CC BY
5УДК 911.2.0
МЕТАТЕОРЕТИЧНИЙ ЗМЮТ ПРИРОДНИЧО-ГЕОГРАФМНИХ ЩЕЙ ГРИГОР1Я евдокимовичд ГРИШАНКОВА
Пащенко В.М., Давидюк М.В.
Розкрито рефлексивно-критичний 1 евристично-конструктивний шзнавальний змют багатих дослщни-цькими ¡деями наукових напрацювань Г.£.Гришанкова. 1х значения сягае за меяа ландшафтознавства 1 природничо! географа. Для вченого було притаманним подавати предмет свого наукового розгляду широко, всеб1чно - 1 при цьому сягати максимально доступно! шзнавально! глибини за провщними фшософсько-методолопчними шдходами. Це вивело його науков1 здобутки на р1вень метатеоретичного узагальнення.
Ключов1 слова: науков1 ¡де1, метатеоретичний змют, сутшсть 1 властивосп ландшафте, ландшафтне се-редовище, ландшафта! процеси, геопрост1р, геочас, принципи дослщжень, наукова рефлекая, евристичшсть.
ВСТУП. Реальне визнання сво!х напрацювань науковець I викладач отримуе через ставлення шших до його ¡дсй [ праць, через ставлення до нього самого як до творчо! особистостг В оточенш науковця завжди е прихильш пощновувач1, колеги, вчител1 або учш, хто сприяе такому визнанню, I не тшьки за життя. Нав1ть коли дослвдника не стане, у творчого науковця, який залишив по соб1 глибош ¡дек школу чи започаткований дослвдницький напрям, настае час науково! спадщини, час його учшв. У Григор1я Свдокимовича Гришанкова такий час настав - вдячний час осмислення його наукових напрацювань, донесения до читан ¡в [ використання його власних рашше недостатньо оприлюднених праць I наукових ¡дсй та спадкоемного розвитку ¡дсй його достойних учшв. А учш Григор1я Свдокимовича утвердили себе як визнаш у науковому свт дослвдники, кандидата I доктори наук, доцента I професори проввдних ушверситепв Старого св1ту (Украша) 1 Нового (США).
Про широту I повноту гсогра(|нчних бачень Г.С.Гришанкова св1дчить його висловлювання про гсограф1чп\ осв1ту: воиа „включас в себе, з одного боку, знания просторово-часових законом1рностей, розгаотлу I розвитку природних явищ I геогра(|нчних об'екпв, 1х цшсних властивостей, структури, ¡сторп розвитку I '!аконо\прностсй функцюнування, з ¡ншого боку - оволодшня методами вивчення природних явищ I гсогра(|нчних об екпв. знания шлях ¡в рацюнально бережного використання природних рссурслв. розумшня рол1 навколишнього середовища, ландшафтних комплеюлв у жигп сусшльства. Все викладене можна об'еднати в тезу: географ повинен географ/чно елдчувати / миспити" [12, с. 9]. 1з таким глибоким розумшням сутносп й покликання географа-дослвдника Григорш Свдокимович був справжшм нос1ем високо! географ1чно! культури, похвдно! ввд передово! географ1чно! науки, яку вш напрацьовував сам: творчо!, пошу ковок а не догматично!.
Григорш Свдокимович Гришанков був глибоким дослщником, \ його наукова творчють ввдзначаеться особливим багатством ¡дсй \ напрацювань, яи не втрачають актуальное^ 1 спонукають до подальшого творчого пошуку. Його наукова
спадщина, на перший погляд традищйна для гсогра(|нчних досл1джснь. - завжди регюнально конкретна, мае виразш евристичш складов! теоретичного, методичного, узагальнюючого методолопчного змюту. Завдання ще! публшацп - розкрити ще й метатеоретичний II »лист [ значения.
Метатеор/я (грец. /иета - за, теля; тесорш - розгляд, \пркування. вчення) -тсор1я. що аналпуе влаетивосп, структуру, методи, лопчш основи (доказовють, нссупсрсчливють. стропсть) ¡ншо! теорп, а також встановлюе меж! II застосування. За таким визначенням, ¿з таким сво!м шютом мстатсор1я е катсгор1ею загальнонауковою \ в1дповиае ознакам рефлексивних складових наук або окремого напряму наукознавства [19, с. 35].
Метатеоретичний зт'ст - найперше рефлексией о-критичний / конструктивный науково-тзнавалъний зм1'ст, який сягае за меж/ певног науковоI концепци, теорп, певного досл/днгщького апарату науки / навтъ виходитъ за меж/ конкретноI науки чи сукупност/ спор\дненж наук. Наукових праць такого змюту у Г.С.Гришанкова багато, \ в свош конструктившй рефлексивносп вони евристичш щодо шзнавальних складових науки про ландшафта, галузевих фпико-гсограф1чних досл1джснь природи - \ цшено! сукупносп гсограф1чних наук, досл1дницького потенщалу географи в щлому. Для Г.С.Гришанкова було притаманним розкривати предмет свого наукового розгляду широко, вссб1чно - \ при цьому сягати максимально доступно! шзнавально! глибини за провщними фшософсько-мстодолопчними шдходами. Саме це вивело його науков1 здобутки на високий р1вень евристичного метатеоретичного змюту.
1з окремих 1\пстовни\ блокш науково! спадщини Г.С.Гришанкова, що мають метатеоретичний змют \ метатеоретичне значения, тут розглянуп найголовшпп:
- проблема цшсност! ландшафтов {ландшафтного середовища;
- сутшсть ландшафтних процес1в;
- сутшсть ландшафтних властивостей;
- „географ1чний" проспр-час;
- принципи ландшафтознавчих досл1джень;
- вивчення взаемодп природи \ сусшльства;
- рефлексивш, методичш напрацювання з природничо! географи та географи в щлому.
ПРОБЛЕМА Ц1Л1СНОСТ1 ЛАНДШАФТ1В I ЛАНДШАФТНОГО СЕРЕДОВИЩА. Розгляд цшсност! ландшафпв \ ландшафтного середовища набувае метатеоретичного значения з кшькох причин. Це складш за своею сутшстю утворення, досить показов! земш макрооб'екти тзнання - \ основш об'екти географ1чних досл1джень. Це доевщ конкретного дослщницького застосування фшософських кате гор ¡й \ реал1защ1 онтолопчного шдходу. I, кр1м того, переконливо и'йснсний глибокий анал1з сутшсних рис певних утворень - досить р1дк1сне дослщницьке завдання для будь-яко! науки. Але яюцо воно виконане, то набутий методолопчний доевщ \ значения його, незалежно ввд того, представником яко! галуи знань це здшенено, виходить далеко за меж1 т\е\ галуи знань, тобто стае м!ждисциплшарним, а отже I метатеоретично евристичним. Такого змютовного значения набула I ця складова науково! спадщини Г.С.Гришанкова.
