CC BY
15
DOI 10.29254/2077-4214-2018-1-1-142-140-144 УДК 612.015.11-02:616-099:546.26- 022.532] - 092.9 Летняк Н. Я., Корда М. М.
НАНОТРУБКИ ПОСИЛЮЮТЬ ВИКЛИКАНИЙ ТЕТРАХЛОРМЕТАНОМ
ОКСИДАТИВНИЙ ТА Н1ТРООКСИДАТИВНИЙ СТРЕС
Тернопшьський державний медичний ушверситет iMeHi I. Я. Горбачевського (м. Тернопшь)
Зв'язок публшацм з плановими науково-до-слiдними роботами. Дана робота е фрагментом науково-дослiдноI роботи «Бiохiмiчнi мехаызми по-рушень метаболiзму за умов надходження до орга-нiзму токсикан^в рiзного генезу», № державно! рее-страцiI 011би003353.
Вступ. У останн десятирiччя розвиток нанотех-нологiй став одыею з основних рушiйних сил ново! науково-техычно! революцiI, яка привела до зна-чних змiн у багатьох галузях бущвництва й стьсько-го господарства, охорони довкiлля та медицини [4]. Важливу роль у розвитку нанобiотехнологiI, з огля-ду на низку виняткових властивостей, в^грають вуглецевi наноматерiали, зокрема нанотрубки, як широко використовуються в бiологií та медицину зокрема, для транспортування лкарських речовин усередину клiтин, вирощування нейроыв i кiсток, ре-генерацií центрально! нервово! системи, виявлення антитiл до людських автоiмунних хвороб, а також терапп раку [5,8,10]. Нанотрубки е перспективним наноматерiалом для використання в медицин за-вдяки надзвичайно високому рiвню !х бiосумiсностi з тканинами - вони можуть проходити через клггину, не змiнюючи !! форму та структуру. Ункальн влас-тивост роблять використання наночастинок майже необмеженим у широкому спек^ виробництва, але ц ж властивостi означають i те, що нанотрубки можуть бути потенцмно небезпечними для люд-ського оргаызму. Малий розмiр, структура, велика площа поверхнi, хiмiчний склад насторожують щодо можливого токсичного впливу на оргаызм людини [1,2,7]. Крiм прямого впливу вуглецевих нанотру-бок на клмтини, iснуе можливiсть !х взаемодп з кла-сичними токсикантами, такими як, наприклад, те-трахлорметан (ТХМ). Питання про бюлопчн ефекти наночастинок при !х надходженнi в органiзм разом iз традицiйними токсикантами залишаються недо-слiдженими. Зважаючи на це виникае необхщнють у вивченнi токсилогiчних властивостей вуглецевих на-нотрубок безпосередньо, та при сптьному введенi !х в оргаызм з хiмiчною речовиною.
Мета дослщження - вивчити вплив вуглецевих нанотрубок на здатнiсть хiмiчного токсиканта те-трахлоретану (ТХМ) викликати ытрооксидативний стрес та окиснювальну модифiкацiю бтюв у сиро-ватцi кровi й печшц щурiв.
Об'ект i методи дослщження. Дослiди викона-нi на безпородних щурах-самцях масою 160 г, яких утримували на стандартному рацюы вiварiю. Одно-стiнковi (ОВНТ), багатостiнковi (БВНТ) та багатостш-
KOBi функцiоналiзованi (БВНТ-COOH) нанотрубки вводили тваринам у виглядi cycneH3ii (0,5 мл) Ытра-перитонеально у дозi 60 мг/кг. ТХМ вводили Ытра-перитонеально одноразово у виглядi 50% олiйного розчину у дозi 2 мл/кг. Диспергування наночастинок в дистильованiй водi чи розчин ТХМ проводили за допомогою ультразвукового диспергатора УЗДН-М750Т (20-25 кГц, 750 Вт) протягом 5 хв. Для про-ведення експерименту тварини були роздтен на 8 груп: 1-а - контрольна (Ытакты щури), яким вводили фiзрозчин (0,5 мл/кг); 11-а - щури, яким вводили ОВНТ, 111 - а - тварини, яким вводили БВНТ, IV-а - щури, яким вводили БВНТ-СООН, V-а - тварини, яким вводили ТХМ, Vl-а - щури, яким вводили сус-пензю ОВНТ разом з ТХМ, Vll-а - щури, яким вводили суспензт БВНТ + ТХМ, Vlll-а - тварини, яким вводили суспензт БВНТ-СООН + ТХМ. Тварин ви-водили з експерименту пщ тiопенталовим наркозом через 3, 6 i 48 годин пюля iн'eкцiI. Об'ектом досл^ дження слугували гомогенат печiнки та сироватка кровг
Утримання тварин та експерименти проводились у вщповщност до положень «бвропейсько! конвенцiI про захист хребетних тварин, як використовуються в експериментальних та шших наукових цтях».
