CC BY
27
УДК330.342:338.911:330.151 Доц. Я.В. Кульчицький, канд. екон. наук -
НЛТУ Украти, м. nbsis
МЕТОДОЛОГ1ЧН1 ЗАСАДИ СТАНОВЛЕНИЯ СУЧАСНО1 ЕКОНОМ1ЧНО1 СИСТЕМИ США
Аналiзуeмо методолопчш засади становлення eK0H0Mi4H0i системи США. Зок-рема, дослiджуeться змют та застосування в економiчнiй полчищ ще" краши рiзних економiчних концепцш, якi забезпечили формування сучасно'1 високоефективно'1 економiчноi системи США.
Ключов1 слова: методолопчш засади, економiчнi концепцп, сучасна економiч-на система, еволюцiя економiчноi системи США.
Assist.prof. Ya.V. Kul'chyts'kyj-NUFWTof Ukraine, L'viv Methodological formation foundations of contemporary economic USA system
In article analyse the methodological formation foundations of economic USA system. Specifically, investigates maintenance and application in economic policy of this country of different economic conceptions, which provided forming of contemporary highperformance economic USA system.
Keywords: methodological foundations, economic conceptions, contemporary economic system, evolution of economic USA system.
Сполучеш Штати Америки e найбагатшою i економ1чно найпотужшшою крашою сучасного свггу, яка вщграе ключову роль у свгговш економщ та поль тицi, а також формуванш поглядiв на суспiльство та економiчний лад. Економiч-ну роль США можна вимiрювати рiзними показниками, але, можливо, найбiльш показовим e значення, позицiя американського долара, коли ниш за межами краши перебувае в обiгу близько двох третин його загально" маси [10, С. 30].
Сьогодш США - це держава з високорозвинутою економжою штен-сивного типу, бiльш передовою порiвняно з iншими крашами галузевою i вiдтворюючою структурами. Як свiдчать мiжнароднi порiвняння, економiчна система США забезпечуе найвишд показники ВВП на душу населення, а з бшьшосп найважливших напрямiв науково-технiчного розвитку, техшчно" озброеност пiдприeмств, ступеня насиченостi господарства шформацшними технологiями, сучасними системами зв'язку тощо США випереджуе сво"х конкурентiв [4, С. 116; 9].
Як слушно зазначають Дж.Сакс i О. Пивоварський, "серед уЫх висо-корозвинутих iндустрiальних кра""н Сполученi Штати, мабуть, краще за ш-ших збiгаються з хрестоматшною iлюстрацieю вiльного ринку (хоч, зрозумь ло, реальне життя сильно вiдрiзняeться вiд описiв економiчного шдручника). У США сформувалася сильна, конкурентоспроможна економша, в якiй уря-довi вiдведено дуже обмежену роль. Полггичне мислення у Сполучених Штатах традицшно базуеться на недовiрi до занадто сильно" урядово" влади... Необхщно зазначити, що багато засновникiв Сполучених Шта^в були палки-ми прибiчниками теорii Смiта. Сукупнiсть полiтичноi фшософи краши, ii масштабiв, розмаггтя культурних та шших традицiй, а також мирш умови ii iснування шд захистом двох океанiв - усе це сприяло тому, що вторично уряд мало втручався в економжу, яка бурхливо розвивалася" [7, С. 312].
Сполученi Штати виявилися единою крашою, що не тшьки не зазнала руйнiвного впливу економши вiд Друго! свггово! вшни, а навпаки, вийшла з участ у вiйнi зi змiцнiлою економiчною системою оновленого зразка. Випус-каючи вiйськове спорядження упродовж военно! кампанй, США не припиня-ли виробництво товарiв цивiльного призначення.
Вiйна змшила структуру американсько! економiки. Випереджаючими темпами почали розвиватися виробничi потужностi у кольоровш металурги й металообробнiй галузь У 6 разiв зросло виробництво алюмшда, а випуск ль таюв - у 16 разiв. У розпал вiйни США давали 60 % свггового промислового виробництва [4, С. 103]. У цей перюд значно зросла роль держави, яка висту-пила замовником виробництва збро!, боеприпасiв, амунщи, продовольства i т.д., за 11 рахунок здiйснювалося будiвництво нових пiдприемств. Пiсля за-вершення вiйни частка США становила 2/3 золотого запасу i 1/3 експорту ка-пiталiстичного свiту [5, С. 330].
