CC BY
155
О.В. Базартінова
МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ ПОЗИКОВОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА
Останніми роками економічна ситуація в країні значно погіршилася. За даними Державного комітету статистики України [11] у 2009 р. інвестиції в основний капітал в Україну склали 151,78 млрд грн, що перевищило обсяг інвестицій у 2008 р. на 41,5%. Однак у 2010 р. порівняно з 2009 р. інвестиції в основний капітал скоротилися на 0,6%. У нинішній практично реалізовано потенціал, створений з радянських часів, і відсутні джерела його поповнювання. Це підтверджує динаміка показників рівня зносу основних фондів України (у 2000 р. вона дорівнювала 43,7%, у 2004 р. - 49,3, у 2008 р. - 61,2, у 2009 р. - 65, а у 2010 р. - 74%) (див. рисунок). Для порівняння: у розвинених країнах рівень зносу основних засобів становить 25%, а порогові індикатори економічної безпеки - 50%.
Для пожвавлення і збільшення потенціалу реального сектору економіки необхідні кошти для фінансування діяльності, що дозволить оновити основні фонди, сприятиме організації
2000 2004 2008 2009 2010
Рівень зносу основних засобів, %
Рисунок. Динаміка рівня зносу основних засобів в економіці України
випуску нової продукції, розширенню виробничих об’єктів, реконструкції, технічному переозброєнню, формуванню основного капіталу, фінансових активів, поповненню обігового капіталу тощо. Залучення позикових ресурсів приводить до пожвавлення інвестиційної активності, розширює фінансові можливості підприємства.
Залучення різних позикових ресурсів (позики, облігації, кредити та ін.) для фінансування діяльності підприємств передбачає сплату відсотків за їх використання, повернення основної маси боргу, а також кошти, пов’язані з додатковими витратами. Кожне джерело позикових коштів формує свою вартість як суму витрат із забезпечення даного джерела, тому що підприємство в ринкових умовах має зберігати ліквідність, платоспроможність і працювати рентабельно. Це потребує досліджень щодо визначення складових вартості позикового капіталу. Недостатня розробленість проблеми визначення вартості позикового капіталу зумовлює труднощі з прийняттям рішень щодо капіталовкладень та оцінки бізнесу, формуванням оптимальної структури капіталу, вибором більш ефективних джерел фінансування підприємства.
Вітчизняні вчені розробили різні методи оцінки вартості позикового капіталу, використання яких достатньою мірою сприяє кваліфікованому прийняттю рішень. Це стосується, насамперед, праць таких учених, як В. Ковальов [7], І. Бланк [3], В. Бочаров [4], І. Балабанов [2] та ін.
Серед іноземних економістів, які зробили істотний внесок у розробку питань оцінки вартості позикового капіталу підприємства, необхідно виділити Ю. Брігхема [5], С. Росса [9], Р.К. Мертона [8], Ван Хорна [6] та ін.
Однак потребують вирішення питання визначення вартості позикового капіталу та необхідного його обсягу для виробництва, оцінки доступності зовнішніх коштів та вибору найбільш раціональних джерел фінансування позикового капіталу.
Метою статті є визначення методів оцінки вартості позикового капіталу, позначення кола проблем, які викликають певні труднощі, пов’язані з визначенням ціни боргу та пошуком шляхів їх вирішення.
Загальна сума коштів, яку потрібно сплатити за використання певного обсягу позикових ресурсів, виражена у відсотках до цього обсягу, називається вартістю позикового капіталу, тобто вартість позикового капіталу - це відношення суми коштів, яку потрібно сплатити за використання фінансових ресурсів з певного джерела, до загального обсягу коштів із цього джерела, виражене у відсотках [7, 824]. У сучасній зарубіжній та вітчизняній літературі можна зустріти різну термінологію оцінки вартості позикового капіталу: «цінність капіталу», «витрати на капітал», «витрати капіталу», «ціна капіталу» та ін. Численне існування трактувань термінів та їх застосування до визначення вартості позикового капіталу не змінює його суті: позиковий капітал як фактор виробництва і фінансовий ресурс має певну ціну, рівень якої визначається його витратами. Витрати на обслуговування позикового капіталу - це відсотки за кредит та інші витрати за кредитним договором, відрегульовані на оподаткуванні прибутку.
