CC BY
39
long time ago now, about last Friday», which produces comic effect. The main temporal patterns are: seasonal time, day time, both definite and indefinite time.
The main characters can also be attached to a certain space, or tend to have vague location borders. Winnie-the-Pooh himself is thought as an intruder, who easily appears in all sorts of space, represented in the work by A. Milne. Being characterized as «a bear of little brain», «he hasn't any brain», «pulp in his head», he resembles a classical and industrious Ivan-the-Fool, who with all that emerges unscathed manages to extricate himself from any challenging situation.
Thus, the specificity of the tale structure allows it to exist on the fringe of adult and child-like reality, taking over the borders of magic.
Key words: comparative analysis, the models of time and space, native and alien space, magical nature of a fairy-tale, location, the elements of a game.
УДК 821.161.2-31.09
В. М. Владимирова
Н. I. Кириленко
ФОЛЬКЛОРНИЙ МОТИВ ГР1ХА-СПОКУТИ В СУЧАСН1Й УКРАШСЬКШ Ж1НОЧ1Й ПРОЗ1 (НА МАТЕР1АЛ1 РОМАН1В МАРП МАТ1ОС, ЛЮКО ДАШВАР, ОЛЕНИ ПЕЧОРНО1, ВАЛЕНТИНИ МАСТСРОВО1)
У статтi проаналiзовано рецепцЮ фольклорного мотиву грiха-спокути в сучаснт украгнськт жточт прозi на прикладi творiв Мари Матюс, Люко Дашвар, Олени Печорног, Валентини Мастеровой Авторами доведено, що фольклорш мотиви е активним елементом розвитку сучасног украгнськог прози, для яког характерне не тшьки новаторство, а й переосмислення лтературног традици.
Ключовi слова: фольклор, мотив, мiфологiчна свiдомiсть, роман, nсихологiзм, жточа проза.
Актуальшсть дослщження. Украшська жшоча проза - явище на сьогодш багатопланове й багатовимiрне настшьки, що час вщ часу в сучаснш л^ературознавчш наущ з'являються судження про й феномен, намагання осмислити домшантш закономiрностi, передбачити динамшу розвитку художньо-естетичних векторiв. Для останшх десятилт характерна поява художшх текспв, що свщчать про активний пошук авторами нових мотивiв, образiв, жанрових модифшацш. Заглиблюючись у творчий пошук, сучасш письменнищ разом iз тим активно залучають у свш художнш арсенал елементи фольклору, який, за слушною думкою вщомого сучасного дослщника Я. Голобородька, не тшьки «вщкривае, визволяе, випростовуе файли народно! пам'ят^ а й вщреставровуе колористику та мисленневу зосереджешсть народно! свщомосп» [1, с. 67].
Аналiз актуальних дослщжень i публшацш. Романи Марп Матюс, Люко Дашвар, постшно перебувають у тш скурпульозних дослщжень сучасних л^ературознавщв. Окремi граш проблематики творiв, шдивщуального стилю письменниць охарактеризовано у працях I. Андрусяка, С. Барана, Я. Голобородька, Н. Завадсько!, О. Смець, Т. Тебешевсько!, М. Якубовського та шших, однак попри численну кшькють
публшацщ, присвячених прозовому доробку письменниць, системне дослщження рецепцп фольклору в 1'хшх художнiх текстах ще вiдсутнe. До того ж романютика таких талановитих авторiв, як Валентина Мастерова, Олена Печорна ще перебувае, на наш погляд, на стадп початкових л^ературознавчих дослiджень, хоча цi автори набувають сьогоднi все бшьшо!' читацько!' прихильносп.
Мета статт1 - розглянути особливосп авторсько!' штерпретацп фольклорних мотивiв у сучаснш жiночiй прозi, охарактеризувати 1'хню роль у формуваннi онтолопчно!' концепцп твору та еволюци художнього образотворення.
Реалiзацiя мети передбачае виконання таких завдань:
- з'ясувати художню рецепщю фольклорного мотиву в сучаснiй укра'шськш жiночiй прозi;
- простежити морально-етичний контекст сощуму, в якому формуеться характер головних герошь романiв;
- звернути увагу на домшантш засоби характеротворення персонажiв у творах.
