CC BY
14
ЛЕКЦ1Я
DOI 10.29254/2077-4214-2018-4-2-147-98-102 УДК 615.825:613.25 Мироненко С. Г.
МЕТОДИКА ЗАСТОСУВАННЯ Л1КУВАЛЬНО'' Ф1ЗИЧНОТ КУЛЬТУРИ ДЛЯ ХВОРИХ НА ОЖИР1ННЯ Полтавський нацiональний педагогiчний ушверситет iMeHi В.Г. Короленка (м. Полтава)
s.g.myronenko@gmail.com
Зв'язок публшацм з плановими науково-дослщ-ними роботами. Робота е фрагментом НДР «Реали зацiя здоров'язберкаючих технологiй у фiзичному вихованнi в умовах европейськоТ штеграци УкраТни», державна реестращя № 0117и003236.
За даними ВсесвгньоТ оргашзаци охорони здоров'я (ВООЗ), у свiтi нинi налiчуеться 300 мть-йонiв хворих на ожиршня i майже 1,7 мiльярда на-селення мае надлишкову масу тта [1]. Починаючи з другоТ половини ХХ столбя, поширенiсть ожирiння за масштабом порiвнюють з епiдемiею. Основни-ми причинами цього негативного явища, на погляд учених, е неправильне харчування населення, спо-живання висококалоршних продуктiв поряд з ма-лорухливим способом життя, а також психолопчш чинники, що лежать в основi розвитку зневажливого ставлення людства до здорового способу життя.
Рашше зайва вага та ожиршня вважалися хворобами поширеними в краТнах iз високим рiвнем розвитку, але ниш спостер^аеться тенденцiя до дедал1 бiльшого Тх розповсюдження у краТнах з низьким I середшм рiвнем доходу, а особливо в мiстах. Згiдно з даними ВООЗ [1], на першому мiсцi iз захворюван-ня на ожирiння перебувае ос^вна держава Науру — там на нього страждають понад 70% жителiв. На-ступне мiсце посiдае Кувейт, де ця хвороба зафт-сована майже в половини населення. Третьою йде Мексика — надлишкову вагу мають понад третина ТТ мешканщв. Практично такий же вiдсоток захворю-вання на ожирiння у США: у дванадцяти штатах його показники перевищують 30%. Вщповщно до статис-тичних даних [1], в бврот на ожирiння страждають у середньому 21% населення. До того ж у схщнш частит нашого континенту показник на пару вщсо-тшв вище. Найменш розвинена ця хвороба у жителiв Швейцарп, ДанГТ, Францп, Швецп.
В УкраТш надлишкову вагу мають 53% жителiв, а кожен п'ятий страждае вiд ожирiння. Ц показники щороку дещо збтьшуються, оскiльки украТнц не звертають на цю проблему належноТ уваги. Влшае хiба що те, що ми «струншшЬ> [1], нiж мексиканцi та американцу а також поступаемося вагою роаянам I бiлорусам (у Росп показник — 24,9%, а в Бторуа — 23,4). Однак встановлено, що кожнi п'ять рокiв вага середньостатистичного украТнця збiльшуеться на два-три ктограми. Ось данi статистики в нашш краТш [1]: у 2012 на 100 тисяч населення припадало трохи бтьш як 647 оаб з ожиршням, а в 2014-му — майже 740. Середнш показник по УкраТш в 2014 роц ста-новив 241 людину з ожиршням на кожш 100 тисяч населення. За словами директора Державного НДЦ iз проблем гтени харчування Олега Швеця [1], над-
лишкову вагу мають 26% жшок i 16% чоловiкiв. Що стосуеться д^ей, то, за офiцiйними даними, ожиршня е у 112 тисяч юних украТ'нщв, проте, за оцшками експертiв, реальна цифра значно вища [1].