Фахівці стверджують [10], що сукупна оцінка позикового капіталу може бути оцінена лише умовно, оскільки ускладнюється визначенням процентної ставки, тому що вона варіюється залежно від кредитоспроможності позичальника. На практиці кредитоспроможність позичальника може визначатися кредитним рейтингом підприємства-позичальника.
Так само визначення вартості позикового капіталу залежить від обсягу залучення капіталу, нарахування процентних ставок (фіксовані чи плаваючі); конвертований або простий борг; утворення фонду погашення боргу або його відсутність. Дослідження наукових праць дозволили виявити головні фактори, під впливом яких складається вартість капіталу підприємства, і поділити їх на внутрішні та зовнішні (див. таблицю).
Таблиця
Головні фактори, під впливом яких складається вартість капіталу підприємства
Фактори
внутрішні зовнішні
1. Рівень ризику господарської діяльності підприємства, що характеризується його фінансовою стійкістю, діловою активністю та рентабельністю. 2. Політика адміністрації підприємства щодо виплат частини прибутку учасниками (власниками). 3. Галузеві особливості підприємства, що визначають тривалість його операційного циклу та рівень ліквідності активів. 4. Стадія життєвого циклу підприємства. 5. Напрями вкладення капіталу. 6. Рентабельність операційної діяльності підприємства. 7. Рівень операційного левериджу. 8. Фінансова надійність партнерів 1. Середня ставка позикового відсотка, встановлена кон’юнктурою ринку капіталів та її динамікою. 2. Величина ставки оподаткування прибутку для даного виду діяльності. 3. Доступність та різноманітність джерел формування капіталу. 4. Термін надання позики чи кредиту. 5. Обсяг капіталу, що надається у позику. 6. Рівень ризику здійснюваних операцій. 7. Кон’юнктура товарного ринку. 8. Загальний стан фінансового середовища, у тому числі фінансових ринків
На думку І. Анікіної [1, 198], процес визначення вартості капіталу підприємства проводиться в декілька етапів:
здійснюється ідентифікація основних компонентів, що є джерелами формування капіталу організації;
розраховується ціна кожного джерела окремо;
визначається середньозважена ціна капіталу на підставі питомої ваги кожного компонента в загальній сумі інвестованого капіталу;
розробляються заходи щодо оптимізації структури капіталу і формування його цільової структури.
Загальна ціна залученого капіталу являє собою середнє значення цін кожного джерела в загальній сумі капіталу. Показник характеризує відносний рівень загальної суми витрат із забезпечення кожного джерела фінансування та являє собою середньозважену вартість капіталу.
МАСС = £КгСь (1)
де К, - питома вага і-го джерела коштів у загальній величині капіталу;
Є, - вартість і-го джерела коштів.
Визначення загальної вартості позикового капіталу підприємства потребує попереднього здійснення, оцінювання величини кожної її складової.
У сучасних умовах відокремлюють такі складові: банківський кредит, лізинг, вартість капіталу, що залучається за рахунок емісії облігацій, вартість товарного (комерційного) кредиту (у формі короткострокової і довгострокової відстрочки платежу); вартість поточних зобов’язань за розрахунками. Вартість позикового капіталу залежить від вибору способу залучення позикових фінансових ресурсів, джерела (власника) і визначається ринком капіталу, тобто попитом і пропозицією (якщо попит перевищує пропозицію, то ціна встановлюється на більш високому рівні).
Розраховуючи вартість основних складових позикового капіталу, використаємо класичні формули, які визначає В. Ковальов [7, 830-831]:
1) ціна позикового капіталу у вигляді банківського кредиту визначається на основі ставки відсотка за кредит, що формує основні витрати з його обслуговування.
