CC BY
49Забезпечення мотиваційно-цільового компоненту технології формування культури розумової праці студентів на основі ресурсного підходу
Ібрагім Ю.С.
Харківський національний педагогічний університет ім.Г.С.Сковороди
Анотації:
Розроблено технологію забезпечення формування
мотиваційно-цільового компо-
ненту змістовно-процесуального етапу формування культури розумової праці студентів. У експерименті приймали участь 157 осіб. Під час розробки технології враховували ресурсних підхід. Він полягав у систематичному стимулюванні різних аспектів мотиваційної сфери особистості. Теоретично обґрунтована технологія формування мотиваційно-цільового компоненту змістовно-процесуального етапу. Це
забезпечило позитивні зміни у мотиваційній сфері студентів.
Ключові слова:
мотивація, цільовий, компонент, технологія, культура, розумова праця, ресурсний підхід.
Ибрагим Ю.С. Обеспечение мотивационноцелевого компонента технологии формирования культуры умственного труда студентов на основе ресурсного подхода.
Разработана технология обеспечения формирования мотивационно-целевого компонента содержательно-процессуального этапа формирования культуры умственного труда студентов. В эксперименте принимали участие 157 студентов. Во время разработки технологии учитывали ресурсный подход. Он состоял в систематическом стимулировании разных аспектов мотивационной сферы личности. Теоретически обоснована технология формирования мотивационно-целевого компонента содержательно-процессуального этапа. Это обеспечило положительные изменения в мотивационной сфере студентов.
мотивация, целевой, компонент, технология, культура, умственный труд, ресурсный подход.
IbragimY.S. Support of a motivatsionno-target component of technology of formation of culture of brainwork of students on the basis of the resource approach. Technology of providing of forming of motivational having a special purpose component of the rich in content judicial stage of forming of culture of mental work of students is developed. 157 students took part in an experiment. During development technology took into account resource approach. He consisted of systematic stimulation of different aspects of motivational sphere of personality. Technology of forming of motivational having a special purpose component of the rich in content judicial stage is grounded in theory. It provided positive changes in the motivational sphere of students.
motivation, having a special purpose, component, technology, culture, mental work, resource approach.
Вступ.
Одним із найважливіших завдань освіти сьогодні стає створення сприятливих умов для інтелектуального розвитку суб’єктів навчального процесу, орієнтованого на оволодіння засобами самостійного отримання знань, формування вмінь і навичок навчальної праці. У зв’язку з цим значна увага приділяється формуванню загальної культури сучасного студента, ядро якої складає культура розумової праці.
Саме тому основним завданням вищих педагогічних навчальних закладів стає не тільки організація процесу оволодіння знаннями з різних дисциплін, а й формування в студентів уміння самостійно здобувати нові знання. Усе це спонукало шукати нові, більш ефективні шляхи організації навчального процесу, а саме: створення технології формування культури розумової праці студентів з урахуванням ресурсного підходу, який передбачає опору на індивідуальний потенціал особистості і його врахування для організації розумових дій, що забезпечують підвищення рівня культури розумової праці (результативність праці у скорочений термін, підтримання достатнього життєвого тонусу організму людини тощо).
Технологія формування культури розумової праці студентів вищих навчальних педагогічних закладів передбачає впровадження трьох основних етапів роботи: підготовчо-організаційного, змістовно-процесуального (мотиваційно-цільового, змістовно-операційного, осо-бистісного) та контрольно-корекційного. Всі ці етапи взаємопов’язані й вимагають чіткого відбору відповідних форм, методів і прийомів роботи з їх формування, що має призвести до отримання прогнозованого результату - сформованості культури розумової праці студентів вищих навчальних педагогічних закладів.
Розробка форм, методів і прийомів роботи з фор© Ібрагім Ю.С., 2010
мування базувалася на основі аналізу праць багатьох учених: Н.Бакшаева [1], РБібіха [2], О.Єгоршина [3], Є.Ільїна [5], В.Ковальова [6], А.Маркової [7], Є.Моржиної [8], О.Реана [10], Н.Скороходової [11], Х.Хекхаузена [12], П.Якобсона [13] та інших.
Робота виконується за проблемою кафедри загальної педагогіки Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди «Підвищення ефективності навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах» (РК № 1-20 0199 004104).
