CC BY
32
7. Boholib, T. M. (2016). Dotatsiyi mistsevym byudzhetam yak instrument finansovoho vyrivnyuvannya [Grants to local budgets as a tool for financial equalization]. Ekonomichnyy visnyk universytetu, 29/1, 282-287 (in Ukr.).
8. Klymenko, O. V. (2008). Informatsiyni systemy i tekhnolohiyi v obliku [Information systems and technologies in accounting]. Kyyiv: Tsentr uchbovoyi literatury (in Ukr.).
9. Levayeva, L. Yu. & Kucherenko, S. Yu. (2017). Neobkhidnist' zabezpechennya prozorosti byudzhetnoho protsesu [The need to ensure the transparency of the budget process]. Ekonomichnyy visnyk universytetu, 33 (1), 350-354 (in Ukr.).
10. Domashenko, S. V. (2013). Informatsiyni tekhnolohiyi v upravlinni pidpryyemstvom: elektronnyy dokumentoobih [Information technology in enterprise management: electronic document flow]. Zbirnyk naukovykh prats' Tavriys'koho derzhavnoho ahrotekhnolohichnoho universytetu, 2(3), 103-112 (in Ukr.).
11. Ozeran, A. V. (2015). Teoriya ta metodolohiya formuvannya finansovoyi zvitnosti pidpryyemstv [Theory and methodology of formation of financial reporting of enterprises]. Kyyiv: KNEU (in Ukr.).
12. Yevtushenko, N. M. & Vynohradnya, V. M. (2017). Upravlinnya akumulyatsiyeyu ta vytratamy byudzhetnykh koshtiv [Accumulation management and budget expenditures]. Ekonomichnyy visnyk universytetu, 33 (1), 314-327 (in Ukr.).
ДАН I ПРО АВТОРА
1гнатенко Микола Миколайович, доктор eKOHOMi4HMx наук, доцент, завщувач кафедри економки ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ iMeHi Григорiя Сковороди» e-mail: professorignatenko@ukr.net
Сарашна Ольга Андрмвна, доктор економiчних наук, професор, завщувач кафедри облку, аудиту i оподаткування
Херсонський нацюнальний техшчний уыверситет e-mail: o sarapina@ukr.net
ДАННЫЕ ОБ АВТОРЕ
Игнатенко Николай Николаевич, доктор экономических наук, доцент, заведующий кафедрой экономики ГВУЗ «Переяслав-Хмельницкий ГПУ имени Григория Сковороды» e-mail: professorignatenko@ukr.net
Сарапина Ольга Андреевна, доктор экономических наук, профессор, заведующий кафедрой учета, аудита и налогообложения
Херсонский национальный технический университет e-mail: o sarapina@ukr.net
DATA ABOUT THE AUTHOR
Ignatenko Nikolay Nikolaevich, Doctor of Economics, Associate Professor, Head of the Department of Economics
Pereiaslav-Khmelnytsky Hrygorii Skovoroda State Pedagogical University e-mail: professorignatenko@ukr.net
Sarapina Olga Andreevna, Doctor of Economics, Professor, Head of the Department of Accounting, Audit and Taxation
Kherson National Technical University e-mail: o sarapina@ukr.net
УДК 005.21:005.7:658 https://doi.org/10.31470/2306-546X-2018-38-53-63
НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ СУТНОСТ1 СТРАТЕГ1ЧНИХ ЗМ1Н НА П1ДПРИ6МСТВ1
Красноруцький О.О.
Гринь е.л.
Власенко Т.А.
Актуальнсть теми досл'дження. Сучасне б/знес-середовище характеризуеться низкою властивостей, як обумовлюють характер д/яльност/ суб'ект'/в господарювання. Вплив вс/х цих характеристик е пост/йним i пролонгованим у час'!, але прогнозування особливостей цього впливу залишаеться достатньо складним для управл/ння завданням, що визначае актуальн/сть досл/дження сутност/ стратег/чних зм/'н та п1'дприемств1' та методологи Ух планування та реал/зацй.
Постановка проблеми. Визначення напрям/в д/яльност/ п/дприемства у довгостроков/й перспектив!' традиц/йно в/дноситься до сфери стратег/чного управл/ння. А високий р/вень динамки зовн/шнього та внутр/шнього середовища вимагае розробки та впровадження сучасно'У концепцИ стратег/чних змн. Незважаючи на важлив/сть та нагальн/сть виршення даного завдання становлення
© Красноруцький О.О., Гринь С.Л., Власенко Т.А., 2018
науковоУ школи сmраmегiчних змн у вiтчизнянiй науц лише розпочинаеться, саме тому визначення сутност/ стратег'чних зм/'н та методологи управлння ними вимагае подальшого анал'зу та розвитку.
Анал'з останнiх досл'джень i публЫацш. В закордоншй методологи дослдженням органiзацiйнuх зм/'н та особливостями реалiзацi'l' стратег'чних зм/'н займаються на протязi останнх 50-ти рок'т, натомсть на втчизняному науковому просторi ц досл'дження розпочалися лише з 90-х роюв. Питаннями дослдження сутност/ стратег'чних зм/'н займалися так закордонн науковц^: Дж. Балогун, Д. Джоя, М. Зундел, Л. Каммнгс, С. Кларк, Дж. Корнелсен, С. Мантер, Е. Романелл'1, Дж. С'тл'нц, Б. Став, М. Ташман, Дж. Томас, Р. Холт, К. Читтепедд'1, Х. Шильдт, С. Фло'д та '¡нш'!. Серед украУнських варто виокремити: Д. Воронков, О. Гронь, I. Лганенко, В. Отенко, I. Сокирник.
Видтення недосл'джених частин загальноУ проблеми. Враховуючи /снуюч/ науков/ результати у сферi стратег'чного менеджменту й управл'1ння змнами, та фунтуючись на закордонних / в/'тчизняних концеп^ях стратег'чних змн, вимагае уточнення поняття «стратег'чн змiни» на п1'дприемств1' та сукупнсть Ух властивостей.
Постановка завдання, мети досл'дження. Завданням дослдження еузагальнення снуючихпдходв до визначення сутност/ стратег'чних змн, уточнення понять «<стратег'я» та «<змiни». Метою досл'дження е розробка власного визначення поняття «<стратег'мн'1 змiни».
Метод або методолог'т проведення досл/'дження. У статт'1 застосовано сукупнсть методв наукового досл'дження: аналзу та синтезу, логiчного узагальнення / порiвняння, структурування.
Викладення основного матер'тлу (результати роботи). Здшснено узагальнення снуючих п'дход'в до розумiння «<стратег'нних змн» серед втчизняних та заруб'жних досл'дник'т. Надано визначення поняття «<стратег'!я». Уточнено сутнсть поняття «<змiни». Представлено власну дефiнiцiю термiну «<стратег'мн'1 змiни».
Галузь застосування результат¡в. Результати цього дослдження можуть бути застосован в подальшому науковому пошуку щодо формування сучасноУ концепцИ стратегчних змн, яка в'дпов'дае вимогам втчизняних п1'дприемств.
Висновки в'дпов'дно до статт'1. Стратег'мн'! змни для в/'тчизняних п1'дприемств передбачають формування методологи управлння, направлено! на проактивне формування стратеги, що включае розробку моделей управлння, принцип!в, метод'т та вдповдного забезпечення. В результатi стратегчних зм/'н пiдприемства повинно сформувати конфiгурацiю оргашзацшноУ структури, технологш, процес'т, процедур навчання та пдвищення квал'ф'каци кадр'т, як в майбутньому мають забезпечувати ефективне функцюнування пiдприемства як реак^ю до вимог зовншнього середовища та як вдповдь на його ризики.
Ключов'1 слова: стратегiя, змiни, стратег'чш змiни, динам'чн'! можливост'!, зовншне середовище, цль, контент-анал'з.
НАУЧНО-ТЕОРЕТИЧЕСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ СУЩНОСТИ СТРАТЕГИЧЕСКИХ ИЗМЕНЕНИЙ НА ПРЕДПРИЯТИИ
Красноруцкий А.А.
Грынь Е.Л.
Власенко Т.А.
Актуальность темы исследования. Современная бизнес-среда характеризуется рядом свойств, обуславливающих характер деятельности субъектов хозяйствования. Влияние всех этих характеристик является постоянным и пролонгированным во времени, но прогнозирование особенностей этого влияния остается достаточно сложным для управления задачей, что определяет актуальность исследования сущности стратегических изменений на предприятии и методологии их планирования и реализации.
Постановка проблемы. Определение направлений деятельности предприятия в долгосрочной перспективе традиционно относится к сфере стратегического управления. А высокий уровень динамики внешней и внутренней среды требует разработки и внедрения современной концепции стратегических изменений. Несмотря на важность и актуальность решения данной задачи, становление научной школы стратегических изменений в отечественной науке только начинается, поэтому определение сущности стратегических изменений и методологии управления ими требует дальнейшего анализа и развития.
Анализ последних исследований и публикаций. В зарубежной методологии исследованием организационных изменений и особенностями реализации стратегических изменений занимаются на протяжении последних 50-ти лет, но на отечественном научном пространстве эти исследования начались лишь с 90-х годов. Вопросами исследования сущности стратегических изменений занимались такие зарубежные ученые: Дж. Балогун, Д. Джоя, М. Зундел, Л. Каммингс, Кларк, Дж. Корнелисен, С. Мантер, Е. Романелло, Дж. Силлинц, Б. Стал, М. Ташман, Дж. Томас, Р. Холт, К. Читтепедди, Х. Шильдт, С. Флоид и другие. Среди украинских можно выделить: Д. Воронков, А. Гронь, И. Лиганенко, В. Отенко, И. Топорников.
Выделение неисследованных частей общей проблемы. Учитывая существующие научные результаты в области стратегического менеджмента и управления изменениями, и основываясь на
зарубежных и отечественных концепциях стратегических изменений, требует уточнения понятие «стратегические изменения» на предприятии и совокупность их свойств.
Постановка задачи, цели исследования. Задачей исследования является обобщение существующих подходов к определению сущности стратегических изменений, уточнение понятий «стратегия» и «изменения». Целью исследования является разработка собственного определения понятия «стратегические изменения».
Метод или методология проведения исследования. В статье применена совокупность методов научного исследования: анализа и синтеза, логического обобщения и сравнения, структурирования.
Изложение основного материала (результаты работы). Осуществлено обобщение существующих подходов к пониманию «стратегических изменений» среди отечественных и зарубежных исследователей. Дано определение понятия «стратегия». Уточнена сущность понятия «изменения». Представлено собственную дефиницию термина «стратегические изменения».
Область применения результатов. Результаты этого исследования могут быть применены в дальнейшем научном поиске по формированию современной концепции стратегических изменений, которая соответствует требованиям отечественных предприятий.
Выводы в соответствии со статьей. Стратегические изменения для отечественных предприятий предусматривают формирование методологии управления, направленной на проактивное формирование стратегии, включающей разработку моделей управления, принципов, методов и соответствующего обеспечения. В результате стратегических изменений предприятия должно сформировать конфигурацию организационной структуры, технологий, процессов, процедур обучения и повышения квалификации кадров, которые в будущем должны обеспечивать эффективное функционирование предприятия как реакцию на требования внешней среды и как ответ на его риски.
Ключевые слова: стратегия, изменения, стратегические изменения, динамические возможности, внешняя среда, цель, контент-анализ.
SCIENTIFIC-THEORETICAL JUSTIFICATION OF THE ESSENCE OF STRATEGIC CHANGES IN ENTERPRISE
Krasnorutskyy O.O.
Gryn E.L.
Vlasenko T.A.
Relevance of the research topic. The modern business environment is characterized by a number of properties that determine the nature of the activities of business entities. The influence of all these characteristics is constant and prolonged in time, but the forecasting of the peculiarities of this influence remains rather complicated task for management, which determines the relevance of the essence of strategic changes research at the enterprise and the methodology for their planning and implementation.
Formulation of the problem. The determination of the enterprise direction in the long term traditionally belongs to the sphere of strategic management. A high level of dynamics of the external and internal environment requires the development and implementation of a modern concept of strategic change. Despite the importance and urgency of solving this problem, the formation of a scientific school of strategic changes in domestic science has just begun, so determining the nature of strategic changes and the methodology for managing them requires further analysis and development.
Analysis of recent research and publications. In the foreign methodology, the study of organizational changes and the specifics of implementing strategic changes have been carried out over the past 50 years, but in the domestic scientific space these studies began only in the 1990s. Such foreign scientists were engaged in research on the essence of strategic changes J. Balogun, M. Zundel, D. Gioia, S. Clark, L. Cummings, J. P. Cornelissen, S. Mantere, E. Romanelli, A. A. Sillince, M. Tushman, B. Stal, R. Holt, J. Thomas, K. Chittipeddi, H. Schildt, S. Floyd and others. Among the Ukrainian can be identified: D. Voronkov, A. Grone, I. Liganenko, V. Otenko, I. Topornikov.
Selection of unexplored parts of the general problem. The concept of «strategic changes» in the enterprise and the complex of their properties need to be clarified according to the existing scientific results in the field of strategic management and change management, and based on foreign and domestic concepts of strategic changes.
Setting the task, the purpose of the study. The task of the study is to generalize existing approaches to determining the essence of strategic changes, clarify the concepts of «strategy» and «change». The purpose of the study is to develop own definition of the concept of «strategic change».
Method or methodology for conducting research. The combination of scientific research methods have been used in the article: analysis and synthesis, logical generalization and comparison, structuring.
Presentation of the main material (results of work). The existing approaches to understanding «strategic changes» among domestic and foreign researchers have been generalized. The definition of the concept of «strategy» is given. The essence of the concept of «change» is specified. Own definition of the term «strategic changes» is presented.
The field of application of results. The results of this research can be applied in the future scientific search for the formation of strategic changes modern concept that meets the requirements of domestic enterprises.
Conclusions according to the article. Strategic changes for domestic enterprises include the development of a management methodology aimed at the proactive strategy formation, including the development of management models, principles, methods and appropriate provision. As a result of strategic changes, an enterprise should create a configuration of the organizational structure, technologies, processes, training procedures and professional development of personnel that in the future must ensure the effective functioning of the enterprise as a reaction to the requirements of the external environment and as a response to its risks.
Keywords: strategy, changes, strategic changes, dynamic capabilities, external environment, purpose, content analysis.
JEL Classification D 20
Актуальшсть теми дослщження. Сучасне бiзнес-середовище характеризуемся низкою властивостей, ям обумовлюють характер дiяльностi cy6'eKTÍB господарювання. До цих властивостей варто вщнести високий рiвень конкуренци' як на нацюнальному так i на св^овому ринках, посилення процеав глобалiзацiï та штеграци', ям зближують економiки рiзних краш, створюючи тим самим, з одного боку, бтьш привабливi можливостi для розширення ринку, а з iншого - знижують захиснi бар'ери для пщприемств як захист вiд агресивноï пол^ики транснацiональних корпорацiй. Посилення регуляцiï з боку держав та мiжнародних оргашзацш також вiдчутно впливае на дiяльнiсть пiдприемств. Змiна структури та обсягу попиту примушують пiдприемства постiйно вдосконалюватися, пiдвищувати якiсть продукци', займатися диверсифка^ею тощо. Вплив всiх цих характеристик е постшним та пролонгованим у чаа, але прогнозування особливостей цього впливу залишаеться достатньо складним для управлшня завданням. Визначення напрямiв дiяльностi пiдприемства у довгостроковiй перспективi традицшно вiдноситься до сфери стратегiчного управлшня. А високий рiвень динамiки зовшшнього та внутрiшнього середовища вимагае розробки та впровадження сучасно!' концепци' стратепчних змiн. Незважаючи на важливiсть та нагальнють вирiшення даного завдання становлення науково!' школи стратегiчних змiн у в^чизнянш науцi лише розпочинаеться, саме тому визначення сутност стратегiчних змш та методологи' управлiння ними е актуальним завданням.
