CC BY
25
4. Адамов Б.1. Економ1чна сутнють Micxa i законо-MipHocri еволюци' мюьких поселень.— Донецьк: 1ЕП HAH Украши, 1996,- 25 с.
5. Проблемы теории и практики развития городской хозяйственной системы: Монография/ Богачев C.B., Мельникова М.В., Лукьянченко A.A. / HAH Украины. Ин-т экономико-правовых исследований,— Донецк: ООО «Юго-Восток, Лтд», 2006.— 381 с.
6. Макашева З.М., Калиникова И.О. Муниципальное управление (методологические основы): Учебное пособие/ ГУУ.- М., 2001.- 51 с.
7. Система муниципального управления: Учебник/ Под ред. Зотова В.Б.— 3-е изд.— СПб: Питер, 2007 — 560 с.
8. Андресюк Б.П. Мюцеве самоврядування в сучасюй Украшк проблеми i перспективи.— К.: Стилос, 1997.— 232 с.
9. Батанов О.В. КонституцШно-правовий статус те-ритор1альних громад в УкраЫ: Монография.— К.: 1н-Юре, 2003.- 512 с.
10. Коршенко М. Мюцеве самоврядування // Демок-ратичш зошити.— Вип. 7.— 36 с.
11. Мюцеве самоврядування: оргашзащя робота сшьського, селищного голови / За заг. ред. А. Чемери-са.- Льв1в: Лпа-Прес, 1999.- 320 с.
12. Мельник А.Ф., Монастирський ГЛ., Дудина О.П. Мушципальний менеджмент: Навчальний пос1бник.— К.: Знания, 2006.- 420 с.
13. Маршалова A.C., Новоселов A.C. Основы регио нального воспроизводства: Курс лекций.— М.: ОАО «Изд -во «Экономика», 1998.— 192 с.
14. Украшсько-шведський проект розвитку шсцевого са-мовряпування в м. 1рпеш Ктвсыял обласп.— К, 1998,—208 с.
15. Алаев Э.Б. Социально-экономическая география.- М.: Мысль, 1983,- 412 с.
16. 1ранберг А.Е Основы региональной экономики: Учебник,- М.: ГУВШЭ, 2004,- 496 с.
17. Монастирський Г.Л. Мунщшшпзащя як нова парадигма мюцевого розвитку // 36. тез доповщей м1жна-родно! науково-практично! конференци «Оргатзащйш та економ1чш проблеми розвитку муюципальних утво-рень»,— Терношль: Вконсшчна думка, 2006.— С. 18-23.
18. Економ1чна енциклопедоя. В Зт,— 'Г 1.— Кшв: Академ1я, 2000.— 864 с.
19. Мельник А.Ф., Монастирський Г.Л. Управлшня розвитком мунщипальних утворень: теор{я, методолопя, практика: Монограф1я,— Тернопшь: Економ1чна думка, 2007.- 476 с.
20. http://www.auc.org.ua.
21. Блейюп Е.Дж. Планування мюцевого екожмчно-го розвитку: Teopifl i практика / Пер. з англ.— Льв^в: Лггопис, 2002,— 416 с.
22. Слава С., IpiH Г Мюцевий економ!чний розвиток: сучасш концепци та метода: Виб1рковий огляд досв)ду США в контексп умов Украши.— Ужгород; Мадюон: Приватне вид-во «Мистецька лш1я», 2000.— 236 с.
Н.П. Тарнавська
канд. екон. наук, м. ТернопЫъ
МЕТОДОЛОГШНИЙ П1ДХ1Д ДО ФОРМУВАННЯ КРЕАТИВНО! МЕРЕЖ1 В СИСТЕМ1 УПРАВЛШНЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖН1СТЮ СУБ'6КТ1В ГОСПОДАРЮВАННЯ
Постановка проблеми. Пошук домшанти у розвитку систем управлшня конкурентоспроможшстю суб'екпв господарювання доцшьно здойснювати у русл! глобально! тенденци штелектуал1зацц економжи, зосередивши увагу на побудов11 реал1зацц концепци управлшня, штег-ровано! з новггшми пщходами шноватики та базуючись на законом1рност1 штелектуал1заци суспшьних ввдносин з використанням критерио шновацШного лщерства. Таку концепцда доцшьно розглядати як систему попидав на змшу мети управлшня конкурентоспроможшстю на макро- 1 мшрор1внях, розумшня сутноси конкурентоспро-можноси як шноващйного ресурсу формування конку-рентних переваг на основ1 продукування, поширення та абсорбци шноващй, а також перемпцення домшанти розвитку систем управлшня конкурентоспроможшстю в розвиток креативно! мереж1.
