CC BY
20
УДК 343.326 В. С. Канщр
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полггехшка",
д-р юрид. наук, проф., професор кафедри кримшального права i процесу
НАУКОЗНАВЧА 1НТЕРПРЕТАЦ1Я ТЕРОРИЗМУ ЯК ДЕСТРУКТИВНОГО СИСТЕМНО-СОЦ1АЛЬНОГО ЯВИЩА
© Канщр В. С., 2014
Розкрито феномен тероризму - одну з невиршених проблем, i3 якою людство увiйшло у ХХ1 ст. Тероризм у будь-яких його формах загрожуе безпецi багатьох кра'ш та 1х громадян, тягне за собою надзвичайно ктотш полiтичнi, економiчнi втрати, справляе потужний псиxологiчний вплив на велика маси людей, позбавляе життя десяткав тисяч мирних жителiв.
Ключовi слова: тероризм, терор, соцiально-полiтичний феномен, м1жнародне ствто-вариство, нелегiтимне насильство, мотивоване насильство, полггика мотивованого терору.
В. C. Канцир
НАУКОВЕДЧЕСКАЯ ИНТЕРПРЕТАЦИЯ ТЕРРОРИЗМА КАК ДЕСТРУКТИВНОГО СИСТЕМНО-СОЦИАЛЬНОГО ЯВЛЕНИЯ
Раскрыто феномена терроризма - одну из неразрешенных проблем, с которой человечество вошло в ХХ1 столетие. Терроризм в любых своих проявлениях становит угрозу многим государствам и гражданам, тянет за собой очень существенные политические, экономические потери, психологически воздействует на значительные массы людей, лишает жизни десятки тысяч мирных жителей.
Ключевые слова: терроризм, террор, социально-политический феномен, международное содружество, нелегитимное насилие, мотивированное насилие, политика мотивированного террора.
V. S. Kantsir
SCIENTIFIC INTERPRETATIONS OF TERRORISM AS A DESTRUCTIVE SYSTEM-SOCIAL EVENT
This article is devoted to uncovering the phenomena of terrorism - one of the unsolved humane problems of XXI century. Terrorism in all its displaying is danger to different countries ant its population. Global terrorism is cause of important political and economical wastes. This phenomena influence by psychological affect to the population, takes many peoples own life.
Key words: terrorism, terror, violence, social-political phenomena, international society, motive of violence, the politic of the motive terrorism.
Постановка проблеми. Мiжнародне ствтовариство поки що не виробило загально-прийнятного визначення поняття тероризму. Рiзноманiтнi тдходи у наущ та практищ щодо розумшня тероризму зумовлеш як складшстю цього небезпечного сощально-полгшчного явища, так i суперечливими штересами, що на р^ збертаються, з боку представниюв рiзноманiтних мiжнародних оргашзацш, сощальних груп i окремих держав загалом. Тероризм е багатогранним, багатоаспектним i полiкаузальним явищем зi складною структурою та широкими мотивацшними компонентами.
174
Стан дослщження. Дослвдження проблеми тероризму сьогодш проводиться за кiлькома основними напрямами.
Перший вектор пов'язаний з дослвдженням кторп тероризму як способу виршення соцiальних проблем. Вiн реалiзуеться в роботах таких учених, як О. В. Будницький, Л. М. Ляшенко, П. А. Кошель, А. I. Суворов та ш.
Другий напрям - це роботи з теоретико-методолопчного аналiзу природи тероризму, сутноста, особливостей, тенденцш розвитку терористично! дiяльностi (дослвдження А. С. Грачова,
A. I. Гушера, В. I Замкового, К. М. 1льченкова, I. 1ль!нського, В. Я. Юкотя, С. П. Кожушко,
B. С. Петрищева, К. Н. Салiмова та iн.).
Ще одна траекторiя, i, до речi, якнайбшьше обстежена, пов'язана з дослiдженням правових аспектiв тероризму та антитерористично! дiяльностi. Цi питання вiдображенi у працях П. П. Баранова, В. П. Смельянова, Н. Д. Литвинова, В. В. Лунеева, В. В. Устинова, М. Л. Ентша та шших, в яких обговорюються класифiкацiйнi ознаки цього злочину, форми i методи боротьби з ним.
