CC BY
70
КРАП1В1НА Г. О.
Г. О. Крашвма
канд. наук з державного управлтня м. Донецьк
СВ1ТОВИЙ ВОЛОНТЕРСЬКИЙ РУХ: СТАН I СТАТУС
Вступ. Актуальтсть проблеми. На пострадянському просторi й в Украш, зокрема, добровольчество стало набувати вигляду сусптьного руху за свгговими стандартами порiвняно недавно i розробка механiзмiв регу-лювання ще! дiяльностi ще не завершена. В цих умовах дослщження стану та статусу волонтерського руху набу-вае особливо! актуальность
Постановка проблеми у загальному вигляЗг. В сучас-них умовах розвитку свггового ринку пращ за особливю-тю ознак, мотиваци та реалiзащ! вилучаеться волонтер-ство як iнновацiйна форма сощально-трудових вiдносин, яка поширена в багатьох кранах свiту. Праця волонтерiв з кожним роком стае все бтьш значущим ресурсом розвитку нацюнальних ринков. В багатьох кра!нах бвропи, Ази та Америки волонтерство е звичайним явищем.
Анализ останшх Зосл1Зжень I публшацш. Основи во-лонтерства закладено англiйцем Т. Мором, французом А. Дюнаном та iн. Сучасний стан та особливостi статусу волонтерського руху дослщжували вченi рiзних кра!н: М. Бостанджогло, Р. Колосова, М. Фурлан, К. Хаджи-Мiцева, Г. Чейнен, О. Щекова, Д. Эберли и др. Першими кроками в узагальнет вгтчизняного досвiду во-лонтерства укра!нська наукова спiльнота зобов'язана О. Главник, О. Пшченко, О. Данильченко, Т. Дружчен-ко, М. Земб^ Н. Лагоцькш, Н. Романовш, К. Скуто-вич, О. Безпалько, Р. Вайнолi, Т. Говорун, Н. Заверико, О. Капськш, О. Карпенко, Н. Комаровш, Т. Лях, Ж. Пе-трочко, I. Пiнчук, С. Хоружш та iн.
Постановка завдання. Метою статт1 е дослщження стану та статусу волонтерського руху. Вщповщно до поставлено! мети сформульоваш завдання: визначити стан, статус та внесок волонтерського руху в нащональт економки рiз-них кра!н та необхщшсть його державного регулювання.
Результати. Сьогодш волонтерiв бiльш нiж з 100 кра!н свiту об'еднано в глобальний свiтовий рух, який стае все бтьш впливовим в свт.
Так, в Сполучених Штатах ктькють волонтерiв складае близько 60 % серед жшок, що присвячують цьо-му роду дiяльностi в середньому 3,4 год. на тиждень, i близько 50 % серед чоловтв, що займаються волонтер-ською працею 3,6 год. на тиждень. Канадщ посвячують в середньому 191 год. на рк: працi волонтерами, що е екшвалентом 578 000 робочим мюцям з повною зайня-тютю. В 1рланди близько 33 % дорослого населення е волонтерами. 19 % дорослого населення Франци брало участь у акщях волонтерських оргашзацш (з них 60 % регулярно), вщдаючи волонтерськш дiяльностi бiльше 20 год. на мюяць. Кожен третш нiмець (22 млн. осiб) е волонтером та присвячуе пращ в волонтерських асо-щащях, проектах i групах взаемодопомоги бiльш нiж 15 год. на мюяць. В Швденшй Коре! майже 4 мтьйо-ни ошб щорiчно присвячують волонтерству бтьше 451 млн. год. робочого часу, а вартють послуг волонтерства перевищуе $2 млрд. на рш 26 % японщв мають досвiд волонтера, з них 48 % впевнеш, що волонтерська праця дуже корисна для особистого зростання i сусптьства в цiлому. 72 % волонтерiв 1рланди вважають, що волон-тери виконують те, що нiколи не може бути зроблено оплачуваними робггаиками.
Щорiк волонтерству присвячують свiй час бтьше 100 млн. ошб дорослого населення планети.
Волонтерський рух розвиваеться в свт з початку ми-нулого столитя. Наприкiнцi ХХ ст. американський ушвер-ситет iм. Дж. Хопюнса виконав дослщження в 22 кра!нах, яке показало, загальна ктькють часу працi волонтерiв вщ-повщае працi 10,5 млн. ос., що працюють повний робочий день. Кшьюсть волош^в лише в 36 кра!нах свиу, за пд-рахунками того ж ушверситету, — понад 131,5 млн. ос.
