CC BY
11
ВОСПИТАНИЕ МОЛОДЕЖИ: ЛИЧНОСТНЫЙ ДИСКУРС
Мануйлов Е. Н., Панфилов А. Ю.
Рассмотрены некоторые аспекты процесса воспитания в личностном дискурсе. Определены содержание, цели и сферы процесса личностного воспитания. Раскрыты особенности личностного воспитания молодежи в учебное и внеучебное время.
Ключевые слова: воспитание, личностное воспитание, учебный процесс, внеучебное время.
YOUTH DEVELOPMENT: PERSONAL DISCOURSE
Manuylov E. M., Panfilov O. Yu.
The article deals with some aspects of development process in the personal discourse. The authors define the content, objectives and spheres ofpersonal development process and highlight the peculiarities of youth personal development in training and out-of-training hours.
Keywords: development, personal development, educational process, out-of-training hours.
УДК [1:504.3+911]
В. С. Крисаченко, доктор фшософських наук, професор МЕХАН13М ФОРМУВАННЯ КЛАСИЧНИХ ПОЛ1ТИЧНИХ НАЦ1Й
Розглянуто мехашзм формування класичних полтичних нацш з огляду на показо-вi зразки полШичних нацш минулого. Особливу увагу звернено на гхш витоки та сут-шст риси. Проаналiзовано еллтсъку, римсъку та американсъку полшичш наци.
Ключов1 слова: полтична нащя, держава, демократiя, страти, аборигени, рiд, плем 'я, родина, народ, етнос, греки, римляни, американщ.
Актуальтсть проблемы. Проблема формування пол1тично! наци е перманентно актуальною, про що свщчать аналгз остантх джерел та публжа-щй 1 практика сощально-пол1тичного життя. Шдставою для повноцшного судження щодо самого феномена полггично! наци, сучасних особливостей и формування, украшського контексту цього процесу е юторико-полггичний анал1з проблеми. При всш повнот1 1 докладност1 и розгляду можна зробити висновок тшьки про складнють, багатовим1рнють та неоднозначнють досль
10 © Крисаченко В. С., 2011
джуваного предмета, що íctotho залежить ввд обраних р1зними авторами критерпв дефшщп политично'! наци. Тому, Грунтуючись на названих засадни-чих критер1ях политично'! наци, а саме - державносл i демократ!!', розглянемо показов! зразки полгтичних нацш минулого, звертаючи особливу увагу на ïxm витоки та сутнюш риси, що i е метою статл1.
Еллтська полтична нащя. Греки (еллши) - один !з найдавшших етнос!в у свт, спадкоемнють та безперервнють у розвитку якого спостер!гаеться при-наймш протягом останшх 4-4,5 тис. роюв. I серед сво'х загальновизнаних здобутюв та неперевершеного внеску в розвиток свгтово!' цивЫзаци саме греки явили класичний приклад етшчного тдходу до формування полпично! наци. Такий пщхщ набувае особливого значення i в тому контекст!, що вш оргашчно був поеднаний !з засадами демократа - цього величного принципу громадсько-го ствжиття давшх греюв ! нараз! сучасного людства. Так, юнують достатш тдстави вважати ранню лернейську цивтзащю (сер. III тис. до н. е.), як ! Лер-нейське царство (2200-2150 рр. до н. е.), за етшчною ознакою еллшськими. На меж! III ! II тисячолиъ греки жили практично на всьому Пелопоннес!, а також численних островах Егейського моря. Поряд з ними можна згадати, бодай, племшш групи пелазпв, одна частина з яких, улм, незабаром вщкотилася на Балкани та Апеннши, а друга - влилася до складу грецького етносу.
Безумовно, грецьким було населення Кргтських царств; найвщомш! з племен — ахейщ, етейщ, квдоняни, еллтзоваш пелазги та ш. Уже на початку II тис. до н.е. склався тюний союз тамтешшх племен, а глави трьох значшших род!в заклали родов! акропол! - царськ двори. Як зазначала Т. Блаватська, «стшкий союз ранньокргтських царств дозволяв його учасникам здшснювати значш зовшшш заходи, що також сприяло виробленню уявлень про етшчну еднють - з розвитком зовшшшх зв'язюв кргтяни тепер часто ви-ходили за меж! грекомовних земель» [1, с. 145].
Давш еллши творили свою державнють у надзвичайно гетерогенних ! вод-ночас зручних комушкативно природних умовах: прсью долини на материку, вкрай пор!зане узбережжя ! незл!ченш острови на мор!. Це давало змогу кожнш !з стльнот вщносно окремшнш географ!чно будувати власне сустль-ство, згодом - полю-державу, але водночас вщчувати свою еднють ! належнють до единого цивЫзацшного - еллшського свгту. Уся шоплемшна люднють на-томють поставала антиподом грекам, а саме - варварами (тобто нееллшами). Власне кажучи, саме грекам ми завдячуемо термшом «етнос» (ethnic), яким вони називали перифершш племена в Ойкумен!, тобто варвар!в, на ввдмшу ввд самих себе, або genos Hellenon («походженням еллши») [2, с. 468].
Природно, що в мютах арха'чш форми сустльного подшу на родову знать та полю (народ), тобто гентильна диференщащя, почала витюнятися особис-
1 Тема статл безпосередньо пов'язана з науковими дослщженнями, як! здшснюе вщдш геопол!тики ! глобал!стики Нацюнального науково-дослщного шституту украшознав-ства та всесвггньо1 юторп.
тГсними та майновими здобутками громадян. 1накше кажучи, зароджувалися демократичнГ форми правлГння державою Г народнГ форми ухвалення обов'язкових рГшень для всГх громадян. ТодГ ж, особливо в епоху Кносського царства (занепад з 1400 р. до н. е.), суспГльна легГтимацГя членГв держави почала визначатися також майновими статками. Зокрема, окремий рГд (терито-рГя) КрГта податок у виглядГ шерстГ в царську казну сплачував залежно вГд кГлькостГ утримуваних ним овець. А число останнГх для кожно! територи було фГксованим: як правило, воно було кратним сотнГ.
