CC BY
119ДЕЯКІ ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ЩОДО ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО МОБІЛЬНОГО ВЧИТЕЛЯ
ЗАСОБАМИ ІНТЕР АКТИВНОГО НАВЧАННЯ У ВНЗ
Пріма Р.М.
Волинський національний університет імені Лесі Українки
Анотація. У статті акцентується увага на інноваційних підходах щодо формування професійно мобільного вчителя через використання інтерактивних методів навчання у ВНЗ. Професійна мобільність розглядається як засіб, як спосіб і як результат освоєння новацій учителем, який свідомо долучається до інноваційної діяльності і відповідно підготовлений до неї. Інтерактивні заняття у формі тренінгів ( позиційно-рольових) активізують розвиток професійної креативності, мобільності студентів реалізують практику випереджувальної фахової підготовки майбутнього педагога
Ключові слова: професійна мобільність, інновація, інноваційна діяльність, інтерактивні методи навчання, позиційно-рольовий тренінг.
Аннотация. Прима Р.Н. Некоторые инновационные подходы относительно формирования профессионально мобильного учителя средствами интерактивного обучения в ВУЗах. В статье акцентируется внимание на инновационных подходах в формировании мобильного учителя посредством интерактивных методов обучения в высшем учебном заведении. Профессиональная мобильность рассматривается как средство, как способ и как результат освоения новаций учителем, сознательно включающегося в инновационную деятельность и соответственно подготовленного к ней. Интерактивные занятия в форме тренингов (позиционно-ролевых) активизируют развитие профессиональной креативности, мобильности студентов реализируют практику опережающей профессиональной подготовки бу дущегопедагога
Ключевые слова: профессиональная мобильность, инновация, инновационная деятельность, интерактивные методы обучения позиционно-ролевой тренинг.
Annotation. Prima R.N. Some innovative approaches concerning formation of professionally mobile teacher by means of on-line learning in high schools. The article deals with innovational approaches to the formation of professionaly mobile teacher using interactive of study in the higher educational institutions. Professional mobility is considered as a result of innovational mastering by a teacher who meaningfully enlsst to innovational activity and accordingly is prepared for it. Interactive lessons in a form of trainings ( stabilised-roled) stir to activity the development creativity, mobility of the students, realise the practice of outstipping professional preparation of a future teacher.
Key words: professional mobility, innovation, innovational activity, interactive methods of study, stabilised-roled training.
Вступ
Сьогодні стає все більш очевидним те, що традиційна модель вищої професійної школи в умовах соціальної відкритості ринкових відносин потребує певної реорганізації, модернізації, зокрема у контексті забезпечення парадигмальних змін в освіті, професіоналізації майбутнього педагога, формування при цьому готовності особистості до професійної мобільності, динамічних змін у соціумі, гнучкого вибору шляху професійного розвитку. Майбутній учитель в умовах модернізації освіти розглядається як суб єкт діяльності, як носій ініціативи, здатний до самопізнання і самовиховання.
Сучасна освіта обумовлена інноваційними процесами, які, на думку дослідників ( І.Дичківська, М.Кларін, С.Поляков та ін.), є однією із домінуючих її характеристик оскільки як соціальний інститут вона має володіти здатністю до випереджувального розвитку, відповідати запитам суспільства, конкретної особистості та потенційного роботодавця ( М.Волинкіна).
Аналіз досліджень ( Л.Абдулліна В.Загвязинський, Б.Ігошев, В.Каряєв, М.Поташник, В.Сластьонін та ін.) дозволяє зробити висновок, що в умовах посилення динамічності соціальних процесів проблема формування професійно мобільного вчителя в руслі інноваційної освітньої діяльності є надзвичайно актуальною, багатоаспектнок, що потребує фундаментальних парадигмальних новацій, де інноваційність розглядається не тільки « як зорієнтованість на сприйняття, продукуванняі застосування нового, а , насамперед, як відкритість », що забезпечує умови розвитку особистості, здійснення її права на індивідуальний творчий внесок, на свободу саморозвитку ( І.Дичківська), на особистісну ініціативу щодо « налаштованості на успіх у будь-якій галузі застосування своїх можливостей » ( Ж.Бєлова). Тобто нові суспільні й освітні імперативи орієнтують на більшу ініціативу і самостійність, мобільність і гнучкість професійного життя, що зумовлює потребу у підготовці « нового вчителя » - професійно мобільного - з « подвійним випередженням » ( Г.Бордовський).
Робота виконана у відповідності до плану НДР Волинського національного університету імені Лесі У країнки
Мета, завдання роботи.
Мета дослідження : Показати зумовленість формування професійної мобільності майбутнього педагога інтенсивністю залучення в інноваційний процес через інтерактивні форми навчання у ВНЗ.
