CC BY
17
7. Вггенко Л. Украшська специфша. Яка система державного управлшия нам тд-
ходить i чому И досi немае? / Л. Вiтенко // День. - 2007. - 21 черв. - С. 4.
В. В. Кривошет, доктор пол1тичних наук, професор, Дншровський нацюнальний ушверситет 1меш Олеся Гончара
МЕНТАЛЬН1 РИЗИКИ В СТРУКТУР1 ПРОСТОРУ ВЛАДИ
Особливий вплив на динам1ку ризиюв у простор1 влади надають мен-тальш структури суб'екпв пол1тики. Ментальш ризики в р1зномашгних ри-зикогенних ситуашях стають центрами перетину сошально-психолопчних, соцюкультурних, комушкативних чинниюв, яю супроводжують владш вщ-носини м1ж шдивщами.
Сучасш ментальш ризики пов'язаш з глибинним р1внем шдивщуально! та колективно'1 свщомосп й охоплюють напружен стани життевого св1ту, викликаш переоцшкою юнуючо! системи цшностей. 1мпульсами ментальних ризиюв стають сощальш настро'1, викликаш попршенням довкшля, негатив-ними наслщками модершзацп. Не досягаючи передбачуваного результату в сво'1'х д1ях, сощальш суб'екти наштовхуються на ментальний «вакуум», який породжений тим, що чинш стандарти поведшки, усталеш традицп втрачають свою конструктившсть 1 породжують хаос думок 1 дш. Ментальш ризики пов'язаш з духовною кризою, руйнуванням стшких сощальних стереотишв. Висловлюючи стихшш форми недов1ри до нестшких пол1тичних, морально-правових структур порядку в суспшьста ризику1, суб'екти ментальних ризи-к1в шстинктивно або свщомо тяж1ють до пол1тичних центр1в стабшьносп, який декларуе або реально гарантуе новий цившзацшний порядок.
Основою ментальних ризиюв влади е комплекс суспшьно-пол1тичних архетитв. Основш особливосп таких архетишв у контекст владно'1 комуш-кацп полягають у тому, що вони виступають, по-перше, умовами 1 контекстами шформацшних штеракцш, по-друге, моделями штеракцшних процеав, що дають змогу впорядковувати юнуючу суспшьно-пол1тичну комушкащю, по-трете, вони сам1 е 1 специф1чними формами шформацшно! взаемодп, яю за певних обставин 1 процедур набувають характеристик достатньо масових символ1зованих ментальних структур [2, с. 75-76].
Вихщними сощально-психолопчними феноменами актор1в ментальних ризиюв, яю залучеш в пол1тичне життя 1 особливим чином виражають свое
1 Р1зновид сучасного суспшьства, теоретичне обгрунтування якого здшснено У Беком.
ставлення до влади, виступають стани «Ми» - «Вони». Як правило, феноме-ни «Ми» виникають тд впливом зовшшнього ворожого оточення. Вiдрiзня-ючись досить простими, подiбними мотивами масово! поведiнки, установками, настроями по вщношенню до влади, «Ми» виштовхуе негативнi почуття назовш, адресуючи !х мiстифiкованим «Вони». Якщо «Ми» асоцiюeться з реальним простором у межах конкретно! спшьносп, то «Вони» можуть бути скрiзь - у найближчому i далекому оточенш, в сьогоденнi i минулому.