Виклад основного матер1алу. Ще М. Гайдеггер переконливо довiв, що феномен
мистецтва невщ'емно пов'язаний iз феноменом нацюнально!' iдентичностi, духовним буттям. У позаминулому столiттi укра'шсью поети-романтики, пiдтримуючи сентенци Й. Гердера про «дух народу», закоршений у фольклорних текстах, активно займались фольклористичною дiяльнiстю та взорувались у власнш художнiй практицi на рiзнi жанри усно'1 народно!' творчосп та парадигму образотворення.
Фольклорнi тексти оргашчно фокусують естетично-духовнi запити народу, його св^оглядну систему уявлень про навколишнш свiт i, постiйно взаемод^чи з авторськими художнiми творами, упливають на них, а водночас i самi зазнають закономiрних трансформацiй. Варто зауважити, що авторська рецепщя фольклорних мотивiв, образiв у кожного з талановитих прозатв сьогодення е ушкальною, по-особливому впливае на загальну концепщю характеротворення та виокреслення системи морально-етичних домшант. Активну взаемодiю фольклору з художшм текстом можна спостерiгати сьогодш на прикладi сучасно'1 жшочо!' прози, зокрема у творчосп Марп Матюс, Люко Дашвар, Олени Печорно'1, Валентини Мастерово'1.
У прозi Марii Матюс знаходимо постшш алюзii на мiфологiчнi сюжети, фольклорнi мотиви, образи, св^оглядну систему уявлень головних геро'1'в про св^, хоча в 1хньому житп часто простежуються трагiчнi наслiдки порушення споконвiчних морально-етичних табу. Щодо цього Д. Дроздовський слушно констатуе, що песонаж1 романiв i повiстей Марп Матюс дуже часто «чинять непослух, не дотримуючись законiв мiфологiчно-казкового свггу, i тодi виникае небезпека» [3, с. 286]. Дослщниця Н. Завадська видшяе казкову схему, що оргашчно вмонтована в тканину таких художшх творiв письменницi, як «Апокалiпсис», «Юр'яна i Довгопол», «Солодка Даруся», «Мама Марща - дружина Христофора Колумба»та iн. Марiя Матiос художньо дослщжуе рiзнi каталiзатори порушення морально-етичних заборон, однак у вах випадках персонаж приреченi на трагiчнi перипетii в особистому життi, а часом i смерть, яка е наслiдком нехтування споконвiчних норм родинного життя. Через страждання й каяття персонажi прози Марп Матюс не завжди досягають людського прощення, це частiше стае актом душевного очищення, визволення вщ глибоких внутрiшнiх сум'ять.
За народними уявленнями ^х батькiв часто спокутують д^и. Так, у романi «Солодка Даруся» ^хи Михайла та Мотронки спокутуе Даруся, яка ще в ранньому дитинсга зазнала непоправно'1 психiчноi травми. Родинна трагiчна подiя позбавила дiвчину дару мови, однак i 11 психологiчний стан дае змогу сприймати навколишнш св^ глибше й багатограншше за iнших, часто на рiвнi сакральних iстин. Як вщомо,
«юродивЬ» споконвiку вважалися володарями потаемних знань, мютичного зв'язку з потойбiччям, що вiддаляло !'х вiд соцiуму, вело до дискретносп iснування. На образи юродивих часто натрапляемо в романтичнш поезп 20-30-х рокiв Х1Х стшття. Вiтчизнянi поети-романтики зображують таких персонажiв носiями споконвiчних сакральних iстин, таемничими медiумами мiж свiтом небесним i земним. У дусi народних уявлень Марiя Матiос у багатьох текстах, де присутш фольклорнi мотиви, поляризуе добро i зло, у цш дилемi вiдтворюе глибинну трагедiю в житп сво'1'х персонаж1в. Як i в «Солодкiй Дарусi», так i в романi «Майже нiколи не навпаки» так звана «громадська думка» та породжеш нею численнi стереотипи регулюють модель поведшки багатьох персонаж1в, роблять Теофiлу й Петруню нещасливими.
До художнього осмислення рiзних сфер буття жшки звертаеться й Люко Дашвар, пiднiмае на екзистенцiйно-фiлософському рiвнi тему родинних цiнностей, материнства, сексуально!' свободи та п наслiдкiв, жшочо!' самотностi тощо. У публщистично-реалютичнш манерi Люко Дашвар часто присутнш iронiчно-гротескний струмiнь сприйняття украхнськох дшсносп, намагання авторки психологiчно обгрунтувати поведшку герохв, розкрити динамiку !'хшх почутпв. Пiдгрунтям глибоких художнiх узагальнень в п текстах е, на наш погляд, насамперед украшська iсторично-культурна матриця. Крiм цього, письменниця талановито включае рiзноманiтнi фольклорнi схеми в художню тканину творiв, використовуе елементи украхнськох обрядовостi, що, безперечно, сприяе розвитку не тшьки читацького iнтересу, а й переконливосп характеротворення.
