CC BY
87НАУКОВО-МЕТОДИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВЧИТЕЛЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
Старченко С.О.
Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка
Анотація. У статті автор визначає роль та важливість науково-методичної роботи педагогів, а саме фахівців фізичної культури в системі їх неперервної підготовки. На основі соціологічного опитування (анкетування тестування, бесіда) вчителів фізичної культури визначається їх відношення до цього виду діяльності. Для регіональних інститутів післядипломної освіти формування системи інноваційної діяльності повинно бути пов’язане із системою організації науково-дослідної роботи Це передусім створення ефективних механізмів наукового керівництва експериментальною роботою педагогів, встановлення тісної співпраці з вищими навчальними закладами та науково-дослідними інститутами.
Ключові слова: неперервна освіта, науково-методична робота, інновація, вчитель, післядипломна освіта. Аннотация. Старченко С.А. Научно-методическая деятельность как средство повышения уровня профессионального педагогического мастерства учителя физической культуры В статье автор определяет роль и важность научно-методической работы педагогов, а именно специалистов физической культуры в системе их непрерывной подготовки На основе социологического опроса (анкетирование, тестирование, беседа) учителей физической культуры определяется их отношение к этому виду деятельности Для региональных институтов последипломного образования формирование системы инновационной деятельности должно быть связано с системой организации научно-исследовательскойработы. Это создание эффективных механизмов научного руководства экспериментальной работой педагогов, установление тесного сотрудничествас высшими учебными заведениями и научно-исследовательскими институтами Ключевые слова: непрерывное образование, научно-методическое работа, инновация, учитель,
последипломное образование.
Annotation. Starchenko SA. Scientific-methodical activity as the way to promote the level of professional pedagogical mastery of a teacher of physical training. In the article the author defines the role and importance of scientific-methodical work of teachers, in particular specialists of physical training in the system of their continuous training. On the basis of sociological questioning (poll, testing, conversation) of physical training teachers, their attitude to this particular activity is defined. For regional institutes after degree education formation of system of innovational activity should be connected to system of architecture of research work. This creation of effective mechanisms of scientific management by experimental operation of teachers, an establishment of close cooperation with higher educational institutions and research institutes.
Key words: continuous education, scientific-methodical activity, innovation, teacher, postgraduate education.
Вступ.
В період становлення незалежної У країни, її соціально-економічний стан є важким випробуванням для розвитку освітянської сфери. Але держава гарантує всім громадянам однаковий доступ як до системи базової, професійної освіти, так і до системи неперервного професійного зростання. Адже саме останнє дає змогу кожній людині зберегти і поглибити професійні знання, уміння і навички, загальний рівень професійної культури Тому неперервна освіта набуває особливого значення в наш динамічний час, коли суспільство стає інформативнішим і, таким чином, ще більшою мірою залежить від якості освіти, а це взагалі сприяє розвитку людського потенціалу. Післядипломна освіта відбиває тенденції розвитку освіти в Україні і також має специфіку своєї власної педагогічної системи. На це звертають увагу багато науковців [2-4; б]. Такі науковці як: Н.М. Ващенко, В.Б. Гаргай, В.І. Гончаров, Г.Є. Зборовський, Є. А. Шукліна, Є.П. Каргополоц С.Д. Неверковіч,
Н.Н. Терентьєва, А.Л. Кривенцов, Л.Е Шестерова, що присвятили свої наукові праці та дослідження організаційній структурі післядипломної освіти, не приховують того факту, що дослідження поставили більше проблем, чим могли їх вирішити. Вивчення даних робіт дозволило виявити найбільш актуальні з них: відсутність однакових вимог до керування післядипломною освітою; нераціональне розміщення навчальних закладів, низький рівень взаємодії між ними; недостатня кількість матеріальних і інтелектуальних ресурсів; низькі темпи розвитку системи і її недостатня потужність (у тому числі низька пропускна здатність, порушення строків і періодичності навчання); слабкий зв'язок цілей, змісту, методів, засобів, процедур навчання із практикою; не зацікавленість фахівців у підвищенні кваліфікації; відсутність системи перепідготовки педагогічних кадрів [1; 7].
Сучасна освіта, в тому числі і післядипломна, запрограмована на фундаментальні зміни всіх її структурних компонентів Це проявляється у перетворенні освітнього процесу на технологічний рівень, тобто активізації, пошуку та застосування перспективних інноваційних педагогічних технологій, спрямованих на розвиток і саморозвиток особистості, плекання людини як творця і проектування свого життя [5-6]. Такий підхід зумовлює необхідність використання потенціалу неперервної педагогічної освіти для підвищення технологічної культури і компетентності вчителів, зокрема вчителів фізкультури Таким чином, для післядипломної освіти вирішальним значенням має бути швидкий перехід від навчання педагогічним методикам до навчання педагогічним технологіям Особлива увага має бути звернена на розробку педагогічних технологій, які поєднують технологізацію навчального процесу з можливостями творчої роботи педагога та
особистісної орієнтації навчально-виховного процесу. Все це зводиться до науково-методичної роботи фахівця [1-3].