Анал)з останшх досл!джень 1 публкащй. Творчий процес завжди хаотичний, тому при оргашзащйному проектуванш суб'екпв господарювання в «епоху без законом1рностей», як називають ниншшШ стап еконо-
М1чного розвитку, пропонуеться реалиувати теор1Ю хаосу \ синергетику [1]. Такий пщхщ реал1зуеться поеднан-ням процеспв самооргашзацп 1 зростання внутршньо! ентропп.
Термши «креатившсть», «креативний продукт», «креативний процес» трактуються неоднозначно, у широкому або вузькому розумшш, 1 науковщ по-р1зному сшввщносять творчють 1 креативнють: креатившсть як технолопчна компонента творчосш; креатившсть як складова частина теорд творчоси; творчють як складо-ва креативность
Отже, можна стверджувати про вщеутнють чптого розмежування творчост! 1 креативное« як важливих аспект шноващйно! д1яльност1 (творчють в управлшш. чи управлшня творчютю). На думку автора, творчий процес вшьний вщ прагматично!' мети, спонтанний 1 регу-люеться мотивами вищого порядку, визначаеться причинами 1 межами натхиення автора, а також культурною традищею. Сутнютю ж креативного процесу е впоряд-кування творчоси в означених юльюсно-яюсних межах.
2008/№1
147
Однак, незважаючи на таи очевидш вщмшноста, 1 творчють, 1 креатившеть пов'язаш з шиоващйною сферою ДОЯЛЬНОС'И.
Д. Чернавський 1 Н. Чернавська визначають творчють як генеращю (непередбачуване виникнення) ново! цшно1 щформаци, як результат ¡нтуггавного мис-лення [2]. Стосовно розумшня суп креативноси можна погодитися з дослдашками, яю пщкреслюють, що креатившеть — це нове явище Л-сустльства, яке, кр!м твор-чо1 д1яльносп, передбачае вироблення технолога 1 фор-ми оргашзацй творчого процесу. Виходячи з цього, кре-ативний процес: встановлюе прюритет прагматичное^ над творчютю; включае процедури цшеутворення, узгод-ження д!яльност1 ¿з зовншшм середовищем; осмислен-ня технолопчно! компоненти втшення задуму; вироблення алгоритму д1й та процедури шетитущонатзаци.
У цьому контекст! А. Двоскш гадкреслюе: «Креатив-ний продукт — це полотно, що пишеться пщ певну раму ¡з завчасно визначеним мюцем у завчасно вщомому музе!» [3]. В оргашзащйному плат креатившеть пов'я-зана з мотивуванням 1 розвитком персоналу.
Варто погодитися з групою росШських нayкoвцiв, яю. вважають креатившеть основою 1нноващйно! функцп тдприемницьких структур та шноващйного типу !х конкурентно'!' поведшки. Креатившеть, за цим пщходом, пов'язуеться з д1ями щодо створення 1 реал1зацп товар1в (послуг), яю, у свою чергу, спираються на творч1 ресур-си пращвниюв, включаючи кер!вниюв. Кожний нращ-вник компани володае креативним мотивом до пращ, а також свош особистим ресурсом креативное«. На-явшеть такого ресурсу повинно обов'язково приймати-ся до уваги кер1вниками компани в процесл вироблення модел1 конкурентно! поведшки [4]. Однак, незважаючи на актуал1защю формування д1ево! креативно! мереж1 та окреслення ще! проблеми в постановочному вар1ани, переважна бшыдкть ц сутшсних аспектов, особливо пов'язаних з поеднанням предмета дослщження теори конкуренци та шноватики, у т.ч. штелектуал1заци еко-номжи, залишаються нешзнаними.
Розвиток щей креативного подходу е засобом побу-дови креативних мереж — найбшьш адекватного типу оргашзащй, що пристосований до потреб розвитку ште-лектуального капралу та питань його ефективного ви-користання. Практика заевщчуе, що управлшський успк визначаеться розвитком креативно! мереж!, в межах яко! створення шноващй потребуе постгйно! координацц п ланок. Ввдомий японський дослщник цих процеав Т. Та-нака, розглядаючи сутшсть трансформаци аде! в кшце-вий продукт, використовуе таку метафору: цей процес реал1зуеться не як естафетний бк, а як гра у регб!, де не можна передавати пас вперед, а лише вбж [ трохи назад. Наступний гравець повинен пробита трохи вперед 1 знову вщцати пас у бж чи назад. Отже, це командна д1я, при як!й ви рухаються в одному напрям1, здШснюючи багато бокових перемщень 1 бокових паав [5]. Такий шдхщ доцшьно реаддзувати при побудов1 креативно! мереж1 як засобу управл!ння конкурентоспроможшстю шдприемств на шновац1йшй основь
Формулювання щлей стагп. Метою стати е розроб-лення методолопчного пщходу до формування креативно! мереж1 на макро- I мпсрор!внях управлшня конкурентоспроможшстю суб'екив господарювання, реал1за-
щя якого створить передумови для забезпечення ситуа-щйного стратепчного випередження в конкуренци за майбутне. Розвиток креативно! мереж1 дозволить акти-вiзyвaти управлшня знаниями 1 ключовими компетенщ-ями для продукувания, поширення та абсорбцп шноващй, на яких базуються конкурентам переваги суб'екта господарювання.
