CC BY
15
Т. М. Школьченко
М. В. Мясоедова
ТРАНСФОРМАЦ1Я МЕТАТЕКСТУ В ПЕР1ОД СТАНОВЛЕННЯ МЕТАМОДЕРН1ЗМУ
У статт1 розглядаеться питания про становления новог лтературног течи -метамодертзму, простежуеться змта в тлумаченн поняття «метатекст» на основ1 робт А. Вежбицког та М. Ю. Лотмана, анал1зуеться використання термта в сучаснт ростськт лгтератург на основ1 роману А. 1ванова «Комьюн1т1». Також в1дзначено вплив комп'ютеризаци на твори метамодертзму I зазначено можливий розвиток метатексту, пов'язаний з появою гтертекстового роману.
Клю^о^^ слова: метамодертзм, метатекст, гтертекстовий роман, комп'ютеризащя, сучаснийроман.
УДК 821.161.2-32.09
В. М. Школаенко
МОРАЛЬН1 1МПЕРАТИВИ МЕЖНАЩОНАЛЬНОГО ПОРОЗУМ1ННЯ В НОВЕЛ1 М. МАТ1ОС «АПОКАЛ1ПСИС»
У статт1 на приклад1 представнитв украгнського та юдейського етноЫв проаналгзовано моральнг гмперативи межнационального порозумгння в новелг М. Матюс «Апокалтсис». Сощокультурна дихотом1я «св1й» / «чужий» м1ж украгнцями та евреями насамперед виявляеться на релтйному р1вт. Шдхрунтям функц1ональност1 цього явища е рел1г1йн1 особливост1, мовний простгр, рефлективт уявлення особи чи групи ос1б.
Ключовi слова: новела, проблема, мораль, образ, дихотом1я.
Полiетнiчнiсть Буковини зумовлена юторичними сощально-пол^ичними процесами. Крайове суспшьство, «по-суп, було конгломератом, де кожна етшчна група i нащональна спшьнота збер^ала сво'1 нащональш особливосп, розвивала духовну, матерiальну i пол^ичну культури. Низка етшчних меншин репону, поряд з етшчною тубшьною бшьшютю, ствюнувала поряд i в тiсному взаемозв'язку з етнопол^ичними i етнокультурними надбаннями инших етноав краю. Цi взаемини розвивалися на колективному i персональному рiвнях, означуючи об'ективнi та суб'ективнi фактори, яю визначали кореляти мiжгрупового штеракщошзму» [3].
На Буковиш домiнували украшський i румунський етноси, але зi «значною часткою евре'1'в» [цит. за : 3]. Сощолопчш данi свiдчать, що на час перепису населення 1910 р. на цш територп проживало понад 102 тис. юде'1'в [див. 3].
Питання про особливосп ствюнування украшщв i евре'1'в становить не лише пол^ичний i науково-культурологiчний штерес, а й мистецький. Так, осмислення образiв представникiв еврейсько'1' нацп маемо як в украшськш уснiй народнш творчостi, так i в художнш лiтературi (до штерпретацп ще'1" проблеми зверталися письменники-класики: С. Васильченко, В. Винниченко, С. Гребшка, М. Костомаров, I. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, С. Руданський, М. Старицький, Леся Украшка, I. Франко, Г. Хоткевич, Т. Шевченко, Я. Щоголев; сучасники: Ю. Андрухович, Ю. Винничук, Л. Денисенко, Р. 1ваничук, О. 1рванець та iн.). Образ еврея знаходить вщображення
i в зарубiжнiй лiтературi (О. де Бальзак, В. Гюго, А. Доде, Е. Золя, М. Лермонтов, О. Пушкш, Р. Роллан, Г. Сенкевич, Л. Толстой, А. Франс та ш.).
