CC BY
11
HayKOBHH BicHHK .HbBiBCbKoro Ha^OHaibHoro ymBepcurery BeTepHHapHOi MegnuUHH Ta 6i0TexH0iroriH iMeHi C.3. f^H^Koro Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S.Z. Gzhytskyj
doi: 10.15421/nvlvet7301
ISSN 2518-7554 print ISSN 2518-1327 online
http://nvlvet.com.ua/
УДК 619:616.995
Мжробоносшство личинок Strongyloides westeri
В.О. Свстаф'ева1, 1.М. Шендрик 2, Ю.А. Гугосьян1 [email protected], [email protected], [email protected]
Полтавська державна аграрна академiя, м. Полтава, вул. Сковороди, 1/3, 36003; 2Днтропетровський державний аграрно-економiчний унгверситет, м. Днтро, вул. Сергiя Ефремова, 25, 49600
1
Асоцгацп паразитгв у тварин ргзномаштт як в таксономгчному вгдношенш (гельмтти, найпростгшг, вгруси, бактерй), так i за спричиненою ними патологгею. Стронгтогдеси часто е ствчленами паразитоценозгв тварин, формуючи 3i збудни-ками тфекцш ткт симбютичш зв 'язки. Проникаючи в оргатзм перкутанно чи алгментарно, личинки гельмттгв токулю-ють бактерп та вгруси, тим самим ускладнюючи перебгг захворювань.
З метою дослгдження ймовгрностг персистування мжрооргатзмгв у тт личинок Strongyloides westeri, проведено посгв гомогетзату личинок на живильнг середовища. Видтет мтрооргатзми ргзнилися мгж собою за термтом появи, тгменто-утворенням та культуральними властивостями, формуючи на щыьних живильних середовищах колони S- та R- форми. У бульйош виявляли помуттння, утворення осаду та плгвки на його поверхт. Бактергологгчними дослгдженнями гомогетзату личинок Strongyloides westeri видыено 7 культур мжрооргатзмгв, яю гдентифгковано як представниюв родин: Enterobac-teriaceae (роди Enterobacter, Escherichia, Klebsiella, Proteus); Мгстсоссасеае (роди Streptococcus, Staphylococcus); Bacillaceae (ргд Bacillus). У пробах гомогетзату личинок усгх дослгдних тварин (100%) виявлено бактерй родгв: Enterobacter, Escherichia, Klebsiella, Bacillus, Staphylococcus, у 60% гдентифгковано бактерш роду Proteus, у 20% - роду Streptococcus, що тдтверджуе здаттсть личинок Strongyloides westeri бути резервентами бактерш.
Ключовi слова: Strongyloides westeri, личинки, мжрооргашзми, живильш середовища, культивування, паразитоценози.
Ассоциации паразитов у животных разнообразны как в таксономическом отношении (гельминты, простейшие, вирусы, бактерии), так и по вызванной ими патологии. Стронгилоидесы часто является сочленами паразитоценозов животных, формируя с возбудителями инфекций тесные симбиотические связи. Проникая в организм перкутанно или алиментарно, личинки гельминтов инокулируют бактерии и вирусы, тем самым осложняя течение заболеваний.
С целью исследования вероятности персистирования микроорганизмов в теле личинок Strongyloides westeri, проведен посев гомогенизата личинок на питательные среды. Выделенные микроорганизмы отличались между собой по срокам появления, пигментообразованию и культуральным свойствам, формируя на плотных питательных средах колонии S- и Я-формы. В бульоне выявляли помутнение, образование осадка и пленки на его поверхности. Бактериологическими исследованиями гомогенизата личинок Strongyloides westeri выделено 7 культур микроорганизмов, которые идентифицированы как
Citation:
Yevstafieva, V.O., Shendryk, I.N., Gugosyan, Yu.A. (2017). Content of microorganisms larvae Strongyloides westeri. Scientific Messenger LNUVMBT named after S.Z. Gzhytskyj, 19(73), 3-6.
