CC BY
18
1СТОР1Я ТА ТЕОР1Я ДЕРЖАВИ I ПРАВА
УДК 929 (477): 342.7 Т. З. Гарасимiв
Навчально-науковий iнституг права та психологи Нащонального унiверситету "Львiвська полггехшка",
д-р юрид. наук, проф., заступник директора НН1ПП
О. В. Ряшко
Львiвський державний унiверситет внутршшх справ,
канд. юрид. наук; доц., доцент кафедри кримшального процесу
НЕВТОМНИЙ БОРЕЦЬ ЗА ПРАВА I СВОБОДИ УКРА1НСЬКОГО НАРОДУ (ДО 160-Р1ЧЧЯ В1Д ДНЯ НАРОДЖЕННЯ I. Я. ФРАНКА)
Яко син селянина, вигодуваний твердим мужицьким хлгбом, я почуваю себе до обов 'язку вгддати працю свого життя тому простому народовI.
1ван Франко
© Гарасимгв Т. З., Ряшко О. В., 2016
Розглядаеться науково-теоретична, лггературна i громадсько-полггична дшльнкть генш украУнського народу I. Я. Франка, спрямована на сощальне I нац1ональне визволення украУнського народу, в якому важливе мгсце посщае боротьба за його права i свободи.
Ключовi слова: украшський народ, революцiя, боротьба, мораль, свщомкть, духовнiсть, патрiотизм, права, свобода, експлуатащя, полiтика.
Т. З. Гарасимов, Е. В. Ряшко
НЕУТОМИМЫЙ БОРЕЦ ЗА ПРАВА И СВОБОДЫ УКРАИНСКОГО НАРОДА (К 160-ЛЕТИЮ СО ДНЯ РОЖДЕНИЯ И. Я. ФРАНКО)
Рассматривается научно-теоретическая, литературная и общественно-политическая деятельность гения украинского народа И. Я. Франко, направленная на социальное и национальное освобождение украинского народа, в котором важное место заняла борьба за его права и свободы.
Ключевые слова: украинский народ, революция, борьба, мораль, сознание, духовность, патриотизм, права, свобода, эксплуатация, политика.
T. Z. Harasymiv, O. V. Ryashko
A TIRELESS FIGHTER FOR THE RIGHTS AND FREEDOM OF UKRAINIAN PEOPLE (TO THE 160 ANNIVERSARY OF I. FRANKO)
Scientific-theoretical and revolutionary activity of the genius of the Ukrainian people
Ivan Franko directed to the social and national liberation of Ukrainian people struggle for its
rights and freedoms is being observed.
Key words: Ukrainian people, revolution, struggle, morality, consciousness, inwardmess,
patriotism, rights, freedom, exploitation, politics.
Постановка проблеми. Серед видатних постатей, як залишили свш слвд у пам'ят народу i увшшли в юторто не тшьки вiтчизняноi, але й свггово1 культури, науки, лiтератури i мистецтва, почесне мiсце посвдае великий син украшського народу 1ван Якович Франко.
За уш роки своеi невтомноi титанiчноi працi видатний мислитель залишив багато цiнних праць з рiзних галузей знання - гётори, фiлософii, мистецтвознавства, економiки, етнографи, фшологи, фольклористики. Письменник, поет, драматург - усе, що написав Франко, може скласти не менш як 100 томiв [1, с. 3]. Творчють його - це енциклопедiя громадського життя Украiни середини XIX - 20-т роки ХХ ст.
На формування свiтогляду Франка великий вплив мала народно-христинська мораль, культура, традицй, побут народу, а також юнуюча соцiальна несправедливiсть, що була глибоким болем у його серщ i свiдомостi.
Каменяр, як i Шевченко, вийшов iз народу, усе свое життя був пов'язаний з народом i вважав сво'м обов'язком служити йому.
