CC BY
123І ПЕДАГОГІКА І та медико-біологічні
проблеми фізичного
виховання і спорту
Визначення показників фізичного здоров’я студентів за
і • ••
характеристиками фізичної працездатності, аеробної та
^ •• ___ _____ _______• ••
анаеробної продуктивності їх организму
Серорез Т.Б.
Донецький національний технічний університет
Анотації:
Мета: визначення та оцінка рівня фізичного здоров'я студентів за характеристиками фізичної працездатності, аеробної та анаеробної продуктивності їх організму. Завдання даного дослідження полягало у вивчені впливу бігових тренувань аеробного й анаеробного спрямування на фізичну працездатність, аеробну й анаеробну продуктивність організму студентів. Матеріал: у дослідженнях взяли участь 413 студентів (юнаки) віком
21 - 23 роки. Досліджувалася ефективність впливу занять з використанням бігових навантажень аеробної та анаеробної спрямованості на фізичне здоров'я студентів. Результати: встановлено, що рівень фізичного здоров'я студентів за шкалою Г.Л. Апанасенка неухильно погіршується. Зниження спостерігається до безпечного рівня у 22 роки
і далі ще нижче безпечного рівня у 23 роки. Рівень анаеробної продуктивності організму студентів у 21,
22 і 23 роки суттєво не відрізняється і знаходиться нижче середнього значення. Висновки: підтверджено, що аеробні та анаеробні можливості організму студентів не відповідають належному рівню і потребують корекції. Встановлено, що така корекція буде найбільш ефективною за умов розробки і впровадження оздоровчих технологій. Технології базуються на використанні у поза-аудиторних заняттях бігових вправ.
Ключові слова: аеробна, продуктивність, фізичне здоров’я, бігові тренування, анаеробна.
Серорез Т.Б. Определение показателей физического здоровья студентов по характеристикам физической работоспособности, аэробной и анаэробной продуктивности их организма. Цель: определение и оценка уровня физического здоровья студентов по характеристикам физической работоспособности, аэробной и анаэробной производительности их организма. Задача данного исследования состояла в изучении влияния беговых тренировок аэробной и анаэробной направленности на физическую работоспособность, аэробную и анаэробную производительность организма студентов. Материал: в исследованиях приняли участие 413 студентов (юноши ) в возрасте 21
- 23 года. Исследовалась эффективность влияния занятий с использованием беговых нагрузок аэробной и анаэробной направленности на физическое здоровье студентов. Результаты: установлено, что уровень физического здоровья студентов по шкале Г.Л. Апанасенко неуклонно ухудшается. Снижение наблюдается до безопасного уровня в 22 года и далее еще ниже безопасного уровня в 23 года. Уровень анаэробной производительности организма студентов в 21, 22 и 23 года существенно не отличается и находится на уровне ниже среднего значения. Выводы: подтверждено, что аэробные и анаэробные возможности организма студентов не соответствуют должному уровню и требуют коррекции. Установлено, что такая коррекция будет наиболее эффективной при условии разработки и внедрения оздоровительных технологий. Технологии базируются на использовании в внеаудиторных занятиях беговых упражнений.
аэробная, производительность, физическое здоровье, беговые тренировки, анаэробная.
Serorez T.B. The indicators of the physical health of students on the characteristics of the physical fitness, aerobic and anaerobic productivity of their body. Purpose: identification and assessment of physical health of students on physical performance characteristics, aerobic and anaerobic performance of their body. The objective of this study was to investigate the influence of crosscountry training aerobic and anaerobic focus on physical performance, aerobic and anaerobic organism performance of students. Material: The study
involved 413 students (boys ) aged 21
- 23 years. Efficiency of impact studies using cross-country loads of aerobic and anaerobic focus on the physical health of students. Results: It was found that the level of physical health of students on a scale of G.L. Apanasenko steadily deteriorating. Decrease is observed to a safe level in 22 years and further still below the safe level for
23 years. Anaerobic performance level of students in the body 21, 22 and 23 do not differ significantly and is below the average. Conclusions: confirmed that aerobic and anaerobic capacity of the organism students do not meet the proper level and require correction. Found that such a correction would be the most effective subject to the development and implementation of health technologies. Technology based on the use of extracurricular activities running exercises.
aerobic, performance, physical health, cross training, anaerobic.
Вступ.
Визначальними показниками фізичного здоров’я людини є фізична працездатність, аеробна та анаеробна (лактатна) продуктивність організму.