Як четвертий напрям, можна назвати аналiз полгшчного тероризму, його мiсце та роль в сучасному соцiумi. Цi проблеми розглядають працi учених Ю. I. Авдеева, I. В. Дементьева, Н. Я. Лазарева, С. М. Примакова та ш.
Мета роботи - дослвдити явище сучасного тероризму, що виступае багатоаспектним, складним, суперечливим i неоднозначним соцiальним явищем, що, природно, ускладнюе процес чiткого формулювання цього поняття. На сьогоднi вiдомо бшьше сотнi його дефiнiцiй, однак жодна з них не може претендувати на ввдображення уме! повноти його суп, характеристик i мотивацiй, форм i методiв.
Виклад основних положень. Сьогодш тероризм став об'ектом дослвдження багатьох ввдомих полiтологiв, юристiв, психолопв та фiлософiв. У рiзних кра!нах свiту вiдбуваються конференцi! та "круглi столи", на яких обговорюються рiзноманiтнi аспекти проблеми сучасного тероризму та можливост застосування мiждисциплiнарного аналiзу тд час його дослiдження.
Фактично в уЫх европейських мовах, а також у персидськш (фарсi), е слова, яю походять вiд латинського слов "terror", що в перекладi означае „жах". В укра!нськiй мовi кнуе два найближчi до цього слова iменники - "тероризм" та "терор". Перший найчастiше використовуеться в юридичнш лiтературi для окреслення особливого типу полгшчного злочину проти громадсько! безпеки, що використовуе насильство та залякування для досягнення конкретних цiлей. Поняття "терор" у науковш та публщистичнш лiтературi мае рiзне значення, але загальноприйнятним е його застосування для характеристики полггаки держави, спрямовано! на залякування сво!х громадян та використання нелегiтимного насильства.
У великому тлумачному словнику сучасно! укра!нсько! мови подаеться таке визначення поняття "терор": 1) найгострша форма боротьби проти полгшчних i класових супротивникiв iз застосуванням насильства аж до фiзичного знищення; 2) надмiрна жорстокiсть до будь-кого; залякування [1, с. 1445].
Сучасних дефшщш тероризму нараховуеться немало. Такий стан речей для науки е закож^рним процесом.
Так, росшський дослвдник Ю. I. Авдеев наголошуе на тому, що у свгговш наущ iснують два основнi пiдходи до визначення поняття "тероризм". Бюлопчний шдхвд пояснюе це явище деякою "вродженою", "насильницькою" сутнiстю людини, "природним" прагненням людей загрожувати iнтересам iнших iз використанням будь-яких доступних засобiв для досягнення поставлено! мети. Сощальний шдхвд щодо проявiв тероризму виходить iз розумiння того, що визначальне значення мають саме соцiальнi процеси. Йому надаеться перевага серед шших пiдходiв для пояснення природи та формулювання поняття тероризму [2, с. 37].
Значш розбiжностi у думках i поглядах учених i практикiв, яю займаються дослiдженням цiе! проблеми, сввдчить про необхiднiсть залучення до вироблення визначення поняття "тероризму" спецiалiстiв рiзних професiй - правникiв, кримiналiстiв, полгтолопв, фiлософiв, iсторикiв,
175
сощолопв, економкта, конфлiктологiв, об'еднання яких само по собi являе надзвичайну складшсть. Окрiм того, реальна полiтико-правова практика рiзних держав, !х iдеологiчнi установки, що рiзняться сво1ми пiдходами щодо розумiння тероризму, також ускладнюють цей процес, привносячи у нього суб'ективний фактор державних iнтересiв на внутршньополгшчному, регiональному (мiждержавному) i геополiтичному рiвнях. Саме ця обставина змушуе на цьому етат йти шляхом формування визначення тероризму у межах нащонального законодавства з подальшим узгодженням iз понятiйним апаратом мiжнародного права.