Опозищя «Ми» - «Вони» мае горизонтальний i вертикальний вимiри. У першому випадку ми можемо говорити про геопол^ичш ризики, коли опозищя «Ми» - «Вони» трансформуеться в опозищю «Друг» - «Ворог», теоре-тичне обгрунтування яко! здiйснено в концепцп «друг-ворог» Карла Шмiтта. У концепцп К. ШЫтта поняття «ворог» е ключовим, оскiльки саме воно найбшьшою мiрою пронизане перш за все пол^ичним, публiчним началом. Пол^ичний ворог - це сукупнiсть людей, яка веде боротьбу i яка протисто!ть такiй самiй сукупностi [7, с. 41]. Саме здатшсть народу (держави) самостшно визначати друга чи ворога К. ШЫтт розглядав як сутшсть його пол^ично! екзистенцп. Якщо у народу «бшьше немае здатносп або волi до цього роз-рiзнення, вiн припиняе полiтично юнувати. Якщо вiн дозволяе, щоб чужий приписував йому, хто е його ворог i проти кого йому можна боротися, а про-ти кого - ш, вiн бшьше вже не е пол^ично вшьним народом, вiн пiдкорений iншiй пол^ичнш системi або ж включений до не!» [7, с. 52].
У другому випадку йдеться про ризики влади. У цьому аспект вихщш сощально-психолопчш феномени «Ми» - «Вони» стають надшним пол^ич-ним ресурсом у перюди випробувань на мщшсть державного ладу. Вбираю-чи доступш й однотипнi стандарти полiтичних дш, закладенi системою, по-лiтична психология людей, заснована на ментальностi «Ми», стае надшним елементом стабшзацп поличного порядку, що пiдтримуеться мiстичною вiрою в його справедливiсть i непорушшсть.
Особливу роль опозицiя «Ми» - «Вони» грае в пострадянському простора Для старших поколiнних груп населення, менталггет яких сформувався в роки «розвинутого соцiалiзму», звичнi символи «Ми» i «Вони» екстраполюються на психологiчний простiр влади сучасного пострадянського сустльства. Стереотип «Вони» перемiщаеться на правлячу полггичну елiту. Персошфша-цiею «Вони» стають пол^ичш лiдери, з iменами яких свiдомiсть старших поколiнь асощюе прорахунки i невдачi в економiчному розвитку пострадянського суспiльства, зниження життевого рiвня, перевищення смертностi над народжувашстю та iншi негаразди. Насправдi сприйняття ризикiв у просторi влади з позицш бшолярно! опозици «Ми» - «Вони» не охоплюе всього рiзно-машття духовних феноменiв простору влади, а становить лише один iз «сю-жетiв» ментальних ризиюв у взаемодп рiзних суб'ектiв влади [6, с. 109-110].
По суп, ризики влади пов'язаш з асиметрieю мiж суспшьними потребами, що швидко зростають, i можливостями практики ухвалення i трансляцп pi-шень. На думку В. П. Горбатенка, аналiз ризиюв влади мае зосереджуватися на таких сощальних ситуацiях, як: зловживання владою (монополiзацiя, на-сильство, коpупцiя, тероризм); недостатшсть влади, коли влада не pеалiзуе належним чином своïх можливостей (неприйняття piшень, вiдкладання ухвалення ршень, непослiдовнiсть дiяльностi); дефiцит влади (втрата функщо-нальностi, неефективнiсть, розпад влади) та шфлящя влади [1, с. 60].
Поряд з цим до ризиюв влади вщносять i втрату репутацп - це наявний або потенцшний ризик, який виникае через несприятливе сприйняття iмiджу деpжавноï установи гpомадськiстю. Цей тип ризику може вплинути на piвень довipи населення до влади. Основними причинами ризику репутацп е недо-тримання органом влади законодавства, недолши в оргашзаци системи внут-piшнього контролю, недолши кадpовоï полiтики, виникнення конфлшту iнтеpесiв iз заiнтеpесованими особами, недотримання суб'ектами влади принцитв полiтичноï етики.
У сучаснш Украш ризики влади обтяжуються ризиками модершзацп [5, с. 156-170], а також сощально-пол^ичною нестабшьшстю та загрозою вiдтвоpення i модифшацп тоталiтаpизму, якi мають, в тому чист, i менталь-ну природу.