Вивчення динаміки рівня аеробної продуктивності (РАП) організму студентів з 21 до 23 років засвідчило, що за критеріями Я.П. Пярната [14] у 21-річних осіб він у середньому відповідає „посередньому”, а в 22 і 23 роки знижується до рівня, який „нижче посереднього”. Встановлено, що рівень фізичного здоров’я за шкалою Г.Л. Апанасенка [3] у студентів-чоловіків з 21 до 23 років неухильно погіршується, знижуючись до „безпечного” рівня у 22 роки і опускаючись нижче „безпечного” рівня у 23 роки. Рівень анаеробної продуктивності організму чоловіків у 21, 22 і 23 роки суттєво не відрізняється і знаходиться нижче середнього значення, яке за даними А. Shбgy, G. ЗДегеЬеіїп [21] становить 38,1 кгмхв-1кг-1.
© Серорез Т.Б., 2014 doi: 10.5281/zenodo.10129
Разом з тим, існують досить суперечливі відомості щодо аеробних та анаеробних можливостей організму осіб першого зрілого віку, були проведені дослідження, що дозволили простежити динаміку показників, які характеризують фізичну працездатність, аеробну та анаеробну (лактатну) продуктивність студентів-чо-ловіків 21, 22 і 23 років.
Експериментально-дослідницька робота проводилася на базі ДЗ „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”. Усього у дослідженнях взяли участь 413 студентів-чоловіків віком 21 - 23 роки та 17 спортивних педагогів і лікарів.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета дослідження - полягала у визначенні та оцінці рівня фізичного здоров’я чоловіків першого зрілого віку 21-23 років.
Завданнями дослідження полягало у вивчені впливу бігових тренувань аеробного й анаеробного спрямування на фізичну працездатність, аеробну й анаеробну (лактатну) продуктивність організму студентів
Э 2014
и
вузу віком 21-23 роки.
Методи дослідження. Нами досліджувалася ефективність впливу занять з використанням бігових навантажень аеробної та анаеробної спрямованості на фізичне здоров’ я студентів-чоловіків першого зрілого віку (21 - 23 роки). Виявлено методики та характеристики, які найбільш доцільно використовувати в процесі вивчення фізичного стану студентів університетів.
Для вивчення фізичної працездатності визначалися абсолютні та відносні показники PWC170. Дослідження аеробної продуктивності здійснювалося за абсолютними і відносними показниками максимального споживання кисню (УО2 ). Оцінку аеробної
продуктивності здійснювали за критеріями Я.П. Пяр-ната [14].
Результати дослідження.
Визначальними показниками фізичного здоров’я людини є фізична працездатність, аеробна та анаеробна (лактатна) продуктивність організму. З огляду на те, що існують досить суперечливі відомості щодо аеробних та анаеробних можливостей організму осіб першого зрілого віку, були проведені дослідження, що дозволили простежити динаміку показників, які характеризують фізичну працездатність, аеробну та анаеробну (лактатну) продуктивність студентів-чоло-віків 21, 22 і 23 років.
Порівняльний аналіз фізичної працездатності й аеробної продуктивності організму дає підстави стверджувати, що як абсолютні, так і відносні показники PWC170 і тах в період з 21 до 23 років не зазнають суттєвих змін.
Однак, слід відзначити, що динаміка рівня аеробної продуктивності, яку оцінюють за відносною величиною VO2 тах, засвідчує його зниження в 22 роки порівняно із середнім значенням цього показника, який був зареєстрований у 21-річних чоловіків. Так у 21 рік РАП відповідає „посередньому”, а у 22 роки - „нижче посереднього”, утримуючись таким і в 23 роки.
Відмічено, що серед усіх досліджуваних осіб у жодній віковій групі не виявлено таких, що мають „відмінний” РАП. Причому, з 21 до 23 років зменшується число тих, у кого РАП відповідає „доброму” і „посередньому”, а число осіб з РАП „нижче посереднього” зросло. При цьому практично незмінною залишається кількість осіб з „низьким” РАП.
Межею переходу від стану здоров’я до стану пе-редхвороби є той рівень, який не може компенсувати виникаючі в організмі під впливом негативних факторів функціональні і біохімічні зрушення.
„Безпечний” („критичний”) рівень здоров’я визначається за відносною величиною VO2 тах і становить для чоловіків 42 млхв-1кг-1. Якщо брати до уваги дану величину, то за результатами наших досліджень у чоловіків у 21 рік середній показник її дещо перевищує „безпечний” рівень, у 22 роки майже відповідає „безпечному” рівню, а в 23 роки знаходиться нижче цього рівня.
Враховуючи те, що критерії оцінки анаеробної продуктивності організму відсутні, нами здійснюва-
лася вікова порівняльна характеристика анаеробної (лактатної) продуктивності студентів 21, 22 і 23 років. Крім того, анаеробна (лактатна) продуктивність досліджуваних характеризувалася шляхом порівняння величини МКЗМР за 1 хв кожного досліджуваного із середнім значенням, яке за даними А. Shбgy G. ^егеЬеіїп [21] відповідає 38,1 кгмхв-1кг-1 для осіб досліджуваного віку.
