CC BY
87
always present the substance of the soul. This phenomenon is the embodiment of the mentality of Ukrainians, in particular the character ambivalentnyh, binary started.
Key words: Ukrainian folk painting, sanctity, the mentality, the emotional-sensual, rational.
УДК 141.319.8:82-1/-9(477)
Н. В. Козырева, здобувач
МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ ПРО СМ1ХОВУ КУЛЬТУРУ ОСТАПА ВИШН1
Статтю присвячено анализу фiлософсько-антропологiчних iнтенцiй «романтики втагзму» М. Хвильового, з'ясуванню мiсця i ролi CMixy в забезпеченм повноти людського буття. Смiхова культура вiдкривае новi можливостi для цмсного та багатоаспектногорозумтня сутностi культури, сустльства, людини. CMix стосу-еться рiзних сторт життя людини, моделей ii поведтки, титв особистостi, вiдтак смiх дозволяе адекватно оцтити сустльне буття, що е надзвичайно важливою передумовою для розумтня сутностi сощокультурних процеив. На матерiалi вiдо-мого памфлета «Остап Вишня в "свiтлi" 'мвог" балабайки, або...» виявляеться розумтня М. Хвильовим смiховоi культури Остапа Вишт.
Ключовi слова: фшософська антропологiя, «романтика вiтаiзму», смiхова культура, iронiя, гумор, дотеп, мова гумору.
Актуальтсть проблема. CMixoBa культура мае давш традицп в укра-шськш художнш прозь Украшська смiхова культура будуеться на «доброму CMixoBi», який закладено у «свт народного смiху» I. Котляревського, Г. Кв^ки-Основ'яненка, М. Гоголя, Т. Шевченка, I. Нечуя-Левицького, П. Мирного, М. Коцюбинського, I. Франка та «фшософп серця» Г. Сковороди. Цю традищю продовжуе у свош творчосп й М. Хвильовий з ураху-ванням «антрополопчного повороту» в европейськш гумаштарнш думщ першо'1 третини ХХ ст. та доробку митщв 3i св^овим iM^M: Д. Боккаччо, Ф. Рабле, М. де Сервантеса, Д. Свiфта, А. Франса тощо. Разом i3 тим смiхо-ва культура набувае особливого значення у сучасному сустльста, оскшьки лише засобами смiху можна збагнути окремi важливi аспекти св^у людського буття.
Аналiз останнгх до^джень i публшацш. Проблеми смiху, комiчного та смiховоi культури розглядаються у фiлософських та л^ературознавчих
© Козырева Н. В., 2015
77
розвщках М. Бахтша, А. Бергсона, Ю. Борева, С. Голубкова, Л. Карасьова, Д. Лихачова, П. Майданченка, О. Панченка, В. Проппа, М. Рюмшо'' та ба-гатьох шших. Проте залишаеться недостатньо розробленим фшософсько-антрополопчний аспект смiховоi культури в укра'нськш художнiй прозi 20-30-х рр. ХХ ст.
Метою статтi е дослщження смiховоi культури у творчосп М. Хви-льового як творця «романтики в^а'зму».
Виклад основного матерiалу. Микола Хвильовий вважаеться не лише укра'нським письменником, а й талановитим оргашзатором л^ературного процесу в Укрш'ш 20-30-х рр. ХХ ст. За короткий перюд свого л^ератур-ного життя митець устиг, на думку Г. Костюка, «розбурхати укра'нську нацiональну стихiю». «Виступи М. Хвильового як проза'ка i полемюта, — пише вiн (i з ним не можна не погодитися), — збурили вщ основ усю укра-'нську штел^енщю... внесли заколот i занепокоення в найвищi сфери партшно'' iерархii» [7, с. 8-9].
