CC BY
14
D4-07 b-.qxd 24.11.2007 14:47 Page 72
SCIENTIFIC RISE AND TRAGIC FATE OF SCIENTIST-HYGIENIST V.YA. PIDGAETSKY
(documentary-historical and socially-psychological research)
Sakharchuk I.M., Yavorovsky A.P.
НАУКОВИЙ ЗЛЕТ I ТРАПА ДОЛЯ ВЧЕНОГО-Г1Г1ЕН1СТА В.Я. ШДГАЕЦЬКОГО
(документально-1сторичне та соц!ально-псиколаг!чне досл!дження)
САХАРЧУК 1.М., ЯВОРОВСЬКИЙ О.П. Нaцiонaльний медичний унiверситет iM. O.O. Богомольця, м. КиГв
Tабiр цей було створено згiдно з Поста-новою Ради Народ-них Комiсарiв СРСР 13 жовтня 1923 р. з двома пересильно-розподiльчими пунктами у Архенгель-ську та Кемк Упро-довж свого юнуван-ня (1923-1939) тричi змiнювалася назва табору: "Соловецкий лагерь особого назначения", "Северные лагеря особого назначения" (СЛОН), "Соловецкая тюрьма особого назначения Главного управления государственной безопасности НКВД СССР" (СТОН). З Соловками пов'язаний, за висловом укра-Тнського юторика Юрiя Шапо-вала, "день народження" табiр-ноТ системи у СРСР. Ось яку оцшку вiн дае цьому табору: "Для комунютичного режиму створення i пiдтримування цьо-го грандюзного комбiнату смертi протягом майже 16 ро-кiв не було випадковютю чи да-ниною росiйськiй традицп. Це була нагальна потреба, одна з "пщсистем страху", завдяки яюй могла функцiонувати вся система, створена бшьшови-ками на руТнах Роайсько'Т iмпе-рп" [35, 19].
Соловецьк табори в'язнi на-зивали краТною мук i вiдчаю. На переважну бшьшють з них чека-ла загибель. Вони працювали на люозаго^влях, прокладали залiзничнi колiТ, будували сум-нозвiсний Бшоморо-Балтм-ський канал, який забрав життя близько 100 тисяч "зеюв" i в юн-цевому тдсумку не сподобався Сталiну ("узковат") [35, 19].
Умови утримання в'языв були жахливi. Про це немало написано. Та спогади юторика, письменника i громадсько-по-л™чного дiяча Семена Пщгай-ного, який пробув на Соловках
(Заюнчення. Початок читайте у 2 -3 (41-42) за 2007 рк.)
три роки i дивом уник розстршу (з трьома товаришами зумiв втекти i через 20 дiб, долаючи неймовiрнi труднощ^, страх i голод, дютатися Фшляндп), спокiйно читати неможливо. "Як муки чинилися, — пише вЫ, — аж страшно згадувати... Одежi не дають, взуття теж не дають. Давали лаптi з лика: на тиждень одну пару. От в'язш з 5-го бараку не пшли на працю, бо не було в чому, були голi й боа, а мороз був градуав 40. То чекюти обступили цей барак з рушницями та й запалили йо-го. Хто пробував ткати з бараку, того застрелили. Барак зго-рiв, i в ньому — 400 невшьни-кiв" [20, 23]. Описан С. Пщгай-ним конкретнi факти "про соты обморожених, що лежать i вмирають по бараках", про надважку працю, про поган харчi i нелюдськi знущання над ув'язненими вражають i своею неймовiрною правдивiстю.