СднГсть еллГнГв дослГдники простежують на рГзних рГвнях буття етносу. Так, на всьому етн1чному простор1 простежуються вельми однор1дна матер1альна культура, палацовий етикет та ГншГ культурнГ традици, вГрування, олГмпГйський сонм богГв та Гн. НавГть та обставина, що на середину II тис. до н. е. вже вирГз-нялися чотири основних дГалекти грецько! мови - ГонГйсько-атГчний, еолГйський, аркадський Г захГдний (не кажучи вже про десятки мГсцевих говГрок), не стала перепоною для спГлкування мГж греками. I навГть в часи велико! колонгзаци, коли греки вкрили своши апойкГями (колонГями) та емпорГями (портами Г фак-торГями) узбережжя практично всього Середземного та Чорного морГв, грецька мова дивовижним чином, розвиваючись, всотуючи мГсцевГ впливи, була об'еднуючим началом для всГх грекГв. Нагадаемо, що грецьке складове письмо на основГ ахейського дГалекту вГдоме приблизно з 1460 р. до н. е. Г воно було зрозумГлим освГченим еллГнам усГх грецьких держав.
У ГрецГ! «осьового часу» майнове становище членГв громади Гстотно впливало на соцГальний статус ГндивГда. ОдГссей Г Евмей з гомерГвсько! «ОдГс-се!» — обидва вГльнГ громадяни, але мГрило мГж ними - генеалогГчне Г майнове: перший - цар за походженням Г володар лише бикГв дванадцяти стад, другий - син свинопаса Г бГдняк. Але вони - вГльнГ люди Г чиннГ ухвалювати рГшення щодо торжества законностГ у суспГльствГ. Або згадаймо Езопа, який, отримавши вГд Ксанфа волю, запГдозрений у злочинГ, захотГв померти вГльним: навГть мГсце страти для вГльно! людини було в Гншому мГсцГ, нГж у раба. Саме в цей час зверхники за походженням Г майновими статками звертаються саме до народу як до доконечного вирГшальника проблемних питань - своерГдного третейського суддГ. У цьому ж суспГльствГ Гснували також раби, якГ не пГд-падали пГд чиннГсть полГсного законодавства, але перебували в особистГй залежностГ вГд конкретного члена громади; при цьому саме громада виступа-ла консолГдуючою основою сГльського, а згодом Г мГського полГсу.
ПолГтичну еднГсть греки зберГгали, принаймнГ на перших порах, у взаеми-нах метрополГ! Г колони. ВГдомо, що прогрес у продукуючому господарюван-нГ постГйно породжував демографГчнГ колГзГ!, якГ вимагали розв'язання. I тодГ частина громадян подавалася (або посилалася) на пошук нових земель. Не-рГдко вГдселялася частина полГсу, яка була або незадоволена полГтикою архон-тГв, або зазнавала поразки в громадянських протистояннях. Але найчастГше це були торговельно-економГчнГ причини, а саме пошук вигГдних ринкГв
з6уту peмicничoï i миcтeцькoï пpoдyкцiï гpeкiв i, нaвзaeм, зaкyпiвля cиpoвини (зepнa, мeтaлy, xyдoби, pиби TOrn;o). Koлoнicти oтpимyвaли зeмeльнy дiлянкy зa мicтoм i мicцe для caдиби (зaбyдoви) y мicтi; caмe щ пepшoпoceлeнцi вo-лoдiли пoвними гpoмaдянcькими пpaвaми. Пpийшлi зa ними ipeRM вжe raop^-тyвaлиcь oбмeжeними пpaвaми, ocкiльки ïxM мaйнoвa чacткa визнaчaлacь iз зaлишкoвoгo пpинципy. Зaзвичaй пepшi кoлoнicти нaлiчyвaли дeкiлькa coт, iнoдi - пoнaд тиcячy гpoмaдян, a таетупш - eпoйки - нaбaгaтo бiльшe. Звiдcи пocтaвaлa гpoмaдянcькa нepiвнicть пoлiciв-кoлoнiй. Aлe caмe cклaднe CTpy^ тypyвaння життя cycпiльcтвa кoлoнiй cтaвaлo cпoнyкoю вiддiлитиcя вiд мe-тpoпoлiï i нaлaштoвyвaти життя влacними cилaми iз влacними визнaчeннями пpaв i oбoв'язкiв гpoмaдянинa.
Цивiлiзaцiйний пocтyп y poзбyдoвi гpoмaдянcькoгo cycпiльcтвa i дeмoкpa-тп здiйcнив aфiнcький нapoд (дeмoc), ocoбливo в чacи пpaвлiння Coлoнa тa Kлicфeнa. Coлoн (apxoнт Aфiн з 594 p.) зaпpoвaдив мaйнoвий цeнз щoдo ви-знaчeння coцiaльнoгo cтaтycy гpoмaдян дepжaви. Зeмлeвлacники були тодь лeнi зa пpинципoм piчнoгo пpибyткy нa чoтиpи клacи: 1) п'ятcoтмeдимникiв,
2) тpьoxcoтмeдимникiв, 3) двoxcoтмeдимникiв, 4) бiдниx мeдимникiв, тoбтo гpoмaдян, мaйнo якиx cклaдaлo мeншe 200 мeдимнiв1.
Biдпoвiднo вoни cклaдaли CTpara: 1) apeoпaг (нaйбaгaтшi люди), 2) вepш-никiв - гpoмaдян, як мaли нe мeншe тpьox coтeнь мeдимнiв пpибyткy,
3) зeвгитiв, гpoмaдян з пpибyткoм пoнaд двicтi мeдимнiв, тa 4) фeтiв, якi мaли пpибyтoк iз cyкyпниx мeдимнiв чиcлoм мeншe двoxcoт. Taким чинoм, re^a-лoгiчнa iepapxiя eллiнiв пocтyпилacя вepxoвeнcтвoм iepapxiï мaйнoвiй.
Coлoнoвy peфopмy дoвiв дo лoгiчнoгo кiнця Kлicфeн, пepший apxoнт пicля Coлoнa. Гeнeaлoгiчнy cиcтeмy фiл i фpaтpiй Kлicфeн зaмiнив нa aдмiнi-cтpaтивнo-тepитopiaльнy cтpyктypy, poзпoдiливши вcix гpoмaдян пo дecяти фiлax, a ïx, y cвoю чepгy, пoдiливши нa дpiбнiшi oдиницi - дeми. He випaдкoвo Apicтoтeль y cвoïй «Пoлiтицi» зayвaжив, щo Kлicфeн змiшaв вce нaceлeння Aттики. Згoдoм цeй пpийoм зacтocyвaв y Бpитaнiï Biльгeльм Зaвoйoвник, впpoвaджyючи нa ocтpoвax пoдiл Rpaï™ нa гpaфcтвa.