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Метою статті стало висвітлення практичного забезпечення формування мотиваційно-цільового компоненту змістовно-процесуального етапу формування культури розумової праці.
Результати дослідження.
Забезпечення мотиваційно-цільового компоненту технології формування культури розумової праці передбачало: по-перше, усвідомлення студентами мети формування культури розумової праці, визначеної викладачем, усвідомлення цілей, пов’язаних з оволодінням знаннями, уміннями і навичками, або їх удосконаленням у процесі навчання на основі конкретного визначеного рівня внутрішніх особистісних ресурсів, який виявлений за допомогою діагностики з метою подальшого розвитку; по-друге, стимулювання самостійного висунення студентами мети оволодіння культурою розумової праці та конкретними її компонентами, визначення шляхів досягнення цієї мети.
Усвідомленню мети формування, визначеної викладачем, сприяла цілеспрямована організована робота. Так, у експериментальній групі Е1 (30 осіб) забезпечення мотиваційно-цільового компоненту відбувалося у процесі вивчення предметів педагогічного циклу викладачами, які пройшли попередню підготовку на семі-
проблеми фізичного виховання і спорту № 2 / 2010
нарах, конференціях, круглому столі з питань розкриття й урахування потенціалу студентів у процесі навчання, у групі Е2 (32 особи), окрім впливу на мотиваційну сферу через зміст і форму подання предметів педагогічного циклу, відбувалося спеціально-організоване її формування під час вивчення спецкурсу «Культура розумової праці студентів вищих педагогічних навчальних закладів», у групі Е3 (33 особи) - формування мотиваційного компоненту відбувалося лише під час вивчення розробленого спецкурсу.
Викладачі проводили низку бесід зі студентами, переконуючи їх у тому, що розумова праця є найважливішою прихованою діяльністю людини і через те найскладнішою, бо сприяє внутрішньому зростанню особистості, як стверджує Ш.О.Амонашвілі «Хто шукає трудність, знаходить - мудрість».
З метою усвідомлення важливості володіння культурою розумової праці ці бесіди у експериментальних групах мали евристичних характер, використовувалися елементи пояснення, у ході яких було здійснено аналіз впливу розумової і фізичної праці на організм людини.
Студенти у групах Е2, Е3 отримували можливість у процесі відповідей на запитання викладача висловлювати власні думки з приводу важливості культури розумової праці, робити висновки на основі відомих їм і нових знань про культуру розумової праці, необхідність володіння нею. Тим самим атмосфера занять набувала довірливого, дружнього й відкритого до обміну інформацією характеру.
З метою вивчення у групах Е2, Е3 змін у мотиваційній сфері студентів, а також безпосереднього впливу на них проведеної роботи: бесіди, круглого столу тощо, проводилося анкетування, яке включало два-три запитання, наприклад, такі:
- дайте оцінку впливу на Ваше ставлення до культури розумової праці, наскільки вона важлива у вашому житті (оцінку дайте за 10-бальною шкалою)?
- які зробили висновки для себе?
- чи задоволені ви якістю Вашої розумової праці?
- чи плануєте певні зміни в організації своєї розумової праці?
Аналіз відповідей до початку проведення бесіди показав, що 42% від загальної кількості опитаних студентів експериментальної групи Е2 (32 особи) і 46% опитаних з групи Ез (33 особи) вважали культуру розумової праці безперечно важливою, а 92% у групі Е2 (32 особи) і 87% у групі Е3(33 особи) - висловили задоволення якістю власного володіння нею.
Що стосується результату отриманого після проведення бесід, то, як свідчить аналіз анкетування, відсоткове відношення змінилося. Так, 70% з опитаних студентів групи Е2 і 67% студентів групи Е3 відзначили безумовну необхідність і важливість культури розумової праці, а 64% з групи Е2 і 67% з групи Ез - були задоволені якістю володіння нею.
Подібну зміну в показниках до і після проведення бесід можна пояснити процесом позитивних змін, які відбулися у свідомості багатьох студентів, а саме: усвідомлення реального стану сформованості власних навичок і можливостей володіння культурою розумової праці, переосмислення та спрямування уваги студентів на проблеми культури розумової праці та, як результат,
позитивний вплив на мотиваційну сферу особистості студентів, який відбувся.
