CC BY
43
туционных и обычных законов, своевременное внесение в них изменений и дополнений; прекращение деятельности политических партий, других общественных организаций и движений, которые ставят целью изменение путем насилия конституционного порядка и в любой противозаконной форме территориальной целостности государства, а также подрыв его безопасности, разжигание национальной и религиозной вражды; введение четких правовых механизмов разрешения государственно-политических конфликтов и прочее.
Ключевые слова: парламентаризм, конфликт, конституция. гражданское общество, политическая партия.
INSTITUTE OF PARLAMENTARIZMA IN PERMISSION OF STATE — POLITICAL CONFLICTS: WORLD EXPERIENCE
Vodnik V. D.
The analysis of role of institute of parlamentarizma is carried out on the basis of world experience in permission of state-political conflicts. It is indicated that following facilities can come forward: acceptance of new Constitution, other constitutional and ordinary laws, timely bringing in them changes and additions; stopping political parties activity, other public organizations and motions which put as their purpose change by violence of constitutional order and in any illegal form of territorial integrity of the state, and also injury of its safety, kindling of national and religious enmity; introduction of clear legal mechanisms ofpermission of state-political conflicts and other.
Key words: parlamentarizm, conflict, constitution. civil .society, political party.
УДК 32: 291. 13
С. О. Топалова, кандидат полгголопчних наук, доцент
МАН1ПУЛЮВАННЯ СВ1ДОМ1СТЮ ЯК ТЕХНОЛОГ1Я ВПРОВАДЖЕННЯ ПОЛ1ТИЧНИХ М1Ф1В
До^джено новтнШ споЫб впливу на полтичну свiдомiсть i контролю за поли тичною поведткою громадян — мантулювання. Полтичне мантулювання розгляда-еться як споЫб психологiчного примусу, як технологiя влади, характерна для демократичного сустльства.
Проаналiзовано передумови i кореш мантулювання, основт способы мантулятив-ного впливу та його на^дки, роль мантулювання як засобу впровадження полШичних мiфiв у масову полтичну свiдомiсть. Наведено приклади мантулювання iз практики укратських виборчих кампатй.
Ключовi слова: сусптьна свiдомiсть, мiфологiзацiя, полШичний мiф, полтична система.
164 © Топалова С. О., 2011
У будь-якш держав^ за юнування будь-якого типу полiтичного режиму е одвiчне i незмiнне прагнення правлячо! елiти — забезпечити такi думки i поведiнку шдданих, як випдш i зручнi для не! само!. Хоча засоби досягнен-ня ще! мети змiнюються залежно вiд типу полгтичного режиму i стратепчно-го напряму його трансформаций мiфологiчна складова присутня постшно. У тоталiтарних системах контрольовашсть поведiнки досягаеться шляхом вщкритого iмперативного впливу, що охоплюе вс можливi засоби — вiд на-сильства i прямого примушення до нав'язування. За таких умов полгтичш мiфи виступають фундаментом пашвно! щеологп, сприймаються як едино правильнi сусшльш орiентири, в якi суспiльство «свято» вiрить, тому потреба у машпулюванш вiдсутня. У демократичних сусшльствах способи впливу на маси е принципово вщмшними. Тут збереження чи набуття владних статусiв визначаеться вмшням не примусово, а засобами цивМзованого впливу спрямовувати в потрiбне речище людськ почуття, думки i бажання, не лише впровадити у масову свiдомiсть певну сукупнiсть полгтичних мiфiв, а й виграти своерщну <^фолопчну вшну» в iнформацiйному пол^ тому маншу-ляцiя i виступае як домiнуючий iнструмент та головний замб соцiального впливу i сощального контролю.
