CC BY
10
-e-
мiсiй для вивчення впливу фак-TopiB, якi дють на opraHi3M вм-ськовослужбовцiв (мЫмум тричi за мiсiю);
— створити у миротворчих тд-роздiлaх ЗС УкраТни медичну структуру, завданням якоТ було б полегшення адаптацп вш-ськовослужбовцiв у мiсiТ;
— створити медичн реабТтта-цiйнi центри для учасниюв миротворчих мiсiй та бойових дм.
Л1ТЕРАТУРА
1. Шевченко В.е., Кравченко Б.В., Галюн С.А. та Ы. Психо-фiзiологiчне забезпечення бойових пiдроздiлiв в екстре-мальних умовах: Метод. поаб-ник / Пiд заг. ред. М.С. Король-чука. — К., 2001.
2. Комплексна методика виз-начення психофiзiологiчного стану вiйськовослужбовцiв на етат професiйного вiдбору для участ у мiжнaродних миротворчих опера^ях: Методичнi рекомендaцiТ / Авт.-уклад. Мас-лова М.Г., Володарський В.Л., Поляков О.А. та Ы. — К.: НДЦ ОТ i ВБ, 2005. — 123 с.
3. Кириченко О.О., Шевчук В.1. Про пщсумки подготовки та учaстi пщроздТтв i персоналу Збройних Сил УкраТни у миро-творчiй дiяльностi у 2003 роц та завдання на 2004 рк / Збройнi Сили УкраТни у мiжнaроднiй ми-ротворчм дiяльностi: Темат. зб.
— К., 2004. — С. 15-19.
4. Копаниця О. Вмськовий психолог // Вмсько УкраТни. — 2006. — № 5. — С. 12-13.
5. 1ванов Д.А. Граничш пси-хiчнi розлади та дезaдaптaцiйнi зриви у вмськовослужбов^в строковоТ служби. — К., 2006.
— С.130-132.
6. Опанасенко В.В., Иванов Д.А., Мартынюк Г.М., Левит Й.Р. Психофизиологический статус летчиков после выполнения миротворческой миссии // Сучасш аспекти вшськ. медицини: Зб. наук. праць ГВКГ Мо УкраТни. — 2004. — Вип. 9. — С. 471-476.
7. Byrne C.A., Riggs D.S. The cycle of trauma: Relationship aggression in male Vietnam veterans with symptoms of posttraumatic stress disorder // Violence and Victims. — 1996. — Vol. 11.
— P. 213-224.
8. Гуляев В.А., Зубков А.Д., Клячкин Л.М. и др. О разработке концепции и программы государственной системы реабилитации участников боевых действий // Воен.-мед. журн.
— 2003. — № 2. — С. 4-12.
SCIENTIFIC RISE AND TRAGIC FATE OF SCIENTIST-HYGIENIST V.YA. PIDGAETSKY
((DOCUMENTARY-HISTORICAL AND SOCIALLY-PSYCHOLOGICAL RESEARCH
Sakharchuk I.M., Yavorovsky A.P.
НАУКОВИЙ ЗЛЕТ I ТРАГ1ЧНА ДОЛЯ ВЧЕНОГО-ППШСТА В.Я. ПЩГАСЦЬКОГО
(ДОКУМЕНТАЛЬНО-1СТОРИЧНЕ ТА СОЦ1АЛЬНО ПСИХОЛОПЧНЕ ДОСЛ1ДЖЕННЯ)
римюячне перебування за кордоном виявилося корисним i результативним для Володи-мира Яковича. ВЫ побував в уах закладах, як його цкавили — Берлшському Ыститут фи зичноТ культури, ктшщ профе-сiйних захворювань, Помр^-цькому (Саксошя) iнститутi вивчення й рaцiонaлiзaцiТ сть-ськогосподарськоТ прaцi, Ге-тингенському шститут медич-ноТ хiмiТ i гiгieни, Мiлaнськiй кт-нiцi профеайних захворювань (першiй у свiтi за часом засну-вання — Авт.), Ппешчному Ыс-титутi у ГенуТ, Неапольському гiгieнiчному iнститутi, Римсько-му Мiжнaродному iнститутi аг-рономiТ та Ы. У Римi Володи-мир Пщгаецький виступив на III Мiжнaродному конгресi з проблем науковоТ оргашзацп прaцi з доповщдю "Проблеми фiзiологiчноТ рaцiонaлiзaцiТ жи ночоТ прaцi на цукрових план-та^ях". У ымецьких та талй ських наукових i клiнiчних закладах украТнський вчений-ппе-нiст ознайомився з оргаызаци ею роботи цих установ, методами дослщження проблем респiрaторного гaзообмiну, застосування мiкрохiмiТ та мк-рофiзики у ппеы прaцi, технiки безпеки у сшьському госпо-SCIENTIFIC RISE AND TRAGIC FATE OF SCIENTIST-HYGIENIST V.YA. PIDGAETSKY
(documentary-historical and socially-psychological research) Sakharchuk I. M., Yavorovsky A P.
