CC BY
84
УДК 34(091):348.97(477.75) «17-18» Т. В. Хутько,
здобувачка при кафедр1 iсторИ держави та права Украгни та зарубiжних крат Нацюнальний утверситет «Юридична академiя Украгни iменi Ярослава Мудрого», м. Харюв
МАГОМЕТАНСЬКИЙ ДУХОВНИЙ СУД У ТАВР1ЙСЬК1Й ГУБЕРНП (К1НЕЦЬ XVIII - ПЕРША ПОЛОВИНА XIX ст.)
У статл на n^craBi аналiзу законодавства Росшсько! iMnepii, i3 залученням архiвних матерiалiв доcлiджуeтьcя судова дiяльнicть Таврiйcького магометанського духовного правлшня. Виявлено оcновнi повноваження у здшсненш правлiнням таких судових функцiй, як розгляд шлюбно-амейних справ, вирiшення cпорiв щодо заповiтiв i при роздш спадщини. Установлено, що справи розбиралися на пiдcтавi мусульманського права i прав, наданих роciйcькою владою.
Ключовi слова: Тавршська губернiя, судовий орган, Тавршське магометанське духовне правлшня, мусульманське право, росшське законодавство.
Створення ефективно! судово-правово! системи в сучаснш Укрш'ш мае виключно важливе значення на шляху побудови правово!, демократично! держави. Засади громадянського cуcпiльcтва е бездiяльними без вcебiчного правового забезпечення цього процесу з умшим використанням icторико-правового доcвiду в розвитку шститупв зазначено! системи.
Для належного правового забезпечення сучасно! судово! системи важливим i актуальним е вивчення й узагальнення юторичного досвщу побудови й реформування судово! системи Криму наприкiнцi XVIII - в першш половинi XIX столт з уciма притаманними ш регюнальними особливостями. 1з кiнця XVIII ст., в перюд правлiння iмператрицi Катерини II, пол^ика царського уряду перейшла до визнання icламу як терпимо! релши й до поступово! штеграцп мусульманських iнcтитутiв у свою адмшютративну систему [4, с. 90]. Як зазначае Д. М. Денисов, держава зберегла автономш мусульман у регулюванш окремих сфер цивiльно-правових вiдноcин, iмплементував вiдповiднi норми шарiату своею юридичною системою [5, с. 94].
Мета ще! cтаттi - виявлення основних напрямюв судово-правово! дiяльноcтi мусульманського духовного суду в Тавршськш губернп наприкшщ XVIII - першiй половинi XIX стол^ь.
Пiдкреcлимо, що вказана тема не була предметом спещального дослщження, проте окремi аспекти, що безпосередньо стосуються порушено! проблеми, предcтавленi в роботах як дореволюцшних, так i сучасних авторiв. Особливо плiдними е фундаментальш працi Н. Е. Торнау - одного з перших росшських юламознавщв, який вcебiчно вивчав шститути шарiату й поставив питання кодифшаци його норм у Росп [12]. Спадковому праву мусульман присвячеш роботи В. Ф. Мухша [9]. Звертае на себе увагу юторична праця А. Г. Завадовського «Сто лет жизни Тавриды», в якш автор, посилаючись на нормативы джерела, оглядово розкривае дiючi cудовi органи в Тавршськш губернп в першiй половиш XIX ст. [6, с. 108-112].
У 1794 р. за указом Катерини II було створено Тавршське магометанське духовне правлшня (далi - ТМДП), яке А. Г. Завадовський iменуе як «Таврический Магометанский Духовный Суд» [6, с. 92]. Також слщ видшити cтаттi I. Ф. Александрова про мусульманське духовенство й управлшня справами мусульман у Криму тсля приеднання останнього до Роси [1], у яких учений, розглядаючи юторш створення ТМДП, торкаеться питань здшснення правлiнням сво!х судових повноважень. Серед сучасних дослщниюв особливу
увагу заслуговують публшацп Д. М. Денисова, Д. Ю. Арапова i З. З. Хайрединово!, в яких на пiдставi росiйського законодавства висвiтлено деяю аспекти духовно-юридично! дiяльностi ТМДП [Див.: 4; 2, с. 53, 86-89; 8, с. 207-217]. Однак магометанський духовний суд залишасться одшею з маловивчених судових установ, а тому становить перспективу для подальшого наукового дослщження.