За його визначенням, методолопчною основою вивчення ландшафпв як цшсних утворень необхвдно вважати досл1джсння з використанням фшософських катсгорш „частина" I „щле". Ландшафтний комплекс як цше утворений частинами трьох тишв: генетичними (або рспональними). компонентними (або функцюнальними) 1 „морфолопчними" (або типолопчними). Взаемодгя цих частин у склад! щлого при наявносп взаемоди щлого п середовищем визначае внутршню структуру ландшафту [1, с. 18].
У цьому визначенш варто вщзначити важливий сутшсний аргумент метатеоретичного змюту: наголос на взаемоди цшого п свош середовищем як на одному з ¡стотних чинншав сутносп щлого. Фактично це гьодел1вський наукознавчий шдхщ, в1дповщний друпй теорем! Гьоделя про неповноту - вихщ за меж1 шзнаваного, в його середовище, для того щоб краще збагнути шзнавану сутшсть.
Заслуговують уваги I ландшафтознавч1 детал1 цього науково-шзнавального ходу Г.С.Гришанкова: „вщ просто ландшафту - до ландшафту з його середовищем". Тут теж е елемент творчо! новизни, метатеоретичо! евристичносп. В ¡ншому ключ!, але ще 1987 року НЛ.Дудник [17] вщзначив, що Г.С.Гришанков [1], грунтуючись на ф!лософських категор!ях щлого ! частини та на вченш Ф.Н.Мшькова про ландшафтну сферу, висунув ¡дсю про розр!знення понять ландшафт 1 середовище. На думку Г.С. Гришанкова, тропосфера ! л!тосфера не е специф!чними компонентами ландшафту; до його складу входять рельеф, грунти, води, рослиншсть, тваринний св!т ! людина. Виходячи з таких погляд!в, потужшсть ландшафпв будь-якого рангу складае не бшыпе десятшв метр!в, а решта -середовище ландшафтов. кл1матичнс (тропосфера) ! тектошчне (л!тосфера), взаемод!ючи з якими ландшафта утворюються, ¡снують { розвиваються. Таи погляди Н.1.Дудник вважав правильними ! конструктивними, особливо у зв'язку з опрацюванням режиму функцюнування та управлшня атропогенними ландшафтами. Наведений висновок Г.С.Гришанкова ! власна думка Н.ГДудника про невелику вертикальну потужшсть ландшафлв координувалися також ¡! переконаннями В.Н.Солнцева [20] ! шдсумковою тезою Г.С.Гришанкова: середовище е провщним фактором онтогенетичного розвитку ландшафту [1, с. 20].
Евристичним для ландшафтознавщв ! метатеоретично евристичним е ориг!нальний погляд Г.С.Гришанкова на традищйних об'ект науки, тут -ландшафтознавства. Ц!л!сну сутшсть, для !! кращого розум!ння, в!н розклав на взаемод!юч! складов! з особливим, авторським баченням сшвв!днесення тих складових - ! отримав переконливий результат, шдтриманий ¡ншими творчими досл!дниками.
Розглядаючи проблему цшсност! ландшафтних утворень, Г.С.Гришанков усвщомлював недостатшсть редукц!! щлого до частин при створенш теор!! складних систем. Поряд ¡! редукц!ею вш в!дзначив ¡снування й ¡нших метод!в реал!защ! едносп у багатомаштност!. Вщом! два прийоми вивчення щл!сних властивостей моза!чних об'ект!в, що мають суперечлив! властивост!. Це принцип додатковосп, вперше застосований Ншьсом Бором, - ! принцип системност!, що
Грунтуеться на пошуксш системоутворюючих основ, якими е процеси I структури [12, с'21].
Найважлив1пп зв'язки, якими визначаються становления, функцюнування, розвиток I руйнування цшсних об ектав. утворюють д1алектично суперечлив1 сдносп. До них, за визначенням Г.С.Гришанкова, належать:
- системоутворююч1 або ттегративт зв'язки, що визначають об'еднання та перетворення частин I появу нових цкпсних властивостей об'екта, I протилежш 1м деструктивт зв'язки, що призводять до руйнування щлого;
- зв'язки генетичт (иоходження), що нормують найстшюпп риси щлого, 1 зв'язки перетворення (розвитку), що реалпуються за рахунок рашше установленого коду (шформацп), або в результата взаемодп з середовшцем;
- зв'язки координаци (регулювання), яи впорядковують положения \ функцюнування частин, узгоджують темпи функцюнування \ розвитку, - \ зв'язки субординации що управляють \ зумовлюють походження одних слсмснлв ¿з шших \ шдпорядкування 1х щлому, яке впливае на частини через мехашзми керування;
- зв'язки безпосередт (пряли), що виникають при контакта взаемодпочих об'ектав, 1 зв'язки опосередковат, що здшснюються через середовище або ¿нпп системи;
- зв'язки ануриши р'пиого типу, що забезпечують взаемодпо частин одного з одним \ кожно1 частини в щлому, \ - зовтшт зв'язки: цшсного об'екта п середовищем;
- зв'язки структурт - визначають вщносно жорстш поеднання частин, яш взаемодшть, \ зв'язки функцюнальт. з ними тривае реальна життед1яльшсть об'екта [12, с. 143].
Як наголосив Г.С.Гришанков, властив1сть щл1сноста об'ектав \ явищ може виявляти себе у сумативноста, - коли частини щлого зберйають свою яшсну визначешсть, \ в оргашчшй щл1сноста, коли об'ект е нероздшьна, але складно оргашзована едшсть. П1знання сумативних складових щлого \ оргашчного щлого лежить на шляху поеднання анал1зу \ синтезу, елементаризму \ хол1зму. Для комплексного виршення проблеми щл1сноста об'ектав треба застосовувати у поеднанш щлий ряд досл1дницьких засоб1в: ¡сторичний. пор1вняльний. еколопчний шдх1д. Системний шдх1д теж: в1н дае можлив1сть вивчити в ластив ¡сть щл1сноста складних об'ектав \ явищ р1зно! природи на шляху конкретизацп даалектичних кате гор ¡й частина й ц/ле, взаемоЫя та зв'язок - I з'ясувати функцюнальну й структурну оргашзащю об'екта 1 явищ та розробити щльов1 програми управл1ння ними. Тут системний шдхщ е пров1дником д1алектичного методу на конкретно-науковому р1вш [12, с. 158].
У шзнанш сутноста щл1сних об'ектав важливим е поеднання фпичних { х1м1чних принцишв 1 засоб1в досл1дження. Застосування ф1зичних принцишв у побудов1 географ1чних теор1й показуе, що щ принцпи дають можливють знаходити ф1зичш законом1рноста, що лежать в ос нов 1 макроскошчних природних явищ, - 1 е загальнонауковими методолопчними постулатами, тобто мають бути враховаш: 1) збереження речовини 1 перший закон тср\юдина\пки: 2) збереження енерп! 1 другий закон термодинам1ки; 3) закон зменшення р1зномаштноста й принцип зворотного
зв'язку; 4) теор!я ввдносносп I зв'язок властивостей простору й часу з матер1альними явищами; 5) речовина I поле як форми ¡снування матер¡1 [12, с. 203]. 1з х1м1чних принцишв шзнання сутносп важливий наголос Г.С.Гришанкова на необхщносп вивчати макротела I макропроцеси на коло!дному, юнному та молекулярному р1внях [12, с. 205].