Актуальтсть проблеми зумовлена тими обставинами, що в Укра!ш паралельно iз трансформацiею полiтичного режиму вщбуваеться перехiд до нових технологiй впливу i контролю за полiтичною поведшкою мас. Рiзнi модифжацп псевдодемократичного режиму, яю маемо упродовж перiоду не-залежностi, характеризуються рiзними поеднаннями прямого i прихованого примушення iз чiтко вираженою тенденцiею до зростання частки останнього. Вiтчизнянi полiттехнологи широко застосовують новiтнi манiпулятивнi технологи iз значно вищим ступенем агресивностi, шж на !х захщних батьюв-щинах. Наочнi свщчення цього в достатнш кiлькостi дають виборчi кампанп 2004-2010 роюв. У той же час в укра!нському суспiльствi на вщшну вщ захщ-них вiдсутнiй iмунiтет проти застосування таких технологiй. Головною причиною цього е стан сусшльно! свщомосп, перiод демократично! трансфор-маци яко! далекий вщ завершення, а наслщком — iснування народу виключ-но у ролi об'екта влади i манiпулювання, деструктивний вплив на людську психiку. Отже, актуальшсть тут визначаеться необхiднiстю виявлення специ-фiки манiпулятивних технологiй та сприяння виробленню механiзмiв захисту.
Фiлософськi обгрунтування рiзноманiтних психологiчних способiв забез-печення бажано! для влади поведiнки тдданих з'являються ще в стародавнi часи. Спочатку вони грунтувалися на релтйних, пiзнiше — переважно на щеолопчних чи громадянських мотивах. Стрiмкий розвиток ще! духовного панування та внутршнього пщкорення мас розпочинаеться в епоху Нового часу. Вiн нерозривно пов'язаний з идеями республiканiзму та демократичного устрою. Першим «коротким курсом маншулятора» можна вважати «Государя» Н. Маюавелль Окремi аналiтичнi положення стосовно «науки про думки людей» знаходимо в роботах Т. Гоббса, Е. Берка та шших фiлософiв. Розроб-
лення цМсних доктрин, на базi яких створено могутш технологи мантулювання свiдомiстю, розпочинаеться з кшця Х1Х ст. У соцiальнiй фшософи формуеться окремий напрям, в рамках якого дослщжуеться поведiнка великих груп людей. З'являються роботи Г. Ле Бона «Психолог!я мас» та «Душа на-товпу». Згодом феномен «машпульовано! людини» дослщжують Г. Франке, Г. Шиллер, Р. Мертон, С. Паркшсон, Г. Лассуелл, К. Левi-Строс. Фундамен-тальнi дослiдження передумов м!фолоозацп та технологш впровадження полiтичних мiфiв належать Е. Касмреру, Ж. Сорелю, К. Хюбнеру, Г. Тарду. З кшця 90-х роюв. ХХ ст. роботи з ще1 проблематики з'являються i на пост-радянському просторi. 1х авторами е П. Гуревич, В. Полосш, А. Кольев, А. Цуладзе, А. Лосев, О. Гриценко, В. Бебик, Г. Почепцов.
Метою статп е виявлення специфiки, передумов та сусшльних наслiдкiв маншуляцп, манiпулятивних шлях!в, засобiв упровадження полiтичних мiфiв.
У загальному розумiннi манiпулювання можна визначити як специфiчний вид психологiчного впливу, метою якого е програмування емоцш i почуттiв, думок i прагнень, настро!в i психологiчного стану людей для забезпечення потр!бно1 чи бажано! для конкретного суб'екта поведiнки. Можна видшити декiлька специфiчних рис машпулятивного впливу. По-перше, манiпуляцiя е виключно духовним видом впливу, оскшьки об'ектом И д!! виступають духов-ний св!т ! псих!чн! структури особистост!, 11 внутршш переконання, духовш цшносп.
По-друге, це неявний, ретельно замаскований вплив, об'ект якого мае не здогадуватися про застосування впливу на нього, бути переконаним у при-родност! ! неминучост всього, що вщбуваеться навколо, перебувати у свт спотворено! дшсносп. В акт! машпуляцп поеднуються дв! мети — явна ! при-хована, що маскуеться тд явну. Як наочний приклад слщ згадати хоча б ре-кламний ролик кандидата-клона президентських вибор!в 2004 р. Р. Козака, з допомогою якого вдало ман!пулювали виборцями з! сх!дних рег!он!в, котр! вщчували «особисте душевне несприйняття» В. Ющенка, «пщ кер!вництвом якого украшсью нацюнал!сти мають шанс прийти до влади». Б!льшють ви-борц!в беззаперечно сприймали лише !люзорну явну мету.