Результати дослідження.
Створення відкритого освітнього простору у навчальному закладі здійснюється через інновації, що оптимально відповідає характеру сучасних соціальних процесів.
При цьому ми виходили з того, що узагальнено « інновація » (« нововведення ») (від лат. «innovatio» -нововведення, зміна, оновлення ) за сучасним словником іншомовних слів пов’язується, перш за все, з діяльністю
© Пріма Р.М., 2009
щодо створення, освоєння та розповсюдження нового, з цілеспрямованими змінами, які приносять у середовище впровадження нові елементи, що викликають перехід системи з одного стану в інший [ 10 , 238 ].
У той же час існує позиція, за якою « інновація » - це «не просто створення... розповсюдження нового, це зміни, які носять суттєвий характер, що супроводжуються зрушеннями в характері діяльності, стилі мислення. Категорія новизни належить не тільки ( і не стільки ) до часу, але і до якісних характеристик змін » [ 8 , 53].
Аналіз наукової літератури засвідчує значні смислові розбіжності щодо сутнісної характеристики поняття « інновація » ( « нововведення »), що, на думку І.М.Дичківської, спричинене неоднаковим баченням авторами як « сутнісного ядра », так і радикальності нововведень [1, 23]. Так, за визначенням І.П.Підласого « інновація - це й ідеї, і процеси, і засоби, і результати взяті в єдності щодо якісного вдосконалення педагогічної системи » [ 7 , 3]. На думку В.Г.Онушкіна, « інновація - процес часткових змін, що ведуть до модифікації окремо взятих цілей освіти або засобів і способів їх досягнення » [ 6 , 65]. М.І.Лапін вважає, що « нововведення є комплексним процесом створення, розповсюдження та використання нового практичного засобу ( новації); це форма організації інноваційної діяльності » [ 4 , 9].
Зауважимо, що в педагогічній літературі інноваційна діяльність розуміється як цілеспрямована педагогічна діяльність, що базується на осмисленні ( рефлексії) власного практичного педагогічного досвіду, за допомогою порівняння і вивчення, зміни і розвитку навчально-виховного процесу з метою досягнення більш високих результатів, отримання нового знання, якісно іншої педагогічної практики.
За таких умов учитель розглядається як суб’єкт інноваційної діяльності та її організатор. Причому, однозначною є думка про те, що інноваційна діяльність учителя може бути ефективною в контексті цілісного вивчення особистості і професійної діяльності, оскільки лише у діяльності особистість розвивається, а, досягнувши певного рівня професіоналізму, вона « запускає » механізм « само.», в результаті чого починає все активніше і результативніше « спрацьовувати » самопізнання, орієнтоване на неперервний саморозвиток, прагнення до творчої самореалізації [ 4 ]. Тобто мова йде про професійну мобільність, сутнісний зміст якої полягає у постійному творчому оновленні, розвитку й удосконаленнюкожної людини протягом усього життя. Як зауважує Л.Іванова, « у фундаменті цього напряму лежить нова картина професійного світу, новий тип людини-працівника» - « асоціативна людина » - спеціаліст широкого профілю, динамічний, творчий, здатний до програмно-цільової оцінки процесу, соціально відповідальний, що приходить на зміну « організаційній людині ». В якості основних принципів трудової діяльності висуваються необхідність постійного оновлення знань , освоєння нових професій і спеціальностей [ 2 , 216]. При цьому неперервна освіта виступає як шлях і засіб творчого розвитку особистості, розглядається як особлива форма самореалізації людини. Тобто проблема розвитку і використання особистісного потенціалу педагога набуває якісно нового рівня : він повинен бути готовим до швидкого, оперативного, гнучкого професійного перебудовування себе, що передбачає сформованість уміння мобілізувати свої зусилля на інше сприйняття себе у нових ситуаціях, активне прагнення знайти вихід із проблемної ситуації, забезпечити при цьому задоволення потреб, ціннісних орієнтацій і позитивної зміни особистісно-професійної позиції. Вочевидь, готовність майбутнього вчителя до професійної мобільності правомірно розглядати як інтегральне динамічне новоутворення у структурі його особистості, що концентрує в собі відкритість до змін, ступінь усвідомлення сутності мобільності і виявляється в аналітичному ( оперативному) мисленні, умінні адекватно оцінювати проблемну ситуацію, співвідносити її зі своїми можливостями і потребами, ціннісними установками і мотивами професійного саморозвитку, прогнозувати і здійснювати усвідомлений вибір.