Уряди бтьш шж 80 кра!н активно сприяють розвитку нацюнальних волонтерських руив та створюють шфраструктуру для забезпечення розвитку волонтерства на системному рiвнi.
® 2012/№1
73
КРАПШНА Г. О.
Практика багатьох кра!н шдтверджуе, що д1яль-нiсть волонтерiв приносить суспiльний прибуток та за-безпечуе вклад у ВВП в1д 4 до 8 %.
Так, в Норвегй на волонтерiв припадало близько 6 % ВВП. В Канада в волонтерськш даяльносп зайнято майже третина населения (27 %), за експертними оцшками !х праця заощадила понад $17 млрд. бюджетних коштiв. Шведи ма-ють значну кшьюсть волонтерських товариств i об'еднань, де працюе половина дорослого населення кра!ни, причому бiльшiсть волонтер1в — в спортивних i культурних заходах, зайнята збором засобiв для краш третього свiту, допомогою в реабштац!! алкоголiкiв i наркоманiв та ш. Найбтьшу гру-пу шведських волонтер1в складають жiнки передпенсiйного вiку з вищою освiтою. 1х найбтьш поширине заняття — со-цiальна робота поряд з домом. Серед молода популярним е надання допомоги хворим СН1ДОМ в Африцi або навчан-ня iндiанських датей в джунглях Америки.
Особливий розвиток волонтерство отримало в США, де цей рух зародився ще в Х1Х ст. Волонтери в та часи забезпечували функцiонування рiзних некомер-цiйних оргашзацш. Ще в 1835 р. прагнення американщв до волонтерсько! працi вщзначав А. Токвiль [1].
В деяких американських сiм'ях складаються династи волонтер1в. Найчастiше вони працюють в сферi обслуго-вування, госпiталях, релiгiйних оргашзащях, навчальних закладах, некомерцiйних органiзацiях. Волонтери навча-ють англiйськiй мовi iммiгрантiв, органiзують рiзнi студи для датей та 1н. Волонтери в Америц1 — особи р1зного в1ку 1 професш з р1зних сфер 1 шар1в суспльства [2]. Особливо популярним в сьогодення е «в1ртуальний» волонтер: створення 1 п1дтримка ^еЬ-сайтав, проведення он-лайн дослщжень, надання техиiчно! допомоги некомерц1йним орган1зац1ям.
Сьогодення в США в волонтерськш д1яльност1 бере участь бтьше 50 % населення. Бтьшють волонтер1в на питання, чому вони займаються волонтерством, в1дпо-в1ли, що це вносить р1зномаштшсть до !хнього життя, приносить задоволення.
Добровтьнють прац1 в Америц1 зовс1м не передба-чае хаотичного характеру роботи. Стосунки м1ж волонтером 1 приймаючою оргашзащею регулюються договорами, що суворо визначають умови, характер 1 обсяг роботи. В США праця волонтером враховуеться при ви-значенш трудового стажу [3].
Не дивлячись на добровтьнють, волонтерство не ви-ключае в1дпов1дальност1, наприклад, за виконання норм 1 вимог, збереження матер1альних цшностей та 1н. [4].
Основною структурою, завдяки як1й американськ1 во-лонтери можуть знайти соб1 заняття, а органзаци' та особи, що потребують пом1чник1в-волонтер1в, можуть заявити про сво! потреби е волонтерськ! центри. Сьотодщ в кра'Ы д1е бтьш н1ж 500 таких центрш. Ф1нансовий екв1валент волонтерсько! прац1 на р1к в США складае бтьше $5300 млрд.
На початку ХХ ст. 1дея волонтерства в Япони д1с-тала сустльний резонанс, 1 в 1910 р. уряд створив систему волонтерсько! допомоги «Хоумен 1нн» (сучасна назва «М1нсей 1нн»). До сьогодення збер1гаеться осно-вний принцип роботи ц1е! системи: вибраш члени сус-п1льства, завданням яких е визначення р1вня добробуту громадян, працюють в сшвпращ з урядом. З середини 70-х рр. ХХ ст. центри волонтер1в як неурядов1 орган1за-ц1! створювалися в Япон1! через вже 1снуючу мережу рад
сощального добробуту. В сучасн1й Япони 1снуе б1льше 3300 центр1в волонтерства, як1 працюють майже у вс1х мушципалггетах кра!ни [5].