The article is dedicated to the 70-th anniversary of blessed memory of the prominent Ukrainian scientist-hygienist V.Ya. Pidgaetsky who was accused of membership in the non-existent counter-revolutionary nationalistic organization "The Union of Liberation of Ukraine" and was guiltlessly executed in 1937. In this article on the basis of archival documents, the course of life of Volodymyr Pidgaetsky and his pedagogical and scientific activity have been elucidated. He was an founder and a head of Institute of physical training of AUAS, of the department of occupational hygiene at Kyiv Medical Institute (the first on the territory of the former USSR), and also of NOP experimental station in agriculture at Kyiv district department of the trade union "Vserobitzemlis". The numerous documents associated with arrest, professor's compelled testimonies on the eve of and during the law proceedings at participants of ULUhave been analyzed. The attention has been focused on unknown pages of the most tragic period of the scientist life (1930-1937) during his imprisonment at Solovetsky camp.
E&H*74
САХАРЧУК 1.М., ЯВОРОВСЬКИЙ О.П.
Нацюнальний медичний ушверситет iм. O.O. Богомольця, м. КиТв
(Продовження. Початок читайте у 2 (41) за 2007 piK)
-е-
дарствi, фiзичноí культури як оздоровчого засобу сшьсько-господарсько( працi, вимiрю-вання теплових витрат при рiз-них значеннях температури, вологост i руху повiтря, методикою застосування спектрального аналiзу кровi, сечi та шших екскретiв людини для раннього розтзнавання отру-ень тощо. Усе це мало неабия-ке значення для подальших на-укових доотджень у галузi пп-ени працк
Повернувшись на батьювщи-ну, Володимир Пщгаецький за матерiалами своíх спостере-жень вщ перебування за кордоном пщготував кiлька публи кацш. Зокрема, у "Бюлетеш бюро Кшвсько)' секцií наукових роб^ниюв" вiн вмютив невеликий нарис "Науковi установи та науковi робiтники 1тали" [23, 4].
Узагальнений матерiал про наукове вщрядження до Ымеч-чини, 1тали та Польщi Володимир Пщгаецький виклав у бро-шурi "Саытарна характеристика сiльськогосподарських ро-б^ниюв (санiтарнi норми, нап-рямки та методи дослщжен-ня)", яку вдалося надрукувати у Киевi 1928 року.
Закордонне вщрядження збагатило вченого новими ще-ями та планами. Тому вш ще на-полегливiше працюе над удос-коналенням своíх знань. Вино-шуе iдеí й конкретизуе плани, пов'язаш з дослiдженням про-цесiв втоми у працiвникiв сшь-ського господарства, обдумуе проект оргашзацп спецiалiзо-ваноí селянськоí клiнiки профе-сiйних захворювань. Як заснов-ник Украшського евгенiчного товариства та член шших наукових товариств (науково-пе-дагопчного, профгiгiенiстiв) вчений дiлиться сво'(ми планами з колегами, виступае перед ними з враженнями та допови дями про перебування за кор-
доном. За тдрахунками львiв-ського дослiдника Я. Гаыткеви-ча, протягом трьох мюящв 1927 р. мав 15 таких вистутв у рiзних органiзацiях i установах [3, 43]. ВЫ — частий i бажаний гiсть у Будинку вчених, де також перед початком науково-докумен-тальних фiльмiв виступае з ко-ментарями i робить доповiдi на рiзноманiтнi теми, у т. ч. з пи-тань науковоí оргаызацп працi [14, 13]. 6 кв^ня 1928 р. звiтнi збори Ки'[всько'[ секцií наукових працiвникiв обирають профе-сора В.Я. Пiдгаецького членом бюро свое!' оргашзаци.
Володимир Якович бере ак-тивну участь у мiжнародних, всесоюзних, всеукраíнських, репональних зЪдах та конфе-ренцiях. Його науковi працi дру-кують журнали i видавництва. Усе це свiдчить про надзвичай-ну працьовитiсть, широкi нау-ковi контакти та авторитет ук-раíнського вченого-гiгiенiста.
1928 р. харювське видавниц-тво "Радянський селянин" дру-куе книгу професора В.Я. Пд гаецького "Гiгiена стьськогос-подарськоí працГ, дозволений Державним науково-методоло-гiчним ком^етом Наркомосвiти УРСР як посiбник для стьсько-господарських та педагогiчних вузiв. 1929 року "Державне ви-давництво Украши" випускае пiдручник "Гiгiена пращ (для техвишiв та самоосвiти)". Зага-лом протягом десяти рокiв (1919-1929) вчений видав по-над 70 наукових праць.
Отже, у неповш 40 роюв Володимир Пщгаецький досяг ва-гомих успiхiв, ставши визна-ним у науковому свт вченим--гiгiенiстом. Вiн був у розквт фiзичних i творчих сил. Здава-лося, перед ним вщкрилися неосяжнi обрií для ще вищого творчого злету. Проте доля розпорядилася молодим тала-новитим вченим шакше.
У ЖОРНАХ СТАЛ1НСЬКОГО ТОТАЛ1ТАРНОГО РЕЖИМУ
Сталшська тоталiтарна система вже давно гос-трила сокиру на ненавис-них íй iнтелiгентiв "нацю-налiстично-буржуазного загартування". Але необ-хщно було спочатку зап-ровадити тотальний контроль над дiяльнiстю академiчних та навчальних закладiв, культур-но-мистецьких та шших уста:*
нов i органiзацiй. I це íй вдалося зробити наприюнц 1920-х роюв. Саме з цього часу почи-наеться полювання на "ворогiв народу" i в Украíнi. Зрештою, черга дмшла i до медикiв.