Варто зазначити, що на сьогодш в УкраТш вiдсутнi статистичш данi з ща тематики. Цтавими е данi вiд 2010 року [2], коли Державна служба статистики ви-значила, у яких регюнах УкраТни проживае найбть-ша ктьмсть дуже худих i дуже товстих людей. Ви-явилося, що найстрункЫ люди, чий iндекс маси тта (1МТ) менше значення 18,5, проживають на Захiднiй УкраТш. Тучнi люди, чий 1МТ перевищуе значення 30, переважно проживають у Полтавськш, Донецькш, Запорiзькiй, Херсонськiй та МиколаТ'вськш областях. Найбтьше худеньких серед молодi у вщ 18-19 рокiв, крайне ожиршня найчаслше зустрiчаеться в 50-59 рошв [2].
Ожирiння - це збтьшення маси тiла за рахунок надмiрного накопичення жировоТ' тканини. Хворi на ожиршня скаржаться на погане самопочуття, мшли-вий настрiй, млявiсть, сонлив^ь, задишку, бiль у ди лянц серця, набряки.
Розрiзняють такi типи ожирiння: екзогенно-кон-ституцйне ожиршня, яке виникае внаслщок невщ-повiдностi мiж надходженням i витратою енерги при наявност конституцшноТ' схильностi; церебральне ожир1ння - пов'язане iз захворюванням головного мозку (запальний процес, травма, пухлини); ендо-кринне ожир1ння - виникае при патологи ендокрин-но'| системи (захворювання гiпофiзу, наднирникiв, щитоподiбноí залози та ш.) [3-5].
В залежност вiд надмiрноí ваги розрiзняють чо-тири ступеня ожирiння: I ступшь - вага перевищуе норму на 10-29 %; II ступшь - на 30-49 %; III ступшь -на 50-99 %; IV ступшь - на 100 % i бтьше [3-9].
За рекомендащями ВООЗ, шдивщуальна маса тта (шдекс маси тта - IMT) розраховуеться в результат вiдношення маси тта (що виражена в кг) до квадрату довжини тта (що виражена в метрах) i визна-чаеться за формулою: вага (кг) / зрiст (м2). Отриманий шдекс у межах 19,5 - 25 свщчить про нормальну вагу тта. Для людей старше 40 ромв нормальним вважа-еться IMT вщ 19 до 30. Показник IMT може бути за-стосований для оаб, що досягли 18 рошв [10]. Вщо-мо [6], що IMT нaйбiльш коректно використовувати для людей з помiрно розвиненою мускулатурою i звичайною товщиною шстки (нормостешчноТ' будо-ви тiлa). Для пперстешчноТ' будови тiлa нормальним може бути IMT, що дорiвнюе 26-33 у.о., а для людей астешчноТ' будови тiлa IMT може бути знижений до 18, i це для них теж норма [10].
Медичнi дослiдження показали [4], що 15% жиру в мас тта у чоловiкiв й 23% жиру в жшок е допус-тимими для гарного здоров'я. Бiльш високий його вмкт - фактор ризику серцево-судинних, онколопч-них захворювань та захворювань обмiну речовин.
На сьогодш вiдомо [3], що велике значення мае не ттьки вiдсоток жировоТ тканини, а й характер и розподiлу по тiлу. Надлишкове накопичення жиру часгiше вiдмiчаеться у шдшшрнш клiтковинi тулу-ба (у дтянщ живота, грудей), таза, потилицi, сте-гон, а також у черевнш й груднiй порожнинах. Воно ускладнюе рух дiафрагми й роботу серця. Вщбува-ються дистрофiчнi змiни мюкарду, в зв'язку iз збть-шеною вагою тiла серцю доводиться працювати з додатковим навантаженням. Все це призводить до недостатносл кровообiгу I ступеня. При ожирiннi мо-жуть вщбуватись суттевi порушення ваеТ дiяльностi органiзму. Ожирiння сприяе виникненню низки су-путнiх захворювань: атеросклерозу, ппертошчноТ хвороби, стенокарди. Спостерiгаються порушення зовшшнього дихання i функцiй шлунково-кишково-го тракту. Можуть виникати артрити, захворювання периферичноТ нервовоТ системи, функцiональнi роз-лади ЦНС [5].