У формуванш iдейно-патрiотичноi сввдомосп молодого Франка важливу роль ввдкрала творчiсть Т. Шевченка, П. Кулша, М. Вовчка, С. Руданського, П. Мирного та шших видатних украшських та европейських письменникiв i поепв.
Особливою заслугою великого мислителя е те, що вш перший iз украшських письменникiв в свош творчосп розкривае iснуючi проблеми тяжкого життя народу i широко вiдображае його у сво'х лiтературних творах.
Франко виступае не тшьки як письменник - захисник народу, вш револющонер, громадський д!яч, публiцист, який все свое життя ввддав за його права i свободу.
Усе життя i творчiсть великого сина украшського народу i у наш складний час розбудови украгнсько!' держави виступае важливим чинником формування патрютизму, боротьби iз несправедливiстю, полiтичною демагогiею, брехливою мораллю, що спрямована передусiм на духовне, морально-психологiчне пригнiчення украшського народу.
Отже, творчють великого письменника, його боротьба за права i свободи украшського народу е надзвичайно актуальними в наш час. Це той компас, який вказуе нам правильний шлях на розбудову незалежно!', суверенно!', сощально!', демократично!' держави.
CTaH дослщження. Про творчють великого нащонального генм написано сотнi статей, брошур, посбникв, монографiй, захищенi кандидатськi i докторсью дисертацii. Цей процес франкознавства ще не е завершеним.
Серед видатних вггчизняних дiячiв, якi добре знали Франка i високо цiнували його творчють i громадську дiяльнiсть, е М. Грушевський, М. Зеров, А. Крушельницький, С. Ефремов, Б. Лепкий, К. Студинський, С. Гаевський, С. Смаль-Стоцький, В. Щурат та ш. 1хт спогади i творчi зв'язки з Каменярем являють великий шгерес i цiннiсть.
Серед вiдомих дослвдниив франкознавства е О. Баган, А. Войтюк, I. Герасим'як, М. Гольберг, З. Гузар, М. Свшан, М. Ткачук, М. Шалата та ш. У дослiдженнi творчостi великого сина украшського народу I. Я. Франка привертають увагу узагальнювальт працi М. Возняка, О. Бшець-
кого, Я. Городинського, I. Денисюка, О. Мороза та ш. У працях О. Бшецького, А. Войтюка, М. Грицюти, С. Кирилюка, О. Дея, Н. Калетченка, С. Шаблiовського, А. Касперука, П. Колесника та ш. розглядалась насамперед лггературно-культурна дiяльнiсть Франка.
Деяю аспекти полiтичноi i публщистично!' дiяльностi Франка, спрямованi на захист прав i свобод народу, розглядали дослвдники М. Василенко, Я. ГнатГв, М. Гнатюк, Р. Горак, Н. Горбач, О. Дей П. Колесник, С. Кирилюк,, С. Сухомлин та ш. Особливо варто видшити фундаментальш дослiдження Р. Горака i Я. ГнатГва.
Незважаючи на величезний масив лгтератури, джерельну базу франкознавства, е усi пiдстави стверджувати, що спещальних праць, присв'ячених боротьбi Каменяра за права i свободи украiнцiв, формування нацiонально-патрiотичноi свiдомостi та полiтично-правовоi' вдеологи, спрямованоi' на боротьбу за сощальне i нацiональне визволення украiнського народу, ще не достатньо, i це вимагае ввд дослiдникiв нових творчих розввдок.
Мета роботи - розкрити роль i мiсце I. Я. Франка як великого письменника i громадського дмча в боротьбi за права i свободи украшського народу.
Виклад основних положень. Уся творчють, громадсько-полггична дiяльнiсть мислителя була спрямована на захист прав Г свобод поневоленого народу. Людське суспшьство, зазначав Франко, становить два ворожГ табори: визискувачГв, тобто тГ сощальш прошарки, як експлуатують визискуваних (робггаиюв, селян, ремюниюв), шшого робочого люду, та сощальш класи Г прошарки, як мають матерГальш ресурси Г владу (помщики, катталГсти, чиновники).