По-трете, машпулящя завжди пов'язана з! спотворенням минулого чи тепер!шнього шляхом застосування ман!пулятивного п!дходу до роботи з !н-формащею: 11 приховуванням чи дозованим подаванням, висмикуванням контексту реальних подш ! наданням 1х шд шшим кутом зору. Приклади цього знаходимо у тш самш президентськш кампани. На Харювщиш одшею головних тез, що мала !люструвати невдалу д!яльшсть уряду В. Ющенка, була теза про «веерш выключения електроенерги у 2000 р.». При цьому про постшн! неконтрольоваш вщключення, як! тривали з 1996 р., не згадувалося.
Три наведен! специф!чш ознаки визначають четверту: мантулювання вже стало профемею, визначальною складовою технологи влади, головним засо-бом формування громадсько1 думки на основ! впровадження у масову свщо-166
MiCTb полгтичних мiфiв. Як професшна дiяльнiсть манiпулювання базуегься на сукупност специфiчних знань у рiзних галузях наук — психологи, культурологи, соцюлогп, полiтологiï тощо i потребуе вiдповiдноï подготовки. Як складова ресурсу i технологи влади машпулювання не тшьки спонукае i сти-мулюе громадян до бажано! для вщповщного сегменту елiти поведшки, а й примушуе ïx хотiти поступати саме так i вiрити, що в свош поведiнцi вони керуються власними думками, переконаннями та штересами. Як замб впро-вадження полтичних мiфiв манiпулювання дае змогу сформувати у свщомос-тi людей стiйку систему мiфологiчниx емоцiй, уявлень, переконань i стерео-типiв, актуалiзацiя яких забезпечуе контрольовану полiтичну поведiнку.
Манiпуляцiя займае промiжне становище мгж цивiлiзованими та нецивь лiзованими засобами псиxологiчного впливу. З цивМзованими ïï поеднують зовншня вiдповiднiсть правилам етикету та етичним нормам, апелювання до моральних цшностей та наявнiсть сукупностi ознак визнання, яю задоволь-няють потреби людей у сощальних «прогладжуваннях». До виборщв полгт-технологи звертаються як до «свщомих, розумних, рацiональниx, компетент-них». Це е пiдготовка до машпуляцп, що мае назву «щипки зверху». Далi, з допомогою iншиx прийомiв, проштовхуються ще1 i висновки, котрi грома-дяни сприймають як результат дiяльностi власного розуму, впроваджуеться потрiбна сукупнiсть мiфiв. Так, у переб^ президентсько1' кампанiï 2004 р. головний вектор впливу на мотиващю електорально! поведiнки визначався «значними економiчними досягненнями уряду В. Януковича, що стали мож-ливими завдяки професiоналiзму, злагодженш роботi команди i т. п.», а голо-вним показником досягнень виступало суттеве зростання ВВП. На цьому ж акцентувалась увага при тдбитп пiдсумкiв першого року роботи уряду М. Азарова у 2010 р. Бачимо одночасно два об'екта мiфологiзацiï, впроваджу-ваних манiпулятивними засобами: по-перше, кандидат та його особист якос-тi, що неодноразово ставали причиною позитивних змш; по-друге, ВВП як суто економiчна величина i як сощальний мiф. Як економiчна величина ВВП i темпи його зростання, з одного боку, визначаються i перебувають пщ впли-вом низки чинниюв, у тому числ^ i не пов'язаних iз економiчним зростанням. Як соцiальний мiф показник ВВП не вщображуе взаемозв'язку мгж економiч-ним зростанням i зростанням добробуту людей, однак е привабливим, оскшь-ки ця привабливiсть насаджуеться. Отже, цей показник, що частково вщо-бражуе сутнiсть реальних економiчниx процесiв, у сферi сощально-полгтич-нш функцiонуе у виглядi фетиша, якому слад поклонятися, у рол мiфу, який мае встановлювати причинно-наслiдковi зв'язки, визначати мотивацию, ор^ ентувати на майбутню пiдтримку влади та ïï дш. Отже, контроль над поведшкою забезпечуеться цiлком, здавалося б, цивМзованими методами.