З цж пip eRnecii' (нapoднi збopи) cтaли визнaчaльними y poзв'язaннi зa-гaльнoпoлicниx пpoблeм. Hapoд oбиpaв apxoнтiв i cтpaтeгiв, yxвaлювaв дe-^era, здiйcнювaв cyдoчинcтвo. Caмe гpeки пiднecли cтaтyc гpoмaдянcтвa дo нaйвищoï життeвoï цiннocтi. Для ниx пoзбyтиcя гpoмaдянcтвa (бути вигнaним зa виpoкoм eRnecii' з piднoгo мicтa) бyлo бiльшoю кapoю, нiж cмepть.
Ocтaнню oбcтaвинy мoжнa ввaжaти пoлiтикo-пpaвoвoю пiдcтaвoю фop-мyвaння гpoмaдянcькoгo cycпiльcтвa, тoбтo тaкoгo cycпiльcтвa, в якoмy вci гpoмaдяни (бeз виняткiв) e piвними пepeд зaкoнoм - з oднoгo бoкy, a тaкoж piвними пepeд зaкoнoм e гpoмaдяни i дepжaвa - з дpyгoгo. Iнaкшe кaжyчи, гpoмaдяни i e дepжaвa, a дepжaвa — i e гpoмaдяни. Як зaзнaчaв вiдoмий amrc-кoзнaвeць Ю. Koлпiнcький, «для дaвньoгo eллiнa a^mm yчacть y гpoмaдян-
1 Медимн - мipa peчoвин, якa дopiвнювaлa близькo 52,6 лiтpa.
ському життГ мГста, здГйснення громадянських прав Г обов'язкГв були прита-манною йому природною формою дГяльностГ. Саме вона вГдрГзняла його вГд раба, робила його членом суспГльства Г, отже, людиною» [3, с. 11].
Так, давнГ греки сво!м громадянством дуже дорожили Г дуже рГдко надавали його грекам з Гнших полГсГв; при цьому рабам досягти цього було практично неможливо. Класичним е випадок, описаний Гсториком МакробГем, який стався в часи завоювань Александра Македонського. ЗопГрГон, один Гз полко-водцГв Александра Г його намГсник у Фраки, здГйснив у 331 р. похГд Гз Фраки узбережжям Понту аж до Ольви - еллГнського мГста-держави в пониззГ Бугу. ПГд рукою ЗопГрГона була могутня 30-тисячна армГя, а тому для Ольви ство-рилася смертельна загроза. За цих умов ольвГйський ареопаг зважуеться на кардинальний крок, добре вГдомий Г з практики деяких Гнших грецьких по-лГсГв, - акцГю «порятунку»: рабам надають волю, Гноземцям - громадянство, борги один перед одним бере на сво! плечГ держава. Ось як про це писав МакробГй: «БорисфенГти, обложенГ ЗопГрГоном, вГдпустили на волю рабГв, надали права громадянства Гноземцям, скасували боргов! зобов'язання Г в такий спосГб змогли витримати облогу ворога» [4, с. 115]. Через це ЗопГрГон мГсто взяти не змГг Г вГдступив. До цього ж на зворотному шляху на вГйсько грекГв напали скГфи, розтрощили його, а сам ЗопГрГон загинув.
Отже, грецька полГтична нацГя явила приклад наддержавного об'еднання, чинниками якого виступили етнГчне походження Г культура наци. Греки, розв'язуючи сво! проблеми в кожному з полГсГв, водночас не забували про свою еднГсть та цивГлГзацГйну осГбнГсть. Цей гентГльний принцип вони по-клали в основу розбудови власно! Ойкумени.
Римська полтична нащя. Початки римсько! державностГ заглиблюють-ся в межГ кГнця II - початку I тис. до н. е., коли АпеннГнський пГвострГв являв собою полГетнГчну територГю, заселену численними автохтонними та прий-шлими етносами.
Чи не найчисленнГшим автохтонним етносом на пГвостровГ були ГталГки, тобто племена латино-фалГсько! (Лацш Г нижня Етрурш) та осксько-умберсько! (СабГнГя, СамнГя, ЛуканГя, БруттГя) груп. КрГм них, добре знаними були пе-лазги Г пГцени (Центральна ГгалГя) та ГлГрГйцГ, якГ наприкГнцГ II тис. до н. е. прибули з Балкан; серед останнГх була низка племен з карпатського регГону -япГги, певкети, венети та Гн. Досить поширеними починаючи з VIII ст. до н. е. були грецькГ колони, особливо в ПГвденнГй Iталгi' та на Сицили. До них слГд додати ще кельтГв, якГ прийшли в ПалГю з пГвночГ не пГзнГше першо! полови-ни I тис. до н. е.; в РимГ !х згодом називали галлами. Завершують етнГчну мапу давньо! Пали ще два народи - фГнГкГйцГ та етруски, з яких останнГм судилося вГдГграти значну роль в подальшГй ГсторГ! Риму. Осердям цього свГту була кра!на латинГв - ЛацГй, якому в подальшому судилося стати об'еднуючим центром для величезно! ГмперГ!.
Традицшною датою заснування Риму вважаеться 753 р. до н. е. У VII-VI ст. до н. е. поряд з царською епохою в Рим1 спостер1гаеться i розквгг етруських мiст-держав, земля яких лежала швшчшше Лацiя, на правобережжi ^бру (нинiшня Тоскана). 1сторики припускають, що саме латинськi мiста першими створили федеращю, а саме Латинську федеращю - першу прото-римську державу, своерщний союз мiст. Цiлком можливо, що це вщбулося за аналопею iз союзами грецьких мiст, приклад яких був заохочувальним. Аналопчш процеси вщбуваються в Самнп, Кампанп, Умбрп, Пiценi та iн. Усе це - етшчш протодержавнi утворення.
Центром майбутньо! полiетнiчноí держави став Лацш, в якому жили ла-тини, i його ядро - Рим, мюто на лiвому березi ^бру в його нижнiй течи. Саме латишв римськi iсторики згодом поiменували аборигенами (ab origine - ввд походження) - вихiдним етнiчним началом держави. Але водночас у ранньо-му Римi були значнi прошарки сабтв та лiгуро-сикулiв, якi займали, однак, тдпорядковане становище щодо латишв. Про непрост взаемини цих етношв нагадуе знаменитий мiф про викрадення латинами тд проводом Ромула са-бiнянок, що, очевидно, вiдображае зршу стадiю розвитку екзогамних давньо-римських родiв. Зрештою, латини i сабшяни злилися в одне цiле, нову етно-полiтичну еднiсть.