Важливим кроком американського уряду у сферi державного регулю-вання економжи став прийнятий Конгресом у 1946 р. "Акт про зайнятють", що зобов'язував уряд сприяти досягненню повно! зайнятостi, збiльшенню масштабiв виробництва та кутвельно! спроможностi населення. При цьому широко використовувалося короткотермiнове програмування, яке грунтува-лося на шдикативних методах, що визначали певнi орiентири розвитку, але не були обов'язковими для приватних корпорацiй.
На початку 60-х роюв адмiнiстрацiею президента Л. Джонсона запро-поновано програму, центральним пунктом яко! було подолання бщносп, що на той час охопила значну частину населення. Саме боротьба з бщтстю про-голошена головною метою внутршньо! полiтики. Проте внаслщок загострен-ня не менш важливих соцiально-економiчних проблем програма подолання бщносп не була виконана у повному обсязь
У 70-х роках ХХ ст. США зггкнулися з проблемою загострення шфля-ци, що супроводжувалося зниженням продуктивностi працi, темпiв економiч-ного зростання. Криза свiтового кашталютичного господарства 1973-75 рр. у гострш формi проявилася в Америцi, хоча, безперечно, за сво!ми показника-ми поступалася великiй депреси 1929-33 рр. Скорочення виробництва, що охопило бшьшють галузей промисловостi, супроводжувалося iстотним зрос-танням цiн та високим рiвнем шфляци, циклiчна криза переплелась iз структурною, сировинною i валютно-фшансовою, рiзко скоротилася зайнятiсть. Таким чином, об'ективний хiд розвитку подiй створив передумови, що порвали значення кейнЫансько! моделi, яка лежала в основi державно! економiч-но! полггики. На змiну кейнсiанськiй моделi була запропонована неоконсервативна модель державного регулювання ринкових вщносин, яка втшювалася на практищ у роки правлшня адмшютраци президента Р. Рейгана i отримала назву "рейганомiки".
"Рейганомiка" грунтувалася на рекомендацiях неоконсерваторiв, зок-рема, теорй монетаризму американського дослiдника М. Фрщмена, згiдно з якою доцшьним е послаблення втручання держави в економжу, оскiльки во-но, начебто, сковуе шдприемницьку iнiцiативу, обмежуе можливост бiзнесме-
шв. Метод теоретичних дослiджень цього економюта вважають суб'ективно-позитивiстським, що грунтуеться на емпiричних та статистичних узагальнен-нях. Позитивiзм полягав у тому, що ця теорiя була цшком зорiентована на практичне застосування, а суб,ективiзм, як одна з ознак належност до неок-ласичного напряму в економiчнiй теорп, виявився у тому, що М. Фрщмен враховуе дда психологiчного чинника, мотивiв поведшки людини у рiзних економiчних ситуащях. Психологiчнi чинники розглядаються як рiвноправнi складовi врiвноважування економiчноï системи.
На переконання згаданого автора, принциповим методолопчним шд-ходом до дослiдження капiталiстичноï економiчноï системи е визнання необ-хiдностi забезпечення економiчноï свободи, яка зумовлюе всi iншi свободи у сусшльствь Економiчна свобода, завдяки якш реалiзуеться iдея суспшьно1' рiвноваги, е оргашчною складовою ринково!" економiчноï системи, що пере-бувае у процес постiйного розвитку. Визначальною рисою ринково1' системи залишаеться вiльна конкуренцiя, яка мае пронизувати вс сфери сусшльного життя, щоб забезпечувати умови автоматичного саморегулювання економiки. 1дея економiчноï свободи реалiзуеться, на думку М. Фрщмена, невтручанням держави в економiку та зменшенням тiеï частки нацiонального продукту, що становить доходи держави i е матерiальною основою державних "вмонтова-них стабiлiзаторiв". Державне втручання в економжу, наголошуе учений, блокуе дда стихiйних регуляторiв, що сприяють встановленню рiвноваги, во-но зорiентоване на короткотермшову перспективу: будь-якi непередбаченi зовтшш чинники можуть спричинити вiдхилення вщ вибраного напрямку. Таким чином, дiяльнiсть держави обмежуеться, по-перше, створенням умов для вшьного функцiонування ринку, а не для його регламентации по-друге, забезпеченням безпеки громадян; по-трете, законодавчою функщею та контролем за дотриманням законодавства. Ринкова система мае великий внут-ршнш потенцiал самоврiвноважування, саморегулювання. Коли в ринковому механiзмi й виникають диспропорций то тшьки через надмiрне зовнiшне втручання. Тому втручання в економжу необхiдно обмежити макроекономiч-ною сферою, зокрема контролем за грошовим обiгом [3, С. 421-430].