У романi «Молоко з кров'ю» складнi модифшацп минулого та сьогодення вибудоваш вже в самш номшацл персонажiв, апелюваннi до народних вiрувань, обрядiв села Рокитне. Монологи та дiалоги герохв твору рясшють прислiв'ями та приказками, бо вони твердо вiрять у прадавш повiр'я, магiчну силу слiв-заклинань. Усе це активiзуе у свiдомостi автора й читача архетипи, в основi яких наявнi спiльнi етнокультурнi коди. У ромаш присутнiй популярний у фольклорних творах мотив виходу героiв за меж морально-етичного табу та покарання за це не тшьки долею, а й зневагою мешканщв Ракитного.
Мотив гргха-спокути знайшов своерщну художню рецепщю в ромаш Олени Печорноi «Гршниця», у якому назва е символом безневинного страждання жшки, яка ще з раннього дитинства була позбавлена родинного затишку, амейних щнностей. Батьювська оселя як духовно-буттевий простiр не тiльки позбавлений сакральносп, а й усвiдомлюеться з часом герошею як початок п духовного спустошення, що в подальшому значною мiрою вплине на вибiр специфiчного засобу заробiтку коштiв для врятування хворого сина. Лариса ставить питання i знаходить для себе ствердну вщповщь: «Може, якби не дитинство, усе склалося б зовс1м по-1ншому? Не «може» - так I було б, до реч1, не тшьки з1 мною» [7, с. 264].
Герошя роману переживае глибоку душевну кризу через життевi потрясшня, невилшовну хворобу, що призводить п до психiчного виснаження, тривоги, внутр^ньо' герметичностi. Цi симптоми складають стиль п життя, у якому «св^ вже давно чорного кольору» [7, с. 11]. Вiд нав'язливого стану страху, неспокою й небажання жити Лариса рятуеться втечею в глухе село Чорно6ильсько'1 зони до незнайомоi сшьсько'! цшительки.
Подальшу штерпретащю подiй можна окреслити в межах бiнарноi опозицii минуле як пригадування / тепершне як ф1зичне буття, що поступово вщроджуе буття духовно-емоцшне. У межах буття-перебування в хатиш староi цiлительки здiйснюеться рефлексiя подш минулого, суб'ективний ракурс бачення якого носить завжди драматичний характер, змушуе заново страждати й через муки совю^ включатися
в процес внутршнього очищення. Минуле конструюеться в теперiшньому у формi щоденних записiв, якi за порадою Марп Степанiвни робить жiнка, i з них викристалiзовуеться гiрка iронiя долi головно! геро!ш: «Спогади вирували, як гiрська рта навест, без якогось порядку, послiдовностi, такий собi страшненький калейдоскоп, який навряд чи можна одягнути в слова» [7, с. 19]. «Одягнення» минулого в слово веде до самоочищення, а рефлексп геро!ш навколо ницо! поведшки батьюв-алкоголiкiв, !! скалiченого дитинства спонукають до роздумiв про невщворотшсть власно! недолi й спокутування грiхiв батькiв.
Щоденних записи про минуле (ранне дитинство, шкшьш роки, рання ваптшсть вiд згвалтування, хвороба дитини), стимулюють велике психоемоцiйне напруження-згадування, докори сумлiння, що сприяе вившьненню вiд негативного минулого досвiду, появу бажання кардинальних життевих змiн.
Мотив спокути безневинних грiхiв розвиваеться упродовж усього сюжету й своерщно вiзуалiзуеться пiд час численних описiв поневiрянь геро!ш. Страждання душi приносять спогади про !! перебування в штернат^ про той маленький закут на горищ^ куди вона свiдомо тшала, щоб мати хоч маленьку частинку власного простору, побути на самоть Це було !! своерiдним i едино можливим уникненням тсе! просторово! та особистюно! «iдентичностi», що панувала в штернать Споглядання свiту, вихщ iз власного простору вiдбувалися в дiвчини-пiдлiтка через маленьке вiконце, i це споглядання посилювало почуття чужого для не!, незрозумшого й жорстокого св^у.