Саме арха'1чна родоплемiнна спiльнота i поклала початок римському народу (populus). Його основу складали 100, а шзшше, тсля об'еднання iз са-бшянами, - 200 родiв (gens). Рщ, у свою чергу, складався з батьювських сiмей (familia) на чолi з батьком - главою (pater familia) i володiв правом на землю та ведення вшни. Члени вшх родiв були патрищями. Батьки сiмей-фа-мiлiй складали раду старшшин роду - сенат.
Консолщащя родiв викликала до життя таю сощально-етшчш групи, як триби i кури. Триб («племен») у царському (ранньому) Римi було три - Тщп, Рамни i Луцери: першi представляли сабiнiв, другi - латишв, треп - етрусюв. З триб набирали кшноту, яка стала в Римi вищим станом - «вершники». Курш, або «союзiв чоловiкiв», було 30 i вони формувалися з чоловiчого представни-цтва римських родiв. Курií мали право надiляти землею роди, вилаштовувати вшсько, збирати народш збори, утримувати святинi, влаштовувати урочисп учти.
Таким чином, рання римська нащя-народ мала переважно триетнiчне походження i склалася на основi латишв, сабтв та етрускiв. Оскшьки пред-ставники кожного з трьох етно^в не мали дискримiнацií в набутл соцiально-полiтичного статусу, е шдстави вважати ранне римське сусшльство зародком справжньо'1 полiтичноí нацií, яка формувалася на полiетнiчнiй основi.
Про це свщчать й iншi факти. Так, Ромул, перший цар Рима (753-717 рр.), латинянин, переселяв завойованих сабшян до Рима, розподшяючи 1х по ку-рiях, а латишв, навпаки, селив на землях сабшян; те ж саме мало мюце i в його вшнах проти етрусюв та альбанщв. А тсля нагло'1 смертi Ромула царем
було обрано Нуму ПомпМя, сабшянина. Так етшчне начало в сустльств1 почало поступатися ii громадянським та особистюним ознакам, що i е рисою пол1тично'1 наци.
Однак зростанню полггично! наци в кiлькiсному вщношенш межу поставила економiка. 3 у^х переселених у Рим до триб та курш включили лише частину - через обмеженють земельних надМв, а iншi поселенцi стали простим наповненням мiста - плебсом, плебеями (вщ р1еге - наповнювати). Таким чином, полггична нащя фактично стала формуватися на економiчнiй основi -латиняни з рiзних родiв мали рiзне мiсце у суспiльствi залежно вiд маетностi. Не випадково в ус часи члени римських триб i курш, тобто ця частина сус-тльства, називали себе «римським народом ^ртв». Це можна назвати по-лiтичною нащею у вузькому розумiннi цього слова або сусшльно-полггачною елiтою римсько! полггично! наци.
Рiзницю мiж цими частинами населення - народом (populus) i плебсом спробував подолати Луцiй Тарквшш. Син батька-грека та матерi-етруски, вш сам зазнав чимало поневiрянь через походження. Тому обраний царем Тарквшш збшьшив юлькють родiв до 300, увiвши в патрици (особливо в «молод-шi роди»), тобто в полггичний народ, представникiв плебсу, переважно етрусь-кого походження. Лопчним завершенням iнiцiатив Тарквiнiя стала громадян-ська реформа Сервiя Туллiя (579-535 рр.), а саме: введення цензового принципу подшу суспiльства. Майновий ценз став основою градаци громадян: I розряд - власники понад 100 тис. асшв, II - 75 тис., III - 50 тис., IV - 25 тис., V - 1,1 тис. I останнш розряд вшьних громадян склали «пролетари», тобто люди, яю володши лише власним потомством (proles). До цього слщ додати, що Сервш Туллш здшснив також адмiнiстративно-територiальну реформу: подшив римсью володiння на триби - територiальнi округи загальною кшь-кiстю 20.
Отже, було завершено трансформащю держави латинян у наднацюналь-не утворення, а населення кра!ни - у полiтичну нацiю. Громадянство як ii сенсове осердя при цьому спиралося на двi шдстави: гентiальну, тобто на-лежнiсть до populus за походженням, i майнову, або становютю за мiрою власность Це можна вважати головними рисами римсько! полiтичноi нацП: громадянство, походження, достаток, територiальнiсть. Навiть плебс, маючи обмежеш можливостi щодо доступу до оргашв управлiння та розподiлу майна, зокрема земельних надМв, став частиною полггично!' нац^' посередни-цтвом створення публiчних органiв влади, пов'язаних з центурiатними зi-браннями, на яких виршувалися питання вiйни i миру, чому сприяла i май-нова (а не за походженням) диференщащя сустльства.
Римська полггична нащя виявилася стшким утворенням. Ii не змогла зламати навиъ потужна етрусюзащя Рима, яка мала мiсце при Тарквтях (ЛуцП та Гордому). У римське життя активно входили етрусью архитектура i агрокультура, мистецтво i обрядовють тощо. Однак сформована нащя вже
мaлa мотыльки eфeктивнi мexaнiзми caмoopгaнiзaцiï тa caмopoзвиткy, щo цьoмy eтнiчнoмy виливу нe вдaлocя пoтicнити m мoвy тa пиceмнicть (лaтинy), ш вipy, нi звичaeвий лaд Pимa. Пoлiтичнa нaцiя acимiлювaлa нoвi eтнiчнi впливи.