У зв’язку з цим слід відзначити, що чим вищий рівень розвитку професійної мобільності педагогів, тим більш інтенсивно вони залучені в інноваційний процес, оскільки новації і мобільність, на нашу думку, - це два чинники, взаємопов’язаних і взаємовпливаючих один на одного. При цьому професійну мобільність можна розглядати як засіб, як спосіб і як результат освоєння новацій учителем, що свідомо включається в інноваційну педагогічну діяльність і фундаментально підготовлений до здійснення цього процесу. Це об’єктивно посилює вимоги до якості професійної підготовки на етапі навчання у вищій школі, де, власне, і розкривається інноваційний потенціал особистості майбутнього вчителя як « суб єктивне джерело зародження інновацій » у професійній діяльності, як «особливість стану індивідуальної свідомості педагога, його відкритість до сприйняття нового, незалежність від стереотипів та шаблонів» [9].
Професійну мобільність при цьому можна вважати тією рушійною силою, що сприяє переходу внутрішнього потенціалу майбутнього вчителя у зовнішню активність, гнучкість, що засвідчують ефективність педагогічної діяльності. Щодо феномену « професійна мобільність майбутнього вчителя початкових класів » у контексті дослідження як робоче визначення пропонується наступне : це інтегральне утворення у цілісній структурі особистості і діяльності вчителя, що передбачає високий рівень професійної компетентності вимагає педагогічної гнучкості ( мислення й діяльності), готовності до педагогічно обґрунтованого та оперативного відбору і реалізації оптимальних способів розв’язання завдань, залишаючись у педагогічному просторі школи І ступеня Своєрідність вияву професійної мобільності саме вчителя початкових класів обумовлена багатопредметністю викладання та специфічністю його особистісно-професійних функцій, і водночас, найбільш суттєво позначається на позитивній динаміці процесів самоактуалізації та самореалізації. Саме інноваційний підхід у навчанні майбутніх учителів сприяє формуванню механізмів самореалізації, розкриттю творчого потенціалу учасників освітнього процесу вищої школи, створенню « еталонів » професійно мобільної поведінки і діяльності.
Дійсно, професійна мобільність сьогодні є актуальним соціально-педагогічним завданням підготовки майбутнього спеціаліста. При цьому для студентів що обрали вчительський фах, ключового значення набуває етап навчання у вищій школі. Натомість, за даними нашого діагностувального експерименту, респондентами якого були
880 студентів 11 вищих навчальних закладів різного типу ( класичні і педагогічні) і різних регіонів України встановлено, що, по-перше, студенти в переважній більшості не усвідомлюють потребу і доцільність у формуванні основ професійної мобільності в процесі навчання у вузі ( 85,2% респондентів заперечували цю доцільність, а 22,1% не визначилися зі своїм ставленням до цієї проблеми), по-друге, у самих навчальних закладах не склалась система роботи щодо формування у майбутніх учителів школи І ступеня цієї важливої особистісно-професійної якості. Тобто діагностика засвідчила неузгодженість між реальною потребою в організації освітнього простору, який має забезпечувати мобільність майбутнього спеціаліста і недостатньою розробленістю методичного супроводу її формування в умовах вищої школи, що вимагає інноваційного погляду на означену проблему: через взаємодію допомогти майбутньому педагогу виявити активне ставлення до професійної мобільності і до себе як спеціаліста, відкритого до позитивних ( якісних ) самозмін. При цьому важливо не пропонувати студентам « готові зразки » професійного вибору у різних ситуаціях, а виробляти їх разом, зокрема через використання інтерактивних технологій професійної підготовки
Як інновація розглядається актуалізація розвитку професійної креативності майбутнього вчителя через інтерактивні форми активізації цього процесу в практиці застосування тренінгів, ділових ігор тощо. В руслі вищезазначеного цілком умотивованим є твердження О.Л.Марковоі, що інтерактивне навчання дозволяє проявлятися « творчому базису » особистості, оскільки активізує її внутрішні механізми. При цьому суть інтерактивних методів навчання - в орієнтації на мобілізацію пізнавальних сил і прагнень студентів на пробудженняінтересу до пізнання, становлення власних способів діяльності, розвитку вміння концентруватися на творчому процесі і отримувати від цього задоволення Саме інтерактивні методи, звертаючись до суб’єктивного досвіду майбутніх учителів, дозволяють їм у процесі навчання освоїти власні способи відкриття соціального досвіду, оскільки передбачають залучення студентів у розв’язання проблем, максимально наближених до майбутньої професійної діяльності. Як один із способів розвитку продуктивного мислення студентів у процесі професійно орієнтованої діяльності ці методи дозволяють не просто відтворити, засвоєні у ВНЗ знання, а й сформувати пізнавальну активність, розвинути вміння мобілізувати необхідні творчі здібності і реалізувати себе, зробивши власний вибір.