Загалом щодо наукових вщображень складових ландшафтних цшсностей -компоненпв, яи утворюють ландшафт, факюр!в його становления, функцюнування I розвитку, - Г.С.Гришанков вщзначив, що в цих уявленнях е багато об'ективно правильних положень, однак щ положения не пов'язаш в лопчну систему 1 деяю з них висловлеш на ¡нтуУтивному р1вш. Як найбшып загальновизнане I доведене з таких положень вш вирпнив подш компонентов на речовинш системи, представлеш прськими породами зони гшергенезу, водами, зокрема грунтовими розчинами I розчинами активно! поверхш океану, шштрям I „ландшафтними газами", живою та вщмерлою оргашчною речовиною, техшчними спорудами I вщходами житт€д1яльност1 людського сусшльства, а також компонентами-сферами, яи мають особливе мюце в структур! географ1чних обеклв. Взаемозв'язки цих речовинних компонентов [ утворюють нову ландшафтну цшешеть, у формуванш яко1 певну роль ввдграють компоненти-сфери, що перебувають п такою цшешетю в безперервнш взаемоди [12, с. 28].
Маючи такий складний комплексний об'ект I розвинений науково-шзнавальний дослвдницький апарат, ландшафтознавство належить до передових природничих наук ¿з високим метатеоретичним потенщалом. Реал1зуеться цей потенщал завдяки напрацюванням творчих дослщншав-ландшафтознавщв, до яких належав I Г.С.Гришанков.
СУТШСТЬ ЛАНДШАФТНИХ ПРОЦЕС1В. Як ввдзначено, евристичне метатеоретичне значения для природничо-географ1чних та ¡нших природничих наук мають напрацювання онтолопчно-сутшсного змюту. Ландшафтознавство ще п часу свого становления ставало дедал1 багатшим на таш теоретичш результата. 1з праць академша А.А.Григор'ева ландшафтний процес, хоч так ним I не названий, був вщомий як аналог окремо! - ландшафтно! форми руху матери, яка лежить в основ! формування ландшафтно! оболонки. Це переплетения (але не сума) геокомпонентних процеив - ! споаб обм1ну речовиною та снсрпею ландшафтно! оболонки 31 сво!м середовищем [12, с. 22].
У статтк присвячешй сутносп ландшафтного процесу, Г.С.Гришанков ! В.А.Боков наголосили, що фундаментальш процеси - ушверсальш, а ландшафтний - ш, бо вш властивий тшьки конкретному матер!альному плу - ландшафтшй оболонщ, яка е ¡нтегруючим результатом ф!зичних, хппчних. б!отичних ! сощальних процеав на поверхш Земл1. Ландшафтний процес (географ/чнгш, за цими авторами) - це пучок процеав рпно! природи, що розгортаються на поверхш Земл1 (у ландшафтшй сфер!), впорядкованих у специф1чш просторово-часов! рамки структурою ландшафтно! сфери; це множина процеав у !х диференщацп - ! единий процес, а саме: процес становления ! розвитку ландшафтно! оболонки як щлого ! заодно процес функцюнування вас! оболонки ! геосистем, и складових [12, с. 24-
25]; за шзшшим означениям Г.С.Гришанкова, - це лише рухи, шдпорядковаш ландшафтам штеграцп та диференщацп [12, с. 91].
Процес становления I розвитку ландшафтно! оболонки е штегрованим процесом, у якому беруть участь уа фундаментальш форми руху матери. Розкрити сутшсть ландшафтних процес1в можна лише шляхом сшльного анал1зу ф1зичних, хппчних. бютичних, а останшм часом I сощальних ироцес1в з одного боку, I структурних особливостей ландшафтного середовища — з ¡ншою [12, с. 26].
Ландшафтний процес охоплюе не ва рухи I змши об'екпв, а лише природш ¡нтсгрування та диференщацп як сукупшсть елементарних фпичних. х1м1чних, бютичних I сощальних взаемодш, яи утворюють вшанчену цшсну систему певно! просторово-часово! реал1защ1. Вони справляють вплив лише на параметричш властивосп часу [12, с. 91].
В основ! вичленування ландшафтних процес1в I явищ лежить не матер1ально-енергетична сторона, а специф1ка просторово-часово! оргашзацп [12, с. 28].
Завдяки взаемодп компонентов геосистема е не чимось ¡нертним. нерухомим, а безперервним процесом ¡нтсгрування п складових [12, с. 29]. Диспергування I концентрування (акумулящя) - найважлив1ш1 процеси в ландшафтам оболонщ, яи мають вплив на перебудову структури, л л у ландшафтшй оболонщ, спрямовану на 1х пристосування до ¡снування в Г! тср\юдина\пчних умовах.
Тсрмодинам1чнс трактування (|)ункц1онування [ розвитку геосистем далеко не повно висв1тлюе щ процеси, бо геосистеми вщносяться до типу вщкритих нер1вноважних систем ¡! ¡нтснсивним обм1ном речовиною та енерпею з навколишшм середовищем. Крш того, у структур! геосистем велику роль в1д1грають жив! тша. Тому особливосп функц!онування ! розвитку геосистем можна шзнати не через процеси руйнування систем, яи пов'язаш ¡ ! забезпеченням енерг!! та и розешванням, що передае ентрошя, а через прямо протилежш процеси самооргашзаци у формуванш геосистем. Законом!рност! цього формування можуть бути розкрит! через вивчення потошв ¡нформащ! як одше! ¡! властивостей матер!ального св!ту [12, с. 217].
Отже, ландшафтш процеси - це штегративна сукупшсть деяких ф!зичних, х!м!чних та б!отичних процеив, яш при взаемод!! в умовах земно! поверхш набувають специф!чних властивостей: особливих форм прояву та особливих просторово-часових масштаб!в. Це зобов'язуе до щлеспрямовашшого досл!дження процес!в, яи вщбуваються у геокомплексах [12, с. 30].
Важливим е розгляд сутносп антропогенних вплив!в на ландшафта. Вивчаючи його на приклад! ландшафтов Криму, Г.С.Гришанков [3] в!дзначив енергетичний зм!ст такого впливу - як аналогу надходження в ландшафт сонячно! енерп!. Результата впливу антропогенно! енерп! на ландшафт подвшш: одним и спрямуванням е антропогенне ¡нтсгрування ландшафтних комплекс ¡в. близьке до природного !х ¡нтсгрування: шшим - диференщювання !х, теж сутшсно спор1днене з природним. Енергетичний р1вснь розгляду сутносп процес!в антропогешзащ! ландшафпв, и'йснсний Г.С.Гришанковим [3], доконечно розкривае сшльш матер!альш витоки природних та антрошчних складових ландшафтов ! фактично зшмае проблему !х протиставлення. Заодно автор наголосив на д!евост!