Видiляють [4,7] дв'1 форми локального жиро-в'дкладення: 1 - андродне ожиршня (центральне), бiльш типове для чоловiкiв, для якого характерна ло-калiзацiя основноТ маси жиру на животi; 2 - гинодне ожиршня (перифершне), типове для жшок - бтьша частина жировоТ тканини локалiзуеться на сщницях й стегнах. При цьому зберкаються струнка талiя й невеликий живт Показником, до якоТ групи ожиршня за даною ознакою належить людина, може слугувати вiдношення обхвату тали й стегон. Звичайною вими рювальною стрiчкою визначають обхват тали на рiвнi пупка у нормальнш фазi дихання й обхват у найбтьш широкiй частинi тазу (шдекс = обхват тали / обхват стегон). Коли це стввщношення значимо перевищуе у чоловiкiв 1,0 i у жiнок 0,8, ризик серцево-судинних захворювань збiльшуеться у 3-4 рази, а шсульту — у 9-10 разiв. Як показали дослiдження [4], чим бтьше величина цього шдексу, тим вище значення артери ального тиску, вм^ лтопротеТ^в низькоТ щтьносп, глюкози, iнсулiну й натрiю в кровк До групи найбть-шого ризику входять жшки й чоловти, у яких основна маса жиру сконцентрована на животг
Комплексне лЫування ожирiння складаеться з оргашзаци рацюнального режиму руховоТ активност1 iз застосуванням лтувальноТ фiзичноТ культури, ди етотерапи (порцiонне, часте харчування, обмеження калоршносл Тж за рахунок значного зниження жирiв та вуглеводiв, зменшення вживання води та сол^; водних процедур; застосування гормошв та лтуваль-них препаратiв, якi знижують апетит; самомасаж [5].
Лтувальна д1я фiзичних вправ заснована на зна-чному збтьшенш енерговитрат, нормалiзацiТ всiх видiв енергообмiну, посилення лiполiтичних проце-ав у рiзних органах, покращеннi функцш всiх органiв i систем, збтьшення рiвня тренованостi й загальноТ працездатносп хворого [5].
ОсновнимизавданнямиЛФКе [3]: посилення об-мшу речовин для створення значного енергетичного дефщиту незалежно вiд етюлоги й патогенезу захворювання; змщнення м'язiв черевного пресу й спини; покращення дiяльностi внутрiшньочеревних органiв;
покращення дiяльностi дихальноТ й серцево-судин-ноТ систем, Тх функцiонального стану; покращення стану опорно-рухового апарату; нормалiзацiя жирового й вуглеводного обмшу; зниження маси тта; пщ-вищення фiзичноТ працездатносп; покращення пси-хосощальноТ адаптацп.
Засоби ЛФК - фiзичнi вправи, закалювання. Ядром лтувальноТ ди на оргашзм пацiента з ожирш-ням е аеробш вправи, якi розвивають витривал^ь: дозована ходьба, бiг, плавання, аеробш танц й пм-настика, робота на велоергометр^ бiг на тредмш й т. п. Саме ц вправи, розширюючи адаптацiйнi мож-ливост кардюрестраторноТ й центральноТ нервовоТ систем, суттево активiзують обмiн речовин i тим самим пiдвищують витрати енерги, забезпечуючи зниження ваги [7,8].
Фiзичнi вправи, якi використовуються шд час ли кування хворих на ожиршня, повинш вiдповiдати трьом критерiям [4]:
1. Самий важливий критерш з фiзiологiчноТ точки зору - вправа повинна бути аеробною.
2. Вправи повинш включати в себе ритмiчнi й координоваш рухи, а не безладш й складнокоорди-новаш. Будь-якi вправи, якi вiдповiдають цим двом критерiям, можна вважати корисними у фiзiологiч-ному планi.