17 серпня 1928 р. у "Робти-чм газетi" (виходила у Харковi — Авт.) з'явилася стаття пщ заголовком "Ворог ворушиться". А 3 жовтня цього ж року газета
"Правда" друкуе статтю "В лоб" за пщписом "Группа партийцев и студентов". Пщ цим колектив-ним псевдоымом, як з'ясувало-ся тзнше, заховалися конкрет-нi члени партп — студенти Кив-ського медшституту Ласкавий, Морозов, Висоцький, Зеленчук, Биченко i Дюжев (нагадаемо: останый був членом створено[ професором В.Я. Пщгаецьким iнститутськоí Комiсií НОП — Авт.) [17, 16], яю, прикриваю-чись партiйним квитком та по-сiвши "окремi посади", вимага-ли вщ викладачiв пiльг пiд час складання iспитiв та залiкiв. Звичайно, не вс викладачi по-годжувалися на подiбнi поступки. Так от, саме ця "група партй цiв" i звинувачувала у газетшй статтi iнститутську професуру (Пiдгаецького В.Я., Удовен-ка В.В., Крупського О.1., Барбара А.О., Черняхiвського О.Г.) на чолi з ректором Л.М. Левитським у контрреволюцмност i у тому, що вони протягом п'яти роюв "енерпйно виганяли з iнституту "радянський дух" [2, 5]. Професора В.Я. Пщгаецького названо у статт "сановником" гетьман-ського i петлюрiвського мшю-терства охорони здоров'я" [2, 5].
На статтю у "ПравдГ миттево вщреагувало партiйне керiв-ництво Украши, створивши ко-мiсiю для перевiрки викладе-них фактiв. У "Ршенш специ альноí комiсií Президп ЦКК КП/б/У про роботу Кшвського медичного iнституту" визнава-лися безтдставними звинува-чення "членiв партií у контрре-волюцiйностi", а студентам, як писали статтю, було зроблено зауваження [17, 183].
На захист медиюв виступила науково-творча iнтелiгенцiя Киева, виявивши тим самим свою солщарнють i водночас обурен-ня щодо анонiмникiв. 13 жовтня 1928 р. вчен Киíвськоí секцií наукових пращвниюв на своíх зборах ухвалили спеЦапьну ре-золюцiю, в яюй вiдзначалося, що за радянськоí влади назван у статтi вченi-медики "виявили себе активною участю у радян-ському культурному буд^вниц-твi" i "це робить особливо неп-рипустимим необфунтоваш ви-пади проти них у пресГ; "що В.Я. Пдаецький нiколи не був "сановником гетманского и петлюровского министерства здравоохранения", — насправ-дi тодi вiн служив секретарем редакци "Вiсника Мiнiстерства охорони здоров'я" [30, 11].
Проте цей захист вже не мав суттевого значення, крiм, хiба що, морального, i не мк впли-нути на хщ подiй. Бо тоталтар-на сталшська система вже запустила свою репресивну машину на повну потужнють, i 11 нiщо i нiхто не могли зупинити.
Навесы 1929 р. ам'я Пщга-ецьких ще встигла переселити-ся на нову квартиру (вул. Пуш-юнська, 7, кв. 5) у реставрова-ному кооперативом науковцiв будинку. Та недовго випало професору В.Я. Пщгаецькому пожити у цiй квартирi. У жовтш
1929 р. його заарештували.
Слiдство тривало порiвняно
довго (з жовтня 1929 по ачень
1930 р.). Це пояснюетыся, на нашу думку, юлькома причинами: необхщно було розтрубити у пресi новину про викриття ГПУ контрреволюцмноТ нацю-налiстичноí органiзацiТ, щоб на-лежним чином пщготувати гро-мадсыкiсты; теоретично обГрун-тувати правдоподiбну версiю про цю, насправдi неiснуючу органiзацiю; сформулювати проект обвинувачення; визна-чити мiсце i час проведення суду тощо. Вiдтак преса щодня взялася всiляко смакувати новину про викриття контррево-люцшноТ органiзацiТ "Спшка визволення УкраТни" (СВУ) та повщомляла про численнi арешти студентiв, агрономiв, лiкарiв, учителiв, вчених.