Дослiдженню пiдлягали сироватка кровi й гомогенат печЫки. У сироватц кровi визначали загаль-ний вмют нiтратiв i нiтритiв (NOx) [12], рiвень окисно модифiкованих бiлкiв (ОМБ) [3]. У печЫц визначали сумарну активнють NO-синтази [14].
В експеримент використовували нанопоро-шок одностiнкових карбонових нанотрубок (SWCN, 90+%, 1-2 nm), багатостЫкових нанотрубок (MWCN, 99%, 13-18 nm) та карбоксифункцiоналiзованi нанотрубки (MWCN-COOH, 95%, 30-50 nm) виробництва «USResearch Nanomaterials, Inc.» (США). Як модель-ний токсикант використовували тетрахлорметан виробництва «Макрохiм» (Укра1на).
Статистичну обробку результатiв виконано у вщ-дiлi системних статистичних дослiджень Тернопть-ського державного медичного унiверситету iменi I. Я. Горбачевського в програмному пакет Statsoft STATISTICA. Порiвнювали отриман величини з ви-користанням непараметричного критерю Манна-УIтнi. Змiни вважали статистично достовiрними при р<0,05.
Результати дослщження та 'Гх обговорення.
Вiдомо, що раннiм iндикатором пошкодження кгмтин за умов вiльнорадикального окислення е окисна мо-дифiкацiя бiлкiв. Результати проведених доотджень
Таблиця 1.
Вплив вуглецевих нанотрубок на показники штенсивност нiтрооксидативного стресу та процеЫв вiльнорадикального окиснення (M±m, n=8)
Групи тварин
Показник 1нтактн1 ОВНТ БВНТ БВНТ-СООН
Час тсля введення (год)
3 | 6 | 48 | 3 | 6 | 48 | 3 | 6 | 48
Плазма кров1
мкмолы/мг б1лка 0,87 ±0,04 0,97 ±0,05 1,04* ±0,05 0,73 ±0,03 1,12* ±0,06 1,23* ±0,05 0,89 ±0,04 0,91 ±0,05 0,96 ±0,03 0,85 ±0,04
0 МБ430, мкмолы/мг б1лка 0,58 ±0,03 0,65 ±0,04 0,71* ±0,06 0,62 ±0,03 0,73* ±0,04 0,89* ±0,05 0,64 ±0,03 0,67 ±0,04 0,69 ±0,05 0,53 ±0,03
NOx, ммолы/л 3,52 ±0,21 3,47 ±0,22 3,95 ±0,25 3,57 ±0,24 4,27* ±0,21 4,40* ±0,26 3,97 ±0,23 4,06 ±0,21 4,12 ±0,23 3,61 ±0,24
Печшка
NO синтаза, нмолы/мг б1пкя* хв 2,98 ±0,26 3,55 ±0,28 3,51 ±0,36 2,97 ±0,27 3,68 ±0,32 4,17* ±0,28 3,18 ±0,25 3,33 ±0,27 3,75 ±0,32 3,02 ±0,31
Примiтка. * - змши достовiрнi порiвняно з контролем (p<0,05).
