CC BY
46
®
ребенка
На допомогу пед1атру / To Help the Pediatrician
УДК 616.321/.322-002.1-085-053.2
DOI: 10.22141/2224-0551.6.74.2016.82133
АБАТУРОВ O.G., КРИВУША О.Л.
A3 «Анпропетровська медична академм МОЗ Укра/ни», м. Aninpo, Укра'/на
MiCUEBA TEPAniß ГОСТРИХ ТОНЗИЛОФАРИНГПВ У ДПЕЙ
Резюме. Усmаmmi поданий аналiз даних щодо вибору препарату для мсцевог терапи гострих тонзило-фарингiтiву дтей. Наведено нформацЮ про мехашзм дп бензидамну гiдрохлориду, що входить до складу препарату Тантум Верде®. ПроаналЬзоват результати клжчних до^джень, що продемонстрували високу ефектившсть препарату при лшуванш гострих запальних захворювань ротово'1 порожнини та верхнх дихальних шлях1в у дтей. Встановлено основн показания для застосування препарату Тантум Верде® в педiатричнiй практищ.
Ключовi слова: дти, бензидамну гiдрохлорид, Тантум Вердёгострi тонзилофарингти.
Вступ
Захворювання дихальних шляхiв у дггей за-лишаються протягом останнк десятирiч одшею з найбшьш актуальних медичних та сощальних проблем педiатрfi. Це пов'язано з незмшно високою питомою вагою дано'i патологи в структурi дитячо'i захворюваност та високим рiвнем дитячо'i смерт-ностi внаслiдок гострих захворювань оргашв ди-хання (трете мiсце в структурi дитячо'i смертнос-тi). За останш десять рокiв кiлькiсть захворювань бронхолегенево'i системи в дiтей зросла майже в 3,6 раза, переважно за рахунок гострих та рецидивую-чих запальних процесiв верхнiх i нижнiх дихальних шляхiв [1, 6]. Кожне друге звернення до педiатра або сiмейного лiкаря вiдбуваеться з приводу рест-раторних захворювань.
Серед захворювань дихальних шляхiв 85 % ви-падюв припадае на гострi респiраторнi захворювання, з яких майже 80 % становлять гострi рест-раторш вiруснi iнфекцГi (ГРВ1), а 15—20 % гострих рестраторних захворювань спричиняються бак-терiальними збудниками (пневмокок, гемофшь-на паличка, мораксела катаралiс, стрептокок) та представниками атиповоi мiкрофлори (мжоплазма, хламiдГi). Щорiчно рееструеться до 65—70 тисяч ви-падкiв ГРВ1 на 100 тисяч дитячого населення, що у 2,7—3,2 раза перевищуе значення аналогiчних по-казникiв у дорослих [8, 11].
Причиною розвитку ГРВ1 можуть стати понад 200 рiзноманiтних вiрусiв, що схож1 за мехашзмом передачi збудника (переважно повиряно-крапель-ний) та розвитком патолопчного процесу в дихаль-
них шляхах. Протягом останнк десяти роюв фах1в-цями щентифжовано 6 нових респ1раторних BipyciB: метапневмов1рус, коронав1рус — збудник SARS (тяжкого гострого респ1раторного синдрому), коро-нав1руси NL63 i HKU1, в1рус парагрипу 4 i бокавь рус [11]. Переважна б1льш1сть збудник1в ГРВ1 — це РНК-в1руси, за винятком аденов1русу, який м1стить ДНК.
Видшяють шють родин збудник1в в1русних ш-фекцш: ортом1ксов1руси — в1рус грипу; парамж-сов1руси — в1рус парагрипу, рестраторно-син-цит1альний в1рус; п1корнав1руси — ринов1руси, ентеров1руси; реов1руси — ортореов1руси; аденовь руси м1стять лише аденов1руси; коронав1руси — рес-п1раторн1 коронав1руси.
Р1зш збудники визначаються в1дпов1дною троп-нютю до певних вщдшв дихальних шлях1в: корона-в1руси вражають переважно слизову оболонку носа, реов1руси — слизову оболонку носа та глотки, пара-грипозш в1руси — слизову оболонку горташ, в1рус грипу — трахе!, РС-в1рус — слизову оболонку брон-
Адреса для листування з авторами: Абатуров Олександр бвгенович Кафедра педiатрii 1 та медично! генетики, ДУ «Дншропетровська медична академ1я МОЗ Украши», вул. Дзержинського, 9, м. Дншро, 49044, Украша E-mail: alexabaturov@i.ua
© Абатуров О.6., Кривуша О.Л., 2016 © «Здоров'я дитини», 2016 © Заславський О.Ю., 2016
xiB та бронхюл, аденовiруси переважно вражають лГмфо!дну тканину глотки та кон'юнктиви. Результатом шфГкування е розвиток гострого запалення в клiтинах епiтелiю респiраторного тракту [1, 2]. Осо-бливостi ураження рiзних вщдшв респiраторного тракту обумовлюють рiзноманiтнi прояви катарального синдрому при ГРВ1, що може проявлятися ознаками гострого ришту, риносинуситу, трахе!ту, фаринпту, тонзилiту, ларингiту або перебГгати у ви-глядi бронхiту.
