант iнформацiйноi частини стратегiчного рiшення важливо видшити релевантнi параметри i визначити рiвень 1'х значущостi.
3. Процесу прийняття стратепчного ршення мае передувати процес багатоварiантного моделювання рiзних сценарйв розвитку рiшення.
4. Процес вибору i прийняття "точних стратегiчних ршень" мае бути заснований на дiагностицi поставленоi задачi. Дана задача мае розв'язуватися з урахуванням конкретизацй критерйв оцiнки точностi економiко-математичноi моделi за умови дотримання заданого рiвня достовiрностi.
Л1тература
1. Швец И.Б., Буряк В В. Оценка эффективности информационных систем управления в управлении
информационными ресурсами // Наук. пр. Донецького нац. техн. ун-ту. Сер.: Економiчна. -
Вип. 97. - Донецьк: ДонНТУ, 2005. -С. 11-20.
2. Акофф Р. Планирование будущего корпорации: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1985. - 328 с.
3. Херман-Пиллат К. Социальная рыночная экономика как форма цивилизации // Вопр. экономики. - 1999. -№12. - С. 48-53.
4. Минцберг Г., Альстренд Б., Лэмпэл Дж. Школы стратегий. - СПб.: Питер, 2000. - 336 с.
5. Глущенко В.В., Глущенко И.И. Исследование систем управления: социологические, экономические, прогнозные, плановые, экспериментальные исследования. -Железнодорожный (Моск. обл.): НПЦ "Крылья", 2000. - 416 с.
6. Олсон М. Рассредоточение власти и общество в переходный период // Экономика и математические методы. -1995. - Т. 31. - Вып. 4. - С. 53-81.
7. Петров А.А. Экономика. Модели. Вычислительный эксперимент. - М.: Наука, 1996. - 252 с.
8. Трухаев Р.И. Методы исследования процессов принятия решений в условиях неопределенности. -Л.: ВМОЛУА, 1972. - 438 с.
9. Вунш Г. Теория систем. - М.: Сов. радио, 1978. - 288 с.
10. Лотов А.В., Бушенков В.А. и др. Компьютер и поиск компромисса: Метод достижения целей. - М.: Наука, 1997. -239 с.