У подальшому життi геро!ш урбанiстичний простiр уносить значнi корективи в !! поведiнку, стимулюе динамiчнiсть доленосних подiй. Хоча урбанiстичний пейзаж щоразу поглиблюе почуття незахищеностi Лариси. «Столиця вдарила кипучою енергiею одразу, як тыьки я зробила перший кроку цей г^антський мурашник. Безперервнийрух, вiчний двигун, сили якого поповнювались щохвилинно безтнечними потоками людей та машин, що були всюди й навть залазили всередину тебе...» [7, с. 57].
Не дивлячись на постшш приниження, як продукують в !! душi глибою страждання, геро!ня не зневiрилась у людях, помста не стала сенсом !! життя. У ромаш повсякчас артикулюеться тема любов^ як пише в передмовi до роману Мша 1ванцова, «ще одшею геро!нею роману, що проходить вщ першо! сторшки до останньо!, е любов. Глибока загальнолюдська любов, за яку чшляеться людина над прiрвою, бо саме любов тримае на цьому свт попри все. I як найвище !! виявлення - материнська любов» [4, с. 6]. Через образи головно! геро!ш, бабусi-цiлительки розкриваеться мотив материнсько! любовi, любовi-самопожертви, на iмплiцитному рiвнi прочитуеться, що крок Лариси в життеву безодню був вимушеним засобом урятувати життя маленького сина. Опозищя беззахисна ж1нка - жорстокий св^ е однiею з головних у розгортанш сюжету твору.
Геро!ня роману Валентини Мастерово! «Суча дочка» не зазнала справжнього жшочого щастя й уподовж усього твору вщчайдушно змушена вiдстоювати щастя материнське. Глибинний шстинкт материнства, чуйне серце спонукають !! усиновити немовля найближчо! подруги, i вiдтодi розпочинаеться шлях життевих випробувань Олени. Усиновлення чужо! дитини стало початком важких душевних мук, несприйняття !! вчинку найрiднiшими людьми, причиною дискретного юнування в сощумь Фольклорний мотив страждання матерi-одиначки автор виводить у контекст юнування радянського тотал^арного суспiльства, зображуе наявнiсть у ньому подвшно! моралi, оприявнюе чимало нових смислових акцентiв жiночоi доль
Людське середовище, в якому юнуе зневажливе ставлення до жiнки з позашлюбною дитиною, постае таким, що привносить рiзноманiтнi душевнi травматичнi ситуацп. Набутий у них психотравматичний досвщ породжуе сумнiви,
екзистенцiйну опозицiю «Я» зi свiтом, внутршнш герметизм: «Жила усамтненим в1д села життям I часом не могла осягнути, що в1дбуваеться з нею. Дивилася, тби збоку, на себе й на людей I намагалася зрозумти, чи правильно вчинила. I кожного разу життя тдказувало протилежт вгдповгдг. Годувала дитину, купала, прала пелюшки, Але все тыьки тому, що так треба робити. А коли по кшька ночей маля не давало заснути, докоряла соб1, що забрала, I ненавидша Любу... Спочатку жеврша над1я, що та одумаеться, повернеться й тод1 для нег заюнчиться ця добровшьно взята на себе ганьба» [5, с. 32]. Крiм цього, посилюе почуття провини перед батьками, бо бачить, як мати «боляче переживае ганьбу, що ввтшла в гхнШ д1м разом 1з дитиною», бо «гй I самт боляче, але не в1д сорому перед людьми, а в1д образи, що мусить вона I ггр1дт переносити той сором» [5, с. 29].
Шлюб iз Володимиром Мельниченком став переломною подiею в житп Олени появою надп на повнощнну родину та щасливе материнство. На момент знайомства з мюьким кореспондентом Олена невсипущою працею заслужила повагу в односельщв, притишила рану в серщ, й штровертне душевне життя цього перюду експшковано в характеристик «польова царiвна». Стан закоханосп («вона мргяла про таку любов» [5, с. 82]) став альтернативою й арим будням iз невимовними випробуваннями, стражданням, спокутою за вчинок найближчо'1 подруги, i письменниця тонко нюансуе любовш переживання геро'ш, робить на радють читачiв щасливим фшал життево!' юторп свое!' геро'ш.
Висновок. Як бачимо, фольклорш елементи у творах письменниць пропущеш ^зь призму св^овщчуття героiв, фшсують нащонально-культурш щнносп, оргашчно поеднаш з сучасними реалiями, а тому викликають не тшьки читацький штерес, а й сприяють вiдродженню нацiональноi самобутностi, орiентацii читачiв на споконвiчнi морально-етичнi домiнанти.