Зpeштoю, щoдo Pимa нeoбxiднo згaдaти тaкoж тaкi вaжливi oбcтaвини. ^ вигнaннi y 510 p. дo н. e. Tapквiнiя Гopдoгo yпpaвлiння бyлo oгoлoшeнo зaгaльнoнapoднoю cпpaвoю (rex publica). Taк виниклa pecпyблiкaнcькa фopмa пpaвлiння, дe cyвepeнoм влaди буго вce гpoмaдянcькe cycпiльcтвo, тoбтo та-тpицiï i плeбeï. Pecпyблiкa нaдiлилa дeякими фyнкцiями гpoмaдянинa нaвiть paбiв, якi мoгли виcтyпaти cвiдкaми, знaxoдити пpитyлoк y «poзpядниx» ^o-мaдян y paзi ïx пepecлiдyвaння, викoнyвaти дeякi oбpядoвi функцп в caкpaль-ниx ypoчиcтocтяx. Caмe pecпyблiкa пopoдилa тaкий фeнoмeн нapoдoвлaддя, як збopи плeбeïв пo тpибax, якi та дoпoвнeння дo гeнтiaльниx ceнaтiв yxвa-лювaли piшeння, oбoв'язкoвi для в^. З 339 p. дo н. e. piшeння плeбicцитiв були пpoгoлoшeнi oбoв'язкoвими для вcix pимлян. Taк пoлiтичнa нaцiя дo-лaлa peлiкти eтнoкpaтичнoгo пpaвлiння i cтaвaлa ocнoвoю pимcькoï цивiлiзa-цп в ц^гому.
Америшнсьш полтич^ ^щя. ^вий чac, тoбтo дoбa iндycтpiaльниx тa cycпiльниx тpaнcфopмaцiй, викликaв дo життя нoвий тип пoлiтичниx нaцiй i нoвi мexaнiзми ïx фopмyвaння. Пiдпpиeмливi eвpoпeйцi y пoшyкax кpaщoгo життя, pecyp^ тa pинкiв збуту пoчaли aктивнo ocвoювaти нoвoвiдкpитi зeм-л^ гoлoвним чинoм Aмepикy, Aфpикy, Aвcтpaлiю тa Oкeaнiю, чacткoвo - Aзiю. Caмe в кoлiзiяx взaeмин мicцeвoгo (тyбiльнoгo) i пpийшлoгo (eвpoпeйcькoгo) i пocтaв фeнoмeн нoвиx пoлiтичниx тацш, з якиx чи нe нaйпoкaзoвiшим ^и-клaдoм e aмepикaнcькa пoлiтичнa нaцiя.
Pociйcькi eтнoлoги Ю. Бpoмлeй i P. Пoдoльний, poзглядaючи мexaнiзми фopмyвaння eтнociв, oдин iз нж нaзвaли дocить пpикмeтнo: «Щ^то ми з вaми вeли мoвy, - зaзнaчaють вoни, - пpo «puмcъкo-зanopiзъкo-aмepuкaнcъкy» (Rypc™ мiй. - В. К.) мoдeль yтвopeння нapoдy з piзкo piзнoeтнiчнoгo нaceлeння, змyшeнoгo дo oб'eднaння coцiaльними yмoвaми, щo cклaлиcя» [5, c. 195]. Bключeння дo ^eï мoдeлi «pимcькoгo» кoмпoнeнтa вчeнi гояетюють тим, щo зacнoвники Pимa Poмyл i Peм мaли вiйcькo, яте cклaдaлocя з «втeклиx piзнo-плeмiнниx paбiв», щo «пoчaтoк [pимcькoгo] нapoдy клaдe кyпкa вигнaнцiв, людeй бeз poдy, бeз плeмeнi, piзнoгo, aлe oднaкoвo нeпpикмeтнoгo, з тoчки зopy oтoчyючиx, пoxoджeння» [6]. Oчeвиднo, rn;o пoдiбнe тлyмaчeння гeнeзи pимcькoï пoлiтичнoï таци e нe зoвciм кopeктним, aлe cтocoвнo зaпopiзькoгo тa aмepикaн-cькoгo cycпiльcтв вoнo нe викликae cyттeвиx зaпepeчeнь, з тieю, oднaк, piзницeю, щo мoлoдa зaпopiзькa (yкpaïнcькa) пoлiтичнa нaцiя бyлa cилoю зупитета y cвo-eмy poзвиткy, a aмepикaнcькa - дocяглa cтaдiï дocтaтньoï зpiлocтi.
Gвpoпeйцi пoчaли пpибyвaти та aмepикaнcький кoнтинeнт iз кiнця XV ет., пicля вiдкpиття цьoгo мaтepикa Koлyмбoм. Ha тoй чac тaм вжe icнyвaли poз-винeнi цивiлiзaцiï, низкa дepжaв iз piзним coцiaльним ycтpoeм тa eтнiчним
отладом. ^и бажанш y деякж випaдкax можна знайти пeвнi аналоги i з за-poдкaми гpoмaдянcькoгo cycпiльcтвa, i з елементами полггично'1 наци. Taк, Ю. Бpoмлeй та P. Подольний пишуть пpo дepжaвy iнкiв як пpo «один iз най-дaвнiшиx пoлiтичниx yCTpoïB, вщомж icтopикaм»: в ^aim вci муодли ^а-цювати, а чacтинa вpoжaю зaбиpaлacь y cвoepiдний «дepжaвний peзepв», тому пpaктичнo не було голоднж; а в poки нeвpoжaю мешканщ зaбeзпeчyвaлиcя зepнoм з дepжaвниx запашв; пpaктичнo не було paбiв, а по дocягнeннi 50 poкiв життя мeшкaнцi poзpaxoвyвaли на cтaбiльнy дepжaвнy пiдтpимкy та iн. I, що о^бливо важливо: «^ешканщ зaвoйoвaниx областей, як пpaвилo, не лише не нaвepтaлиcь у paбcтвo, але oдpaзy ompuмyвaлu вЫ npaвa "cmapux" гpoмaдян iмnepïï» [7] (Rypcrn мш. - В. К.). Octeto e питомою ознакою навиъ не вcix зpiлиx пoлiтичниx нaцiй cyчacнocтi.
Cy4ame aмepuкaнcъкe cycniлъcmвo cвoïмu вumoкaмu мaе mpu джepeлa: евponeйcъкi nepeceлeнцi, мicцeвe iндiaнcъкe нaceлeння ma npuмycoвo зaвeзeнuй чopнoшкipuй aфpuкaнcъкuй люд. Koжтй iз цш cniлънom cyдuлacяpiзнa дoля.