У таких умовах разом з Ыши-ми соловецькими в'язнями бу-дував "свiтле комунiстичне майбутне" i професор Володи-мир Пдгаецький. Та до нього, як i до iнших украТнцiв, якi скла-дали значний вiдсоток серед в'языв, i тут, на Соловках, ста-вилися з особливою пiдозрою. Про це свщчать численнi доку-менти з позначкою "УНКР", що означало "Украинская националистическая контрреволюция". А спецiальний пiдроздiл ГУЛАГу, як вказують дослщники [18, 52], — "Секретно-пол™ч-ний в^ш 3-оТ частини 8-го Со-ловецького вiддiлення ББК НКВС" встановив пильне аген-турне стеження за в'язнями-ук-раТнцями. В одному з його до-несень вщ 23 лютого 1937 р. повщомлялося, що "у Кремлi (йдеться про Соловецький Кремль — Авт.) юнуе украТн-ська фашистська органiзацiя"; в iншому (вщ 9 березня 1937 р., — що вона "згуртувалася як внутршня емiграцiя i живе яск-
раво визначеним i глибоко вко-ршеним фашистським духом" [18, 522]. А це е свщченням того, що соловецька адмшютра-цiя за вказiвкою зверху накопи-чувала компрометуючi матерiа-ли для повторного звинува-чення в'язнiв. Це зумовлювало-ся ще й тим, що на осЫь 1937 р. у багатьох соловчан, у тому чист В.Я. Пщгаецького, терми ни ув'язнення заюнчувались. I треба було, як справедливо вказують дослщники соловець-коТ трагедiТ [18, 49], виршува-ти, що з ними робити, оскшьки вихщ на волю цих людей, за-суджених здебiльшого за поли тичними статтями, був небажа-ним для тоталтарного режиму. Ось чому саме у цей перюд, менше нiж за пiвроку пiсля заз-наченого донесення, 16 серпня 1937 р. з'явилася спещальна директива М. бжова № 59190:
"1. З 25 серпня розпочати i у двомюячний термiн закiнчити операцiю з репресування най-бiльш контрреволюцiйних еле-ментiв з числа утримуваних у тюрмах ГУГБ, засуджених за шпигунську, диверсiйну, теро-ристичну i бандитську дiяль-нiсть, а також члешв антира-дянських партiй (...) та шших контрреволюцiонерiв, якi про-вадять у тюрмах ГУГБ активну антирадянську роботу.
2. Вс перерахованi контин-генти тсля розгляду Тхнiх справ на Трмках при УНКВД тдляга-ють розстршу.
3. Вам для СоловецькоТ тюр-ми затверджено для репресування 1200 оаб" [18, 56].
Виконуючи цю директиву, у серпш i вереснi 1937 р. керiв-ництво i оперчекiстська части-на СоловецькоТ в'язниц передали у Леншград 1116 довiдок i тюремних справ на в'язшв, якi тдлягали розстрiлу. Серед них була i справа професора В.Я. Пiдгаецького. По™ було складено "розстрiльнi" прото-коли за № 81, 82, 83, 84, 85 вщ
Е&Н*72
О
Б4-07 Ь-.дхй 24.11.2007 14:47 Раде 73
о-
9 i 14 жовтня 1937 р. Прiзвище В.Я. Пщгаецыкого значилось у 83-у протоколi вщ 9 жовтня 1937 р. серед 266 оаб (з них 134 — украшу), яких мал и розстршяти найближчим часом. Таке ршення ухвалила "особлива трмка" з Леншград-сыкого УНКВС, до складу якоТ входили голова Л. Заковсыкий та члени В. Гарш i Б. Позерн.
На резонне запитання правового характеру: хто у роки реп-ресш надавав цим "трмкам" особливi повноваження, вщпо-вiды дае Т. Замятша у статтi "Иосиф Сталин: "Виновных судить ускоренно. Приговор — расстрел". Рассекречен личный архив вождя народов". Во-на наводить двi коротеныю шифрограми. Перша: "Москва, ЦК ВКП(б), тов. Сталшу. Прошу роз'яснити, чи мае затвердже-на ЦК трмка по Бурят-Монголп право на винесення вироку. брванов". Друга з вщповщдю Сталша: "¿рванову. За вста-новленою практикою трмки ви-носяты вироки, як е остаточни-ми" [11, 7]. Як бачимо, одним реченням СталЫ виршував до-лi не лише окремих людей, а й цтих народiв, не кажучи вже про позбавлених буды-яких прав в'язнiв.
Отже, вищезгадану ленш-градсыку трiйку сталЫсыкий то-талiтарний режим уповноважив не лише прийняти вщповщну ухвалу, але й виконати ТТ. Про це свщчаты iншi документи.
16 жовтня 1937 р. Л. Заковсыкий надiслав заступниковi началыника Адмшютративно-господарсыкого управлiння УНКВС ЛенiнградсыкоТ областi каштану держбезпеки М. Матвееву припис:
"Сов. секретно.
Только лично.
Предлагается осужденных Особой Тройкой УНКВД ЛО согласно прилагаемых к сему копий протоколов тройки за №№ 81, 82, 83, 84 и 85 от 9.10. и 14 октября с/г. — ВСЕГО в количестве 1116 человек, содержащихся в Соловецкой тюрьме ГУГБ НКВД СССР, — РАССТРЕЛЯТЬ.
Для этой цели Вам надлежит немедленно выехать в г. Кемь и, связавшись с начальником Соловецкой тюрьмь ГУГБ — ст. майором Госбезопасности т. АПЕТЕР, которому одновременно с этим даются указания о вь даче осужденнь х, привести приговор в исполнение согласно данным Вам лично указаний.
73*Е&Н
Исполнение донесите, представив по возвращении акты". (15, документ № 80).
