CC BY
41
51. Larynx preservation in pyriform sinus cancer: preliminary results of a European. Organization for Research and Treatment of Cancer phase III trial. EORTC Head and Neck Cancer Cooperative Group / J.L. Lefebvre, D. Chevalier, B. Luboinski [et al.] // J. Natl. Cancer Inst. - 1996. - Vol.88, N 13. - P. 890-899.
52. Organization for Research and Treatment of cancer phase III trial., 1996.
53. Pneumonia in febrile neutropenic patients and in bone marrow and blood stem-cell transplant recipients: use of high resolution computed tomography / C. Heussel,
H. Kauczor, G. Heussel [et al.] // J. Clinical Oncology. -1999. - Vol. 17. - P. 796-805.
54. Pulmonary infiltrates in non-HIV-infected immunocompromised patient: etiologies, diagnostic strategies and outcomes / A. Shorr, M. Susla, N. O'Grady [et al.] // Chest. - 2004. - Vol. 125. - P. 260-271.
55. Wiseman L.R. Meropenem. A Review of its Antibacterial Activity, Pharmacokinetic Properties and Clinical Efficacy // Druds. - 1995. - Vol. 50, N 1, - P. 73-101.
♦
УДК 616.127-005.8-036.11-007.61
Т.О. Самура МАТРИКСНА МЕТАЛОПРОТЕЇНАЗА-3,
МАТРИКСНА МЕТАЛОПРОТЕЇНАЗА-9 ТА N ТЕРМІНАЛЬНИЙ ФРАГМЕНТ МОЗКОВОГО НАТРІЙУРЕТИЧНОГО ПЕПТИДУ ЯК ПРЕДИКТОРИ КАРДІАЛЬНОГО РЕМОДЕЛЮВАННЯ У ХВОРИХ НА ГОСТРИЙ Q-ІНФАРКТ МІОКАРДА
Запорізький державний медичний університет кафедра внутрішніх хвороб-2 (зав. - д. мед. н. проф. В.А. Візір)
Ключові слова: матриксні металопротеїнази, Q-інфаркт міокарда, клінічні результати, прогноз
Key words: matrix metalloproteinases, myocardial infarction, clinical outcomes, prognosis
Резюме. Обследовано 85 больных обоего пола с документированным Q-инфарктом миокарда (ИМ) и 30 практически здоровых пациентов того же возраста и пола. Выполнялась эхокардиография и определения циркулирующих уровней ММП-3, ММП-9 и NT-pro-НУП в первые, двадцать первые и шестидесятые сутки после возникновения острого Q-ИМ. Анализ полученных данных показал, что в первые сутки инфаркта миокарда определяющая роль в модуляции острых изменений внутри-сердечной гемодинамики принадлежит NT-pro-НУП, значение которого уменьшается к 60-м суткам развития заболевания. На 21 и 60 сутки после формирования инфаркта миокарда концентрации циркулирующих ММП-3 и ММП-9 демонстрировали корреляционную взаимосвязь с кон-трактильными индексами и показателями, характеризующими отрицательные изменения геометрии полости ЛЖ. Уровень ММП-3 ассоциируется с основными показателями кардиального ремоделирования в течение всего острого и раннего постинфарктного периодов.
Summary. 85 patients after Q-wave myocardial infarction (MI) and 30 healthy volunteers were observed. Contemporary Echo and measurement of circulating levels such as biomarkers MMP-3, MMP-9 and NT-proBNP were detected on 1, 21 and 60 day after MI. Analysis of obtained outcomes has shown that NT-proBNP has determinant role in acute changes of cardiac hemodynamics on 1st day after MI. Value of NT-proBNP diminishes to 60 day of observation period. On both 21 and 60 day after MI, concentration of both MMP-3 and MMP-9 demonstrated interrelation with contractility and cytoarchitectonic indices of LV. MMP-3 level is associated with basic indices of cardiac remodeling in patients with Q-wave MI during acute and early post-infarction period.
Інтенсивність процесів кардіального ремоде-лювання у пацієнтів у гострий і ранній після-інфарктні періоди визначають як величину індивідуального кардіоваскулярного ризику загальної і раптової смерті, виникнення вперше виявленої серцевої недостатності (СН) [3].