Ще однiею складовою теоретично1' платформи неоконсерваторiв були тiсно пов'язана з монетаризмом теорiя пропозици, розроблена американськи-ми економiстами А. Лаффером, М. Фельдстайном та ш., а також теорiя ращ-ональних очжувань ще одного американського дослiдника Р. Лукаса. У цшо-му ixm погляди були близькими до концептуальних положень економiчноï фiлософiï Ф. Гайека. Виступаючи проти державного регулювання економжи, вчеш вважали, що регулювання е неминучим злом, яке призводить до зни-ження ефективност й сковуе шщативу пiдприемцiв. Основна iдея концепци пропозици полягае у вiдходi вщ кейнсiанських методiв стимулювання попиту i зосередженш уваги на чинниках, що визначають пропозищю. Зокрема, по-датки розглядаються як головний шструмент економiчноï полiтики. Кейнсь анському бюджетному регулюванню протиставлено пол^ику зниження по-датюв з метою стимулювання iнвестицiй, запропоновано вщмовитися вiд прогресивного оподатковування, знизити податковi ставки i т.п. На думку ав-
тopiв ^н^п^!' пpoпoзицiï, збiльшення пoдаткoвoгo тягаpя пopoджye бюд-жетнi дефiцити. Навпаки, зменшення пoдаткoвих ставoк, хoча i викликае не-минyче скopoчення oбсягy деpжавних пpибyткiв, але тiльки тимчасoвo, на вщшсш невеликий пpoмiжoк часy.
Екoнoмiчний змiст так званoï мкpивoï Лаффеpа" пoлягаe y тoмy, щo гали пoдаткoвий пpес пеpехoдить oптимальнy межy, тo надхoдження дo бюд-жетy спoчаткy зpoстають, але з чашм пoчинають зменшyватися, oскiльки зниження пpибyткoвoстi виpoбництва зyмoвлюe зниження дiлoвoï актившс^, зpoстання схильнoстi дo спoживання та скopoчення iнвестицiй. Вoднoчас poз-ш^юеться сфеpа тiньoвoгo бiзнесy, тiньoва егашмжа. Навпаки, згiднo з ефектoм А. Лаффеpа, y тpивалiй пеpспективi зниження шдат^вих ставoк за-безпечить зpoстання заoщаджень, iнвестицiй i зайнятoстi, а це ^изведе дo зpoстання виpoбництва i збiльшення пpибyткiв, щo шдлягають oпoдаткyван-ню, а oтже, дo зpoстання загальнoï суми пoдаткoвих надхoджень дo бюджетy. Пpи цьoмy А. Лаффеp пiдкpеслив неoбхiднiсть i важливють визначення orn^-мальнoï ставки шдатку, яка залежить вiд багатьoх чинниюв: екoнoмiчнoï си-тyацiï y кpаïнi, oбсягy i стpyктypи сфеpи матеpiальнoгo виpoбництва, куль-тypних, нацioнальних психoлoгiчних та iнших чинникiв [3, С. 437].
На думку автopа теopiï pацioнальних oчiкyвань амеpиканськoгo дoс-лщника Р. Лукаса, екoнoмiчнi агенти пpoгнoзyють наслiдки бyдь-якoгo впли-ву на е^шмжу, вихoдячи iз знання закoнoмipнoстей ïï фyнкцioнyвання, i згiднo з цим фopмyють свoю екoнoмiчнy шведшку. Вoни пpoгнoзyють свoю дiяльнiсть i щ пpoгнoзи набагатo дoскoналiшi, шж тi, якi мoжна oтpимати на oснoвi мoделювання [3, С. 432].