Стушнь дослiдження дано! проблеми вченими. В закордоннш методологи дослщженням органiзацiйних змiн та особливостями реалiзацiï стратегiчних змiн займаються на протязi останнiх 50-ти рокiв, натомють на вiтчизняному науковому просторi ц дослiдження розпочалися лише з 90-х роюв. Питаннями дослiдження сутностi стратепчних змш займалися таю закордонш науковцк Дж. Балогун, Д. Джоя, М. Зундел, Л. Каммшгс, С. Кларк, Дж. Корнелюен, С. Мантер, Е. Романелл^ Дж. Сiллiнц, Б. Став, М. Ташман, Дж. Томас, Р. Холт, К. Читтепедд^ Х. Шильдт, С. Флоiд та iншi. Серед украшських варто виокремити: Д. К. Воронков, О. В. Гронь, I. В. Л^аненко, В. I. Отенко, I. В. Сокирник.
Мета дослщження. Запропонувати уточнене визначення поняття «стратепчш змши».
Завдання дослщження: Для досягнення зазначеноï мети поставлено таю завдання: узагальнення юнуючих пiдходiв до визначення сутност стратегiчних змiн, уточнення понять «стратепя» та «змiни».
Методи дослщження. У статт застосовано сукупнiсть методiв наукового дослiдження, у тому чи^ аналiзу та синтезу - для уточнення поняття «стратепя»; лопчного узагальнення i порiвняння - для визначення особливостей розумшня стратегiчних змiн в^чизняними та закордонними дослiдниками, структурування - для виокремлення характерних рис змш як феномену та представлення власного визначення даного термшу.
Результати дослщження. А. ПеТгрю наголошую на вщповщному параметрiв змiнi, як наприклад, культура, стратепя та структура пщприемства визнаючи ефекти другого порядку або числены наслщки подiбноï змiни [1]. Велика ктькють дослiдникiв таких як: Д. Джоя, Дж. Томас, С. Кларк, К. Читтепедд^ Дж. Корнелюен, Р. Холт, М. Зундел, С. Мантер, Х. Шильдт, Дж. Стлшц [2, 3, 4] розглядають стратепчш змши як переосмислення мiсiï та ц^ та суттевого ^х змiщення для вщображення нового напрямку у вщповщь на загрози навколишнього середовища, що супроводжуеться вiдчутними змiнами у схемах розподту ресурсiв органiзацiйних структур та процеав.
М. Ташман та Е. Романеллi [5] детермшують ïх як достатньо глибою, що вимагае змш у головних бачення та припущеннях, як члени оргашзаци' подiляють щодо неГ, характеру середовища та конкуренци'. Це охоплюе принципово змщення у бiзнес-моделi оргашзаци яке торкаеться уах культурних i структурних ïï аспекТв, що в цiлому можна характеризувати як дивергентну змшу. Iншi дослщники - Дж. Балогун та С. Флощ визначають, що враховуючи масштаби та глибину стратегiчних змiн, як часто називають трансформацiйними, бажання ^х реалiзувати часто переважае спроможнiсть ïх здiйснення, що обумовлюе придiлення уваги розриву, який виникае мiж формулюванням та реалiзацiею стратегiï. 1снуе бачення в методологи управлшня, що стратепчш втручання дозволяють досягати змш у обранш стратеги, що призводить до змши останньоï. Також стверджуеться, що стратепчш змши потребують змш ширших шж у структурах та системах, що вимагае вдосконалення поведшки та взаемоди всередиш оргашзаци [6].
Л. Леманн-Ортега та iеншi визначають стратепчш змши як таю, що вщбуваються у зовшшньому середовищi та впливають на вибiр стратеги [7]. Подiбне бачення надае i Г. Мшцберг, який, визначаючи реа-лiзовану стратепю як «паттерн у потоцi ршень», як набiр постiйноï поведiнки, завдяки якш органiзацiя позицiонуе себе тимчасово у просторi свого середовища, наголошуе на розумшш стратегiчних змiн як вщпов^д оргашзаци' на змiни у середовища з урахуванням бюрократичних обмежень, прискорених чи загальмованих лщерством [8, р. 943]. З точки зору ресурсного забезпечення стратепчш змши визначае Р. Джейкобс як процес
залучення добре прошформований людей для реалiзацп змiн, спрямованих на засвоення нових способiв роботи, завдяки яким виграе вся оргашза^я як в тепершнш час, так i в майбутньому [9, с. 26]. I. Ансофф розглядае стратепчш змши як процес, який включае чотири стади: аналiз поточно! ситуаци, аналiз чинникiв ситуаци, вибiр стратеги змши i контроль за реалiзацiею i впровадженням [10, с. 201]. К. Тоумшен до основних областей стратепчних змiн вiдносить iнформування i мотивацiю персоналу, лiдерство i стиль менеджменту, базовi цiнностi, корпоративну культуру, оргашзацшну та iншi структури, фшансування та iнше ресурсне забезпечення, компетен^ею i навики [11]. О. Вiханський робить наголос лише на двох основних аспектах дiяльностi оргашзаци, важливих при здiйсненнi стратегiчних змiн: до них вщносить органiзацiйну структуру i культуру, так як саме в цих сферах виникають найбiльшi труднощ^ а реалiзацiя стратегiчних змiн вимагае визначення найкращого стввщношення мiж децентралiзацiю i централiзацп владних функцiй, що реалiзуеться в рамках структури вщповщно до прийнятоТ оргашзацшноТ культури [12].
Серед украТнських дослiдникiв стратегiчних змш варто зупинитися на результатах таких науковщв.
Так, В. Д. Немцов та Л. е. Довгань визначають стратепчш змши як постшний або схщчастий процес переведення оргашзаци на новий ступшь iз використанням юнуючих iдей i концепцiй [13, с. 248]. Д. К. Воронков визначае стратепчний характер змш як такий, що пов'язаний з «ключовими, принципово важливими для пщприемства перетвореннями довготривалого характеру, як мають кардинальне значення для функцюнування бiзнесу i спричиняють за собою довготривалi i невщворотш наслщки» [14, с. 8]. ^м того автор наводить характеристики, властивi стратегiчним змiнам щодо iнновацiйного розвитку пщприемства, визначаючи !х через класифкацшш ознаки за групами змiн: загальш за масштабами, екзогеннi за джерелом, прогресивш за якiстю, спричиненi стратепчною кризою, еволюцiйнi за швидкiстю, плановi за рiвнем невизначеностi, iнтенсивнi за сутнютю, керованi та iнкрементарнi за характером. Автор наводить принципи управлшня ними: системности дуальностi, iерархiчностi та конф^уративностк Вимагае уваги i функцюнальна структура системи управлiння стратегiчними змшами, яка знаходиться пiд впливом чинниш зовнiшнього та внутрiшнього середовища з урахуванням наявних ресурав пiдприемства, яка охоплюе суб'екти, об'екти, функци, методи та моделi управлiння змiнами, направлены на подолання опору змшам, де критерiем ефективностi стратегiчних змiн визначаються посилення конкурентних позицш пiдприемства на ринку та збтьшення ринковоТ вартост пiдприемства [14]. В. I. Отенко та О. В. Гронь вважають стратепчш змши -змшами у стратеги оргашзаци, об'еднуючi моделi оргашзацшного розвитку вiд К. Левiна до I. Адiзеса [15, с. 206]. I. В. Сокирник вважае, що стратепчш змши виступають щентифка^ею нових можливостей в розвитку оргашзаци та отримання певних економiчних переваг, як виткають iз змiсту стратеги, виступають запорукою тх успiшностi, мають системний характер, а Тх реалiзацiя потребуе застосування певних методiв, процедур та прийомiв [16, с. 136]. I. В. Л^аненко наголошуе, що стратепчш змши завжди спрямованi на пщвищення ефективностi роботи пiдприемства шляхом удосконалення оргашзацшноТ структури, що передбачае впив на чинники продуктивност працi, техшчного розвитку або безпосередньо на процес прийняття управлшських рiшень тощо. Вони е необхщними при кризi в дiяльностi для забезпечення виживання пщприемства шляхом оптимiзацiТ використання ресурсiв, витрат i механiзмiв пристосування до навколишнього середовища. Автор вважае, що ц змiни стосуються всiх аспектiв дiяльностi пiдприемства, якi обумовленi або розвитком ринку, або змшою цiльових орiентирiв пiдприемства. Все це виражаеться у зм^ стратеги та стратегiчного плану. Отже стратепчш змши обумовлеш або дшчою стратегiею або ТТ змшою та розподтяються на частковi, локальш та радикальнi, i якраз останш визначено як такi, що обумовлеш стратепею, як наприклад: змiну бiзнес-поведiнки, органiзацiйно-правовоТ форми, цiновоТ та збутовоТ полiтики, форми власностi, джерел фшансування, впровадження нових концепцш управлiння розвитком (стратепчного, цiльового, процесного) та впровадження оргашзацшних проектiв [17].