Важливу роль у процесах кардіального ремо-делювання відіграють стромелізіни, які реалізують свою активність щодо широкого спектра компонентів позаклітинного матриксу, зокрема протеогліканів, ламініну, фібронектину, вітро-нектину й деяких типів колагенів [2]. В експериментальних та клінічних дослідженнях було встановлено, що деякі матриксні металопро-теїнази (ММП), а саме ММП-3, ММП-9, сприяють деградації широкого кола субстратів (желатин I, III, IV і V типів, а також колаген III, IV, IX і X типів), беруть безпосередню участь у репозиції позаклітинного каркаса серця в гострий і післяінфарктний періоди [1]. У клінічних дослідженнях підвищені рівні ММП-3 і ММП-9 тісно корелювали з післяінфарктною нейрогуморальною активацією, показниками загальної та кардіоваскулярної смерті, у тому числі внаслідок гострої СН і розриву стінки міокарда лівого шлуночка (ЛШ) [4]. Разом з тим, паралельні фазові зміни ММП-3, ММП-9 і N-термінального фрагмента мозкового натрійуретичного пептиду (NT-pro-НУП) як індикатори кардіального ремо-делювання ЛШ в гострий і ранній післяін-фарктний періоди раніше не аналізувалися.
Метою дослідження було вивчення ролі циркулюючих ММП-3 і ММП-9 як індикаторів кардіального ремоделювання у пацієнтів з Q-інфарктом міокарда в гострому і ранньому після-інфарктному періодах.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
У дослідження було включено 85 хворих обох статей з документованим Q-інфарктом міокарда (ІМ) та 30 практично здорових пацієнтів того ж віку й статі. Характеристика пацієнтів, включених у дослідження, наведена в таблиці 1.
Діагноз Q-інфаркт міокарда був документований відповідно до діагностичних критеріїв [5]. Критеріями включення були документований Q- ІМ I типу (ЕКГ ознаки, біологічні маркери) в перші 72 години після виникнення, вік старше 18 років, синусовий ритм, підписана інформована згода про участь у дослідженні.
Як критерії виключення використовувалися неконтрольована артеріальна гіпертензія (АГ), СН III-IV ФК, ФВ ЛШ менше 39%, тяжкі захворювання печінки й нирок, онкологічні захворювання, симптоматичні АГ, індекс маси тіла більше 30 кг/м2 і менше 15 кг/м2, перенесений
інфаркт міокарда протягом 30 діб до включення в дослідження, перенесений геморагічний мозковий інсульт, рівень креатиніну плазми крові більше 440 мкмоль/л, швидкість клубочкової фільтрації менше 35 мл/хв/м2, рівень С-реак-тивного протеїну понад 10 мг/дл.
Після підписання інформованої згоди всім пацієнтам проведено загальноклінічне дослідження, ехокардіографію, доплерографію трансмі-трального кровотоку й взято зразки крові в день встановлення діагнозу гострий Q-інфаркт міокарда, а також на 21-шу й 60-ту добу. Оцінка кардіогемодинаміки здійснювалася за допомогою ехокардіографії за загальноприйнятим методом згідно з рекомендаціями Американського ехокардіографічного товариства (ASE) на апараті Vivid 3 expert (General Electric, США). Кінцево-діастолічний (КДО) і кінцево-систолічний (КСО) об'єми ЛШ вимірювалися планіметричним модифікованим методом Сімпсона. Оцінювалися такі показники центральної гемо-динаміки: ударний об'єм ЛШ (УО), фракція викиду (ФВ) ЛІТІ- максимальна швидкість раннього діастолічного наповнення ЛШ (Е), максимальна швидкість пізнього діастолічного наповнення ЛШ (А), кінцево-діастолічний тиск у порожнині ЛШ (КДД ЛШ), кінцево-діастолічний об'єм лівого передсердя (КДО ЛП), кінцево-систолічний об'єм лівого передсердя (КСВ ЛП), фракція викиду лівого передсердя (ФВ ЛП), товщина міжшлуночкової перегородки в систолу (ТсМШП) і діастолу (ТдМШП), товщина задньої стінки ЛШ в систолу (ТсЗСЛШ) і діастолу (ТдЗСЛШ), поздовжній розмір ЛШ від основи мітрального клапана до верхівки ЛШ в систолу (Ls) і діастолу (Ld), розміри ЛШ відповідно до його короткої осі в систолу (Rs) і діастолу (Rd). На основі отриманих даних розраховували доп-лерографічний індекс (ДІ), індекс діастолічної сферичності (rcd); індекс систолічної сферичності (Ks); індекс відносної товщини стінки ЛШ; індекс міокардіального стресу (МС) ЛШ.
