CC BY
34УДК 821.111-31.09(73)Ш
О. О. Нагачевська (Хмельницький),
старший викладач кафедри романо-германських мов факультету довузiвськоT та шслядипломноТ пiдготовки Хмельницького нацiонального унiверситету
Лггературш традицп Х1Х столiття та модершстсьм тенденцп у TB0p40CTi Кейт Шопен
Письменниця США Кейт Шопен (1851-1904) у своТй творчосл намагалася розвiнчати мiфи та приписи, ям узаконювали нерiвноправнiсть статей, викрити негативнють iснування в суспiльнiй свщомосл застарiлих патрiархальних вiкторiанських стереотипiв про природу та призначення жшок.
IT художнiй доробок майже не згадувався у наукових розвщках лiтературознавцiв до публкацп 1969 року норвезьким американютом Пером Сейерстедом збiрки творiв письменницк Таку хвилю забуття викликав останнш роман Шопен «Пробудження» ("Awakening", 1899), який тогочасн критики зустрiли з обуренням i ворож1стю, звинувативши авторку в аморальносл та низькiй художнш якостi твору. Сьогоднi дослiдженню поетичних i прозових надбань Кейт Шопен присвячено багато праць за кордоном (Rankin Danlal S., Eble Kenneth, Seyersted Per, Toth Emily, Le Marquand), а TT iм'я входить до канону лггератури США. Критики та лп"ературознавц розглядають прозу в основному з фемшютськоТ точки зору.
В УкраТ'ш фемiнiстську проблематику прози К. Шопен дослщжувала Л. П. бвтушенко (дисертацiйна робота «Проблематика та художня специфка фемiнiстськоT прози Кейт Шопен», 1996). В Росп 2008 року захищена дисерта^я Т. М. ШмельовоT «Художне втiлення жiночоT самосвщомосл у прозi Кейт Шопен». Окремi оповiдання Шопен розглядалися у гендерному аспект (М. Коренева) та у контекст регiональноT лiтератури (I. Морозова). Наша мета -частково вщмежуватися вщ питання «гендеру» (цiлковито неможливо уникнути цього аспекту).
Актуальнiсть нашого дослiдження обумовлена необхiднiстю детальнiшого аналiзу художньоT прози Кейт Шопен з перспективи розвитку реалютично^ романтичноT та модерн^сь^ лiтературних традицiй у лiтературi США та появи модернiстських тенденцш у жiночому лiтературному дискурсi. Вивчення прози Шопен в цьому контекст допоможе визначити не лише специф^ жiночоT' лiтературноT
творчост та особливост сприйняття жiнкою св^у, що ТТ оточуе, але також визначити мюце ж1нок-письменниць межi Х1Х-ХХ ст..у процесi розвитку лiтератури США та свтового лiтературного процесу.
Метою статл е дослiдження особливостей художнього вттення основних рис модернiзму у творах Кейт Шопен, зокрема у роман «Пробудження» («Awakening», 1899), а також вивчення специфки синкретизму л^ературних традицiй Х1Х столiття у ТТ прозовому доробку.
Перiод пiсля ГромадянськоТ вiйни в США вiдзначався бурхливим розвитком i змiнами в со^альнш, науковiй i культурнiй сферах. Теорп еволюцп та природного добору Дарвша, вiдбудова краТни та урбанiзацiя шсля ГромадянськоТ вiйни пiдштовхнули чоловiкiв та жшок до пошуку новоТ софальноТ iдентичностi, i, можливо, найважливiшим фактором став рух за права жшок, який з великою силою розгорнувся шсля проведення 1848 року жшочоТ' конференцп у мютечку Сенека Фол, штату Нью-Йорк. Подiбну боротьбу вщтворюе американська письменниця Кейт Шопен на сторшках роману «Пробудження». У творi вщбиваеться «подороже» головноТ героТнi Едни Понтеллье до нового бачення жшочого «я», пошук самоiдентичностi посеред культурних обмежень кшця Х1Х ст. Протагонют Шопен отримуе новий досвiд вщчуття незалежностi, шдивщуальноТ' свободи та новi почуття, викликанi конфлiктом iз оточенням та вщчаем вiд марних спроб самоствердження.