Аналізуючи результати проведених досліджень, встановили наступне. Загальновідомо, що одним із найголовніших завдань фізичного виховання у період навчання у вищому навчальному закладі є зміцнення здоров’я студентів, а також подальше забезпечення здійснення ефективного процесу формування у них стійкої мотивації до постійних занять фізичною культурою [6].
Молодь, яка вступає до вищого навчального закладу, потрапляє під вплив незвичних соціальних факторів, пов’язаних з необхідністю творчого засвоєння великого обсягу інформації, зумовлених необхідністю формування певних професійних умінь та навичок, а також з незвичними побутовими умовами студентського життя. Відчуття дискомфорту виникає насамперед у студентів молодших курсів. Такий феномен умовно можна назвати „непристосованістю молоді до навчання у вищому навчальному закладі” і пов’язаний він з наступними причинами [15]: відмінностями методів і організації навчання у ВНЗ, що відрізняються від шкільних і потребують значного підвищення самостійності в засвоєнні учбового матеріалу; відсутністю добре налагоджених міжособистих відносин, тобто групового контакту, що характерно для нового колективу на стадії формування; руйнуванням старого життєвого стереотипу, що склався за роки навчання в школі, та формуванням нового, „вузівського”; з новими турботами при вступі до ВНЗ, що пов’язані з проживанням у гуртожитку, відірваністю від батьків, а саме, самообслуговуванням, самостійним веденням бюджету, плануванням і організацією свого учбового та вільного часу тощо.
Для подолання такого „вузівського” дискомфорту від молодої людини вимагаються значні витрати фізичних та психічних сил. Компенсувати витрати цих сил покликані заняття фізичною культурою, які повинні стати складовою підготовки студентів до майбутньої професійної діяльності.
На необхідність зміцнення здоров’я студентської молоді вказує і той факт, що випускники середніх закладів освіти недостатньо фізично і функціонально підготовлені до виконання вимог навчальних програм ВНЗ з фізичного виховання [12]. Під час навчання у ВНЗ також спостерігається тенденція до погіршення показників стану здоров’я молодих людей. Встановлено, що у 37% студентів відзначаються відхилення у стані здоров’я, більше 20% з яких знаходяться під диспансерним наглядом [11], при цьому постійно зростає кількість спеціальних медичних груп - від 5,36% на першому курсі до 14,46% на четвертому [10].
За визначенням Всесвітньої організації охорони
І ПЕДАГОГІКА I
та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту
здоров’я поняття „здоров’я” визначається як стан повного комфорту - фізичного, психічного і соціального, а не лише відсутність хвороб чи фізичних вад. З огляду на вищевикладене фізичне здоров’я потрібно розглядати, як потенційні можливості, резерв, що визначає напрям змін у стані здоров’я, а не лише як стан функцій організму. Отже, здоров’я можна оцінювати не лише якісно, але й кількісно.
З огляду на те, що фізичне здоров’я обумовлене рівнем аеробної та анаеробної продуктивності організму, дослідження фізичного здоров’я здійснювалося шляхом визначення показників, які характеризують аеробні та анаеробні (лактатні) можливості організму.
Основним показником аеробної продуктивності, як відомо, виступає величина максимального споживання кисню (VO. ). Як відомо, визначити VO.
v 2 max7 ’ 2 max
можна за допомогою прямих і непрямих методів.
Головним принципом для визначення V02 max прямим методом є виконання навантаження тривалістю не менше двох хвилин, інтенсивність якого дорівнює індивідуальній „критичній потужності” (до відмови). Саме такі навантаження викликають максимальну мобілізацію системи забезпечення киснем працюючих м’язів. „Критичної потужності” досліджуваний досягає, як правило, у процесі безперервної роботи або серії дискретних (переривчастих) навантажень зростаючої потужності. Фізичні навантаження можуть бути різними - робота на велоергометрі або на тредмілі (тредбані), сходження на сходинку, виконання специфічних фізичних вправ - біг, плавання, веслування тощо. При цьому необхідно враховувати, що величина VO. залежить від об’єму м’язової маси,
2 max J
яка задіяна в роботі при проведенні досліджень. Так, якщо робота на велоергометрі виконується руками, то величина V02 max буде дещо нижчою, ніж при роботі ногами, а при роботі на тредмілі більшою, ніж при роботі на велоергометрі. Це слід враховувати при динамічних спостереженнях за одними і тими ж досліджуваними або при порівнянні величини V02 max у різних осіб. Співставляти можна лише величини, отримані за допомогою однієї методики.