1мператриця Катерина II в юторичному Машфесп вiд 8 кв^ня 1783 р. стосовно мусульманського населення Криму проголосила «охранять и защищать их лица, имущество, храмы и природную веру, коей свободное отправление со всеми законными обрядами пребудет неприкосновенно» [11; 1830, собр. 1, т. 21, с. 897, 898]. У результат! цього управлшська структура i принципи керiвництва мусульманською громадою були залишеш в незмшному виглядi й на колишнш пiдставi й тсля приеднання Криму до Росп [8, с. 120]. На чолi духовенства стояли муфтiй Мусалар ефендi й кадi-ескер Се!т Мегмет ефенд^ якi були перезатвердженнi у сво!х посадах iменним указом вiд 24 кв^ня 1784 р. [1, с. 212]. 23 ачня 1794 р. таким же iменним указом Катерини II було створено ТМДП [11; 1830, собр. 1, т. 23, с. 482]. Але права й коло обов'язюв правлшня не були конкретно окреслеш, бракувало ч^кого розмежування сфер дп росiйського законодавства i норм мусульманського права [2, с. 53]. Як зазначав I. Ф. Александров, ТМДП «без каких-либо изданных в законодательном порядке директив.. .правило исключительно на основании шариатских постановлений мусульманскими духовными делами до 1831 г. включительно» [1, с. 215].
Законодавчою базою, яка визначила основш напрямки судово! дiяльностi ТМДП е насамперед Положение о Таврическом Магометанском духовенстве и подлежащих ведению его делах (1831 р.) (далi - Положення 1831 р.) [11; 1831, собр. 2, т. 6, с. 337-345], а також статути Департаменту духовних справ шоземних сповщань, у яких на пiдставi того ж Положення 1831 р. стверджувалися вс права й обов'язки мусульманського духовного правлшня [8, с. 140, 141]. Перший Статут, до якого ввшшов пункт «Об управлении духовных дел магометан», було включено у Звщ Закошв Росшсько!' iмперii 1857 р. [Див.: 8, с. 140; 7].
Вищою шстанщею духовного управлшня й суду для мусульман Тавршсько! губернп було ТМДП. До його складу входили Тавршський муфтш, кадьескер i 5 пов^ових кадпв: Омферопольський, Феодосiйський, Перекопський, Gвпаторiйський i Ногайський [11; 1831, собр. 2, т. 6, с. 338]. У 1839 р. була введена посада Ялтинського пов^ового кадiя, а Ногайського, вщповщно, скасована [Див.: 7, с. 10; 11, 1840, собр. 2, т. 14, с. 672, 673].
Нижчу судову шстанщю у мусульман складали кадп. Кадш (по-арабськи «кази», вщ «каза» - юрисдикщя) означае цившьний суддя, до обов'язкiв якого входило розбiр i вирiшення суперечних i судових справ мiж мусульманами за правилами шарiату [Див.: 12, с. 383; 1, с. 209]. Вщповщно до Положення 1831 р. на пов^ових кадпв покладався обов'язок розглядати й виршувати вс виникаючi в пщвщомчих !м повiтах справи магометан на пiдставi магометанських законiв [Див.: 11; 1831, собр. 2, т. 6, 1 с. 338; 7, с. 10]. Комитетом МЫс^в Росшсько! iмперii 23 листопада 1826 р. були затверджеш правила «О порядке определения кадиев в Крыму», згщно з якими кади були «как судьи в уезде по делам духовным и по разделам наследств между Магометанами» [11; 1830, собр. 2, т. 1, с. 1239].
За чинним законодавством Росшсько! iмперii магометанський духовний суд мав право розглядати справи про укладення й розiрвання шлюбiв [Див.: 11; 1831, собр. 2, т. 6, с. 343; 7, с. 8, 20]. Так, указом вщ 1 грудня 1826 р. прописувалося, щоб шлюбш справи магометан «в отношении к религии предоставить суду Магометанской Духовной власти; а в отношении к встречающимся в оных следствиям гражданским, например: к похищению имения, к личной обиде, предоставлять власти гражданской» [11; 1830, собр. 2, т. 1, с. 1265].