У фольклорнш i л^ературнш традицiях (як укршнських, так i зарубiжних) еврейська тема трактувалася переважно стереотипно негативно, проте кшець Х1Х ст. вже ознаменовано розвитком художшх iнтерпретацiй проблем еврейства. Новi мистецью версп осягнення долi еврейського народу та його ствюнування з шшими нацiями представлено в сучасному л^ературному просторi. З цих позицiй щкавою й актуальною видаеться задекларована тема. Варто наголосити, що творчий доробок М. Матюс вивчали I. Волосевич, Т. Дзюба, С. Жила, О. Логвиненко, О. Романенко, Г. Рижкова та ш., дослщжуючи переважно прозовi твори з рiзних точок зору, але питання мiжнацiонального порозумiння порушуеться вперше, у чому й полягае наукова новизна статп.
Мета дослщження - з'ясувати специфiку художнього осмислення моральних iмперативiв мiжнацiонального порозумiння в новелi М. Матiос «Апокалшсис». Виходячи з цього, завданнями розвщки е аналiз особливостей функцiонування дихотомГi «свш» / «чужий».
М. Матiос - уродженка села Розтоки (Буковина, Чершвецька область), яке ще називають Тисова Рiвня, Тисоваровна, - у новелi «Апокалiпсис» обсервуе життя односельчан вщ початку ХХ ст. до 1965 р.
Iсторiя Тимофiя Сандуляка, який «упав в лежу» [2, с. 36], усезнаючим наратором розкриваеться ^зь призму ретроспективного зображення стосунюв iз сусiдами Машталерами.
На Пiсках (дальньому горшньому кутi Тисово! Рiвнi), де жили альпшсью колонiсти, «затесалися три еврейсью родини» [2, с. 39] - Шльоми Бухбiндера, Абрама Машталера та Леона Райха. Невдовзi сiльський мельник Тимофш Сандуляк перекупив у Абрама ам фальчiв землi, де звiв будинок i оселився з дружиною.
Перша св^ова вiйна, соцiально-полiтичнi поди наклали сво! вiдбитки на життя Тимофiя, його дружини Марп, сусвдв Машталерiв - усього краю. Абрама, «...який нагодився в Хаiмову корчму по ханукальш свiчi...» [2, с. 43] зарубали козаки Черкеського загону, «що стояв постоем у Тисовш Рiвнi не так довго, як страшно, лишив по собi згадку про грабунки... й забиття евре'1'в» [2, с. 43]. Естер (дружина Абрама) залишилася з трьома дтми на руках.
Стосунки мiж сусщами - Машталеркою й Сандуляками - були рiвними, «Як то бува мiж близькими не за духом, а близькими територiально сусiдами» [2, с. 44].
Життя обох родин протшае згщно зi звичаями, законами вiри, яку вони сповiдують. Але основш заповiдi Бож1, як православш, так i iудейськi, однаковi, й одшею з них е любов до ближнього.
Горе в ам'! сусiдiв привело православну Марiю на пор^ Машталерово1 хати, щоб тдтримати 1х жiнка бере участь у обрядi пiд час читання жалобно1 молитви (Кадiш) по убiенному. Марiя допомагае Естер замовити й встановити надгробок на могилi Абрама. Для цього 1и довелося працювати разом iз старим каменярем Фейгеле Коганом. Згодом, тсля народження четверто1 дитини Естер, допомагатиме 11 (дитину - дiвчинку Хану / Анну) гляд^и, а коли Машталерка пiд пол^ичним тиском змушена буде емiгрувати в Румушю, прийме Хану / Анну, як рщну, у свою ам'ю.
Соцiокультурна дихотомiя «свiй» / «чужий» мiж украiнцями та евреями насамперед проявлялася на релшйному рiвнi. Функщональшсть цього явища «була взаемопов'язаним комплексом релшйних символiв, простору мови
повсякденного спiлкування, а також рефлективних уявлень окремо! особи або ж певно! групи осiб» [3].