Для всіх пацієнтів з документованим ІМ був розрахований прогностичний індекс GRACE відповідно до діючих угод при надходженні до стаціонару, а також на 21-шу й 60-ту добу після перенесеного ІМ.
Вміст ММП-3, ММП-9, NT-pro-НУП вимірювали за допомогою ELISA з використанням наборів R&D Systems і Roche Diagnostics відповідно. Найменші концентрації для останніх визначалася як 2а вище нульової позначки і становили 0,02 нг/мл, 0,14 нг/мл і 0,10 пмоль/л відповідно. Перехресних реакцій між ізофор-мами ММП не було. Статистичну обробку ре-
зультатів проводили з використанням пакету статистичних програм «8іа1І8І;іса 6.0». Гіпотезу про нормальність розподілу досліджуваних показників перевіряли з використанням критерію Шапіро-Уілкі. Для кожної з безперервних величин, залежно від їх типу розподілу, визначали або середню (М) і стандартне відхилення
(о), або медіану й квартилі розподілу. При проведенні парних порівнянь рівнів показників всередині груп у першу добу й наступні (21-шу і 60-ту) доби застосовували парний критерій Віл-коксона. Для аналізу таблиць спряженості 2^2 застосовували двобічний точний критерій Фішера.
Таблиця 1
Загальна характеристика пацієнтів, які взяли участь у дослідженні
Характеристики
%
n
Всього хворих 85 100
Вік, роки 56,89±9,29
Чоловіча стать 47 55,3%
Локалізація некрозу
Передня стінка ЛШ 56 65,9%
Бічна стінка ЛШ 41 48,2%
Верхівка ЛШ 6 7%
Задня стінка ЛШ 38 44,7%
Базальні відділи ЛШ 8 9,4%
Анамнестичні дані
ІМ в анамнезі 15 17,6%
Стенокардія напруги в анамнезі 18 21,2
Хронічна СН ЬП ФК NYHA 4 4,7%
Цукровий діабет 8 9,4%
АГ 52 61,2%
Гіперліпідемія 28 32,9%
Схильність до паління 14 16,4%
Обтяжений сімейний анамнез з раннього виникнення ІХС 6 7,1%
Фактори ризику виникнення несприятливих подій
GRACE індекс 113±27
Клас гострої СН вище I (по Killip) 12 14,1%
Вентрикулярна (стійка та нестійка) тахікардія 10 11,8%
Реваскуляризаційні процедури
ТЛТ 54 63,5%
Ургентна перкутантна ангіопластика 16 18,8%
Стентування (металевий стент) 9 10,6%
Медикаментозна терапія
Ацетилсаліцилова кислота 82 96,4%
Клопідогрель 76 89,4%
Статини 71 83,5%
Бета-адреноблокатори 68 80%
ІАПФ/АРА 77 90,6%
Метформін 6 7,1%
Інсулін 2 2,4%
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
Аналіз отриманих результатів показав, що рівень системного артеріального тиску у пацієнтів з ІМ перевищував такий у здорових осіб, досягаючи достовірних відмінностей у першу й
21-шу добу захворювання (табл. 2). У когорті хворих з ІМ величина ЧСС достовірно знижувалася порівняно з референтними значеннями на 21-шу і 60-ту добу спостереження. Отримані дані є наслідком превалювання в групі спостереження
пацієнтів з АГ (61,2%), а також широким використанням бета-адреноблокаторів (80%), що дають негативний хронотропний ефект. Разом з тим, починаючи з першої доби після формування зони некрозу, у пацієнтів спостерігалися ознаки ранньої післяінфарктної дилатації порожнини ЛШ у поєднанні з достовірним зниженням глобальної величини ФВ ЛШ на тлі відносно стабільного УО ЛШ. При цьому середні значення КДД ЛШ в першу добу після виникнення ІМ достовірно зростали, досягаючи максимальних величин до 21-ї доби, а потім виявляли тенденцію до певного зниження. Динаміка об'ємних характеристик порожнини ЛП була близька до такої у ЛШ. Разом з тим, формування дилатації
порожнини ЛП і прогресуюча втрата її кон-трактильних якостей тісно асоціювалися із збільшенням ДІ. Зазначені зміни свідчать про поступову втрату систолічної функції ЛП на тлі підвищення КДД ЛШ і сферичної трансформації порожнини ЛШ, що негативно відбилося на динаміці 2И/Б і МС. Отримані дані свідчать про зниження величини 2И/Б, що досягає найменших значень до 60 доби після виникнення захворювання. Навпаки, достовірне підвищення МС відзначалося вже в першу добу гострого ІМ, а протягом наступних двох місяців середні значення цього параметра виявляли лише тенденцію до збільшення.