Зауважимо, що активізує цей процес і, водночас, стимулює глибинні асоціації студентів на інтерактивних заняттях метод групової дискусії, який спонукає майбутніх учителів відкрито висловлюватися в емоційно-афектній атмосфері інтелектуального суперництва, що створюється в ході дискусії. А така відкритість забезпечується розвитком так званої « інноваційної свідомості », здатності до глибокої рефлексивної активності. Саме рефлексивні механізми мислення є основою мобільності - здатності педагога до регулювання власної інтелектуальної і професійної діяльності, уміння долати бар’єри і стереотипи тощо.
Система інтерактивних занять, що базується на презентації своєї позиції, розвиває у майбутнього вчителя готовність відстоювати свої переконання, уміння « передавати потрібну думку », « заряджати своєю ідеєю», « внутрішнім енергетизмом » тощо. При цьому взаємодія педагога і студента виявляється у процесі « конструювання бар’єрів і проектування шляхів їх спільного подолання »[4]. У контексті дослідження вчити і навчитися долати труднощі у досягненні результату, розвивати силу волі є одним із провідних процесів щодо формування у майбутніх учителів готовності до виявлення професійної мобільності.
Інноваційні підходи здійснюються також у практиці застосування тренінгів, зважаючи на оригінальність їх програм, адаптованість щодо суб’єктів діяльності тощо. На нашу думку, оптимально ефективні можливості в цьому плані має позиційно-рольовий тренінг, оскільки дозволяє студентам під час аналізу педагогічних ситуацій з точки зору позицій різних « персонажів » ( учителя, учня) активізувати здатність щодо вибору рішення, формувати відкритість до змін, прогнозування тощо як надзвичайно важливі якості, необхідні професійно мобільному фахівцю. Так, знаходячись у позиції вчителя, студентдемонструє :
- свою інтерпретацію ситуації в цілому;
- власні дії у цій ситуації, їх мету, зміст;
- емоційне ставлення, свої почуття
В позиції учня студент має з’ясувати для себе наступне :
- у чому смисл особистої позиції у цій ситуації;
- пояснення ( усвідомлення ) цієї ситуації і мети, що ставиться перед собою;
- потенційні дії, вибір оптимального варіанту виходу із ситуації;
- ставлення до всіх учасників ситуації, власний емоційний стан.
На наш погляд, таке « проживання » студентами ситуацій різних «персонажів» сприяє розвитку гнучкості педагогічного мислення, збагаченню досвіду поведінки і, головне, визначенню суб’єктного ставлення до даної ситуації як вияву професійної мобільності. Ми виходили з того, що практичне застосування позиційно-рольового тренінгу обумовлено його можливістю впливу на розвиток здатностей студентів до аналізу і самоаналізу, їх розкутості, формуванню установки на усвідомлений, варіативний підхід до різних проявів професійного життя вчителя.
Висновки.
Означені інтерактивні методи навчання дозволяють не тільки відпрацювати « теоретичні позиції », але й, що головне, реалізувати практику випереджувальної професійної підготовки вчителя щодо збагачення інноваційного індивідуально-особистісного досвіду дій майбутніх спеціалістів у різних умовах розв’язання широкого спектру педагогічних проблем.
Перспективи подальших наукових розвідок пов’язуємо з конкретизацією сукупності необхідних і достатніх
умов, за яких видається досягти стійких і позитивних результатів щодо формування професійної мобільності
майбутнього фахівця початкової освіти.
Література
1. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології - К., 2004. - 168 с.
2. Иванова Л.А. Медиаобразовательное пространство в стратегии инновационного развития профессионального образования: постановка проблемы // Педагогическая теория, эксперимент, практика / Ред Стефановская Т.А., Иркутск, 2008. - С. 215-228.
3. Инновационное обучение : стратегия и тактика / Под ред. В.Я.Ляудис-М.,1994.
4. Интерактивные методы в образовании: личностносозидающие смыслы. Сборник научных статей.- Хабаровск, 2002. - 263с.
5. Кларин М.В. Интерактивное обучение - инструмент освоения нового опыта // Педагогика - 2000. - №7. -С.12-18.
6. Онушкин В.Г., Огарёв Е.И. Образование взрослых : междисциплинарный словарь терминологии. - Воронеж, 1995. - С.65.
7. Підласий І.П.. Підласий А.І. Педагогічні інновації // Рідна школа. - 1998. - №12. - С.3.
8. Пригожин Л.А. Инноватика - зачем она? // Проблемы теории и практики управления. - 1988. - №2. - С.53.
9. Сазонов Б.В. Субъект в процессе нововведений // Нововведение как фактор развития : Сб. трудов - М., 1987.
- С.84-94.
10. Современный словарь иностранных слов . - М., 2001. - С.238.
Надійшла до редакції 06.02.2009 р.