Однак при наявност зовнiшнix видимих ознак цивiлiзованостi машпулювання мае бшьше спiльного з нецившзованим впливом, оскiльки його головним елементом е примушення, неявне i ретельно завуальоване.
Як окрема технолопя влади машпулювання е засобом контролю над масовою свщотстю в демократичному сусшльстш чи такому, що претендуе на демократичность. В деяких роботах науковцш, що дослщжують дану проблематику [1; 2; 3], демокрапя характеризуеться не тшьки як умовна полгтолопчна категор1я та iдеологiчний штамп, а як специфiчний сучасний тип деспотизму, заснований на духовному пiдкореннi мас i монополОзаци владою засобiв впливу на духовний свiт людини. Арсенал таких засобш вже вийшов за рамки конкретних полiтичних кампаний i ЗМ1, поширився на всi сфери культури, освiту. Головним наслОдком !х застосування стае створення видимост того, що люди в сустльствах, яю нази-ваемо демократичними, самi визначають сво! iнтереси i ними керуються у поль тичнiй поведiнцi. А в маргинальних суспiльствах, де запроваджуються лише зовшшш формальнi ознаки демократизму при наявност реально дючих тоталО-тарних механiзмiв влади та наЛвтрансформовано! полтично! свщомосп, виникае небезпечна для сустльства i людсько! психики гiбридна технолопя з прямого насильства, машпулювання та зомбування. УнаслОдок цього виборщ опиняються п1д подвiйним примушенням: прямим з боку владних структур рiзних рiвнiв, залежних вод них адмшстрацш щдприемств i установ та прихованим з боку по-лiттехнологiв, яю виконують замовлення водповщних полтичних сил.
Розумшня сутносп машпуляцп неможливе без виявлення !! шдгрунтя, корешв о тих особистюних рис, на як! спрямовуе увагу суб'ект впливу.
Першою о найважлившою передумовою манiпулювання, що забезпечуе його усшх, е вщсутшсть у значно! кшькосл людей нескладних розумових шструменпв, що дозволяють розшзнавати машпулятивний вплив. Йдеться не про низький рОвень штелекту чи недостатшсть розумових здОбностей. У бшьшосп випадков громадяни просто не схильш ускладнювати собО життя критичним осмисленням О фшьтруванням отримано! шформацп, сумшвами в !! достовОрносл та аналОзом навгть явних суперечностей. Унаслщок цього не виробляеться вщповщний «порОг чутливостЬ> на машпулятивний вплив. Результатом вщсутносп цього порогу та Ондивщуально! «розумово! пмнасти-ки» стае поступове звуження людсько! свщомосп, яка все бОльше орОентуеть-ся на сприйняття единого тлумачення подш О явищ. Так втрачаеться гнучкость розуму О ввдбуваеться стереотишзащя мислення. Стереотипи стають невщ'емною частиною шдивщуально! та масово! полОтично! свщомосп. Оскшьки це стшю психОчш утворення, що включають чуттево-емоцшш та свгтоглядно-оцшш сторони сприйняття дшсносп, !х досить легко виявити О прослщкувати динамОку. Поведшка людини Оз стереотипним мисленням, !! реакц1я на шформацшш повщомлення е досить передбачуваними, що робить стереотипи привабливою мшенню для маншуляцш. Для програмування по-ведшки технологи управляють емощями об'екта впливу, надаючи шформацп вщповщного емоцшного забарвлення та готуючи коментар^ як б спрямову-вали стереотипне мислення вщповщних груп у потрОбне речище. Подавана маншулятивна шформащя шдбираеться таким чином, аби звучала «в ушсон» Оз стереотипом чи прямо О абсурдно суперечила йому. 168