Змальовуючи цю «подороже» героТн вглиб себе та назовнi, Шопен активiзовуе рiзноманiтнi лiтературнi традицп (реалiзму, натуралiзму та романтизму), кожну з яких вона як пщсилюе, так i послаблюе в межах роману. Жоднш з них не надаеться цтковита перевага. Подiбна складнiсть сама по собi веде до рiзноманiтних критичних iнтерпретацiй того, що Шопен намагаеться зробити в романi, та вщкривае можливостi для критичних обговорень у рiзних напрямках.
Ми робимо спробу дослщити питання про те, в якш мiрi у «ПробудженнЬ присутнi елементи модернiзму, який домшував у ХХ ст. Роман Шопен являе собою кардинальну конструкцш, яскраве вираження еволюцюнуючоТ л^ературноТ' свiдомостi зламу стол^ь у США. Роман е внеском до дiалогу про перехщ вiд вiкторiанського свiту Х1Х ст. до Модерного (Сучасного) св^у ХХ ст. з акцентом на проблемi положення жшки в суспiльствi.
Критик i лiтературознавець Пiтер Фолкнер стверджуе, що напочатку ХХ столiття увага була сконцентрована на «зламi конценсуав Х1Х столiття», якi в цей перюд домiнували у спробах со^альних груп, таких як фемiнiстки, пошуку шдтвердження Тхнього
статусу в середин культури [5, с. 14]. Культуры та л^ературш змши, що характеризують ХХ столiття, почалися в роки, що передували fin de siecle, а по™ вони еволюцюнували в те, що розмщують у межi термiну «модершзм», початок якого вщноситься критиками до перюду пiсля 1910 року.
На процес змш, перехiд та еволющю вказуе пiдтекст заголовку роману: «Пробудження» - перехiд 3i стану сна до повноТ свiдомостi. Суб'ект пробудження iснуe, нiби помiж двох свтв, але цiлком не належить жодному з них, вiн переживае процес переходу вiд чогось невловимого до бтьш конкретного. Головна герошя Шопен - символiчна, як ïï прiзвище: «Понтеллье» означае «той, хто з'еднуе мостами». «Мiсiя Едни - розпочати болюний процес з'еднання двох столпъ, двох свiтiв, двох бачень г'ендерноТ проблеми. Роман схожий на новий твiр fin de siecle, в якому мова йде про початок розвитку особистосп, але не про його завершенють" [4, с. 116].
Лп"ературш критики Кр^офер Km i Тiм МакЛафлiн визначають модершзм як «радикальнi змiщення в естетичних i культурних вщчуттях, якi стають явними в мистецтвi та лiтературi пiсля ПершоТ свiтовоï вiйни. Модершзм поривае з вiкторiанською буржуазною мораллю та вiдкидае „оптимiзм 19-го столггтя", змальовуючи глибоко песимiстичну картину культури у сум'ятп. Цей вщчай часто призводить до явно!' апатп та морального релятивiзму». Kiп i МакЛафлш вiдносять «радикальнi змiщення» до СвгговоТ вiйни, яка цiлковито змела щею Х1Х столiття про стабтьний свiт, сповнений змiсту та значення [7, с. 1].
Творчють Кейт Шопен припадае на перюд до ПершоТ св^овоТ вiйни, але в нш можна побачити окремi аспекти «майбутнього» модернiзму. Життевий досвiд Шопен подiбний до досвiду модернiстiв ХХ стол^тя, набутого пiд час i шсля ПершоТ Св^овоТ вiйни. Шопен пережила трагедш ГромадянськоТ вiйни в США - ще дiвчиною вона вщчула разом iз iншими громадянами Сент-Луюа втрати вiйни - мюто було зруйновано, загинули близькi люди, втрачеш вiдчуття безпеки та захищеностк
В лiтературi, як i у сусптьс™, вiдчувався подих змiн, чогось нового, «модерного». У творi Шопен ми бачимо передчуття тих проблем, ям домшуватимуть у «майбутньому модершзмЬ». «Традицiйнi ролi, лояльнiсть до влади, беззаперечна смиреннють почали руйнуватися; патрютизм, виконання обов'язку, навiть християнство здавались сумшвними iдеалами. Розумiння людини себе само!' змiнювалось [5, с. 14]». Ц теми пiднiмалися письменниками, яких зазвичай вщносять до модернiстськоï традици
- Е. Хемшгуеем, Дж. Джойсом, В. Фолкнером, Т. С. Елютом, В. Вулф, Д. Г. Лоуренсом та Оденом. Кейт Шопен задае читачевi подiбнi запитання та розкривае спорщнеш проблеми в «Пробудженш».