Микробоносительство личинок Strongyloides westeri
В.А. Евстафьева1, И.Н. Шендрик 2, Ю.А. Гугосьян1 [email protected], [email protected], [email protected]
1Полтавская государственная аграрная академия, г. Полтава, ул. Сковороды, 1/3, 36003; 2Днепропетровский государственный аграрно-экономический университет, г. Днепр, ул. Сергея Ефремова, 25, 49600
представители семейств: Enterobacteriaceae (роды Enterobacter, Escherichia, Klebsiella, Proteus) Мктсоссасеае (родов Streptococcus, Staphylococcus) Bacillaceae (род Bacillus). В пробах гомогенизата личинок всех подопытных животных (100%) обнаружены бактерии родов: Enterobacter, Escherichia, Klebsiella, Bacillus, Staphylococcus, у 60% идентифицировано бактерий рода Proteus, в 20% - рода Streptococcus, что подтверждает способность личинок Strongyloides westeri быть резервентами бактерий.
Ключевые слова: Strongyloides westeri, личинки, микроорганизмы, питательные среды, культивирования, паразитоцено-
зы.
Content of microorganisms larvae Strongyloides westeri
V.O. Yevstafieva1, I.N. Shendryk2, Yu.A. Gugosyan1 [email protected], [email protected], [email protected]
1Poltava State Agrarian Academy, Poltava, Skovorody Str. 1/3, 36003; 2Dnipropetrovsk State Agrarian and Economic University, Dnipro, Serhii Efremov Str., 25, 49600
The associations of parasites in animals are diverse both in taxonomic respect (helminthes, protozoa, viruses, bacteria) and due to pathology caused by them. Strongyloides are often associated with parasitocenosis of animals, forming close symbiotic links with pathogens of infections. Penetrating into the body percutaneous or alimentary, larvae of helminthes inoculate bacteria and viruses, thereby complicating the course of diseases.
In order to study the probability ofpersistence of microorganisms in the body of Strongyloides westeri larvae, larva homogenate was sown to nutrient media. Isolated microorganisms differed in terms of appearance, pigmentation and cultural properties, forming on colonies of S- and R-forms on dense nutrient media. In the broth, turbidity was detected, the formation of a precipitate and a film on its surface. Bacteriological studies of Strongyloides westeri homogenate larvae identified 7 cultures of microorganisms that were identified as representatives of the families: Enterobacteriaceae (genera Enterobacter, Escherichia, Klebsiella, Proteus) Micrococ-caeae (genus Streptococcus, Staphylococcus) Bacillaceae (genus Bacillus). In the homogenate samples of larvae of all experimental animals (100%), bacteria of genera were found: Enterobacter, Escherichia, Klebsiella, Bacillus, Staphylococcus, 60% identified bacteria of the genus Proteus, 20% of the genus Streptococcus. The conducted studies established the parasitocenotic connections of Stongyloides westeri larvae and the microorganisms of seven different genera belonging to three families. The results of the studies confirm the ability of nematode larvae of the species Strongyloides westeri to be bacterial reservoirs. Helminthes is one of the probable ways of getting microorganisms into the body of a receptive host.
Key words: Strongyloides westeri, larvae, microorganisms, nutrient media, cultivation, parasitocenosis.
Вступ
У патогенез! швазшних хвороб важливу роль вщ-грають паразитоценотичш зв'язки ix збуднишв. 1но-куляторна д1я гельмшпв, персистенщя бактерш та в1рус1в у ix тш i передача наступним поколшням е небезпечним фактором у виникненш i розвитку асоць ативних захворювань заразноi етюлогп. 1мунодепре-сивний вплив паразипв призводить до послаблення реактивносп та загальноi резистентносп макрооргань зму, посилюючи патогенну дш бактерш та вiрусiв (Erhan et al., 1995; Gajrabekov and Jerzhapova, 2010; Pelen'o et al., 2011; Razikov and Karimkulov, 2011; Shendryk, 2011). Ввдомо, що паразитування параска-риав, сприяе бшьш тяжкому переб^ миту коней, мпращя личинок Strongylus edentatus - сальмонельозу та колiбактерiозу у лошат. Встановлено симбютичш зв'язки бактерш групи Escherichia coli, Pseudomonas, Proteus iз збудниками Parascaris equorum та Ascaris suum (Ponomarev et al., 2007; Gajrabekov and Jerzhapova, 2010).