3. Суть третього критерш знаходиться в сфер1 психотерапи - процес тренувань не повинен мiстити моменту порiвняльноТ оцiнки, мiркувань щодо перемоги, поразки, суперництва. Головним тут е сам процес виконання вправи.
Слщ розум^и, що лтування ожиршня складний I тривалий процес. Щоб отримати стшкий позитивний ефект необхщш роки тренувань. Перед тим, як по-чати займатися ЛФК, необхщно скласти й виконати програму тренувань, яка включае в себе дектька етатв [3]:
1 етап - медичне обстеження. Докладне ме-дичне обстеження обов'язкове для пащенлв: з дiа-гностично виявленими захворюваннями; чоловтам старше 40 рокiв i жшкам старше 45 рокiв; при пере-вищеннi на 9 кг нормальноТ ваги тiла; при високому рiвнi холестерину (оптимально менше 5,2 мМ/л) I цукру кровi (6 мМ/л i бiльше); наявностi в анамне-зi епiзодiв розладiв в робот органiв дихання, серця та шших органiв; наявностi в ам'Т випадшв ранньоТ смертi (ранiше 55 рошв); якщо пацiент палить; якщо жшка приймае пероральнi контрацептиви; якщо па-цiент нiколи не тренувався. Необхщна консультацiя лiкарiв-спецiалiстiв, а також обов'язкове проведення ЕКГ з визначенням порогу толерантност при вико-наннi навантаження на велоергометрi чи тредмiлi.
2 етап - визначення оптимального навантаження, що забезпечуе тренувальний ефект. £ дектька методiв визначення оптимального навантаження, так званоТ тренувальноТ зони, що забезпечуе тренувальний ефект. Навантаження повинно бути таким, щоб викликати достатш змши в обм^ речовин, що призводять до адаптацшних процеав, але й не так значимi, щоб призвести до попршення стану здоров'я. Звичайно тренувальну зону оцшюють за таким найбтьш доступним для вимiрiв фiзiологiч-ним параметром, як частота серцевих скорочень (ЧСС). З ^ею метою використовують дектька тдхо-дiв, найбтьш простий та доступний з яких - метод
визначення оптимального тренувального наванта-ження за формулою, яка враховуе вт пацiента:
ЧСС = 220 - вш.
макс.
Тренування як для хворих, так i для здорових оаб проводиться на меншому рiвнi, нiж максимально можлива для них ЧСС, i визначаеться ступенем пiдготовленостi пацiента. Так, для оаб старшого вту або тих, як нiколи не займалися фiзкультурою i спортом тренувальна зона складае вщ 50 до 60% вщ максимально! ЧСС, яку вирахували за формулою, що запропонована вище. При цьому 50% вщ максимально! ЧСС е м^мальним пульсом, що забезпечуе тренувальний ефект, а 60% - максимальний пульс тренування, вище якого посилюеться ризик переван-таження. Для молодих людей, як вперше приступили до фiзичних тренувань, такий тренувальний дiа-пазон складае вщ 60 до 70% вщ ЧСС макс При гарнш пщготовленосп пащенлв - 70-80% вiд максимально'!' ЧСС.
3-й етап - виб'1р найбльш оптимального аероб-ного навантаження. Необхщно враховувати щонай-менше двi умови:
1. Вправа повинна забезпечувати навантаження, що вщповщае оптимальному пульсу протягом 20-30 хв. в одному занятп.
2. Пропонований вид дiяльностi повинен подо-батися людиш i цтавити !! протягом тривалого часу (протягом рошв). Необхiдно враховувати психоло-пчш особливостi даного пацiента. Наприклад, для людини, що не схильна до спшкування, бшьш адек-ватними будуть там форми ЛФК, як бк пщтюпцем, ходьба, тривала робота на велоергометр^ а для то-варисько! людини - групи фiтнесу, команды види спорту, танц та ш.
Важливою складовою частиною устшно! реа-лiзацi'! програми тренувань е правильна побудова заняття, що включае в себе наступш обов'язков1 складовi частини [4].