Крiм того, роман «Пробудження» можна вважати експериментальним в Тендерному аспектi. На думку критика М. Плмор: «Фемiнiстська оповщь Шопен е поворотним моментом у напрямку до антинатуралiзму, до модернютськоТ' концепцп самодостатностi, як моделi поведшки в життi та мистецтвi [6, с. 60]».
Одним iз головних принцишв модернiзму е заперечення жорстко'Т системи нормативно''' етики вiкторiанськоТ' епохи. В Х1Х столiттi iснували ч^м визначення та межi мiж «добром» i «злом», «правильним» i «неправильним», а моральна основа чiтко протиставлялася релятивiзму. Для вiкторiанцiв «правильний споаб поведiнки» чiтко вiдмежовувався вiд «неправильного», i цi етичнi стандарти мали статус закону. За словами юторика Кентора, вiкторiанське суспiльство охоплювалося високоструктурованою чiткою системою етики i ХХ столггтя «... витратило багато часу на те, щоб п^рвати и! [1, с. 17]». В той час, як вiкторiанцi вiдстоювали абсолюти та полярносri, що пропонували стабтьысть i безпеку, модернiсти фундаментально заперечували цi абсолюти. Вiкrорiанцi шукали безпеки у полярност чоловiкiв i жжок, об'екта та суб'екта, «вищого» та «нижчого» -а модернiзм не схильний до розмежування чоловiчого та жшочого на моральнiй, бiологiчнiй чи психолопчнм основах [1, с. 39].
У сво'й творчостi Шопен виступае («бунтуе», за висловом критика Боннера) проти непохитних патрiархальних структур сусптьства та церкви. А це е ще одним пщтвердженням думки про наявнють ознак модернiзму в и творах. Адже, модернiзм був рухом у напрямку до морального релятивiзму, вщходом вiд нормативного коду етики Х1Х столiття. Модернiзм проповщував недовiру до «системи», бунт проти встановлених норм. А релтя являе собою саме таку визначену систему норм, яку модершзм починае пщривати.
Звичайно, католщизм присутнiй у творчост Шопен, i навiть складаеться враження, що боротьба письменниц iз церковними устоями е штенсивышою, нiж iз суспiльними традицiями. У бiльшостi випадш церква та традици - нероздтьш. Марта Каттер, дослiдниця творчостi Шопен, стверджуе, що письменниця протисто'ть патрiархальностi (до яко' належить i католицизм iз жорсткою iерархiчною структурою) ...[2, с. 17]».
В роман розповщаеться, що Една Понтеллье вiдчувала вщразу до церковно' служби, ще коли була дитиною. Вона заперечуе роль релтУ як джерела розради та едино' ютини, коли дiлиться
спогадами про дитинство з мадам Ретшголл: «Ймовiрно це була недтя... i я втiкала з пресвiтерiанськоT служби, вiд молитов, якi промовляв мш батько, огорнутий мороком. Тiлькi вщ однieT ^еТ згадки починаю тремти [3, с. 60]». Релiгiя е одним iз переконань, якi Една вщкидае в процесi свого розвитку.