(табл. 1) свщчаты про те, що вуглецев1 нанотрубки (ВНТ) призводили до збтышення р1вня окиснено-модиф1кованих б1лк1в. Вмют алыдег1д- i кетонопохщ-них, як визначаютыся за вм1стом 2,4-дин1трофенш-
гщразоыв як нейтрального (ОМБ370), так i основного (ОМБ430) характеру, в сироватц кровi був достовiрно бiльшим на 3-тю та 6-ту год з моменту ш'екцм у тва-рин, яким вводили БВНТ, а також на 6-ту год, яким вводили ОВНТ. В той же час карбоксифункцюнал^ зован нанотрубки не призводили до достовiрних змЫ даного показника, очевидно тому, що функщ-оналiзацiя пiдсилюe гiдрофiльнiсть нанотрубок i в результат знижуе 1х токсичнiсть. Виражених змЫ зазнавали показники ОМБ при введен тваринам тетрахлорметану (табл. 2). Зростання альдегщо- i кетонопохiдних бшюв нейтрального та основного характеру вiдмiчено в усi термiни дослщження (р<0,05), однак максимальне збiльшення даного показника зафксовано на 6-ту год експерименту (в 1,7 рази ОМБ370 та в 1,8 рази ОМБ430 вщ-носно iнтактних тварин). Значно рiзкiше пiдвищувалася концентрацiя модиф^ кованих втьними радикалами бiлкiв у сироватц кровi щурiв, яким одночасно вводили ВНТ i ТХМ. У групи тварин спостерiгалися достовiрнi змЫи даних показникiв вiдносно iнтактних тварин в ус термiни дослiдження. Варто вщмгги-ти, що вмiст ОМБ370 та ОМБ430 також до-
стовiрно пiдвищився (р<0,05) порiвняно
з групою тварин, яким вводили лише токсикант. З огляду на таю результати можна зробити висновок, що нанотрубки при 1х сумюному введен з тетрахлор-метаном значно пiдсилюють токсичну дт останнього.
Токсичне ураження печшки спричи-няе деструкцiю гепатоцитiв, у результат чого утворюеться велика ктькють ендо-токсинiв, що призводить до вироблення цитоюыв, якi спричиняють пперактива-
ду азоту, що призводить до продукування велико1 кiлькостi N0. Надмiрне утворення оксиду азоту призводить до посиленого утворення пероксиы-триту ^ як наслiдок, до нiтрооксидативного стресу. З огляду на вищенаведене, цкаво було дослiдити вплив комбiнованого застосування нанотрубок й тетрахлорметану на загальну активнють N0-синтази у печЫщ та вмiст метаболiтiв оксиду азоту в кровк Як свiдчать результати доогмджень, загальна активнiсть N0-синтази в печЫщ достовiрно пiдвищувалася по-рiвняно з контролем лише на 6-у год. експерименту у тварин, яким вводили БВНТ При введены щурам ТХМ загальна активнють даного фермента рiзко пщ-вищувалася (2,3, 2,5 та 2,2 рази) порiвняно з штак-тною групою тварин у вс термiни дослiдження. Як свщчать результати доотджень, наведенi в таблиц 3, при введены щурам тетрахлорметану разом iз на-нотрубками спостерталося максимальне збтышен-ня даного показника. В цьому випадку активнють
Таблиця 2.
Вплив тетрахлорметану на показники штенсивност1 ттрооксидативного стресу та процес1в в1льнорадикального окиснення (М±т, п=8)
Групи тварин
Показник 1нтактн1 CCL
Час тсля введення (год)
3 I 48
Плазма кров1
мкмолы/мг бтка 0,87±0,04 1,31*±0,05 1,47*±0,04 1,19*±0,05
мкмолы/мг бтка 0,58±0,03 0, 85*±0,04 1,02*±0,06 0,92*±0,03
NO , x' ммолы/л 3,52±0,21 6,35*±0,32 7,05*±0,32 6,31*±0,29
Печшка
NO синтаза, нмолы /мг бтка* хв 2,98±0,26 6,98*±0,32 7,45*±0,34 6,73 *±0,28
ц1ю 1ндуцибелыно1 форми синтази окси- Примпжа. * - змiни достовiрнi порiвняно з контролем (p<0,05).
Таблиця 3.