У процеа роботи з архiвними матерiалами авторкою ще! статп було вивчено справу про право духовного правлшня розглядати цившьш справи, що стосуються шлюбу. У 1834 р. ТМДП, розiрвавши шлюб карасубазарського мщанина Шаюра з дочкою Мустафи
эфендiя Алi Челебi оглу Акъ-Печией, постановив стягнути з його маетку на користь колишньо! дружини 1200 р., общяних !й Шакiром як весшьний подарунок, i 300 руб., узятих ним у борг у !! батька на рiзнi покупки. Тавршський губернський уряд скасував ршення духовного правлшня, посилаючись на статп 4 i 77 Положення 1831 р., згщно з якими правлiння мало право розглядати тшьки справи про приватну власшсть, що виникають зi спорiв про заповiти або при розподш спадщини, а «Мустафа эфендия Али Челеби оглу обратился с жалобой совсем другого рода». Було залишено ршення духовного правлшня про розiрвання шлюбу «как предмета, непосредственно его суждению принадлежащего» [3, л. 2, 3]. Ршення духовного органу з питання про грошовий позов губернським правлшням було розглянуто як «вторжение в компетенцию гражданской власти» [8, с. 207, 208]. Не погодившись iз думкою губернського правлшня, ТМДП звернулося до мшютра внутршшх справ з проханням розглянути його суперечку iз цившьною владою. Мшютр, у свою чергу, передав цю справу на розгляд Сенату, доклавши при цьому i свою думку. Вш вважав, що «за неимением ясного закона, запрещающего духовному правлению рассматривать брачные дела и в отношении к последствиям гражданским, оно могло при утверждении развода Шакира положить заключение и о взыскании с него мермуаджела (свадебного подарка) как предмета, тесно связанного с расторжением брака» [4, л. 1]. На думку мшютра, губернський уряд скасував постанову духовного правлшня «совершенно неправильно» [8, с. 207, 208]. Вш також вшс пропозищю на розгляд Сенату про надання ТМДП права виршення магометанських шлюбних справ, «кои весьма часто возникают между магометанами», i в ставленш до цившьно! частини з метою !х якнайшвидшого розгляду. Мшютр внутршшх справ аргументував це тим, що на пiдставi Положення 1831 р. духовне правлшня мае право розглядати набагато важливiшi цившьш справи, що виникають зi спорiв про спадщину i про роздш маетка [4, л. 1].
Проте у процес подальшо! роботи з архiвними матерiалами було встановлено, що в 1835 р. у загальних зборах Сенату пропозищю цього мшютра не було затверджено. Сенат постановив, що «ТМДП может иметь право рассматривать дела, и до духовной и до гражданской части относящиеся, только лишь в первом отношении и за сим должно предоставлять их губернскому начальству» [Див.: 4, л. 3; 8, с. 207, 208]. Розглядуване ршення Сенату було обгрунтовано положенням чинного законодавства ст. 2145-! т. X Зводу закошв Росшсько! iмперii 1833 р. видання, в якш прописувалося, що «брачные дела магометан в отношении их к вере предоставляются духовной их власти, а в отношении к последствиям гражданским - к суду гражданскому» [4, л. 3]. Постановою Сенату ршення духовного правлшня щодо вщшкодування грошового боргу Шаюром було скасовано. Згодом в ст. 1211у т. XI томi Зводу закошв Росшсько! iмперii (1857 р.) постановлялося, що «брачные дела подлежат суду духовного правления, но притязания по имуществам, случающиеся при расторжении браков, должны подлежать разбирательству общих гражданских судов. Исключение могут составлять лишь те случаи, когда обе спорящие стороны изъявят желание о разделе имущества при расторжении брака предоставить суду духовного правления или приходского духовенства» [Див.: 7, с. 20; 8, с. 209].