антропогенных енергетичних змш як мехашзму переходу одного ландшафтного комплексу в шший. Така д1евють може бути результативною нав1ть на регюнальному р1вш, II варто враховувати як постшно диочий фактор, зокрема при спещальних класифшащях, галузевих районуваннях I уточнениях ([»¡шко-гсограф1чного районування [3, с. 146].
СУТН1СТЬ ЛАНДШАФТНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ Вивчення властивостей ландшафпв - складне сутшсне завдання, яке виконували не так багато ландшафтознавщв. Через свш онтолопчний шют воно набувае \пждисциплтарного метатеоретичного значения. Одним ¿з перших, хто шдшмав цшину в цариш сутшсного шзнання ландшафтних утворень, був Г.С.Гришанков. Крш аналпу сутносп ландшафтного процесу, вш брав участь, зокрема, у докладному розгляд! шформацшних I позищйних властивостей ландшафпв [ 10, 13, 14].
Вивчення шформацшних властивостей ландшафту, на думку Г.С.Гришанкова [10, с. 33] вде в трьох напрямах, ввдповвдно до рпного ро зу мшня самого терм ¡ну 1нформси{1я: 1) як програми структурно! оргашзацп об'екта; 2) як пусково! причиносп (сигналу); 3) як повщомлення, в1домостей про об'екти I явища реального свт. Пор1вняння цих значень показують, що перпп два типи ¡нформащ! передаються двома властивостями об'ективного св1ту, що доповнюють одна одну I характеризуют св1т з боку речовинно! структури - I функц1онування. Трслй тип розумшня ¡нформащ!, в якому цей терм1н трактуеться як знания, повщомлення, е в1дображенням двох перших його значень у свщомосп, що дае можливють шзнавати навколишн1й св1т. Кожне виокремлення поняття ¡нформащ! несе певне смислове навантаження I об'еднуватись у щось сшльне вони можуть тшьки на ф1лософському р1вш шзнання. Нов1 аспекта застосування теор11 ¡нформащ! пов'язаш з шзнанням оргашзащ! ландшафту I його функцюнування.
Для того щоб з'ясувати шформацшш властивосп ландшафту, треба простежити, яку ньому виявляють себе ва три аспекта розум1ння ¡нформащ! [10, с. 24].
Розглядаючи шформацшш властивосп ландшафтв, Г.С.Гришанков сво! висновки шдтвердив переконливими прикладами ¡! глибоко вивчено! ним морфолопчно! - локально! геопросторово! структури ландшафпв Криму.
Позищйшсть - одна ¡! загальних сутшсних властивостей ландшафтних утворень ус1х ранпв, вщ фащй I урочищ до матершав, океашв I ландшафтно! оболонки. Позищйшсть по-рпному виявляе себе у р1зних ландшафтних утвореннях, складаючи там самим значний I багатоплановий онтолопчних спектр позищйних особливостей ландшафтних комплскав. Систематичне врахування позищйних особливостей ландшафтних комплскс1в. що проводиться на основ! класифшаци ! тишзащ! геопросторових позищй ! позищйних фактор!в ландшафтоутворення, мають гносеолопчне ! метатеоретичне значения для вегх наук географ!чного циклу ! ще б!льше - для вегх наук про Землю, про геопросторов! утворення в земному простор!-час!. Це знаходить вираз у становленш та розвитков! позищйного шдходу до вивчення об'екпв ус1х цих наук, при якому позищйшсть набувае гносеолопчного ! методолопчного зм!сту як принцип ландшафтознавства ! загалом як геопросторовий ! геочасовий принцип наукового шзнання. Для його реал!защ!
необхвдна поеднашсть онтолопчного анал!зу I гноссолопчного синтезу позищйносп [14, с. 19]. Позицшшстю зумовлеш найважлив!пп взаемозв'язки в ¡ерар.\1чних рядах ландшафтних структур або сташв ландшафтних утворень. Нею визначаються цшсш [ сутшсш властивосп ЛК вс1х ранпв. особливо в геореалах [19].
Цшсшсть ландшафпв як сутшсна риса, що вже представлена, - це теж важлива 1хня властивють. Пор!внюючи властивосп ЛК як щлого п властивостями оргашчного щлого, що аналповаш фшософами ГВ.Блаубергом, В.Н.Садовським, Е.Г.Юдшим та В.Г.Афанасьевим, Г.С.Гришанков дшшов висновку, що ландшафт мае значний ряд властивостей, характерних для оргашчного щлого, але в той же час низкою властивостей вирпняеться вщ нього. Все це дае шдстави вщнести ландшафт до особливо! кате гори цшсност! - до ландшафтного щлого [1, с. 21-22].
Загалом сутшсть ландшафту лопчно зводити до ландшафтно! форми руху матери.
Законом!рний результат руху матери в ландшафтах - !х змши ! ст!йк!сть до зм!н: здатшеть ландшафту збер!гати свою структуру у простор! й час! при умовах середовища, що зм!нюються [4, с. 95]. Загальна стшшсть рег!ональних природних комплекс!в, на думку Г.С.Гришанкова, визначаеться вцщошенням !х б!омогенетично! стшкосл до слйкосл ландшафтно-тектошчно! [4, с. 101].
Цдшсш властивосп притаманш також ландшафтному середовигцу. Г.С.Гришанков наголосив: яюцо ландшафтне середовище розглядати як зовшшне середовище сусшльства, то воно не буде збпатися з межами ландшафтно! оболонки, ! ф!зична географ!я не зможе вивчати !! лише як момент, як сторону, як властивють ландшафтно! оболонки. Яюцо ж розглядати ландшафтне середовище як зовшшне середовище ландшафтно! оболонки, то воно буде тими полями ! л лам и. що оточують ландшафтну оболонку, ! з якими ця оболонка обм!нюеться речовиною, енерпею та ¡нформащею, ¡стотно впливаючи на формування сво!х внутр!шн!х ландшафтних складових.
В обох цих випадках, зауважив Г.С.Гришанков, географ!чну науку не можна звести до вивчення зв'язшв „об'ект - середовище ", як це прийнято в еколоп!, а отже, ландшафтне середовище у широкому розумшш повинне вивчатись географ!ею не як об'ект, а лише якумова ¡снування географ!чних об'екпв [12, с. 31].
„Географ!чною" - ланшафтною оболонкою (в широкому тлумаченш), за Г.С.Гришанковим, треба розумпи ту частину грав!тащйного ! термодинам!чного пол ¡в Земл!, в якш можуть виникати ! проходити весь цикл розвитку структурно оргашзоваш тша тропосфери, пдросфери ! ландшафтно! сфери (вузько!, за Ф.Н.Мшьковим).
Географ!чне (об'ектне) тшо Г.С.Гришанков визначив як частину геопростору, структурно виокремлену в!д навколишньо! речовини; всередиш ще! частини зберпаються властивост!, що використаш при видшенш меж цього лла. яке може бути охарактеризоване структурою, складом! формою [12, с. 39].