НайбГльшу увагу клiнiцистiв зазвичай приверта-ють прояви гострого тонзилiту та гострого фаринпту в дгтей як найчастшГ прояви гострих респратор-них вiрусних та бактерiальних iнфекцiй.
Гострий фаринпт — iнфекцiйне захворювання, що проявляеться запаленням слизово! оболонки за-дньо! стiнки глотки, фолiкулiв та бокових лГмфо!д-них стовпцiв.
Гострий тонзилгг — захворювання, що характеризуемся гострим запаленням одного чи кГлькох лГмфо!дних утворень глоткового кГльця (частiше пiднебiнних мигдаликiв).
Вiтчизнянi фахiвцi в клiнiчнiй практицi вже зви-кли використовувати термiн «гострий тонзилофа-ринпт» з огляду на високу частоту зустрiчальностi поеднаного ураження слизово! оболонки глотки та пщнебшних мигдалиюв iнфекцiйного генезу. В ан-гломовнш лiтературi з аналогiчною метою викорис-товуеться поняття sore throat, що е не визначенням конкретно! нозолопчно! форми, а, швидше, збГр-ним термшом для декiлькох захворювань [15, 21].
За даними вичизняних та свггових наукових джерел, у дггей вiком вiд 5 до 15 роюв майже 30 % гострих фарингтв та 20—30 % гострих тонзилтв викликаеться р-гемолггачним стрептококом групи А [3, 6, 7, 15, 23]. Серед шших бактерiальних збуд-никiв гострих тонзилiтiв та фарингтв — стреп-тококи групи G, С, дуже рiдко запальний процес спричиняють Arcanobacterium haemolyticum, Neisseria gonorrhoeae, Corynebacterium diphtheriae, мжоплазми та хламщ! [4, 5, 10, 11].
У дггей перших 3—5 рок1в життя переважають го-стрi тонзилiти та фаринпти, спричиненi вiрусними агентами (70—90 % випадкгв). Найбiльш типовим збудником гострого фаринпту е риновiруси. Досль дження останнiх рокiв показують, що !х значення невтримно зростае, i тепер риновiруси вщповщаль-нi бГльше нiж за 80 % випадкгв ГРВ1 в перiод осiннiх ешдемш [1, 11]. Серед Гнших етюлопчних чинникГв гострого тонзилофарингiту доцГльно визначити аде-новГруси, коронавiрус, вГруси грипу й парагрипу, вь рус Епштейна — Барр, вГрус КоксакГ А.
ОбГрунтування необмдносп мгсцевоТ терапм
ГострГ тонзилГти розвиваються переважно в дь тей, старших вгд 1—1,5 року, що обумовлюеться формуванням лимфо!дно! тканини глоткового кгль-ця в цьому вщ1 КлГнГчна картина гострого тонзи-лГту характеризуеться болем у горлГ, утрудненим та
болiсним ковтанням, збшьшенням та болючiстю регiонарних лiмфатичних вузлiв. При об'ективному оглядi визначаеться набряк слизово! оболонки миг-даликiв з яскравою гiперемiю, iнколи з гншними нашаруваннями на !х поверхнi. Морфолопчш змiни характеризуються запальним набряком та шфгль-трацiею клiтинних елементiв слизово! оболонки, десквамащею епiтелiю, значною судинною реакщ-ею у виглядi розширення поверхневих та глибоких судин [3, 7, 16].
Проявами гострого фаринпту в дитини зазвичай е рiзка печiя, першшня та сухiсть у горл!, бiль при ковтаннi, характерний болюний поверхневий кашель, регюнарний лiмфаденiт. У дiтей перших рокгв життя визначаеться дисфагiя, пщвищена салiвацiя. Клiнiчнi прояви супроводжуються характерною картиною при прямш фарингоскоп!!: гiперемiя та набряк слизово! оболонки задньо! стшки глотки, глоткових дужок та м'якого шднебшня, значна зер-нистiсть поверхш слизово! оболонки, iнколи з проявами дрiбних крововиливiв.