Земля, фабрики, заводи, багатства землГ, створеш руками трудящих, стали приватною властстю купки визискувачГв, - значить потрГбно щ багатства повернути у властть народу. Франко вшею душею, полум'яним серцем ствчувае своему народовГ, вболГвае за його сощальне становище, але мотиви жалю, говорить вш, не повинш плодити безвольний занепад духа. Необхщно мужньо боротись за своi права Г свободи:
Лиш боротись значить жить -Горе, хто тод\ нас мирить, Хто не рветься до сокири, До коси та до меча!
"В задушливих умовах Галичини, що була найглухшим закутком Австро-Угорщини, Франко вимушений був стати громадським дмчем, письменником, поетом, вченим, перекладачем Г пропагандистом-популяризатором. Вш одразу почав говорити вГд Гмет трудящих мас не тшьки свого, а й шших народГв" [1, с. 168].
Австршську Гмперто Франко називае "багном" гнилого мГж краiв Свропи. Вш розкривае усю суть й внутрiшньоi полгтики:
Отак I ти попутала народи, Всгм давши зверхнг вигляди свободи, Щоб однг одних гризли I душили
Варто сказати про те, що в Галичиш народ жив у страшних злиднях, безправний, затурканий, темний. Над його людською Г нащональною пдшстю топталась Г знущалась вся Гснуюча сощально-полгтична система Австршсь^' iмперii, називаючи цей народ "бидлом". Франко ршуче виступае проти тих публшацш, в яких простого селянина змальовували як "дурня", "недоумка", "варвара".
Мислитель важко переживае стан пригнобленого народу та з глибоким болем пише:
Народе мш замучений, розбитий, Мов паралгк ти той на роздорожжу, Людським презирством, тби струпом вкритий! Твогм будущим душу я тривожу, Вгд сорому, який нащадтв тзн1х Палитиме, заснути я не можу.
Франко жив серед народу, глибоко вникав в його проблеми у свош творчосп i громадсько-полггичнш дмльносп, вiдстоював його права i свободи. Аналiзуючи матерiальнi потреби народу, вш писав: "Увесь наш люд, - зазначае Франко, - харчуеться далеко прше за англiйських злидарiв. Продукта харчування бракуе не тшьки, щоб вiдтворити робочу силу, а й не вистачае, щоб зберегти здоров'я i життя. Це ввдбиваеться на тому, що наш народ легко пвддаеться епiдемiчним захворюванням, на виродженнi i зубожшш раси, у короткiй тривалостi життя i великiй смертности" [2, с. 20].
У сво!х публiцистичних статтях "Злидн Галичини у цифрах" та в багатьох шших публшацмх в преш, спираючись на статистичнi дат, вш наводить переконливi факти масового голоду в Галичит. Франко називае голод "величезним лихом батьквщини", це "рани суспшьства" i ми не можемо не ввдчувати, говорить Каменяр, "незмiрного смутку кожен, хто не втратив ще здатностi мислити й ввдчувати по-людськи" [2, с. 189].
У свош статп "Галицький селянин" Франко малюе образ селянина i його "убоге iснування". "Примiтивнi у сво!х життевих звичках, брудi, безпомiчнi, як дiти, не маючи уявлення про кнування цивiлiзованих установ i форм поведiнки, прибитi рабським пвдлабузництвом кожному чужинцевi i жалюгiднi у свош забитосп i зневiрi" [2, с. 501].
Франко не соромиться, не ввдршаеться ввд свого народу, а заявляе, що вш е "галицьким селянським сином" [2, с. 512].
Тодi лише сповнимо свш святий обов'язок, - заявляв Каменяр, - коли ввддамо всю свою силу, все свое життя на службу шгересам народно! маси.