Особливосп бюлоги стронгшовдеав, за наявносп вшьноюнуючих генерацш та ix тривале юнування у об'ектах навколишнього середовища, сприяють появi паразитоценотичних зв'язшв (Shendryk, 2011; Viney and Lok, 2015). Фiлярiеподiбнi личинки цих гельмш-пв, проникаючи в оргашзм тварин алiментарно або перкутанно, шокулюють патогенну мжрофлору,
спричинюють розвиток екзем, дерматипв, а мiгруючи з кров'ю до внутрiшнix органiв е причиною виник-нення ентеритiв, бронxопневмонiй та плеврипв (Thamsborg et al., 2007; Viney and Lok, 2015).
Мжробюлоги Wilson i Tompson, ще в 1964 рощ ек-спериментально встановили, що гельмшти виду Strongyloides stercoralis, мютять у своему тiлi бактерш стафшокошв, стрептокок1в, ешериxiй, подтвердивши ix патогеннiсть на лабораторних тваринах (Erhan et al., 2007). Однак асощацд гельмiнтiв та мжрооргашз-мiв, як сшвчлешв паразитоценозiв, надзвичайно рiз-номанггш й на нашу думку, недостатньо вивчеш. Тому визначення можливостi мшробоносшства стро-нгiлоiдесiв та ix ролi у розвитку iнфекцiйного процесу в тварин е актуальним.
Мета роботи полягала у визначеннi складу мж-роорганiзмiв, якi персистують у личинках Strongyloi-des westeri.
MaTepia™ i методи дослвджень
Досл1дження проводили в умовах науковоi лабо-ратор^' кафедри паразитологи та ветеринарно-санiтарноi експертизи Полтав^^ державноi аграрноi академii та навчально-дослiдноi лабораторii кафедри епiзоотологii' та шфекцшних хвороб тварин Днiпропе-тровського державного аграрно-економiчного унiвер-ситету. Матерiалом дослвджень слугували личинки
рабдито- та фшяр1шод1бш личинки стронпловдеав (n = 500 ± 21,5 екз. лич.), отримаш шляхом культиву-вання та видшення ïx i3 фекалш коней (n = 5), спонтанно уражених збудником стронплодезу. Культиву-вання личинок проводили за загальноприйнятим методом П.А. Величина (1967), ïx видшення - методом Бермана (1917), iдентифiкували з урахуванням мор-фологiчниx ознак характерних для рабдитат (Viney and Lok, 2015).
Для отримання чиста культури личинок S. papillosus, одержаних у результат культивування стронгiлоïдесiв, помiщали у пробiрку та центрифугу-вали родину протягом 1 хв. за 1500 об./хв. У подаль-шому вiдбирали осад, який мiстив личинок та переносили у стерильну пробiрку, додаючи фiзiологiчний розчин. Процедуру повторювали до отримання чиста культури личинок вщ кожноï тварини окремо.
Гомогенiзат, отриманий шляхом розтирання культури личинок у фарфоровш ступцi, у об'eмi 0,5 мл висiвали на живильш середовища МПБ та МПА. 1н-дикацш та iдентифiкацiю мiкроорганiзмiв здшснюва-ли методами загально1' мiкробiологiï (Skybic'kyj et al., 2012), з використанням середовищ: МПА, МПБ, кров'яного МПА, ксилозо-лОзинового дезокахолатно-го агару (XLD агар), вiсмут-сульфiтного агару, середовищ Ендо, Левiна, Плоск1рева. З отриманих культур готували мазки, фарбували за Грамом, за Мixiним i дослиджували пiд мiкроскопом з врахуванням тинкто-рiальниx властивостей та морфологiчниx особливос-тей мiкроорганiзмiв. Видову та родову приналежнють збудникiв iнфекцiй визначали зпдно визначника бак-терiй Бердж1 (1997) за сукупшстю базисних характеристик (Hoult et al., 1997).
Результати та ïx обговорення
За результатами бактерюлопчних дослиджень го-могенiзату личинок Strongyloides westeri було видше-но 7 культур мiкроорганiзмiв, як1 щентифжовано як представникiв родини Enterobacteriaceae, родiв Enterobacter, Escherichia, Klebsiella, Proteus; родини Micrococcaceae - родiв Streptococcus, Staphylococcus; родини Bacillaceae - роду Bacillus.