Як бактерiальнi, так i вiруснi тонзилiти та фаринпти супроводжуються проявами загального шток-сикацшного синдрому у виглящ пiдвищення темпе-ратури тгла (при бактерiальних процесах переважно до фебрильних цифр), зниженням апетиту, драпв-ливютю або млявiстю дитини. Зазвичай прояви гострого тонзилофарингиу, спричиненого вiрусними збудниками, супроводжуються Гншими рГзноманГт-ними проявами катарального синдрому: ришт, ри-носинусит, кон'юнктивгт, ларингiт.
Для гострих фарингтв та тонзилтв будь-яко! етюлоги характерний виражений больовий синдром. Найчастше саме больов! в!дчуття дитини зму-шують батькiв звернутися до лжаря [5, 7]. Постшний та штенсивний больовий синдром значно порушуе самопочуття дитини, пояснюе вщмову дитини вщ прийняття !ш та рГдини, ускладнюе пероральний прийом лiкарських засобiв.
Значна вираженiсть больового синдрому при ураженш глотки пов'язана з подразненням чутливих нервiв глоткового сплетiння внаслщок запального процесу слизово! оболонки. Для слизово! оболон-ки глотки характерна висока та чутлива шнервацгя, особливо в задшх та бокових вщдглах. При цьому нерщко визначаеться iррадiацiя болю в альвеолярш ясна, нижню та верхню щелепу, вухо.
Найважливiшою терапевтичною проблемою при л^ванш гострих захворювань дихально! сис-теми в дiтей е виршення питання про необхiднiсть призначення антибактерГально! терапи. Широкий спектр етюлопчних факторiв гострих респiраторних iнфекцiй, обмежеш можливосп вГропдно! верифь кацп збудниюв ускладнюють проблему дiагностики та лiкування гострих захворювань респiраторного тракту в дггей. Дiагноз встановлюеться переважно на пiдставi епiдемiологiчних та клшГчних даних.
Слад зазначити, що саме бактерiальнi гостр! тонзилГти та фаринпти становлять величезну загрозу ГмовГрним розвитком ускладнень, таких як гостра
ревматична лихоманка, паратонзилярний абсцес, лiмфаденiти шийних лiмфатичних вузлiв, мастощи-ти [7, 9, 16, 19]. Це також обумовлюе необхщшсть своечасного призначення антибактерiальних пре-парапв.
Препаратами вибору при захворюваннях верхшх дихальних шляхiв, асоцiйованих з ß-гемолгтичним стрептококом групи А, згщно з нащональними ре-комендац1ями та консенсусами практично вск кра-ш свиу протягом останнк десятирiч залишаються препарати пенщилшу — пенiцилiн V або амоксици-лiн [3, 7, 16, 19, 21].
При вiрусних ураженнях верхнiх дихальних шляхiв антибактерiальна терап1я призначаеться за окремими показаннями з урахуванням вiкових, со-цiальних чинниюв, стану iмунноï системи дитини, наявност та характеру супутньоï патологИ.
З огляду на складнiсть вибору препарату для призначення етiотропноï терапИ при лiкуваннi гострих респiраторних захворювань верхшх дихальних шля-хiв у дггей особливого значення набувають препарати, здатш чинити мiсцевий протизапальний та са-ногенетичний вплив.
Враховуючи iнтенсивнiсть больових проявiв, якими супроводжуеться перебiг гострого тонзилиу та фарингiту в дггей, доцшьно застосування препа-ратiв, що мають мiсцевий знеболюючий ефект. Головною метою використання препаратiв ^eï групи стае зниження активностi запального процесу сли-зовоï оболонки верхшх дихальних шляхiв, запобь гання розвитку ускладнень внаслiдок поширення запального процесу на iншi вщдши респiраторного тракту, профшактика вторинного iнфiкування по-шкодженоï слизовоï оболонки та необхiднiсть яко-мога швидшого уникнення больових вщчутпв у дитини [4, 8, 10, 13].
Виб1р препарату для мюцево'| терапм
З метою зменшення проявiв гострого запального процесу слизовоï оболонки верхнiх дихальних шля-хiв застосовуються рiзноманiтнi лiкарськi препарати у виглядi дезiнфiкуючих розчинiв, спрйв, таблеток, тгулок для розсмоктування. Препарати, що мають використовуватись для мюцевого впливу на слизову оболонку дихальних шляхiв, повинш вiдповiдати ряду вимог:
— широкий спектр антимiкробноï та противiрус-roï Âiï;
— вщсутшсть токсичного ефекту;
— низька та повшьна швидкiсть абсорбцïï зi сли-зових оболонок;
— мшмальна ймовiрнiсть розвитку алергiчноï реакцïï на тлi застосування препарату;
— вщсутшсть подразнюючого впливу на слизову оболонку ротовоï порожнини та шших вщдшв шлунково-кишкового тракту;
— добрi органолептичнi властивостi;
— зручшсть застосування, особливо в педiатрич-нiй практицi.
