CC BY
57
УДК 340.12
С. В. Шефель, доктор фшософських наук, професор
МЕТОДОЛОГ1ЧНО-ПРАВОВИЙ СЕНС ЕКОСОФСЬКО1 КОНЦЕПЦП Ф.-Е. ШВАРЦКОПФА
Уперше в науковт лтературi кргзь призму аналiзу концепцп Ф.-Е. Шварцкопфа щодо досягнення екологп свiдомостi осягаеться методологiя екософп права.
Ключовi слова: екологiя свiдомостi, екософiя права, мова як вимiр реальностi, логжа правотворчостi життя.
Актуальтсть проблеми. Сьогодш укра!нське сустльство вже мае розгорнуту програму здшснення заходiв у сферi охорони довкшля — стратепю державно! еколопчно! полiтики Укра!ни на перiод до 2020 року [1]. Але щоб стратепчна мета розбудови еколопчно! державносп на кшталт скандинавських кра!н, досвщ яких змусив змiнити вектор ставлення до природного середовища все европейське ствтовариство [2; 3] була досягнута, необх1дно запропонувати механiзм формування еколопчно! свщомосп у громадян Укра!ни та насамперед у репрезентанлв полiтичного ютеблшменту та економiчного менеджменту нашо! кра!ни. На жаль, нинi наше сустльство не мае такого мехашзму, що ускладнюе виконання програми екологiчних перетворень в Укра!ш. Безумовно, створення такого мехашзму е завданням науковцiв, що працюють над екологiчною проблематикою.
Анальз останнiх джерел i публшацш. Ниш вже маемо певш здобутки у науковому осягненнi екологiчних проблем та визначенш напрямiв здiйснення нацiонально! еколопчно! полггики завдяки зусиллям Т. Гардашук, М. Кисельова, В. Крисаченка та деяких iнших екологiстiв [4-6], що опираються на чималi досягнення вичизняно! науки екологiчного права, пов'язанi, зокрема, з розробками А. Гетьмана, Л. Лейби, М. Шульги [7-9]. Упм, що стосуеться досл1дження проблем формування еколопчно! правосвщомосп як концептуально! засади створення мехашзму застосування наробок учених, що працюють у галузi еколопчно! полиики та права, констатуемо лише першi кроки на шляху розроблення цiлiсно! концепцi! формування екоправово! сввдомосп та культури (Т. Бургарт [10], В. Захарова [11], С. Шефель [12]). Зрозумшо, що доведення до лопчного завершення цього процесу вимагае нових зусиль суспiльствознавцiв, особливо в методолопчнш площинi цiе! проблематики, а ще обумовлюе звернення до аналiзу методологiчних засад екософi!, утверджуваних плеядою таких видатних екософiв, як Г. Йонас [13], К. М. Маер-Абiх [14], Ф.-Е. Шварцкопф [15].
Ось чому автор статтi пропонуе як мету свого дослвдження знайомство iз спадщиною одного з провiдних сучасних екософiв - Ф.-Е. Шварцкопфа.
Виклад основного матерiалу. Аналiз проблеми, пов'язано! з засадничими основами екософсько-правово! методологи, виходить з осмислення iдей репрезентованих в концепцi! Ф.-Е. Шварцкопфа щодо екологи свiдомостi, яка в свою чергу грунтуеться на екософськ1й спадщиш Франциска Ассизького [16], Й. В. Гьоте [17, тт. 7-8], Р. Штейнера [18] та Г. Кюлевiнда [19], котра пiдводить до розумшня феномену екологiчного типу свiтосприйняття, виступаючи складником екософi! як фiлософського вчення про гармонiзацiю взаемин людини та и соцiуму з Природою. У цьому сенсi йдеться про такий тип свiтосприйняття, який е цшком адекватним розумiнню людиною свого справжнього мiсця у системi екосоцiальних зв'язшв, тобто тiе! реальностi, у якш вона iснуе в якостi бшарно! бiосоцiально! iстоти.
Такий статус людини засвiдчуe про Н приреченiсть не тiльки жити у злагодi з iншими природними ютотами, а, пiзнавши його, осягнути всю повноту свое! вiдповiдальностi i за власне життя, i за життя всього соцiуму, i за свою роль в убезпеченш бiосфери ввд негативних наслiдкiв антропотехногенно! дiяльностi. Саме таке усвiдомлення свое! життево! мюи робить людину носiем ще! екоправово! справедливостi i вiдкривае !й очi на цiлепокладаючий змiст свое! дiяльностi — бути тiею силою буття, що скеровуе процес соцiоприродного гомеостазу в русло екосощально! гармони.