Таблиця 2
Основні кардіогемодинамічні характеристики у пацієнтів у гострий і післяінфарктний періоди порівняно зі здоровими особами (М±m)
Здорові особи (п=30) Хворі на ІМ (п=85)
Показники 1 доба 21 доба 60 доба
1 2 3 4
АД сист., мм рт.ст. 125,3±4,94 138,3±5,11; Pl-2<0,05 133,4±3,90; Pl-з<0,05 130,6±4,27
АД диаст., мм рт.ст. 73,6±3,10 85,9±4,25 79,5±4,08 77,3±4,19
ЧСС, уд в 1 хв. 68,7±5,12 78,8±4,77 62,2±3,15 P2-з<0,05 61,5±4,80 P2-4<0,05
КДО ЛШ, мл 126,80±3,88 156,95±4,17 Pl-2<0,01 160,30±5,39; Pl-з<0,001 161,52±4,17; Pl-4<0,001; P2-4<0,05
КСО ЛШ, мл 47,30±4,21 80,15±3,22 P1-2<0,001 88,40±2,70; Pl-з<0,001; P2-з<0,05 89,95±2,80; Pl-4<0,001; P2-4<0,05
УО, мл 79,50±4,10 76,80±3,75 72,26±3,61 71,57±3,54; Pl-4<0,05;
ФВ ЛШ, % 62,70±3,52 48,90±2,90 Pl-2<0,001 45,10±2,80; Pl-з<0,001 44,30±2,60; Pl-4<0,001
КДД ЛШ, мм рт.ст. 6,31±1,17 12,43±0,90 Pl-2<0,001 14,93±0,74; P^з<0,001; P2-з<0,001 12,50±0,82; Pl-4<0,001
КДО ЛП, мл 37,20±2,20 64,90±2,71 Pl-2<0,001 66,50±2,90 Pl-з<0,001 67,90±3,68; Pl-4<0,001; P2-4<0,001
КСО ЛП, мл 14,90±1,77 32,67±2,58 Pl-2<0,001 34,20±2,51 Pl-з<0,001 35,15±2,21; P1-4<0,001
ФВ ЛП, % 59,9±1,90 56,60±1,95 P1-2<0,02 48,57±2,10 Pl-з<0,01; P2-з<0,05 48,20±2,00; P1_4<0,001; P2-4<0,02
ДІ, од. 1,27±0,12 0,746±0,052 P1-2<0,001 1,12±0,094; Pl-з<0,001; P2-з<0,001 1,17±0,10; Pl-4<0,001; P2-4<0,001
2H/D, од. 0,41±0,040 0,31±0,070 0,29±0,050; Pl-з<0,01 0,28±0,060 Pз<0,01; Pl-4<0,05
МС, од. 86,20±15,66 196,50±44,90 P1-2<0,001 215,60±50,10 P1-3<0,001 253,80±49,20; Pl-4<0,001
Як видно з отриманих даних (табл. 3), рівень ММП-3 прогресивно зростає більше ніж у 2,4 разу порівняно зі здоровими особами вже в першу добу після виникнення гострого Q-ІМ, досягаючи максимальних значень до 21-ї доби захворювання, а потім повільно знижується, залишаючись на надмірному рівні в ранньому післяінфарктному періоді. Концентрація циркулюючої ММП-9 також достовірно зростала до перших трьох тижнів гострого ІМ, а потім проявляла чітку тенденцію до регресії, зберігаючись на достовірно більш високому рівні порівняно зі здоровими особами до 60-ї доби захворювання.