Виклад основного матер!алу. Анал1з [ узагальнення доевщу реал1зацп найуешшшших проек-пв в уп-равлшеьюй практищ заевщчуе, що уешх менеджменту в XXI ст. буде залежати вщ розвитку 1 удосконалення креативно! мереж!, шд якою доцшьно розумгги яюсно нову структуру з нечеткими межами, завдання яко! — збшыдення додано! вартоетт на основ1 створення 1 розвитку шноващйного ресурсу в межах визначено! групи защкавлених суб'екив господарювання. Вона спрямо-вана на гановацп 1 поспйш удосконалення, сп1впрацю М1Ж защкавленими сторонами у виробничих питаниях та розширення бази шноващйно! дояльносп, 1 передбачае постШну взаемозалежн1сть та змшу сут1 взаемовщ-носин м1ж партнерами, а також розвиток "внутршшьо-го пщприемництва» на новгёшй мотивацШнШ основь
Кр1м того, виходячи з висновку про епшьне творения продукту виробником 1 споживачем [6, с. 9], законо-м1рним може бути висновок про те, що в майбутньому устху досягнуть т пщприемства, яю зможуть заохочу-вати шновацн не лише у сво!х власних структурах, а й у масштаб! вс1е! креативно! мереж^ частинами яко! вони е. Отже, творчють 1 креатившеть можна трактувати як складов! чаегшш шноващйного процесу, а дослщження його причинно-наслщкових зв'язюв дозволяе стверджу-вати, що креагивний 1 евристичний менеджмент мають об'ектом дослщження ряд аспекив ¡нтелектуального продукту як складного структурного утворення. Однак необхщно пщкреслити, що креативний менеджмент ак-центуе увагу на управяшна колективом, а евристичний менеджмент — на управлшш особистютю (у тому чиогп самоуправлитая).
Авгорське бачення пщходу до формування креативно! мереж1 потребуе реал1зацп таких кроюв:
I. Формування системи циеутворент. Виходячи з новш-пх теоретичних дослщжень щодо формування кон-курентних переваг, основну мету створення 1 функщону-вання креативного середовища доцшьно вбачати у фор-муванн1 динам1чних зд1бностей та продукуванш на !х основ1 нових знань, яи синтезуються у юпочових компе-тенщях, а на щй основ1 — в ексклюзивних конкурентних перевагах. Огже, запорукою зростання конкурентоспро-можноста суб'ек™ господарювання в агресивноМу конкурентному середовиии е динамачш зд1бност1, основш ознаки яких, за 0.1дрковим, формулюються так [7]: здатшеть швидше за шших адекватно розум1ти ринкову ситуац1ю 1 розшзнавати змши у потребах споживач1в; здатаисть в коротк! термши приймати р!шення \ здайсню-вати дп у вщповщь на ринков1 виклики, що вщповщають новим можливостям чи загрозам; здатшеть швидко 1 без-перервно навчатися, здШснюючи штенсивний обмш кра-щою практикою; здатн1сть оргашзувати неперервний шновац1йний процес самоудосконалення; здатшеть швидко 1 ефективно здШснювати необхщш зм1ни.
II. Втвлення здатпостг суб'ектгв господарювання до продукування, поширення»абсорбци тновацШ та спри-
148
В1СЫИК ЕК0Н0М1ЧН01 НАУКИ УКРА1НИ Ф
яння розвитковг тновацШно-сприйнятливого середовища. Реал1защя цього етапу потребуе здайсиення детального аудиту системи знань пщприемства з урахуванням сформованих стратепчних цшей, корпоративно! куль-тури, типу виробничо! системи, попереднього досвщу та шших специф1чних чинниюв. Наприклад, Б.В. Д1ан i Дж.С. Кессда [8, с. 53] видшяють чотири типи пщприемств на ochobI сформованих типш знань. При цьому кригер1ями виокремлення тишв пщприемств е фокусування на поточних чи нових проблемах i акцен-тування уваги на креатившй здатносп ключових шдивдав чи на колективних зусиллях. Отже, процес навчання залежить вщ комплексу чинниив, яи визна-чають його змют, структуру i тривалють, а також потребуе вибору адекватних перспективам розвитку пщприемства метод1в навчання, швестищй в персонал, системи винагород тощо.