Наслщком вчиненого за вка-зiвкою зверху газетного галасу став пленум ради ВУАН, який вщбувся 28 листопада 1929 р., на якому було прийнято ухвалу про викриття контрреволюцй ноТ "Сптки визволення УкраТни". Аналiзуючи цей документ, зазначимо, що у ныому не наз-ване жодне прiзвище заареш-тованих, хоча багато хто, як i професор В.Я. Пщгаецький, були ствроб^никами ВУАН; не-мае нав^ы натяку на наймен-ший подив щодо Тх арешту, не кажучи вже про захист своТх не-
давнiх колег Увесь текст ухвали — це величальна ода на честь радянсыкоТ влади, яка забезпе-чила Укра'Тш "незалежнють i рiв-нють", у якiй украТнська наука "оточена (...) пошаною", а нау-ковцi "посiдаюты свое почесне мюце у лавах будiвникiв со^а-лiзму". Засудивши спробу "контрреволюцiйних змовникiв, що назвали себе "Спткою визволення УкраТни", автори ухвали запевняли: "Пленум Ради ВУАН одностайно i разом з трудящими масами РадянськоТ УкраТни, з безумовною довiрою до РадянськоТ влади i до полiтики КомунiстичноТ партiТ, перевiре-ною досвiдом 12 рокiв революций дае i даватиме завжди ршу-чу вiдсiч всiляким спробам по-валити Радянську УкраТну та Ра-дянський Союз i заявляе, що ттьки у еднаннi науки i працi, у тiсному контакт широких кiл на-укових пра^вниюв може розви-ватися справжня, дмсно вiлына наука" [33, 19]. Цей документ свщчить про те, що на час його прийняття найвища украТнська наукова установа (ВУАН) вже стала слухняним дiтищем Кому-нютичноТ партiТ та уряду РадянськоТ УкраТни i ухвалювала такi ршення, якi диктувалися зверху. 1накше чому, задовго до суду, який мав довести провину заарештованих, треба було бе-запеляцмно стверджувати, що ТТ спiвробiтники е оргаызатора-ми та учасниками контррево-люцмноТ органiзацiТ i заслугову-ють на покарання.
А тим часом слщство тривало. Спочатку професора В.Я. Пд гаецького утримували, як пише син у вже згадуваних "Спогадах про батька", у киТвському слд чому iзоляторi ГПУ на вулиц Ро-зи Люксембург, куди "мати зi мною кiлыка разiв ходила на по-бачення з чоловком" [22, 39]. Пiзнiше Володимира Яковича перевели до Харкова.
Пол^бюро ЦК КП/б/У на заа-данн 3 листопада 1929 р. вири шило провести судовий про-цес у Харковi i призначило головою суду тов. Мазура, дер-жавним обвинувачем — тов. Михайлика, громадським об-винувачем — тов. Любченка" [27, 128]. Водночас на пiдставi попередых допитiв заарештованих i Тхнiх визнань, отрима-них за допомогою застосуван-ня рiзних методiв, 1 грудня 1929 р. було подготовлено "До-повiдну записку Головi ДПу УРСР В.А. Балицькому "Про
пiдсумки по викриттю украТн-ського контрреволюцiйного тдптля по УкраТнi у зв'язку зi справою "СВУ". У нiй повщом-лялося, що пiд час проведеноТ у 28 округах УкраТни операци, пов'язаноТ iз "СВУ", було заа-рештовано понад 700 осiб [27, 131] з числа "нацюналютичних представниюв украТнського контрреволюцiйного пiдпiлля". Цей великий за обсягом документ показовий тим, що у ньо-му майже три сторшки друко-ваного тексту вщведено пiд до-сить продумане i вмiле, хоча без конкретних доказiв, "обГ-рунтування" дiялыностi медич-ноТ лiнiТ "СВУ".
У Записц про дiялынiсты ме-дичноТ лiнiТ "СВУ" виокремлю-валося 7 тдроздТтв ("Медсек-цiя ВУАН, '^яльнють медсек-цiТ", "Пiдготовка кадрiв", "Ство-рення органiзацiТ", "Приеднан-ня до "СВУ", "Програма антира-дянськоТ дiялыностi", "бдиний антирадянський блок", "Питан-ня лкарськоТ етики"), в яких до-водилося, що начебто профе-сори Кудрицький, Пiдгаецыкий, доктор Барбар та iншi провади-ли "досить активну / р1зноб1чну пщпшьну контрреволюц1йну д1-яльн1сть"; що у сформованш ними медсекци ВУАН "концен-трувалися вс антирадянськ1, шов1нютичн1 медичн1 сили"; що у перюд з 1920 по 1925 роки завдяки Тхшм зусиллям робота Президп пщсекцп ВУАН була спрямована на пiдготовку Грунту для створення "майбутньо1 УНР" у медичнiй сфер^ що про-фесори-медики ставили своТм завданням "виховувати л1каря укра1нсько1 антирадянсько1 ¡де-ологп, який мав вщ1гравати ве-лику роль у боротьб'! населен-ня, особливо сльського з Ра--дянською владою"; що за Тх-ньою участю у КиТвському ме-дЫститут керiвнi посади обй мали "св'щом! укра'1нц1" з "анти-радянською укра1нською щео-логею", як пропагували "нацю-налютичн1 настро1 серед укра-1нського студентства". В остан-ньому пщрозд^ записки е i та-ке твердження: "з протоколiв заарештованих Барбара i Пд гаецького видно, що медична л^я "СВУ" стояла на точц зору, згiдно з якою па^ента-комуню-та необхiдно розглядати не як хворого, а як ворога" [27, 212].