При цьому достовірних відмінностей між змістом ММП-9 в першу й 21-шу добу гострого Q-ІМ отримано не було. Привертає увагу той факт, що концентрація КТ-рго-НУП виявлялася достовірно вищою порівняно з контрольними значеннями в першу добу ІМ, зберігаючи тенденцію до прогресивного збільшення до 21-ї доби захворювання. У подальшому відзначалося статистично значуще зниження плазмової концентрації КТ-рго-НУП протягом усього після-інфарктного періоду, проте абсолютні значення останнього достовірно перевищували такі у здорових осіб.
Таблиця 3
Вміст біологічних маркерів у пацієнтів у гострий і післяінфарктний періоди порівняно зі здоровими (М±m)
Показники Здорові особи (п=30) Хворі на ІМ (п=85)
1 доба 21 доба 60 доба
1 2 3 4
ММП-3, нг/мл 3,1±0,44 7,6±2,20; 12,3±2,80; 8,9±2,50;
Pl-2<0,01 Pl-з<0,001; P2-3<0,01 Pl-4<0,001; P3-4<
ММП-9, нг/мл 7,2±1,10 16,7±5,10; 20,9±4,80; 12,2±3,60;
Pl-2<0,001 Pl-з<0,001 P^4<0,05
NT-pro-НУП, пмоль/л 77±25 315±180; 826±204; 470±103;
Pl-2<0,001 Pl-з<0,001; P2-3<0,01 Pl-4<0,001; Pз-4<0,01
Таким чином, у перші три тижні після виникнення гострого Q-ІМ всі вивчені біологічні маркери біомеханічного стресу визначалися в зростаючих концентраціях у крові обстежених хворих, виявляючи виразну тенденцію до реверсії до результату раннього післяінфарктного періоду. При цьому циркулюючі рівні ММП-3, ММП-9 і КТ-рго-НУП до 60 діб не відновлювалися і достовірно відрізнялися від таких, що були отримані в першу добу розвитку захворювання (табл. 4).
При проведенні покрокового регресійного аналізу виявилося, що між вмістом біологічних маркерів біомеханічного стресу, показниками внутрішньосерцевої гемодинаміки й просторової конфігурації порожнини ЛШ і ЛП є тісний взаємозв'язок. Привертає увагу той факт, що в першу добу гострого ІМ концентрація КТ-рго-НУП виявляла найбільш виразний взаємозв'язок з показниками кардіогемодинаміки. Навпаки, на 21-шу й 60-ту добу розвитку захворювання саме рівні ММП-3 і ММП-9 відповідно демонстрували найбільш виражений взаємозв'язок як з контрактильними індексами, так і з показниками, що характеризують негативні зміни геометрії порожнини ЛШ.
Таким чином, отримані в нашому дослідженні дані свідчать про існування тісного взаємозв'язку між біологічними маркерами біомеханічного стресу (ММП-3, ММП-9 і КТ-рго-НУП) у пацієнтів з ІМ в гострий і післяінфарктний період. Разом з тим, у першу добу розвитку захворювання визначальна роль у модуляції гострих змін внутрішньосерцевої гемодинаміки належить КТ-рго-НУП, значення якого зменшується до 60-ї доби періоду спостереження. Фазові зміни концентрацій ММП-3 і ММП-9 дозволяють використовувати їх як індикатори ранньої після-інфарктної дилатації ЛШ, зниження систолічної функції ЛШ і ЛП, підвищення «жорсткості» стінки міокарда й порушення його пасивно-еластичних якостей. При цьому в перші три тижні гострого ІМ рівень циркулюючого стромелізіна-1 (ММП-3) більшою мірою зіставляється ви-раженістю післяінфарктної дилатації, у той час як концентрація ММП-9, ймовірно, частіше відображає обсяг зони інфарціювання і його вплив на пасивно-еластичні якості міокарді-альної стінки. Подібні результати були отримані й іншими дослідниками, однак зіставлення фазових змін трьох основних біомаркерів біомеханічного стресу ними проведені не були [3,6].