У 1991 р. в 1тал!! Закон про волонтерство офщшно ви-значив стосунки волонтер1в з державними орган1зац1ями 1 в 1тал!! з'явився соц1альний волонтер. Одн1ею з найбтьших орган1зац1й, що розвивають волонтерськ1 1н1ц1ативи в кра!-н1, е Гталшський фонд волонтерства, створений за Ыщати-вою Римсько! ощадно! каси. Фонд надае консультац1йн1 та освгтш послуги волонтерам 1 оргашзащям, випускае «Журнал волонтера», заснував дек1лька Нац1ональних прем1й в област1 волонтерства з метою виявлення 1 п1дтримки най-б1льш перспективних та 1н1ц1ативних груп, як1 вир1шують соц1альн1 проблеми. В 1талй 1снуе Пост1йний ком1тет гол1в волонтерських орган1зац1й 1 фонд1в, що представляе штер-еси двох мтьйошв волонтер1в 1тал1! перед урядом, парламентом, церквою, р1зними сусп1льними 1нститутами.
Р1вень розвитку волонтерства в кра!н1 залежить в1д пол1тико-економ1чно! ситуац!!, стану некомерц1йного сектора 1 ринку прац1, в1д культурних чинник1в та 1н. Досвщ европейських держав показуе, що законодавча база набу-вае особливого значення, коли вона створюе перешкоди волонтерськш даяльносп. Це особливо справедливо для тих кра!н Центрально! 1 сходно! бвропи, де волонтерство не е орган1чним елементом м1сцево! культури. Навпаки, в тих кра!нах, де 1снують мщн1 традици волонтера — в Гер-ман1! 1 Великобритан1! — волонтерську д1яльн1сть й самих волонтер1в 1мпл1цитно захищено законом. Кра!ни Центрально! 1 сходно! бвропи теж зробили крок в1д оф1ц1йного визнання волонтерства до створення правового поля, що сприяе розвитку волонтерськш даяльносп. Закони, що регулюють волонтерську д1яльн1сть, прийнят1 в Хорвата!, Чехи, Угорщиш, 1тал1!, Латв!!, Литв1, Люксембурз1, Маке-дон!!, Польщ1, Португал!!, Румуни та 1спан1! та 1н.
Анал1з статусу волонтер1в в свт показуе, що ре-гулювати волонтерську д1яльн1сть необх1дно для того, щоб гарантувати волонтерам захист 1 в1др1зняти !х в1д найнятих робггаиюв.
Волонтери прямо або поб1чно п1дпадають п1д д1ю за-кошв про працю, оподаткування 1 цив1льну в1дпов1даль-н1сть. Волонтери та волонтерськ1 орган1зац1!, що залу-чають !х до свое! д1яльност1, можуть стикатися з низкою проблем: неправильним вживанням закон1в про працю, оподаткування робочого часу волонтер1в, втратою со-ц1ально! допомоги з безроб1ття та 1н. В Хорват1! окрем1 оргашзаци нав1ть зазнавали труднощ1в з реестрац1ею д1-яльносл з надання волонтерських послуг в перел1ку вид1в свое! статутно! д1яльност1, оск1льки юридичне визначен-ня поняття «волонтерська послуга» в кра!ш в1дсутне.
Для того, щоб волонтерська д1яльн1сть отримала правове визнання, для створення правових меж функц1-онування волонтерських орган1зац1й 1 проведення ч1тко-го кордону м1ж волонтерськими 1 традиц1йними соц1аль-но-трудовими стосунками, нацюнальне законодавство мае визначити таку д1яльн1сть. В1дсутн1сть юридичного визначення поняття «волонтер» 1 юридично визнаних характеристик документу «Угода м1ж учасниками волонтерсько! д1яльност1» може привести до того, що, з точки зору права, волонтери вважатимуться найнятими роб1т-никами. Як результат, будь-яка компенсац1йна виплата ним може розглядатися як винагорода за працю, а волонтерська орган1зац1я, що залучае волонтер1в до пращ, опи-
КРАП1ВША Г. О.
ниться в сташ порушника трудового законодавства, яке вимагае виплати мшмально! заробiтно! плати.