Отже, не ваpтo poзглядати спoживачiв i пiдпpиeмцiв тiльки як oб,eкти макpopегyлювання, 6o oчiкyвання людей настшьки ж важливi для екoнoмiки, як i екoнoмiчна пoлiтика ypядy. Так, пpoгнoз зpoстання iнфляцiï негайнo ^ис-кopюe це зpoстання. Утвеpдилися два шдаюди дo oцiнки oчiкyвань. Теopiя адаптивних oчiкyвань пpипyскаe такий тдхщ, кoли фipми спиpаються на ми-нулий дoсвiд i кopигyють свoï ди, вихoдячи з пoдiй минyлoгo, тенденцiй i тд-твеpджень абo пoмилoк минулих пpoгнoзiв. Теopiя pацioнальних oчiкyвань спиpаeться на iнфopмацiю, засшвану на аналiзi, пpoгнoзах i oцiнках майбyтнiх екoнoмiчних пoдiй. Теopiя pацioнальних oчiкyвань вiдзначаe poзхoдження y шкодах кейнсiанцiв i мoнетаpистiв. Дж. Кейнс вихoдив з тoгo, щo мoжливoс-тi деpжави в галyзi oдеpжання екoнoмiчнoï iнфopмацiï шиpшi, нiж мoжливoстi фipм. М. Фpiдмен i Р. Лукас на вщмшу вiд Дж. Кейнса вважають, шр фipми y сташ пpoгнoзyвати oчiкyванi змiни i вживати захoдiв, спpямoваних на "нейтpа-лiзацiю" екoнoмiчних piшень ypядy. 1ншими слoвами, за гiпoтезoю pацioналь-них oчiкyвань, всi учасники пoдiй, i ypяд, i фipми, yсвiдoмлюють, яка буде мo-дель майбyтньoгo poзвиткy i якoгo захoдy пoтpiбнo ^ийняти фipмам y випад-ку ^ийняття ypядoм тoгo чи iншoгo piшення [б, С. 175].
Ми пoдiляeмo виснoвoк Н. Татаpенкo, шo нoвi неoкласики запpoпoнy-вали фopмyвати екoнoмiчнy пoлiтикy деpжави так, шoб вoна забезпечувала стабiльнiсть piшень та загашв, шoб змiна гpoшoвих та фюкальних пpавил не пoв,язyвалася з тимчашвими пoтpебами деpжавнoгo бюджету, шoб нoвi пpа-
вила набирали чинностг упродовж достатнього промiжку часу, аби агенти могли адаптувати i прогнозувати сво1' ди. Прямим наслгдком цього стала б цглковита деполiтизацiя важливих короткотермiнових процесiв фокального та грошового регулювання. Узагальнюючий висновок новi неокласики фор-мулювали так: результати полгтики багато в чому визначаються суб'ективни-ми оцiнками та очгкуваннями агентiв, на якi можна впливати не тшьки з до-помогою економiчних дiй [3, С. 434-435].
Таким чином, спираючись на проаналiзованi теоретичнг концепци, команда президента Р. Рейгана висунула наступнг головнг постулати своеï реформатора^ програми: 1) скорочення податкiв на корпораци та особистих прибуткових податюв; 2) обмеження урядових витрат за рахунок скорочення соцгальних програм; 3) дерегулювання пiдприемницькоï дiяльностi; 4) здгйснення жорсткоï кредитно-грошовоï полiтики з метою подолання шфляци. При цьому уряд "вгдпустив" ставки банкiвського вiдсотка, коли вони згодом почали сягати 20 %, що дуже позитивно вплинуло на функцгонування нацг-ональноï економiчноï системи. Крiм цього, було взято курс на гстотне скорочення податюв: поетапне зниження прибуткового податку на 23 %, скорочення максимальноï податковоï ставки на прибутки вгд капiталу з 70 до 50 %.
Фiлософiя такоï економiчноï полггики полягала у наступному: перед-бачалося, що внаслiдок скорочення податкiв, вгдповгдно до теори пропозици, збiльшаться швестици у виробництво, що створить новг робочг мгсця, спри-ятиме зростанню нацгонального доходу, а це, по-своему, призведе до збгль-шення податкових надходжень до бюджету, незважаючи на зниження ставок оподатковування. Проте нади на швидку й позитивну реакцгю фгрм на зниження податюв не виправдалися. Очiкуваного зростання швестицш в еконо-мгку не вгдбулося, не була вiдвернена й чергова економiчна криза [5, С. 333334; 6, С. 175-176; 10, С. 48-52].