Незважаючи на це, деякі дослідники висловлювали припущення про те, що спільне використання двох і більше маркерів біомеханічного стресу, включаючи ММП-3/ММП-9 і КТ-рго-НУП, можуть підвищити надійність оцінки вираженості кардіального ремоделювання в перші три тижні після виникнення документованого некрозу міокарда [4]. З нашої точки
зору, найбільш реальним кандидатом для оцінки двомісячного індивідуального кардіоваскуляр-ного ризику у пацієнтів, які перенесли Q-ІМ, може бути саме ММП-3. Її концентрація зберігає свою асоціацію з основними показниками карді-ального ремоделювання протягом усього гострого та раннього післяінфарктного періодів.
Таблиця 4
Взаємозв'язок між вмістом біологічних маркерів і показниками внутрішньосерцевої гемодинаміки
Показники Характеристики
ММП-3 ММП-9 ОТ^го-КУП
г і P г і P г і P
1-а доба гострого ІМ
КДО ЛШ 0,38 <0,05 0,30 <0,05 0,50 <0,05
КСО ЛШ 0,40 <0,01 0,38 <0,05 0,58 <0,01
ФВ ЛШ -0,42 <0,01 -0,44 <0,02 -0,44 <0,01
КДД ЛШ 0,40 <0,05 0,40 <0,001 0,42 <0,05
ФВ ЛП 0,42 <0,05 0,43 <0,05 0,54 <0,05
ДІ -0,26 <0,05 -0,22 <0,05 -0,23 <0,05
2H/D 0,24 <0,01 0,20 <0,05 0,22 <0,01
МС 0,58 <0,001 0,56 <0,01 0,54 <0,001
21-а доба гострого ІМ
КДО ЛШ 0,48 <0,05 0,32 <0,05 0,42 <0,05
КСО ЛШ 0,52 <0,05 0,40 <0,01 0,46 <0,05
ФВ ЛШ -0,48 <0,001 -0,44 <0,01 -0,42 <0,05
КДД ЛШ 0,44 <0,05 0,38 <0,05 0,36 <0,01
ФВ ЛП 0,56 <0,05 0,44 <0,05 0,50 <0,05
ДІ 0,36 <0,05 0,26 <0,05 0,22 <0,01
2H/D 0,26 <0,001 0,20 <0,05 0,22 <0,05
МС 0,60 <0,01 0,50 <0,05 0,38 <0,05
60-а доба гострого ІМ
КДО ЛШ 0,38 <0,05 0,40 <0,01 0,40 <0,05
КСО ЛШ 0,42 <0,001 0,46 <0,001 0,40 <0,05
ФВ ЛШ -0,40 <0,05 -0,44 <0,01 -0,38 <0,05
ФВ ЛП 0,44 <0,05 0,46 <0,05 0,46 <0,05
КДД ЛШ 0,36 <0,05 0,42 <0,05 0,32 <0,05
ДІ 0,38 <0,05 0,40 <0,05 0,20 <0,05
2H/D 0,29 <0,05 0,34 <0,05 0,22 <0,05
МС 0,56 <0,05 0,56 <0,05 0,38 <0,05
ВИСНОВКИ
1. Циркулюючі рівні ММП-3, ММП-9 і КТ-рго-НУП в перші 3 тижні після виникнення гострого Q-ІМ визначалися в зростаючих концентраціях у крові обстежених хворих, виявляючи виразну тенденцію реверсії до результату ран-
нього післяінфарктного періоду, не досягаючи референтних значень.