У пробах гомогешзату личинок уах дослщних тварин (100%) виявлено бактерiï родiв: Enterobacter, Escherichia, Klebsiella, Bacillus, Staphylococcus. Рщше - 60%, у личинок Strongyloides westeri, щентифжова-но бактерш роду Proteus i ильки у 20% - бактерш роду Streptococcus.
Видшеш мшрооргашзми рiзнилися миж собою за термiном появи, тгментоутворенням та культураль-ними властивостями, формуючи на щiльниx живиль-них середовищах колонiï S- та R- форми. У бульйош виявляли помутнiння, утворення осаду та плiвки на його поверхни
Рiст культур мiкроорганiзмiв, яш належать до роду Enterobacter на МПА характеризувався появою великих ослизнених, сiриx колонiй S-форми. На МПБ вiдмiчали помутнiння середовища, утворення плiвки та осаду, а за мшроскопп виявляли коротка, грамнега-тивнi прям^ руxливi палички iз заокругленими кшця-ми, розмiром 0,46 х 1,55 мкм.
При диференцiацiï ентеробактерiй вдентифковаш ешерихи, а саме Escherichia coli, що на середовищi Ендо формували середнього розмiру, округлi колонй' з характерним металевим блиском, за поаву на XLD агар - велики плоскi, жовтi колони. При мисроскопп видiленоï культури у мазках виявляли розташоваш поодиноко або попарно палички iз заокругленими к1нцями (довжиною 2-5 мкм), яш за Грамом зафарбо-вувались негативно.
Культура мiкроорганiзмiв роду Klebsiella на МПА характеризувалася формуванням сферичних слизових сiрувато-бiлиx колонш, у МПБ - появою плiвки та рiвномiрного помутнiння з тягучим слизом, на сере-довищi Ендо - утворенням великих, випуклих, слизо-вих колонiй малинового кольору, на XLD агарi - сли-зоподiбнi жовтi колонiï. У мазках виявляли грамнега-тивш, неруxливi прямi палички з капсулою, довжиною 0,7-6 мкм, розташоваш попарно або у виглядi невеликих ланцюжшв.
Культура бацил на МПА характеризувалась поя-вою росту у виглядi срувато-бших колонiй R-форми, на МПБ - помутнiнням та утворенням поверxневоï риxлоï плiвки, гемолiтичноï активностi на кров'яному агарi не виявляли. За мiкроскопiï мазк1в фарбованих за Грамом, виявляли фюлетового кольору прямi палички з обрубленими кшцями розмiром 2,9-3,3 х 0,60,7 мкм з ендоспорами.
PiCT бактерiй роду Proteus на МПА характеризува-вся суцiльним ростом, на середовищi Плоск1рева -прозорих великих iзольованиx колонiй, на вюмут-сульфiтному агарi через 48 годин мшрооргашзми формували колонiï брудно-коричневого кольору. За мiкроскопiï виявляли прямi нерухлив^ грамнегативнi палички довжиною до 3 мкм.
Пiд час дослидження культуральних властивостей стафiлококiв констатували, що на МПБ культура спричинюе iнтенсивне помутншня з великою кшьшс-тю осаду, на МПА утворюе непрозорi випукт колонiï з рiвними краями, при цьому появу пiгменту не виявляли, а за поаву на кров'яний агар гемолiз не спричи-нювали. Морфологiчно iдентифiкували грампозитивнi мшробт клiтини кулястоï форми, якi в мазках розмь щалися попарно. Рухливосп, утворення спор та капсул не виявляли, сукупшсть таких ознак характерна для виду Staph. saprophiticus.
Для культури клитин стрептокошв характерним був штенсивний рiст на МПА у виглядi сiрувато-бiлиx ослизнених колонш S-форми, на МПБ вiдмiчали легке помутншня з просвитленням i утворенням осаду у виглядi пластiвцiв, на кров'яному агарi - iз зоною ß-гемолiзу. У мазках у виглядi коротких ланцюжкiв, що розмщенш поодиноко, клiтини стиснутi з полюав, з капсулою, дiаметром 0,5-1 мкм, грампозитивш, спор не утворюють, нерухлив^ отриманi особливостi хара-ктернi для виду Streptococcus equi.