Отже, актуал!зац!я стереотип!в забезпечуюе можлив!сть програмування повед!нки шляхом управл!ння процесом сприйняття. Найчаст!ше використову-ються наявт стереотипи, але !нод! формуються й нов!, як!, однак, асощюються з юнуючими, надають 1м шших вщтшюв чи «переносять» стереотип на шший об'ект. Наприклад, свщченням маншуляцп на основ! радянського стереотипу «р!вност!» е поспит журналютсью розслщування з приводу по1'здок представ-ник!в «пол!тично1 верх!вки» та 1хн!х д!тей на дорогих автомоб!лях, ДТП, ское-них за 1х участю. Сутн!сть ман!пуляц!1 зводиться до зм!ни вектора стереотипу. Притаманне значн!й частин! сусп!льства прагнення утоп!чно1 р!вност!, негатив-не ставлення до багатих переноситься на пол!тичних опонент!в. Дал! впрова-джуеться сукупн!сть м!ф!в, що пояснюють причини ! механ!зми незаконного збагачення. Таким чином, у свщомосп р!зних сощальних груп юнуе парадоксальна м!фолопчна реальтсть: власний життевий досвщ формуе недов!ру до влади та 11 нос!1в взагал!, переконання в 11 соц!альн!й безв!дпов!дальност! ! правовш безкарност!, а засвоення вщповщно1 сукупносп полгтачних м!ф!в фокусуе загальний негатив!зм на представниках окремих сегмент!в пол!тично1 верх!вки, що е головними конкурентами в боротьб! за владу.
Наступною м!шенню для ман!пулювання е !ррац!ональн! !де1, притаман-т як окремим людям, так ! сощальним групам. Це наш! очжування з приводу того, що мае бути, якими повинт бути шш! люди ! св!т навколо нас, оч!куван-ня, в як! ми твердо в!римо, як! не можна ш тдтвердити, т заперечити. Вони можуть бути результатом соц!ального досв!ду людей чи ц!лих покол!нь, на-сл!дком впливу соцюкультурного середовища чи формування власних пол!-тичних переконань. У процес матпулювання щ !ррацюнальт ще1 актив!зу-ються та уводяться у потр!бний контекст. Так, значна к!льк!сть громадян, що е традиц!йно л!воор!ентованим електоратом, переконан!, що «ми повинн! бути разом з Ромею». Висл!в «бути разом» мае вельми туманний змют ! тлумачити його можна наск!льки завгодно широко, що й дае можлив!сть пол!ттехнологам охопити «рос!йською щеею» значно ширший сегмент електорату ! маншулю-вати ним протягом дек!лькох виборчих кампан!й.
За в!дсутност! чи недостатност! потр!бних !ррац!ональних !дей вони ц!-леспрямовано виробляються ! актив!зуються фах!вцями з допомогою тих же самих ман!пулятивних прийом!в.
Отже, !ррацюнальтсть мислення е суттевим тдгрунтям матпулювання пол!тичною свщомютю. Однак було б хибним уважати, що люди з логчно-рац!ональним типом мислення менше п!ддаються ман!пулятивному впливу. Для них лише пщбираються шш! «вщмички». Ланцюжок лопчного мислення будуеться за вщомими принципами, законом!рностями виведення причинно-насл!дкових зв' язк!в та структурою, що робить його передбачуваним. Специ-ф!ка лог!чного мислення в!дома ! прекрасно засвоена, тому ман!пулювання залишаеться «справою техн!ки». Пол!ттехнологи прагнуть передус!м втрути-тись у процес, зруйнувати його послщовтсть, увести так! вихщт дан!, на
основ! яких з допомогою вщомих лопчних прийом!в об'ектом впливу будуть зроблен! потр!бн! висновки та оц!нки. Тому лог!чн!сть мислення е, безумовно, ц!нним надбанням, але не тотожним аналпичносп. У людей, як! не володж>ть вм!нням р!зноб!чно анал!зувати факти ! явища в 1х сукупност та в контекст! конкретних пол!тичних процес!в, не складно зам!нити структурний анал!з ! висновки на вштдт для себе полгшко-щеолопчш оцшки. Згодом вони по-чинають мислити заготовленими технологами штампами та «розкрученими» м!фами, стають жертвою ! знаряддям ман!пуляц!1.