Як бачимо, юнуючи визначення стратегiчних змiн е досить рiзнонаправленими. Крiм того вимагае уточнення рiзниця мiж поняттями «стратепчш змши», «стратеги змш» та «змша стратеги», ям хоча i е близькими за значеннями, мають принципово рiзнi дефшщи. Розроблено ряд концепцш, ям можуть бути вiднесенi як до стратепчних, так i в цтому до органiзацiйних змiн, для детермшаци визначення сутностi та особливостей стратепчних змш доцтьно звернути увагу на розумшня «змiн» та «стратеги» окремо.
Категорiя «стратегiя» е нарiжним каменем економiчноТ теорй' поряд з такими поняттями як «розвиток», «ефективнють», «iнновацiТ» тощо. Дослiдженням значення даного поняття закордоннi науковцi займаються на протязi досить тривалого часу, а в УкраТш цi дослiдження розпочалися з 90-х рош 20 столггтя. Запозичене з вiйськовоТ науки в економiчнiй теорй' поняття «стратегiя» почало використовуватися у другш половинi 30-х роюв переважно як управлiння ресурсами. У дослщженш О. Фурера, Х. Томаса i А. ГусевськоТ [18] узагальнено результати контент-аналiзу за 26 рош щодо стратепчного менеджменту. Джерелом аналiзу були статл, розмiщенi в чотирьох провщних економiчних журналах щодо визначення поняття «стратепя». Авторами було виокремлено найбтьш згадуванi ключовi слова та визначено кореляцп мiж ними з використанням методiв економiко-математичного моделювання. Це дозволило виокремити структуру дефшщи «стратепя», яка включае 4 чинники (внутршш латентш фактори): конкурентна стратепя, стратепя корпоративного рiвня, роль стратепчних менеджерiв (топ-менеджерiв) та розумшня стратеги як методолопчних та методичних шструмен^в.
Найбiльш часто згадуваними ключовими словами щодо стратеги визначено (бтьше шж в 10% дефiнiцiй): продуктивнють, зовнiшне середовище, можливостi, органiзацiя, методологи, внутр^нш, альянси, корпоративний, конкуренцiя, фшансовий, мiсiя, iнновацiТ, зростання, топ-менеджмент та галузь. Вони
вiдображають безпосередньо змют поняття «стратепя», який роздiляють чисельш автори, а виокремленi чинники представляють зв'язки мiж ними, найбiльш сильш з яких i формують зазначеш латентнi фактори.
Серед вiтчизняних дослщниюв також здiйснено ряд спроб щодо узагальнення сутност поняття «стратеги». В робот О. М. Кукушкiна [19] представлено хронолопчний аналiз визначень «стратеги» в^чизняними та закордонними вченими та надано аналiз цих визначень в розрiзi базового поняття або ди', iнструменту реалiзацiï стратегiï та результату. Наданий аналiз еволюцiï розумiння стратеги' дозволяе стверджувати, що з 1960-х роюв вiд А. Д. Чандлера та I. Ансофа розумшня стратеги змютилася вiд набору правил для прийняття ршень та ïx визначення до бачення стратеги як плану, або наступальних чи оборонних дш у 1980-х роках, а вже по™ у 1990-2000х рр. до бачення як узагальнено!' моделi дш та комплексу прийнятих управлшських рiшень, системи установок, заxодiв довгострокового напрямку розвитку оргашзаци або набору напрямюв дiяльностi, курсу, системи цтей, функцiонального засобу методологiчного характеру, направлений на координування та об'еднання цтей та ресурав пщприемства.
В якост шструменту реалiзацiï стратегiя визначаеться як розмщення та координацiя ресурсiв, вибiр напрямку майбутнього зростання, щентифшацп ринкових можливостей, загальноï компетенцiï, власних цшностей та пiдтвердження зобов'язань, здатнiсть протистояти конкуренци', система засобiв i норм дiяльностi, взаемовiдносин всерединi оргашзаци, мiж персоналом, ïï позицiя у навколишньому середовищi, прогнозування його розвитку та визначення потенцшних можливостей пiдприемства, обфунтування найбiльш ефективних шляxiв досягнення поставлених цтей. В розрiзi результату реалiзацiï «стратегiя» запропонована автором як досягнення цтей, що бтьш детально детермшовано як оптимiзацiя норми прибутку i змщнення позицiй пiдприемства, задоволення потреб кшентв, змiцнення конкурентних переваг та вщдача вiд капiталу, а також як розвиток пщприемства. Як результат, автор визначае «стратепю як довгостроковий план що мютить управлшське ршення щодо вибору цiлей та напрямюв дiяльностi i моделей дiй стосовно розмщення розподiлу та координаци' ресурав для забезпечення його розвитку» [19, с. 224].
Варто придтити увагу узагальненню представленому автором [20], який надав таю пщходи до розумшня поняття «стратепя»: план дш або процес, модель, зааб та шструмент, принцип та позицiя, перспектива, пщхщ, прийом, програма, погляд та концеп^я, шаблон та еталон, напрям i курс, ршення. Також представлено ряд причинно-наслщкових залежностей якi вiдображають стратегю: побудова в рамках визначеного напряму, вщповщного поставленiй метi, яка реалiзуеться шляхом виконання послiдовностi дiй, як виступають процесом; мета вiдображае бажаний стан, який дозволяе досягти стратепя; постановка мети шляхом реалiзацiï сукупносп завдань мае вiдповiдати зовнiшнiм умовам та юнуючим можливостям; мета, завдання, заходи, обсяги робгг, методи, строки та ресурси, необхщш для реалiзацiï стратеги', формалiзуються у виглядi плашв. На основi проведеного узагальнення автор визначае «стратегю» «як послiдовнiсть дм, спрямованих на досягнення наперед визначених довгострокових цтей та виршення поточних завдань, що постають у процес |'х здобуття пiд впливом зовшшнього середовища з використанням при цьому юнуючих можливостей» [20, с. 158].
В робот [21] представлено контент-аналiз, здшснений шляхом узагальнення близько ста визначень поняття «стратепя», що дозволяе визначити найбтьш часто згадуваш ключовi слова, ям вiдображають сутнiсть дослщжувано'Г категори'. З результатiв аналiзу бачимо, що в 60% визначень робиться наголос на встановленш або досягненш цтей, на другому мюц - у 26% - координа^я та розподт ресурсiв, як план дш стратегiю розумiють 23% науковцiв, по 17% отримали правила, принципи, пол^ика та модель дш пiдприемства, близько 14% визначень включають як ключовi слова розвиток пiдприемства, забезпечення конкурентних переваг, система стратепчних ршень та шструментарш управлiння дiяльностi, як напрямок дш або програму, так як i мiсiю стратегiю розумiють значно менше - 11%, як вщображення внутр^нього середовища 1о%. Всi ^i ключовi слова зустрiчаються у менше шж 10% проаналiзованиx визначень.