2. У першу добу інфаркту міокарда визначальна роль у модуляції гострих змін внутріш-ньосерцевої гемодинаміки належить КТ-рго-
НУП, значення якого зменшується до 60-ї доби розвитку захворювання.
3. На 21-шу і 60-ту добу після формування інфаркту міокарда концентрації циркулюючих ММП-3 і ММП-9 відповідно демонстрували найбільш виражений кореляційний взаємозв'язок з контрактильними індексами та показниками, що характеризує негативні зміни геометрії порожнини ЛШ.
4. Рівень ММП-3 зберігає свій зв'язок з основними показниками кардіального ремоделювання протягом усього гострого та раннього після-інфарктного періоду, що, ймовірно, є підставою для майбутнього використання його як індикатора індивідуального ризику у пацієнтів з Q-ІМ при короткостроковому спостереженні.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Differential expression of MMPs and TIMPs in moderate and severe heart failure in a transgenic model /
S. Mori, G. Gibson, C.F. McTiernan [et al.] // J. Card. Fail. - 2006. - Vol. 12. - P. 314-325.
2. Increased matrix metalloproteinase-8 and -9 activity in patients with infarct rupture after myocardial infarction / S.W. van den Borne, J.P. Cleutjens, R. Hane-maaijer [et al.] // Cardiovasc. Pathol. - 2009. - Vol. 18. -P. 37-43.
3. Left ventricular end-systolic volume as the major determinant of survival after recovery from myocardial infarction / H.D. White, R.M. Norris, M.A Brown [et al.] // Circulation.- 1987. - Vol. 76. - P. 44-51.
4. Matrix metalloproteinase-2 predicts mortality in patients with acute coronary syndrome/ O.S. Dhillon, S.Q. Khan, H.K. Narayan [et al.] // Clin. Science. - 2010.
- Vol. 118. - P. 249-257.
5. On behalf of the Joint ESC/ACCF/AHA/WHF Task Force for the Redefinition of Myocardial Infarction. Universal Definition of Myocardial Infarction / K. Thygesen, J.S. Alpert, H.D. White // Circulation. - 2007.
- Vol. 116. - P. 2634-2653.
6. Plasma matrix metalloproteinase-9 and left ventricular remodelling after acute myocardial infarction in man: a prospective cohort study / D. Kelly, G. Cockerill, L.L. Ng [et al.] // Eur. Heart J. - 2007. - Vol. 28. - P. 711-718.
♦
УДК 616.43-008.6:616.61-053.81
Т.О. Перцева, М.К. Рокутова
КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ ОЖИРІННЯ-АСОЦІЙОВАНОЇ НЕФРОПАТІЇ У МОЛОДИХ ПАЦІЄНТІВ З АБДОМІНАЛЬНИМ ОЖИРІННЯМ
Державний заклад «Дніпропетровська медична академія МОЗ України»
кафедра факультетської терапії та ендокринології
(зав. - член-кореспондент НАМН України, д. мед. н., проф. Т.О. Перцева)
Ключові слова: абдомінальне ожиріння, ожиріння-ассоційована нефропатія, гломерулярна гіперфільтрація, @2-мікроглобулінурія, МАУ, протеїнурія
Key words: abdominal obesity, obesity-associated nephropathy, glomerular hyperfiltration, fi2-microglobulinuria, MA U, proteinuria
Резюме. В статье описаны ранние маркеры ренальной дисфункции у лиц молодого возраста с абдоминальным ожирением без сахарного диабета 1-го или 2-го типа в виде гломерулярной гиперфильтрации и @2-микроглобулинурии. Микроальбуминурия (МАУ), соотношение МАУ/кре-атинин мочи и протеинурия у данной категории пациентов встречаются в отдельных случаях. Характерными профилями данной группы пациентов в зависимости от распределения маркеров раннего поражения почек являются в2-микроглобулинурия с повышенной или нормальной СКФ. Кроме стандартных диагностических методов выявления ренальной дисфункции у лиц молодого возраста с абдоминальным ожирением, необходимо также определять @2-микроглобулинурию. Вышеперечисленные факты демонстрируют необходимость пристального внимания к данной группе пациентов как к группе лиц с высоким риском развития сердечно-сосудистых и почечных осложнений.