З'ясування основних корешв матпулювання, джерело яких мютиться у сфер! розумово1 д!яльност!, потребуе врахування й тако1 особливосп. Люди схильн! висловлювати повагу до наукових факпв, знань та 1х носив, що най-частше поеднуеться власною некомпетентшстю в елементарних полгшко-правових питаннях, тому й сприймають беззаперечно н!сен!тниц!, висловле-н! вченими з науковими ступенями. У пер!од загострення дискус!1 навколо тдвищення проходного бар'ера для партш, збереження пропорцшно1 чи по-вернення до мажоритарно1 системи до таких самих машпулятивних кроюв вдавалися деяю депутати та потенцшш кандидати, аргументуючи такими заявами у телештерв'ю: «Шдвищення е несправедливим. У Великш Британп бар'ер взагал вщсутнш»; «Партшний контроль та !мперативний мандат — це рабство для депутата. У Велик!й Британ!1 в!дсутня норма про !мперативний мандат». Приемне звучання слова «справедлив!сть» та незнання специф!ки пол!тичних ! виборчих систем взагал! та британсько1 зокрема забезпечують ефективн!сть ман!пулятивного впливу на певний сегмент виборц!в.
Звичайно, неможливо звести вс! передумови ! корен! ман!пулювання до особист!сних людських чинник!в. Специф!ка сусп!льного устрою та владних вщносин у держав! суперечливо впливае на можлив!сть ! д!ев!сть маншулюван-ня, створення ! застосування його р!зних форм. В демократичному сусп!льств!, де влада позбавлена можливост! застосовувати пряме примушення ! в!дкрито позбавляти громадян вибору, головним 11 ресурсом стае саме ман!пулювання. Однак поштичний плюрал!зм, свобода ЗМ1, наявшсть у сустльств! консолщу-ючих цшностей накладають обмеження на застосування варварського впливу, а в сустльств! з тоталитарною системно-владною та соцюкультурною спадщи-ною складаються для цього щеальш умови. Незалежно вщ конкретного сучас-ного сусп!льства — демократичного чи посттотал!тарного, виявляеться ще одна особлив!сть: подальший культурний розвиток йде у напрям! розмивання щлю-ност! культури ! свпосприйняття. Отже, манiпулювания в поттищ е прихованим впливом на емоци, свщомють ! шдсвщом!сть великих груп людей. Його прин-циповою настановою е гра на почуттях, стереотипах, !ррац!ональних !деях, а метою — без видимого примушення змусити громадян до поступков, бажаних для певного сегменту пол!тично1 ел!ти, але далеко не завжди корисних для них самих. Основний замб досягнення поставлено1 мети — забезпечення прогно-зовано1 ! контрольовано1 поведшки об'екта впливу. 170
Предумови О кореш машпулювання можна об'еднати у деколька основних груп: психолопчш, зумовлеш специфжою психОчних процемв сприйняття, мислення, пам'ят та можливютю коригування цих процемв; соцю- та полО-тико-культурш, пов'язаш з наявшстю певних традицш, поглядОв, полгтичних цшностей О стереотишв, яко стають мшенями для машпуляцп; системш, що визначають потребу, можливосп О масштаби маншулятивного впливу в рамках конкретно! полгтично! системи; науковО, яко визначаються наявшстю грунтов-них розробок у галузях сощально! фшософп, политологи, психологи, психо-аналОзу, пов'язаних Оз дослщженням змш у масовш свщомосп шд впливом сучасних сусшльних новацш; технолоочш, орОентован на прикладне вико-ристання зазначених наукових знань.