Ось так фабрикувалися "злочи-ни". Спочатку йшлося про плани вигаданоТ контрреволюцмно'Т на-цюналютично'Т дiялыностi меди-
Е&Н*76
-е-
кiв, а закiнчувалося звинувачен-ням у практичному тероризмi проти паЦен^в-комуню^в. Таким "злочинцем" постають у документах професор В.Я. Пщга-ецький i його колеги-медики. А якщо так, то ёх треба судити. Са-ме це i потрiбно було дПу
Про те, що насправдi контр-революцмно[ органiзацií, як i медичноí секци "СВУ", не юну-вало, свщчить ще один документ — звернення ректора до ЦК ВКП/б/ Киёвського медЫсти-туту Л.М. Левитського, який очолював цей заклад з 1921 по 1927 роки, написане у зв'язку з необфунтованим звинувачен-ням та засудженням його на заслання "за нацюналютичну дiяльнiсть". Каючись у тому, що вЫ "не передбачив можливост органiзацií пiдпiльних контрре-волюцiйних груп (...) з боку ук-раíнськоí професури", ректор пише: я "не помнив кiлькох кла-сових ворогiв-нацдемiвцiв, якi проникли на рiзнi дiлянки культурного фронту, у тому чист i у медЫститут (Пiдгаецький, Удо-венко, Барбар та ЫшО пiд маскою вщданих радянському режиму людей... Не дивлячись на те, що тдпшьна робота цих кла-сових воропв була досить за-маскованою, але за достатньоí уваги з боку парткерiвництва вона не могла б залишатися протягом тривалого часу непо-мiченою" [17, 182]. Дмсно, у цьому шановний ректор мав ра-цiю: як можна було пом^ити те, чого не юнувало взагалi?
А професора В.Я. Пщгаець-кого продовжували допитувати i 27 грудня 1929 р. вЫ дав до-датковi свiдчення. Впадае в очi те, що вони за змютом нагаду-ють "Доповщну записку про ди яльнiсть медично( лiнií "СВУ" вiд 1 грудня 1929 р. I це пере-конуе у тому, що Володимир Якович давав (х не добровть-но, а примусово, тобто писав те, що вiд нього вимагали слщ-чi або навiть диктували зазда-легiдь пiдготовлений текст. Це по-перше. А по-друге, виникае i таке запитання: чи могла не надломлена психiчно людина визнавати себе винною у чис-ленних злочинах, яких вона не скоювала i не могла скоСти? Ад-же у графi зiзнання "у чому я винен" вчений у 16 абзацах фактично визнав себе держав-ним злочинцем.
Ось деяю приклади: "Я, ко-лишнй член УСДРП та Центрально! Ради, визнаю себе
винним у тому, що протягом ос-танн1х 10 роюв, коли Радянська влада зм1цнилася на Укра!н1, я, залишивши УСДРП, увесь цей час чинив спротив Радвлад1, фактично стоячи на фунт1, во-рожому Радвлад1, домагаючись створити на Укра!н1 нову владу, яка фактично була б Урядом реставровано! УНР". Або: "Фактично стоячи на визнанн1 положення, що у боротьб'! з Радвладою вс засоби дозволе-ш, вс1ею своею д1яльнютю ¡нди-вдуальною / разом з ¡ншими, (...) я схилявся до пщготовки повстання проти Радвлади". I ще: "Я не спроможний вим1ряти всх наслщюв свое! контррево-люц1йно! роботи, але я впевне-ний, що вона завдала велико! шкоди Радвлад1 на Укра!н1 та СРСР / передбачала не лише випадки / систему культурного шкдництва у середовищ/ Рад. Укра!ни, але й збурювала надИ та ставала об'ектом розрахун-к1в полтичних як укра!нсько! полтем1граци за кордоном, так / ворожих СРСР та УРСР капта-лстичних держав, тобто я фактично продавав Украшу, ставши з любов1 до не! контррево-люцюнером" [18, 22-23].
Яю мотиви (общяне звтьнен-ня, пом'якшення покарання чи стан здоров'я, що рiзко попр-шилося, страх бути розстртя-ним) спонукали вченого брати на себе провину за невчинен "злочини"? Однозначно вщпо-вюти непросто. Хоча деяю дос-лщники роблять таю спроби. Зокрема Н. Полонська-Васи-ленко, посилаючись на Н. Пав-лушкову (засуджену у справi "СВУ" — Авт.), звертае увагу "на вмшу постановку допи^в; сл^дч встигали дютати вщ дру-горядних заарештованих все, що [м було потрiбно. Тому "виз-нання йшли саме не згори, вщ так званих чтьниюв СВУ а зни-зу, вщ другорядних у справi оаб i саме ц визнання (безумовно вимушеш) i були формальною
ЛЮДИ • ПОДИ • ДОЛ1 =
пiдставою для ареш^в чтьни-кiв". Пiдготовку до процесу арештованих Н. Павлушкова, на яку посилаеться Н. Полонська-Василенко, описуе так: "Агенти ГПУ використовували фальшив! з1знання, яю показували ¡ншим заарештованим; т бачили, що заперечення марн1, й давали сво! з1знання, як дал\ пред 'являли ¡ншим / т.д. Становище "чтьниюв" було ще пршим: вони змушен1 були давати неправдив,I з1знання, щоб врятувати життя тим, хто не ф1гурував на процеа. Головний слдчий Брук казав "чшьникам", що перед ними дилема: або визнати себе на суд/ винним, або тисяч1 заарештованих будуть знищен1 без суду, (...) цезв'язувало !х¡, ряту-ючи цих людей сво!м життям, вони дали т з1знання, як потра-пили до преси" [26, 72].