Тим не менш, на думку Б. Гаврилишина, Р. Рейгану "... пощастило збу-рити американський гндивгдуальний i колективний его1зм i знову пробудити вгру у велику долю краши. Вгн обстоював менш регульоване, менш централг-зоване управлгння державою i надав суспгльству нового динамгзму" [2, С. 221].
Як зазначае Е. Лортикян, внаслгдок податковоï реформи 1981 р. вигра-ли головним чином заможнг прошарки населення, у той час як вгд згортання низки соцгальних програм насамперед постраждали малозабезпеченг родини. Йдучи назустргч новим президентським виборам, республгканцг не могли не враховувати критичнг зауваження на адресу закону 1981 р. Вже прийнятий сенатом у 1986 р. новий Закон про податкову реформу поширював податковг стимули не тгльки на прившейоваш верстви, але й на всгх громадян, зробивши ставку на посилення приватноï шщгативи у бгльш широких прошарках населення. Так, вгдповгдно до Закону "стеля" особистих прибуткових податюв зни-жувалася з 50 % до 28 %, а податку на прибуток корпорацгй - з 46 % до 34 %. Закон звгльнив 6 млн. громадян з низькими прибутками вгд сплати федераль-них податюв. Встановлено систему, при якгй особи з однаковими прибутками сплачували б приблизно однаковг податки. Проте новий Закон пгдривав принцип прогресивного оподатковування, за яким особи з високими прибутками
сплачували бшьший вiдсoтoк, нiж oсoби з низькими ^ибутками. Всташвлю-валoся тiльки двi ставки: 15 % - oпoдаткyвання дoхoдiв, нижчих за 29V50 дoл. на piк на сiм,ю i 28 % - на дoхoди, :m,o пеpевишyвали цей piвень [б, С. 17б].
Kpiм пеpелiчених захoдiв, бyлo знятo oбмеження на ведення швести-цiйнoгo бiзнесy кoмеpцiйними банками. Вс цi захoди спpияли екoнoмiчнoмy зpoстанню США. Так, y 198б p. частка кpаïни станoвила близью 34 % ^o-мислoвoгo виpoбництва poзвинyтих капiталiстичних кpаïн i 20 % i^mora зoв-нiшньoтopгoвельнoгo o6iry [5, С. 334]. Boднoчас, на думку дoслiдникiв, над-мipне шслаблення pегyлювальнoï poлi деpжави знизилo увагу дo poзвиткy науки i ^у^м^ших галузей, впpoвадження дoсягнень НТР в е^^м^у [б, С. 1VV]. Пpoте y кiнцевoмy пiдсyмкy на ^чатку 90-х pp. минyлoгo сташття екoнoмiчна система Cпoлyчених Штатiв пpoдoвжила pyх yпеpед.
Пoчинаючи з 1992 p., шсля пеpемoги на пpезидентських вибopах де-мoкpатiв на чoлi з Б. Kлiнтoнoм, вiдбyваeться пеpехiд дo бiльш зваженoï мак-poекoнoмiчнoï пoлiтики, заснoванoï на теopетичних ганцепщях неoкейнсiан-ства. Екoнoмiчна дiяльнiсть ypядy спpямoвyвалася на oздopoвлення екoнoмiки шляхoм стимулювання iнвестицiйнoгo пpoцесy. Зoкpема, y бюджетнш шл^и-цi виpiшенo вщкинути пiдхoди неoкoнсеpватopiв пpи oднoчаснoмy визнанш пoзитивнoï poлi деpжавнoгo макpoекoнoмiчнoгo iнстpyментаpiю. План стабш-заци екoнoмiки пpезидента Б. Kлiнтoна oхoплював тpи пpoгpами: 1) стимулювання екoнoмiки шляхoм збiльшення кiлькoстi poбoчих мiсць; 2) швестування екoнoмiки, яка пpoпoнyвала пшьгове фiнансyвання для пpиватних iнвестopiв i цiльoвi капiталoвкладення; 3) скopoчення бюджет^го дефiцитy за pахyнoк скopoчення ypядoвих витpат i збiльшення пoдаткiв. Як зазначають П. Леoнен-кo, П. Юхименга, для дoдаткoвoгo залучення капiталiв дo сфеpи матеpiальнo-ro виpoбництва пopяд з пoдаткoвoю pефopмoю застoсoвyвалoся iстoтне шдви-шення oблiкoвих ставoк на банкiвський кpедит, шo пoзначилoся на pyсi кашта-лiв y мiжнаpoднoмy масштабi, стимyлювалo iнтенсивний ^иплив в амеpи-канську екoнoмiкy капiталiв iнших кpаïн, шo дoзвoлилo забезпечити фшансу-вання мoдеpнiзацiï екoнoмiки значшю мipoю за "чужий pахyнoк". Внаслдок здiйснення нoвoï екoнoмiчнoï пoлiтики, США пеpежили пеpioд сталoгo егаш-мiчнoгo зpoстання. Так, темпи зpoстання е^дом^и США станoвили 2,9 %, то-дi як y Hiмеччинi - 2, Великш Бpитанiï - 1,9, Фpанцiï - 1,5, Япoнiï - 0,8 %. Фе-деpальний бюджет впеpше з 1951 p. став пpoфiцитним, зoкpема y 2000 фшан-сoвoмy poцi пpoфiцит станoвив 23V млpд. дoл. [5, С. 334].