III. Побудова моделг креативног мереот (з елемен-тами теори нейтронног мережх). Креативну мережу як передумову успппного управлшня конкурентоспромож-нютю пщприемств лопчно будувати з використанням принцишв створення i функцюнування нейронно! мереж! як процесу вщтворення процесу мислення.
Креативна мережа, на думку автора, повинна базу-ватися на концепт, який поеднуе два начала:
1. Виконання конкретних poöiT щодо формування нових потреб i створення нових сегменив ринку, онов-лення товарного асортименту для традищйних сегменпв ринку, модершзацй продукцп, а також шших вщцв д1яль-HocTi, яи покликаш реал!зувати обрану стратепю кон-куренцй' (нормативний пцрод, який забезпечуе на вихода отримання заданого результату в конкретний перюд часу, при цьому, як правило, використовуеться контрольова-не навчання).
2. Мотивування i пщтримування процесу продуку-вання нових знань, яи безпосередньо не пов'язаш з поточного даяльшстю (творчий пщхщ, який характеризуеть-ся неконтрольованим навчанням, i система сомоорган-¿зовуетъся за внутршшм критер1ем, закладеним в алгоритм навчання [9]).
За даними багатьох заруб1жних автор1в частка усшшних нововведень, що з'явилися у вщповщь на запита ринку, складае (за р1зними експертними оцшка-ми) 66-99 %, а частка нововведень, породжених нови-ми техтчними щеями — 10-34 % [10, с. 335]. Такаситу-ащя потребуе гармошзованого управлшня фувдамен-тальними, пошуковими роботами, що акгуашзуе пробле-ми формування науково обгрунтовано! шноващйно! пол1тики пщприемств.
Парадигму креативног мережг нропонуеться будувати на основг синтезу положень теори нейронних мереж (бимогтног i штучног) i новгтньог парадигмы управлшня тдприемством, у першу черту враховуючи таи аналоги:.
— здатнють запам'ятовувата, творити, накопичува-ти i застосовувати попередюй досвщ;
— можливють цшьового скерування;
— здатнють до навчання;
— юнування порогового р1вня, який визначае здатнють до навчання;
— здатшсть робити помилки пщ час навчання;
— залежюсть виход1в конкретного елемента вщ активное^ процес1в;
— можливють коригування параметр1в;
— залежнють ресурсу мереж! вщ числа та якосл зв'язив м1ж елементами;
—можливють 1 доцшьнють створення умов змагаль-ност! м!ж вихщними сигналами (за аналопею штучно! мереж!).
Авторське бачення парадигми креативно! мереж1 передбачае, кр1м синтезу вщомих положень теори нейронних мереж 1 новггньо! парадигми управлшня шдприеМством, суттевих доповнень, яи дозволять роз-ширити и можливосп \ якость Зокрема, особливютю авторського пщходу е:
— необхгдтсть вироблення механизму подолання «ко-лективно1 нам'ятЬ>, яка спричиняе формування шерщй-ного типу повед1нки через ефект досягнення поточно! успшшост! Усунення ще! проблеми потребуе коригування напрям1в зв'язку м1ж ланками креативно! мереж! \ формування кластерних комушкащй (на вщмшу вщ бшьшост1 нейронних мереж, в яких кожен наступний елемент отримуе сигнали в!д ус!х попереднк ланок 1 теля !х опрацювання передае щформащю до уах наступний елеменпв мережО. Кластери можуть формува-тися для формування нових напрям1в дослщжень, при-скорення виконання прюритегних проекте тощо. Механизм подолання «колективно! пам'ято потребуе також постМного перегляду архгсектури креативно! мереж1;
— здатшсть формувати нелишний та несинхронний процес, що забезпечуе продукування динам1чних шно-ващй-конкурентних переваг на основ1 синтезованих ключових компетенщй. При цьому архитектура мереж! може збуджувати або гальмувати активнють и окремих ланок;
— використання бурхливого процесу тформатизаци та гнтелектуалЬацп суспиьства, що дозволить формувати Д1еву шформащйну мережу для оперативного ре-агування на змши конкурентного середовища;
— вирпиення проблеми мтш'шаци шум1в — деформа-торгв тформаци (в теори нейронних мереж — «пщтримування температуря штучних нейротв») шляхом оп-тим1заци шформащйних потоив.
Вар1анти функцюнування креативно! мереж1 (з от-риманням випадкового, часткового та максимального ефекпв) подано на рис. 1.
На рис. 1 представлено три вар1анти функщонування креативно! мереж1, пояснения до яких зводяться до таких пунктов:
1. На входах часткових випадив а), б), в) елемент креативно! мережа отримуе певний наб1р вхщних сиг-нал1в, кожен з яких вщпзняеться силою впливу (штен-сивнютю вхщного сигналу). Вхщю сигнали 1, вдаовщ-но, вагомють !х впливу показано на рисунку векторами арр а^с2, арСр ..., ахп. При цьому формуеться загальний сигнал за крттями суми вхщних сигнал1в, вибору мппмуму або максимуму, середнього арифметичного, добутку, формування результату вщповщно до часу (ак-тивац1я). Виб1р шдходу до формування загального сигналу визначаеться завданнями дослщження та побудо-вою вщповщно до них архггектури креатавно! мереж!.