Релтя невiд'емно пов'язана з поняттям мщноТ ам'Т, ще однiею шститу^ею вiкторiанськоT епохи, яку пiзнiше розвшчував модернiзм. За Гiлмор, «iнстинктивна антипа™ [Едни] до християнства ... частково походить iз усвiдомлення його зв'язку з традицшною структурою сiм'T ... Релтя е авторитетом для „вщданого вiруючого", проповiдуе, що одна половина людства повинна пiдкорювати всi своТ iнтереси, свою дiяльнiсть, свiй час, життевi сили обов'язку материнства [6, с. 61]». Жшки - матера що оточують Едну на Гранд Айл^ вiдмовляються вiд власноТ особистост з ентузiазмом, який наближаеться до релiгiйного фанатизму. 1деальне втiлення вiкторiанського розумiння ролi матерi, Мадам Решнолл, навiть порiвнюеться з матiр'ю Христа: «Мюсю Понтеллье подобалося сидiти та споглядати свою свггловолосу супутницю так, нби вона дивилася на пречисту Мадонну [3; с.54]».
Через те, що Една вщмовляеться жити без того, що вона вважае своею «цтковитою людською природою», вона вщкидае вiкторiанську фiлософiю материнства, яка, на ТТ думку, вимагае постiйного самознищення, приниження та самозречення. З фею щеею текст Шопен рухаеться в одному напрямку з модершзмом. Една «любить своТх дiтей у якийсь непевний, iмпульсивний спосiб... 1'хня вщсутнють була чимось на зразок полегшення, хоча вона й не визнавала цього, нав^ь у глибинi душк Здавлося, це звiльняло ТТ вщ вiдповiдальностi, яку вона слiпо прийняла на себе, i для якоТ Доля Т'Т не пiдготувала [3, с. 51-63]». Една бтьше цшуе свою iндивiдуальнiсть, нiж материнство: «Я б зр^ася усього несуттевого; ... але я не зрклася б себе самоТ [3, с. 97]».
При переглядi вiдношення Шопен до жшочих ролей, звичайно постае питання сексуальность Модершзм надав бiльшоT' вщкритост у цих питаннях. «Пробудження» репрезентуе модернютську позицiю на противагу вiкторiанському святенництву. У романi не ттьки висвiтлюються, але й стають центральними, сексуальн теми, при цьому використовуеться багата пал^ра мови чуттевостi .
Головна героТня звiльняеться вiд жшочоТ провини щодо сексуальноТ спокуси, яка «повсякчас загрожуе людинi». Вона сама робить вибiр та добиваеться сексуальних стосунш iз Елсi Еробiном
заради чуттевоТ пригоди, а не тому, що кохае його. Шопен не вуалюе i не уникае опису сексуального акту мiж Едною та Еробшом вiдповiдно до стандартних вiкторiанських прийомiв. У випадку з Робертом, шшим коханцем, Една змальовуеться, як вщверто сексуальне створiння, крiм того, вона виконуе роль переслщувача: вона вже не жшка - жертва, життя якоТ зруйноване спокусником, а вона сама i е спокусницею [3, с. 166].
Така вщвертють i вiдкритiсть у питаннi сексуальност i тiлесностi ще бiльше зближуе текст з модернiстськими тенденцiями. Тто Едни та природа навколо неТ описуються вiдверто та чуттево у порiвняннi з бiльшiстю творiв Х1Х ст. (наприклад, Шопен описуе оголенють Едни та ТТ символiчне сексуальне поеднання з океаном) [3, с. 176].
1нший аспект роману, який вразив аудитор^ мнця Х1Х стол^тя - це трактування авторкою проблеми митця та мистецтва. На думку Кентора, модершзм висувае тезу, що «людство знаходиться у своему найавтентичшшому, найбтьш iстинному i природному стаж, коли займаеться мистецтвом», на вщмшу вiд вiкторiанцiв, якi «притримувалися християнськоТ августишвськоТ' впевненностi, що людство досягае висот найвищоТ та найчиспшоТ' природи в моральних дiяннях [1, с. 40]». «Пробудження» Едни спiввiдноситься з ТТ емоцiйним станом пiд час гри мадемуазель Райц на фортетано. Майстерне виконання п'еси трансформуе та перевертае людську сутнiсть Едни.