Моральним ядром цшшсно! структури екоправово! справедливосп е ввдчуття людиною любов! до всього живого, що !! оточуе, до Природи в цiлому як до свое! матер^ до джерела свого буття i свого щастя. Тому розумiння людиною свое! залежносп вiд Природи мае бути просякнуте почуттям любовi. Ця iстина закршлена у всiх священних книгах людства, складае основу його ментальностi та релшйного типу свiтогляду. А тому цим високим почуттям, продемонстрованим святими вах народiв на знак пошани до Всевишнього творця, мае бути просякнута звичайно не тiльки сввдомють, але й iмперативно вмотивована у такому аспекл поведiнка людей. Саме наявшсть тако! схеми функцiонування !х психики е критерiем оцiнки позици, яко! вони тримаються як еколопчно виважено! основи свого буття. I тодi так само буде зрозумше i !х право на самореал1зацш.
На несввдомому iнстинктивно-iнту!тивному рiвнi сприйняття буття, тобто первiсно-мiфологiчному способу осягнення i освоения дiйсностi, такий бюсощальний код присутнiй у культурi арха!чних етноспiльнот. 1х репрезентантам не потрiбно пристосовуватися, як власне дiтям, до певних умов життя у межах юнуючих природних бiогеоценозiв, — вони вже оргашчно «вмонтоваш» в !х структуру i живуть за законами природно! еволюцп, не беручи вщ Природи зайвого, а споживаючи вщ природних ресурсiв лише вкрай необхвдне для пiдтримання звичайного рiвня i ритму життя.
Не брати ввд Природи бiльше, нiж це потрiбно для влаштування природно здорового способу життя, — саме той iмператив, який дорiвнюе стану екологiчно виважено! поведшки будь-якого природного виду життя. Перевага людсько! iстоти порiвняно до шших природних iстот полягае лише у тому, i це принципово вирiзняе !! сутнiсть, щоб завдяки розуму й вол1 вона дотримувалася цього правила свiдомо. Так, потенцшно закладена в усiх iстотах здатшсть до екологiчного способу життя реал1зуеться на досвiдомому рiвнi i тшьки в iнтелектуально розвинених iстот на сввдомому рiвнi !х буття.
Упм, йдучи шляхом розвитку техногенно! цившзацп, людська спiльнота европейського рiвня штелекту, на жаль, зреклася свое! любовi до Природи, утверджуючи над нею свою зверхнють i проголошуючи себе !! паном, що призвело до втрати iнту!тивно-iнстинктивного зв'язку зi своею «годувальницею». Надмiрне вичерпування Г! ресурав для задоволення сво!х потреб пануючим прошарком европейсько! цивiлiзацi! вiдбувалося в контексп глобально! iмперiалiстично! колонiзацi! територш, заселених етносами, як1, навпаки, шанували Природу. Такий глобальний колонiалiзм дав можливють лише на певний час задовольняти постiйно зростаючi потреби обмежено! кiлькостi репрезентантiв техногенно! цивiлiзацi!. Протягом ХХ ст. значну частину природних ресурав було вичерпано, що призвело до загострення продовольчо! та енергетично! проблем у глобальних масштабах i поставило все людство на межу еколопчно! катастрофи.
Викривлення свiдомостi ввд !Т екофiльностi до екофобност1 стало наслвдком недалекоглядно! техногенно! стратегi! розвитку iндустрiально! цивiлiзацi!, яка, вичерпавши екстенсивт ресурси свого розвитку, логiчно поставила питання про нову глобальну змшу парадигми мислення: з екофобно! на екофшьну.