Таким чином, проведений аналiз результатiв дослщжень авторiв, якi включають узагальнення визначень поняття «стратепя» дозволяе надати власш риси дослщжуванш категорiï для подальшоï детермiнацiï сутностi стратегiчниx змiн.
По-перше, стратегiею варто вважати одним з найбтьш глобальних понять в економiчнiй нау^ щодо управлiння пiдприемством. Погоджуючись з результатами О. Фурера, Х. Томаса i А. Гусев^^', зазначимо, що стратепя повинна охоплювати як загальнокорпоративний рiвень, так i конкурентну позицш пiдприемства на ринку. ^м того, вона виступае методологiчним базисом управлшня пщприемством в довготривалiй перспективу виступаючи як метою прийняття управлшських р^ень, так i засобом для забезпечення усшшносп дiяльностi пiдприемства.
По-друге, стратепя повинна як вщображати сукупнють цiлей, бажаних для пiдприемства, так i правила Гх постановки. З нашо1 точки зору, iз цтями тiсно пов'язанi ресурси, координацiя та розподт яких необхщш як управлшсью ди в досягненнi поставлених цтей.
По-трете, саме стратегiя в найбтьшш мiрi порiвняно з iншими шструментами управлiння дiяльнiстю пiдприемства е результатом аналiзу стану пiдприемства у зовшшньому середовищi та вiдображае характер взаемоди пiдприемства iз зовнiшнiм середовищем. Це вщдзеркалюе як IT довготривалий характер, так i необхщнють врахування вах можливих варiантiв змiн стану зовшшнього середовища як за складом, так i за динамкою.
По-четверте, визначення стратеги' як конкретного поняття, як наприклад: модель, або перспектива, або програма, або погляд е достатньо складним завданням через великий обсяг охоплення складових, ям ïï
становлять. Отже, для об'еднання и методологiчного та практичного характеру варто запропонувати бачення стратеги як «управлшського шструментарш».
По-п'яте, досить розповсюджене бачення стратеги як плану е значно звуженим, але необхщнють формалiзацiт стратеги як довгострокового плану е критично важливим в рамках поточно! дiяльностi пiдприемства. Очевидно, що довготермiновi плани мають бути результатом розроблено! стратеги, на основi яких здшснюються тактичне та оперативне планування, в рамках якого визначаються дм, заходи, програми та проекти, необхщш для Тх виконання, а вщповщно i для реалiзацiт розроблено! стратеги. Отже, план та стратепя е двома взаемопов'язаними поняттями в економiчнiй наущ якi, в разi !х узгодження та належного виконання, забезпечують стiйкий розвиток пiдприемства.
1снуе ряд визначень поняття «змши», але !х варто згрупувати за подiбнiстю розумшь !х сутностi.
Найчастiше змiни розумють як перехiд вiд одного стану до шшого: А. Г. Грязнова та А. Ф. Джинджоли, П. Коллоретт, Л. Беланжер, Т. Хафс та Б. Фаб^ К. Камерон i Р. Куш, Д. Найпак [22, 23, 24, 25, 26, 27]; при чому деям виокремлюють перехщ не просто до шшого стану, а до бажаного - Л. Беланжер, Т. Хафа i Б. Фаб^ О. О. Гадей, Д. Найпак [24, 25, 27, 28]. Деям дослщники визначають цей перехщ як замщення старого стану новим - А. Г. Грязнова та А. Ф. Джинджоли, I. Мазур i В. Шатро, або як перетворення - вщмшнють вщ колишнього стану (I. Прокопенко) [22, 29, 30]. Цей перехщ характеризуемся вщмшностями об'екту у формi або стаж мiж двома послщовними моментами часу, на чому наголошують М. Кубр, Л. Д. Птельман, У. П. Барнетт i Г. Р. Керролл, А. Ван де Вен i М. Пул [31, 32, 33, 34]. Здшснення змш вщбуваеться пщ впливом факторiв зо-вшшнього та внутрiшнього середовища, чого дотримуються А. Г. Грязнова та А. Ф. Джинджоли, I. Мазур i В. Шатро, М. О. Беседш i В. М. Нагаев [22, 29, 35], або як результат реакцп внутршнього середовище -М. О. Беседш i В. М. Нагаев [35]. Окремi науковц ц чинники обмежують, наголошуючи на причин змiн, якi виникають вщ збiльшення зовшшньоТ та внутршньоТ шформацп - Т. Хафсi та Б. Фабi [25]. Реалiзацiя змiн розумiеться А. Г. Грязновою та А. Ф. Джинджоли змшами в будь-який з пщсистем i в Тх взаемодп, що е стабiльним i спостерiгаеться в навколишньому середовищi [22]. Л. Беланжер наголошуе на визначен змiн як дисбалансу, пошуку нового балансу [24]. Розгляд змш як стану, що розвиваеться та змшюеться, пропонують Б. Гроард i Ф. Местон, що хоча i е одним iз найбтьш розповсюджених визначень, але неконкретним та неч^ким [36]. Досить нетрадицшне бачення змш у А. Гринько [37] як перехщ вщ функцюнування до розвитку пщприемства або, навпаки, вщ розвитку до функцюнування або як впровадження нововведень у В. М. Дщенко [38]. Розгляд змш як поштовху або визначення нового напрямку, зрушення вщ одтеТ' позици до другоУ шляхом модифкаци та трансформаци надано у К. Камерона i Р. Куша [26]. Особливе визначення змш пропонують А. Зуб i М. Лактюнов, А. П. Мщенко як поступовий процес освоення оргаыза^ею рiзноманiтних моделей перекладу оргашзацп на новий щабель з використанням юнуючих щей i концепцш [39, 40].
Пщсумовуючи надаш визначення варто уточнити поняття «змши» як замщення одного стану об'екта шшим, враховуючи наслщування набутих рашше ознак, iз вдосконаленим або розширеним перелiком параметрiв, а також iз змiненим кiлькiсним визначенням iснуючих параметрiв, що вiдображае як якiснi, так i мльмсш аспекти, пiд впливом чиннимв зовнiшнього та внутрiшнього середовища, ям мають вiдповiдний вектор (позитивний чи негативний), характеризуеться перюдом Тх здшснення та моментами виникнення потреби в них та набуття мнцевого стану, дискретнютю або неперервнiстю.
Висновки. На основi проведеного узагальнення визначення «стратепчш змiни», дослiдження сутностi поняття «стратепя» та «змши» запропонуемо авторське розумшня змюту стратегiчних змiн. По-перше, Тх призначенням е забезпечення вщповщносп пiдприемства умовам зовнiшнього середовища та вимогами ринку, що можливо шляхом формування динамiчних здатностей та компетентностей персоналу та оргашзацп. По-друге, на вщмшу вщ органiзацiйних змiн, вони не сттьки забезпечують перенесення пщприемства у бажаний стан, сктьки створюють передумови для спроможностi пiдприемства змшюватися в цiлому для забезпечення конкурентоспроможносп пiдприемства в довгостроковiй перспективi. Фактично це передбачае перерозподт наявних ресурав як для забезпечення поточного функцюнування пщприемства, так i для створення потен^алу зростання. Стратепчш змши для в^чизняних пщприемств передбачають формування методологи управлшня направленоТ на проактивне формування стратеги, що включае розробку моделей управлшня, принцитв, методiв та вщповщного забезпечення. В результатi стратегiчних змш пщприемства повинно сформувати конф^урацш оргашзацшноТ' структури, технологiй, процесiв, процедур навчання та пщвищення квалiфiкацiТ кадрiв, ям в майбутньому мають забезпечувати ефективне функцюнування пщприемства як реакцш до вимог зовшшнього середовища та як вщповщь на його ризики.