Наявшсть значно1 кiлькостi визначень тероризму сввдчить, з одного боку, про неоднозначний змкт термiна, з iншого, - така розпливчасткть (розмитiсть) змiсту ще! категорп вiдкривае широкi можливостi для полгшчних спекуляцiй i подвiйних стандарта в поттищ, як це доволi часто роблять, користуючись невизначенiстю, нечптастю змiсту таких термiнiв, як "свобода", "демократая", "права людини" тощо.
Характеризуючи рiзноманiтнi значення, що надаються слову "свобода", Ш. Монтеск'е у пращ "Про дух закошв" писав: "Немае слова, яке отримало б стшьки рiзноманiтних значень i справило б таке, надто рiзне враження на розум, як слово "свобода". Одш називають свободою можливiсть позбавляти "трону" того, кого надшили тирашчною владою; iншi - право обирати того, кому вони повинш пiдкорятися; трет - право носити зброю i вчиняти насильство; четвертi - бачать 11 у привше! перебувати тд управлiнням людини свое! нацiональностi або тдкорятися сво!м власним законам" [3, с. 288]. Очевидно, що аналопчш роздуми будуть справедливi i стосовно термша "тероризм".
Для розумiння сучасно! терористично! дiяльностi може видатися цiкавим акумульований термiн "тероризм", пiд яким росшський кримiнолог I. I. Артамонов розуше "будь-який акт насильства (вбивство, ушкодження, захоплення заручникiв, матерiальних об'ектiв та !х руйнування) або загрозу його застосування, що здiйснюеться умисно рiзноманiтними способами, iз застосуванням будь-яких засобiв з метою припинення полгшчно! дiяльностi, порушення громадсько! безпеки, залякування населення або справляння впливу на прийняття рiшень органами державно! влади, мкцевого самоврядування, адмiнiстрацiй пiдприемств, установ, екшажами транспортних засобiв, що створюе у суспiльствi атмосферу страху, панiки, розгубленоста". Уточнюючи ознаки тероризму, цей автор зазначае: "тероризм являе собою протиправне застосування сили або загрози силою; тероризм спрямований на створення залякувального впливу, залякування бшьш ширшого кола оЫб, анiж безпосереднi жертви; метою терористичних акцiй виступае спонукання влади, населення, окремих осiб до вiдповiдних дш або вiдмови вiд !х здшснення на користь терористiв" [4, с. 140].
Ще один дослвдник ще! проблеми А. Кара-Мурза зазначае: "Тероризм - це ди, спрямованi на урiвноваження шансiв або на перелом гри ... З точки зору самих терориста, !хш ди - це форма поновлення порушено! справедливости' [5]. Це е спотворене уявлення про справедливiсть, однак важливо зазначити, що тероризм - завжди асиметрична ввдповвдь слабшо! сторони на ди снльтшо!.
Багатогранне формулювання поняття "тероризм" запропонував проф. В. Петрiщев: "Тероризм -це систематичне, соцiально i полiтично вмотивоване, iдеологiчно зумовлене використання насильства або погроз застосування такого, за допомогою якого через залякування фiзичних оЫб здiйснюеться управлiння !х поведiнкою у вигiдному для терориста напрямку, i досягаеться визначена терористами мета" [6, с.11].