Пiдтвердження цш думцi знаходимо на сторiнках твору. Скажiмо, Шльома Бухбiндер, надрiзаючи на знак жалоби по Абраму крах одягу евре'1'в, важко з^ае, але надрiзае край Марпного кептарика. Рiзна поховальна обрядовiсть свiдчить не тшьки про приналежнiсть до рiзних релшй, але й говорить про усвщомлення вчинку жiнки, як готовнiсть переступити вюь координат «чужий» i роздшити бiль утрати в межах ос «свiй». Марiя не знае як поводитися тд час читання Кадшу («Довго вагалася, чи сидiти мовчки й мовчки просити свого християнського Бога за убiенну душу покшного Абрама, чи все-таки перехреститися» [2, с. 47]. Незнання, а значить i нерозумiння релтйно!' символiки, виявляеться i в епiзодi несподiваного запрошення Машталерами, як знак вдячносп за надгробок для могили Абрама, на Пурiм: «Марiя радше була би подумала, що Естер запрошуе чоловiчу частину Сандуляково! фамшп на поминальний Кад1ш...» [2, с. 45].
Мовний проспр - ще один складник, який також утверджуе функщонування опозицп «свiй» / «чужий». Показовим у цьому плат е епiзод, коли згорьована Естер дякуе Марп за мщву: «Хто дякуе за мертвого, жшко?!.. - мало не скринула Марiя. - . Мiцва по-нашому - це добра справа» [2, с. 48].
Посилюють дихотом^ рiзнi уявлення про жалобу: «.Шльома читав молитву по убiенному, однак вона не мала в собi звично! для Тисово! Рiвнi розпуки» [2, с. 47].
Проте простежуеться бажання геро'1'в новели послабити опозищю «свш» / «чужий». Так, Естер попереджае сусща про небезпеку, яку таггь у собi осика: «Вашi люди кажуть.. .осику не можна брати на будiвництво дому, бо вiд хвороб уся родина тремтггиме...» [2, с. 41-42]. Марiя цiкавиться iудейськими святами, звичаями -знае коли святкували «цьогорiчний» Пурiм, що таке шiва, йорцайт. Естер, Андрея, Фейгеле Коган, розум^чи рiзницю культур, пояснюють значення ошв, свят, звича'1'в, написiв тощо. Урештi Тимофiевi, а згодом Хат / Аннi, вдаеться стерти меж означено!' дихотоми.
Нарiжним каменем у цьому процес для Тимофiя став вечiр по святкуваннi малого Пурiма, влаштованого Естер, яка пригостила чоловша вином. Цитування одного з припиав Талмуда про особливостi святкування Пурiма («.випити в Пурiм стiльки вина, щоб уже не вiдрiзнити проклять Амановi вiд благословення Мордехаевь..» [2, с. 54]) прискорюе, поглиблюе, стирае будь-яю прояви опозицп «свш» / «чужий» мiж цими двома представниками рiзних етноав i, головне, накладае вщбиток святостi й грiховностi: «Тимофiевi здалося, що на нього одночасно впали прокляття й благословення всього цього шчного запашного свггу... Пюля цього врештi стався кiнець св^у. I вiд того наглого, не передбачуваного й неможливого вiдчаю еднання непоеднуваного, на подвiр'i Абрама Машталера, тд нiчним оборогом i хитрим св^ом лiтнього мiсяця майже вимушено таки побраталися Аман iз Мордехаем...» [2, с. 55]. Ця таемниця ^ха спливае на поверхню через сощально-полiтичнi катаклiзми - репатрiацiю буковинського еврейства до Румунii в 1944-1945 рр. («Починалося ще одне велике переселення люду.» [2, с. 58]). Естер змушена звернутися до Сандуляюв iз проханням прийняти п наймолодшу дочку Хану / Анну «хоч би служницею» [2, с. 59], бо, по-перше, у дiвчинки немае шанав на порятунок, по-друге, вона не хоче покидати мало!' батьювщини, по-трете, ш до кого, о^м сусiдiв, не зголошуеться йти: «.Естер. стала на порозi Сандуляково! хати. якусь мить мовчки постояла. i раптом сiла просто на тдлогу, як сiдають юде! тд час жалоби. - Вiзьмiть до себе Хану. Дивилася, немовби пекла проспр мiж Марiею й Тимофiем. - Вона майже ваша. спаать '11 як свою дитину. » [2, с. 59].