В роман Шопен пiдтримуеться ще одна концепфя модернiзму про те, що ттьки мистецтво е порятунком для людства в такому надзвичайно заплутаному свт, який розпадаеться на друзки (принаймi частковим) через припущення, що мистецтво е центральним для повноТ та значимоТ людськоТ екзистенцiТ. Але чи врятуеться Една?
Головна героТня, здаеться, знайшла власну душу, але вона втрачае свое фiзичне життя, адже вона не бачить засобiв для виживання. Для жшок на межi столiть модернiстськi концепцiТ «шдивщуальносл», спасiння у Мистецтвi були небезпечними, сповнювали протирiччями та вiдчаем - i це яскраво вiдображаеться у ромаш. Коли вщчуття та розумшня Едною власноТ автономiТ та «Ыдивщуальносп» розвиваеться, вона наполягае на потребi повернутися до свого давнього захоплення - малювання, що сприймаеться чоловком як загроза. Една сприймае мистецтво як символ вшьно'Т Особистостi: «Я хочу малювати... Можливо у мене не завжди буде це бажання... залиш мене наодинцi; ти мен набрид [3, с. 108]».
Вперше Една вщповщае власному внутрiшньому «я», i це пов'язано з мистецтвом. Вщгукуючись на вимоги ТТ внутршньо'Т природи, Една вiдкриваe чуттевють художника - iмпресiонiста та руйнуе зовышню структуру CBiTy. У модернiзмi мистецтву надаеться дуже вагомий статус, i навiть iнодi воно проголощуеться благодатним спасшня людства. В образi Едни не вдаеться вттити образ щеального художника, який цiлковито самореалiзувався у мистецтву хоча про мистецтво, про його силу трансформувати та надихати шдивщууми у роман Шопен говориться з повагою та поклонiнням.
Можливо важлившим питанням в обговорнення «Пробудження» як передвiсника модернiзму е питання власного «я» («selfhood»). Початкова назва роману - «A Solitary Soul» - тюструе бажання авторки зробити наголос на пошуковi та висв^ленш шдивщуального «я». Головна тенден^я модернютсько'Т лiтератури -«зосереджуватися на мисленн (пам'ятi), характерi, внутрiшньому та психолопчному житт дослщжуваного суб'екту» на вщмшу вiд лiтератури Х1Х столiття, що фокусуе увагу на зображенн оточення [5, с. 31]».
В роман Шопен намагаеться вщобразити те, що вщбуваеться у свiдомостi головно'Т геро'Тнк У процесi пробудження Една вщкривае у собi та стверджуе власне автономне, змютовне «я». Фактично, саме суперечки та вщкриття у внутршньому свiтi Едни е складовими головно'Т ще'Т роману. Вона шокуе типово вiкторiанську Мадам Ретiгнолл, проголошуючи, що нав^ь для дiтей, вона б школи не пожертвувала сво'Тм внутршшм (суттевим) буттям. Една приходить до думки, що чоловк та д^и вже не е единою причиною для юнування, а швидше вони - «... антагонюти, якi шукають спосiб зруйнувати ТТ рiст, втягнувши в „душевне" уярмлення до кшця днiв [5, 62]». Една вщмовляеться ставити в залежнiсть Т'Т новознайдене «я» со^альним, традицiйним сподiванням або бажанням шших.
Една увiдомлюе важливють власного iснування та цiннiсть свое'Т особистостi, трансцедентуючи поняття „ма^р", „дружина" та „донька", якi в цьому роман розумiються як такi, що обмежують, через те, що вони - единий вибiр, який надаеться сусптьством жiнцi. Вiдчувши насолоду вщ мистецтва, вiдкривши у собi чуттевють, сексуальнiсть i самотнiсть, Една усвщомлюе сенс власного «я», який не вщповщае вимогам патрiархального суспiльства. Але Шопен гостро усвщомлюе, яку велику цшу потрiбно сплатити за таке «усвщомлення» й наприкiнцi визнае поразку - показуе, що Една не здатна вижити.
Поряд iз емфазою на «собЬ> та на шдивщуальнш свiдомостi у модернiзмi також проявляеться тенден^я до вiдчаю, який приводить до вщчуження iндивiдуума та iнодi самогубства.