З eвpoпeйцiв пioнepaми тpивaлий чac виступали голландцк вони заотува-ли на о. Maнxeттeн фaктopiю для зaгoтiвлi xyтpa, заклали тут ^вий Aмcтep-дам, на мicцi якого згодом в^ю Hью-Иopк. Aлe вже в 1664 p. 5 тиа голланд-cькиx кoлoнicтiв зaвciбiч оточували понад 150 тиа aнглiйcькиx. Довп poки ocтaннiм cepйoзнy кoнкypeнцiю могли отладата заледве фpaнцyзькi cy^p-ники. Ha 1790 p. нaceлeння eвpoпeйcькoгo пoxoджeння на тepeнax CШA за cвoïми нaцioнaльними витоками poзпoдiлялocя таким чином: англшщ i валш-щ - 67,5 %, ipлaндцi - 9,4 %, шотландщ - 8 %, шмщ - 7,9 %, даншщ - 3,3 %, фpaнцyзи - 2,4 %, iншi - 1,5 % [6, с. 79]. Caмe вжщщ з Gвpoпи i poзпoчaли cтвopeння в Aмepицi пoлiтичнoï наци, але нacaмпepeд для ceбe. Iншим етно-pacoвим гpyпaм на тpивaлий чac в нoвiй полггичнш нацГ! мicця не було.
Aвтoxтoннiй люднocтi Aмepики не поталанило найбшьше. Cтвopeнi i ви-xoвaнi ^^одною cвoбoдoю, iндiaнцi iнaкшe не мжлили влacнe життя, i тому paбcтвo для ниx було aбcoлютнo нeпpийнятним. I eвpoпeйcькi кoлoнicти зpoбили cвiй вибip на знищення iндiaнцiв, тобто ïx нacильницькy eлiмiнaцiю (ycyнeння) iз нового cycпiльcтвa. Ha законодавчому piвнi, нaпpиклaд на Ac-caмблeï Hoвoï Aнглiï, нaвiть вcтaнoвлювaлacя винaгopoдa за iндiaнcькe життя: у 1703 p. за один жальп вона становила 40 ф. cт., у 1720 p. - 100 ф. ст., 1744 p. -за отальп дopocлoгo чоловша 100 ф. ст., полоненика - 105 ф. ст., за ^альп жiнки чи дитини - 50 ф. ст. У такий ctocí6 ^ибульщ готували co6í tabula rasa для poзбyдoви влаотого cycпiльcтвa.
He кpaщa доля оч^вала i завезену cилoю люднicть iз «чopнoгo континенту» - ^едюв нинiшнix aфpoaмepикaнцiв. Ïxнe пpизнaчeння було одне - тд-нeвiльний тpyд, paбcтвo. У 1713 p. Arn:^ зaтвepдилa пpaвилo aciенmo - ^а-во на пpoдaж нeгpiв в шпан^к^ кoлoнiяx Aмepики на додаток до влаотж кoлoнiй. Taк зaкiнчилocя пpoтиcтoяння Aнглiï та Icпaнiï у цьому питанш, яке poзпoчaлocя на Гат у 1567 p., коли ^пашя зaбopoнилa Aнглiï пpoдaвaти
paбiв y cвoïx aмepикaнcькиx вoлoдiнняx. Як вiдoмo, кoнфлiкт 1567 p. зaгocтpив cмepтeльнy бopoтьбy мiж двoмa мeтpoпoлiями i cтaв пpивoдoм для пoxoдy «нeпepeмoжнoï apмaди» Icпaнiï та Aнглiю; ïï poзгpoм y 1588 p. oзнaчaв кpax пaнyвaння ктанп нa мopяx.
Пepшa вeликa rap™ чopниx paбiв бyлa пpивeзeнa в Швшчну Aмepикy в 1619 p., a з 1644 p. aмepикaнcькi кoлoнicти пoчaли здiйcнювaти peгyляpнi peйcи в Aфpикy зa людcьким тoвapoм. Пpи цьoмy нepiдкo «то дopoзi» (y BeCT-^дп, тoбтo та Kaptó^^x ocтpoвax) aмepикaнcькi тoвapи oбмiнювaлиcь нa мicцeвi (гoлoвним чинoм, poм), a вжe нa ocтaннi в Aфpицi зaкyпoвyвaли paбiв. Фopмaльнe cкacyвaння paбcтвa в CШA вiдбyлacя лишe y 1863 p. Caмe з ^oro чacy мoжнa вecти мoвy пpo пocтyпoвe вxoджeння aфpoaмepикaнцiв y CTpy^ тypy aмepикaнcькoгo cycпiльcтвa, xoчa ocтaтoчнe пoдoлaння ceгpeгaцiï бiлими чopниx пpипaдae aж нa 60-70-тi po^ XX cт., кoли ocтaннi пoчaли cтaвaти пoвнoцiнними члeнaми пoлiтичнoï тацп.
Taким чинoм, eвpoпeйcькi кoлoнicти пoчaли бyдyвaти нa пiвнiчнoaмepи-кaнcькoмy ^orn^^rn! нoвy пoлiтичнy нaцiю iз ceбe caмиx для ceбe caHMx, пocтaвивши пoзa зaкoнoм мicцeвy люднicть i зaвeзeниx з aфpикaнcькoгo кoнтинeнтy для paбcькoï пpaцi нeгpiв. Ocнoвoю дифepeнцiaцiï вcieï людcькoï cпiльнoти cтaв eкoнoмiчнo-pacoвий пpинцип: iндiaнцi пoвиннi вимepти, 6o вoни були вoлoдapями мicцeвoï зeмлi, a oтжe, кoнкypeнтaми зa ^■1, a aфpикaн-цiв гнoбити то зaбopoняли xpиcтиянcькa iдeoлoгiя тa зaкoни pинкy.
Зaпoчaткyвaння aмepикaнcькoï пoлiтичнoï тацп фaктичнo вiдбyлocя нa бopтy кopaбля «Tpaвнeвa квiткa». У вepecнi 1620 p. ^й кopaбeль вiдплив з Плiмyтa iз 102 пacaжиpaми, зтачну чacтинy якиx cклaдaли члeни oпoзицiй-нoï aнглiкaнcькoï цepкви гpoмaди «^payrnc™», якi згoдoм дicтaли нaзвy бaтьки-пiлiгpими. Caмe нa бopтy цьoгo кopaбля y лиcтoпaдi 1620 p. бшя миcy Koд пiлiгpими пiдпиcaли Угоду ^o yтвopeння «гpoмaдянcъкoгo cycn^cmea». Ta^ caмe пpo «гpoмaдянcькe cycпiльcтвo» йшлocя y poздyмax i дoмoвлeнoc-тяx мiж coбoю дiяльниx eвpoпeйцiв, як pyшили нa cвoю нoвy бaтькiвщинy.