2. Досягнення ефективност! функцюнування креативно! мереж! залежить вщ здатносп вхщних сигнал !в подолати пороговий р!вень (у загальному розум!нт визначаеться як р1зниця м1ж силою сигналу ! пороговим
® 2008/№1
149
ТАРИАВСЬКА а.п.
) »ишщ »ходи
uopir
8|Xi
а3х3
а„х„
процсс пролукуяаиня
кроатишю ■ ядро
пошмрсння (нпромщжеппм)
Зворотний зв'язок
1Сопсктн|шс iinivinuiiH (ключош KOMncieinj(i'0t 1?ШШ1ТОК iKpoouwo'
ЬцтЫдуольис 1
Рис. 1. Bapianmu функцюнування Kpeamuenoi мереокя
значениям або бар'ером). У випадку, коли значения (сила) сигналу перевищуе пороговий р1вень, елемент генеруе сигнал, а в противному випадку може генерува-тиея гальм1вний сигнал або ж припинитися передача шформаци. На рис. 1 показано три Bapianra фрагменту креативно! мереж1 з р1зними пороговими р1внями. При цьому на рис. 1, а показано BapiaHT непроходження сигналом «^порогового р1вня, а на рис. 1, б — 1в) pi3Hi BapiaHTH проходження сигналом порогового ргъня залеж-но вщ оргашзацп системи розвитку (навчання) персоналу.
3. Наявнють зворотного зв'язку в ycix трьох BapiaH-тах фрагменту креативно! мереж1 демонструе не-обхщшсть передач! шформацп на вхщ системи з метою врахування отриманих результат (i ix похибок) у на-ступному циюп навчання. Пунктирна i суцшьна лшп демонструють значугцють i можливкть впливу процесу навчання (розвитку персоналу) на ефектившсть креативно! мереж.
IV. Побудова системи управлшня знаниями, яка мае ряд принципових вщмшностей вщ традищйних пщход1в до управлшня матер1альними активами.
Д. Tic, один з найвщомших фах1вщв у галуз1 управ-л1ння знаниями, пщкреслюе, що в ниншпих умовах гло-бальних змш в економ1щ кардинально змшюються функцп управлшня, яю пов'язаш з такими феноменами: «.,.MaTepianbHi активи больше не виступають джере-
лом конкурентно! переваги. Ця роль переходишь до не-матер1альних актатав, таких як знания. ...Сьогодш м1жнародна торпвля значно вшьшша, ашж рашше, ¡нве-стищйш потоки перемщаються в1льнше, i стало важко отримувати надприбутки, сховавшись за торговельними бар'ерами. Устхи у cnpaßi шберщпзаци м1жнародно! TopriBfli i привабили увагу до аюттав, яю я називаю «знанневими активами» [5].
До знанневих atanueie найчастше вгдносять техно-лоячт ноу-хау, а також ноу-хау в галузг 6imec-процессе, яга вважаються «витонченим компонентом», оскш-ки вщграють не меншу роль у пояснещп явшц глобально! економ1ки, шж технолопчш шновацп. Важливу роль вщграють зв'язки з юпентами, яю не передаються вщ компанп до компанп, а також п репутацш [5].
Управлшня знанневими активами мае ряд принципових вщмшностей вщ традицшних пвдкдов до управляя матер1альними активами, осильки повинйо вра-ховувати таю ознаки знань:
1. Складтсть створення i нелшйтсть розвитку. Загальновщомо, що у переважаючш бшьшостс випадюв 90 % результату створюють 2 % провщних фах1вщв пщприемства. Тому виявлення, залучення, мотивуван-ня i оргашзування робота творчих, креативних пращв-ниюв стае найважлившгам завданням менеджменту суб'ектсв господарювання. 3 шшого боку, Д. Tic, запро-вадивши xepMiH «динам1чш здабностЬ [5] як здатносп вщчувати HOBi ринков1 можливост! i оперативно пере-творювати знания в продукт, вщквдае будь-яку думку про успшшсть стандартних i типових методов поведш-ки на ринку. При цьому формуються певш компетент-Hocri, пщ якими найчастше розум1ють об1знан1сть, ав-торитетшсть, коло питань, в яких конкретна особа во-лод!е шзнаннями i досвщом.