Ф.-Е. Шварцкопф, спираючись на iде! попередньо! генерацi! екософiв й творчо переосмислюючи европейську фiлософську спадщину, першим з сучасних мислителiв ретельно ввдпрацював формулу загальноцившзацшного порятунку — методологiю екософи, утверджуючи гасло «зняття» екокатастрофiчноl ситуацп шляхом повернення до джерел екологи свiдомостi, в контекстi якого знаходимо процес екологiзацi! правосвiдомостi, спрямований на припинення правового свавiлля в екосоцiосферi засобами аксiологiзацi!, серед яких головним е утвердження як вищу моральну цiннiсть почуття любовi i поваги до ближнього, не тiльки маючи на увазi собi подiбних, але й до вах природних ютот, що разом з людством створюють природний спiльносвiт (термiн Маер-Абiха). Людство у цьому сенсi повинно цшком, усiм загалом пристати на позицш зберiгача безцiнного скарбу бiосфери, виходячи з логiки правотворчостi життя. Це й е власне тим процесом досягнення екологп сввдомосп як методологи життетворчосл, яку ввдстоюе Ф.-Е. Шварцкопф.
Вш виходить з того, що реальшсть, як i !! джерела, складаеться з двох компонентiв: даного i неданого, iншими словами, з екзистенцп та буття.
Реальнiсть е пею сферою, яку емпiризм проголосив сво!м надбанням, виштовхуючи будь -яке духовне явище у так звану площину iдеального. Утiм, як шдкреслюе Ф. -Е. Шварцкопф, використання категорп «когштивна дiяльнiсть» дозволяе зрозумiти умовшсть протиставлення рiзних площин реальностi, власне фiзичноl матери, що чуттево сприймаеться, та !! iдеально -духовного змюту, оск1льки саме в когнiтивному процес iснуе споглядальна дiяльнiсть, що передуе розшаруванню реальностi на свiт, який виявляе себе як сприйняття, i свiт, що ввддзеркалюеться як завершена думка. I саме у надрах ще! дiяльностi ми випробовуемо у досвщ реальнiсть та iснування як едине цше.
Використовуючи термiнологiю Гьоте, Ф.-Е.Шварцкопф зауважуе, що за аналопею прафеномен Природи виявляеться у свщомосп — у мовi, — як феномен розумшня, котрий визначаеться як здатшсть, що репрезентуе «сутшсть Логосу в увазЬ». Саме Гьоте у свш час запропонував iдею, зпдно з якою Природу маемо можливють розглядати як «текст» [17, тт. 7-8]. Виходячи з цього, розумiемо, що наш «сви» — лише наша його терпретац1я, i тому це спонукае iнкорпорувати в нього й когштивну дiяльнiсть, котрiй притаманна властивiсть розвитку у вiдповiдностi до !! логосоподiбностi.
Звертаючись до дослвдження того, в як1й мiрi сви Природи, що чуттево сприймаеться, можливо вважати виявом «тексту книги Природи», ми стикаемося з проблемою сшвввдносносп чиннишв, що обумовлюють вплив його внутршшх зв'язк1в на зовнiшнiй !х прояв у формi нашо! цшепокладаючо! дiяльностi.
Посилаючись на концепцш Кюлевiнда, Ф.-Е. Шварцкопф стосовно вищенаведеного пояснюе, що через мову, «Слово» маемо ключ, який дозволяе нам дати вщповщь на двi загадки: з одного боку, розшифрувати iероглiф, ^зь який для людини виявляеться зв'язок з Г! власним духовним походженням, а з другого, — вщкрити секрет спорiдненостi людини з !! фiзичною основою, з природним середовищем.
Ушкальшсть людсько! iстоти якраз i полягае у тому, що отримавши вiдповiдь на сакральнi питання, вона виявляеться здатною через штеграцш отриманих знань перейти на новий рiвень свого розвитку — шляхом синтезу цих знань забезпечити свш розвиток, свою самореалiзацiю, тобто реалiзацiю свого права на життя та здшснення процесу правотворчосп гармонiйного життя у природному сшльносвт.
У зв'язку iз внутрiшнiм духовним джерелом iснування людини як бюсощально! iстоти, як вважае Ф.-Е. Шварцкопф, маемо розглядати свгтло власно! самосввдомосп як знак. Якщо вiн адресований нам, у нього мае бути автор, як й у будь-якого слова. Так, як ильки ми ставимо питання про автора, ми вже розумiемо шту!тивно, що на наше запитання мае бути дана ввдповвдь. Акт запитування — це перший вияв здатностi людини надавати значения i розумiти сенс. Сенс вщдзеркалюе внутрiшнiй бiк слова. Звертаючись до того, хто ставить питання й намагаеться ввдповюти на нього, ми споглядаемо власне «Я».