Розминка - 3-5 хв. статичних вправ на розтягнен-ня, а полм легких аеробних вправ. Першi призначеш для пiдготовки опорно-рухового апарату до навантаження, що обов'язково важливо для оаб iз захворю-ваннями обмiну речовин, а друг - для активаци кар-дю-ресшраторно! системи, щоб зменшити кисневий борг на початку заняття.
Аеробна фаза. Тренування протягом 20 хв. у влас-не аеробнш фазi - це мЫмальна тривалiсть заняття, оптимальна - 30 хв. Вона не може бути коротшою, оскшьки лише шсля 20-30 хв. тренувань на витри-валiсть вiдбуваеться суттеве використання жиру як джерела енергп i вiдповiдно зменшення його складу в оргашзмг
Якщо метою е здоров'я - то мiнiмальна кшьмсть занять на тиждень - 3, оптимально - 4. Тренувальне навантаження iз щотижневими енерговитратами вщ 10 до 20 кал на 1 кг маси тша - найбшьш оптимальш з позицп позитивного впливу на стан здоров'я. Бажа-ний рiвень енерговитрат за одне заняття - 330 кал.
Однак на початковому етап тренування при низькому функцюнальному стаж патента, можливо проведення занять в режимi 10-хвилинних занять 3 рази на день. Однак i в цьому випадку зберкаються розминка й заключна частина тривал^ю 3-5 хв.
Силове навантаження. При необхщносп ви-рiшення таких завдань, як змщнення м'язiв, розви-
ток гнучкосп, профiлактика травм та остеопорозу (особливо важливо для жшок в перюд менопаузи й старше), виконуються навантаження силового спря-мування тривалiстю не менше 10 хвилин 2 рази на тиждень. Силовi вправи ефективш тодi, коли орга-шзм «розiгрiтий» у попереднiй аеробнiй фазг
Заключна частина. Тривае 3-5 хв. Складаеться з аеробних вправ бшьш низько! iнтенсивностi й статичних вправ на розтягнення. Ця фаза необхщна для бтьш швидкого вщновлення роботи серцево-судин-но! системи, для профтактики вiд перевантажень I травм опорно-рухового апарату.
Необхщно зазначити, що важливою умовою устшного лiкування ожиршня у комплексi з режимом харчування та застосуванням ЛФК е активiзацiя загального рухового режиму. Слщ, перед уам, вiд-мовитись вщ бажання полежати у лiжку тсля пробу-дження, спати не бшьше 7 - 8 годин, вщмшити ден-ний сон у вихщш днi, замiнивши його прогулянкою. На роботу i з роботи краще ходити пiшки або хоча б частину шляху проходити пiшки.
У лтуванш хворих на ожирiння використовуеться весь арсенал форм ЛФК: ранкова гтешчна пмнас-тика, процедури лтувально! гiмнастики, вправи на тренажерах, ходьба, теренкур, самостшш заняття пацiента.
^сля сну протягом 20-25 хв. для пщвищення загального i емоцшного тонусу, швидшого переходу органiзму вщ сну до бадьорого стану виконують ран-кову г'1г'1ен'1чну г>мнастику (РГГ). Заняття проводять iз рiзноманiтних вихщних положень, переважно стоячи. Рекомендуються пмнастичш вправи для кiнцiвок, тулуба, на снарядах, дихальш вправи, повороти, на-хили тулуба, вправи, що змщнюють м'язи черевного пресу. При виконанш вправ слiдкують за диханням, воно повинно бути вiльним, без затримки.
^сля занять обов'язковими е водш процедури: вологе обтирання або душ з послщуючим обти-ранням тiла махровим рушником до почервоншня шкiри. РГГ можна замшити прогулянкою вiд 30 хв. до 1,5 год., дозованою ходьбою або легким б^ом.