Вплив поеднаного застосування вуглецевих нанотрубок i тетрахлорметану на показники штенсивност нiтрооксидативного стресу та процеси вiльнорадикального окиснення
(M±m, n=8)
Групи тварин
Показник 1нтактш 0ВНТ+ CCl4 БВНТ± CCl4 БВНТ-COOH+ CCl4
Час пiсля введення (год)
3 6 48 3 6 48 3 6 48
Плазма кров1
мкмоль/мг бiлка 0,87 +0,04 1,35* ±0,02 1,49* ±0,04 1,30* ±0,03 1,42*# ±0,02 1,66*# ±0,05 1,31* ±0,03 1,38* ±0,05 1,59*# ±0,03 1,28* ±0,04
0 МБ430 , мкмоль/мг бiлка 0,58 ±0,03 0,87* ±0,04 1,18*# ±0,03 0,95* ±0,06 1,04*# ±0,05 1,23*# ±0,06 0,98* ±0,03 0,91* ±0,04 1,10* ±0,05 0,99* ±0,03
NOx, ммоль/л 3,52 ±0,21 6,78* ±0,28 8,21*# ±0,35 6,85* ±0,36 8,12*# ±0,31 9,23*# ±0,38 7,21* ±0,34 7,26* ±0,36 8,67*# ±0,29 6, 89* ±0,35
Печшка
NOсинтаза, нмоль/мг бiлка* хв 2,98 ±0,26 7,81* ±0,28 8,64*# ±0,36 7,08* ±0,31 8,78*# ±0,32 9,85*# ±0,28 7,61* ±0,34 7,97* ±0,35 9,08*# ±0,30 7,53* ±0,31
Примпжа. * - змЫи достовiрнi порiвняно з контролем (р<0,05).
# - змши достовiрнi порiвняно з групою тварин, яким вводили тетрахлорметан (р<0,05).
ферменту була достов1рно п1двищеною (р<0,05) на-в1ть пор1вняно з групою тварин, як отримували тты-ки х1м1чний токсикант.
Под1бно до зм1н активност1 ЫО-синтази, змшю-вався вм1ст н1трат1в та н1трит1в у сироватц1 кров1. Саме активац1ею ЫО-синтази можна пояснити отри-ман1 нами результати, що св1дчать про достов1рне зб1льшення ЫОх у сироватц1 кров1 щур1в, яким вводили ТХМ окремо та сумюно з вуглецевими нанотруб-ками. Варто зазначити, що у тварин, яким вводили наночастинки разом з х1м1чним токсикантом, даний показник був достов1рно вищим, н1ж у щур1в, як1 отримували т1льки тетрахлорметан. Ц1 дан1 св1дчать про те, що при дм х1м1чного токсину разом з вуглецевими нанотрубками Ыдуцибелына форма синтази оксиду азоту шдукуетыся бтышою м1рою, н1ж при дм токсину без нанотрубок. З огляду на таю результати можна зробити висновок, що здатнюты х1м1чного токсикантататетрахлорметану викликати нггроокси-дативний стрес достов1рно зростае при його сумю-ному введен! з вуглецевими нанотрубками.
Найбтыш 1мов1рним поясненням вказаного си-нерг1зму токсичност1 досл1джуваних чинник1в може бути ефект посилення бюдоступност1 тетрахлорме-
тану, що зумовлено здатнютю вуглецевих нанотрубок абсорбувати на сво!й поверхн токсин та спри-яти його транспорту до тканин та кгмтин, зокрема, в гепатоцити. За даними л1тератури, а також виходячи з результат1в наших дослщжень, БВНТ сам1 здатн1 п1двищити як активнють NO-синтази у печ1нц1 так i вм1ст метаболiтiв оксиду азоту в кровг Тобто серед усiх нанотрубок максимально токсичними виявили-ся багатостiнковi вуглецевi нанотрубки, якi не пщда-валися функцiоналiзацiI.
Висновок. Вуглецевi наночастинки пщвищують здатнiсть хiмiчного токсиканта тетрахлорметана викликати нiтрооксидативний стрес та вираженють окиснювальну модифiкацiю бiлкiв сироватки кровг Механiзм такого синергiчного ефекту хiмiчного токсину i наночастинок потребуе подальшого дослг дження.
Перспективи подальших досл1джень. Для
безпечного використання нанотехнолопй необхiднi подальшi бiохiмiчнi дослiдження, спрямован на ви-вчення механiзмiв синерпчного впливу карбонових наночастинок i ксенобютиюв хiмiчноI природи на ор-гаызм.