У художнш прозi М. Хвильового як творця «романтики в^а'зму» («фь лософiя життя» або фiлософська антрополопя вiд М. Хвильового) домiнують штелектуальна спрямованiсть та смiховi штенцп. Феномен смiху невипад-ково активно використовуеться письменником. Як свщчать фахiвцi, смiхо-ва культура вiдкривае новi можливосп для цiлiсного та багатоаспектного розумшня сутностi нацюнально'' культури, суспiльства, людини. Серйозне i смiшне стосуються рiзних аспектiв людського життя, моделей поведшки людини, типiв людсько'' особистостi. Отже, смiх дозволяе адекватно ощни-ти сустльне буття, що е надзвичайно важливою передумовою для розумш-ня сутносп соцiокультурних процесiв. Смiх е «точкою переходу» в шшу реальшсть у порiвняннi з реальнiстю повсякденносп. Вiн нiби скасовуе повсякденнiсть, порушуючи iснуючi в життi людини зв'язки та значення, повертаючи свiтовi людського буття його початкову хаотичшсть [2-6].
Смочись, людина принаймнi на певний перюд розлучаеться iз вадами у свош поведiнцi в минулому. Як сказав би М. Хайдеггер, людина на якийсь час вщчувае жах, тобто постае перед обличчям «шщо» i тим самим набли-жаеться до буття. Буття вщкриваеться ш у смiховi, або у свт, якого людське «Я» бiльше не бо'ться, вiд якого «Я» не вщчужене, який хоч на мить стае сво'м i людина переживае час еднання з ним. Буття за визначенням не може бути частковим, неповним. У смiховi людина шбито повертаеться в «загуб-лений рай», стае знову схожою на дитину i трiумфуе, радiе, стверджуе буття [2; 5, с. 35].
Разом iз тим i романтизм, зокрема, таких митцiв-романтикiв, як Стендаль, О. де Бальзак, Е. Золя, М. Гоголь, думку Г. Г. Гадамера, вщкривши неспо-вщиму таемницю людсько'' iндивiдуальностi, заперечуе проти абстрактно''
загальносп поняття. Те саме повторилося i на початку ХХ ст., коли критищ була тддана академiчна фiлософiя XIX ст., лiберальна вiра в прогрес. Неви-падково саме в XX ст. був перекладений шмецькою мовою й став фактором европейського значення С. К'еркегор, датський письменник, один iз фунда-торiв «фшософп життя», «виучень нiмецького романтизму» [1, с. 85].
Отже, з'ясувати безпосередньо особисте ставлення М. Хвильового до смiху i комiчного допомагае його вiдомий памфлет «Остап Вишня в "св^лГ' '^воГ балабайки, або...», надрукований у журналi «Пролiтфронт» (1930. — № 4) [8, т. 2, с. 748-789]. Гуморески Остапа Вишш, на думку М. Хвильового, це невелик усмшки-мшатюрки, де у жартивливш форм^ схожiй на шарж чи на фейлетон, дотепно загострюеться негативне, злободенне у реальному житт сустльства [8, с. 757, 760, 764, 769, 774, 777, 781, 786, 787 та ш]. Вш згадуе близько двох десятюв творiв письменника-гумориста, терпляче по-яснюючи 1'х iстинний змiст. Проте вже й самi його iронiчнi пояснення не можуть не викликати усмшки. Маючи на увазi закид на адресу популярного гумориста про його «низью смаки й почуття», Хвильовий зазначае: «.до-теп, як дотеп про свиню: "свинею зветься (цитата iз О. Вишнi. — Н. К.) така людина (стш! стш! не туди за'хав. Отак завагди, як про свиню почнеш, так когось iз знайомих i згадаеш)"». Такий дотеп, наголошуе письменник, критик iз «гiмназiальною вчешстю» (у памфлетi йдеться про молодого критика О. Полторацького, що належав до групи письменниюв, якi згуртувалися навколо журналу «Нова генеращя». — Н. К.) «.. .схвалити не може, вш прекрасно знае, про кого мова йде» [8, с. 764]. Не менш показовим е й «пояснення» справжнього змюту усмiшки «Рацiоналiзацiя», де нiбито О. Вишня робить «безсилий зойк», «скаргу» на те, що селяни нездатш оволодiти технiкою: «машину десь побачили — ой, не тдходить, бо так тобi й голову одкрутить», — цитуе вiдомого гумориста О. Полторацький. «Беремо "усмш-ку", — "розтлумачуе" М. Хвильовий молодому критику. — Читаемо: "було досi в нас емощо, тепер треба переключатись на ращо". Автор починае з висм^вання методу виховання дiтей в атмосферi вiдьом, вовкiв, домови-юв тощо. Продовжуе iронiзувати над тим темним селянином, що ще й досi машини жахаеться, як чорта ("ой, не тдходь"). Чим же кшчае? Кшчае... памфлетним ударом по "смушевих шапках", що в них "повно емоцiй" i цiлковита вщсутшсть "рацп"». Iнтерпретацiю ще'1 усмiшки О. Полтораць-ким письменник називае «пересмикуванням» заради того, щоб «.блисну-ти задрипаною "ерудищею"» (Полторацький убачае в змю^ гуморески фiлософiю Махатми Ганд^ [8, с. 781].