Лкувальною г>мнастикою (ЛГ) можна займатись у будь-який час протягом дня, але не тзшше шж за 2 год. до сну, за 1,5 год. до або тсля [5].
При побудовi занять ЛГ добирають загальнозмщ-нюючi пмнастичш вправи iз залученням великих м'язових груп кш^вок i тулуба, вправи з предметами i на снарядах (гiмнастичною палицею, булавами, гантелями масою 1-3 кг, еспандером, м'ячем, медбо-лом). Силовi вправи (iз предметами) слiд поеднувати з дихальними вправами i вправами на розслаблення.
В заняттях ЛГ використовують рiзнi види фiзич-них вправ.
Дихальн вправи сприяють виробленню правильного дихання, полегшують роботу серця. Видих повинен бути дещо довшим за вдих, вдих звичайно вщ-повщае випрямленому положенню тулуба, а видих - положенню нахилу, найбтьшому напруженню при виконанш вправи. Дихання вшьне. Затримувати дихання на висол вдиху не слщ, в кш^ видиху дозво-ляеться затримка дихання на 1-3 секунди для стиму-ляцп послщуючого вдиху.
Коригуюч'1 вправи змщнюють м'язи тулуба, про-тидшть розвитку рiзних деформацш i виховують правильну поставу.
Вправи на р'!вновагу включають в заняття ЛГ для розвитку функци рiвноваги, що мае велике приклад-не значення.
Дозована ходьба > бг позитивно впливають на кровооб^, лiмфообiг, протид^ть утворенню застш-них явищ, сприяють загальному змщненню органiз-му.
Ходьбу можна легко дозувати за швидшстю:
Дуже повтьна - 60-70 крокiв за хвилину (2,5 - 3 км/год.)
Повтьна - 70-90 кромв (3-4 км/год.)
Середня - 90-120 кротв (4-5,6 км/год.)
Швидка - 120-140 кротв (5,6-6,4 км/год.)
Дуже швидка - бтьше 140 кромв у хвилину.
Оздоровчий ефект мае ттьки досить швидка ходьба не менше одшеТ години.
Якщо займатися лише одшею ходьбою, то оптимальною оздоровчою нормою вважаеться 1,5 -2-годинш прогулянки зi швидкiстю 4-5 до 6 км/год, у темт, що викликае збтьшення частоти пульсу у межах 30-40 % резерву серця (РС) (РС - рiзниця мiж ЧСС у спокоТ i величиною максимально можливого збiльшення пульсу пiд впливом iнтенсивного фiзич-ного навантаження). Починати слщ з повтьноТ ходь-би протягом 30 хв., виконуючи ТТ протягом 1-2 тиж-
нiв, потiм перейти до середнього темпу i збiльшити час прогулянки до 45 хв. Ттьки тсля попередньоТ пiдготовки можна перейти до швидкоТ ходьби протягом 60 хв., щоденно додаючи до вщсташ, яку про-йшли 300-400 м. У першi 2 мiсяцi не слщ прагнути до прогулянки бтьше 3 км. Кожну прогулянку потрiбно починати i закiнчувати у повiльному темпi.
Комплексне лiкування проводять систематично протягом 1-2 рошв.
Результати лтування ожирiння оцiнюють не тть-ки за динамтою клiнiко-функцiональних та антро-пометричних показникiв, а й за коефiцiентом втрати маси тiла (К), який розраховують за формулою:
К = (втрата маси тша, кг/маса тша до лшування, кг)х100.
Наслiдки лiкування вважають добрими, якщо К перевищуе 15%, задовтьними - якщо вш дорiвнюе 5-15%, незадовiльними - 5% i нижче [11].
Таким чином, провщну роль у профтактиц й ли куваннi ожирiння в^грае ЛФК. Правильна оргашза-цiя занять в комплекс з дiетотерaпiею та активiзацi-ею загального рухового режиму сприяе нормaлiзaцií ваги тiлa, полтшуе самопочуття та пiдвищуе працез-датшсть.