Вартість банківського кредиту визначається як:
СБК = ПКб (1-Снп), (2)
де СБК - ціна позикового капіталу у вигляді банківського кредиту, %;
ПКб - процентна ставка за кредитом, %;
Снп - ставка податку на прибуток.
Якщо підприємство несе додаткові витрати із залучення банківського кредиту, то формула (2) матиме вигляд:
СБК = ПКб (1-Спп) / 1-ЗПб , (3)
де ЗПб - рівень витрат із залучення банківського кредиту до його суми, виражений десятковим дробом.
Вартість банківського кредиту необхідно обчислювати з урахуванням податку на прибуток, відсотки за користування цим джерелом включаються в собівартість продукції, зменшуючи оподатковуваний прибуток і суму податку на прибуток, що сплачують підприємства. У результаті відбувається збільшення чистого прибутку підприємства;
2) довгострокове фінансування підприємств може проводитися у формі облігаційної позики, яку можна розмістити через банки та фінансові інститути.
Ціна капіталу у вигляді облігаційної позики оцінюється на базі ставки купонного відсотка, що формує суму періодичних купонних виплат і визначається як:
СОЗк = СК (1-Спп) / 1-ЕЗо, (4)
де СОЗк - ціна позикового капіталу у вигляді облігаційної позики, %;
СК - купонна ставка за облігацією, %;
Спп - ставка податку на прибуток;
ЕЗо - рівень емісійних витрат відносно обсягу емісії, виражений десятковим дробом.
Якщо облігація продається на інших умовах, то базою оцінки виступає загальна сума дисконту за нею, що виплачується при погашенні, і визначається як:
СОЗк = СК (1-Спп) 100 / (Но - Др) (1-ЕЗо), (5)
де Но - номінал облігації, що підлягає погашенню;
Др - середньорічна сума дисконту за облігаціями.
Управління вартістю залученого капіталу за рахунок емісії облігацій зводиться до розробки відповідної емісійної політики, що забезпечує повну реалізацію емітованих облігацій на умовах не нижче середньострокових;
3) вартість фінансового лізингу є однією із сучасних форм залучення кредиту. Ціна лізингу визначається на основі лізингової ставки - ставки лізингових платежів.
Лізингова ставка містить дві складові:
поступове повернення суми основного боргу. Він являє собою річну норму амортизації активу, залученого на умовах фінансового лізингу, згідно з яким після оплати актив передається у власність орендаря;
вартість безпосереднього обслуговування лізингового боргу.
Ціна фінансового лізингу визначається таким чином:
ССфл = ((Іфл - На) (1 - Т)/(1 - Зфл), (6)
де ССфл - вартість позикового капіталу, що залучається на умовах фінансового лізингу,%;
Іфл - річна лізингова ставка,%;
На - річна норма амортизації активу, залученого на умовах фінансового лізингу;
Т- ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;
Зфл - рівень витрат із залучення активу на умовах фінансового лізингу до вартості цього активу, виражений десятковим дробом.
Управління вартістю фінансового лізингу визначається за двома критеріями:
вартість фінансового лізингу не має перевищувати вартості банківського кредиту, наданого на аналогічний період (інакше організації вигідніше отримати довгостроковий банківський кредит для покупки активу у власність);
у процесі використання фінансового лізингу мають бути виявлені такі пропозиції, які мінімізують його вартість.
За результатами дослідження можна сказати, що в умовах недостатнього розвитку фінансового ринку найбільш поширеним і затребуваним джерелом залучення коштів в обіг підприємства є банківський кредит, який має широку цільову спрямованість і різноманітність способів, методів залучення та погашення. Кредит є найчастішим вибором для короткострокового і середньостроко-вого фінансування поточної діяльності невеликих і середніх проектів. Банки недостатньо кредитують реальний сектор економіки, тому що на більшість підприємств впливають причини як мак-роекономічного, так і мікроекономічного характеру і є фінансово нестійкими. Така ситуація робить кредитування підприємств високоризикованим, унаслідок чого процентні ставки за кредитами комерційних банків знаходяться на дуже високому рівні і кредитні ресурси для багатьох виробників є недоступними.