На сьогоднi фармацевтичний ринок пропонуе великий арсенал лжарських засобiв, що чинять ан-тисептичну дiю при нанесеннi на слизовi оболонки ротовоï порожнини та верхнк дихальних шляхiв. Цi препарати застосовуються у виглящ пiгулок для розсмоктування, спрйв для зрошення слизових оболонок, розчишв для полоскання ротовоï порожнини, розчишв для iнгаляцiй. Бшьшють препаратiв для мiсцевого впливу на уражеш слизовi оболонки мютять у своему складi хiмiчнi сполуки: тимол, хлорбензол, фенол, метакрезол, хлоргексидин та ш. Деякi препарати включають комбiнацïï активних антисептичних речовин з нестерощними протиза-пальними препаратами та мюцевими антибактерь альними засобами [10, 13, 16, 19, 21].
Препарати для мюцевого застосування, на жаль, не позбавлеш побiчних ефектiв, до яких можна вщнести: алергiчнi реакцИ, порушення мю-цевого бiоценозу, подразнюючий вплив на слизову оболонку ротоглотки та шших вщдшв шлунко-во-кишкового тракту, специфiчний смак та запах [13, 16]. Саме це е причиною ЗСх обмеженого використання в педiатрiï.
Бензидамшу пдрохлорид. Мехашзм дй'
Одним з лжарських засобiв, що здатен чинити потужну мiсцеву саногенетичну, протизапаль-ну та анестезуючу дiю на слизову оболонку верх-нк дихальних шляхiв, е бензидамiну пдрохлорид (C19H24ClN3O — 1-бензил-3-[3-(диметиламшо) пропокси]-1H-iндазол) — дiюча речовина препарату Тантум Верде®.
Бензидамшу пдрохлорид чинить значний про-тизапальний вплив, який за окремими напрямками перевищуе дш таких нестерощних протизапальних препарапв, як iбупрофен та напроксен. Реалiзацiя протизапальноï дïï обумовлена iнгiбуванням синтезу прозапальних цитокшв TNF-a та IL-1ß. При цьому дiя препарату не поширюеться на продукцiю цитоюшв IL-6, IL-8 та синтез протизапальних цито-кiнiв (IL-10) i рецепторiв (IL-1Ra) [1, 8, 13, 18]. Ком-бiнований вплив препарату на продукщю цитокiнiв здатний пригнiчувати запальний процес на слизових оболонках дихальних шлях1в на найбшьш раншх етапах розвитку за рахунок зниження вироблення та вившьнення ферментiв (циклооксигенази) та зниження синтезу простагландишв. Протизапальнiй активностi препарату також сприяе iндукцiя галь-мування вiдповiдноï м^ацИ моноцитiв людини у вiдповiдь на вплив хемоатрактанпв CCL2 (MCP-1), мжробного продукту FMLP та компонента каскаду комплементу С5а.
Бензидамiну гiдрохлорид здатен гальмувати вившьнення ферменпв iз лiзосом нейтрофiльних гранулоцитiв, пригнiчуe мпрашю лейкоцитiв та ЗСх агрегацiю, блокуе вивiльнення вазоактивних амiнiв та агрегацго тромбоцитiв. Препарат сприяе стабь лiзацïï мембран клiтин, пригнiчуe генерацiю акти-вованих кисневмiсних метаболiтiв макрофагами та
нейтралiзуe високотоксичнi вшьш радикали [18, 20, 22]. Протизапальний ефект препарату посилюеться опосередкованою ендотелш-протекторною дiею. Бензидамiну гщрохлорид обмежуе пошкодження ендотелiю продуктами фагоцитiв, пригнiчуе актив-нiсть фагоцитiв та iнактивуе серотонш i гiстамiн [20, 21]. Результатом протизапально! дп препарату е зниження й усунення набряку та ппереми слизово! оболонки дихальних шляхiв, зменшення запально! гiпертрофГi регiонарних лiмфатичних вузлiв та про-фiлактика небажаних ускладнень.
Препарат Тантум Верде® мае потужний знебо-лювальний ефект за рахунок структурно! схожоста молекули бензидамiну пдрохлориду з тетрака!ном. На вiдмiну вщ iнших нестерощних протизапальних засобiв знеболювальна дiя препарату мае виключно мюцевий характер, а Г! активнiсть досягае 50 % вщ дГ! тетрака!ну. Реалiзацiя знеболювального ефек-ту обумовлена стабшзуючим впливом препарату на чутливi сенсорнi рецептори слизово! оболонки дихальних шляхiв, зниженням концентраци бю-генних амшв, що мають альгогеннi властивоста, та пiдвищенням рiвню больово! чутливоста рецептор-ного апарату. Крiм того, препарат значно впливае на таламiчнi центри больово! чутливоста, викли-каючи локальну блокаду синтезу простагландинiв (Р§Е1, Р§Е2 и PgF2-a) [18, 21]. Шсля топiчного використання препарату Тантум Верде® у виглядi розчину для мюцевого застосування або у виглядi спрея мiсцевоанестезуюча д1я препарату настае через 2—3 хвилини шсля використання й тривае тв-тори години.