Так, в Латви некомерцiйнi органiзацií не могли в!д-шкодовувати витрати волонтерам, бо для цього потрiбно було укладати з ними трудовий договiр, що, у свою чер-гу, шдвело б волонтерiв пiд даю трудового законодавства та положень про мшмальну заробiтну плату. У Хорват!! i Македони державнi контрольнi органи можуть тимча-сово заборонити роботу, якщо волонтер почав трудову д!яльнють не вщповщно до вимог закону (наприклад, якщо сторони не подписали трудовий догов!р).
Вщсутнють правового статусу волонтера може привести до втрати сощально! допомоги з безробитя. В Чехи було позбавлено сощально! допомоги тих безробиних, як! працювали волонтерами, осюльки цей вид д!яльносп розглядався як нелегальна робота, хоч самi волонтери не отримували а т грошово! винагороди, а т матер!ально! допомоги в натуральнш форм1 При розробщ проекту закону про волонтерську дгяльнють в Хорват!! одне мшю-терство висловило думку, що, якщо особи, що не мають роботи, побажають працювати на волонтерських засадах, то виплату ним сощально! допомоги з безробитя сл!д припинити на весь час !х волонтерсько! дгяльность
Ще одшею серйозною перешкодою на шляху волон-терства е правила стягування податкгв з витрат, що в!д-шкодовуються. М1жнародт експерти прийшли до едино! думки, що волонтери мають право на вщшкодування вс!х розумних витрат, як! понесен! ними в процеш волонтерсько! дгяльность Проте, в деяких кра!нах (Швейцар!я, Бельг!я, Македонгя) в!дшкодування витрат волонтерам оподатковуеться; в!д податкгв звтьнено лише вщшкодування витрат найнятим робггаикам. Схожа ситуацгя й в Естонй — якщо оргашзащя бажае вщшкодувати волонтерам !х витрати, то вона зобов'язана це зробити на основ! трудового або шшого цивтьно-правового договору, ! вш виплати за цими договорами оподатковуються. Таким чином, створюеться серйозна перешкода залученню на-селення до волонтерського руху.
Волонтерська д!яльнють може в!дбуватися в най-р!зномаштшших формах — в!д спонтанних мюцевих шщатив короткострокового характеру до оргашзовано! роботи на регулярнш основ!. Розробка нормативних ак-пв, що регулюють сощально-трудов! в!дносини ринку пращ волонтерства показуе, що було б дощльно дотри-муватися наступного:
регулювання одше! форми волонтерства не повинно виключати юнування шших форм, а саме: нефор-мальних або ситуативних волонтерських шщатив;
законодавча база мае полегшувати волонтерську да-яльнють ! регламентувати !!. Законодавство мае забезпе-чувати належний захист ! стимулювання волонтера, не в!дохочуючи людей в!д пращ на волонтерських засадах. Дуже жорстке регулювання може пригшчувати спон-тант шщативи, лягати тягарем на мал! некомерцшш оргашзаци, ! пригноблювати дух волонтерства;
кожна кра!на мае знайти власну модель регулюван-ня волонтерсько! д!яльноста, виходячи з! сво!х сощаль-них, культурних та економ!чних умов. Держава у взаемо-ди з оргашзащями громадського сусптьства та шшими защкавленими сторонами мае всеб!чно анал!зувати сво! правов! системи, з'ясовуючи, як мюцев! закони вплива-ють на волонтерську д!яльнють ! визначаючи, як! змши
в 2012/№1
оптимально вщповщатимуть мюцевим потребам. Якщо законодавча база пригшчуе волонтерську даяльшсть, то наступним кроком стае прийняття ршень про те, як усунути щ перешкоди: за допомогою окремого закону (Угорщина), спещального розд!лу в закон! (Латв!я ! Польща) або внесення змш в чинне законодавство;
готуватися так! проекти мають в тюнш взаемоди за-щкавлених сторш для гарантування цшеспрямованого виршення реальних проблем волонтерського руху.