Це була не тшьки заява, а кредо життя великого мислителя. Уся творчють Франка, його громадсько-полггична дiяльнiсть знаходились пвд постшним контролем з боку державно! влади, яка в його особi вважалася серйозним i небезпечним противником. Народ бачив в ньому свого заступника, духовного просвггника i поводиря, а передова штелкхнцм, нащонально свiдомi укра!нцi - свого великого учителя.
Так, у зв'язку з 25-лiтнiм ювшеем громадсько-полiтично!' дмльносп i художньо! творчостi, його щиро вiтали М. Коцюбинський, Л. Укра!нка, В. Стефаник та багато шших дiячiв культури. У творчостi I. Франка, говорив М. Коцюбинський, "...люди дшяться на два табори - на гнобителiв, проти яких вш ввдгострюе мов меч, свое слово, i гноблених, яким вiн ввддав свое серце" [1, с. 145].
Багато творiв письменник присвячуе проблемi важкого соцiльно-економiчного стану народу, нещадно! його експлуатацй, зневiру в iснуючi закони i справедливiсть. У найвидатншш повiстi "Борислав смiеться" змальована яскрава картина боротьби робггниюв за сво! права.
Так, у статтi "Що таке поступ?" мислитель дае глибоку характеристику софального розшарування в суспшьстш "величезнi багатства, з одного боку, зiбранi в немногих руках, i страшенна бiднiсть, з другого боку, що душить мшьйони народу" [3, с. 454].
1деалом борця за волю i свободу укра!нського народу для Франка був великий поет Т. Шевченко, якого Франко характеризував як великого поета, що займае в "нашш лiтературi перше мюце. Могутнiй дух, котрий натхнув нашу лггературу... i нема укра!нського поета i писателя..., котрий би вшьний був вiд впливу того духа" [4, с. 83].
У статп "Темне царство", що була надрукована в журналi "Свiт" (1882, №1/3), Франко гостро критикуе росшське самодержавство, у якому народ був позбавлений елементарних прав i свобод. Франко особливо пвдкреслював видатну роль i мюце Т. Г. Шевченка у боротьбi проти Росiйського самодержавства, у формуванн нацiонально!' самосвiдомостi i патрютизму, готовности боротись за соцiальне i нацiональне визволення укра!нського народу. Високо оцшюючи творчiсть Шевченка, Франко у статп "Причинки для оцiнювання поезш Тараса Шевченка" зазначае, що в поемi "Гайдамаки", Шевченко зарекомендував себе як кторик, який правильно показав характер Колйвщини "послiднi змагання козацько-укра!нського люду за правду i волю" [3, с. 110].
За свою лггературну i гомадсько-полiтичну дiяльнiсть Франко безпвдставно притягувався до кримiнально! ввдповвдальносп, влада постiйно переслiдувала поета. Так, 12 червня 1877 року вш був зарештований. В автобiографiчному лисп Франко писав: "... у мене не було за душею й тт того грiха, який мен закидували, анi тайних товариств, ан соцiалiзму" [4, с. 17].
Жодних правових тдстав для засудження не було, але Франка засудили на шГсть тижшв ув'язнення, а чекаючи вироку, вш просидГв майже вГшм мгёящв. Письменник згадував: "...мене, як звичайного злодм, посажено мГж самих злодйв та волоцюг, яких бувало в однш камерГ зГ мною по 14-18..., а кшька тижшв я просидГв в такш камерг що мала тшьки одне вшно Г мктила 12 людей, 8 котрих спало на тапчаш, а 4 шд тапчаном для браку мктя" [5, с. 17-18].
Перший арешт порвав здоров'я Франка. Згодом вш писав: "Бестолковий процес, котрий упав на мене, як серед вулищ цегла на голову, Г котрий скшчився моiм засудженням... був для мене страшною Г тяжкою пробою" [4, с. 18]. Але арешт не зломив його духовних та морально-патрютичних переконань.