Бензидамш за хiмiчною структурою е слабкою основою на вiдмiну вщ шших нестерощних протизапальних засобiв, що являють собою слабкi кислоти. Це забезпечуе бензидамшу високу лiпофiльнiсть, що дозволяе швидко проникати у вогнище запалення, де рН значно нижче, та створювати там терапевтич-ну концентращю. Численнi досл!дження дозволили стверджувати, що бензидамiн мае високу бактери-цидну активнiсть щодо понад 110 штамiв бактерiй, зокрема щодо пневмококу, золотистого стафшоко-ку, клебаели пневмонп, стрептококу тощо. Бакте-
рицидна акгившсть препарату реалiзуeться за рахунок здатноста до коагулящ! протешв клiгинних criHOK iнфекцiйних агенгiв. У високих концентращ-ях препарат мае також фунгщидний ефект вiдноcно штамiв Candida albicans та Aspergillus niger у результата прямого впливу та пошкодження цитоплазматично! мембрани мщетав, що перешкоджае !х репродукщ! [18, 20, 22]. Концентрацiя бензидамiну в препарата Тантум Верде® становить 1500 мкг/мл, що значно бшьше, нгж мтмальна iнгiбуюча концентрац1я для бiльшоcтi вивчених мiкроорганiзмiв.
Результати клшчних досл1джень ефективност бензидамшу пдрохлориду
У дослщженш C. Cingi та cпiвавторiв [16] вивча-лись оcобливоcтi дп бензидамiну у формi спрея при спшьному використанш з антибактерiальними препаратами для л^вання гострих тонзилофарингiтiв, викликаних р-гемолитаним стрептококом групи А, у датей. Проведений аналiз отриманих результатiв показав статистично вiрогiдне зниження вираже-носта основних клшчних прояв1в захворювання на тл1 комплексного лiкування. Доcлiдження показало, що застосування бензидамшу може поеднувати-ся з проведенням антибактерiально! терапп.
В1тчизняш дослщники на пiдcтавi власних ре-зультатiв довели, що бензидамшу пдрохлорид може застосовуватися для усунення больового синдрому при лжуванш гострих тонзилофаринп-тав у дией [12].
Проведенi чиcленнi клшчш дослщження в1т-изняних та свгшвих фахiвцiв показали високу ефек-тившсть та безпеку бензидамiну для корекцп стану дитини шсля проведення тонзилектомп, при лжу-ваннi фарингiтiв, що розвиваються внаcлiдок шту-бащ! трахе! тд час проведення загально! анестез!!. Найчасташе пацiентiв п1сля проведення штубацп трахе! турбуе бшь у горл1, що посилюеться при ков-таннi, дисфапя, що пов'язано з подразненням та травмуванням слизово! оболонки ротово! порожни-ни та гортанi. У проведеному клшчному дослщжен-н1 встановлено значне зниження больового син-
Рисунок 1
Рисунок 2
дрому внаслщок штубацИ трахй пiсля застосування спрея або розчину для полоскання Тантум Верде®. Доведено тривалий ефект дïï препарату, що зберь гаеться протягом 20—24 годин (Istituto per l'Infanzia Burlo Garofalo, Iталiя, 2012 р.).
Продемонстровано, що препарат Тантум Верде® мае високу ефектившсть при лiкуваннi дiтей, якi перенесли оперативне втручання з приводу пара-тонзилярного абсцесу [8]. Застосування препарату Тантум Верде® дозволило полегшити переб^ тсля-операцiйного перiоду в дггей, скоротити тривалiсть використання протизапальних препарапв систем-roï дïï та анальгетиюв. Бензидамiн у складi препарату значно прискорюе зворотний розвиток проявiв реактивного запалення (набряк та гiперемiя слизо-воï оболонки, реакцiя лiмфатичних вузлiв).
Протягом останнiх рокiв доведена ефектившсть бензидамшу при комплексному лжуванш запальних захворювань пародонту в дгтей.