Однак, як шд^еслюе сучасний ^льський екoнoмiст Т. Koвалiк, змь ни, запpoпoнoванi ypядoм Б. Kлiнтoна, не були пoслiдoвними, тoмy ïx важга oднoзначнo oцiнити. З oднoгo 6o^, Б. Kлiнтoн xoтiв "eвpoпеïзyвати" - poз-шиpити надання пoслyг y сфеpi oxopoни здopoв,я, а вщтак пiти далi, нiж yсi дого пoпеpедники. Але з iншoгo 6o^, вiн y сoюзi з pеспyблiканцями oбме-жив сoцiальнy дoпoмoгy. Не вдалoся йoмy такoж вiдвеpнyти тенденщю дo зpoстання неpiвнoстi y дoxoдаx, пpo шo вiн i дого адмiнiстpацiя неoднopазoвo деклаpyвали [10, С. б0].
Hаpештi, ypяд Дж. Бyша-мoлoдшoгo запланував зpoстання витpат бюджету на шщальне забезпечення з 22,9 % витpатнoï частини бюджету y
2000 фгнансовому рощ до 25,6 % - у 2006 р. США випереджують всг гншг краши свгту за обсягом виробництва та експорту наукомiсткоï продукци й послуг. Спостерггаеться випереджаючий ргвень iнформацiйноï гнфраструкту-ри, основу я^ становить комплексна гндустргя обробки шформаци за допо-могою новiтньоï комп,ютерноï технгки i програмного забезпечення, а також засоби електрозв'язку. Обсяг обггу в галузг комп'ютерних спецгалгзованих послуг США у серединг 90-х рр. становив майже 200 млрд. дол. щоргчно. На початку ХХ1 ст. з приблизно 300 млн. користувачгв 1нтернету 50 % проживало у США, 40 % - в Сврот, 5 % - в Япони й Пгвденнгй Кореï та тшьки 5 % -у рештг свгту [5, С. 334-335].
Таким чином, як свгдчать факти, неоконсервативна стратеггя, яку спо-вгдуе нингшнгй уряд Дж.Буша-молодшого, в цглому сприяе розвитку еконо-мiчноï системи Сполучених Штатгв, ïï техтчнш модершзаци та структурному удосконаленню на базг широкого розвитку науки. Можна погодитися з висновком М. Дудченка, що держава вгдгграе активну роль у макро- i мгкро-економгчних процесах, у певних випадках ддачи через нащональш й мюцевГ органи влади, вона регулюе приватний сектор, пропорци та напрями його розвитку через законодавство або адмшютративними заходами з метою спри-яння конкуренци, протидiï монополГзму, пом'якшення провалГв ринку та для захисту штерешв певних сощальних груп [8, С. 391].
Шдсумовуючи аналГз процеЫв еволюцiï економiчноï системи Сполучених ШтатГв Америки упродовж другоï половини ХХ - початку ХХ1 ст., вважаемо за доцшьне навести вщповщт мГркування Б. Гаврилишина, де вш дае власну ощнку складовим "архГтектури суспшьного ладу" США (йдеться про юнець 70-х - початок 90-х рр. ХХ ст.), а також висловлюе думки з приводу перспектив розвитку цiеï економiчноï системи. Як вгдомо, вчений вважае, що у США функщонуе економГчна система вшьного тдприемництва, яка мае ri особливостГ, що шдивГдуалГстсько-конкуренцшш цшностГ та полГтичне правлшня у формГ боротьби за владу породжують систему, де панують приватна власшсть, вшьний ринок та прагнення до максимГзаци прибутку, яю уряд законодавчо затверджуе, що створюе суперницью вщносини мГж урядом, бГзнесом та робгтництвом [2, С. 14-15].