Користь в!д волонтерсько! д!яльност незмшно признаеться в мгжнародних програмах ! документах. Ще в 1985 р. був заснований Мгжнародний день волонтер!в (5 грудня). Тод! Генеральна Асамблея ООН призвала уряди сприяти поширенню шформаци про роботу во-лонтер!в для залучати до волонтерського руху все б!ль-шо! юлькоста людей з р!зних сфер д!яльность
У 1994 р. свою позищю з цього питання сформулю-вала Рада бвропи, що випустила Рекомендаций Ком!тету мшютр!в з сприяння волонтерсько! д!яльность В них, зокрема, рекомендуеться визначити статус волонтерсько! служби на нащональному р!вш
2001 р. було оголошено М1жнародним роком волон-тер!в. За пщсумками м!жнародних дослщжень, що прово-дилися у зв'язку з щею шщативою, ООН в сво!х резолю-ц!ях рекомендувала вам державам включати волонтерство в нацюнальш стратег!! сощально-економ!чного розвитку, знайти ! виключити з! сво!х закошв вш бар'ери, що прямо або поб!чно заважають людям займатися волонтерською дгяльнютю, послабити податковий прес, що ставить волонтера в невигщне положення. Кр!м того, ООН закликала свиову спльноту надати волонтерам правовий статус ! належний сощальний захист при повнш пошан до !х неза-лежноста. З цього приводу були й нацюнальш шщативи: в 2005 р. Рк: волонтера проходив у Великобритан!!.
Закони, що регулюють волонтерство, прийнят в р!зних кра!нах, помггао в!др!зняються один в!д одного через р!зномашття волонтерських шщатив ! цшей, як! пересл!дують законодавщ.
Вщповщно до Закону про волонтерську д!яльнють 2002 р. Чехгя акредитуе «оргашзаци, що делегують», як! проводить виб!р ! навчають волонтер!в, пщписують з ними контракти ! направляють на роботу в «оргашзац!!, що приймають». В рол! таких можуть виступати як дер-жавн! органи, так й територ1альш органи влади ! само-врядност!. Волонтери, що працюють поза цими рамками, не признаються такими ! не захищаються законом. Закон Угорщини про сусп!льно корисну волонтерську дгяль-н!сть 2005 р. мютить положення про те, що «оргашзато-рами волонтерсько! дгяльноста» можуть бути доброд!йн! орган!зац!!, державш установи, державн! або приватн! по-стачальники послуг в сферах сощально! допомоги, куль-тури, осв!ти ! захисту меншин. На органГзац!! шших тип!в ! сфер д!яльност! птьги ! форми захисту закон не поши-рюе. Закон також вимагае, щоб оргашзаци, що залучають на роботу волонтер!в, рееструвалися в компетентному мшютерст, встановлюе детальну бюрократичну процедуру реестраци й умови, при яких в реестрац!! може бути вщмовлено. Орган!зац!я зобов'язана вести облк кожного волонтера та збер!гати щ дан! протягом п'яти рокгв тсля припинення стосунк!в з ним.
Закон 1тал!! про загальну пол!тику у сфер! волонтерсько! дгяльносл 1991 р. встановлюе принципи ! критер!!,
75
що регулюють в1дносини м1ж державними установами 1 волонтерськими орган1зац1ями. У виконання нац1ональ-ного закону рег1ональн1 органи влади встановили в сво-1х репонах вщповщн1 правила. Закон надае волонтерам певний захист 1 права, накладае низку обов'язюв на во-лонтерсью оргашзаци, зокрема, обов'язкове страхування здоров'я 1 вiдповiдальносгi перед трет1ми особами, а також визначае вщмшнють м1ж волонтерською працею 1 сощаль-но-трудовими вщносинами. Закон ЛатвН про асощац!! 1 фонди 2003 р. встановлюе право асощацш 1 фонд1в залуча-ти волонтер1в з метою зд1йснення сво!х статутних завдань, визначае поняття «Волонтерська д1яльн1сть» 1 встановлюе загальн1 правила ухвалення контракт1в, цив1льно! в1дпов1-дальност1 та в1дшкодування витрат.