У 1998 рощ бензидамш був доданий до списку препарапв, що рекомендован FDA для профшак-тики та л^вання мукозиту, який розвиваеться в пацieнтiв унаслщок променевоï терапïï злояк1сних пухлин голови та шш. Оральний мукозит е одним з найтяжчих по61чних ефектiв променевоï терапïï. Ураження слизовоï оболонки ротовоï порожнини та глотки може також розвиватися тсля операцiй 1з трансплантацИ к1сткового мозку. Розвиток запалення та виразкового ураження слизовоï оболонки ротовоï порожнини на тл1 променевоï терапïï пов'язаний 1з продукщею прозапальних циток1н1в IL-1, IL-6 и TNF-a. Проведене у 2001 рощ багато-центрове подвiйне слiпе рандом!зоване дослщжен-ня показало, що бензидамш пригшчуе цей процес, сприяе загоенню слизовоï оболонки та прискорюе процеси репарацИ [14, 18]. У 2004 рощ цей препарат було включено до протокол!в Американсь^ онко-логiчноï асоцiацïï як препарат з доказовою ефектив-н1стю.
Тантум Верде® — препарат бензидамшу пдрохлориду
Сукупн1сть мюцевого знеболюючого, проти-запального ефекту в поеднанш з потужною бактерицидною та фунгщидною активнiстю препарату Тантум Верде® сприяе покращенню самопочуття
дитини вже на другу добу в1д початку л!кування. 1с-тотно зменшуються больов! в1дчуття в спо^ та при ковтанш, нiвелюються в1дчуття сухост та першiння глотки, оталгïï, нав'язливий сухий кашель. Дитина стае бгльш активною, покращуеться апетит, норма-л!зуеться сон. Позитивна клiнiчна картина корелюе з1 змiнами, що виявляються при об'ективному огля-д1: Гстотно зменшуеться виражешсть запального на-бряку та гшеремИ слизовоï оболонки, стае меншою судинна реакц!я.
Безсумнiвною перевагою препарату Тантум Верде® е вщсутшсть поб!чних ефектiв, як1 довол1 часто розвиваються при застосуванш нестерогдних протизапальних препарата системноï дïï.
Препарат Тантум Верде® вiдрiзняeться в1д шших засоб!в мiсцевоï дïï високою переносимютю, особливо пор1вняно з фенолом та гексетидину хлор-бутанолом. При застосуванш препарату Тантум Верде® для л!кування гострих тонзилтв та гострих фарингтв т1льки у 2 % дгтей визначались алерпч-н1 реакцИ, у той час як при використанш препаратiв фенолу та гексетидину цей показник дор!внював 10 та 15 % вщповщно [10, 18]. Препарат Тантум Верде® не мае системних поб!чних ефекпв, в1дсутн1сть яких пояснюеться мшмальною концентрацieю в плазм! кров!, що не здатна чинити терапевтичну д1ю. Низь-ка концентрация препарату в кров1 поряд з фарма-колог1чно активною концентрацieю в тканинах при локальному застосуванш дозволяе уникнути по61ч-них системних вплив1в при висок1й терапевтичнiй ефективностi.
Форми випуску препарату Тантум Верде®. Режим застосування
Препарат Тантум Верде® випускаеться у фор-м1 дозованого спрея для мюцевого застосування та розчину для мюцевого застосування (розчин для по-лоскання ротовоï порожнини).
Спрей Тантум Верде® мютить 30 мл (176 доз) — 255 мкг/дозу. Одна доза становить 0,17 мл, що в1д-повщае 0,255 мкг бензидамшу пдрохлориду. Спрей призначаеться дгтям вжом понад 4 роки. Препарат застосовуеться шляхом розпилювання розчину в ротовш порожнин1. Д1тям 6—12 роив — по 4 дози,
Рисунок 3
Рисунок 4
дггям 4—6 роюв — по 1 дозi на кожш 4 кг маси тша (максимально 4 дози) кожнi 1,5—3 години (вщ 2 до 6 pa3iB на добу).
Тантум Верде® у формi розчину для мюцево-го застосування призначаеться дiтям вщ 12 рокiв. Флакон мiстить 120 мл розчину (1,5 мг/мл). 100 мл розчину мютять 0,15 г бензидамшу пдрохлориду. Рекомендована доза — 15 мл розчину. При використанш необхщно нерозведеним або розведеним (15 мл розчину, що були вщ^ряш, можуть бути роз-ведеш 15 мл води) препаратом прополоскати ротову порожнину. Полоскання слщ проводити 2—3 рази на добу.
Показания для призначення препарату Тантум Верде®
Отже, подана iнформацiя свщчить про рiзно-спрямований спектр терапевтичних ефекпв препарату Тантум Верде®: протизапальних, знеболюючих, протинабрякових, бактерицидних, фунгiцидних.