Будь-яш тша, чуж! ландшафтшй оболонщ, ! речовини, що !х складають, потрапляючи в термодинам!чний проел р ландшафтно! оболонки, рано чи шзно набувають ландшафтних властивостей [12, с. 42].
Загалом повнота розгляду сутносп ландшафтних властивостей I ландшафтних утворень у Г.С.Гришанкова досить велика; це результата взаемодп природних I при-родно-антропогенних, парагенетичних I парадина\пчних чинниив I складових, в тому числ! геоф!зичного I гсохппчного 1\псту. зокрема коло!дних [2]. Таке сутшсне наповнення трактувань ландшафтних утворень 1 ландшафтних процсав надае ландшафтознавчим працям Г.С.Гришанкова нспсрсхиного значения, яке сягае р1вня метатеоретично! значущосп.
„ГЕОГРАФ1ЧНИЙ" ПРОСТ1Р-ЧАС. Земний макропроспр-час, у якому ¡снують реалп ландшафтно! оболонки, по суп е ландшафтним. Географи його нередко звуть географхчним, хоч вш земний, а не науковий. Щ атрибута ¡снування матер!! е „субстратом-мютистю'' буття об'екпв наук про Землю, у их, не тшьки географ!чних. Отже, щодо метатеорп наук ¡деться про фундаментальш об'ектш аспекта! !х опанування.
Г.С.Гришанков неодноразово ! щоразу продуктивно звертався до ще! метатеоретично! теми. Шд геопростором ! геочасом вш розум!в таку частину ф!зичного простору Земл!! ту частину ф!зичного часового ¡нтсрвалу його розвитку, в яких можливе ¡снування географ!чних об'ектш-тш ! прояв пов'язаних п цими тшами геопроцес!в [7; 13, с. 71]. Можна сказати, що геопросгт'р - це приповерхневий земний проспр, д1евий ! наповнений на сотш метр!в, одинищ, десятки ! сотш к!лометр!в по вертикал! шд ! над денною поверхнею планета; геочас - це дотепершнш ! шслятепер!шн!й земний час, ретроспективно - ¡сторично та перспективно - прогностично д1евий ! наповнений на сотш й тисяч! роив минулого та майбутнього.
Як вщзначав Г.С.Гришанков, актуалютичне перенесения сучасних знань про географ!чш об'екта - земш л л а ¡процеси на минуле чи майбутне повинне враховувати незворотшсть еволющ! в щлому. Перенесения сучасних знань на минуле грунтуеться на наявност! в об'екта таких ¡стотних властивостей, яи збер1гаються протягом тривалого часу, тобто вони ¡нварАантш в1дносно перенесень у чаек Тому треба навчитись вирпняти ¡стотне в1д нс1стотного. окреме в1д загального, бо пльки через загальне вщкриваеться можлив1сть шзнати окреме у мину лому.
Великого значения набувае вивчення релштових структур об'екта, структур сучасного стану \ зачатив стану майбутнього. Часовий аспект вивчення геосистем повинен включати в себе дина\пку !х функц1онування \ питания спрямованого розвитку, видшення характерних час ¡в геосистем I часу !х становления та буття.
Не ¡зольоваш прояви просторових \ часових законом1рностей добре виявляють себе на ландшафтному структурному р1вш оргашзащ! матери. Через повшьшеть багатьох геопроцес1в, недоступшсть !х безпосередньому вивченню часов1 процеси вивчають, шзнаючи просторов! форми, яи перебувають на р1зних стад1ях розвитку [7. с. 15].
Головним оргашзатором геопростору в ландшафтшй сс|)ср! е середовище ландшафтов. Сонячно-тропосференим середовшцем визначено зональш типи репонально! оргашзащ! ландшафтно! сфери. Регюнальш комплекси ландшафтно! сфери входять у ландшафтний, геоф!зичний ! вассершафтний типи оргашзащ!, яи
вирпнються один ввд одного структурою та штегративними властивостями комплскав. що формуються, а вщповцщо до цього I '!аконо\прностя\1и 1х розвитку. Вассершафтами назвав ландшафтш комплекси океану ГВ.Круть [18]. Ландшафтно оргашзована природа - дам усього живого на Зсмлг Будь-яке глибоке досл1дження II
- гсограф1чнс. бюлопчне, геолопчне, гсофпичнс. гсохппчнс - збагачуе теорио сутшсних властивостей природи I заодно ¡нвар1ант 1х метатеорп.
При вивченш просторово-часових властивостей ландшафтно! оболонки неможливо обштись без гсограф1чного методу дослшжсння. який мае \iicuc на загальнонауковому ¡на конкретно-науковому р1внях шзнання [12, с. 72]. Ландшафтознавче вивчення геопростору I геочасу, або ландшафтного простору-часу, забезпечуе рпних за фахом науковщв, що вивчають Землю, вичерпними метатеоретичними даними про умови розвитку, ¡снування [ сутшсш матер!альш властивосп й параметри !хшх об'екпв.
ВИВЧЕННЯ ВЗАбМОДП СУСШЛЬСТВА I ПРИРОДИ. Ця мгждисциплшарна проблема мае наскрпний шют [ в усгх сво!х вдалих виршсннях - метатеоретичну евристичшсть, незалежно ви того, у рамках яких конкретно-наукових знань те виршення отримано. Методолопчне багатство географп, особливо природничоТ 1 зокрема ландшафтознавства, дае багатий проелр для пошукових гсограф1чних дослЦжснь [з метою вирппення ще! проблеми.
Г.С.Гришанков опрацьовував метод вивчення тенденцш взаемоди природи / сустлъства: вш потребуе якюного I юлыасного вишрювання напряму 1 сили взаемоди
- та стшкосп ландшафтих комплекс ¡в (ЛК), а ще застосування модельного I натурного експерименту над природно-техшчними ЛК для вивчення !х морфолопчно! 1 тонко! структур, що взаемодають. Поширеним трактуванням ще! проблеми властив 1 недоврахування значения грунпв. кори вив1трювання, вае! зони гшергенезу. Звичайно взаемодаю мгж природою I сусшльством розглядають як сшввцщошення двох тишв: двосторонш деструктивш (руйнування структури чи забруднення середовшца) та регулятивш (щодо природних процеав { народонаселения й розмпцення господарських об'екпв) - 1 односторонш кондуктивш (керукш: шформацшний вплив одного об'екта на шший для отримання заданого результату, включно п взаемовпливом ландшафту 1 його середовища) [5, 8].
Важливою складовою взаемоди сусшльства I природи е виршення природоохоронних проблем. Воно в першу чергу потребуе застосування \пждисциплтарного еколопчного шдходу для з'ясування та оптим1зацп сташв природоохоронних об'екта 1 формування транерегюнальних 1 регюнальних екомереж. Мстодолопя { методи конкретно- I загальнонаукових досл1джснь екомереж 1 !хшх ландшафтних середовищ у природничо-гсограф1чних науках опрацьоваш чи не найповшше, а тому метатеоретично - найевристичшнп.