В одному з видань "Великого енциклопедичного словника" наводиться таке визначення: "Терор (тероризм) (лат. terror - страх, жах), насильницью ди (переслiдування, руйнування, захоплення заручникiв, вбивства тощо) з метою залякування, придушення полiтичних опонентiв, конкурента, нав'язування ввдповвдно! тни поведiнки. Розрiзняють iндивiдуальний i груповий терор (наприклад, ди екстремiстiв полiтичних угруповань) i державний терор (репреси диктаторських i тоталiтарних режимiв). У 70-90-х роках ХХ ст. отримав розповсюдження мiжнародний тероризм (вбивства або викрадення глав iноземних держав i урядiв, !х дипломатичних представництв, мiнування примiщень посольств, мiсiй, мiжнародних органiзацiй, вибухи в аеропортах i на вокзалах, викрадення повпряних суден)" [7, с. 1197].
176
Учений С. Кожушко пропонуе свое визначення: "Тероризм - це тактика полгшчно! боротьби, що характеризуеться систематичним застосуванням iдеологiчно мотивованого насильства та виражаеться у вбивствах, диверсiях, саботажi, викраденнях та iнших дiях, якi становлять загрозу життю i безпецi людей" [8, с. 17-18].
I, нарешп, офшшне визначення поняття "тероризм" наведено у ст. 1 закону Укра!ни "Про боротьбу з тероризмом": "Тероризм - це суспшьно небезпечна дшльтсть, яка полягае у свiдомому, цшеспрямованому застосуваннi насильства шляхом захоплення заручниюв, пiдпалiв, убивств, тортур, залякування населення та оргатв влади або вчинення iнших посягань на життя чи здоров'я m в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дш з метою досягнення злочинних цшей" [9].
Аналiз лише кшькох визначень свiдчить, що поняття "тероризм" у них трактуеться виключно у полiтичному вимiрi. На цш пiдставi тероризм нiби вiдокремлений ввд кримiнально! дiяльностi, оскiльки спрямований на примушення i придушення суперника найрадикальшшими заходами та засобами. Тим самим вш стае дуже близьким до такого явища, як локальна вшна або диверЫя. Але практичнi труднощ в iдентифiкацi! терактiв та ввдокремленш !х вiд военних i диверсшних дiй, з одного боку, та ввд звичайного кримiналу, з шшого, - не так вже й легко перебороти.
На мiжнародному рiвнi також вживаються активнi зусилля щодо вироблення унiфiкованого i прийнятного для уЫх сторiн визначення термiна "тероризм". Зокрема НАТО, ще у 1989 рощ сформулювала свое бачення проблеми тероризму: "Вбивство, викрадення, пiдпали та iншi незаконнi дi! розцiнюються нами як злочини, однак багато кра!н з невеликим бажанням засуджують терористичш акти, вважаючи !х боротьбою за нацюнальне визволення" [10, с. 32]. Вказуючи на насильницький характер терористично! дiяльностi, прихильники такого пiдходу дуже часто забувають про !! мотивацп.
Темпи вироблення власних дефiнiцiй термша "тероризм" та !х закрiплення в нацюнальному законодавствi багато в чому залежать ввд того, як давно окремi держави зiткнулися з щею проблемою, i як далеко зайшло протистояння мiж власними владними структурами та суспшьством, з одного боку, i терористичними органiзацiями, - з шшого.
Прикладом ждабного пiдходу може бути досввд США, що намагаються детально регламентувати свое законодавство у роздшах, пов'язаних з протидiею терористичнш дiяльностi. Однак, як зазначае ввдомий американський аналiтик, який займаеться проблемами тероризму, Б. Хоффман навпъ у межах окремо взято! кра!ни процес формування едино! дефiнiцi! термiна "тероризм" наштовхуеться на доволi значнi труднощг
Основною з них виступають розбiжностi при пiдходах щодо визначення самого поняття "тероризм", зумовлеш рiзноманiтними функщями, що покладаються на державнi ввдомства, якi покликанi боротися з терористичними проявами усередиш кра!ни та за !! межами. Дослвдник виокремлюе деяю дефiнiцi!, прийнятi Державним департаментом США, Федеральним бюро розслiдування (ФБР) i Мiнiстерством оборони США.