«Модершзм висувае на авансцену дисгармошю, недосконалють свiту, який розпадаеться на друзки, в якому все шдкоряеться випадку; i модершзм зводить це до значення естетичного принципу [1, с. 37]». На противагу вiкторiанському свтовщчуттю, яке було вщносно оптимiстичним, чи принаймi трансцендентальним, «модернiзм схильний до песимiзму та вiдчаю [1, с. 44]».
Геро'ня Шопен вибирае самогубство, через те, що вона не в змозi знайти мюце для свое' новоï свiдомостi та свого «я» в обмеженнях тогочасноï' со^ально' системи, i через це самогубство Едни е цтком «вмотивованим» у контекстi ïï часу. Смерть стае закономiрним результатом ï'ï пошуку самоствердження, який був актом непокори й бунту. Вш повинен був скшчитися смертю, тому що не юнувало iншого шляху у свт, в якому жила Една Понтеллье, щоб задовiльнити змiни, якi вщбулися в нiй.
Една протестуе проти обмежуючих норм свiту Х1Х столггтя -i особливо проти пануючого ставлення до ж1нок. Але Шопен, подiбно до ï'ï героТы, росла i вчилися на принципах та моделях вiкторiанськоï епохи, тому було б помилкою перебтьшувати «модернiзм» як у творi Шопен, так i в пробудженш свiдомостi Едни через те, що стратеги, як обидвi жiнки використовують для досягнення автономп е такими, що iмплiкуються 'м у системах цiнностей, проти яких вони постають.
Висновки та перспективи дослщження. Така вiдмiннiсть не дозволяе беззаперечно розмютити роман Шопен у рамки модершзму. Однак, роман мае багато сптьного з модернiстськими моделями й слугуе як л^ературний предвюник домiнуючого у ХХ столiттi модершзму. Вiн мiстить дослiдження жiночого досвщу у двох вiдмiнних культурних контекстах i на маргiналiях двох перiодiв, вивчаючи протирiччя та дилеми, яю, здаеться, переслiдують жiнок в уах сферах. Таким чином, «Пробудження» залишаеться важливим перехiдним (i звичайно революцшним) текстом, значною предтечею модернiзму i справжньою цiннiстю в iсторiï' жшочо'' лiтератури США.
Творчiсть Кейт Шопен вимагае подальшого дослiдження у контексп розвитку лiтератури на меж1 стол^ь, зокрема окрему увагу, окрiм гендерних дослщжень, необхiдно зосередити на художшх iнновацiях письменницi у жанрi новелли та особливостях застосування нею художых засобiв рiзних лiтературних традицiй.
Л^ература
1. Cantor N. F. Twentieth Century Culture: Modernism to Deconstruction I Norman F. Cantor. - New York: Peter Lang Publishing, 1988. - 297 p.
2. Cutter M. J. Losing the Battle but Winning the War: Resistance to Patriarchal Discourse in Kate Chopin's Short Fiction / J. Martha Cutter. - Legacy 11 (1994): 17-35.
3. Chopin K. The Awakening and Selected Stories / Kate Chopin.
- Ed. by Sandra M. Gilbert. - New York: Penguin, 1984. - 278 p.
4. Dyer J. The Awakening: A Novel of Beginnings / Joyce Dyer.
- New York: Twayne Publishers, 1993. - 367 p.
5. Faulkner P. Modernism / Peter Faulkner. - London: Methuen & Co., 1977. - 345 p.
6. Gilmore M. T. "Revolt Against Nature: The Problematic Modernism of The Awakening." New Essays on The Awakening Michael T. Gilmore. - Ed. by Wendy Martin. - Cambridge: Cambridge University Press, 1988. - 578 p.
7. Keep Ch. Modernism and the Modern Novel / Christopher Keep, Tim McLaughlin - 7 Dec. 1996. Режим доступу: http: / / jefferson.village.virginia.edu/elab/hfl0255.html.
8. Panaro L. A. Desperate Women: Murders and Suicides in Nine Modern Novels / Lynda Adriana Panaro. - Dissertation Abstracts International 42 (1982): 3150A - 3151A.