Закон Люксембургу про молод1жну волонтерську службу 1999 р. прийнято з метою стимулювання соц1аль-но! активност1 молода шляхом участ1 в суспльно кориснш прац1. П1д д1ю цього закону п1дпадають лише т1 некомер-ц1йн1 орган1зац1!, яю акредитован1 в мшютерст у справах молод1. Тривал1сть волонтерсько! служби обмежуеться строком в1д шести до 12 м1сяц1в, який може бути скороче-но або продовжено лише з дозволу мшютерства. 1нш1 типи волонтерсько! д1яльност1 законом не регулюються. Закон Польщ1 про сусп1льно корисну 1 волонтерську д1яльн1сть 2003 р. регулюе волонтерську д1яльн1сть некомерц1йних 1 неурядових орган1зац1й, асоц1ац1й, орган1в м1сцево! само-врядност1, державно! адм1н1страц1! та 1нших юридичних ос1б. Закон поширюеться також на тих польських волон-тер1в, яю працюють в мiжиародних орган1зац1ях. За законом Португали про волонтер1в 1998 р., волонтерська д1яльн1сть мае бути направлена на благо сусп1льства або окремих громад у сфер1 м1ських 1 соц1альних проблем, охорони здоров'я, освигс, науки 1 культури, охорони на-ц1онально! спадщини 1 довк1лля, захисту прав споживач1в, сп1впрац1 ради розвитку, зайнятост1 1 профес1йного на-вчання, соц1ально! ре1нтеграц1!, цив1льно! оборони, роз-витку сусптьного життя 1 сощально! економ1ки, сприяння волонтерству 1 сощальнш сол1дарност1 та в 1н. аналопчних сферах. Закон також встановлюе принципи волонтерсько! даяльносп, перераховуе права та обов'язки волонтер1в 1 ре-гулюе !х стосунки з «сприяючими» орган1зац1ями.
Висновки з цього дослiдження. Нац1ональн1 волонтер-ськ1 рухи р1зних кра!н об'еднаш в глобальний св1товий рух, який стае все б1льш впливовим в св1т1. Р1вень його розвитку залежить в1д пол1тико-економ1чно! ситуац!!, стану неко-
мерц1йного сектора 1 ринку прац1, в1д культурних чинник1в та ш Законодавча база волонтерства набувае особливого значення, коли вона створюе перешкоди волонтерськш д1яльност1. Регулювати волонтерську даяльшсть необхщно для гарантування волонтерам захисту та щоб в1др1зняти !х в1д найнятих роб1тник1в. Нац1ональн1 законодавства мають створювати правов1 меж1 функц1онування волонтерських орган1зац1й 1 проводити ч1тку межу м1ж волонтерськими 1 традиц1йними соц1ально-трудовими в1дносинами.
Подальший розвиток у даному напрямку передбачае створення правових меж функц1онування волонтерських оргашзацш 1 проведення ч1тко! меж м1ж волонтерськими 1 традицшними соц1ально-трудовими вщносинами.
Л1тература
1. Даль Р. Демократия и ее критики / Р. Даль [Текст] ; пер. с англ. — М. : РОССПЭН, 2003. — 576 с.
2. Борецька Н. П. Сучасний стан 1 проблеми роз-витку соц1ально-трудових в1дносин у добровольчест / Н. П. Борецька, Г. О. Крашвша / Соц1ально-трудов1 в1д-носини: теор1я та практика / Формування ринково! еко-ном1ки [Текст] : зб. наук. праць. — Спец. вип.: у 3 т. Соц1-ально-трудов1 вщносини: теор1я 1 практика. — К. : КНЕУ, 2010. — Т.1. — с. 105-112.
3. Крапивина Г. А. Методологические аспекты добровольчества: проблемы формирования и развития рынка труда / Г. А. Крапивина/ Проблемы рынка труда и формирования трудовых ресурсов [Текст] : Материалы Междунар. научн.-практич. конф., г. Москва, 17 декабря 2010 г. — М. : ООО «НИПКЦ Восход-А», 2010. — 288 с. — С. 70-88.
4. Крап1в1на Г. О. Людськ1 ресурси та !х мотива-ц1я в добровольчеств1 / В1сник Льв1вського 1нсти-туту економ1ки 1 туризму [Текст] : зб. наук. статей / М-во осв1ти 1 науки Укра!ни, Льв1в. шст-т економ1ки 1 туризму. — Льв1в : Л1ЕТ, 2010. — № 5. — 328 с. -С. 117-123.
5. Лях Т. Л. 1сторичн1 засади сощально-педагопчно! д1яльност1 волонтер1в за кордоном / Т. Л. Лях / Волон-терство як ресурс сощально! роботи у громадк Зб. статей [Текст]: Матер1али М1жнар. наук. конф. для студ. та асп1р. «Обличчя соц1ально! держави» в рамках проекту «Покращення якост1 соц1^ьних послуг д1тям та с1м'ям у громад1», Ки!в, 22-23 берез. 2006 р. — К. : Християн-ський дитячий фонд, 2006. — С. 61-70.