Поет запитуе Г дае ввдповвдь на ГснуючГ закони АвстрГйсько!' Гмпери:
За що мене в пута скували? За що менг воленьку взяли?
Кому я I чим завинив?
Чи тим, що народ свш любив?
Франко увшшов в кторто украшського народу як великий патрют. Про свою дюбов до батьювщини Г рвдного народу вш писав так: "Я гаряче люблю загальнолюдсью щеали справедливости братерства й волГ'.
Мш патрютизм, то тяжке ярмо, покладене долею на мо!' плечг Я можу здригатися, можу тихо проклинати долю, що поклала мет на плечГ це ярмо, але скинути його не можу, шшо!' батьювщини шукати не можу [6, с. 29, 30].
Звертаючись до молодого поколшня, поет просить мобшзувати ус сво!' духовш Г фГзичш сили в боротьбГ за права Г свободи народу:
Чи стане сил у вас кайдани тг порвати I думков вольною до бою смгло стати, до бою вгчного, великого, що йде.
Вершиною полпично!' лГрики Франка е його пмн "ВГчний револющонер".
Франко звертаеться до передовоi молодГ з закликом не слухати голосу глухих Г слших поводирГв..., а йти за голосом свого народу, своеi совГстГ, йти тими шляхами боротьби, як вказуе передова наука [7, с. 62].
У лисп до Галицькоi украiнськоi молодГ Франко закликае передову украшську штелГгенщю "витворити з величезноi етнiчноi маси украшського народу украшську нащю, суцшьний культурний оргашзм, здГбний до самостшного культурного й полггачного життя" [3, с. 570].
Усе свое творче життя Франко виступав не тшьки як невтомний борець зГ злом, але й як велекий гумашст та вчитель. Варто взяти до уваги, що з когорти учшв Великого Каменяра були таю ввдомГ впчизнят постатг як Антш Крушельницький, Богдан Лепкий, Микола Свшан, Сергш Сфремов, Степан Смаль-Стоцький, Василь Щурат та багато шших нащонально-сввдомих патрютГв Украши.
Титашчна праця, важк матерГальш умови боротьби й ввдстоювання сво'х вдеалГв з багаточисленними полггачними та лгтературними противниками Г критиками його творчосл порвали його здоров'я. Важка хвороба Франка та його дружини, передчасна смерть улюбленого сина стали причиною смертГ великого украшця. 28 травня 1916 р. 1вана Франка не стало.
Похорон великого Каменяра ввдбувся 31 травня 1916 року. День видався ясним, сонячним. Як згадують очевидщ, "...тсля полудня почали збиратися величезт маси народу, що репрезентували увесь украшський ЛьвГв та околицг Зважаючи на вшськовий час, не змогло прибути чимало шанувальниюв генм, в тому числГ Г селянство. Це був справдГ похорон, достойний величГ 1вана Франка" [5, с. 53].
Видатний просвггаик, гетальний вчитель, духовний наставник народу сво'м геро1чним життям Г натхненною працею вГв мужню боротьбу за нащональне Г сощальне визволення украшського народу.
Висновок. У сво!й науковш дiяльностi Франко як мислитель розкрив причини i сощальн наслiдки розшарування суспшьства на сощальш класи i прошарки. Лггературна дiяльнiсть видатного художника слова залишилась в лiтературi Х1Х ст. як кращий зразок високо! духовностi, гуманзму i патрiотизму, формування морально-християнських iдеалiв. Громадсько-полiтична дiяльнiсть i публiцистика видатного укра!нця була спрямована на боротьбу з кнуючою антиправовою, антинародною, антигуманною полггико-державною системою Австрiйськоi iмперii за права i свободу народу.
1сторичне значення дiяльностi Великого Каменяря саме й полягало у тому, що вш у найскладнiший перiод европейсько! iсторii' сво!м могутнiм талантом i величезною енерпею духу, власним прикладом закликав народ боротись за свою свободу i незалежнсть.