B Угoдi пpo yтвopeння «гpoмaдянcькoгo cycпiльcтвa» ïï твopцi зaзнaчaли, rn;o вoни «ypoчиcтo i oбoпiльнo пepeд лицeм бoгa i oдин пepeд oдним дoмoв-ляютьcя i oб'eднyютьcя в гpoмaдянcькe cycпiльcтвo». Boни дoмoвилиcя пpo cтвopeння cпpaвeдливиx зaкoнiв, aктiв, yгoд тa iншиx нopмaтивниx дoкyмeн-тiв, якi були б нaйзpyчнiшими для зaгaльнoгo блaгa кoлoнiï, a та ceбe бpaли зoбoв'язaння пiдкopятиcя yxвaлeним piшeнням i викoнyвaти ïx [7, c. 558, 641-642]. Пшприми з «Tpaвнeвoï квiтки» зacнyвaли 21 гpyдня 1620 p. кoлoнiю Hью-Плiмyт, якa згoдoм paзoм з шшими дaлa пoчaтoк Hoвiй Лнгли. Oчeвиднo, caмe тут нeoбxiднo шyкaти витоки зacaдничиx iдeй aмepикaнcькoгo cyrai^-cтвa пpo cyвepeнiтeт нapoдy, вepxoвeнcтвo пpaвa, piвнicть ycix гpoмaдян пepeд зaкoнoм, дepжaвy як iнcтpyмeнт зaxиcтy влacниx iнтepeciв тoщo, якi, y cвoю чepгy, зaкopiнeнi y тaкi eвpoпeйcькi здoбyтки, як пpoтecтaнтизм, лiбepaлiзм, гpoмaдянcькa iнiцiaтивa тa iн.
Пpoтe тавоть ycepeдинi бшж (тобто eвpoпeйcькиx зa пoxoджeнням) oбщин мipa гpoмaдянcькocтi ïx члeнiв icтoтнo зaлeжaлa вiд мaйнoвиx cтaткiв гpoмa-дян. Caмe в кoлoнiяx виниклa тaкa фopмa звyжeння гpoмaдянcькиx пpaв, як «б^ paбcтвo». Bлacнe кaжyчи, згaдaнa aкцiя кoлoнicтiв «Tpaвнeвoï квiтки» нacaмпepeд бyлa cпpoтивoм пpoти пoлiтики мeтpoпoлiï poзглядaти ïx як «га-бaльниx cлyг», «бiлиx paбiв». Taк, rn;e 1607 p. Лoндoнcькa кoмпaнiя вiдпpaви-лa нa пiвнiч Aмepики 120 кoлoнicтiв, нaбpaниx iз бiднякiв, злoчинцiв, ^o-йдиcвiтiв, для якиx пepшi 10 poкiв життя в товш кoлoнiï були нaпiвpaбcькими: пpaця тд нaглядoм, нaтypaльнe yтpимaння бeз зapoбiтнoï плaтнi, вiйcькoвa пoвиннicть, жopcтoкa rapa (включнo iз cмepтнoю) зa пpoвиннocтi тoщo [8, c. 39-40, 62]. Oднaк кoлoнicти дocить швидкo дoбилиcя пpaктичнo пoвнoï лж-вiдaцiï пoдiбнoгo cтaтycy, чoмy cпpиялo зaвeзeння чopниx paбiв i cтвopeння нaдлишкy poбoчoï cили, xoчa oкpeмi випaдки кaбaльнoгo нaвepнeння бiлиx гpoмaдян y гадавшая нa дeкiлькa poкiв cпocтepiгaлиcя тавоть y XVIII cт.
Haпpикiнцi XVIII ет. в aмepикaнcькиx кoлoнiяx чгтш визнaчилacя poль мaйнoвoï cклaдoвoï для табуття пoвнoти гpoмaдянcькиx пpaв. Зaлeжнo вiд дocтaткy, нaпpиклaд, вибopчим пpaвoм y piзниx кoлoнiяx вoлoдiлo лишe 2 - 10 % caмoдiяльнoгo нaceлeння, тoбтo piшeння для вcieï гpoмaди фaктичнo yxвaлю-вaлa ïï нeзнaчнa чacтинa, щoпpaвдa, нaйзaмoжнiшa. O^ влyчнa xapa^ep^-тикa вибopнoгo opгaнy кoлoнiï, пoбyдoвaнoгo нa мaйнoвoмy ^нзк «У нac дiйcнo e acaмблeя, - зayвaжyвaв cyчacник тиx тодш. - Aлe xтo в нш пpeд-cтaвлeний? Poбiтник, мaйcтep, peмicник, фepмep, зeмлepoб чи йoмeн? Hi. Пpeдcтaвлeнi y ниx пepeвaжнo, якщo нe цiлкoм, бaгaтi плaнтaтopи» [8].
Oтжe, гpoмaдянcькe cycпiльcтвo в кoлoнiяx poзбyдoвyвaлocя нa двox тд-вaлинax: дeмoкpaтичниx (пoшaнyвaння пpaв i cвoбoд гpoмaдян) тa eкoнoмiч-ниx (мaйнoвий цeнз). Дo цьoгo cлiд дoдaти, щo пpoцec здoбyття нeзaлeжнoc-т i пpoгoлoшeння 4 липня 1776 p. Дeклapaцiï нeзaлeжнocтi гocтpo пocтaвив пpoблeмy oфiцiйнoï (дepжaвнoï) мoви для нoвoгo cycпiльнoгo opгaнiзмy. I xoчa в piзниx кoлoнiяx нepiдкo пepeвaжaлa oднa з нeaнглiйcькиx мoв - фpaнцyзькa, нiмeцькa, гoллaндcькa тa ш., дepжaвoтвopчi пpoцeдypи тa oфiцiйнi дoкyмeнти були здiйcнeнi aнглiйcькoю мoвoю згщто з вибopoм caмиx yчacникiв з'гзду пpeдcтaвникiв aмepикaнcькиx кoлoнiй. I ^ piшeння нiкoли нe пiддaвaлocя пepeглядy.
Пoдaльшa пoлiтичнa icтopiя CШA дoбpe знaнa i тoмy нe вимaгae дoклaд-нoгo виcвiтлeння. Звepнeмo yвaгy лишe нa oкpeмi ключoвi мoмeнти cycпiль-нoгo poзвиткy, якi бeзпocepeдньo cтocyютьcя poзвиткy aмepикaнcькoï пoлi-тичнoï нaцiï.