Л1тература
1. Abayeva LF, Shumskiy VI, Petritskaya EN, Rogatkin DA, Lyubchenko PN. Nanochastitsy i nanotekhnologii v meditsine segodnya i zavtra. Almanakh klinicheskoy meditsiny. 2010;22:10-16. [in Russian].
2. Karkyshchenko NN. Nanobezopasnost: novye podkhody k otsenke ryskov y toksychnosty nanomateryalov. Byomedytsyna. 2009;1(1):5-27. [in Russian].
3. Meshchyshen IF. Metod vyznachennia okysniuvalnoi modyfikatsii bilkiv plazmy (syrovatky) krovi. Bukovynskyi medychnyi visnyk. 1998;2 (1):156-8 [in Ukrainian].
4. Mitrofanova IV, Mil'to VI, Sukhodolo IV, Vasyukov GYu. Vozmozhnosti biomeditsinskogo primeneniya uglerodnykh nanotrubok. Byulleten' sibirskoy meditsiny. 2014;13(1):135-44. [in Russian].
5. Mykhailenko VM, Mykhailenko PM, Yeleiko LO. Nanotekhnolohii - perspektyvy zastosuvannia taryzyky dlia zdorov'ia liudyny. Onkolohyia. 2008;10(4):420-9 [in Ukrainian].
6. Prylutska SV, Remeniak OV, Honcharenko luV. Vuhletsevi nanotrubky yak novyi klas materialiv dlia nanobiotekhnolohii. Biotekhnolohiia. 2009;2(2):55-66. [in Ukrainian].
7. Prylutska SV, Rotko DM, Prylutskyi lul. Toksychnist vuhletsevykh nanostruktur u systemakh in vitro ta in vivo. Suchasni problemy toksykolohii. 2012;3(4):49-57 [in Ukrainian].
8. Rotko DM, Prylutska SV, Bohutska Kl. Vuhletsevi nanotrubky yak novitni materialy dlia neiroinzhenerii. Biotekhnolohiia naukovyi zhurnal. 2011;4(5):9-24. [in Ukrainian].
9. Chekman IS. Nanochastynky: vlastyvosti ta perspektyvy zastosuvannia. Ukrainskyi biokhimichnyi zhurnal. 2009;1(81):122-9 [in Ukrainian].
10. Chekman IS, Hovorukha MO, Doroshenko AM. Nanohenotoksykolohiia: vplyv nanochastynok na klitynu. Ukrainskyi medychnyi chasopys. 2011;1(81):30-5 [in Ukrainian].
11. Murray AR, Kisin E, Leonard SS, et al. Oxidative stress and inflammatory response dermal toxicity of single-walled carbon nanotubes. Toxicology. 2009;257:161-71.
12. Ridnour L, Sim JE, Hayward M. A spectrophotometric method for the direct detection and quantitation of nitric oxide, nitrite, and nitrate in cell culture media. Anal. biochem. 2000;281:223-9.
13. Shvedova AA, Pietroiusti A, Fadeel B, Kagan VE. Mechanisms of carbon nanotube-induced toxicity: focus on oxidative stress. Toxicol Appl Pharmacol. 2012;261:121-33.
14. Stuehr DN, Kwon NS, Nathan C. Hydroxy-L-arginine is an intermediate in the biosynthesis of nitric oxide from L-arginine. J. Biol. Chem. 1991;266:6259-63.
НАНОТРУБКИ ПОСИЛЮЮТЬ ВИКЛИКАНИЙ ТЕТРАХЛОРМЕТАНОМ ОКСИДАТИВНИЙ ТА Н1ТРООК-СИДАТИВНИЙ СТРЕС
Летняк Н. Я., Корда М. М.
Резюме. У статт представлено результати доотджень оксидативного та нггрооксидативного стресу у щурiв при дм наночастинок вуглецю та тетрахлорметану. Встановлено, що лише пщ впливом багатостЫкових вуглецевих нанотрубок доотджуваы показники зазнавали достовiрних змн Введення щурам тетрахлорметану призводило до виражених змш уЫх показниюв. Максимальн змши показниюв зареестровано у груп тварин, яким сумюно вводили вуглецевi нанотрубки та тетрахлорметан. У цьому випадку ряд дослiджуваних показниюв в кровi i печiнцi достовiрно змiнювалися порiвняно з аналогiчними показниками у груп тварин, яким вводили ттьки хiмiчний токсикант. Зроблено висновок, що вуглецевi нанотрубки посилюють здатнють хiмiчного токсиканта тетрахлорметану викликати ытрооксидативний стрес та окиснювальну модифiкацiю бшюв у сироватцi кровi й печЫщ щурiв.