Однією з методичних проблем при визначенні V02 max є надійність досягнення досліджуваним його індивідуального максимального рівня споживання кисню, що вимагає максимальної мобілізації функціональних можливостей організму. Тому вагомим фактором при визначені V02 max прямим методом є достатня мотивація досліджуваних до виконання виснажливих м’язових навантажень. Відмова від продовження фізичної роботи не завжди свідчить про виконання досліджуваним навантаження „критичної потужності”. Навіть в умовах достатньої мотивації феномен „критичної потужності” при лабораторних дослідженнях зустрічається досить рідко - у спортсменів приблизно в 50% випадків, а у нетренованих осіб значно рідше [4]. Абсолютним критерієм досягнення досліджуваним споживання кисню на рівні VO. вважається
2 max
феномен „вирівнювання” (leeving off), тобто втрати залежності споживання кисню від потужності робо-
ти. Даний феномен свідчить про повне використання резервів мобілізації системи транспорту та утилізації кисню, тобто про граничну фізичну напругу досліджуваного.
Спираючись на рекомендації провідних фахівців, встановили, що процес прямого визначення VО2 тах передбачає виконання досліджуваним безперервного, ступінчасто зростаючого за потужністю навантаження на велоергометрі або на тредмілі. При цьому тривалість на кожному ступені потужності становить від
2 до 5 хв. Можна також застосовувати серію дискретних навантажень. Тоді тривалість роботи на кожному рівні потужності повинна становити не менше 5-6 хв, а інтервали відпочинку між ними мають бути такими, щоб відбулося достатнє відновлення після попереднього навантаження. Як відомо, процедура визначення VО2 тах досить тривала й виснажлива. Крім того, у досліджуваних виникає локальна втома м’язів нижніх кінцівок, що змушує іноді припиняти роботу або знижувати її інтенсивність.
Процедура прямого визначення VО2 тах є також у певній мірі небезпечною. Аналізуючи матеріали 170000 тестів, Р. Rochmis та Н. ВІоскЬит [20] установили, що число смертельних випадків під час тестування може досягти в середньому 0,01% від числа проведених досліджень.
Отже, незважаючи на високу валідність, прямим методам визначення УО2 тах властиві й певні недоліки. Один з них полягає в тому, що точність визначення рівня УО2 тах суттєво залежить від мотивації досліджуваного виконувати роботу „до відмови”. Не завжди відмова від продовження тестування свідчить про повне виснаження резервів працездатності організму, а в багатьох випадках пов’язана з виникненням локальної втоми рухового апарату. Другим недоліком є виснажливий характер процедури. Третій полягає у відсутності гарантії безпеки для здоров’я досліджуваного.
Враховуючи вищевикладене встановили, що при скрінінгових обстеженнях доцільно застосовувати непрямі методи визначення УО2 тах. Вони засновані на тому, що між величиною споживання кисню і ЧСС до певного рівня потужності роботи існує лінійна залежність. Такий характер зв’язку дозволяє знаходити залежність між ними вже при наявності двох точок у системі прямолінійних координат, де рівень споживання кисню відкладається на осі абсцис, а ЧСС на осі ординат. Ці точки знаходять виміром ЧСС на двох рівнях фізичного навантаження після виникнення „стійкого стану”. Тому тривалість першого і другого навантаження повинна становити не менше 5 хв, а ЧСС вимірюватися на останній хвилині роботи. УО2 тах визначається шляхом лінійної екстраполяції, отриманої між двома точками прямої лінії до значення максимального пульсу (ЧСС ), який розраховується за формулою: ЧСС тах = 220 - Т, де Т - вік у роках.
Інший методичний прийом непрямого визначення УО2 тах базується на наявності високого кореляційного зв’язку між величинами УО2 тах і фізичної працездатності (PWC 170).
Э 2014
и
Загальновідомо, що PWC 170 - це потужність м’язової роботи при ЧСС, яка відповідає 170 удхв-1. ЧСС в 170 удхв-1 характеризує собою початок зони оптимального функціонування кардіореспіраторної системи при фізичному навантаженні. Крім того, між потужністю роботи і ЧСС існує лінійна залежність [8].
Таким чином, можна стверджувати, що ЧСС в 170 удхв-1 вибрана для визначення PWC 170 на тій підставі, що з фізіологічної точки зору вона характеризує початок оптимальної зони функціонування кардіо-рес-піраторної системи, а з методичної - початок чіткої нелінійної залежності від потужності м’язової роботи на кривій ЧСС.