Чинним законодавством Росшсько! iмперГi магометанському духовному суду також надавалося право розгляду справ про непокору д^ей батькам [Див.: 11; 1831, собр. 2, т. 6, с. 343; 7, с. 8, 20]. Слщ указати, що такого роду справи пщлягали розгляду совюного суду. Однак Сенат, визнавши обгрунтованими викладеш мшютром юстици Д. В. Дашковим причини про незручшсть розгляду в совюному судi справ татар про непокору д^ей !х батькам, 27 березня 1830 р. видав указ, згщно з яким право розгляду й виршення справ мiж магометанами про непокору д^ей !х батькам надавалося «Магометанской Духовной власти, по обрядам и законам сего Духовенства». Пщставою для прийняття цього указу стало те, що багато татар не володши досконало знанням росшсько! мови й росшських закошв, а тому навт за наявносп перекладача «весьма трудно будет достигнуть той цели, с какой следует направлять дела к производству и окончанию по Совестному Суду» [11; 1830, собр. 2, т. 5, с. 236,237].
30 жовтня 1834 р. Державною Радою було затверджено порядок провадження цього виду справ у ТМДП. Зазначимо, що розгляду суду останнього пщлягали тшьки справи, що мютять у собi «нравственное неповиновение детей родителям, как то: по бракам, по вероисповеданию, по оскорблениям словесным». Виршення подiбних справ слщ розглядати за мусульманськими вiрою i звичаями [17, с. 112]. Якщо при слуханш справи про непокору батькам дгтей виявлявся кримшальний злочин, за який винного могли позбавити чесп чи обмежити прав стану, справа передавалася на розгляд кримшального суду [Див.: 11; 1835, собр. 2, т. 9, 111, 112; 13, с. 114; 7, с. 20]. Якщо у справi виникли суперечки про майно, а суд ТМДП не мг схилити обидвi сторони до миролюбного завершення, справа передавалася в цившьний суд [Див.: 11; 1835, собр. 2, т. 9, с. 112; 7, с. 20; 8, с. 210]. Чинним законодавством цьому духовному правлшню заборонялося засуджувати пщвщомчих йому магометан «к телесным или иным посрамительным наказаниям, а ограничиваться лишь увещаниями и наложением духовного покаяния и исправления». Якщо ж потрiбно було визначити будь-яке св^ське покарання, свое ршення ТМДП являло губернатору, який, у свою чергу, «дает сему приговору дальнейший ход по общим Законам» [7, с. 8].
Винш, викрит в перелюбсга або порушенш подружньо'1 вiрностi, теж тдлягали суду духовного правлшня. На особливу увагу по даному питанню заслуговуе указ Сенату вщ 14 липня 1832 р. У Сенат! слухалася справа за поданням виконуючого посаду Новоросшського i Бессарабського генерал-губернатора про силу вироку, ухваленого Тавршським муфтсем Сегг Джемшь ефендiем у справi про виведення дружини татарина Хакредита Аш Сефi Бухарським Аджием Кемалом татарином Омферопольського повiту Мурадасилем. У своему рапорт! вщ 13 березня 1831 р. у Сенат генерал-губернатор запитував, чи слщ приймати до виконання вирок Тавршського муфтся, якщо вш передбачае тiлесне покарання для винних, викритих у перелюбст? У подальшому листуваннi Сенату з паном управителем духовними справами шоземних сповiдань i мiнiстром внутрiшнiх справ з даного питання було прийнято таке ршення. По-перше, магометанське духовне начальство винних «не должно приговаривать ни к телесному, ни к иному наказанию», подруге, правлшня не повинно брати на себе розгляд цившьних справ. Бшьше того, ршення Тавршського муфтся у справах духовних повинно мютити в собi «единственно такие приговоры, кои могут исполняемы быть духовною властию Магометанской религии; о поступках же, влекущих за собой гражданское наказание, предоставить муфтию сообщать на решение мест Судебных». У прийняттг цього ршення мшютр внутршшх справ посилався на Положення 1831 р. [11; 1839, собр. 2, т. 7, с. 498-505].