Список використаних джерел
1. Pettigrew A. Context and action in the transformation of the firm. Journal of Management Studies. 1987. 24 (6). 668 p.
2. Gioia D., Thomas J., Clark S., Chittipeddi K. Symbolism and strategic change in academia: The dynamics of sensemaking and influence // Organization Science. 1994. № 5 (3), pp. 363-383.
3. Cornelissen J. P., Holt R., Zundel M., Cornelissen J. P. The role of analogy and metaphor in the framing and legitimization of strategic change // Organization Studies, 2011. 32 (12). pp. 1701-1716.
4. Mantere S., Schildt H., Sillince A. A. Reversal of strategic change // Academy of Management Journal. 2012. №55 (1). pp. 172-196.
5. Tushman M., Romanelli E. Organizational evolution: A metamorphosis model of convergence and reorientatio // Research in Organizational Behavior. 1985. №7. рр. 171-222.
6. Balogun J., Floyd S. Breaking out of strategy vectors: Reintroducing Culture // Research in Organizational Change and Development. 2010. №18. pp. 51-76.
7. Lehmann-Ortega L., Leroy Fr., Garrette B., Dussauge P., Durand R. Strategor. Toute la strategie d'entreprise. 6eme edition. Paris: Dunod, 2013 688 p.
8. Mintzberg H. Patterns in strategy formation // Management science. 1978. №24(9). P. 934-948.
9. Джейкобе Р. В. Стратегические перемены в реальном времени: Эфективное внедрение метода стратегических перемен путь к успеху. Пер. с англ. Днепропетровск: Баланс-Клуб, 2004. 408 с.
10.Ансофф И. Стратегическое управление. Москва : Экономика, 1989. 358 с.
11.Тоуминен К. Качество управления изменениями; пер. с англ. А. Л. Раскина. Москва : РИА Стандарты и качество, 2008. 96 с.
12.Виханский О. С. Стратегическое управление: Учебник. Учебник. 2-е изд., перераб. и доп. Москва : Гардарика, 1998. -296 с.
13.Немцов В. Д., Довгань Л. С. Стратег/чний менеджмент. КиУв : ЕксОб, 2004. 560 с.
14. Воронков Д. К. Управл/ння стратег/чними зм/нами щодо iнновацiйного розвитку пiдприемства // Вюник Хмельницького нац/онального ушверситету. 2009. № 6, T. 3. С. 7-11.
15. Отенко В. I., Гронь О. В. Стратег/чн/ зм/ни на п/'дприемств/': сутн/сть, види, iнструментарiй // Б/знес1нформ. 2011. № 8. С. 204-207.
16.Сокирник I. В. Сутн/сть та iнструменти розробки системи стратег/чних зм/н //В/сник Хмельницького нацонального ун/верситету 2009. № 4. T. 2. C. 135-141.
17. Л/ганенко I. В. Маркетингова стратег/я в управлннi розвитком п/дприемства за умови стратег/чних змн. Ефективна економ/ка, 2014. № 9. Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3370
18.Furrer O., Thomas H., Goussevskaia A. The structure and evolution of the strategic management field : a content analysis of 26 years of strategic management research // International Journal of Management Reviews 2008. Vol 10. March. Issue 1. pp. 1-23.
19.Кукушк/н О. М. Сутн/сть поняття «стратег/я розвитку п/дприемства» // Науковий в/сник «Економка, планування / управл/ння в лсовиробничому комплекс'/». 2005, вип. 15.2. С. 220-227.
20.Ломоносов Д. А. Сутн/сть поняття «стратег/я» та його в/дм/нност/ в/д тактики й оперативних д/й // Економ/чн/ /нновацн. 2011. Випуск 45. С. 156-160.
21. К/па Д. В. Методичне забезпечення формування конкурентноï стратег/У машинобуд/вного п/дприемства; дис. на здобуття наукового ступеня к.е.н. за спец. 08.00.04 економ/ка та управл/ння п/дприемствами (за видами економ/чноï д/яльност/), Харк/в: ХНЕУ, 2015. 315 с.
22.Грязнова А. Г., Джинджолия А. Ф. Оновы менеджмента : учеб. пособ. Москва : ЗАО «Издательство «Экономика»«, 2008. 472 с.
23. Collerette P. Delisle G., Perro R. Le changement organisationnel: theorie et pratique : Presse de l'Universite du Quebec, 1997. 174 р.
24. Belanger L., Jacques J. Le changement organisationnel et le developpement // La dimension humaine des organisations. 1994 № 2 p. 357-386.
25. Hafsi T., Fabi В. Les fondements du changement strategiques. Montreal: Editions Transcontinental, 1997. 372 p.
26.Камерон К., Куинн Р. Диагностика и изменение организационной культуры. Пер. с англ. под ред. И. В. Андреевой. СПб: Питер, 2001. 320 с.
27.Найпак Д. В. Управл/ння орган'/зацшними зм/нами в забезпеченн/ розвитку п/дприемства : дис. на здобуття нанкового ступеня к.е.н.: 08.00.04; Харк. нац. економ. ун-т. Х., 2011. 237 с.
28. Гадей О. О. Управл/ння зм/нами на п/'дприемств/' // В/сник Бердянського ун/верситету менеджменту / б/знесу. 2012. -№3 (19). C. 71-75.
29.Мазур И. И., Шапиро В. Д. Управление проектами. Москва : Высшая школа, 2001. 875 с.
30. Прокопенко М. М. Планування розвитку та ефективна реструктуризац/я аграрних п/дприемств : автореф. дис... канд. екон. наук : спец. 08.06.01 «Економ/ка, орган/зац/я та управл/ння п/дприемствами»; Микола'Увський державний аграрний ун/верситет. Микола'Ув, 2003. 19 с.
31.Кубр М. Управленческое консультирование. Введение в профессию. Москва : Планум, 2004. 976 с.
32.Г/тельман Л. Д. Перетворюючий менеджмент. Л/дерам реорган/зацн / консультантам з управл/ння // Навчальний пос/бник. М.: Справа, 1999. 340 с.
33.Barnett W., Carroll G. Modeling internal organizational change // Annual Review of Sociology. 1995. Vol. 21, № 1. P. 217-236.
34.Van de Ven A., Poole M. S. Explaining development and change in organization //Academy of Management Review. 1995. Vol.19. P.78-86.
35.Бесед/н М. О., Нагаев В. М. Основи менеджменту: оц/нно-ситуац/йний п/дх/д (модульний вар/ант): п/дручник. КиУв: Центр навчально'Ул/тератури, 2005. 496 с.
36. Grouard B. Meston F.L'Entreprise en mouvement : conduire et reussir le changement. Paris : Dunod, 1998. 336 p.
37. Гринько Т. В. Управл/ння зм/нами на п/дприемствах необх/дна умова забезпечення Ух розвитку // Журнал «Б/'знес1нформ». 2013. №10. С. 247-252.
38.Д'денко В. М. Менеджмент: тдручник. Ки(в: Кондор, 2008, 584 с.
39.Зуб А. Т., Локтионов М. В. Стратегический менеджмент. Системный подход. Москва: Генезис 2011, 848 с.
40.М'щенко А. П. Стратег'чне управлння : навч. поабн. Днпропетровськ : Вид-во ДУЕП, 2003. 261 с.
References
1. Pettigrew, A. (1987). Context and action in the transformation of the firm. Journal of Management Studies, 24 (6),668 p.. [in English].
2. Gioia, D., Thomas, J., Clark, S. & Chittipeddi K. (1994). Symbolism and strategic change in academia: The dynamics of sensemaking and influence. Organization Science, № 5 (3), pp. 363-383 [in English].
3. Cornelissen, J. P., Holt, R., Zundel, M. & Cornelissen, J. P. (2011). The role of analogy and metaphor in the framing and legitimization of strategic change. Organization Studies, 32 (12), pp. 1701-1716 [in English].