Б. Гаврилишин аналГзуе активи i пасиви американ^^ економiчноï системи. До пасивГв вш зараховуе недостатню ресурсну базу, беручи до ува-ги ГснуючГ та перспективш рГвш й форми споживання; зникнення у суспшь-ствГ бажання старанно й продуктивно працювати; недостатне ноу-хау сощ-ополгтичного типу, що полягае у вщповщ на питання: як управляти етшчни-ми проблемами, мютами, охороною здоров'я або усувати економГчш несправедливости низький рГвень i незначш масштаби швестицш та ш. [2, С. 24-28].
Водночас учений називае таю активи американ^^ економiчноï системи: велика територГя, багат природш ресурси; продуктивне сшьське госпо-дарство, яке й надалГ створюватиме значш надлишки продуклв харчування, в яких свГт вщчувае гостру потребу; наснага до пращ все ще загально пошире-на; ноу-хау передового типу у вЫх сферах технологи й управлшня; шдустрь альна база, створена завдяки високим рГвням швестицш протягом столГття,
дуже широка i рiзногалузева, як i шфраструктура транспорту i зв'язку; шсти-туцшна структура, яка все ще сприяе полiтичному й економiчному динамiз-му; значний вплив на зовшшнш свгг [2, С. 24].
На думку украшського дослiдника, "...пасиви США, здаеться, пере-вершують 1х активи. Отже, зрозумша i великою мiрою вiрогiдна подальша втрата позицiй щодо решти свiту в цiлому (а не окремо1 краши). Основна причина полягае у досить несподiваному виникненнi невщповщност мiж компонентами суспiльного ладу: щнностями, полiтичним правлiнням i еконо-мiчною системою. Вони бiльше не вщповщають нi одна однiй, нi новим внут-рiшнiм i зовнiшнiм реалiям. Вони явно потребують не просто часткового ремонту, а докоршно! перебудови" [2, С. 28].
Б. Гаврилишин наголошуе, що всi три компоненти суспшьного ладу США будуть краще узгодженi, якщо великий матерiальний i людський потен-цiал краши буде спрямовано на служiння економiчним цiлям народу, його по-л^ичним устремлiнням i соцiальним потребам. Вш вважае, що найпершими i нашстотшше повиннi змiнитися цiнностi (вiд шдивщуалютсько-его1стично-конкуренцiйних до громадсько-усвiдомлених кооперативних), далi полiтичнi шституци. За таких умов економiчна система вiльного пiдприемництва могла б краще функщонувати навiть без ютотних змiн. Змiни могли б вщбуватися хь ба що у напрямку вщ неприборкано! економiчноl системи вшьного тд-приемництва до системи узгодженого вшьного тдприемництва [2, С. 29-39].
Ощнюючи стан економiчноl системи та шституцш США в нових юто-ричних умовах розпаду сощалютичного табору та СРСР, Б. Гаврилишин звернув увагу на численш негативш явища всерединi краши: ненадiйне фун-кцiонування iнституцiй, корпоративний канiбалiзм, закриття тдприемств, поспiшнi звiльнення робiтникiв, перетворення США з найбшьшого кредитора у найбшьшого боржника та ш. Подальше утвердження Японп та Захщно1 Свропи як свiтових потуг опосередковано допомогло б Сполученим Штатам навести лад у власному "шституцшному домГ' [2, С. 221-222].
Порiвнюючи у 2001 р. економiчну систему нишшньо1 Об'еднано! Свропи i США, Б. Гаврилишин наголосив, що в СС враховують значно бшь-ше, нiж у Сполучених Штатах, сощальне партнерство та шдтримання певно-го рiвня сощального забезпечення громадян. Натомiсть у США ".. .пануе при-мiтивний капiталiзм, в якому сощальш аспекти стоять на другому плат..." [1]. Подiбну точку зору висловлюють Дж.Сакс i О. Пивоварський, котрi заз-начають, що ".Сполученим Штатам краще, тж европейським крашам, вдаеться утримати пiд контролем зростання безробптя, одначе вони вщста-ють вiд европейських кра1н у питаннях сощального забезпечення найбщш-ших верств населення" [7, С. 322].