Так, до основних ризиюв модершзацп можна вщнести: протистояння елементiв традицп i сучасносп; переважання культуpно-iстоpичних i соць ально-пол^ичних чинникiв над економiчними; домiнування персошфшацп у дiяльностi влади i пол^ичних елiт; дестpуктивнi дп, пов'язанi з конкурен-цiею полiтичних паpтiй, утвердження мультипаpтiйноï системи; надмipна центpалiзацiя або неконтрольований характер вщцентрових тенденцiй. На думку В. П. Горбатенка, конфлштно-кризовий потенщал модершзацп обу-мовлений такими подiевими рядами: «провали модершзацп» (аpхаïзацiя, анаpхiзацiя, кpимiналiзацiя суспiльства); «пастки модершзацп» (популiзм, технократизм, нацiоналiзм та ш.); «часткова модеpнiзацiя» (паралельне сшв-юнування тpадицiйностi й pацiональностi, як протилежних способiв одно-часноï поведiнки людини й оpiентацiï суспiльства); «форсована модершзащя» (безпiдставне, штучне прискорення реформаторських процеав без урахуван-ня готовностi до цього суспшьства та наявностi вольових можливостей по-лiтико-владного забезпечення руху вперед) [1, с. 64-65].
Не менш катастpофiчну загрозу взаеминам влади i переачних громадян несе сощально-пол^ична нестабiльнiсть, яка, в ментальному плаш, пов'язана з кризою iдентичностi. Як вщзначае Л. Нагорна, криза щентичносп - «це, насамперед, pозмитi щншсш й зовнiшньополiтичнi оpiентацiï, невизначенi перспективи, постшний пошук ваpiантiв, безкiнечне "перетягування каната"
у владних верхах, аномiя з паралельним наростанням агресивносп на масо-вому рiвнi. Це нестримна пол^изащя регiональних, етнiчних, мiжконфесiйних ввдносин на тлi байдужостi суспiльства до проблем цившзованого спiвжиття i здорового довкшля. Це гостро рiзнi версп '^ртуального минулого" i, як на-слiдок, девальвацiя понять "патрютизм", "нащональна гордють". Це дезорь ентована молодь, яка не бачить пдних прикладiв для наслiдування i шукае розради в сумшвних заняттях i схильност до "ерзац-культури". Це загальне падшня моралi, коли не соромно красти й зраджувати» [4, с. 48-49].
Подальше поглиблення кризи щентичносп, переведения 11 в ментальну площину може актуалiзувати потребу повернення до тотал^аризму, яка в су-часних умовах репрезентуеться прагненням обмеження темпiв переходу до капiталiзму i збереження сощальних гарантш. Загроза тоталiтаризму може стимулювати такi небезпечнi тенденцп розвитку Украши, як поглиблення сощального розшарування й нерiвностi й, вiдповiдно, посилення вiрогiднос-тi соцiально-класових конфлiктiв; сповзання у прiрву цивiлiзацiйного роз-колу, що посилюе вiрогiднiсть мiжконфесiйних, мiжетнiчних i мiжкультурних конфлiктiв; втрата освiтнього i науково-технiчного потенцiалу, репутацп й авторитету на мiжнароднiй аренi [1, с. 61].
Варто пам'ятати, що тотал^аризм став вщповщдю на зростаючу комп-лекснiсть суспiльного життя i ■пе! зростаючо'1 кiлькостi ризикiв, до яко'1 вона призводить. Як справедливо вщзначае С. В. Кононенко, «пол^ична дiяль-нiсть, - оскiльки вона стосуеться всього суспшьства i спрямовуеться до вть лення базових полiтичних цшностей безпеки, добробуту, справедливости в штересах всiх, а не окремих суспшьних груп, - постiйно породжуе шюз^ можливостi тотального полiтичного контролю, шюз^ можливостi усунення будь-яких соцiальних ризиюв» [3, с. 50-51]. Тобто прагнення до повернення тоталiтаризму на ментальному рiвнi е не що шше, як втеча вiд зростаючо'1 комплексносп i, вiдповiдно, зростаючо'1 ризикованостi суспшьного життя.