Виходячи iз даних проведених дослиджень констатували паразитоценотичш зв'язки личинок Stongyloi-des westeri та мiкроорганiзмiв семи рОзних родОв, що належать до трьох родин.
Отже, отримаш даш пидтверджують здатшсть личинок нематод виду Strongyloides westeri бути резер-вентами бактерий. Гельмшти е одним Оз ймовОрних
шлях1в потрапляння м1кроорган1зм1в до сприйнятли-вого оргашзму та формування ценотичних зв'язк1в асощацц збудник1в шфекцшно! та швазшно! етюлогп.
Висновки
Бактерюлопчними дослвдженнями гомогетзату личинок S. westeri щентифжовано м1кроорган1зм1в род1в: Enterobacter, Escherichia (вид Escherichia coli), Klebsiella, Proteus, Streptococcus (вид Streptococcus equi), Staphylococcus (вид Staph. saprophiti^s), Bacillus та доведено здатшсть i'x до персистування.
2. Найчастше у пробах гомогетзату личинок ви-явлено бактерп род1в: Enterobacter, Escherichia, Klebsiella, Bacillus, Staphylococcus.
Перспективи подальших дослгджень. З урахуван-ням отриманих даних плануеться вивчення переб1гу шфекцшного процесу на фош стонплоЛдозно! швазп коней.
Бiблiографiчнi посилання
Gajrabekov, R.H., Jerzhapova, Je.S. (2010). Rol' parazitocenozov v infekcionno-invazionnoj patologii. Refleksija. 4-6, 9-11 (in Russian). Erhan, D.K. Panasjuk, D.I., Panasjuk, S.D., Jatusevich, A.I. (1995). Gel'minty i prostejshie - rezervuarnye hozjaeva i vozbuditeli giperparazitarnyh sochetannyh infekcionnyh i invazionnyh. Kishinev (in Russian). Hoult, Dzh., Kriga, N., Snita, P., Stejli, Dzh., Uill'jamsa, S. (1997). Opredelitel' bakterij Berdzhi. M.: Mir (in Russian).
Pelen'o, R.A., Stibel', V.V., Ushkalov, V.O. (2011). Mikrobogel'mintocenoz travnogo kanalu jak gal'mivnij chinnik rozvitku svinarstva. Naukovij visnik LNUVMBT imeni S.Z. Gzhic'kogo.13, 4(50), 520-525 (in Ukrainian).
Ponomarev, N.M., Rjabceva, E.V., Baryshnikov, P.I. (2007). Vidovoj sostav i mikrobonositel'stvo loshadej v Kemerovskoj oblasti. Rossijskij veterinarnyj zhurnal. Sel'skohozjajstvennye zhivotnye. 2, 21-22 (in Russian).
Razikov, Sh., Karimkulov, A. (2011). Rol' strongiljatozov ovec v infekcionnoj patologii. Kishovarz (Zemledelec). 1, 47-50 (in Russian).
Skybic'kyj, V.G., Vlasenko, V.V., Kozlovs'ka, G.V., Ibatullina, F.Zh., Tashuta, S.G., Mel'nyk, M.V. (2012). Veterynarna mikrobiologija. Kyi'v. «Bio-Test-Laboratorija» (in Ukrainian).
Shendryk, I.M. (2011). Osoblyvosti perebigu infekcijnogo procesu tuberkul'ozu na foni nematodoznoi' invazii' v eksperymenti. Visnyk Dnipropetrovs'kogo derzhavnogo agrarnogo universytetu. 2, 107-109 (in Ukrainian).
Thamsborg, S.M., Ketzis, J., Horii, Y., Matthews, J.B. (2007). Strongyloides spp. Infections ofveterinary importance. ... Transactions of the Royal Society of Tropical Medicine and Hygiene. 101(11), 1163-1165.
Viney, M.E., Lok, J.B. (2015). The biology of Strongyloides spp. WormBook The C. elegans Research Community. 16, 17.
Viney, M.E., Lok, J.B. (2015). Strongyloides spp. WormBook The C. elegans Research Community, May, 15.
Стаття надiйшла до редакцИ' 20.02.2017