Як свідчить практика, саме по собі усвідомлення важливості оволодіння культурою розумової праці є недостатнім для того, щоб стати стійкою мотивацією, найбільш важливим є те, щоб це усвідомлення переросло в особистісну необхідність, стало надбанням особистості студента.
Для вирішення цього завдання було проведено детальний аналіз сформованості кожного компоненту культури розумової праці, особлива увага при цьому надавалась внутрішнім ресурсним можливостям студентів. Було виділено основні проблеми студентів: недостатній рівень сформованості позитивної пізнавальної мотивації, несерйозне ставлення до розумової праці, відсутність інтересу і бажання до окремих занять тощо. Студенти мали можливість здійснити детальний аналіз індивідуальних результатів сформованості компонентів культури розумової праці, що сприяло більш глибокому усвідомленню проблем, пов’язаних з виконанням розумової діяльності, рефлексії власного рівня культури розумової праці.
Ця робота допомагала студентам бачити свої сильні та слабкі боки у володінні культурою розумової праці, а також у свідомості кожного відбувся процес зіткнення реального з бажаним, кожен студент отримав можливість побачити себе «з боку», з метою подальшого планомірного спрямування самостійної діяльності на подолання негативів у власній культурі розумової праці.
Виходячи з аналізу результатів проведеного вивчення мотивів навчальної діяльності студентів за методикою А.О.Реана, В.А.Якунина, було встановлено, що основними рушійними силами їхнього навчання була не жага до знань, не пізнавальний інтерес, а переважно зовнішні атрибути навчання, що підтверджувалося і результатами дослідження за опитувальником провідних мотивів професійної діяльності [9]. Таким чином, подальша робота з формування мотиваційно-цільового компоненту мала торкатися формування пізнавального інтересу до навчання та до оволодіння основами культури розумової праці.
Забезпечення мотиваційно-цільового компоненту технології формування мало на меті підтримання постійного спонукального механізму пізнання - інтересу як пізнавального мотиву, тим самим стимулюючи студентів до засвоєння системи знань, умінь, навичок та розвитку внутрішніх ресурсних можливостей і врахування зовнішніх (матеріально-технічних, часових, інформаційних, стимулюючих, комунікативних, психолого-педагогічних та організаційних) факторів.
Навчальний матеріал підбирався таким чином, щоб його зміст впливав на потреби студентів, на їх мотиваційну сферу, був доступним і складним водночас й базувався на тих знаннях, на тому життєвому досвіді, які вже є у студентів і який сприяв розвитку останнього.
Наступним кроком формування мотиваційно-цільового компоненту було цілеспрямоване підведення студентів до впевненості у важливості й необхідності володіння культурою розумової праці для кожної особистості, яка займається розумовою працею, а отже, до усвідомлення, визначення і постановки власної мети,
яка мала орієнтувати й активізувати всі ресурсні можливості особистості на її досягнення шляхом спрямування та організації щоденної розумової праці, що, у свою чергу, сприяло формуванню позитивного ставлення до здійснення цієї діяльності.
Оскільки оволодіння культурою розумової праці успішно відбувається уразі наявності конкретної мети навчальної діяльності на основі позитивної мотивації, то викладач спрямовував діяльність студентів на те, щоб мета, яка виконує регуляційну функцію в навчальній діяльності й регулює власне здійснення розумової праці, була спрямована на зміни характеру мотивів на кожному етапі її формування.
За допомогою проблемних запитань, підведення студентів до розуміння того, що вони не володіють важливими якостями та вміннями, наведення прикладів подолання цього невміння викладач підводив студентів до чіткого усвідомлення мети кожного завдання, які вони виконували, до розуміння значення кожного компоненту культури розумової праці в процесі виконання навчальної діяльності та важливості здійснення контролю власних дій у ході розумової роботи, до виявлення стійкого інтересу до культури розумової праці й прагнення систематично працювати над набуттям і використанням відповідних умінь і навичок.
У групах Е2, Ез кожен із студентів мав досягати поставленої мети формування культури розумової праці індивідуально, але відбувалося це різними шляхами, вибір яких залежав від індивідуального рівня знань, умінь і навичок, а також ресурсних можливостей кожного студента, і на цій основі моделювався індивідуальний шлях формування культури розумової праці, який мав вигляд розгорнутого плану з трьома складовими: що треба взнати, чому треба навчитися, що слід розвинути, з визначенням пріоритетів та строків досягнення.