Анна взагалi руйнуе дихотомiю «свш» / «чужий» - «була... згiдливою i совюною» [2, с. 60], Мар^ називала мамою, а по CMepTi жшки змiнила прiзвище на Сандуляк (хоча по батьковi залишилася «Естерiвною») й прийняла християнство. Ставши на захист Украши й украшства, вона руйнуе останню перепону в означенш опозицп: «А В СОРОК ВОСЬМОМУ Анна-Хана - наполовину Машталер, наполовину Сандуляк, замють нарештi вже вщдатися за котрогось газдовитого парубка, з двома дiвчатами з Пiскiв тшла до лiсу» [2, с. 61].
Сво'1' грiх, бiль, тривоги, хвилювання Тимофiй виливае в «беззвучну молитву», впавши з того часу «на колша» перед образами. У передчутп неминучого лиха у Вижнищ, у майстерш надгробкiв Фейгеле Когана, замовив Irai Русаку, якого «ще Коган учив рiзець у руках тримати» [2, с. 62], один камшний хрест iз двома написами: «"Тимофш Сандуляк син Василя 1880-19...", а нижче "Анна Сандуляк донька Тимофiя 1926-19..."» [2, с. 62], встановив хрест поруч iз могилою дружини, завчасно тдготувавши мюце ще для двох поховань. Звютка про те, що до Вижницького МТБ привезли заарештовану в Бурлечi, в пвдрваному бункерi, поранену молоду еврейку з Тисово'1' Рiвнi, пiдiрвала здоров'я Тимофiя: пiсля iнсульту вiн впав у летарпчний сон, який тривав три роки.
Доживаючи свiй вiк, чоловш переймався лише одним - чи доглянут могилки дружини й дочки, чи не позаростали бур'янами, чи не похилилися хрести.
Ршення встановити один надгробок на двох могилах е констатащею життя i смерт!, грiха й бажання спокути, еднання й примирення представниюв рiзних нацш.
Пiдводячи пiдсумки в аналiзi моральних iмперативiв мiжнацiонального порозумiння в новелi «Апокалiпсис» М. Матiос, треба наголосити, що вони сфокусоваш у фраз^ яку Фейгеле Коган витесував на надгробках: «На ceimi е три корони. Корона Тори, корона священного служтня i корона Царства. Але над уыма ними - корона доброго iMern» [2, с. 49]. Корону Тори варто розум^и як вiру й не надто важливо iудейську чи християнську, бо головш Бож заповвд однаковi - вони базуються на любовi й повазi до ближнього. Корону священного служшня треба трактувати як служiння рщному народовi, корону Царства - життя. Корона ж доброго iменi - найважливша, оскiльки вона е свщченням людсько'1' сутi, духу, його величь
Цей вислiв авторка цитуе двiчi. Уперше, коли Фейгеле Коган пояснюе Марп, що написано на надгробку Абрама Машталера, вдруге, коли сказано, що лише його останню частину - «Над умма ними - корона доброго iMern» - вш навчив висшати свого учня - украшця 1ллю Руснака. Цей факт ставить головний акцент -взаеморозумшня, повага до ближнього, чуйшсть i чулють, доброта, душевна щедрють, здатшсть любити, прощати, усвiдомлювати сво'1' помилки, умшня ïx виправляти -головш чесноти людини, а, отже, це i е основою мiжнацiонального порозумшня.
У пропонованiй розвiдцi подано аналiз мiжнацiонального порозумiння на прикладi новели М. Матюс «Апокалiпсис», яка е одшею iз двадцяти семи прозових i вiршованиx творiв книги «Нащя» - органiчноï розповiдi про цшу епоху в життi укра'1'нського етносу. Тож подальшi перспективи дослiдження очевидш.