Лггература
1. Гаврилишин Б. "Свгг заговорить про украшське диво!"// Експрес. - 2001. - 30 сер-пня - 6 вересня. - С. 17.
2. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутне: до ефектившших суспшьств. Доповщь Римському клубовк Пер. з англ. - К.: Основи, 1993. - 238 с.
3. 1стор1я економ1чних учень: Пщручник/ За ред. Л.Я. Корншчук, Н.О. Татаренко. - К.: КНЕУ, 1999. - 564 с.
4. Лановик Б.Д., Лазарович М.В., Чайковський В.Ф. EKOHOMi4Ha ютс^я: Курс лек-цiй/ За ред. Б. Лановика. - 2-ге вид., перероб. - К.: Вкар, 2000. - 300 с.
5. Леоненко П.М., Юхименко П.1. Економiчна iсторiя: Навч. noci6. - К.: Знання-Прес, 2004. - 499 с.
6. Лортикян Э.Л. История экономических реформ: Мировой опыт второй половины Х1Х-ХХ вв. - Харьков: Консум, 1999. - 288 с.
7. Сакс Дж., Пивоварський О. Економша перехщного перюду: Уроки для Украши: Пер. з англ. - К.: Основи, 1996. - 345 с.
8. Свггова економша: Пщручник/ А.С. Фшшенко, О.1. Рогач, О.1. Шнирков та iн. - К.: Либвдь, 2000. - 582 с.
9. Comparing Welfare Capitalism. Social Policy and Political Economy in Europe, Japan and the USA/ Ed. by B. Ebbinghaus and Ph.Manow. - London: Routledge, 2001. - 284 p.
10. Kowalik T. Wspolczesne systemy ekonomiczne: Powstawanie, ewolucja, kryzys. -Warszawa: Wydawnictwo WSPiZ im. L. Kozminskiego, 2000. - 355 s.
УДК 658.14/17 Магктрант О.М. 1вашко; доц. Н.Г. Мщенко,
канд. екон. наук - Львiвська КА
ДЕЯК1 П1ДХОДИ ДО ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДИК ОЦ1НКИ Ф1НАНСОВОГО СТАНУ ШДПРИСМСТВА
Розглядаеться необхщнють, проблеми та iснуючi методики ощнки фшансового стану тдприемства. Аналiзуються переваги i недолiки рiзних методик, що застосо-вуються у вiтчизнянiй та зарубiжнiй практицi.
Undergraduate O.M. Ivashko; assist. prof. N.G. Mitsenko - L'viv commercial academy
Some approaches to application of methods of estimation of the financial state of enterprise
A necessity, problems and existent methods of estimation of the financial state of enterprise are considered. Advantages and lacks of different methods which are used in domestic and foreign practice are analysed.
Одним з найвагомших напрямюв вивчення тдприемства, особливо, при дослщженш загрози кризи е ощнка його фшансового стану. Важливють дiагностики фшансового стану обумовлюе широке коло ii користувачiв: влас-ники, засновники та акщонери, менеджери, швестори, кредитори.
У лiтературi трапляеться визначення дiагностики фшансового стану тдприемства як ощнки його платоспроможност та лжвщность На нашу думку, дiагностика фшансового стану - це процес ощнки стану об'екта, його лжвщност та платоспроможност за допомогою методики експрес-анашзу i поглибленого аналiзу, що дасть змогу виявити проблеми фшансового стану тдприемства, причини "х виникнення та визначити шляхи "х усунення.
Незважаючи на достатнш розвиток теори i практики ощнки фшансового стану тдприемств в Укра"ш не можна вважати, що вс проблеми в цш сферi повнiстю вирiшенi. Не розроблено чггко" методики аналiзу фiнансового стану тдприемства. Методичш рекомендацii, що надаються рiзними мшю-терствами i вщомствами, спрямованi на аналiз фiнансового стану тдприемства у конкретних умовах: при приватизаци, санаци, банкрутствi, ауди-торських перевiрках. У вiтчизнянiй економщ, невизначений характер яко"