У експериментальних групах Е2 і Ез, окрім загальних підходів до формування мотивації, які реалізовувалися у всіх групах, використовували на заняттях зі спецкурсу спеціальні завдання, наприклад: обґрунтувати необхідність і важливість виконання саме такого завдання; визначити форми організації пізнавальної діяльності (фронтальна, колективна, групова, парна, індивідуальна); довести необхідність застосування різного складу підгруп (співвідношення сформованості мотиваційної сфери, врахування здібностей, інтересів, рівня самостійності, темпу працездатності, рівня сформованості культури розумової праці особистості) в залежності від поставлених завдань для раціональної організації розумової праці; здійснити взаємоперевірку і самоперевірку, взаємного оцінювання і самооцінки тощо.
З метою виявлення спектру мотивів, яким підкоряється особистість у здійсненні своєї діяльності, створювалися ситуації вибору. Наприклад, студентам пропонували таку ситуацію: сплануйте свою діяльність, знаючи, що за два дні слід підготувати доповідь на семінар за конкретною темою, а напередодні виступу з доповіддю запланована вечірка.
Досить значний вплив на мотивацію формування культури здійснення розумової праці студентів мали організовані самозвіти або, у разі висловлення бажання, публічні звіти про власну діяльність за певний проміжок навчального часу, які допомагали студентам орієн-
туватися в напрямах подальшого вдосконалення якості здійснення розумової праці й оволодіння культурою розумової праці.
Велике значення у забезпеченні мотиваційно-цільового компоненту технології формування мав вплив на вольову сферу студентів. У ході дослідження виявлено, що у студентів часто має місце такий тип вольового реагування, як поштовх до певної діяльності, який згасає при появі перших ознак труднощів. Саме тому завданням викладача було формування готовності студентів до наполегливого переборювання перешкод на шляху до наміченої мети.
Ще одним аспектом формування позитивної мотивації при формуванні культури розумової праці була відмова від оціночного (бального) заохочення, висунення певних винагород і надмірного застосування змагань таких, як автоматичний залік, змагання «Найорганізо-ваніший студент групи» тощо. Згідно з дослідженнями Е.Дісі, Р.Райана «Самодетермінація і внутрішня мотивація поведінки людини» [14], такі фактори, як уникнення покарання, призи і винагороди, нав’язування мети та ситуації змагання пригнічують внутрішню позитивну мотивацію свідомого оволодіння культурою розумової праці. Однак, даючи студентам право вільного вибору при здійсненні навчальної діяльності, можна відкрити нові обрії підвищення мотивації.
Наприклад, під час вивчення певної теми викладач дозволяє студентам самостійно обирати шляхи її опрацювання, даючи на перших етапах декілька готових алгоритмів.
Ситуація змагання у слабких студентів призводила до втрати бажання щось робити й до зневіри у власних силах, тоді як позитивний вплив привчав таких студентів до аналізу і порівняння власних досягнень і результатів. Саме тому такі студенти поступово звикали до власної значущості у команді при змаганні і до того, що їм необхідно проявити себе, зокрема через допомогу більш сильних членів команди. Підведення підсумків змагання пропонували проводити через аналіз особистого зростання, досягнення кожного її члена (перемога можлива не тільки завдяки зусиллям сильних членів, а за умови зростання слабких).
Особливе місце при формуванні позитивної мотивації мав підбір завдань з елементами новизни й не-передбачуваності, що сприяв формуванню інтересу в процесі їх виконання, або надання можливості вільного вибору складності завдання і його обсягу відповідно до можливостей студента.
Важливо зазначити, що у відповідності до теорії компетентності, важливою потребою особистості є прагнення до майстерності. Зауважимо, що в залежності від того рівня сформованості культури розумової праці, на якому знаходиться студент, створення ситуації відчуття власної компетентності та ефективності, підвищував загальний стан мотивації. Саме тому важливо помічати навіть найменші успіхи студента і довіряти самостійне виконання певної діяльності для закріплення успіху.