Молодий критик-естет обурений «площинними» дотепами й мовою Виш-нi, якi «.завжди викликають загальний утробний регiт аудиторii» (вш мае на увазi виступ О. Вишш перед студентами Ки'вського шгоспу), що
змушуе М. Хвильового навести !х доошвно й порiвняти iз зацитованими прикладами творiв гешальних, як вiн пише, Рабле i Свiфта й «погрожуе» додати цитати iз творiв iнших «славетних св^ових письменникiв — Сервантеса, Боккаччо, Франса». А запитання до опонента таке: «Чим дотепи О. Вишш "порнографiчшшi" за дотепи хоч би того ж Рабле?» Отже, фу-турист-опонент «.. .шяк не хоче (можливо, й не може), — робить висно-вок М. Хвильовий, — вiдрiзнити порнографа вщ здорового гумору» [8, с. 761-763].
Не менш цiкава вiдповiдь письменника й на закиди О. Вишш стосовно його «мови» або «словника». «Цей словник, — цитуе М. Хвильовий Пол-торацького, — як вщомо, е словник глибоконародний (себто словник Оста-па Вишш. — М. Х.). Отже, — продовжуе вш (О. Полторацький. — Н. К ), — мовна практика Остапа Вишш е мовною практикою реакцшною» [8, с.750]. Вщповщаючи на це безглуздя, М. Хвильовий звертаеться до прикладу вщо-мого французького «практика глибоконародного словника» П. Ж. Беранже, який iз «.. .погордою виголошував, що вiн "простолюдин"». I хоч «т ж самi панички, що "простолюдин" 1'х... висм^вав», пишуть «черствi й холоднi рецензп про "реакцшну" поезiю Беранже», не без iрошi наголошуе пись-менник, «французький робiтник i досi (а не лише на початку XIX ст. — час творчосп Беранже. — Н. К.) в кишеш свое'1' блузи носить мшатюрш збiр-нички пiсень Беранже». Висновуе М. Хвильовий такими словами: «Беранже цурався паничiв-европенкiв, паничьевропенки цуралися його. "Але народ-нi маси залишилися вiрними своему старому другу, поету-плебею". I через 100 роюв. От вам i "глибоконародний словник"» [8, с. 750-752].
Цшавий приклад подiбних звинувачень розвшчуе i В. Пропп стосовно росшсько'1' лiтератури. «У вульгарностi Гоголя звинувачували його сучас-ники, що не розумши уае'1' значущостi його гумору, — пише вш. — Але таю звинувачення можна зустр^и i пiзнiше. Були професори, юторики л^ера-тури, яких шокували грубощi у Гоголя». Далi В. Пропп наводить мiркуван-ня одного iз них. Xудожнiсть «Женiтьби» виграла б, якщо б Гоголь не уживав таю слова: «Ну есть ли в тебе капля ума? Ну, не олух ли ты. ну скажи, пожалуйста, не свинья ли ты после этого?». З точки зору того про-фесора-штелектуала, щ слова розраховаш на балаган, вщтак Гоголь мав би очистити сво'1' твори вщ таких «надмiрностей», що «рiжуть тонкий слух» «аристократа духу». Спростувати «любителiв вишуканого» в лiтературi В. Проппу допомагае О. Пушкш [4, с. 12].
М. Хвильовий також знаходить дуже шкавий i дотепний аргумент. Кри-тикувати О. Вишню за його «культуру гумору» означае не що шше, як критикувати численного читача О. Вишш iз його смаками, тобто фактично писати рецензп на читача [8, т. 2, с. 788].