Згодом порядок виршення справ подiбного роду було визначено указом вщ 8 червня 1837 р., в якому прописувалося, що ТМДП при винесенш вироку у справах про перелюбство належить обмежуватися тшьки накладанням «духовного покаяния и исправления» [11; 1838, собр. 2, т. 12, с. 526]. Якщо цього виявлялося недостатньо, право для накладення покарання певним кримшальним законом, надавалося суду кримшальному [Див.: 7, с. 20; 12, с. 210].
Магометанське духовне правлшня також було надшено правом провадити за мусульманськими законами роздш майна померлих мусульман. Це право ТМДП неодноразово зазнавало доповнень i змш. Примiром, указом вщ 17 вересня 1796 р. духовне правлшня було надшено правом проводити за мусульманськими законами роздш майна померлих мусульман через духовних оаб i тшьки в разi незгоди чи скарги здшснювати такий роздш за законодавством росшським. Виняток допускався лише для малол^шх дворян, для яких були засноваш отки на загальних пщставах [10, с. 390]. Згодом указом вщ 13 березня 1819 р. встановлювалося, щоб роздши маетюв мiж малол^шми мусульманами проводилися на пiдставi ст. 215 Установи для управлшня губернш Всеросшсько! iмперii «не иначе, как под надзором определенных к ним опекунов, с утверждения опеки и гражданской палаты» [10, с. 391]. Згщно iз цим указом роздш маетюв за мусульманськими
законами мiж малол^шми мусульманами дворянського походження було заборонено. Щодо малолiтнiх мусульман шших станiв, тут зберiгалося попередне положення.
У подальшому було затверджено ршення Державно! Ради вiд 2 червня 1826 р., вщповщно до якого ТМДП надшялося правом здшснювати роздш маеткiв мусульман, якi перебувають пщ опiкою, за мусульманськими законами, яке поширювалося на вах мусульман без винятку [11; 1830, собр. 2, т. 1, с. 527, 528]. Положення 1831 р. теж закршлювало за правлшням право розглядати й виршувати справи «о частной собственности, возникающие между Магометанами по завещаниям или при разделе наследственных имуществ». При цьому уточнювалося, що «только тогда, когда участвующие в сих делах Магометане просят о сем и примут беспрекословно объявленное им решение». У разi незгоди мусульман з ршенням ТМДП по справах, що стосуються !х власносп, сторони могли звертатися до судових установ губернп для розгляду цього спору за законами Росшсько! iмперii [11; 1831, собр. 2, т. 6, с. 337, 338].
Однак брак бшьш ч^ко! регламентацп прав мусульман при виршенш справ суперечок щодо заповтв або при роздш спадщини, яю розглядалися б судом духовного правлшня або загальними судами, викликало потребу в розробленш подальшо! законодавчо! бази стосовно цих питань. 22 грудня 1833 р. було затверджено ршення Державно! Ради «О разделе имений между наследниками Таврических мусульман и об учреждении опек над малолетними», згщно з яким справи щодо роздшу спадщини розглядало мусульманське духовенство за мусульманськими законами i звичаями. Передбачалося: якщо при розподш спадщини мiж сторонами не виникало стрних питань, на частку кожного iз спадкоемщв видавався документ (яфта) на узаконеному гербовому паперi з перекладом росшською мовою, який подавався в присутствене мюце. Якщо ж виникали спори, справи передавалися в загальш судовi установи [11; 1833, собр. 2, т. 8, с. 782, 783].
Проведений аналiз законодавчо! бази судово-правово! дiяльностi ТМДП дозволяе дшти висновку, що кримшальш справи, пов'язаш з мусульманами, не розглядалися магометанським духовним судом, а перебували у вщанш загальних судових установ. Суддi (кадп) могли виносити тшьки духовне покарання у виглядi покаяння або виправлення. Справи, що стосуються цившьно-правових вщносин, слухалися мусульманським судом тшьки в обсяз^ дозволеному законодавством Росшсько! iмперГi. У той же час судова дiяльнiсть ТМДП була досить пом^ною, що дозволяло мусульманському духовенству реалiзовувати сво! права на практищ. Визнання конфесшно! терпимосп в пiдходi до так званих iновiрцiв, у тому числi мусульман Тавршсько! губернп, було позитивним явищем у полчищ царсько! влади Росп кiнця XVIII - першо! половини XIX столт.