Офiцiйне визначення тероризму, сформульоване Державним департаментом США, звучить так: це "...завчасно обдумане, полiтично мотивоване насильство, що застосовуеться проти мшеней, якi не беруть участа у военних дiях (non-combatant targets) субнацюнальними групами або шдпшьними державними агентами". У цьому трактуванш видiляеться насамперед полiтична мотивацiя терору, що уможливлюе зразу ж ввдокремити, наприклад, мафiознi "розбори", гангстерськi вшни, навiть якщо вони за характером застосовуваних у них методiв боротьби шчим не вiдрiзняються вiд полгшчних акцiй. Вiдзначаеться також груповий характер терористично! дiяльностi, тобто якщо керуватися цим критерiем, то вбивця-одинак, який не входить до терористично! оргашзацп, не тдходить пiд визначення терориста. ФБР, своею чергою, розглядае тероризм як "незаконне застосування сили або насильства стосовно оЫб або власноста, спрямоване на залякування або примушення уряду, цившьного населення або будь-якого суспшьного сегмента заради досягнення полгшчних або соцiальних змiн". Мiнiстерство оборони США вбачае у тероризмi "...незаконне застосування сили за власною волею або тд примусом стосовно оЫб або власноста з метою залякати, справити тиск на уряд або суспшьство, найчастше заради досягнення полгшчно!, релiгiйно! або iдеологiчно! мети" [11].
177
Проф. Б. Хоффман пояснив розбiжностi у вказаних дефшщях прiоритетами кожного iз цих органiв влади. Для зовшшньополгшчного вiдомства США основними ознаками тероризму виступае умисний або завчасно обдуманий характер дiй терористав, !х безумовне обгрунтування полiтичною метою та субнащональна характеристика терористично1 оргашзаци. У той самий час Держдепартамент залишае поза увагою загрозу насильства, тобто психолопчний аспект тероризму. Специфiка ФБР як структури, покликано1 розслiдувати злочини, акцентуе увагу на шших ознаках тероризму, таких як примушування та залякування. Отже, визначення, подане ФБР, визнае факт психолопчного впливу на об'ект насильства. При цьому подаеться широке тлумачення об'ектiв терористичних акцiй, до перелжу яких, окрiм уряду i громадян, зараховане державне i приватне майно. Окрiм того, на ввдмшу вiд дефшщп, якою керуеться Держдепартамент США, ФБР розширюе список мети, додаючи до полiтичних змiн ще й соцiальнi. Мiноборони США, своею чергою, трактуе тероризм як насильство або загрозу його застосування не лише стосовно уряду, але й стосовно суспшьства загалом. До того ж у цш дефшщп присутнi вже три типи мети (полгшчна, релiгiйна та iдеологiчна), але випадае з поля зору сощальний аспект [12, с. 39-40].
Багатомаштш трактування поняття "тероризм" запропонованi знаними зарубiжними ученими. Наведемо деякi з них.
Так, дослвдник ще! проблематики з 1зра1лю Б. Ганор подае свш варiант визначення тероризму: "Тероризм - це штенсивне застосування або загроза застосування насильства стосовно цившьних осiб або цивiльних об'ектiв з метою досягнення полгшчно! мети" [13, с. 9-10]. Суть ще! дефшщп полягае в об'еднанш трьох ознак, без яких насильство не може бути квалiфiковано, як тероризм: по-перше, насильницький акт або загроза його (психолопчний фактор впливу на об'ект); по-друге, мета теракту завжди i виключно мае полгшчний характер; по-трете, мшенями терористiв виступають цивiльнi особи, що докорiнно вiдрiзняе тероризм ввд iнших видiв полiтичного насильства, наприклад, партизансько! вшни.