Показаннями для призначення препарату як мюцево! патогенетично! тераш! е запальнi захво-рювання ротово! порожнини та верхнк дихальних шляхiв iнфекцiйного генезу, а саме: ra^i фарин-гiти, тонзилгги, стоматити, гiнгiвiти, глосити тощо. При лжуванш гострих захворювань дихально! сис-теми, спричинених бактерiальними збудниками, препарат Тантум Верде® може застосовуватись у комбшащ! з антибактерiальними препаратами.
Доцшьно рекомендувати використовувати препарат шсля проведення оперативних втручань у по-рожнинi рота та глотки, аденотомГ! та тонзилектомп, оперативних втручань на верхнш та нижнiй щелепi, захворюваннях пародонту, при пошкодженнях сли-зово! оболонки рота та глотки травматичного генезу, шсля проведення шгубащ! трахе! з метою загально! анестезГ!.
Доказовий високий профшь безпеки препарату та виключно мiсцева дiя дозволяють рекомендувати препарат Тантум Верде® для застосування в педiа-тричнш практицi.
Список л1тератури
1. Абатуров А.Е. Молекулярные механизмы неспецифической защиты респираторного тракта: распознавание патоген-ас-социированных молекулярных структур // Здоровье ребенка. — 2006. — № 2(2). — С. 87-92.
2. Абатуров А.Е., Волосовец А.П., Юлиш Е.И. Инициация воспалительного процесса при вирусных и бактериальных заболеваниях, возможности и перспективы медикаментозного управления. — Харьков: С.А.М., 2011. — 392 с.
3. Бредун А.Ю. Хронический тонзиллит у детей: новое решение старой проблемы// Здоровье Украины. — 2007. — № 18/1. — С. 37.
4. Великорецкая М.Д., Старостина Л.С. Эффективность местной терапии заболеваний полости рта и глотки у детей с соматической патологией//Педиатрия. — 2010. — № 4.
5. Зайцева О.В. Острый ринофарингит в педиатрической практике//Лечащий врач. — 2012. — № 10.
6. Крючко Т.Ф. Проблема тонзиллита в педиатрической практике/ Т.Ф. Крючко, О.Я. Ткаченко, Т.В. Шпехт// Здоровье ребенка. — 2010. — № 1. — С. 79-82.
7. Полунина Т.А., Вишнева Е.А. Фарингиты у детей // Педиатрическая фармакология. — 2011. — Т. 8, № 5. — С. 106-108.
8. Радучич О. Возможности применения препарата «Тантум Верде» в практике врача-отоларинголога // Совр. педиатрия. — 2013. — № 5. — С. 51-55.
9. Рязанцев С.В. Топическая противовоспалительная терапия заболеваний глотки//Доктор.Ру. — 2010. — Т. 57, № 6. — С. 22-26.
10. Солдатский Ю.Л. Симптоматическое лечение ин-фекционно-воспалительных заболеваний глотки // Лечащий врач. —2014. — № 10.
11. Смын О.1. Сучаст етюпатогенетичт та клтко-дiагностичнi особливостi перебщ гострих рестраторних вiруснихшфекцшу дтей/О.1. Смын, Т.П. Бинда, 6.В. Дмтрова,
B.А. Сухарева // Журнал клшчних та експериментальних ме-дичних до^джень. — 2013. — № 3. — С. 328-335.
12. Шахтель Б.П., Падджарино Д.А. Рандомизированная двойная слепая плацебо-контролируемая модель, демонстрирующая местный эффект бензидамина у детей с тонзиллофарин-гитом // Здоровье ребенка. — 2012. — № 8(43). — С. 73-76.
13. Юлиш Е.И. Патогенетическая терапия при воспалительных заболеваниях глотки у детей/Е.И. Юлиш, О.Е. Чернышева, Б.И. Кривущев, Е.В. Глинская, А.А. Левченко // Здоровье ребенка. — 2013. — № 1(44). — С. 97-101.
14. Ahmed K.M. The effect of olive leaf extract in decreasing the expression of two pro-inflammatory cytokines in patients receiving chemotherapy for cancer. A randomized clinical trial // Saudi Dent. J. — 2013 Oct. — 25(4). — 141-7. doi: 10.1016/j.sdentj.2013.09.001.
15. Ba-Saddik I.A. Prevalence ofGroup A beta-haemolytic Streptococcus isolated from children with acute pharyngotonsillitis in Aden, Yemen / I.A. Ba-Saddik, A.A. Munibari, A.M. Alhilali, S.M. Ismail, F.M. Murshed, J.B. Coulter, L.E. Cuevas, C.A. Hart, B.J. Brabin,
C.M. Parry // Trop. Med. Int. Health. — 2014 Jan 10. — doi: 10.1111/tmi.12264.