Список лтератури: 1. Александров И. Ф. О мусульманском духовенстве и управлении духовными делами мусульман в Крыму после его присоединения к России / И. Ф. Александров // ИТУАК. - Симферополь, 1914. - № 51. - С. 207-220. 2. Арапов Д. Ю. Система государственного регулирования ислама в Российской империи (последняя треть XVIII - начало XX вв.): моногр. / Д. Ю. Арапов. - М.: МПГУ, 2004. - 288 с.
3. Государственный архив Автономной Республики Крым, Ф. 33, оп. 1, д. 602: О производстве магоиметанских брачных дел. - 25.06.-25.07, 1834 г. - 10 л.
4. Государственный архив Автономной Республики Крым, Ф. 33, оп. 1, д. 628: О праве магометанского Таврического правления производить гражданские дела, касающиеся брака. - 13.06.-21.06, 1835 г. - 4 л. 5. Денисов Д. Н. Выполнение мусульманским духовенством округа ОМДС государственных полномочий в XIX - начале XX века / Д. Н. Денисов // Вестн. Челябин. гос. ун-та: История. - 2012. - № 11 (265). Вып. 50. - С. 9094. 6. Завадовский А. Г. Сто лет жизни Тавриды: моногр. / А. Г. Завадовский. -Симферополь: Таврич. губерн. тип., 1885. - 324 с. 7. Извлечение из Свода Законов Российской империи. - [Т. XI. - Ч. I - V]. - Симферополь, 1876. - С. 7-23. 8. Ислам в Крыму: Очерки истории функционирования мусульманских институтов / Бойцова Е. В.,
Ганкевич В. Ю., Муратова Е. С., Хайрединова З. З. - Симферополь: Элиньо, 2009. - 432 с. 9. Мухин В. Ф. Очерк магометанского права наследования / В. Ф. Мухин. - Спб., 1898. -296 с. 10. Никольский П. В. Описание Сенатских дел исторического архива Таврической ученой архивной комиссии / П. В. Никольский. - Симферополь: Тип. Таврич. губерн. земства, 1917. - 557 с. 11. Полное собрание законов Российской империи с 1649 года. -СПб.: Тип. II Отделения Собственной Его Величества Канцелярии, 1830-1840 годы. 12. Торнау Н. Е. Изложение начал мусульманского законоведения: моногр. / Н. Е. Торнау.
- Спб., 1850. - 621 с. 13. ФойницкийИ. Я. Курс уголовного права. - [Т. 2.] / И. Я. Фойницкий.
- СПб., 1910. - 583 с.
МАГОМЕТАНСКИЙ ДУХОВНЫЙ СУД В ТАВРИЧЕСКОЙ ГУБЕРНИИ (КОНЕЦ
XVIII - ПЕРВАЯ ПОЛОВИНА XIX ст.)
Хутько Т. В.
В статье на основании анализа законодательства Российской империи, с привлечением архивных материалов исследуется судебная деятельность Таврического магометанского духовного правления. Выявлены основные полномочия в осуществлении правлением таких судебных функций, как рассмотрение брачно-семейных дел, разрешение споров по завещаниям и при разделе наследства. Установлено, что дела разбирались на основании мусульманского права и прав, предоставленных российской властью.
Ключевые слова: Таврическая губерния, судебный орган, Таврическое магометанское духовное правление, мусульманское право, российское законодательство.
MOHAMMEDAN SPIRITUAL COURT IN THE TAURIDA GOVERNORATE (THE END OF THE XVIII - THE FIRST HALF OF THE XIX CENTURY).
Khutko T. V.
The judicial activities of the Taurida Mohammedan spiritual government is studied in the article on the basis of analysis of the legislation of the Russian Empire with the involvement of archival materials. The author identifying the major powers in the exercise of judicial functions by government as consideration of marriage and family cases, wills and disputes over the division inheritance. It is found that cases were heard on the basis of Muslim law and based on the rights granted by the Russian authorities.
Key words: Taurida Governorate, the judicial authority, Taurida Mohammedan spiritual government, Muslim law, russian legislation.
Надшшла доредакцИ 19.09.2013р.