4. Mantere, S., Schildt, H., Sillince, A. A. & Mantere, S. (2012). Reversal of strategic change. Academy of Management Journal, №55 (1), pp. 172-196 [in English].
5. Tushman, M. & Romanelli, E. (1985). Organizational evolution: A metamorphosis model of convergence and reorientation. Research in Organizational Behavior, №7, рр. 171-222 [in English]
6. Balogun, J. & Floyd, S. (2010). Breaking out of strategy vectors: Reintroducing Culture. Research in Organizational Change and Development, №18, pp. 51-76 [in English].
7. Lehmann-Ortega, L., Leroy, Fr., Garrette, B., Dussauge, P. & Durand, R. (2013). Strategor. Toute la strategie d'entreprise. 6eme edition. Paris: Dunod, 688 p. [in French].
8. Mintzberg, H. (1978). Patterns in strategy formation. Management science, №24(9), P. 934-948 [in English].
9. Dzhejkobs, R. V. (2004). Strategicheskie peremeny v real'nom vremeni: Jefektivnoe vnedrenie metoda strategicheskih peremen - put' k uspihu [Real-Time Strategic Changes: Effective Implementation of the Strategic Change Method - The Way to Success]. Per. s angl. Dnepropetrovsk: Balans-Klub, 408 р. [in Russian].
10.Ansoff, I. (1989) Strategicheskoe upravlenie [Strategic management]. M.: Jekonomika, 358 р. [in Russian].
11.Touminen, K. (2008) Kachestvo upravlenija izmenenijami [Quality of change management]. Per. s angl. A. L. Raskina. M.: RIA Standarty i kachestvo, 96 р. [in Russian].
12.Vihanskij, O. S. (1998) Strategicheskoe upravlenie: Uchebnik [Strategic Management: A Textbook]. Uchebnik. 2-e izd., pererab. i dop. - M.: Gardarika, 1998. -296 р. [in Russian].
13.Nyemczov, V. D. & Dovgan L. Ye. (2004). Strategichny'j menedzhment [Strategic management]. K.: EksOb, 2004, 560 р. [in Ukrainian].
14. Voronkov, D. K. (2009). Upravlinnya strategichny'my' zminamy' shhodo innovacijnogo rozvy'tku pidpry'yemstva [Management of strategic changes in the innovation development of the enterprise]// Visny'k Xmel'ny'cz'kogo nacional'nogo universy'tetu - Bulletin of the Khmelnytsky National University. № 6, T. 3, рр. 7-11 [in Ukrainian].
15. Otenko, V. I. & Gron', O. V. (2011). Strategichnizminy' napidpry'yem-stvi: sutnist', vy'dy', instrumentarij[Strategic changes in the enterprise: the essence, types, tools] // BiznesInform - BusinessInform, №8, рр. 204-207 [in Ukrainian]
16.Soky'rny'k, I. V. (2009). Sutnist' ta instrumenty' rozrobky' sy'stemy' strategichny'x zmin [Essence and tools for developing a strategic change system]. // Visny'k Xmel'ny'cz'kogo nacional'nogo universy'tetu - Bulletin of the Khmelnytsky National University. № 4, T. 2. рр.. 135-141 [in Ukrainian].
17.Liganenko, I. V. (2014). Markety'ngova strategiya v upravlinni rozvy'tkom pidpry'yemstva za umovy' strategichny'x zmin [Marketing strategy in the management of enterprise development subject to strategic changes] // Efekty'vna ekonomika - Effective economy. 2014, №9. Access mode: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3370[in Ukrainian].
18.Furrer, O., Thomas, H. & Goussevskaia, A. (2008). The structure and evolution of the strategic management field : a content analysis of 26 years of strategic management research. International Journal of Management Reviews.Vol 10, March, Issue 1, pp. 1-23 [in English].
19.Kukushkin, O. M. (2005). Sutnist' ponyattya «strategiya rozvy'tku pidpry'yemstva» [The essence of the concept of «enterprise development strategy»] // Naukovy'j visny'k «Ekonomika, planuvannya i upravlinnya v lisovy'robny'chomu kompleksi» - Scientific Herald «Economics, Planning and Management in Forest Production Complex». Issue. 15.2. pp. 220-227 [in Ukrainian].
20.Lomonosov, D. A. (2011). Sutnist' ponyattya «strategiya» ta jogo vidminnosti vid takty'ky' j operaty'vny'x dij [The essence of the concept of «strategy» and its differences from tactics and operational actions] // Ekonomichni innovaciyi - Economic innovation. Issue 45. pp. 156-160 [in Ukrainian].
21.Kipa, D. V. (2015). Metody'chne zabezpechennya formuvannya konkurentnoyi strategiyi mashy'nobudivnogo pidpry'yemstva [Methodical support for the formation of a competitive strategy of the machinebuilding enterprise]. Dissertation of candidate of economic Sciences 08.00.04 - ekonomika ta upravlinnya pidpry'yemstvamy' (za vy'damy' ekonomichnoyi diyal'nosti), Xarkiv: XNEU, 2015. - 315 p. [in Ukrainian].
22. Grjaznova, A. G. & Dzhindzholija, A. F. (2008). Onovy menedzhmenta: ucheb. posob. [Fundamentals of Management: Study. allowance]. M. : ZAO «Izda-tel'stvo «Jekonomika»«, 2008, 472 p. [in Russian].
23.Collerette, P., Delisle G. & Perro, R. (1997). Le changement organisationnel: theorie et pratique. Quebec : Presse de l'Universite du Quebec, 174 р. [in French].
24.Belanger, L. & Jacques, J. (1994). Le changement organisationnel et le developpement. La dimension humaine des organisations, № 2, рp. 357-386. [in French].
25.Hafsi, T. & Fabi, В. (1997). Les fondements du changement stratégiques. Montreal: Editions Transcontinental, 372 p. [in French].
26.Kameron, K. & Kuinn, R. (2001). Diagnostika i izmenenie organizacionnoj kul'tury [Diagnostics and change of organizational culture]. - Per. s angl. pod red. I. V. Andreevoj, SPb: Piter, 2001, 320 p. [in Russian].
27.Najpak, D. V. (2011). Upravlinnya organizacijny'my' zminamy' v zabezpechenni rozvy'tku pidpry'yemstva [Management of organizational changes in providing enterprise development] : Dissertation of candidate of economic Sciences 08.00.04; ekonomika ta upravlinnya pidpry'yemstvamy' (za vy'damy' ekonomichnoyi diyal'nosti), Xarkiv: XNEU, 237 p. [in Ukrainian].
28.Gadej, O. O. (2010). Upravlinnya zminamy' na pidpry'yemstvi [Management of changes in the enterprise]. Visny'k Berdyans'kogo universy'tetu menedzhmentu i biznesu, №3 (19). рр. 71-75. [in Ukrainian].
29.Mazur, 1.1. & Shapiro, V. D. (2001) Upravlenie proektami [Project Management]. M. : Vysshaja shkola, 875 p. [in Russian].
30.Prokopenko, M. M. (2003). Planuvannya rozvy'tku ta efekty'vna restruktury'zaciya agrarny'x pidpry'yemstv [Development planning and effective restructuring of agrarian enterprises] Abstract of Dissertation of candidate of economic Sciences 08.06.01 - «Ekonomika, organizaciya ta upravlinnya pidpry'yemstvamy'». My'kolayivs'ky'j derzhavny'j agrarny'j universy'tet. My'kolayiv, 2003, 19 p. [in Ukrainian].
31.Kubr, M. (2004) Upravlencheskoe konsul'tirovanie. Vvedenie v professiju [Management consulting. Introduction to the profession]. M. : Planum, 976 p. [in Russian].