Список використаноУ л1тератури
1. Грабович Г. Сврейська тема в украшськш лiтературi XIX та початку XX сторiччя [Електронний ресурс] / Г. Грабович // 1сторичне Прикарпаття : форум. -Режим доступу : http://www.history.iv-fr.net/forum/viewtopic.php?p=169 ; Hrabovych H. Yevreiska tema v ukrainskii literaturi XIX ta pochatku XX storichchia [Elektronnyi resurs]
/ H. Hrabovych // Istorychne Prykarpattia : forum. - Rezhym dostupu : http://www.history.iv-fr.net/forum/viewtopic.php?p=169
2. Матюс М. Апокалiпсис // MaTioc М. Нащя / М. MaTioc. - Льв1в : П1РАМ1ДА, 2007. - С. 36-68 ; Matios M. Apokalipsys // Matios M. Natsiia / M. Matios. - Lviv : PIRAMIDA, 2007. - S. 36-68.
3. Монолатш I. Австршська Буковина : особливосп нащональних, професшних та мовних пoдiлiв [Електронний ресурс] / I. Монолатш // I : незалежний культуролопчний часопис. - 2009. - Число 56. - Режим доступу : http://www.ji.lviv.ua/n56texts/monolatij1.htm ; Monolatii I. Avstriiska Bukovyna : osoblyvosti natsionalnykh, profesiinykh ta movnykh podiliv [Elektronnyi resurs] / I. Monolatii // Yi : nezalezhnyi kulturolohichnyi chasopys. - 2009. - Chyslo 56. - Rezhym dostupu : http://www.ji.lviv.ua/n56texts/monolatij1.htm
Стаття надшшла до редакцп .7.11.2017.
V. M. Nikolayenko
MORAL IMPERATIVES OF INTERNATIONAL NATIONALITY IN THE SHORT STORY BY M. MATIOS «APOCALYPSE»
Polyethnicity of Bukovina is due to historical socio-political processes. Ukrainian and Romanian ethnic groups dominated in the Bukovina, but more than 102 thousand Jews lived there. The question of Ukrainians and Jews' coexistence peculiarities is not only political, scientific and cultural interest, but also artistic. In the folk and literary traditions (both Ukrainian and foreign), the Jewish theme was mainly interpreted negatively, but the end of the nineteenth century has already been marked by the development of artistic interpretations in the problems of Jewry. New artistic versions of the Jewish people' comprehension fate and their coexistence with other nations are presented in the modern literary space. From these positions an issue of interethnic understanding is interesting and relevant in the short story «Apocalypse» by M. Matios.
In the short story «Apocalypse» M. Matios observes the villagers' life from the beginning of the twentieth century until 1965.
Timothy Sanduliak 's story as an omniscient narrator is considered the issue also from the retrospective image of relations with the neighbors Mashhalery. Both families' life flew in accordance with their customs, the laws of faith, which they professed. But the basic commandments of God, both Orthodox and Jewish were identical and love for one's neighbor was one of them.
Between Ukrainians and Jews the socio-cultural dichotomy «I» / «stranger» is appeared at the religious level. The basis of this phenomenon functionality is religious features, linguistic space, reflective representations of a person or group of individuals.
In the short story «Apocalypse» by M. Matios the moral imperatives of interethnic understanding are focused in the phrase about three crowns - the Torah, the Kingdom and a good name. The first is to be understood as faith and not so important for the Jewish or the Christian, because the main God's commandments are the same they are based on love and respect for your neighbor. The crown of initiatic service must be interpreted as serving the native people, the crown of the kingdom must be interpreted as life. The crown of a good name is the most important, because it is a testimony to human nature, spirit.
This fact lays the main emphasis on mutual understanding, respect for the neighbor, sensitivity and chastity, kindness, spiritual generosity, the ability to love, to forgive, to admit one's mistakes, the ability to correct them are the main virtues of a person, and, therefore, it is the basis of interethnic understanding.
Key words: short story, problem, morality, image, dichotomy.