1рошя О. Вишш вирiзняеться тим, що в нiй е поманим перш за все жар-тсвливо-критичне ставлення великого гумориста до себе i свого минулого в бюграфп [8, с. 769-770]. А «смiх над собою, — як справедливо зазначае Л. Карасьов, — е найвищим ступенем комiчноi оцiнки, що доступний лише тому, хто здатен стати над собою, зробити ще один моральний та штелек-туальний ривок — подивитись на себе збоку i побачити нiбито шшого» [2, с. 364]. Його iронiя — це не просто художнш троп, який виражае дотепно-«усмшкувате», легке, в жартiвливiй тональностi ставлення митця до цшком серйозних проблем людського життя [8, т. 2, с. 768-769]. Адже робфаювець, студент, селянин, роб^ник, нiчний вартовий та колега по перу, прочитавши чи почувши зi сцени усмшку-м^атюру або гумореску, шяк не може не бачити («утзнавати») сво' вади, зачарованого кола власних мшких турбот тощо. Жар^влива, «усмiхнена» iронiя О. Вишш — це i риса його вдачi («рекордсмен веселощiв»), свiтогляд, що, виливаючись гуморесками назов-нi, лшуе оптимiзмом [8, с. 750, 760, 765, 773]. Творчють О. Вишш е суттевим внеском у розвиток укра'нсько' лiтератури, а його твори впливовим чинни-ком культурного виховання «роб^ничо-селянських мас» [8, с. 756-757, 759, 789].
Висновки. Нацюнальна смiхова культура, в розумшш Миколи Хвильо-вого, може забезпечити повноту людського буття, оскшьки ямсь дуже важливi сторони св^у людського iснування е доступними тшьки смiху, беззастережно серйозний образ дшсносп можна вважати однобоким, непов-ним, вщтак спотвореним. Саме смiхова культура дозволяе людиш перевер-шувати свое «Я», щоб бути собою.
Л1ТЕРАТУРА
1. Гадамер Г.-Г. Актуальность прекрасного / Г.-Г. Гадамер. - М. : Искусство, 1991. -368 с.
2. Карасев Л. В. Парадокс о смехе / Л. В. Карасев // Квинтэссэнция: Филос. альм. / сост. : В. И. Мудрагей, В. И. Усанов. - М. : Политиздат, 1990. - С. 341-368.
3. Лихачев Д. С. Смех в древней Руси / Д. С. Лихачев, А. М. Панченко, Н. В. Поныр-ко. - Л. : Наука, 1984. - 296 с.
4. Пропп В. Я. Проблемы комизма и смеха / В. Я. Пропп. - М. : Искусство, 1976. -183 с.
5. Рейдерман И. Смех как утверждение бытия / И. Рейдерман // Ао^а/ДОКСА. -2006. - Вип. 9: Семантичш й герменевтичш вишри см1ху. - С. 28-35.
6. Трохименко О. Фшософський смисл феномену см1ху в творчосп М. В. Гоголя [Електронний ресурс] / Ольга Трохименко // Фшософ. обрп. - 2013. - № 29. -С. 74-81. - Режим доступу: http://dspace.pnpu.edu.ua/ Ь^геат/ 123456789/2412/1/ Trokhyme.pdf.
7. Хвильовий М. Твори : в 5 т. / М. Г. Хвильовий ; [заг. ред. Г. Костюка]. - Нью-Йорк - Балтимор - Торонто : Об'еднання укр. письменниюв «Слово» : Смоло-скип, 1978-1986. - Т. 5. - 1986. - 834 с.
8. Хвильовий М. Твори : у 2 т. / Микола Григорович Хвильовий; [упоряд. М. Г. Жу-линського, П. I. Майданченка ; передм. до I т. М. Г. Жулинського]. - К. : Дншро, 1990.
МИКОЛА ХВЫЛЕВЫЙ О СМЕХОВОЙ КУЛЬТУРЕ ОСТАПА ВИШНИ
Козырева Н. В.