Л1ТЕРАТУРА
1. Горбатенко В. П. Пол1тичш ризики: вщ теорп до практики / В. П. Горбатенко // Сусп.-полгг. процеси. - 2016. - Вип. 2. - С. 55-69.
2. Ковалевський В. О. Пол1тичш ризики функцюнування архетишв шформацшних штеракцш / В. О. Ковалевський // Наук. зап. 1П1ЕНД ¡м. I. Ф. Кураса НАН Украши. - 2008. - Вип. 42. - С. 67-78.
3. Кононенко С. В. Пол1тичний ризик i тоталггарний комфорт / С. В. Кононенко // Наук. зап. 1ШЕНД ¡м. I. Ф. Кураса НАН Украши. - 2008. - Вип. 42. -С.48-57.
4. Нагорна Л. «Вшни щентичностей»: сценарп i ризики / Л. Нагорна // Полт менеджмент. - 2007. - № 2 (23). - С. 47-54.
5. Правова 1 пол1тична культура украшського сощуму за умов модершзацп пол> тико-правового життя : монограф1я / О. О. Безрук, Л. М. Герасша, I. В. Головко та ш. ; за ред. М. П. Требша. - Х. : Право, 2016. - 560 с.
6. Устьянцев В. Б. Риски в пространстве власти: концепты и проекты / В. Б. Устьян-цев // Вестн. Волгоград. гос. ун-та. Сер. 7. Философия. - 2011. - № 2 (14). -С.106-112.
7. Шмитт К. Понятие политического / К. Шмитт // Вопр. социологии. - 1992. - Т. 1, № 1. - С. 41-54.
О. М. Кузь, доктор фшософських наук, професор, Харювський нащональний економiчний ушверситет iменi Семена Кузнеця
1ДЕНТИФ1КАЦ1Я ЯК ЕКЗИСТЕНЦ1АЛЬНИЙ ПРОЕКТ
Свропа як сощокультурний феномен була створена, не в останню чергу, наполегливим бажанням, прагненням «ублюдюв Вольтера» [1] до сакралiза-цп розуму i рацiоналiзацii сощальних вщносин. Залишаючи читача наодинщ з контекстуальною герменевтикою ще'1 тези, зазначимо, що завдяки «револю-цп гiдностi» поняття iдентичностi та толерантностi стали найуживашшими (до того ж iз безлiччю конотацiй - вiд брутально'1 огиди «Правого сектору» щодо гей-парадiв до метафiзичноi насолоди вiд зiткнення з «1ншим» прибiч-никiв ЛГБТ щеологп) не тiльки серед полiтологiв, але i серед фiлософiв, культурологiв, не говорячи вже про надлишкове !х використання в публiцис-тицi та журналютищ.
Евристичним для опису постсучасно'1 культури е слово «нiби»: усе «шби» вiдбуваеться, ми е «шби» тими-то й тими-то, «шби» залучеш до «шби» сто-сункiв. I дуже симптоматично, що саме «шби» е наразi найпоширешшим словом-паразитом, красномовним проривом тдсвщомого осягнення постсу-часного стану. Причому це ушверсальний термш, розповсюджений в рiзних мовах. У постсучасносп «бути» поступилося мiсцем «видаватися», поверхня замiнила глибину. Люди перетворилися на картинки, юнування замiнило сутшсть i саме поступилося глюзИ. Постмодершзацшш процеси посилюють-ся вiртуалiзацiею культури. Звшьнення людини вiд соцiального примусу, помножене на позбавлення фiзичноi тшесносп, довершило перетворення iндивiда на зображення. У вiртуальностi зникае людське фiзiологiчне (бiо-логiчне) тiло та з'являеться тшо вiртуальне, яке людина надшяе довiльними ознаками, нiвелюючи природну передзадашсть статi, раси, нацiональностi, зовнiшностi тощо.