Робота виконана за планом НДР Сумськогодержавного педагогічного університету ім.. А.С. Макаренка
Формулювання цілей роботи.
Мета дослідження - розробити методи та підходи щодо підвищення рівня професійної майстерності фахівців фізичної культуричерез систему їх науково-методичної діяльності в системі післядипломної освіти. Це надасть педагогу швидко адаптуватись в умовах, що постійно змінюються, вміння правильно прогнозувати як позитивні так і негативні моменти на кожному етапі реформи, швидко вирішувати нагальні ситуації, досягати необхідних результатів у навчанні та вихованні, підтримувати необхідний професійний рівень, а ще опановувати нові ідеї, інноваційні технології, методи які характеризують реформуючі процеси в освіті.
Результати дослідження.
Сучасні активні реформуючі процеси в системі освіти потребують реагування на нововведення, застосування інтенсивних навчальних технологій, створення нових моделей закладів освіти і концепцій їх подальшого розвитку Реформа ототожнюєтьсяз інноваційними процесами, а відтак потребує від педагогів, що мають високий рівень професійної компетентності здатність до запровадження інновацій. Тому підвищується значення науково-методичного супроводженняреформуючих процесів [4-5].
Науково-методична робота визначається як цілісна система дій і заходів, спрямованих на підвищення професійної майстерності та розвиток творчого потенціалу педагогів, через призму яких розглядається досягнення позитивних результатів навчально-виховного процесу в кожному закладі освіти. Це дає підстави для актуалізації проблеми модернізації науково-методичного супроводження неперервного професійного зростання вчителів фізичної культури. Тому виникає проблема щодо модернізації системи підвищення кваліфікації та перепідготовки фізкультурних кадрів, а також пошук оптимальних форм науково-методичної роботи.
На нашу думку в системі післядипломної освіти педагогічних працівників особливе місце посідає науково-методична робота з ними в міжкурсовий період, яка повинна реалізуватись через здійснення на базі освітніх закладів теоретичних і практичних досліджень у галузі освіти, їх впровадження в практику освітньої системи. Функції науково-методичної роботи вчителя фізичної культури можна побачити з наведеної схеми (рис. 1)
До напрямків науково-методичної роботи фахівців фізичної культури можна віднести: реформуючі процеси в освіті; формування нового освітнього середовища; підтримка інноваційної діяльності; науково-дослідна експериментальна діяльність.
Рис. 1. Функції науково-методичної роботи вчителя
Для виявлення відношення до науково-методичної роботи вчителя нами у 2006 - 2007 роках було проведено комплексне соціологічне опитування яке включало анкетування тестування, бесіда, серед вчителів фізичної культури стосовно їх націленості, бажання підвищувати власний професійний рівень, спрямованості до самоосвіти і відповідно до науково-методичної роботи У дослідженні взяли участь 113 вчителів фізичної культуриз різних регіонів Сумської області. Проводячи бесіду та обробляючи результати анкет, які за своїм змістом були відкритого типу, ми змогли виявити ряд позитивних та негативних факторів, а також основні труднощі та відношення кожного респондента до цього процесу Були отримані наступні дані.
Проведене опитування дало можливість виявити, що 67 % вчителів погоджуються з думкою, що потрібно займатись науково-методичною роботою завжди; 24 % - вважає, що це не потрібно; але є і такі думки, що займатись потрібно періодично, можливо за бажанням або за певними обставинами, таких виявилось - 9 % від числа опитаних. На питання «Що вас спонукає займатись науково-методичною роботою» зафіксовані наступні дані: 41,6 % опитаних визначили, що це вказівки адміністрації навчального закладу; 58,4 % осіб -
З
рекомендації і поради інших фахівців. В ході дослідження було визначено, що вчителі намагаються ділитися досвідом та допомагати один одному під час викладання. Про це свідчать результати щодо взаємодвідувань уроків: 74,б % вчителів відвідують заняття інших фахівців, а 25,4 % опитаних цим не займаються.
З 8б % запропонованих анкет було отримано інформацію щодо доцільності та необхідності курсів підвищення кваліфікації: 32,9 % вчителів вважають, що їх організовують для ознайомлення з нововведеннями та інноваціями в галузі фізичного виховання і спорту; 25,8 % - для того щоб підвищити науково-методичний рівень вчителя; для обміну досвідом - 14,4 %; поглибити та вдосконалити свої знання - 21,7 %; але були і такі думки, що курси носять лише формальний характер - 5,1 %.