2. Високий ргвень eiddani г взаемодоповнюваностг про-дуктгв. Д. Tic пщкреслюе: «У свт нематер1альних акпшв вщбуваеться щдвищення вщдач1, а маржинальш витрата скорочуються. Як правило, знания створюеться завдяки великим дослщницьким проектам. Кош цю роботу проведено, маржинальш витрати на виробництво кожно! наступно! одинищ продукту! piBHi нулю. Наприклад, виробництво кожно! додатково! копц програмного забезпе-чення гпсля його розробки практично тчого не коштуе. KpiM того, зростае взаемодоповнюватсть продукт, i ринки бшыне не можна розглядати в ¡золяцй один вщ одного. Виникають двосторонш ринки» [5].
3. Специфша передача t перетщення. Здатшсть знань до передач! значною м!рою залежить вщ наявиого ¿нструментарш !х огшсу, кодування чй ¡нших cnocoöiB ф1ксування, а складн!сть передач! знань залежить вщ ступеня ix новизни i можливостей четкого формулюван-ня. Передача i перем!щення ¡нформацп — законом1рний процес, оскшьки ycriix в конкуренцГ! забезпечуеться «вщкритими» 1нновац1ями на 0CH0Bi партнерства (альянсе) та взаемовигщного поеднання pecypciB.
4.1снування неявного компоненту знань. Так, знания стосовно розвитку б1знес-процесу, зростання вартосп. пщприемства чи його прибутковос-п можуть мати високий р1вень захисту через юнування неявного компоненту знань.
5. Ускладпення шЬпацп та китювання, Розповсюд-жена ниш практика зворотного покишрингу продукцц
150
В1СНИК EKOHOMI4HOI НАУКИ УКРА1НИ Ф
конкурента дозволяв вщтворювати так зваш стандарги-зоваш (кодифжоват) знания i на основ1 цього оперативно руйнувати конкурентш переваги шших учаснюав ринку. Однак конкуренцш на основ! боротьби за ште-лектуальне лщерство спонукае до формування ексклю-зивних конкурентних переваг, яга мають латентний характер i практично не пщцаються iMiTanii.
6. Можливгсть вгдтоку (втрати) знанъ. Ця ознака проявляемся у певному nporapi44i: з одного боку, праг-нешя кер1вництва пщприемств розвивати 1нтелектуаль-ний потенщал, а з шшого — можливють втрати високок-вал1фкованих пращвнишв через зростання & конкурен-тоспроможносп на ринку робочо! сили теля отриман-ня додаткових знань. KpiM того, можливгсть вадтоку знань (у т.ч. й за кордон) обумовлюеться низьким р1внем оплати висококвал1ф1коваио1 npaqi: за даними 1нститу-ту економжи промислово«т НАНУ, частка експер'пв з yeix репошв Укра'ши, яка визначили цей чинник npio-ритетним серед перешкод шноващйному процесу, склала 50,4% [11, с. 37].
7. Складнкть оцтюванпя. Вщсутшсть надШного методичного забезпечення оцшювання знань пояс-нюеться вщносною новизною проблеми, вщеутшетю стало! методологи, а також браком шформащйного забезпечення. Проблема ускладнюеться юнуванням неявного компоненту знань i можливютю !х повторного ви-користання, що ускладнюе виршення проблеми управлшня знаниями, у т. ч. формування системи винагород, комерщал1заци, мотивування персоналу.
8. Складнкть комерщалаацп. Д. Tic пщкреслюе, що знаннев1 активи майже завжди використовуються в ком-бшаци з шщими: патентом не можна досягги значного yenixy, його необхщно перетворити в корисний продукт, створюючи додатков! активи: «Компашя часто не може продати знания як таю, i вона повинна перетворити щ знания в певний комгопментарний, доповнюючий продукт... i пот1м його продавати [5]. Саме шляхом такого перетворення отримують цшнгсть (користь) вщ знанне-вих акпшв. У цьому контекеп Д. Tic звертае увагу на можливють кра!н, якг не знаходяться на передових рубежах сучасних технолопй, у такий enoeiö отримати вигоди вщ шноващйно! лояльность
V. Впорядкувапня функщонування креативно? мереокг для перманентного г превентивного пошуку нових центргв привабливостг бгзнесу, продукування конкурентних переваг та выявления джерел ix формування. Устшна реаль защя цього блоку питань потребуе створення системи стратепчного управлшня конкурентними перевагами з позивдй нелшйного стратепчного менеджменту, у т.ч.: оперативного реагування на втрату конкурентною перевагою свое! ексюпозивносп, доцшьносп вироблення ко-роткотермшових стратепй, акцентування на гнучкост! пщприемства як економ1чно! системи, формування тен-денцп змпцення акцентов у систем! управлшня тдприе-мством на користь оргашзащйно! та мотиващйно! функщй.