Таким чином, викладач протягом усього періоду вивчення спецкурсу ставив певні вимоги до студентів, мотивував, спрямовував їхні зусилля на привчання до самоконтролю, самовиховання. Цьому сприяли, зокрема, звіти і самозвіти студентів про наслідки розумової
проблеми фізичного виховання і спорту № 2 / 2010 ------------------------------------------------------
Таблиця.
Зміни у мотиваційній сфері у студентів експериментальних та контрольних груп (%)
Група Е1(З0 осіб) Е2 (32 особи) ЕЗ (33 особи) К1 (31 особа) К2 (31 особа)
'''''~^ Етап Рівень''''-^ конст контр конст контр конст контр конст контр конст контр
Високий 13,9 17,1 14,б 23,3 14,9 21,9 15,5 11,3 15,8 11,5
Достатній 54,1 58,5 5б б4,4 55,1 бЗ,1 55,б 54,4 54,3 55
задовільний 30,8 25,б 30,б 12,4 27,3 15,3 28,9 34,4 28,5 31,8
праці.
Тим самим викладач постійно стимулював студентів не тільки на прийняття мети формування, а й на самостійну постановку мети оволодіння культурою розумової праці, на врахування ресурсів студента, його реальних навчальних можливостей.
Виходячи з даних результатів діагностування студентів, було здійснено диференціацію в роботі зі студентами експериментальних груп Е2, Ез визначивши чотири підгрупи у кожній: А, В, С, Д.
До підгрупи А увійшли студенти, які мали достатній рівень розвитку знань і умінь з культури розумової праці, викладач підводив студентів до думки про те, що немає меж досконалості й подальший поглиблений розвиток ресурсних можливостей неодмінно допоможе стати на сходинку вище у особистісному розвитку. Тому студенти визначали найбільш слабкі місця у своїй особистості й складали перспективний план їх розвитку.
У підгрупі В студенти на достатньому рівні володіли знаннями про культуру розумової праці, а тому викладач на основі наявних і сформованих знань студентів допомагав їм планувати подальшу самостійну роботу з оволодіння уміннями культури розумової праці.
У підгрупі С студенти переважно володіли уміннями, але недостатньо володіти знаннями про культуру розумової праці, тому приходили до висновку, що важливо ще й уміти обґрунтувати використання того чи іншого уміння на основі міцних знань. Тому студенти стимулювалися викладачем до самостійної розробки плану оволодіння тими знаннями, у яких була необхідність.
У студентів з підгрупи Д, у яких не були сформовані ані вміння, ані знання з культури розумової праці, процес самостійної постановки мети діяльності відбувався найскладніше і тому студенти даної підгрупи потребували контролю з боку викладача, стимулювання мотивації виконання тих чи інших завдань.
В усіх підгрупах викладач стимулював студентів до самостійного визначення мети кожного кроку та передбачення кінцевого її результату, до визначення недоліків у сформованості ресурсних можливостей. А тому регулярно підводилися підсумки, аналізувався результат, що само по собі вже стимулювало студентів до постановки нових цілей і завдань діяльності з оволодіння культурою розумової праці, а отже позитивно впливало на забезпечення мотиваційно-цільового компоненту технології формування.
Проведення анкетування дозволило окреслити три напрями впливу даної технології на самооцінку стану сформованості культури розумової праці самими студентами:
• заглиблення студентів у внутрішній світ, про що свідчать такі відповіді: «Заняття сприяло тому, що я більше дізналася про себе, заглибилася і зрозуміла, що існують нібито прості речі, які я не вмію робити ...» (Марина К.), «Збагнула, що не вмію, чого не розумію й у майбутньому хочу дізнатись і навчитись цього, щоб стати хорошим учителем» (Олена Д.), «Я маю не такі великі вміння, як гадала» (Тетяна Б.) тощо;
• усвідомлення студентами проблем в організації робочого дня і розумової праці: «Думала, що добре вмію вчитися, але насправді я перевантажую себе, весь час іде на виконання домашніх завдань, про відпочинок і мови не йде» (Наталя П.), «Виникли сумні та трішки смішні почуття, бо зрозуміла, що дечого не знаю, а смішно стало від того, що така дрібниця, яку можна знати, а я її не знаю» (Олена С.) тощо;
• з’явилося прагнення до змін у власній особистості: «Виявляється, я багато чого не знаю і не вмію і в мене виникло бажання щось змінити у собі» (Ганна Р.), «З’явилося бажання контролювати свою розумову діяльність, свої можливості» (Марина З.), «Відчула потребу вдосконалювати вміння і навички розумової праці» (Поліна К.) тощо.