Рівень аеробної продуктивності організму залежить від віку і статі. Тому встановили, що оцінювати індивідуальні показники УО2 тах слід з урахуванням цих факторів. Разом з тим, існує тісна залежність абсолютних показників УО від маси тіла. Для того,
2 тах
щоб виключити вплив маси тіла при оцінці аеробної продуктивності, зазвичай використовують не абсолютні, а відносні показники УО2 тах в млхв-1кг-1. Але загальноприйнятих оціночних критеріїв аеробної продуктивності організму за відносним показником УО2 тах не існує. Однією з причин вказаних розбіжностей є недостатня стандартизація методики визначення УО2 тах, що пов’язано з обстеженням неоднорідних за способом життя контингентів населення. Виявили, що опубліковані різними авторами дані з цієї проблематики [11,12,16,17] дещо різняться.
Встановили, що в залежності від величини даного показника виділяють 4-6 рівнів максимального споживання кисню і позначають їх як рівні аеробної продуктивності.
Виявили, що критерії оцінки УО2 тах Я.П. Пярната [14] близькі до критеріїв В.Л. Карпмана [8], але охоплюють молодші вікові групи, починаючи з 10-11 років, тому їх доцільно використовувати для дослідження та оцінки аеробної продуктивності організму молоді.
З огляду на це на основі зробленого порівняльного аналізу у нашому дослідженні для оцінки аеробної продуктивності студентів 21-23 років за показниками УО2 тах відн було обрано критерії Я.П. Пярната [14].
Виявлено, що в умовах навчання у вищих навчальних закладах існує потреба корекції РФС і, зокрема, аеробної та анаеробної (лактатної) продуктивності організму молоді. Встановили, що результати деяких досліджень виявили тенденцію до зниження рівня останніх одночасно з підвищенням віку, особливо це стосується осіб чоловічої статі, старших 19 років [7,9].
Результати наших досліджень також підтверджують дані спеціальної літератури про недостатній рівень фізичного здоров’я студентів чоловічої статі віком 21-23 роки. Так, відносна величина У02 тах, яка кількісно відображає рівень здоров’я, у чоловіків 21 і 22 років знаходиться на межі „безпечного рівня” здоров’я, а в 23 роки стає нижче „безпечного рівня”.
Наведені факти свідчать про те, що у вищих на-
вчальних закладах нераціонально використовуються всі можливості фізичного виховання у вирішенні задач підготовки студентів до трудової діяльності. Тому, з одного боку, потребують подальшої розробки та вдосконалення відповідні методики організації та проведення занять з фізичного виховання у позааудиторний час, а з іншого боку - існує необхідність наукового обґрунтування нових шляхів підвищення якості процесу фізичного виховання в рамках аудиторних занять [2,18].
Так виявлено, що слабкою ланкою процесу навчання у ВНЗ є програмно-методичне забезпечення викладання фізичного виховання. Існуючі програми
з фізичного виховання не вирішують завдання поліпшення фізичного здоров’я студентів, а також підвищення загальної працездатності [1,5,19]. Це порушує основний принцип функціонування системи фізичного виховання у вищій школі - принцип оздоровчої спрямованості. На нашу думку, погіршення стану здоров’я студентів пов’язано з проведенням занять з фізичного виховання у більшості ВНЗ тільки на перших трьох курсах замість п’яти та із загальним скороченням навчального навантаження з фізичного виховання. Матеріали проведених нами досліджень вказують на те, що протягом 28 тижнів занять за рекомендаціями державної навчальної Програми, які традиційно використовуються у вищих навчальних закладах України, не відбулося вірогідних змін показників фізичної працездатності, аеробної й анаеробної лактатної продуктивності організму, а також параметрів рухових якостей студентів.
Зазначене вище диктує необхідність використання на практиці та перевірки ефективності розроблених в процесі досліджень програм (І-УІІ) позааудиторних занять легкою атлетикою, які базуються на використанні бігових навантажень з різними режимами роботи організму. Згідно із задумом дослідження зазначені програми мають лягти в основу створення універсальних оздоровчих технологій, які можна використовувати у будь-якому ВНЗ за умов дотримання відповідних вимог.
Висновки.
Аналіз результатів досліджень за участю студентів університетів дозволив встановити наступне.
Виявлено методики та характеристики, які найбільш доцільно використовувати в процесі вивчення фізичного стану студентів університетів (підрозділи 2.1 - 2.3). Вивчення динаміки рівня аеробної продуктивності (РАП) організму студентів з 21 до 23 років засвідчило, що за критеріями Я.П. Пярната у 21-річ-них осіб він у середньому відповідає „посередньому”, а в 22 і 23 роки знижується до рівня, який „нижче посереднього”. Встановлено, що рівень фізичного здоров’я за шкалою Г.Л. Апанасенка у студентів-чо-ловіків з 21 до 23 років неухильно погіршується, знижуючись до „безпечного” рівня у 22 роки і опускаючись нижче „безпечного” рівня у 23 роки. Рівень анаеробної продуктивності організму чоловіків у 21, 22 і 23 роки суттєво не відрізняється і знаходиться
та медико-біологічні проблеми фізичного
виховання і спорту _______________________
нижче середнього значення, яке за даними А. Shбgy, G. ^егеЬеіїп [21] становить 38,1 кгмхв-1кг-1.