У зв'язку з таким поясненням даное ситуацп виникае питан-ня: чи врятувало визнання В.Я. Пщгаецьким та шшими неiснуючоí провини бодай ко-гось iз сотень заарештованих? Хiба íхня доля залежала не вщ волi слщчих, яю не лише ревно служили тоталтаршй систему а й були и плоттю? Авторам важко погодитися з думкою Н. Павлушковоí, яка припускала, "що врятували" [26, 73].
На початку 1930 р. Володи-миру Пщгаецькому було 40 ро-юв i шють мюящв. То хiба йому не хотшося вижити, нехай на-в^ь i цшою неправдивих пока-зань проти себе? Тим бтьше, коли слiдчi щоразу твердили: не розкаешся — пщеш пiд розстрт. А що такi погрози тд час допитiв застосовувалися, давно доведено. Ось лише один приклад. Пщ час допиту керiвника секцií ВУАН, старого досвiдченого медика А. Барбара одного разу до камери увм-шов секретар ЦК КП/б/У П.П. Любченко, в якого той був особистим лкарем, i прошепо-^в: "Розстрiлiв не буде, пере-
-е-
дайте всiм". "Що у цьому, — запитуе Гелм Снегiрыов, — ми-лосердя, пдтримка звинуваче-них, котрих (...) звинувачувати н! в чому, чи п1длий заклик: "кайтеся, кайтеся, кайтеся! Я об1цяю — розстрл1в не буде — та для цього кайтеся!" Що?»[31, 125].
Як би там не було, а тсля до-даткових свщчень Володимира Пщгаецького та шших заареш-тованих пiдготовка до судового процесу просувалася приско-реними темпами. Сприяло i те, що його подготовкою цкави-лись у Москвк Про це свiдчиты шифрограма И.В. Сталша С.В. Косiору та В.Я. Чубарю вщ 2 ачня 1930 р. У нiй вЫ пропо-нував керiвникам УкраТни "роз-горнути не лише повстансыкi i терористичнi справи звинува-чуваних, а й медичш фокуси, що мали на мет вбивство вщ-повщальних працiвникiв". "Нам не варто приховувати, — говорилось у шифрограмм — перед робiтниками грiхи своТх воро-гiв. Крiм того, нехай знае так звана "бвропа", що репресп проти контрреволюцiйноТ час-тини спе^в, якi намагаються отруТти i зарiзати комунютв-пацiентiв, мають цшковите "обГрунтування" [11, 7].
Через три тижш пiсля цiеТ шифрограми, 21 ачня 1930 р., у ДПУ УРСР з'являеться постанова за пiдписом начальника СВ ДПУ УРСР Горожашна про пред'явлення обвинувачення у заподiяному злочинi Володи-миру Пщгаецькому на пiдставi статтi 54-2 Кримшального кодексу УРСР.
Судили професора В.Я. Пщгаецького разом з 45 шшими представниками украТнськоТ н телiгенцiТ. Серед них було 26 вчених, 2 письменники, 2 сту-денти, священик, решта — вик-ладачi шкiл, службовцi рiзних ус-танов [32, 84]. Суд заседав у залi Харкiвсыкого оперного театру, тривав шють тижнiв (з 9 березня до 19 штня 1930 р.) i транслю-вався по радю. На ньому були присутн iноземцi, представники численних радянських установ i органiзацiй, кореспонденти газет та журнатв.
Судовий процес проходив за заздалегщь розробленим сце-нарiем i нагадував добре пщго-товлену виставу. Майже вс пщ-судн визнавали себе винними у тому, що були учасниками вели-коТ контрреволюцiйноТ оргаш-зацiТ "Спiлка визволення УкраТ-
ни", яка ставила за мету пова-лити в УкраТнi Радянську владу й повернути капiталiстичний лад.
Панас Любченко вимагав вщ суду смертноТ кари для всiх об-винувачених, у тому числi i для вчених-лiкарiв А. Барбари, М. Кудрицького, В. Пщгаецько-го, В. Удовенка. Проте, "зважа-ючи на пол™чну i господар-ську могутнють РадянськоТ Республiки та беручи до уваги розкаяння обвинувачених", ви-ршено було найвищу мiру по-карання замiнити ув'язненням [26,73].
Письменник Гелiй Снегiрыов на основi зiбраних матерiалiв (переважно тогочасних газет-них публiкацiй) так описав суд над професором В.Я. Пщга-ецьким. На запитання державного обвинувача Михайлика, "яке завдання ставила перед собою "СВУ"?" той вщповщае: "Повалення Радянсько1 влади, реставрування кап1тал1зму. У мене склалося враження, що "СВУ", власне кажучи, була маленьким додатком до роботи генеральних штаб1в сус1дн1х кра1н". I далк
"Тов. Михайлик: — Як ви оц1-нювали роль л1кар1в пд час повстання, про яке мр1яла "СВУ"?
П1дгаецький каже, що 1хню роль можна визначити формулою: "На вйш, як на в1йн1".
Тов. Михайлик: — Скажть судов¡, як ви пд час сво1х з1знань формулювали вашу д1яльнють у "СВУ" загалом?
Пдгаецький: — Я тощ визнав себе винним приблизно у 20-ти методах/способах контрре-волюцйно1 боротьби".
Який жаль, що прокурор не за-жадав уточнення — що ж то за методи, такий чудовий досвщ загинув! 20 методiв, подтився б!