Taк, Дeклapaцiя нeзaлeжнocтi пpoгoлocилa бaзoвi пpинципи гpoмaдян-cькoгo cycпiльcтвa opгaнiзyючими чинникaми життя нoвoï нeзaлeжнoï дepжa-ви: piвнicть ycix гpoмaдян пepeд зaкoнoм, нaлeжнicть y кoжнoгo з ниx нeвiд'eмниx пpaв, дo якиx вiднecли життя, cвoбoдy i тяжшня дo щacтя, cyвe-peнiтeт нapoдy нaд дepжaвoю, тoбтo нaдiлeння cycпiльcтвoм ypядy пeвнoю
владою для забезпечення його (суспГльства) повноцГнного життя, право на-родовладдя та Гн. ОскГльки ж США створювались як федеративна держава, то всГ 13 штатГв - засновникГв США ухвалили у серединГ 70-х рокГв XVIII ст. власнГ конституцГ!. ЦГкаво, що в усГх конституцГях штатГв, крГм загальних принципГв, проголошених ДекларацГею незалежностГ 1776 р., були сво! при-кметнГ особливостГ, в яких спецГально визначались особливостГ майнового цензу. ВГдповГдно демократичнГ положення ДекларацГ!, як Г вимога майнового цензу, втГлено Г в першГй КонституцГ! США («Статтях конфедерацГ!»), роз-робленГй конгресом у 1777 р. Г затвердженГй штатами у 1781 р. З точки зору етнГчних реалГй Конституцш санкцГонувала рабство (тобто позагромадянський статус чорношкГро! людностГ) Г особливий статус автохтонного населення -ГндГанцГв, яке фактично тлумачилося як ворожа сторона, з якою можна укла-дати локальнГ торговельно-економГчнГ угоди, хоча в реальностГ ГндГанцям вГдмовлялося в правГ на володГння землею.
СвоерГдним пГдсумком полГтико-правово! дГяльностГ часГв здобуття незалежностГ стала КонституцГя 1787 р., якою США керуються й донинГ. Саме в нГй було ухвалено союзний, а не конфедеративний лад держави, конгрес роздГлено на двГ палати, посилено функцГ! президентсько! влади, введено майновий ценз для виборцГв тощо. Ця КонституцГя окреслювала головним чином особливостГ полГтичного устрою США, полГтичнГ права Г обов'язки и громадян, особливостГ мГжнародно! дГяльностГ держави. Тому природним доповненням до не! став «БГлль про права», ухвалений у 1789 р. Г введений в дГю 1791 р. У його десяти статтях визначалися принципи органГзацГ! амери-канського суспГльства, демократичнГ за своею сутнГстю. Йшлося насамперед про гарантГ! особисто! свободи громадян, !! захист перед державою та Гншими членами суспГльства.
Як висновок зазначимо, що Гснують достатнГ пГдстави стверджувати про наявнГсть в американському суспГльствГ полГтично! нацГ!, а також про осо-бливий шлях !! формування. ПередусГм йдеться про полГтичну основу суспГльства, статус кожного з членГв якого в принципГ визначався однаковим Г суттево не залежав вГд етнГчного походження громадян. Обмеження щодо повноцГнного громадянства визначалися расовим критерГем, а також елГмГ-нацГйним тиском европейських прибульцГв щодо мГсцевого населення як природного конкурента за життевГ ресурси. ПодГбнГ елементи сегрегацГйно-го пГдходу в США вдалося здолати на полГтико-правовому рГвнГ лише у дру-гГй половинГ XX ст. Шлях формування американсько! полГтично! наци е репрезентативним множинГ нацГетворчих процесГв Нового часу в умовах експансГ! европейцГв на колонГальнГ землГ та формування на них цГлГсного суспГльства з полГетнГчно! людностГ. I в основГ цього лежали ГнГцГатива Г пГд-приемливГсть, бажання ГндивГда утвердитися в суспГльствГ вГльних Г дГяльних людей.
Л1ТЕРАТУРА
1. Блаватская Т. В. Греция в период формирования раннеклассового общества (XXX-XII вв. до н. э.) / Т. В. Блаватская // История Европы. Т. 1. Древняя Европа. - М. : Наука, 1988. - С. 138-172.
2. Гатчшсон Дж. Що таке етшчшсть / Дж. Гатчшсон, Е. Д. Смгг // Нацюнал1зм. Антология. - К. : Смолоскип, 2000. - С. 468-476.
3. Колпинский Ю. Д. Великое наследие античной Эллады / Ю. Д. Колпинский. - М. : Изобр. искусство, 1988. - 160 с.
4. Макробш А. Ф. Сатурнали / А. Ф. Макробш // 1стор1я Криму в джерелах i документах. Ч. I. Античнiсть i Середньовiччя. - Чернiвцi : Митець, 1998. - С. 114-115.
5. Бромлей Ю. Человечество - это народы / Ю. Бромлей, Р. Подольный. - М. : Мысль, 1990. - 392 с.
6. Ефимов А. В. Очерки истории США. От открытия Америки до окончания гражданской войны / А. В. Ефимов. - М. : Госпедгиз, 1955. - С. 79.
7. The Western Experience / Mortimer Chambers et al. - 6th ed. - McGraw-Hill. Inc. : New York, et cet. 1995. - 1133 р.
8. Patterson Т. The american democracy. Second ed / T. E. Patterson - New York et al. : McGraw-Hill, inc., 1993. - 774 р.
МЕХАНИЗМ ФОРМИРОВАНИЯ КЛАССИЧЕСКИХ ПОЛИТИЧЕСКИХ НАЦИЙ
Крисаченко В. С.
Рассмотрен механизм формирования классических политических наций с опорой на показательные образцы политических наций прошлого. Особенное внимание обращено на их истоки и сущностные черты. Проанализированы эллинская, римская и американская нации.
Ключевые слова: политическая нация, государство, демократия, страты, аборигены, род, племя, семья, народ, этнос, греки, римляне, американцы.
THE MECHANISM OF FORMATION OF THE CLASSICAL
POLITICAL NATIONS
Krysatchenko V. S.
The mechanism of formation of the classical political nations is considered in the article, leaning against indicative samples of the political nations of the past, paying especial attention to their sources and intrinsic lines. The Greek political nation, the Roman political nation and the American political nation are analyzed.
Keywords: the political nation, the state, democracy, strata, natives, a sort, a tribe, a family, the people, ethnos, Greeks, Romans, Americans.