Ключовi слова: вуглецевi нанотрубки, тетрахлорметан, нггрооксидативний та оксидативний стрес.
НАНОТРУБКИ УСИЛИВАЮТ ВЫЗВАННЫЙ ТЕТРАХЛОРМЕТАНОМ ОКСИДАТИВНЫЙ И НИТРООКСИДАТИВНЫЙ СТРЕСС
Летняк Н. Я., Корда М. М.
Резюме. В статье представлены результаты исследований оксидативного и нитрооксидативного стресса у крыс при воздействии наночастиц углерода и тетрахлорметана. Установлено, что только под влиянием многостеночных углеродных нанотрубок исследуемые показатели испытывали достоверные изменения. Введение крысам тетрахлорметана приводило к выраженным изменениям всех показателей. Максимальные изменения показателей зарегистрированы в группе животных, которым совместно вводили углеродные нанотрубки и тетрахлорметан. В этом случае ряд исследуемых параметров в крови и печени достоверно изменялись по сравнению с аналогичными показателями в группе животных, которым вводили только химический токсикант. Сделан вывод, что углеродные нанотрубки усиливают способность химического токсиканта тетрахлорметана вызывать нитрооксидативный стресс и окислительную модификацию белков в сыворотке крови и печени крыс.
Ключевые слова: углеродные нанотрубки, тетрахлорметан, нитрооксидативный и оксидативный стресс.
NANOTUBS INCREASE OXIDATIVE AND NITROOXIDATIVE STRESS INDUCED BY TETRACHLOROMETH-Letnyak N. Ya., Korda M. M.
Abstract. Carbon nanoparticles, due to the wide use in many countries in different areas of industry, life and medicine, can be considered as a new global anthropogenic factor, which is characterized as a potential danger for human health. The capability of nanotubes to transport medicines and chemicals inside a cell predicts the possibility of the increase of classical substances toxicity in case of their intake into the body together with nanotubes.
Objective. The aim of the research was to study the effect of carbon nanotubes on the capability of the chemical toxicant tetrachloromethane (TCM) to induce nitrooxidative stress and enhance the oxidative modification of proteins in serum and liver of rats.
Methods. The experiments were performed on outbred male rats, which were administered intraperitoneally with 0.5 ml of suspension of single-walled, multi-walled or multi-walled functionalized by COOH nanotubes (60 mg/kg)
separately or together with TCM (2 ml/kg). The animals were taken out of the experiment in 3, 6 and 48 hours after the administration of the nanotubes and TCM. In serum and liver the total activity of NO synthase, level of NOx and oxidative-modified proteins were measured.
Results. It has been shown that only multi-walled carbon nanotubes changed significantly the studied parameters. The administration of tetrachloromethane to rats caused significant changes of all indices. Maximal changes of all parameters were registered in the group of animals that were co-administered with carbon nanotubes and tetrachloromethane. In this case, a number of the studied parameters in blood and liver significantly changed compared to the similar indicators in the group of animals, which were administered with the chemical toxicant only.
Conclusion. Carbon nanotubes increase the capability of the chemical toxicant tetrachlormethane to cause ni-trooxidative stress and increase the oxidative modification of proteins in liver and serum. Key words: carbon nanotubes, tetrachloromethane, nitrooxidative and oxidative stress.
Рецензент - проф. Непорада К. С. Стаття надшшла 22.01.2018 року
DOI 10.29254/2077-4214-2018-1-1-142-144-147 УДК 616.858
Макаренко О. В., Криворучко Т. М. ПРОТИПАРК1НСОН1ЧНИЙ ПРОФ1ЛЬ АМАНТАДИНУ З ГЛ1ЦИНОМ У ЩУР1В ЗА УМОВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО МФТП-ПАРК1НСОН1ЗМА
ДЗ «Днтропетровська медична академ1я МОЗ Украши» (м. Дшпро)
Зв'язок публшацм з плановими науково-до-слщними роботами. Доотдження проведено в рамках науково-дослщно'| роботи кафедри фармакологи та ктмычно|' фармакологи ДЗ «Днтропетровська медична академiя МОЗ Украши» на тему: «Системна фармаколопя неопюдних анальгетиюв та засоби медикаментозного захисту мозку в умовах патолопчних стаыв» (ДР № 0114U000935).