Таким чином підтверджено, що аеробні та анаеробні можливості організму студентів-чоловіків першого зрілого віку не відповідають належному рівню, тому вимагають корекції. В процесі досліджень встановили, що така корекція буде найбільш ефективною за умов розробки і впровадження оздоровчих технологій, які базуються на використанні у позаауди-торних заняттях бігових вправ. По-перше, через доступність, простоту й об’єктивність дозування, бігові навантаження можуть служити універсальним засобом ефективного впливу на фізичне здоров’я людини. По-друге, за умов раціонального використання саме бігові вправи можуть забезпечувати необхідний вплив як на аеробні , так і на анаеробні механізми.
На основі експериментальних досліджень та узагальнення передового досвіду фахівців розроблено програми позааудиторних занять (І-УІІ) з використанням бігових вправ, які забезпечують суттєве покращення показників фізичного здоров’я студентів. За задумом дослідження в основу програм І, ІІІ, У покладено бігові вправи, які розвивають аеробні можливос-
ті, а в основу програм ІІ, IV, УІ, УІІ - вправи, що переважно стимулюють розвиток анаеробно-аеробних механізмів. Під час створення програм враховували наступні чинники: методичні принципи фізичного виховання, вікові і статеві особливості та стан здоров’я досліджуваних, функціональну готовність організму до виконання фізичних навантажень, обсяг та інтенсивність бігових навантажень, режим енергозабезпечення бігової роботи, метод тренувань, періодичність занять та ефективність їх впливу на фізичне здоров’я. Особливість запропонованих програм позааудитор-них занять полягає у тому, що об’єм фізичних навантажень визначався для кожного досліджуваного індивідуально з урахуванням функціональної готовності організму до їх виконання. При цьому виключалася можливість передозування фізичної роботи. Виявили, що цілеспрямований вплив на аеробні та анаеробні процеси енергозабезпечення залежить від змісту занять, який визначається методом тренувань, а також інтенсивністю і величиною об’єму виконаної роботи. Розроблені програми були покладені в основу створення універсальних оздоровчих технологій.
І ПЕДАГОГІКА І
Література
1. Агеенко Н. Н. Влияние занятий физической культурой на физическую работоспособность и уровень здоровья трудящихся среднего возраста / Н. Н. Агеенко // Тез. докл. Междунар. науч.-практ. конф. - Минск, 1997. - С. 83-84.
2. Амосов Н. М. Физическая активность и сердце / Н. М. Амосов, Я. А. Бендет. - Киев : Здоровье, 1984. - 232 с.
3. Апанасенко Г. Л. Проблемы управления здоровьем человека / Г. Л. Апанасенко // Наука в олимпийском спорте. - 1999. -Спец. вып.Ш. - С. 56-60.
4. Бекас О. О. Вікова динаміка рівня фізичного стану молоді 13-24 років / О. О. Бекас // Фізична культура, спорт та здоров’я нації.
- Вінниця, 1998. - Ч. 2. - С. 7-9.
5. Дембо А. Г. Современное представление о спортивном сердце / А. Г. Дембо // Тр. Всемир. науч. конгресса „Спорт в современном обществе”. - М., 1974. - С. 282.
6. Евсеев Л. Г. Морфофункциональные предпосылки для развития выносливости к длительным циклическим нагрузкам умеренной интенсивности у детей младшего школьного возраста / Л. Г. Евсеев, А. А. Яковлев // Фізична культура, спорт та здоров’я нації. - К., Вінниця, 1998. - Ч. I. - С. 38-40.
7. Имелик О. И. Зависимость объема циркулирующей крови и количества гемоглобина от вида спортивной деятельности / О. И. Имелик // Актуальные вопросы спортивной медицины и лечебной физкультуры. - Таллин, 1974. - С. 146-150.
8. Карпман В. Л. Сердце и работоспособность спортсмена / В. Л. Карпман, С. В. Хрущев, Ю. А. Борисова. - М. : Физкультура и спорт, 1978. - 120 с.
9. Мищенко В. С. Функциональные возможности спортсменов / В. С. Мищенко. - Киев : Здоровья, 1990. - 200 с.
10. Назарова Е. Н. Основы медицинских знаний и здорового образа жизни / Е. Н. Назарова, Ю.Д. Жилов. - М. : Академия, 2012. -192 с.
11. Пирогова Е. А. Совершенствование физического состояния человека / Е. А. Пирогова. - Киев: Здоров’я, 1989. - 168 с.