ПРИНЦИПИ ЛАНДШАФТОЗНАВЧИХ ДОСЛЩЖЕНЬ. Окрема складова метатеоретичних наукових забезпечень - опрацювання \пждисциплшарних дослиницьких принцишв. До найевристичшших належать принципи ландшафтознавих досл1джснь - вони вже сягають р1вня загальнонаукових, I !х методолопчне забезпечення вщзначаеться багатством. Продуктивним е штегрування ландшафтознавчих I \пждисциплшарних еколопчних досл1джснь. Про це наголосили Г.С.Гришанков I К.А.Позаченюк: д1алсктичнс злитгя ландшаф-
тознавчого та еколопчного шдходу в цшьовому доследжснш породжуе на загальнонауковому р1вш ряд загальних методолопчних принцишв: цшсносп, полютруктурносп. кумулятивносп фактор! в [ компонентов [15, с. 104]. Треба також додати принцип позицшносп як ¡нетрумент суто гсогра(|нчного анал1зу: онтолопчним початком уах позицшних параметр1в природи е позищйшеть як властивють земних утворень, п ус1ма еиетемними II зв'язками п навколишшм св1том. Ведомо. що шд науковим кср1вництвом Г.С.Гришанкова його учениця К.А.Позаченюк здшенила глибоке новатореьке вивчення позищйносп ландшафпв Криму.
Як вед значили Г.С.Гришанков I К.А.Позаченюк, ландшафтознавчий педхед дае можливють виявити фактори утворення та виокремлення ландшафтних систем, причинно-наследков1 зв'язки в ландшафп, а також процеси його змши I розвитку. Вивчення зв'язюв ландшафту п зовшшшм середовищем опираеться на ряд \пждисциплшарно-сколопчних принцишв: цшсносп, тр1адних точок, еколопчно! валентносп, самообмеження розмноження оргашзм1в, - названий „масовий ефект" [15]. Досвед ландшафтознавчого використання цих доследних принцишв мае значну м1ждисциплшарну евристичшсть.
Крш цих загальнонаукових принцишв I дещо спещальшших принцитв еколого-ландшафтознавчих досл/джень, результативними 1 теж евристичними для багатьох досл1джень м1ждисциплшарного спрямування е гносеолопчне використання еволющйних ¡дей - як доследницысих принцитв. Зокрема, анал1зуючи сутшсть ландшафтних комплеюлв, Г.С.Гришанков [1, с. 20] за аналопею з бюлопчними об'ектами наголосив на можливосп розгляду ландшафпв у о итоге неточному плаш (¡стор1я розвитку окремого конкретного ландшафту) I ф1 логе истинному плаш (розвиток тишв ЛК вед найпроепших на початковому еташ розвитку ландшафтно! оболонки до сучасних).
Фшогенетично виявляеться поступове ускладнення структури ландшафтного комплексу, що дае йому можливють не тшьки краще пристосуватися до навколишнього середовища, а й у свош взаемодп з ним шшювати його у сприятливому для себе напрямку.
Продовження розгляду д1алектичних сшвведношень онтолопчних I гносеолопчних, гносеолопчних I методолопчних реалш науки та 1х метатеоретична рефлеюля - даль
РЕФЛЕКС1Я ЗМ1СТУ I МЕТОДШ ГЕОГРАФП, ЗОКРЕМА ПРИРОДНИЧОГ
Загальногеограф1чш доследницыа ¡да Г.С.Гришанкова мають найвиразшший метатеоретичний змют. Усведомлюючи науково-шзнавальш спроможносп р1знорангових складових методолопчного доследницького арсеналу, Григорш Свдокимович наголошував на важливосп вичленування у географи досл1джень р1зних р1вшв, зокрема загальнонаукових [9]: „важливо видшити загальнонауков1 методи: математичний, системний, еколопчний, ¡сторичний. географ1чний, пор1вняльний. Це дае можливють адекватшше пов'язати конкретно-науков1 досл1дження з усезагальним методом - матер1алютичною д1алектикою. Нам1чаеться пений зв'язок м1ж методами д1алектично1 лопки, теорп шзнання I категор1ями д1алектики, з одного боку, I конкретно-науковими методами досл1дження з шшого.
через систему загальнонаукових метод1в досл1дження. ...Вичленування загальнонаукового р1вня досл1дження в географп свичить про створення II цшсного мстодолопчного апарату" [12, с. 104].
Таке вичленування ¡стотнс як свичсння грамотного ор1ентування дослиника у процес! наукового шзнання, св1дчсння того, що науковець володк сво1м дослвдницько-шзнавальним процесом, контролюе його, тобто здатний забезпечувати саморефлексио свого дос.мджсння. 3 ¡ншою боку, глибош анал1тично-рефлексивш узагальнення географ ¡в утверджують науку географш перед ¡ншими науками як таку, що спроможна виконувати найскладшгш шзнавальш завдання з використанням усього наявного дослиницького апарату науки, заодно збагачуючи його власним методом, шднятим до р1вня \пждисциплшарних [ загальнонаукових мстод1в.
Дослиницька рсфлская. яка була оргашчно властива Г.С.Гришанкову, базувалася на комплексному, збалансованому поеднанш вах д1еви\ складових науки рпного 1\пстовного спрямування. Його науково-шзнавальна рсфлская ¿шла ви багатого емшричного матср1алу до гшотез, випробуваних всрифп<ованих тсорш - I до наукових проблем, яи ще чекали свого виршсння. Тому його науков1 напрацювання, крш сформульованих ним ¡дсй. спостережень I узагальнень рефлексивного змюту, були ще багатими потенщйною евристичшстю, яку сприймають I на яку вшгукуються ¡нип творч1 досл1дники. Саме тому в бюграфп Григор1я Свдокимовича як кср1вника наукових природничо-гсограф1чних. зокрема ландшафтознавчих досл1джснь. був при\птний [ промовистий факт: його дослвд-ницькими ¡леями захопився вихованець протилежного, економшо-географ1чного крила географ1чно1 науки - О.Р.Рибак, виконав шд його кер1вництвом щкаве ландшафтознавче досл1дження I уешшно захистив його.
I ще одна при\птна I по-своему законом1рна риса, яка була властива Г.С.Гришанкову як науковцев1 I викладачевг Глибоко володиочи творчим дослвдницьким методом, аж до саморефлексивних складових включно, вш у \пв не титьки передати знания сво!м учням, що звично для викладача, але I прищепити 1м свш творчий метод, сформувати нову доелвдницьку особиспсть, не менш потужну, шж його власна. Зокрема, п його учшв такою творчою особиспстю стала Катерина Анатолпвна Позаченюк.