Вступ. Хвороба Парюнсона, яку також визнача-ють як тремтливий паралiч, являе собою тривалий прогресуючий стан, що супроводжуеться порушен-ням рухових функцм та нейропсихолопчного стану хворого. Вщомо, що хвороба Парюнсона, симптоми яко'| з плином часу поступово посилюються, розви-ваеться унаслщок нейродегенерацп в головному мозку дофамшових рецепторiв, що вщповщають за контроль над чиненими рухами. Захворювання пщ-лягае певним коригуванням симптоматики, може тривати протягом багатьох роюв i е невилковним [7]. Так, на початкових стадiях хвороби одним з за-собiв вибору антипаркшсоычно'| терапи е iнгiбiтор NMDA-рецепторiв - амантадин, який завдяки бло-кадi глутаматно|' передачi знижуе надмiрний стиму-люючий вплив кортикальних глутаматних нейроыв на неостриатум, що розвиваеться на фон недо-статностi дофамшу. Крiм того, амантадин пригнiчуе NMDA - рецептори нейроыв чорно'| субстанци, тим самим зменшуючи внутрiшньоклiтинний вхщ до них Са2+, завдяки чому знижуеться можливiсть деструк-ци вказаних нейроыв [4].
Проте, окрiм традицмно вiдомих рухових по-рушень, кгмычна картина ХП включае рiзноманiтнi неруховi розлади - сенсорнi, диссомнiчнi, нерво-во-психiчнi (когнiтивнi, емоцiйно-афективнi, пове-дшков^ та вегетативно-вiсцеральнi змiни [8]. Серед зазначених змш в клiнiчнiй картин паркiнсонiзму за-
слуговуе уваги когнггивний дефiцит та депресiя, якi спостер^аються майже у 70-90% хворих на паркш-сонiзм [9].
У попередых роботах нами проаналiзованi мож-ливост використання глiцину за умов експеримен-тального паркiнсонiзму (стани каталепсп та тремору) з урахуванням базово'| антипаркшсоычно'| терапп амантадином [6], де було встановлено що оптимальним стввщношенням в дозовому режимi амантадину та глщину була комбiнацiя Амантадин 50 + Глщин 200 мг/кг, що i стало в подальшому об'ектом нашого дослiдження.
Метою ж дано'| роботи було провести оцiнку протипаркшсоычно'| дiï, а саме, проявiв каталепсп, ригiдностi та тремору, при вн/шлунковому введенi глiцину та глiцину сумюно з амантадином за умов експериментально'| змiшаноï форми паркiнсонiз-му, викликано'| нейротоксином МФТП (N-метил-4-фенiл-1,2,3,6-тетрагiдропiридин).
Об'ект i методи дослiдження. Дослiди про-веденi на 32 бiлих щурах-самцях масою 280-320 г котрi утримувались в стандартних умовах вiварiю ДЗ «ДМА МОЗ Украïни» [2]. ВЫм тваринам моделювали МФТП - шдукований паркiнсонiзм шляхом вн/оче-ревинного введення нейротоксину 30 мг/кг одноразово. Проте, до моделювання паркшсоызму твари-ни вибiрково були подiленнi на 4 дослщних групи по 8 тварин в кожнм, котрим на протязi 5 днiв вн/шлун-ково вводились: I гр. - фiз. розчин (група контролю), II гр. - амантадин 50 мг/кг (А), III гр. - глщин 200 мг/кг (Г200) та IV гр. - А + Г200.
Експериментальы доотдження було проведено з дотримання вимог гуманного ставлення до тддо-слщних тварин, регламентованих Законом Украши «Про захист тварин вщ жорстокого поводження» (№ 3447-IV вщ 21.02.2006 р.) та бвропейською конвен-