12. Платонов В. Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте / В. Н. Платонов. - Киев : Олимп. лит., 1997. - 584 с.
13. Серорез Т. Б. Вплив різних режимів бігових тренувань на якісні параметри рухової діяльності чоловіків 22-24 років / Т. Б. Серорез // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : зб. наук. пр. / за ред. С. С. Єрмакова. - Х., 2008. - № 5. - С. 123-129.
14. Пярнат Я. П. Возрастно-половые стандарты (10-50 лет) аэробной способности человека : дис. ... д-ра мед. наук / Пярнат
References:
1. Ageenko N. N. Vliianie zaniatij fizicheskoj kul ’turoj na fizicheskuiu rabotosposobnost’ i uroven’ zdorov’ia trudiashchikhsia srednego vozrasta [Effect of physical training on physical performance and the level of health of middle-aged workers], Minsk, 1997, pp. 83-84.
2. Amosov N. M., Bendet Ia. A. Fizicheskaia aktivnost’ i serdce [Physical activity and heart], Kiev, Health, 1984, 232 p.
3. Apanasenko G. L. Nauka v olimpijskom sporte [Science in Olympic Sport], 1999, vol.1, pp. 56-60.
4. Bekas O. O. Fizichna kul’tura, sport ta zdorov’ia naciyi [Physical education, sport and health of the nation], 1998, vol.2, pp. 7-9.
5. Dembo A. G. Sovremennoe predstavlenie o sportivnom serdce [Present view of sports heart]. Sport v sovremennom obshchestve [Sport in contemporary society], Moscow, 1974, p. 282.
6. Evseev L. G., Iakovlev A. A. Fizichna kul’tura, sport ta zdorov’ia naciyi [Physical education, sport and health of the nation], 1998, vol.1, pp. 38-40.
7. Imelik O. I. Zavisimost’ ob”ema cirkuliruiushchej krovi i kolichestva gemoglobina ot vida sportivnoj deiatel’nosti [Dependence of circulating blood volume and hemoglobin species from the sports activity]. Aktual’nye voprosy sportivnoj mediciny i lechebnoj fizkultury [Topical issues of sports medicine and physical therapy], Tallinn, 1974, pp. 146-150.
8. Karpman V. L., Khrushchev S. V., Borisova Iu. A. Serdce i rabotosposobnost’ sportsmena [Heart and performance athlete], Moscow, Physical Culture and Sport, 1978, 120 p.
9. Mishchenko V. S. Funkcional’nye vozmozhnosti sportsmenov [Functionality athletes], Kiev, Health, 1990, 200 p.
10. Nazarova E. N., Zhilov Iu.D. Osnovy medicinskikh znanij i zdorovogo obraza zhizni [Fundamentals of medical knowledge and a healthy lifestyle], Moscow, Academy, 2012, 192 p.
11. Pirogova E. A. Sovershenstvovanie fizicheskogo sostoianiia cheloveka [Improving the physical state], Kiev, Health, 1989, 168 p.
12. Platonov V.N. Obshchaia teoriia podgotovki sportsmenov v Olimpijskom sporte [A general theory of preparation of sportsmen in Olympic sport], Kiev, Olympic Literature, 1997, 584 p.
13. Serorez T. B. Pedagogika, psihologia ta mediko-biologicniproblemi fizicnogo vihovanna i sportu [Pedagogics, psychology, medical-biological problems of physical training and sports], 2008, vol.5, pp. 123-129.
14. Piarnat Ia. P. Vozrastno-polovye standarty (10-50 let) aerobnoj sposobnosti cheloveka [Age and sex standards (10-50 years) aerobic capacity of human], Dokt. Diss., TSU, Tartu, 1982, 405 p.
15. Tikhvinskij S. B., Aulik I. V. Opredelenie, metody i ocenka fizicheskoj rabotosposobnosti detej i podrostkov [Definition, methods and
Э 2014 ii
Ян Петрович ; ТГУ - Тарту, 1982. - 405 с.: табл.
15. Тихвинский C. Б. Определение, методы и оценка физической работоспособности детей и подростков / C. Б. Тихвинский, И. В. Aулик // Детская ^ортивная медицина / под ред. C. Б. Тихвинского, C. В. Хрущева. - М., 1980. - C. 171-189.
16. Фурман Ю. М. Вікові особливості рівня фізичного здоров’я молоді 12-24 років і його корекція різними режимами бігових навантажень / Ю. М. Фурман, О. О. Бекас // Вісн. морфології. -2000. - Вип. 6, № 1. - C. 117-118.