Висновки.
Аналіз результатів проведеного дослідження дозволив зробити висновок, що студенти мають потребу в активній праці над собою, у тренуванні різних аспектів діяльності й особистого вдосконалення, є прагнення до покращення психічних і фізіологічних ресурсів організму, жага до знань, але немає достатньої кількості знань про те, яким чином досягти позитивного результату в оволодінні культурою розумової праці. Реалізація розробленої технології дала позитивні результати.
Теоретичне обґрунтування технології формування мотиваційно-цільового компоненту змістовно-процесуального етапу і проведення експерименту дозволили забезпечити позитивні зміни у мотиваційній сфері студентів: зростання особистісного значення навчання, здатності до цілеполагання, значення внутрішніх мотивів, прагнення досягати успіху у навчальній діяльності; зниження значення зовнішніх мотивів та мотиву уникнення невдач (див. табл..).
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем забезпечення мотиваційно-цільового компоненту технології формування культури розумової праці студентів на основі ресурсного підходу.
Література
1. Бакшаева Н.А. Психология мотивации студентов [Текст]: Учебное пособие / Н.А. Бакшаева, А.А.Вербицкий. - М.:Логос, 2007.
- 184с.- І8ВК 5-98704-117-1
2. Бибрих Р.Р. Мотивационные аспекты адаптации студентов к учебному процессу в вузе [Текст]: Психолого-педагогические аспекты адаптации студентов к учебному процессу в вузе: Сб. науч. тр. -Кишинев: ШТИИНЦА, 1990. - С.17-28.
3. Егоршин А.П. Мотивация трудовой деятельности [Текст]: Учебное пособие / А.П.Егоршин.- 2-е изд, перераб . и доп - М.: Инфра-М, 2006. - 464с.- КВ№ 5-16-002793-9
4. Изучение мотивационной сферы учащихся (М.ВМатюхина) [Текст]/ Бадмаева Н.Ц. Влияние мотивационного фактора на развитие умственных способностей: Монография. - Улан-Удэ, 2004, С.139-141.
5. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы / Е.П. Ильин. - СПб.: Питер, 2006. - 508 с.
6. Ковалев В.И. Мотивы поведения и деятельности [Текст] / В.И. Ко -валев. - М.:Педагогика, 1988. - 192 с.
7. Маркова А.К. Формирование мотивации учения [Текст]: Кн. для учителя/А.К.Маркова, ТА. Матис, А.Б. Орлов. - М.: Просвещение, 1990. - 192с.
8. Моржина Е.В. Формирование навыков самообслуживания на занятиях дома [Текст] / Е.В.Моржина. - М.: Теревинф, 200б. -40с. - (Серия «Лечебно-педагогические программы»).- ISBN 5-901599-41-1
9. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологи [Текст]/ ред. А.А.Крылова, С.А.Маничева.- 2-е изд. - СПб.:ПИТЕР, 2002. - 5б0с.
10. Реан А. А. Социально-педагогическая психология / А. А. Реан, Я.Л. Коломинский. - СПб.: ЗАО «Издательство «Питер»», 1999. - 41б с.: (Серия «Мастера психологии») - ISBN 5-88782-424-7
11. Скороходова Н. Мотивация к учению: как управлять её развитием [Текст] / Н. Скороходова.- М.: Народное образование, 200б, №4.
- С. 193-203.
12. Хекхаузен X. Мотивация и деятельность [Текст]: В 2 т. - Т. 1 / Х.Хекхаузен; под ред. Б.М. Величковского. - М., 198б. - 408 с.
13. Якобсон П.М. Психологические проблемы мотивации поведения человека. [Текст] / П.М. Якобсон - М.: Просвещение, 19б9. - 317 с.
14. Deci E.L., Ryan R.M. The «What» and «Why» of Goal Pursuits: Human Needs and the Self-Determination of Behavior. Psychological Inquiry, 2000, Vol. 11, No. 4, - 227-2б8
Надійшла до редакції 07.02.2010р.
Ибрагим Юлия Сергеевна yuliya-ibragim@yandex.ru