Згадуваний уже дослвдник, проф. Б. Хоффман стверджуе: "По сута, будь-який вiдкритий прояв насильства, визнаеться суспшьством як антисоцiальне явище, - не важливо чи здшснений вiн налаштованими проти уряду дисидентами чи самим урядом, злочинними угрупованнями чи окремими злочинними особами, натовпом, що вчиняе безпорядки, чи озброеними терористами, особами з психiчними ввдхиленнями чи вимагачами, - називаеться тероризмом" [12, с. 6].
Вiдомий американський спещалкт з мiжнародного права, професор Р. Фальк пропонуе два визначення: "...будь-який тип полгшчного насильства, що не мае адекватного морального i юридичного виправдання, незалежно вiд того, хто до нього вдаеться - револющйна група або уряд" i "полгшчний екстремiзм, що вдаеться до насильства без розбору або до насильства стосовно невинних оЫб" [14, с. 71].
Зпдно з твердженням проф. Р. Фалька, "...терорист переважно намагаеться використовувати насильство в символiчному смист, щоб охопити мiльйонну аудитора. У 800 млн. осiб ощнювалася кiлькiсть глядачiв Мюнхенсько! олiмпiади у 1972 р., коли були вбил 12 iзраlльських спортсменiв. Насильство було спрямоване однаково на вЫх, як на тих, хто дивився спортивш змагання, так i на тих, хто загинув. Його намагалися використати як форму шантажу - звершть на нас увагу, шакше ..." [14, с. 14].
Лондонський щотижневик "Економкт" вказуе, що не треба ставитися до тероризму як до чогось абстрактного i спонтанного: "...тероризм - це залякувально-корислива спроба використати насильство для досягнення ввдповвдно! мети - цш" [11, с. 11]. Головна щль терористав - не безпосередш потерпiлi вiд таких злочишв (як правило, безневиннi, законослухнянi громадяни), а та, хто спостерiгають за драмою, що розгортаеться у засобах масово! шформацп.
Досить ц^кавою видаеться думка терориста зi значним "послужним списком" 1ль!ча Рамiреса Санчеса, вщомшюго пiд прiзвиськом "Карлос", який вщбувае термiн покарання у французьк1й в'язнищ. В iнтерв'ю iзраlльському журналiсту Б. Вюмуту вiн дав таке визначення тероризму: "Тероризм - це вшна, военна стратег1я i засiб боротьби, покликат перемогти об'ект за допомогою страху" [15, с. 12].
У сучасному кримшальному правi пiд тероризмом, а точшше пiд терористичним актом розушють злочини проти громадсько! безпеки, тобто застосування збро!, вчинення вибуху, тдпалу
178
чи шших дш, якi створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини, або заподiяння значно! майново! шкоди чи настання iнших важких наслвдюв, якщо TaKi ди були вчинеш з метою порушення громадсько! безпеки, залякування населення, провокацп военного конфлшту, мiжнaродного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рiшень чи вчинення або невчинення дiй органами державно! влади чи органами мкцевого самоврядування, службовими особами цих оргашв, об'еднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громaдськостi до певних полiтичних, релiгiйних чи iнших поглядiв винного (терориста), а також погроза вчинення зазначених дiй з таею самою метою (ст. 258 Кримшального кодексу Укра!ни).
Висновки. Доволi парадоксально, що постiйно потерпаючи вiд тероризму, який спалахуе у рiзних частинах свгту, мiжнaродне спiвтовaриство досi не розробило його загальноприйнятного визначення. Постшно виникають суперечки стосовно визнання певних оргашзацш як терористичних, оцiнки рiзномaнiтних проявiв тероризму. Але соцiaльно-фiлософський aнaлiз причин виникнення та розвитку тероризму не може мати рацюнального сенсу без опори на чгтке видшення об'екта дослiдження та його зв'язку з шшими феноменами соцiaльно! реальност нашого часу. Тому, на нашу думку, з гносеолопчно! точки зору буде виправданим визначати поняття „тероризм" через його етимологiчне походження та шструментальну основу.