Литература
1. Ofitsiynyy sayt hazety Verkhovnoyi Rady Ukrayiny «Holos Ukrayiny». Dostupno: http://www.golos.com.ua/article/262815 [in Ukrainian].
2. Ofitsiynyy sayt kanalu «1+1». Dostupno: https://tsn.ua/ukrayina/ozhirinnya-v-ukrayini-mozhe-stati-acionalnim-lihom.html [in Ukrainian].
3. Yepifanov VA, redaktor. Lechebnaya i fizicheskaya kul'tura: spravochnik dlya vrachey. Moskva: Meditsina; 2001. 587 s. [in Russian].
4. Yepifanov VA, redaktor. Meditsinskaya reabilitatsiya: rukovodstvo dlya vrachey. Moskva: MEDpress-inform; 2005. 328 s. [in Russian].
5. Pravosudov VP. Uchebnik instruktora po lechebnoy fizicheskoy kul'ture. Moskva: Fizkul'tura i sport; 1980. 415 s. [in Russian].
6. Dubrovskiy VI. Valeologiya. Zdorovyy obraz zhizni. Retorika-A; 2001. 560 s. [in Russian].
7. Yevdokimova GA, redaktor. Bol'shaya entsiklopediya ozdorovitel'nykh gimnastik. Moskva: AST; SPb.: Sova; 2007. 991 s. [in Russian].
8. Popov SN, redaktor. Fizicheskaya reabilitatsiya: uchebnik dlya akademiy i institutov fizicheskoy kul'tury. Rostov n/Donu: Feniks; 1999. 608 s. [in Russian].
9. Sokrut VN, Kazakova VN, redaktory. Meditsinskaya reabilitatsiya v terapii: rukovodstvo dlya studentov i vrachey. Donetsk: OAO «UkrNTEK»; 2001. 1076 s. [in Russian].
10. Prusyk K, Prusyk E, Ermakova SS, Kozyna ZhL. Pokazately fyzycheskoho razvytyya, fyzycheskoy podhotovlenosty y funktsional'noho sostoyanyya pol's'kykh studentov. Pedahohika, psykholohiya ta medyko-biolohichni problemy fizychnoho vykhovannya i sportu. 2012;12:113-22. [in Russian].
11. Mukhin VM. Fizychna reabilitatsiya. Kyyiv: Olimpiys'ka literatura; 2000. 424 s. [in Ukrainian].
МЕТОДИКА ЗАСТОСУВАННЯ Л1КУВАЛЬНО1 Ф1ЗИЧНО1 КУЛЬТУРИ ДЛЯ ХВОРИХ НА ОЖИР1ННЯ Мироненко С. Г.
Резюме. Мaтерiaл crarri присвячений пробле!^ ожиршня, aктуaльнiй для У^Уни, де, зпдно а^тистич-них дaних, 53% меш^нщв м^ють нaдлишкову Bary Tma. 3a осиными дaними Держaвноï служби артистки У^Уни, Полтaвщинa очолилa п'ятiркy облaстей, де проживae нaйбiльшa кiлькicть людей з нaдмiрною вarою тiлa. У crarn виклaденa методик орraнiзaцiï зaнять з лiкyвaльноï фiзичноï культури, що е провщним 3aco6oM профiлaктики й лiкyвaння ожирiння (екзоrенно-конcтитyцiйноrо його типу). Охaрaктеризовaно типи, cтyпенi тa форми зaхворювaння, a тaкож проему тренyвaнь, побудову зaнять, зacоби тa форми лiкyвaльноï фiзкyльтyри.
Ключовi слова: ожиршня, лiкyвaльнa фiзичнa ^m^a, aеробнi впрaви, лiкyвaльнa riмнacтикa.
МЕТОДИКА ПРИМЕНЕНИЯ ЛЕЧЕБНОЙ ФИЗИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ ДЛЯ БОЛЬНЫХ ОЖИРЕНИЕМ Мироненко С. Г.