Незважаючи на важливють i актуальнють, проблема формування i забезпечення перманентного функщонування креативно! мереж1 на макро- i мкрор!внях потребуе, перш за все, узгодзкення ¡деологи i механшмгв ¡нновацтног полшит ¡з загальносвиповими тенденциями. Ниш експерти ООН роблять висновок про формування
третьего поколшня шноващйно! полижи, при якому передбачаеться виявлення i використання ресурсу шноващй в шших галузях чи сферах дшльностс (тод! як тра-дищйна шноващйна пол!тика ор1ентована на дослщжен-ня й розвиток — постачання нововведень, друге поколшня шноващйно! полшпеи — на системи i кластери). 1нноващйний ресурс третього поколшня шновацШно! пол!тики, як зазначають експерти ООН, може бути ре-ал130ваний через забезпечення галузево! оптим1зацп складових шноващйно! полп'ики pi3frax сектор1в з до-помогою координацп та штеграцп [12].
Узагальнення позитивного доевщу реал1заци полгги-ки шноващй в крашах UNECE, а також прогЬозування можливо! проблематики у щй cфepi дозволили аналгги-кам ООН сформулювати таю тенденции виклики полтищ Ыновацт i конкурентоспроможности
— забезпечення суттевих зрушень у розвитку людсь-кого ресурсу для зростання його придатносп i компе-тентноси в шноващйних процесах;
— виклики, пов'язаш з штенсифкащею нащональ-них i гшжнародних зв'язюв i поток1в знань, зокрема, через м1жнародш партнерсыа шпцативи, кластери, «по-люси конкурентоспроможностЬ тощо;
— зростання poni perioHiB нац!ональних держав у формуванш ¡шц1атив ¡нноващйно! полгеики та конку-рентоспроможност1, що передбачае зб1льшення потреби в координаци нац1ональних цшей та ¡шщатив;
— зростання ¡нтенсивност1 ¡нновац1йно! д1яльност1 через стимулювання приватних пщприемств щодо на-рощування швестищй в R&D;
— вплив на шновацШну полЬику додаткових чин-ниюв, пов'язаних з эриваючими процесами перетворень i подолання юторично! спадщини, у т.ч. поступове (в окремих випадках — HepiunoMipHe) просування у на-прям1 побудови системи R&D, засновано! на пщприем-HHHTBi [12].
Вирннення проблеми формування ¡нновацшого акгивного типу поведонки та стаорення мотиващйного середовища для функц1онування шновац1йних пщприемств в УкраМ потребуе урахування розглянутих загальних тевденцШ пол1тики шноващй i конкурентос-проможносп.
Отже, розвиток щей креативного пщходу е засобом побудови креативних мереж (об'еднань), яю формують тип оргашзащ!, що е найбшьш адекватним до потреб розвитку штелектуального катталу та питань його ефек-тивного використання. Креативна мережа спрямована на шноващ! i поспйш удосконалення, сшвпрацю м1ж защкавленими пщприемствами у виробничих питаниях та розширенш бази шноващйно! д1яльносп, а аткож передбачае 3MiHy сутнос-п взаемовщносин М1Ж партнерами, розвиток «внутрцпнього тдприемництва» та внут-ршнього консалтингу на новШ мотиващйшй ocHoBi. Результатом створення i функщонування креативного середовища в створення широкого спектру шноващй: стосовно продукту i послуг, 6i3Hec-npo4eciB, а також психологи персоналу i споживач1в. Тому можна вважато креативне середовище засобом пщвищення якосп уп-равлшських pimenb i реформування пщприемств, ахдю створення нового пщприемства на ocHoei юнуютогс. Перспективним напрямом розвитку креативнаге да довища е створення оргашзащй, що самснлбч^зсгьсх
@ 2008/№1
JIÍTepaTypa
1. Алексеев Н.С. Проектирование организаций «эпохи без закономерностей».— 2000.— № 4 / http://www.cfin.ru/ press/management/2000-4/04. shtml.— Заголовок з екрану.
2. Чернавский Д., Чернавская Н. Проблема творчества с точки зрения синергетики— Режим доступу: http:// wwwlibbooks.ru/bookbox_106958. html — Заголовок з екрану.
3. А. Двоскин. Теория креакратии.— Режим доступу: http://www.kreakratia.ru/page. asp? m=1834&id=2079.— Заголовок з екрану.
4. Театральные аналогии конкурентного соперничества/ Московская финансово-промышленная академия.— Режим доступу: www.mifp.ru/about/rektorat/ analogii.shtml — 80k.— Заголовок з екрану.
5. Денисова Д. Время продавать знания,— Режим доступу: http://www.cpk.mesi.ru/material/articles/expert01.— Заголовок з екрану.
6. Тарнавська Н. Hobíthí прояви конкуренщ! в cycnùibCTBi, яке базуегься на знаниях // Економжа Ук-раши.— 2008,- № 2.- С. 4-16.