На основi комплексного aнaлiзу теоретико-методологiчних пiдходiв до розумшня сучасного тероризму спробуемо запропонувати авторське визначення останнього як еманацп зла в буття людства, спроби перетворення деструктивно! iлюзi! на дiйснiсть завдяки сустльно небезпечнiй дiяльностi, яка супроводжуеться максимальним резонансом та полягае у сввдомому, цiлеспрямовaному зaстосувaннi або зaгрозi застосування насильства i спрямована на привернення уваги до певних поглядiв, одержання, утримання влади у суспiльствi або тиск на влaднi структури з метою прийняття (неприйняття) ними бажаних для терористiв рiшень.
Сучасний тероризм проявляеться саме у системi використання насильства певними формуваннями для досягнення вiдповiдно! мети, як правило, полгтично!. Вiдбувaеться це за рахунок примусу державних оргашв, мiжнaродних i нацюнальних оргашзацш, державних i громадських дшч1в, окремих громадян або !х груп до здiйснення тих чи шших дш на користь терористiв, з метою зaпобiгaння реатзаци погроз. Сaмi ж залякування можуть адресуватися конкретним особам (як правило, державним дшчам) або населення загалом, спрямовуватися на об'екти життезабезпечення суспiльствa, джерела тдвищено! небезпеки, навколишне середовища. Отже, сучасний тероризм (тероризм початку XXI ст.) е настдком деконструктивних елементв глобатзаци. Дотичними до нього е процеси та явища, що характеризуются використанням збройного насильства, в ходi яких застосовуються прийоми та засоби, жадбт до тих, що використовують терористи.
1. Тероризм: состояние и перспективы. — М.: Эдиториал УРСС, 2000. — С. 37-38. 2. Монтескье Ш. Избранные произведения / Ш. Монтескье; под общ. ред. М.П. Баскина. — М.: Госполитиздат, 1955. — 799 с. 3. Артамонов И. И. Терроризм: способы предотвращения, методика расследования / И. И. Артамонов. — М.: Изд-во И. И. Шумилова, 2002. — 331 с. 4. Великий тлумачний словник сучасног украгнськог мови (з дод. i допов.) /уклад i гол. ред. В. Т. Бусел. — Кигв - 1ртнь: ВТФ "Перун", 2005. —1728 с. 5. Авдеев Ю. И. Терроризм как социально-политическое явление /Ю. И. Авдеев // Современный терроризм / С. Г. Кара-Мурза. — М.: Эксмо - Пресс, 2001. — 832 с. 6. Петрищев В. Е. Заметки о терроризме / В. Е. Петрищев. — М.: Эдиториал УРСС, 2001. — 288 с. 7. Большой энциклопедический словарь. — М.: Наука, 1997. — 1197 с. 8. Кожушко Е. П. Современный терроризм: Анализ основных направлений / Е. П. Кожушко; под общ. ред. А. Е. Тараса. — Мн.: Харвест, 2000. — 446 с. 9. Про боротьбу з тероризмом: закон Украши вiд 20 березня 2003року. — [Електроннийресурс]. — Режим доступу: [http://zakon.nau.ua]. Стлуфо Ф. Боротьба з тероризмом / Ф. Стлуфо, Д. Ренмн // НАТО-ревю. — Брюссель, 2002. — 123 с. 10. The Economist. — 2001. — 22. 09. — P. 11. 11. Хоффман Б. Терроризм: взгляд изнутри /Б. Хоффман. — М.: Ультра. Культура, 2003. — 264 с. 12. Окна. Тель-Авив. 2001. — 25 апреля. — С. 12. 13. Falk R. Revolutionaries and Functionaries. The Dual Face of Terrorism / R. Falk. — N.Y., 1988. — P. 71. 14. Бельков О. Международный терроризм — слова и смыслы / О. Бельков //Власть. — 2002. — № 2. —118 с.
179