Висновки. У сучасному свт машпулювання стае головним способом щд-корення мас правлячою верх1вкою. З цього приводу цшком адекватний висновок формулюе А. Кольев: «ЗберОгаеться мОф умм сусшльством, а використовуеться лише спещалОзованою елтою, яка знае метод його розкодування, що формуе мОфолопчну реальнОсть». [4, с. 49]. Створюючи таку «мОфолопчну реальшсть» влада О поштики можуть забезпечувати сусшльну пОдтримку навгть таким проектам О намОрам, яю прямо протилежш штересам бшьшосп члешв сустльства, вщволОкати увагу вОд реальних О гострих проблем, спрямовуючи !! на мОфОчних воропв, чудовиськ. Полгтична мОфолопя виступае корисливою, цшеспрямова-ною О рацюнальною формою використання Оррацюнально! людсько! сутносп, а полтичне машпулювання е засобом Г! активОзаци.
Л1ТЕРАТУРА
1. Кассирер, Э. Избранное. Опыт о человеке [Текст] / Э. Кассирер — М. : СПб., Наука, 1988. — 779 с.
2. Евгеньева, Т. В. Социально-психологические основы формирования политической мифологии [Текст] / Т. В. Евгеньева // Современная политическая мифология: содержание и механизмы функционирования. — М., 1996. — С. 45-58.
3. Кара-Мурза, С. П. Манипуляция сознанием [Текст] / С. П. Кара-Мурза. - К. : Оршни, 2000. - 448 с.
4. Кольев, А. Политическая мифология: реализиция социального опыта [Текст] / А. Кольев. — М. : Логос, 2003. — 384 с.
МАНИПУЛИРОВАНИЕ СОЗНАНИЕМ КАК ТЕХНОЛОГИЯ ВНЕДРЕНИЯ ПОЛИТИЧЕСКИХ МИФОВ
Топалова С. А.
Исследован один из новейших способов влияния на политическое сознание и контроля за политическим поведением граждан — манипулирование. Политическое манипулирование рассмотрено как способ психологического принуждения, как технология
власти, свойственная демократическому обществу. Проанализированы предпосылки и корни манипулирования, основные способы манипулятивного влияния и его последствия, роль манипулирования как способа внедрения политических мифов в массовое политическое сознание. Приведены примеры манипулирования из практики украинских избирательных кампаний.
Ключевые слова: общественное сознание, мифологизация, политический миф, политическая система.
MANIPULATION OF CONSCIOUSNESS AS A TECHNIQUE OF INTRODUCTION OF POLITICAL MYTHS
Topalova S. O.
In this article a new method of influence on political consciousness and political conduct of citizens, that is manipulation, is investigated.
Political manipulation is considered as a technique of psychological force as a technology ofpower, which is characteristic of a democratic society.
As basic problems, premises and roots of manipulation, basic techniques and consequences, manipulation role as means of introduction ofmyths in political consciousness are analyzed. Examples of manipulation, taken from the practice of Ukrainian election campaigns, are presented.
Key words: public consciousness, mythologistion, political myth, political system.
УДК 32: 001.891.3.
Г. Ю. Васильев, кандидат фшософських наук, доцент I. Г. Васильева, кандидат фшософських наук, доцент
ГЛОБАЛ1СТИКА ЯК НАУКА ТА НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛ1НА
ЗдШснено спробу довести, що одтею з сучасних та актуальних наук е глобалк-тика. Зроблено висновок про те, щоуявленняу студентiв про свШ формуються через усвiдомлення глобальних проблем. Глобалiстика як навчальна дисциплiна викличе певний ттерес в умовах впровадження БолонськоЧ системи викладання у вищих на-вчальних закладах.
Ключовi слова: глобалiзацiя, глобалiстика, теорп глобалiзацiйних процесiв, глобальт проблеми сучасностi, альтернативктика.
Актуальтсть проблеми. Сучасш гумаштарш науки набули розвиток шд впливом реалш, як вщбуваються на Земнш кул^ Дiяльнiсть людства привела до виникнення глобальних проблем. Феномен глобалiзацiï, ïï позитивш та
172
© Васильев Г. Ю., Васильева I. Г., 2011