Виконання цыого розпоряд-ження вщбувалося так. В'язшв етапували морем до Кем^ по-лм залiзницею — до Мед-веж'егорсыка (Карелiя), а вже звщси вивозили в урочище Сандармох, де i розстршюва-ли. Як свщчаты документи, в'язш першоТ партп чинили отр, нападали на конвой i на-магалися вткати. Тому в'язшв з наступних партм спочатку роз-дягали до нижныоТ бшизни, зв'язували руки i ноги, затика-ли кляпом рота, а по™ штабелями складали на вантажну машину i вивозили на мюце розстрiлу. Розстрiлыну мiсiю виконував Матвеев особисто, iнодi — за допомогою помiч-ника коменданта УНКВС Ле-нiнградсыкоТ областi молодшо-го лейтенанта держбезпеки Г. Алафера [18, 57].
27 жовтня 1937 р. (вщповщно до протоколу № 81) було роз-стршяно 207 осiб. Пiзнiше, з I по 4 листопада (за протоколами № 82-85) в урочищi Сандармох Матвеев щодня розстртю-вав вщ 180 до 2бб в'язнiв. Розстрiлював, як сказано в одному документу "быстро, точно и толково" [18, 57].
З листопада 1937 року було розстртяно i професора Пщгаецыкого В.Я. I це тод^ коли тер-мш його ув'язнення вже заюн-чився. Так трагiчно, у 48 роюв обiрвалося життя одного з ба-гатыох синiв УкраТни, який, як сказано у пюш соловецыкого в'язня з Вiнничини 1.О. Корсо-вецыкого, "Вщдав лiта найкра-щi соловецыкiй долi" [19, 522].
Тривалий час не було вщомо, де покоятыся останки Володи-мира Яковича та Ыших страче-них соловецыких в'язнiв. Побу-тувала нав^ы версiя, що велику групу засуджених, серед яких був i Володимир Пщгаецыкий, потоплено на баржi "Клара Цеткш" у Бiлому морi. Зараз же, завдяки коттюй пошуковiй робот украТнсыких та росiй-сыких (санкт-петербурзыких) дослiдникiв, вдалося встанови-ти точне мiсце поховання розстршяних восени 1937 р. соловецыких в'язшв. Це — лiсо-вий масив (урочище Сандар-мох), що знаходитыся поблизу шщаного кар'еру на 19-му кто-метрi автомобiлыноТ дороги Медвеж'егорсык-Повенецы (Карелiя). Зазначена мюце-
3 ЛЮДИ. ПОДИ. ДОЛ1 ^
вiсты площею близыко 6 га, по-вiдомляетыся у лист тимчасо-во виконуючого обов'язки на-чалыника управлiння ФСБ Ро-сiйсыкоТ ФедерацiТ по Респуб-лМ Карелiя В.М. Дубинсыкого началынику Державного архiву СБ УкраТни О.М. Пшенникову" вiд 24 вересня 1997 р., е мю-цем поховання 8-9 тисяч оаб, у т.ч. "в'язшв (СоловецыкоТ в'яз-ницi БЕК НКВД СРСР (1111 чол.), яких восени 1937 р. було доставлено етапом з острова Соловки до м. Медвеж'егорсык i розстрiляно згщно з постано-вою "трiйки" УНКВС по Лешн-градсыкiй областi" [16, 4].
Отже, ми знаемо тепер, де покоятыся останки Володими-ра Пщгаецыкого. Знаемо, як, де, хто i коли знищив вченого фiзично. Знаемо, що партмно-iдеологiчне керiвництво УРСР протягом майже 60 роюв (В.Я. Пiдгаецыкого реабЫто-вано 1989 р. — Авт.) намагало-ся викреслити його iм'я з ютори медицини. Та розсекреченi ар-хiвнi документи, опублiкованi матерiали, спогади колишшх в'язнiв, яким пощастило вряту-ватися, рщних (син вченого Володимир Володимирович меш-кае у Лывовi — Авт.), визволенi iз спецсховищ науковi працi самого вченого допомагаюты вщ-новити справедливiсты та добру пам'яты про видатного вче-ного-гiгiенiста. Вiн заслуговуе на це i мае посiсти почесне i на-лежне йому по праву мюце у когорт видатних вчених початку XX стол^тя. Тож напередодш трагiчноТ дати — 70^ччя вiд дня смертi, схилiмо голови i низыко вклонiмося цм талано-витiй, довiрливо-щирiй та безневинно убiеннiй людинi — ви-датному украТнсыкому вченому, педагогу i дослщнику проблем науковоТ органiзацiТ пращ у сiлысыкогосподарсыкому ви-робництвi та засновнику першоТ втизняноТ школи ппеню-тiв працi.
О