Питання про походження «Я» зачiпае весь мехашзм споглядання джерела розумiння. Як вважае Ф. -Е. Шварцкопф, глибинний розгляд здатносп людини до усввдомлюючо! рефлексi! споглядання, пiдводить нас до розумшня того, що природа слова виявляеться саме тим первгсним словом, про яке казав евангелiст Йоанн, — ввдповвдно до Логосу, який був на початку буття.
А ввдносно до друго! загадки, — щодо дано! Природи, яка чуттево сприймаеться, на думку Ф.-Е. Шварцкопфа, — наявна та ж сама д1яльшсть усввдомлюючо! рефлексi!. Це означае, що природний свiт iнту!тивно сприймаеться людиною як текст iз сл1в, у яких автором е той самий Логос, котрий iснував до початку вторичного часу.
Шварцкопф, мiркуючи над проблемою еволюцп мов, пристае на позицiю Кюлевiнда, рахуючись з тим, що мова — це прафеномен свщомосп, у якому внутршне значення та сприймаемий прояв створюють те едине цше, яке визначаеться термшом парадигма або домiнуюча ментальшсть. Сприймаючи мову як модель реальносп, ми отримуемо можливiсть споглядати за метаморфозою лшгвютичних структур, котрi вщдзеркалюють еволюцш свiдомо-стi. За Шварцкопфом, подiбне розумiння зв'язкiв мови з реальнютю дозволяе розглядати всi аспекти Природи як штегровану цiлiснiсть, що була рисою, притаманною мiфологiчному типу свггогляду, але залишаеться й на сьогодш надбанням сучасно! гносеологi! у формi дiатропiчного способу свiтосприйняття як основно! ланки екософсько! методологi! в цшому та екософп права зокрема.
Висновок. Таким чином, погоджуючись iз Ф.-Е. Шварцкопфом, розумiемо, що зазначений пiдхiд щодо досягнення феномену екологiчно! свiдомостi у природний споаб змiнюе стратегiчне завдання, яке сто!ть перед людством. Треба шукати новi шляхи iнтегрування у природному спшьносвт не з метою покращення власного комфорту та споживання, а з метою виконання людством свого життевого призначення — виступити силою, що скеровуе соцiоприродний гомеостаз до гармони його елеменпв. Це змушуе людство вдатися до рееколопзаци свiдомостi, насл1дком яко! е таке усвiдомлення сутностi «книги Природи», за якого мае виникнути нове розумшня свгтобудови на пiдставi дiалогу мгж екософськими парадигмами етносiв усiх юторичних епох. I в цьому контекст праворозумiння екософського типу мусить стати структуроутворюючим чинником екосоцiального середовища, яке повинно грунтуватися на приматi рiвноцiнностi всiх природних iстот, на визнанш принципу верховенства права Природи, в тому чи^ природних прав людини, щодо и соцiально набутих прав.
Концепщя Ф.-Е. Шварцкопфа дае людству пораду як пiзнати себе невщ'емною частиною природного спiльносвiту й, тзнавши себе, iдентифiкувати себе у якосп сили, що скеровуе сво!м iмперативно орiентованим розумом i волею i себе, i усi iншi елементи природного спшьносвиу до гармонiйних взаемин в екосоцюсфер^ пiдкоряючись логiцi правотворчосп життя.
Л1ТЕРАТУРА
1. Про основш засади (стратегiю) державно! еколопчно! полижи Укра!ни на перiод до 2020 року : Закон Укра!ни вщ 21.12.2010 р. // Вщом. Верхов. Ради Укра!ни. - 2011. - № 26. - Ст. 218.
2. Дайнен Д. Дедат мщтший союз. Курс европейсько! штеграцй / Д. Дайнен ; пер. з англ. - К. : К. I. С., 2006. - 696 с.
3. Лозо В. И. Правовые основы экологической стратегии Европейского Союза. Концепция, программное обеспечение, систематизация и комментарий действующего законодательства ЕС / В. И. Лозо - Х. : Право, 2008. - 368 с.
4. Гардашук Т. В. Концептуальт параметри еколопзму : монографш / Т. В. Гардашук. -К. : ПАРАПАН, 2005. - 200 с.
5. Кисельов М. М. Фшософш екологй та свгтоглядт зрушення сучасносп : за матерiалами II Всеукр. фшософського конгресу / М. М. Кисельов // Фшософ. i соцiолог. думка. - 1996. - № 1/2. - С. 30-48.
6. Крисаченко В. С. Екологчна культура: Теорш i практика : навч. поиб. / В. С. Крисаченко. - К. : Залови; 1996. - 352 с.