Видатний художник слова, громадсько-полггичний дмч i вчений мету свого життя бачив у служен народов^ нацiональному i сощальному визволеннi. Його iм'я як генм, вчителя i просвiтника украшського народу сто!ть в одному ряду з великими свггочами свiтовоi' культури.
1. Колесник П. Й. 1ван Франко. Лтературний портрет /П. Й. Колесник. - К.: Видавництво художньог лтератури "Днтро", 1964. -174 с. 2. Франко I. Згбрання творгв: у 50-ти т. /Франко I. Економгчт пращ (1888-1907). - К.: Наук. думка, 1985. - Т. 44, Кн. 2. - 767 с. 3. Франко I. Вибрат твори: у 3-х т. / 1ван Франко. Лтературознавство, публщистика; ред. кол.: В. Скотний та т.; упор. О. Баган. - Дрогобич: Коло, 2004. - Т.3. - 690 с. 4. Кирилюк С. П. 1ван Франко. Бюграфгчний нарис / С. П. Кирилюк. - К.: Державне видавництво художньог лтератури, 1956. - 124 с. 5. Гнатюк М. I. 1ван Франко в лтературно-естетичних концепциях його часу / М. I. Гнатюк. -Льв1в: Каменяр, 1999. - 181 с. 6. Франко I. Я. Мозагка: 1з творгв, що неувшшли до збгрнмка творгв у 50 т. / I. Я. Франко / упор. З. Т. Франко, М. Г. Василенко. - Льв1в: Каменяр, 2002. - 432 с. 7. Колесник П. О. Син народу. Життя i творчгсть кана Франка / П. О. Колесник. - К.: Радянський письменник, 1957. -368 с.
REFERENCES
1. Kolesnyk P. Y. Ivan Franko. Literaturnyy portret [IvanFranko. Literaturnyyportret] / P. Y. Kolesnyk. - K.: Vydavnytstvo khudozhn'oyi literatury "Dnipro", 1964. 174 p. 2. Franko Ivan. Zibrannya tvoriv u p"yatydesyaty tomakh. [Zibrannyatvorivu p"yatydesyattomakh] /Franko Ivan. Ekonomichni pratsi (1888-1907). - K.: Publ."Naukova dumka", 1985. T.44. Kn.2.767p. 3. Franko Ivan. Vybrani tvory: U 3-kht. [Vybranitvory: U 3-kht.] / Ivan Franko. Literaturoznavstvo, publitsystyka/ Red. Kolehiya: Skotnyy V. Ta inshi; upor. Bahan O. - Drohobych: Kolo, 2004. T.3.690p.4. Kyrylyuk Ye. P. Ivan Franko. Biohrafichnyy narys [Ivan Franko. Biohrafichnyynarys] / Ye. P. Kyrylyuk. - K.: Derzhavne vydavnytstvo khudozhn'oyi literatury, 1956.124p.5. Hnatyuk M. I. Ivan Franko v literaturno-estetychnykh kontseptsiyakh yoho chasu [IvanFrankovliteraturno-estetychnykhkontseptsiyakhyohochasu] / M. I. Hnatyuk. - L'viv: Kamenyar, 1999. 181 p. 6. Franko I. Ya. Mozayika: iz tvoriv, shcho ne vviyshly do Zbir. tv. u 50t.[Mozayika: iztvoriv, shchonevviyshlydoZbir. tv. u50t.]/I. Ya. Franko/ Uporyad. Z. T. Franko, M. H. Vasylenko. L 'viv: Kamenyar, 2002. 432 p. 7. Kolesnyk P. O. Syn narodu. Zhyttya i tvorchist' Ivana Franka. [Synnarodu. Zhyttyaitvorchist'IvanaFranka] /P. O. Kolesnyk. K.: Radyans'kyy pys'mennyk 1957. 368 p.