Статья посвящена анализу философско-антропологических интенций «романтики витаизма» М. Хвылевого, выяснению места и роли смеха в обеспечении полноты человеческого бытия. Смеховая культура открывает новые возможности для целостного и многоаспектного понимания сущности культуры, общества, человека. Смех касается различных сторон жизни человека, моделей его поведения, типов личности, следовательно, смех позволяет адекватно оценить общественное бытие, что является чрезвычайно важной предпосылкой для понимания сущности социокультурных процессов. На материале известного памфлета «Остап Вишня в "свете" "левой" балабайки, или ...» выясняется понимание М. Хвылевым смеховой культуры Остапа Вишни.
Ключевые слова: философская антропология, «романтика витаизма», смеховая культура, ирония, юмор, игра слов, язык юмора.
MYKOLA KHVYLOVYI ABOUT OSTAP VYSHNJA'S CULTURE OF LAUGHTER
Kozyreva N. V.
The paper is devoted to the analysis of philosophical and anthropological intentions of M. Khvylyovyi's «Romance vitaism». The author has made an attempt to clarify the role and place of laughter in ensuring human existence completeness. Culture of laughter opens new opportunities for holistic and multidimensional understanding of the culture, society and human. Laughter applies to various aspects of human life, models of humans' behavior, different personality types. Hence, laughter can adequately assess social being as an essential prerequisite for socio-cultural processes understanding. The materials ofa famous pamphlet «Ostap Vyshnja "v svete", "levoi" balabayky, ili...» turns outM. Khvylovyi's understanding of Ostap Veshnja's culture of laughter.
Mykola Khvylovyi is considered to be not only a Ukrainian writer, but also a talented organizer of the literary process in Ukraine in 20-30's of XX century.
Within a short period of his literary life the artist managed, according to experts, «to rock Ukrainian national element».
His performances as a writer and polemicist shook the Ukrainian intelligentsia, as well as they made the highest areas of concern in the current party hierarchy. In the prose by Mykola Khvylovyi, as the creator of «romance vitaism» («philosophy of life» or philosophical anthropology of Mykola Khvylovyi) intellectual orientation and laughter intentions constantly dominated.
Culture of laughter has had a long tradition in Ukrainian prose. Ukrainian culture of laughter is based on «good laugh», which is incorporated in the «world of folk laughter» by M. Kotlyarevskyi, H. Kvitka-Osnovyanenko, M. Gogol, T. Shevchenko, I. Nechuy Le-vitsky, Panas Mirny, M. Kotsyubynsky , I. Franko and «philosophy of heart» by Gregory Skovoroda. M. Khvyliovyi continued this tradition in his work taking into account the «anthropological turn» in the European humanitarian thought of the first third of the twentieth century and works of artists of world renown: D. Boccaccio, F. Rabelais, Miguel de Cervantes, D. Swift, Anatole France and others.
M. Khvylovyi's personal attitude to laughter is revealed in his famous pamphlet «Ostap Vyshnia ...» published in the journal «Prolitfront» (1930. - № 4).
Ostap Vyshnia's humoresques, according to M. Khvylovyi, are short humoristic thumbnails in which in a joking manner, like in a caricature or feuilleton, some negative burning in real society issues are wittily exacerbated. He mentions nearly two dozen works of the writer-comedian, patiently explaining their true meaning to a young critic O. Poltoratskiy, who belonged to the group of writers who rallied around the journal «New Generation».
Summarizing his analysis Khvyliovyi says that Ostap Vyshnia's humorous irony is a feature of his character («fun champion»), the essence of his outlook, which is expressed through humoresques treating by optimism. Ostap Vyshnia's creative activity is an essential contribution to the development of Ukrainian literature, and his works are a significant factor for the cultural education of a human.
Key words: philosophical anthropology, «romance vitaism», culture of humor, irony, humor, wordplay, language humor.
УДК 32.019.5:316.772
Ю. А. Данько, астрант
ФЕНОМЕН «ТРОЛ1НГУ» ЯК ФОРМА КОМУН1КАТИВНО1 ШТЕРНЕТ-ВЗАеМОДП: ПОЛ1ТИЧНИЙ КОНТЕКСТ
У статтi розглядаеться поняття «тролтгу» як нового мережевого феномену сучасностi та нового виду комумкативног практики. Аналiзуеться походження i розвиток «тролтгу», зазначаеться, що поява цього поняття здебыьшого пов 'язана
© Данько Ю. А., 2015
83