7. Идрисов А. Сценарий для России. Дезориентированная нацш,— Режим доступу: http: //www. naco, ru/ mir_op/publik/dez_nac. shtml.— Заголовок з екрану.
8. Dean В. V., Cassidy J. С. Strategic Management: Methods and Studies. Elsevier Science Publishers В. V., 1990.
9. Штучш нейронш мереж1.— Режим доступу: http: // www. victoria, lviv. ua/html/oio/html/theme5. htm,— Заголовок 3 екрану.
10. Гончаров В. В. В поисках совершенства управления: руководство для высшего управленческого персонала,— М.: МП «Сувенир», 1993.— 488 с.
11. Актив1зац1я шновацшно! д1яльностк оргашзацШ-но-правове та сощально-еконошчне забезпечения: Мо-нограф1я / О. I. Амоша, В. П. Антонюк, А. I. Землян юн та íh. / НАН Укршни. 1н-т економжи пром-сть— До-нецьк, 2007,- 287 с.
12. Economic Commission for Europe. Committee on economic cooperation and integration. Status of Programme implementation «Creation supportive environment for innovative development and knowledge-based competitiveness». Synopsis of good practices in facilitating the generation and diffusion of innovation. Geneva, 5-7 December 2007.— Режим доступу: http: www. unece. org/ ceci/.— Заголовок з екрану.
JI. M. Алексеенко
д-р екон. наук, м. Тернопыь
РОЗВИТОК РИНКУ Ф1НАНСОВИХ ПОСЛУГ ЯК ЗАПОРУКА ЕКОНОМ1ЧНОГО
ЗРОСТАННЯ
Наявшсть розвинуто! фшансово! системи е ознакою економ1чного й пoлiтичнoгo суверештету держави. Сощ-ально-полггична стабшьшсть, полшшення економ1чно! ситуацп та внутршн! передумови сприяли розвитку ринку фшансових послуг Укра!ни, який е привабливим для швестор1в, а тому збереження або введения обмежень на "фшансов1 операцп його учасниюв мае адекватно вщображати економ!чш штереси оператор1в даного ринку. Це потребуе проведения зважено! законодавчо! й регулятивно! политики, скеровано! на недопущения дефолт, сощально! напруги на ринку фшансових послуг та попереджеиня згортання окремих його сегмент.
Взаемозалежшсть банювського та промислового сектор1в еконошки зумовила не лише пошук оптималь-них напрямюв сшвпращ, а й створения могутньо! свгго-во1 фшансово! шдустрп. Вагомий внесок у дослщження сутносп ринку фшансових послуг щодо пщвищення ефективноси його функцюнування зроблено украшсь-кими економктами: В. Базилевичем, В. Корнеевим, I. Лютим, О, Мозговим, М. Савлуком, В. Шелудько та шшими. Серед роЫйських вчених варто видшити пращ вчених в. Зыкова, Я. М1рюна, В. Miлoвiдoвa та шших.
Разом з тим у працях вггчизняних 1 заруб1жних вчених розглянутс ильки окрем1 аспекти функцюнування ринку фшансових послуг. При дослвдженш даного ринку слад враховувати не лише стратепчш завдання еко-
ном1чно! системи держави, зокрема щодо пщвищення конкурентоспроможноси нащонально! економки, а й стШюсть фшансово! системи щодо зовншшх вплив1в у процеш набуття ринком вщкритость У такому контекст питания можливосп впливу перманентних фшансових криз на впчизняний ринок, а гакож регулюваиня доступу шоземного кашталу е важливими для eкoнoMiчнoi безпеки Украши та п подальшого економ1чного зростан-ня. Тому вважаемо за доцшьне акцентувати увагу на вщстеженш фактора вщкритост1, його впливу на учасниюв ринку фшансових послуг з урахуванням постШно! зм1ни свггово! економ^чно! кон'юнктури.
Економ1чна пол!тика держави мае спиратися на економ1Чн1 закони, сшльш штереси учасниюв ринку фшансових послуг та шших сфер економжи. Зауважи-мо, що чим повшше державна политика вщображае еко-ном1чш штереси, тим реальнше вона вщстоюе нащо-нальш штереси учасниюв даного ринку. За аналопею у радянсьюй економ1чшй л1тератур1 дослщжували основш тенденцГ! монопол1зацн державою зовншньо! торивл1 та фшансового сегмента економ1ки з позищй свггових гос-подарських зв'язюв, а пщтримка нащональних експор-тер1в та обмеження економ1чного простору вщ проник-нення «чужих» каштал1в була найважливппою прерогативою державно! полгеики у сфер1 зовншшьоеконом1Ч-них вщносин [1, с, 6]. На противагу дашй полетищ про-
152
В1СНИК EKOHOMI4HOÏ НАУКИ УКРА1НИ