Запитуе голова суду При-ходько: " Як ви вважаете, як му-сить поставитися Радянське
суспльство до "СВУ", зокрема до вашо1 д1яльност1 як контрре-волюц'юнера?"
Пдгаецький: "З найбльшою огидою, з найбльшим обурен-ням / з вимогою суворо1 кари" [31, 124-125].
Володимир Пщгаецький перед винесенням вироку все ще ви рив, що його виправдають. Тому вЫ, пише Гелм Снепрьов, "нас-ттьки певен був, що вс ц допи-ти i зiзнання — весела гра в мишки-котики, що на останне засщання суду (...) захопив з собою з камери зубну щ^ку i носо-вичок (вс своТ речО, маючи впев-ненють, що тут таки, у залi суду, буде звтьнений i поТде трамваем марки "А" ночувати до харюв-ських своТх друзiв" [31, 125]. I коли надали йому останне (зак-лючне) слово, вчений, визнаючи "щирють" своТх зiзнаны, просив: "На сьогодн в мене лишилася, крм ненавист до минулого, моя наукова робота. Я прошу суд да-ти мен1 змогу, коли заюнчиться терм1н мое1 ¡золяцП, працювати у галуз '! сльського господарства / тим довести щирсть мо1х з'з-нань" [28, 219].
Та сфабрикований тоталтар-ною системою суд виявився невблаганним, винюши Воло-димиру Яковичу такий вирок: "На п1дстав1 арт. арт. 54-11, 542 КК, беручи до уваги виявлену ним пдвищену соцальну не-безпеку, позбавити вол/ з суво-рою ¡золящею терм1ном на в'1-с1м роюв з поразкою у правах терм1ном на три роки за п.п. "а", "б", "в" арт. 29 КК, — тобто, позбавивши його активного та пасивного виборчого права, права посдати держав-н1 посади та виборч1 посади у громадських орган1зац1ях.
Вирок остаточний та на пд-став1 арт. 380 КПК оскарженню не пдлягае" [18, 34].
Почувши таке, професор знепритомшв i упав на пщлогу.
У КРА1Н1 МУК I В1ДЧАЮ
Вирок, як бачимо, був суво-рий, але кара — ще страш-нша. Володимир Пщгаець-кий спочатку покарання вщбував у харювсьюй в'яз-ницк "Востанне я бачив батька, — пише син у "Спо-гадах про батька", — восени 1930 року у харювсьюй тюрм1 на Холодней Гор!. Одержати побачен-ня, порадами / притулком допо-могла мен давня татова знайома
Мар'я Опанаавна Старченко — вчителька математики. Вона при-дляла багато уваги батьков1 пд час його ув'язнення у Харков'1. Вона, а також Ольга Адам'вна Бар-сен матер1ально допомагали мо-1й бабус" [22, 40]. Згодом вчено-го перевели до ЯрославськоТ в'язнищ по™ у Карелю на Вед-межу Гору, i нарешт — у Соло-вецький табiр, одне з найсуворн ших мюць ув'язнень.
-е-
(Заюнчення у наступному номерi)
Е&Н*78
Л1ТЕРАТУРА
1. Балабольченко А. "СВУ": суд над переконаннями // В^-чизна. — 1989. — № 2. — С. 157-179.
2. В лоб // Правда. — 3 жов-тня 1928 р. — № 230. — С. 5.
3. Гашткевич Я. Володимир Пщгаецький — засновник першоí науковоí школи ппе-нюлв пращ в Украíнi // Украш-ськi лiкарi-вченi першоí поло-вини XX сташття та íх науковi школи. — Львiв, 2002. — С. 38-55.
4. Диплом про вищу осв^у
B.Я. Пщгаецького. Копiя // Державний архiв м. Киева / Да-лi — ДАК / Ф. Р-352. — Оп. 5. — Спр. 1299а. — Арк. 1, 1 зв.
5. ДАК. — Там само. — Оп. I.
— Спр. 2179. — Арк. 2-5.
6. Там само. — Спр. 32. — Арк. 20-23, 48-49.
7. Там само. — Арк. 10.
8. Там само. — Арк. 1-53.
9. Там само. — Спр. 52. — Арк. 2.
10. Енцикпопедiя Украшо-знавства: Словникова частина. У 10 т. / За ред. В. Кубмовича. — Мюнхен, 1970. — Т. 6. — С. 2077.
11. Замятина Т. Иосиф Сталин: "Виновных судить ускоренно. Приговор — расстрел". Рассекречен личный архив вождя народов // Известия. — 1992. — 11 июня. — № 135. —
C. 7.
12. Звщомлення Всеукраш-ськоí Академп наук у Киевi за 1923 рк (З нагоди п'ятирiчного юнування Академи 1918-1924).
— К.: Друкарня УАН, 1924. — С. 77-78.
13. Ыформащя кшвського ко-респондента "Центру дм" про масовi арешти серед украш-ськоí штелкенцп // Архiви ВУЧ К-ГПУ-НКВД-КГБ. — 1997.
— № 1/2. — С. 249.
14. Календар роботи Дому Вчених за грудень 1928 р. // Бюлетень бюро Киíвськоí секци наукових роб^ниюв. — 1928. — № 14. — С. 13.