17. Фурман Ю. М. Корекція аеробної та анаеробної лактатної продуктивності організму молоді біговими навантаженнями різного режиму : автореф. дис. на здоб. наук. ступеня д-ра біол. наук : спец. 03.00.13 „Фізіологія людини і тварини” / Фурман Юрій Миколайович; Вінницький держ. пед. ун-т ім. Михайла Коцюбинського. - Вінниця, 2002. - 31 с.
18. Шиян Б. М. ^стема експрес-оцінки фізичного стану та диференційовані програми оздоровчого спрямування для студентської молоді / Б. М. Шиян, О. В. Дрозд // Фізична культура, спорт та здоров’я нації. - К. ; Вінниця, 1998. - Ч. І.
- C. 122-125.
19. Bile A. Anaerobic exercise cornponents during the force-velocity test in sickle trait / Bile A., Gallais D., Mercier B. // Int. J. Sports Med. -1996. - Vol. 17. - P. 4254-4258.
20. Rochrnis P. Exercise tests. A survey of procedures, safety and litigation experience in approxirnately 170 000 tests / P. Rochrnis, H. Blackburn // J. Arner. Med. Ass. - 1977. - Vol. 217. - P. 10611066.
21. Shogy A. Minutentest auf dern fanradergorneter zur bestirnrnung der anaeroben capazitat Eur / A. Shogy, G. Cherebetin // J. Appl. Physiol.
- 1974. - Vol. 33. - P. 171-176.
evaluation of physical performance of children and adolescents]. Detskaia cportivnaia medicina [Children sport medicine], Moscow, 1980, pp. 171-189.
16. Furman Iu. M., Bekas O. O. Visnik morfologiyi [Journal of morphology], 2000, vol.6(1), pp. 117-118.
17. Furman Iu. M. Korekciia aerobnoyi ta anaerobnoyi laktatnoyi produktivnosti organizmu molodi bigovimi navantazhenniami riznogo rezhimu [Correction of aerobic and anaerobic lactate performance body young jogging load a different mode], Dokt. Diss., Vinnitsa, 2002, 31 p.
18. Shiian B. M., Drozd O. V. Fizichna kul’tura, sport ta zdorov’ia naciyi [Physical education, sport and health of the nation], 1998, vol.1, pp. 122-125.
19. Bile A., Gallais D., Mercier B. Anaerobic exercise components during the force-velocity test in sickle trait. International Journal of Sports Medicine, 1996, vol.17, pp. 4254-4258.
20. Rochmis P., Blackburn H. Exercise tests. A survey of procedures, safety and litigation experience in approximately 170 000 tests. Journal of the American Medical Association. 1977, vol.217, pp. 1061-1066.
21. Shogy A., Cherebetin G. Minutentest auf dem fanradergometer zur bestimmung der anaeroben capazitat. Journal of Applied Physiology, 1974, vol.33, pp. 171-176.
Информация об авторе:
Серорез Татьяна Борисовна: ORCID: 0000-0001-9578-1345; tanya_serorez@mail.ru; Донецкий национальный технический университет; пр.Богдана Хмельницкого 104а, г.Донецк -15, 83015, Украина.
Цитируйте эту статью как: Cерорез ТБ. Визначення
показників фізичного здоров’я студентів за характеристиками фізичної працездатності, аеробної та анаєробної продуктивності їх организму // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - 2014. - № 9. - C. 54-59. doi:10.5281/zenodo.10129
Электронная версия этой статьи является полной и может быть найдена на сайте: http://www.sportpedagogy.org.ua/htшl/arhive.htшl
Это статья Открытого Доступа распространяется под терминами Creative Cornrnons Attribution License, которая разрешает неограниченное использование, распространение и копирование любыми средствами, обеспечивающими должное цитирование этой оригинальной статьи (http:// creativecoшmons.org/licenses/by/3.0/deed.ru).
Дата поступления в редакцию: 25.03.2014 г.
Опубликовано: 05.04.2014 г.
Information about the author:
Serorez T.B.: ORCID: 0000-0001-9578-1345; tanya_serorez@mail.ru; Donetsk National Technical University; pr.Bogdana Khmelnitsky 104a, Donetsk 15, 83015, Ukraine.
Cite this article as: Serorez T.B. The indicators of the physical health of students on the characteristics of the physical fitness, aerobic and anaerobic productivity of their body. Pedagogics, psychology, medical-biological problems of physical training and sports, 2014, vol.9, pp. 54-59. doi:10.5281/zenodo.10129
The electronic version of this article is the complete one and can be found online at: http://www.sportpedagogy.org.ua/html/arhive-e.html
This is an Open Access article distributed under the terms of the Creative Commons Attribution License, which permits unrestricted use, distribution, and reproduction in any medium, provided the original work is properly cited (http:// creativecommons.org/licenses/by/3.0/deed.en).
Received: 25.03.2014 Published: 05.04.2014