В свою чергу вчителі зазначають, що для заняття науково-методичною роботою потрібні бажання і вільний час - 45 %; наявність та доступ до відповідної, спеціальної літератури - 33 %; матеріально-технічна база та доступ до мережі Інтернет - 22 % .
Відповідно до цієї проблеми встановлено, що 74 % опитуваних не займаються науково-методичною роботою; 2б % - займаються над розробкою та вдосконаленням уроків фізичної культури хоча це ж і є їх основна робота. Щодо наявності певних науково-методичних розробок то 70 % вчителів їх взагалі не мають, 20% - мають, але їх не оприлюднюють та не розголошують 10 % - мають офіційні видання.
Тому можна зазначити, що більшість вчителів фізичної культури науково-методичною роботою і відповідно самоосвітою систематично не займаються, а якщо хто й займається, то епізодично.
Таким чином, якою б успішною не була робота на курсах підвищення кваліфікації, вона не розв’язує основної проблеми - самовдосконалення вчителя Вчитель повинен самостійно, усвідомлено, систематично вчитися, а не через потребу проходження чергової атестації. Самоосвіта надасть вчителю можливість підтримувати необхідний рівень професійної компетентності опановувати нові ідеї, інноваційні технології, методи навчання. На державному рівні - можливість вирішувати наступні завдання: усвідомити необхідність реформ в освіті і готовність до розв’язання цих реформ; сформувати професійну компетентність для участі в реформуючих процесах і досягати при цьому якісних результатів Висновки.
Підсумовуючи сказане, слід зазначити, що організація періодичних курсів підвищення кваліфікації в системі післядипломної освіти з певним інтервалом часу сьогодні не є ефективною. За сучасних темпів соціальних змін і, виходячи з потреб організації інноваційної діяльності, навіть щорічні курси підвищення кваліфікації не в змозі забезпечити підтримання професійної кваліфікації педагога, не кажучи вже про створення механізму постійного впливу на нього. Отже діяльність інститутів післядипломної освіти потрібно переорієнтувати на організацію самоосвіти педагогів.
Таким чином, для регіональних інститутів післядипломної освіти формування системи інноваційної діяльності в регіоні повинно бути пов’язане із системою організації науково-дослідної роботи Це передусім створення ефективних механізмів науковогокерівництва експериментальною роботою педагогів, встановлення тісної співпраці з вищими навчальними закладами та науково-дослідними інститутами.
Такі зміни у змісті післядипломної освіти чітко вписуються в загальну модель її функціонуванні; що носить інноваційний характер.
Науково-методична робота, як неперервна освіта педагогів повинна сприяти розвитку наукового потенціалу педагогічних працівників, допомагати їм науково обґрунтовуватиобрані методи для ефективного навчання.
Отже діяльність інститутів післядипломної освіти необхідно переорієнтувати на організацію самоосвіти педагогів, що призведе до зміни навчальних планів та програм цих закладів та реорганізації навчальної роботи Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем підвищення рівня професійної педагогічної майстерності вчителя фізичної культури
Література
1. Зборовский Г.Е., Шуклина Е.А. Самообразование как социологическая проблема II Социологические исследования - 1997.- №10.- С. 78-87.
2. Особенности организации процесса повышения квалификации слушателей [Електронний ресурс] I Н.Н.Киселева II Теория и практика физической культуры- 2001.- № 12.- С. 38.- Режим доступу до журн.: http:IIwww.lib.sportedu.ruIPressItpfk72001n12IP.38.htm.
3. Покроєва Л. Модернізовані функції обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти II Післядипломна освіта в Україні. - 2004.- №1(4).- С. 84 - 87.
4. Романенко М.І. Методологічні проблеми розвитку післядипломної педагогічної освіти в контексті освітянських реформ. II Післядипломна освіта в Україні- 2004.- №1(4).- С. З - б.
5. Свистунов С.В. Инновационность повышения квалификации в сфере физкультуры и спорта II Современный олимпийский спорт и спорт для всех: VII Междунар. науч. конгресс.- М., 2003.- Т.2.- С. 395-39б.
6. Сорочан Т. М. Актуальні проблеми післядипломної освіти у вимірі сьогодення II Післядипломна освіта в Україні- 2004.- №1(4).- С. 13 - 1б.
7. Терентьева Н.Н., Кривенцов А.Л., Шестерова Л.Е. Организация и иерархические уровни непрерывной профессиональной подготовки специалиста по физическому воспитанию и спорту II Матеріали республ конф. "Концепція підготовки спеціалістів фізичної культуриі спорту в Україні".-Луцьк, 1994.- С. 153-155.
Надійшла до редакції 13.02.2008 р.