Про важливють наукознавчих кате гор ¡й - гносеолопчних атрибупв для навчального процесу св1дчить початкове використання 1х нав1ть у шшльних програмах. Д1алектичну едшеть об'екта I предмета, предмета I методу досл1дження розкрито в науковш ^птсратурк географ1чшй теж, але на р1вш навчального пос1бника для студенпв ушверситепв це питания одним ¡з перших докладно розглянув Г.С.Гришанковим [12, с. 10] Вш наголосив на великому значенш правильно обраного методу дослижсння [12, с. 52] 1 географ1чний метод трактував на загальнонауковому р1вш й д1алектично, як принцип \ шдхщ. Його застосування дае можливють нам1тити найбшып рацюнальш шляхи вивчення просторово-часово! оргашзаци геосистем, у тому числ1 при досл1дженш параметричних властивостей географ1чних об'екпв \ явищ, \ вибрати системи вццпку, найбшып придатш для вивчення просторових властивостей геосистем [11, с. 38].
Застосування гсогра(|нчного методу дослщження л с но пов'язане з використанням юторичнго методу. Вони тюно пов'язаш \пж собою, як I 1х методолопчна основа -категори простору I часу. Географ1чний метод не може бути застосований без врахування часу, а юторичний метод не дае правильних знань про об'ект дослщження, яюцо не буде одночасно розглядатися 1 прослр. бо геопроцеси завжди пов'язаш з простором I са\п набувають властивостей цього простору [12, с. 83].
1сторичний метод вир1зняеться значною складнютто. В ньому перш за все треба ро зрпняти генезис об'екта I юторпо його розвитку, зовшшш та внутршш фактори розвитку, динам1ку I спрямований розвиток (еволюцпо).
Для Г.С.Гришанкова тривалий час була актуальною тема аналпу I розвитку теоретичних I методичних положень пор1вняльного шдходу й методу аналопй у природничш географ п [16]. У метатеоретично му аспекп застосування пор1вняльного шдходу потребуе в першу чергу вщповщносп об'екпв наук. Тод1 1хшй методичний апарат наук - спорвднений, а м1ждисциплшарна евристичшсть напрацьованих шзнавальних засоб1в - реальна.
Аналпуючи фундаментальш пращ в1тчизняних I заруб1жних фшософ1в I географ1в, переважно 1960-1980-х рр., вш розглянув I висвшшв засадшта та загальш положения застосування аналоги [ пор1вняльного методу у природничш географи [12].
Вш писав: «,..пор1вняльний метод дае можливють: 1) виявити не тшьки сам факт под1бносл \ видпнносп до с л 1 дж\ в а н их об'екпв, а 1х причину; 2) встановити можливють штерполяцп на знаходження прихованих властивостей пор1внюваних об'екпв; 3) поширити вже вивчеш законом1рносп на не достатньо досл1джеш райони» та об'екти [12, с.110].
У загальному вигляд1 пор1вняння - це встановлення реальних вщношень, що ¡снують м1ж предметами I явищами навколишнього свпу. Передумовою цих вщношень слугуе наявшсть у предметов р1зних властивостей. Тому вщношення - це категор1я, що характеризуе зв'язок м1ж предметами - I шлях до 1х шзнання [12, с. 110].
Г.С.Гришанков наголошував: предмети I явища щодо 1х схожосп мають I несуть у соб1 внутршш вимшностк пов'язаш 31 змшами в чаа. Тому пор1вняння схожосп предметов [ явищ через визначеш пром1жки часу дае можливють виявити '!аконо\прност1 1х розвитку [12, с. 111]. Головне у пор1внянш - не встановлення певних вщношень м1ж об'ектами, а шзнання 1х.
Яюсне пор1вняння у бшыпосп випадюв е лише первинним актом пор1вняння, за яким виявляються властивосп предметов, що пор1внюються. При кшьюсному пор1внянш визначаються в1дношення як результат яюсно-кшьюсного анал1зу [12, с. 114].
Г.С.Гришанков шдкреслював: «Пор1вняння як метод досл1дження у географи застосовуеться при географ1чному анал1з1, при виявленш законом1рностей диференщацп явищ, у тому числ1 при ... районуванш I класифпшцп» [12, с. 117].
Часткову тотожшеть або под1бшсть у географи називають вщносною однор1днютю. Принцип вщносно! однорщносп - один ¡1 основних при районуванш. Вщносна однорвднють за групою властивостей е базою для видшення тигпв ландшафтних комплеюлв (ЛК) (урочищ, мюцевостей, райошв, аж до зон). У
бшыносп випадкш I ввдносну однорвдшсть визначають за зовшшшм виглядом ЛК та 1х морфолопчною структурою.
Особливо широко иор1вняльиий метод використовуеться при ретроспективиих палеогеограф1чних досл1дженнях, у тому числ1, коли вивчаеться ¡стор1я розвитку природних об'екпв I явищ. «За основу приймаеться тепершня структура I стан об'екта. Поступово на основ1 дедуктивних моделей, побудованих за деякими, обов'язково достатшми, речовими залишками зниклих об екпв [ непрямою шформащею, яка про них збереглась, вщновлюються основш етапи розвитку об'екта або явища. Необхщно обрати репрезентативш боташчш, л1толопчш, археолопчш, зоогеограф1чш дат... накопичення даних надасть можливють або покращити побудоваш модел1 або докоршно 1х зм1нити, що дасть можливють повшше вщновити юторио розвитку тсриторп. близьку до лек яка була у дшсносп» [12, с. 118-119].
Докладно розглянувши аналопю як особливий вид пор1вняння, Г.С.Гришанков писав [12, с. 122-129]: «Шд аналопею у II загальному вигляд1 розумпоть в1дпов1дшсть. схожють. под1бнють предметов, явищ або понять, у цшому ргзних у фпичному або структурному ввдношенш Так, у бюлогп аналопчними називають органи, що виходять ¡з рпних зачатшв, але виконують однакову функщю» [12, с. 122].
Г.С.Гришанков визначив схеми, близыа до тих, за якими отримують висновки при застосуванш аналоги у географи: анапог/я замещения; аналог/я под/бноегт' (анапог/я р/еноат', е/дношення); каузалътш тип аналогИ; механ1чна аналогия зеедення; по на повальна аналог/я. До кожно! з цих аналопй подано приклади 1х використання [12, с. 126-128].
Дослщник писав: «Значний вплив на юторио пошуку гсограф1чних ¡дсй. яи можна покласти в основу створення теорп науки, залишила аналогия з организмом, або еке/еалентна аналог/я, у якш об'екти природи пор1внювались ¡з оргашзмом. Аналопя з оргашзмом для пояснения навколишньо! природи застосовувалась ще з античних чаав. 3 оргашзмом пор1внювалися то окрс\п компонента природи, то II цшеш утворення. До перших взноситься в ¡дома схема геоморфолопчних цшшв В.Девюа I цикли розвитку рослинного покриву Ф.Клементса, у яких рельеф та рослиншсть у своему розвитку проходять ус1 цикли розвитку оргашзму. Аналопя з оргашзмом користувалася особливою популяршетю, при опии складних природних комплекс ¡в. для розумшня яких було недостатньо емшричного матер1алу» [12, с. 128-129].