32.Gitel'man, L. D. (1999) Peretvoryuyuchy'j menedzhment. Lideram reorganizaciyi i konsul'tantam z upravlinnya [Converting management. Leaders of reorganization and management consultants]. Navchal'ny'j posibny'k. M.: Sprava, 340 p. [in Ukrainian].
33.Barnett, W.& Carroll, G. (1995) Modeling internal organizational change. Annual Review of Sociology. Vol. 21, № 1. pp. 217-236 [in English].
34.Van de Ven A., Poole M. S. E. (1995) Explaining development and change in organization. Academy of Management Review, Vol.19, pp. 78-86 [in English].
35.Byesyedin, M. O., Nagayev, V. M. (2005) Osnovy' menedzhmentu: ocinno-sy'tuacijny'j pidxid (modul'ny'j variant): pidruchny'k [Fundamentals of Management: Estimated-Situational Approach (Modular Version): Textbook]. Ky'yiv: Centr navchal'noyi literatury', 496 p. [in Ukrainian].
36.Grouard, B., Meston, F. [1998] L'Entreprise en mouvement : conduire et reussir le changement. Paris : Dunod, 336 p. [in French].
37.Gry'n'ko, T. V. (2013) Upravlinnya zminamy' na pidpry'yemstvax - neobxidna umova zabezpechennya yix rozvy'tku [Management of changes in enterprises is a necessary condition for their development] // BiznesInform -BusinessInform. №10. рр. 247-252 [in Ukrainian].
38. Didenko, V. M. (2008) Menedzhment: pidruchny'k [Management: tutorial]. Ky'yiv: Kondor, 584 s. [in Ukrainian].
39.Zub, A. T. & Loktionov, M. V. (2001) Strategicheskij menedzhment. Sistemnyj podhod [Strategic management. System approach]. Moskva: Genezis, 848 р. [in Russian].
40.Mishhenko, A. P. (2003) Strategichne upravlinnya : navch. posibn. [Strategic Management: Teach. manual]. - Dnipropetrovs'k : Vy'd-vo DUEP, 261 р. [in Ukrainian].
ДАН1 ПРО АВТОР1В:
Красноруцький Олексш Олександрович, доктор eKOHOMÎ4HMx наук, професор, завщувач кафедри оргашзаци виробництва, 6i3Hecy та менеджменту, Хармвський нацюнальний техшчний ушверситет стьського господарства iменi Петра Василенка
e-mail: oleksiv.krasnorutskvv@gmail.com
Гринь Свген Леонщович. кандидат наук з державного управлшня, здобувач, Харшський нацюнальний техшчний ушверситет стьського господарства iменi Петра Василенка
Власенко Тетяна Анатолмвна, кандидат економiчних наук, старший викладач кафедри оргашзаци виробництва, бiзнесу та менеджменту, Хармвський нацюнальний техшчний ушверситет стьського господарства iменi Петра Василенка
e-mail: tatvanavlasenko2011@gmail.com
ДАННЫЕ ОБ АВТОРАХ:
Красноруцкий Алексей Александрович, доктор экономических наук, профессор, заведующий кафедрой организации производства, бизнеса и менеджмента, Харьковский национальный технический университет сельского хозяйства имени Петра Василенко e-mail: oleksiv.krasnorutskvv@gmail.com
Грынь Евгений Леонидович. кандидат наук по государственному управлению, соискатель, Харьковский национальный технический университет сельского хозяйства имени Петра Василенко
Власенко Татьяна Анатольевна, кандидат экономических наук, старший преподаватель кафедры организации производства, бизнеса и менеджмента, Харьковский национальный технический университет сельского хозяйства имени Петра Василенко e-mail: tatvanavlasenko2011@gmail.com
DATA ABOUT THE AUTHORS
Krasnorutskyy Oleksiy, Doctor of Economics, Professor, Head of the Department of Production, Business and Management Organization, Kharkiv Petro Vasylenko National Technical University of Agriculture e-mail: oleksiy.krasnorutskyy@gmail.com
Gryn Evgeniy. Candidate of Science in Public Administration, applicant, Kharkiv Petro Vasylenko National Technical University of Agriculture
Vlasenko Tatiana, Candidate of Science in Economics, Senior Lecturer in the Department of Production, Business and Management, Kha Kharkiv Petro Vasylenko National Technical University of Agriculture e-mail: tatyanavlasenko2011@gmail.com
УДК 338.47 https://doi.org/10.31470/2306-546X-2018-38-63-70
М1ЖНАРОДНИЙ ОГЛЯД 1НСТИТУЦ1ОНАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ
Кудрицька Н.В.
Актуальнсть досл'джень ¡нституцонального забезпечення водного транспорту УкраУни пдтверджуеться програмними документами Уряду: проектом НацональноУ транспортноУ стратега УкраУни на перод до 2030 р.; Угодою про асоц1ац1ю мж УкраУною та СС; Стратегию сталого розвитку «УкраУна 2020».
Метою статтi е визначення основних положень удосконалення методолога ¡нституцонального забезпечення водного транспорту на основi м1жнародного досв/'ду у контекстi глобал1зац'1йних та ¡нтеграц1йних процес'т.
У результат! досл'джень сформульован наступн положення:
- формал1зац1я аспект'т дослдження порт1в (прост1р; час; соц1ально-економ1чний; функцональний; ¡нституц1йний; орган1зац1йний р'тень);
- визначення порт1в як кластер¡в правил, норм та моделей поведнки на противагу дослдженню Ух у якостi об'ект'в ¡нфраструктури та вузлв торговельних мереж;
- доцтьнсть досл'джень ¡нституц1онал1заца вдносин м1ж «акторами», як взаемод1ють на водному транспорт!;
- представлення порту як технолог'чного i економ1чного вузла контакт 'т та контракт'в;
- необх'дн'ють «вим'рювання» впливу зацкавлених сторн на функцонування та продуктивнсть порту;
- розгляд конкуренца порт1в з позици побудови цльових ланцюгових систем (ланцюг'в постачань);
- урахування ¡нституц1йних зм/'н у порто&й ¡ндустрп через появу транснацональних корпорац1й, мультинацональних глобальних оператор'т терм1нал1в;
- дослдження порт1в у якостi частини еколог1чноУ системи;
- формулювання функц1й портових адм1н1страц1й: функц1я лендлорда, регулятора, оператора та кер/'вника, який в 'дпов 'дае за весь портовий кластер;
- розгляд порт1в як ринкових ф'рм з урахуванням м1жфункц1онально'У ¡нтеграц 'УУ Ухн/'х б'знес-процес'т у сукупностi ланцюга ц/'нностей.
Ключов'1 слова: водний транспорт, ¡нституцональне забезпечення, порти, глобал1зац1я та ¡нтеграц1я
МЕЖДУНАРОДНЫЙ ОБЗОР ИНСТИТУЦИОНАЛЬНОГО ОБЕСПЕЧЕНИЯ ВОДНОГО ТРАНСПОРТА
Кудрицкая Н.В.
Актуальность исследований институционального обеспечения водного транспорта Украины подтверждается программными документами правительства: проектом Национальной транспортной стратегии Украины на период до 2030 г.; Соглашением об ассоциации между Украиной и ЕС; Стратегией устойчивого развития «Украина 2020».
Целью статьи является определение основных положений совершенствования методологии институционального обеспечения водного транспорта на основе международного опыта в контексте глобализационных и интеграционных процессов.
В результате исследований сформулированы следующие положения:
- формализация аспектов исследования портов (пространство, время; социально-экономический; функциональный; институциональный; организационный уровень);
- определение портов как кластеров правил, норм и моделей поведения в противовес исследованию их в качестве объектов инфраструктуры и узлов торговых сетей;
- целесообразность исследований институционализации отношений между «актерами», которые взаимодействуют на водном транспорте;
- представление порта как технологического и экономического узла контактов и контрактов;
- необходимость «измерения» влияния заинтересованных сторон на функционирование и производительность порта;
© Кудрицька KB., 2018
Економiчний вюник ушверситету | Випуск № 38
63