Активне використання фольклору вщбуваеться не тiльки на орнаментальному рiвнi, а й етнокультурно-ментальному, що актуалiзуе текст для читачiв рiзноi вiковоi категорii.
Письменницi сьогодення зображують складний св^ героiнi, жiнки-матерi, подають рiзноаспектнi варiанти перебування героiнь у складних екзистенцшних ситуацiях, перманентнi змши себевiдчуття, переборення стану самотностi, збереження високого духовного начала.
Сучасна украшська ж1ноча проза культивуе св^ морально-етичних цiнностей, важливих для сьогодення, а окреслена в нш життева мудрiсть спонукае читачiв до глибоких роздумiв про важливi проблеми людського юнування. Такi провiднi людсью iнстинкти, як iнстинкт життя, материнства устшно протидiють деструктивним iмпульсам i на сторiнках роману синтезуються в цiкаво виписаних характерах головних герошь
Перспектива подальших лiтературознавчих дослiджень полягае в обстеженш iнших ракурсiв художнього св^у жiночоi прози, зокрема таких, як проблематика, жанрова специфша, домшантш елементи характеротворення. Усе це, на наше переконання, доповнить поняття такого феномену, як жшоча проза.
Список використаноУ л1тератури
1. Голобородько Я. Буковинська орнаментика М. Матiос / Я. Голобородько // Вюник Нацiональноi академii наук укряхни. - 2008. - № 3. - С. 66-73 ; Но1оЬо1^ко Ya. Bukovynska огпатеп1ука М. Matios / Ya. Holoborodko // Visпyk Natsioпa1пoi akademii паик Ukraiпy. - 2008. - № 3. - Б. 66-73.
2. Дашвар Л. Молоко з кров'ю / Л. Дашвар. - Харюв : Книжковий клуб «Клуб Омейного Дозвшя», 2011. - 267 с. ; Dashvar L. Moloko z kroviu / L. Dashvar. - Kharkiv : Knyzhkovyi klub «Klub Simeinoho Dozvilia», 2011. - 267 s.
3. Дроздовський Д. Мольфарка украшсько! прози, або Чому Шеллшг мав рацiю [Електроний ресурс] / Д. Дроздовський // АртВертеп. - Режим доступу : http://artvertep.com/print?cont=7840 ; Drozdovskyi D. Molfarka ukrainskoi prozy, abo Chomu Shellinh mav ratsiiu [Elektronyi resurs] / D. Drozdovskyi // ArtVertep. - Rezhym dostupu : http://artvertep.com/print?cont=7840
4. 1ванцова М. Передмова / М. 1ванцова // Печорна О. Гршниця / О. Печорна ; передм. М. 1ванцово'1. - Харкiв : Книжковий клуб «Клуб Омейного Дозвшля», 2011. -С. 5-6 ; Ivantsova M. Peredmova / M. Ivantsova // Pechorna O. Hrishnytsia / O. Pechorna ; peredm. M. Ivantsovoi. - Kharkiv : Knyzhkovyi klub «Klub Simeinoho Dozvillia», 2011. -S. 5-6.
5. Мастерова В. Суча дочка : роман / В. Мастерова ; передм. О. Сизоненка. -Харюв : Книжковий Клуб «Клуб Омейного Дозвшля», 2016. - 240 с. ; Mastierova V. Sucha dochka : roman / V. Mastierova ; peredm. O. Syzonenka. - Kharkiv : Knyzhkovyi Klub «Klub Simeinoho Dozvillia», 2016. - 240 s.
6. Матюс М. Солодка Даруся / М. Матюс. - Львiв : Шрамща, 2004. - 176 с. ; Matios M. Solodka Darusia / M. Matios. - Lviv : Piramida, 2004. - 176 s.
7. Печорна О. Гршниця / О. Печорна ; передм. М. 1ванцово'1. - Харюв : Книжковий клуб «Клуб Омейного Дозвiлля», 2011. - 61 с. ; Pechorna O. Hrishnytsia / O. Pechorna ; peredm. M. Ivantsovoi. - Kharkiv : Knyzhkovyi klub «Klub Simeinoho Dozvillia», 2011. - 61 s.
Стаття надшшла до редакци 30.10.2018.