Методолопчною основою оргашзмово! аналоги були шту1тивш уявлення про цшенють географ1чних об'екпв або уявлення вгалюпв у бюлогп. У цьому аспскл аналопя з оргашзмом лише декларувала, а не розкривала цшенють об'екпв I спря-мовувала на чисто морфолопчний анал1з. У такому вигляд1 вона, за справедливою думкою Д.Стоддарта, дала мало ¡стотних результапв у вивченш географ1чних об'екпв. Проте у середиш XX ст. аналопя з оргашзмом виродилася у контекст! системного анал1зу шд виглядом оргашчних властивостей ф1зико-географ1чних об'екпв, у тому числ1 й оргашчних властивостей ландшафту [12, с. 129].
Гарантия правильных висновшв п пор1внянь може бути лише у тому випадку, якщо при пор1внянш дотримано сутшсно! об'ектно! аналоги. не переплуташ структурш р1вш об'екпв, що пор1внюються. [ не порушена лопчна схема \пркувань.
П1ДСУМКИ. Метатеоретичне значения наукових напрацювань е високим критерии 1х багатоскладово! неперехщно! щнносп. Метатеоретичш узагальнення доповнюють I збагачують теорн споринсних наук. Метатеоретичш узагальнення природничо! географи можуть I повинш бути конструктивами на шляху до оптимпацп р1зних конкретно-наукових ф1зико-географ1чних напрацювань теоретичного I методолопчного змюту. Теоретичш конкрстно-науков1 результата, значу 1Щ метатеоретично, щнш для науки таким:
- вони можуть стати частиною цЫсного св1тоглядно-мстодолопчного [ рефлексивного метатеоретичного узагальнення, евристичного для окремих напря\пв досл1джснь у споринсних науках;
- вони мають перспективи утвердитись як природничо-гсограф1чна частина метагеографп, науково самощнна для вс1е! географи;
- вони повинш набути евристичносп - науково-пошуково! перспективное^, конструктивное^ й результативное^ в щльовому розвитку знанневих I шзнавальних рсал1й стосовно кожно! ¡нтсгровано1 цим узагальненням природничо-географ1чно1 науки.
Список мгерагури
1. Гришанков Г. Е. Проблема целостности в ландшафтоведении // Научные записки Воронежского отдела Гнографического общества СССР. - Воронеж: Б. и., 1974. - С. 10-24.
2. Гришанков Г. Е. Парагенетическая система природных зон (на примере Крыма) // Вопросы географии. Сборник 104. - М.: Мысль. 1977. - С. 128-139.
3. Гришанков Г. Е. Антропогенная интеграция и дифференциация ландшафтов в условиях Крыма // Вопросы географии. Сб. 106. - М.: Мысль. 1977. - С. 138-146.
4. Гришанков Г. Е. О двух типах устойчивости региональных природных комплексов // Вопросы структуры и динамики ландшафтных комплексов. - Воронеж, Изд. ВГУ, 1977. - С. 95-102.
5. Гришанков Г. Е. Програма и методы изучения регионального взаимодействия между природой и обществом // Методы исследования антропогенных ландшафтов. - Ленинград: Б. и., 1982. - С. 19-20.
6. Гришанков Г. Е. Зависимость свойств целостности от структуры и организации ландшафта // Прикладные аспекты изучения современных ландшафтов. - Воронеж: Изд. ВГУ, 1982. - С. 3-15.
7. Гришанков Г. Е. Свойства географического пространства. Проблемы изучения геграфического времени // Боков В. А. Пространственно-временная организация геосистем. - Симферополь: СГУ. 1983.-С. 4-15.
8. Гришанков Г. Е. Програма и методы изучения регионального взаимодействия между природой и обществом // Антропогенные ландшафты и вопросы охраны природы. Межвузовский сборник. Уфа: Изд. Башкирск. ун-та, 1984. - С. 45-52.
9. Гришанков Г. Е. К вычленению общенаучного исследования // V съезд Географического общества Украинской ССР. Тезисы докладов. - К.: Наукова думка, 1985. - С. 170-171.
10. Гришанков Г. Е. Информационные свойства ландшафта // Общие и региональные проблемы ландшафтной географии СССР - Воронеж: Изд. ВГУ, 1987. - С. 23-34.
11. Гришанков Г. Е. Географический метод исследования. - Физ. геогр. и геоморфология. - Вып. 38. - К: Либщь. 1991. - С. 29-39.
12. Гришанков Г. Е. Введение в физическую географию: предмет и метод: Учеб. пособие. - К.: Знания. КОО. 2001.-249 с.
13. Гришанков Г. Е., Боков В. А. Некотоые соображения о сущности физико-географических процессов // Природное районирование и проблемы охраны природы. - Уфа: Изд. БГУ, 1986. - С. 22-31.
14. Гришанков Г. Е., Пащенко В. М., Позаченюк Е. А. Позиционость в ландшафтах и ландшафтоведении. - Физ. геогр. и геоморфология. - Вып. 38. - К.: Либщь, 1991. - С. 11-20.
15. Гришанков Г. Е., Позаченюк К. А. Принципы ландшафтно-экологических исследований // Геоэкология: региональные аспекты. Материалы к IX съезду Географического общества СССР - Л.: Б. и.. 1990.-С. 103-104.
16. Давидюк М. В. Розвиток пор1вняльного методу (шдходу) в некласичнш природничш географп // Кшвський географ1чний щор1чник. - Вип. 7. - Кшв, 2007. - С. 66-145.
17. Дудник Н. И. Некоторые проблемы изучения структуры современных ландшафтов. // Общие и региональные проблемы ландшафтной географии СССР - Воронеж: Изд. ВГУ, 1987. - С. 35-44.
18. Круть И. В. Введение в общую теорию Земли. М., 1978. - 368 с.
19. Пащенко В. М. Землезнання. Методология природничо-географ1чних наук. - К.: Б. в., 2000. - 320 с.
20. Солнцев В. Н. Некоторые итоги системного движения в ландшафтоведении. // Вести. Моск. ун-та. Серия 5. География. - 1983, № 5.
В.М.Пащенко, MB.Давиднж Метатеоретическое содержание естественно-географических идей Григория Евдокимовича Гришанкова
Раскрыто рефлексионно-критическое и эвристически-конструктивное познавательное содержание научных наработок Г.Е.Гришанкова, богатых исследовательскими идеями. Их значение простирается за пределы ландшафтоведения и естественной географии, достигая высокого уровня метатеоретического обобщения.
Ключевые слова: научные идеи, метатеоретическое содержание, сущность и свойства ландшафтов, ландшафтная среда, ландшафтные процессы, геопространство, геовремя, принципы исследований, научная рефлексия, эвристичность.
Yolodymyr M. Paschenko, Mykohi I '. Davydyuk The metatheoretical content of Grygoriy Ye. Gryshankov's natural-geographical ideas
The reflection-critical and heuristically-constructive cognitive content G.E.Grishankov's science works with research ideas the operating time is opened. It's value reaches for limits science of landscapes and natural geography, reaching high level of a metatheoretical generalization.
Key words: scientific ideas, the metatheoretical maintenance, essence and properties of landscapes, the landscape environment, landscape processes, geospace, geotime, principles of researches, a scientific reflection.
Статья поступила в редакцию 25.07.2008 г