16. Cingi C. Effect of chlorhexidine gluconate and benzydamine-hydrochloride mouth spray on clinical signs and quality of life of patients with streptococcal tonsillopharyngitis: multicentre, prospective, randomised, double-blinded, placebo-controlled study / C. Cingi, M. Songu, A. Ural, N. Erdogmus, M. Yildirim, H. Cakli, C. Bal // J. Laryngol. Otol. — 2011 Jun. — 125(6). — 620-5. doi: 10.1017/ S0022215111000065.
17. Pilloni A.P. Antimicrobial action of Nitens mouthwash (ce-tyltrimethylammonium naproxenate) on multiple isolates of pharyn-geal microbes: a controlled study against chlorhexidine, zydamine, hexetidine, amoxicillin, amoxicillin-clavulanate, clarithromycin, and cefaclor / A.P. Pilloni, G. Buttini, D. Giannarelli, B. Giordano, R. Iovene, F. Montella, R. di Salvo, R. Colantuono, G. Lalli, M.A. Tufano//Chemotherapy. — 2002Sep. — 48(4). — 168-73. doi: 10.1159/000063868.
18. Quane P.A., Graham G.G., Ziegler J.B. Pharmacology of ben-zydamine // Inflammopharmacology. — 1998. — 6(2). — 95-107.
19. Regoli M. Update on the management of acute pharyngitis in children / M. Regoli, E. Chiappini, F. Bonsignori, L. Galli, M. de Martino//Ital. J. Pediatr. — 2011 Jan. 31. — 37. — 10. doi: 10.1186/1824-7288-37-10.
20. Turnbul R.S. Benzydamine Hydrochloride (Tantum) in the management of oral inflammatory conditions // Journal Can. Den. Assoc. — 1995. — 61(2). — 127-34.
21. Shulman S.T. Clinical practice guideline for the diagnosis and management of group A streptococcal pharyngitis: 2012 update by the Infectious Diseases Society of America / S.T. Shulman, A.L. Bisno, H.W. Clegg, M.A. Gerber, E.L. Kaplan, G. Lee, J.M. Martin, C. Van Beneden//Clin. Infect. Dis. — 2012, Nov. 15. — 55(10). — 1279-82. doi: 10.1093/cid/cis847.
22. Sironi M. Differential effect of benzydamine on pro- versus anti-inflammatory cytokine production: lack of inhibition of interleu-kin-10 and interleukin-1 receptor antagonist / M. Sironi, L. Massi-miliano, P. Transidico, M. Pinza, S. Sozzani, A. Mantovani, A. Vec-chi//Int. J. Clin. Lab. Res. — 2000. — 30(1). — 17-9.
23. Van Driel M.L. Different antibiotic treatments for group A streptococcal pharyngitis / M.L. van Driel, A.I. De Sutter, N. Keber, H. Habraken, T. Christiaens// Cochrane Database Syst. Rev. — 2013 Apr. 30. — 4. — CD004406. doi: 10.1002/14651858. CD004406.pub3
Отримано 18.10.16 ■
Абатуров A.E., Кривуша Е.Л.
ГУ «Днепропетровская медицинская академия МЗ Украины, г. Днепр, Украина
МЕСТНАЯ ТЕРАПИЯ ОСТРЫХ ТОНЗИЛЛОФАРИНГИТОВ У ДЕТЕЙ
Резюме. В статье представлен анализ данных по выбору препарата для местной терапии острых тонзиллофарингитов у детей. Приведена информация о механизме действия бен-зидамина гидрохлорида, который входит в состав препарата Тантум Верде®. Проанализированы результаты клинических исследований, которые продемонстрировали высокую
эффективность препарата при лечении острых воспалительных заболеваний полости рта и верхних дыхательных путей у детей. Установлены основные показания для применения препарата Тантум Верде® в педиатрической практике.
Ключевые слова: дети, бензидамина гидрохлорид, Тантум Верде®, острые тонзиллофарингиты.
AbaturovA.E., Kryvusha O.L.
State Institution «Dnipropetrovsk Medical Academy of the Ministry of Healthcare of Ukraine», Dnipro, Ukraine
LOCAL THERAPY OF ACUTE TONSILLOPHARYNGITIS IN CHILDREN
Summary. The paper presents an analysis of the data on the choice of the drug for the local treatment of acute tonsillopha-ryngitis in children. The information about the mechanism of action of benzydamine hydrochloride, which is a part of the drug Tantum Verde®, is provided. We have analyzed the results of clinical studies that have demonstrated a high efficacy
in the treatment of acute inflammatory diseases of the oral cavity and upper respiratory tract in children. The basic indications for the use of Tantum Verde® in the pediatric practice are established.
Key words: children, benzydamine hydrochloride, Tantum Verde®, acute tonsillopharyngitis.