V. Vladimirova
N. Kirilenko
THE FOLKLORE MOTIF OF «SIN / REDEMPTION» IN CONTEMPORARY UKRAINIAN WOMEN'S PROSE (BASED ON THE NOVELS OF MARIA MATIOS, LYUKO DASHVAR, OLENA PECHORNA, VALENTYNA MASTEROVA)
The article analyzes the reception of the folklore motif of «sin / redemption» in contemporary Ukrainian women's prose, using the example of the novels of Maria Matios, Lyuko Dashvar, Olena Pechorna, Valentyna Masterova. The authors prove that the folklore motifs are considered to be an active element in the development of contemporary Ukrainian prose, which is characterized not only by innovation but also by rethinking of the literary tradition.
M. Heidegger, at the time, convincingly proved that the phenomenon of art is inherently linked to the phenomenon of national identity, spiritual existence. Folklore texts seamlessly focus on the aesthetic and spiritual demands of the people, their ideological system of the representations of the outside world and, constantly interacting with literary works, affect them and, at the same time, undergo logical transformations themselves.
The folklore elements, present in the novels of the female writers, are viewed through the prism of the characters' perception of the world, and touch upon the national and cultural values, impeccably combined with present-day realities. Therefore they generate not only readers' interest, but also contribute to the revival of national identity, the orientation of readers to the original moral and ethical dominants.
The active use of folklore takes place not only at the ornamental, but also at the ethno-cultural and mental levels, actualizing the text for readers of different age groups.
The contemporary writers depict the complex world of the female characters and present various options of their staying in complicated existential situations, permanent changes in their feelings, overcoming of loneliness, preserving the spiritual foundations.
The contemporary women's female prose cultivates the world of moral and ethical values, that is important nowadays, and the outlined in the novels life wisdom encourages readers to think deeply about significant problems of human existence. Such leading human instincts as the instinct of life and motherhood successfully counteract destructive impulses and get synthesized in the interestingly described personal traits of the female characters in the novels.
The prospect of the further literary research is to examine other perspectives of the world of women's prose, in particular, problematics, genre specificity, dominant elements of characterization. In our opinion, it will supplement the notion of such a phenomenon as women's prose.
Key words: folklore, motif, mythological consciousness, novel, psychologism, women's prose.
УДК 821.112.2-144.09:812.2'25
Л. О. Гулевич
БАЛАДА Й.-В. ГЕТЕ «MIGNON» В УКРАШСЬКОМУ РЕЦЕПТИВНОМУ ПОЛ1
У cmammi до^джуеться поетика i жанрово-тематичш oco6nueocmi украгнських nepewadie, nepecnieie та переробок балади Й.-В. Гете «Mignon» («Kennst du das Land?..» - «Чи знаеш край?..») eid часу появи першого ïï перекладу Б. ffidu^KUM у 1855 роц до nepeклaдiв та на^дувань цього твору у ХХстолтти
Ключовi слова: Й.-В. Гете, балада «Mignon», украшськ вapiaнти ïï nepeклaдiв, nepeсniвiв та переробок.
Постановка проблеми. В Укршш творчютю Гете почали щкавитись ще за його життя. Першi переклади TBopiB шмецького поета на украшську мову з'явились у 30-х роках Х1Х столгття: у 1822 р. полтавський помщик П Бшецький-Носенко наслщував його тсню «Nähe des Gelibten», а в 1827 р. харювський письменник П. Гулак-Артемовський опублшував переств Гетево'1 балади «Der Fischer». З того часу аж до наших дшв украшсью перекладачi з бшьшими чи меншими перервами звертались до поезп цього гешального письменника.
Серед численних перекладiв поетично'1 спадщини Й-В. Гете на украшську мову особливу увагу привертае балада-тсня «Mignon» («Чи знаеш край...?»). Про ïï популяршсть свщчить велика кшькють перекладiв, переспiвiв i наслщувань. Поетсв приваблював близький i зрозумший кожному основний романтичний лейтмотив цього твору - щемлива туга за рщною батьювщиною. Метою статт е дослiдити, як украшсью поети штерпретували цей твiр протягом тривалого часу - вiд появи першого перекладу балади в середиш Х1Х ст. до наших днiв.
Анал1з останн1х досл1джень i публ1кац1й. Переклади поезп Гете на украшську мову завжди були предметом глибокого защкавлення багатьох л^ературознавщв i критикiв. У полi ïx зору е i балада «Mignon» («Мшьйона»). Чи не найбшьше уваги баладi придiлено у дослщженш Н. Бондаренко: перекладам «Мшьйони» у дожовтневий