15. Ленинградский мартиролог. 1937-1938 / А.Я. Разумков (отв. ред.) — СПб: Издательство Российской национальной библиотеки, 1995 / Книга памяти жертв политических репрессий / — Т. 3: Ноябрь 1937 г.
— 1998. — 638 с. (Документы 80, 81, 86).
16. Макаренко 1.М., Полякова 1.М. Бiографiчний довщник завiдувачiв кафедр та профе-сорiв Нацюнального медично-го ушверситету iменi О.О. Бо-
гомольця (1841-2001). — К.: Сташття, 2001. — С. 127.
17. Москаленко О.Ф., Ля-хоцький В. П. Таврований епо-хою // Науковий вюник Нацюнального медичного ушверситету iменi О.О. Богомольця. — 2006. — № 1. — С. 183.
18. Остання адреса: Розстри ли соловецьких в'язшв з Украí-ни у 1937-1938 роках. — У 2-х т. / С. Кокш та ш. (упоряд.); Ю. Шаповал (вщп. ред.); Служба безпеки Украши, 1нститут пол™чних i етнонацiональних дослiджень НАН Украíни. — 2 вид., доопрац. i доп. — К.: Сфера. — Т. I. — К., 2003. — XII — 471 с.
19. Остання адреса: Розстри ли соловецьких в'язшв з Украí-ни у 1937-1938 роках. — К., 2003. — Т. 2. — С. 473-1093.
20. Пщгайний Семен. Украш-ська штелкенщя на Соловках. Спогади 1933-1941 рр. — Т.: Джура, 1990. — 123 с.
21. Пщгайний Семен. Недос-тршяш. — Б.м.: Видавництво Украша, 1949. — Ч. 1. — 1949.
— 130 с.
22. Пщгаецький В. Спогади про батька // Опера СБУ — му-зика ГПУ. Спогади свщюв. — Кам'янець-Шахтинський: Ста-ниця, 1992. — С. 36-40.
23. Пщгаецький В.Я. Науковi установи та науковi роб^ники !тали // Бюлетень Бюро Кшв-ськоí секци наукових роб^ни-юв. — К., 1928. — № 2. — С. 3-5.
24. Пщгаецький В.Я. Робота станцп по НОП: досягнення i програма дiяльностi (Рукопис) // ЦДАВО Украши. — Ф. 2841. — Оп. 1. — Спр. 725. Арк. 116-123.
25. Пщгаецький В.Я. План та програми роботи Киíвськоí дослiдноí станцп по НОП у С.Г. при Укрбюро Всероб^землюу (Рукопис) // ЦДАВО Украши. — Ф. 2841. — Оп. 1. — Спр. 725.
— Арк. 105-109.
26. Полонська-Василен-ко Н.Д. Украшська Академiя наук: нарис ютори. — К.: Наукова думка, 1993. — 415 с.
27. Пристайко В., Шаповал Ю. Справа "Сптки визволення Украши". Невiдомi документи i факти. — К.: !нтел, 1995. — 448 с.
28. Протоколи допи^в члешв антирадянськоí оргашзацп "Спшка визволення Украши" (Радюзапис трансляцií судового засщання) // ЦДАВО Украí-ни. — Ф. 4465. — Оп. 1. — Спр. 316. — Арк. 219.
29. Пундм Павло. Украшсью лiкарi. Бiблiографiчний довщ-
ник. — Львiв-Чикаго, 1994. — Кн. 1: Естафета поколшь нацюнального вщродження. — С. 232.
30. РезолюЦя Бюро Киíвськоí секци наукових роб^ниюв з 13.10.1928 р. у справi виклада-чiв К.М.к // Бюлетень Киíвськоí секцií наукових роб^ниюв. — 1928. — № 13. — С. 11-12.
31. Снепрьов Гелм. Набоí для розстршу (Ненько моя, нень-ко...) Лiрико-публiцистична розвiдка. — К.: Днiпро, 1990. — 167 с.
32. Сидоренко Олександр. Суд над переконаннями // Реп-ресоване "вщродження" / Упоряд. О.!. Сидоренко, Д.В. Табачник. — К.: Украша, 1993. — С. 63-156.
33. Ухвала пленуму ради ВУАН. 28 листопада 1929 р. // Вют ВУАН. — 1929. — № 11-12.
— С. 18-19.
34. ЦДАВО Украши. — Ф. 2841. — Оп. 1. — Спр. 295. — Арк. 1.
35. Шаповал Юрм. Невигада-ш ютори. — К.: Св^огляд, 2004.
— 352 с.
36. Яворовський О.П. Володимир Якович Пщгаецький — засновник першоí кафедри професiйноí ппени // Украш-ський журнал з проблем меди-цини працк — 2006. — № 2. — С. 83-90.
37. Яворовський О.П. Профе-сор В.Я. Пщгаецький — засновник кафедри професiйноí ппени та навчальних курав з шкiльноí ппени i фiзичноí куль-тури у Кив^кому медичному шститу^ // Науковий вюник Нацюнального медичного ушверситету iменi О.О. Богомольця.
— 2006. — № 3. — С. 234-240.
38. Яворовський О.П. Науковий спадок професора В.Я. Пщгаецького i його вчення про наукову оргашзацю праЦ у сшьському господарствi Украí-ни // Украшський журнал з проблем медицини працк — 2006. — № 4 (8). — С. 78-87.