Одночасно з ринком банківського капіталу розвивається ринок лізингових послуг. Лізинг дає можливість оновлювати основні фонди, купувати сучасне обладнання, скорочувати витрати від його морального та фізичного зносу, не маючи достатньо великих фінансових ресурсів. Існують так само обмеження на об’єкти, які можуть бути об’єктом лізингу (нематеріальні активи, сировина, цінні папери, цілісні майнові комплекси, природні об’єкти, земельні ділянки тощо). Так само відсутність певних пільг з оподаткування ускладнює процес залучення цього джерела фінансування.
Випуск підприємствами облігацій в Україні не набув широкого застосування через слабкий розвиток ринку цінних паперів, а також через тривалий, складний процес, що складається з великої кількості взаємопов’язаних подій, заходів та обмежень. Облігації мають попит в основному у великих підприємств. Їх випуск дає достатню свободу вибору та надає можливість емітентам визначати характеристики випущених облігацій, виходячи з термінів їх обігу, розміри і порядок виплати доходів інвесторам та інших параметрів.
Висновки. Таким чином, підприємству необхідно знати вартість позикового капіталу свого підприємства для вибору найбільш ефективного з декількох джерел залучення капіталу; максимі-зації вартості підприємства за рахунок мінімізації використовуваних джерел залучення позикових коштів; для аналізу інвестиційних проектів.
Результати дослідження показали, що збільшення ринкової вартості підприємства є важливим завданням організації. Визначення вартості залучення позикового капіталу дає можливість підприємству вибирати найбільш ефективне джерело із кількох варіантів залучення капіталу для збільшення вартості компанії.
Література
1. Аникина И.Д. Стратегия формирования заемного капитала компаний / И.Д. Аникина // Вестник Волгоградского государственного университета. Сер. З: Эконом. Эколог. - 2009. -№2(15). - С. 197-20З.
2. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом / И.Т. Балабанов. - М.: Финансы и статистика, 2006. - З84 с.
3. Бланк И.А. Управление активами и капиталом предприятия / И.А. Бланк. - К.: Центр, Эльга, 2005. - 448 с.
4. Бочаров В.В. Корпоративные финансы / В.В. Бочаров, В.Е. Леонтьев. - СПб.: Питер, 2004.
- 592 с.
5. Бригхем Ю. Финансовый менеджмент: Полный курс: В 2-х т. / Ю. Бригхем, Л. Гапенски; пер. с англ. В.В. Ковалева. - СПб.: Экон. школа, 1997.
6. Ван Хорн Дж.К. Основы управления финансами / Дж.К. Ван Хорн [пер. с англ.; гл. ред. серии Я.В. Соколов]. - М.: Финансы и статистика, 200З. - 800 с.
7. Ковалев В.В. Финансовый менеджмент: теория и практика. - 2-е изд., перераб. и доп. / В.В. Ковалев. - М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2007. - 1024 с.
8. Мертон Р. Финансы / Р. Мертон. и З. Боди [пер. с англ.]. - М.: Изд. дом «Вильямс», 200З.
- 592 с.
9. Росс С. Основы корпоративных финансов. Ключ к успеху коммерческой организации -финансовое планирование и управление / С. Росс, Р. Вестерфилд, Б. Джордан [пер. с англ.]. - М.: Лаборатория Базовых знаний, 2000. - 720 с.
10. Оценка кредитоспособности клиентов банка с применением аппарата нечеткой логики [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http: // www.nbuv.gov.ua / portal / natural / Nvb / 2010_59 / belous.pdf.
11. Статистична інформація Державного комітету статистики України. [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http: // www.ukrstat.gov.ua/.
Надійшла до редакції ЗО. 03.2011 р.