Резюме. Мaтериaл cтaтьи посвящен проблеме ожирения, которaя aктyaльнa для Укрaины, ще, œmac-но cтaтиcтичеcким дaнным, 53% жителей имеют лишний вес телa. По последним дaнным Гоcyдaрcтвенной службы cтaтиcтики Укрaины, Полтaвщинa cтaлa лидером в пятерке облacтей, rде проживaет нaибольшее количество людей з повышенной мaccой телa. В статье изложенa методикa орraнизaции зaнятий по лечебной физической культуре, которaя является ведущим методом профилaктики и лечения ожирения (экзогенно-конcтитyционaльноrо типa). Охaрaктеризовaны типы, степени и формы зaболевaния, a тaкже проrрaммa тренировок, построения зaнятий, cредcтвa и формы лечебной физкультуры.
Ключевые слова: ожирение, лечебнaя физичесгая кyльтyрa, aэробные yпрaжнения, лечебнaя rимнacтикa.
METHOD OF EXERCISE THERAPY APPLICATION FOR PATIENTS WITH OBESITY
Myronenko S. H.
Abstract. According to the World Health Organization (WHO), obesity worldwide currently estimated to involve 300 million patients and almost 1.7 billion people are overweight. In Ukraine, 53% of population is overweight and every fifth person experiences obesity. Medical investigations have determined that 15% of body fat in men and 23% of fat in women are acceptable for good health. The higher content of body fat is a risk factor for cardiovascular, cancer and metabolic diseases.
The comprehensive treatment of obesity includes the management of rational physical activity pattern with practicing of exercise therapy and dietotherapy (portioned frequent meals, calorie restriction due to significant fats and carbohydrates reducing, decrease in water and salt intake), hydrotherapy, the use of hormones and appetite suppressants, self-massage.
The therapeutic effect of exercise therapy is based on the significant increase in energy expenditure, normalization of all types of energy exchange, enhancement of lipolytic processes in various organs, improvement of all systems and organs functions, increase in training level and general working ability of the patient.
The main objectives of exercise therapy are to provide the increase in metabolic activity for significant energy deficit formation regardless of the etiology and pathogenesis of disease; strengthening of the abdominal and lower back muscles; improvement the activity of intra-abdominal organs, respiratory, cardiovascular and musculoskeletal systems, their functional state; normalization of fat and carbohydrate metabolism; weight loss, increase in physical performance, improvement of psychosocial adaptation.
The means of exercise therapy are physical exercises, tempering. Aerobic exercises which develop endurance include walking, running, aerobic dancing and gymnastics, cycling on ergometer, treadmill running, etc. and are the basis for therapeutic effect in patients with obesity. These exercises improve the adaptive capabilities of the cardio-respiratory and central nervous systems, significantly intensify metabolism and, thereby, increase the energy expenditure providing the weight loss.
Physical exercises used in treatment of patients with obesity, should meet three criteria: 1 - the most important criterion from the physiological point of view is that the exercise must be aerobic; 2 - exercises should include rhythmic and coordinated movements, rather than disordered and uncoordinated ones. Any exercise which meets these two criteria can be considered as physiologically useful; 3 - the third criterion is based on psychotherapy - the training process should not contain comparative evaluation, considerations regarding victory, defeat or competition. The main idea is the process of performing the exercise.
The activation of general motion pattern is the important factor for successful treatment of obesity in combination with diet and exercise therapy practicing. Moreover, it is advisable to sleep no more than 7-8 hours, replace the daytime sleep on weekends with walk, don't stay in bed after waking up. It is better to walk to and from your work or at least part of the way to walk.
Thus, the exercise therapy has the leading role in prevention and treatment of obesity. Proper exercise therapy management in combination with diet therapy and activation of the general physical activity pattern provide body weight normalization, improvement of general health and increase in performance ability.
Key words: obesity, exercise therapy, aerobic exercises, therapeutic gymnastics.
Рецензент - проф. Скрипник I. М.
Стаття надшшла 24.11.2018 року