7. Гетьман А. П. Проблеми реформування екологiчного законодавства: до питання про створення Еколопчного кодексу Укра!ни / А. П. Гетьман // Вюн. Акад. правов. наук Укра!ни. - 2006. - № 3 (46). - С. 172-181.
8. Лейба Л. В. Проблеми й особливост правового забезпечення охорони тваринного свпу / Л. В. Лейба // Пробл. законноси : академ. зб. наук. пр. / вда. ред. В. Я. Тацш. - Х. : Нац. юрид. акад. Украши, 2011. - Вип. 113. - С. 48-57.
9. Шульга М. В. Правовi проблеми еколопчно! безпеки при здiйсненнi земельно! реформи / М. В. Шульга // Держ. буд. та мгсцев. самовряд. - Х. : АПрН Украши, НД1 держ. буд. та мгсцев. самовряд., 2002. - Вип. 2. - С. 93-103.
10. Бургарт Т. I. Екософш права як методолопчне знаряддя формування екоправово! культури в Украш / Т. I. Бургарт // Пробл. законносп : респ. мiжвiдом. наук. зб. ; вда. ред. В. Я. Тацш. - Х. : Нац. юрид. акад. Украши, 2008. - Вип. 93. - С. 209-214.
11. Захарова В. О. Щодо питання про врахування можливостей впливу впчизняно! правово! ментальностi на формування сучасно! моделi екоправового виховання в Украш / В. О. Захарова // Вюн. Нац. юрид. акад. Украши iм. Ярослава Мудрого : зб. наук. пр. ; редкол.: А. П. Гетьман та in. - Х. : Право, 2010. - Вип. 6. - С. 90-97. - (Сер.: Фшософш, фшософш права, полгголопя, соцюлопя).
12. Шефель С. В. Екософiя права / С. В. Шефель // Наук. зап. Харк. ун-ту Повпр. Сил. -Х. : ХУПС, 2008. - Вип. 1 (30). - С. 18-24. - (Соц. фшософм, психолопя).
13. Йонас Г. Принцип вщповщальносл. У пошуках етики для технологiчно! цившзаци / Г. Йонас ; пер. з шм. - К. : Шбра, 2001. - 400 с.
14. Маeр-Абiх К. М. Повстання на захист природи. Вiд довкшля до спiльносвiту / К. М. Маeр-Абiх ; пер. з нiм. А. Ермоленко. - К. : Лiбра, 2004. - 196 с.
15. Шварцкопф Ф.-Э. Метаморфоза данного: На пути к созданию экологии сознания / Ф.-Э. Шварцкопф ; пер. с англ. Н. Леняшин. - М. : Идея-Пресс, 2000. - 232 с.
16. Самарина М. С. Франциск Ассизский и его наследие: От истоков к современно-сти / М. С. Самарина. - СПб. : Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2008. - 176 с.
17. Гете И. В. Собрание сочинений : в 10 т. / И. В. Гете ; пер. с нем. - М. : Худож. л-ра, 1979.
18. Штейнер Р. Путь к самопознанию человека. Порог духовного мира / Р. Штейнер ; пер. с нем. - Ереван : Ной, 1991. -172 с.
19. Kuhlewind Georg. Feeling Knowing: Collected Essays / G. Kuhlewind. - Trans. and ed. By Friedemann Schwarzkopf. Fair Oaks, California : Rudolf Steiner College Press, 1994.
МЕТОДОЛОГИЧЕСКИ-ПРАВОВОЙ СМЫСЛ ЭКОСОФСКОЙ КОНЦЕПЦИИ Ф.-Э. ШВАРЦКОПФА
Шефель C. В.
Впервые в научной литературе посредством анализа концепции Ф.-Э. Шварцкопфа о достижении экологии сознания осмысливается методология экософии права.
Ключевые слова: экология сознания, экософия права, язык как феномен реально-сти, логика правотворчества жизни.
THE METHODOLOGICAL-LEGAL SENSE OF F.-E. SCHWARZKOPF'S ECOSOPHY CONCEPTION
Shefel S. V.
In the article firstly in the scientific literature the methodology of law is reflected within the analysis of F.-E. Schwarzkopf's conception of getting the ecology of consciousness.
Keywords: ecology of consciousness, ecosophy of law, language as a phenomenon of reality, logic of life's law-creation.
