CC BY
20
4. ОХОРОНА, ЗАХИСТ Л1С1В, Л1СОМИСЛИВСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО
УДК 630*13 Проф. В.Д. Бондаренко, канд. с.-г. наук -
НЛТУ Украти, м. nbsis
Л1СОМИСЛИВСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО В КОНТЕКСТ ПРОБЛЕМ Л1СОЗНАВСТВА I Л1С1ВНИЦТВА
Наводяться даш про чисельнiсть та обсяги добування тварин в Укрш'ш. Окрес-люеться специфiка мисдивськогосподарсько'х' дiяльностi на лiсових землях, обгрунто-вуються засади лiсомисливського господарства.
Ключов1 слова: мисливсью тварини, лiсомисливське господарство, досвщ ро-боти, стратегiя дiяльностi.
Prof. V.D. Bondarenko - NUFWT of Ukraine, L'viv The hunter economy in context of problems of silvics and forestry
Cited data about a quantity and volumes of getting of animals in Ukraine. The specific of hunter activity is outlined on forest earths, principles of hunter economy are grounded.
Keywords: hunting's animals, hunter economy, experience of work, strategy of activity.
Трете тисячол1ття визначило нов1 прюритети, нов1 ор1ентири розвитку люового господарства, нову стратегда люогосподарсько! д1яльносп. Основш складов! тако! стратеги: формування бюлопчно стшких продуктивних люоста-шв, наближених до природного люу, збереження бюр1зномашття i стабшьнос-т лiсiв, збалансоване люокористування i постiйне (безперервне) виконання ль сом екологiчних (середовищетвiрних, захисних, рекреацшних та iн.) функцiй; перехiд на вибiркову систему господарювання, вирощування рiзновiкових мь шаних деревостанiв з багатоярусною вертикальною структурою, орiентацiя на природне насшне вiдновлення лiсостанiв, переформування одновжових та од-нопородних насаджень у рiзновiковi мiшанi багатояруснi лiсостани, поглиб-лення фiзiологiчного та генетико-селекцiйного обгрунтування люогосподарсь-ких заходiв; застосування диференцшованих систем та багатофункцюнально1 моделi ведення люового господарства за типами люу, лiсокористування за лан-дшафтним та басейновим (водозбiрним) принципом; використання земель ль сового фонду для потреб мисливського господарства на засадах штегрованого i ощадливого використання ресурсiв люу, взаемовигод, компромiсiв, компен-сацiй втрат tiel' чи шшо1 сторони, запобйання конфлiктним ситуацiям мiж га-лузями (Криницький, 2006, Чернявський, Швiттер та ш., 2006).
Мисливське господарство - специфiчна сфера соцiально-економiчноl дiяльностi людини, що базуеться на використаннi ресурЫв тваринного свiту, забезпечуе охорону i вiдтворення мисливсько! фауни. Економiчна функщя мисливського господарства стосуеться надання защкавленим особам чи гру-пам оЫб рiзноманiтних послуг, пов'язаних з заго^влею сировини певного призначення або продукцй для особистого споживання. Змiст сощально1 функци - задоволення потреб у активному вщпочинку, спiлкуваннi з приро-
дою. Еколопчна функщя проявляеться в участi суб'екпв мисливства у приро-доохороннiй дiяльностi загального спрямування.
Зазначенi функци визначають основнi стратегiчнi завдання мисливсь-кого господарства - шдвищення ефективностi виробництва, створення ш-фраструктури для належного сервiсного обслуговування мисливцiв, забезпе-чення ращонального використання i вiдтворення мисливських ресурЫв.
Площа мисливських угiдь Украши - 47,3 млн га. Близько 900 юридич-них i фiзичних осiб, державних i приватних тдприемств, громадських оргашза-цiй використовують ц угiддя. Мисливськогосподарська цiннiсть угiдь змь нюеться залежно вiд клiматичних особливостей регюну, рельефу, рослинностi, погодних умов року, рiвня чиннику турбування. Iншi чинники, вiд яких зале-жить щнтсть угiдь: фрагментарнiсть (роздiленiсть на окремi урочища), пере-тин транспортними магiстралями, стан i структура популяцш мисливських тва-рин, чисельнiсть хижаюв i конкурентних видiв, санiтарно-епiдемiологiчна си-туацiя, додаткова кормова база на сшьськогосподарських землях. Щодо щеаль-них умов для iснування мисливських тварин, то в Укршт 1х, практично, немае.
Люовий кодекс Украши (2006) визначае лю як природний комплекс в якому рослиншсть поеднана з грунтом, тваринним св^ом, мiкроорганiзмами та шшими компонентами, що взаемопов,язанi у своему розвитку, впливають один на одного i на навколишне середовище. Поряд з екологiчними функщ-ями лю е джерелом для задоволення потреб суспшьства в лiсових ресурсах. У загальному розумiннi ресурсами вважаеться все, що може бути використане людиною при юнуючих технологiях i соцiально-економiчних вiдносинах (Реймерс, 1990). Лiсовi ресурси становлять компоненти лiсу, що вщтворю-ються у процесi його формування i розвитку, в т.ч. фауна, зокрема i тварини, вщнесеш до категори мисливських.
Лiсовi мисливськ угiддя становлять близько 15 % загально! площi мисливських угiдь Украши. Але вони, як середовище юнування мисливських тварин, вiдрiзняються високими захисними властивостями, вщносно стабшь-ною кормовою базою, мисливська фауна представлена в них найщншшими i найпопулярнiшими об'ектами полювання. Поряд з тим, лiсовi мисливськi угiддя е специфiчним резерватом мисливсько! фауни, з переущiльненням по-пуляци тварини розселяються звiдси на сумiжнi територп.
Згiдно з ддачим законодавством, переважне право ведення мисливсь-кого господарства в лiсових мисливських упддях мають лiсогосподарськi пiдприемства. До основних видiв дiяльностi цих тдприемств, поряд з люо-господарською, вщнесено мисливськогосподарську. З огляду на виразну спе-цифiку останньо! в люових мисливських угiддях; на те, що i люогосподарсь-ка, i мисливськогосподарська продуктившсть лiсу "живляться з одного дже-рела" (Юргенсон, 1973); на ращональшсть комплексного ведення лiсового i мисливського господарства - е шдстави окреслити формат мисливськогоспо-дарсько! дiяльностi в лiсових мисливських угiддях як люомисливське госпо-дарство i визначити його як напрямок люокористування i люогосподарсько1 дiяльностi, пов'язаний з охороною, ращональним використанням та вщтво-ренням мисливських ресурЫв лiсу.
Особливо актуальним напрямком дiяльностi лiсомисливське господар-ство е для лiсгоспiв Карпат (люистють понад 40 %), Полiсся (люистють в межах 30 %), Люостепу. Частка лiсових мисливських упдь, наприклад у прсь-ких районах Закарпаття перевищуе 80 %, Львiвщини - 60 % (37 % мисливських упдь област - люов^. Подiбна ситуацiя в рядi районiв Лiсостепу.
До категори мисливських в Укршт вiднесено 28 видiв звiрiв i бiльше 70 видiв птахiв. Ряд мисливських видiв занесено до Червоно! книги: зубр, ведмщь бурий, рись, кiт лiсовий, борсук, видра, норка европейська, тхiр сте-повий, тхiр перегузня, горностай, глушець (глухар) та iн. З наведеного пере-лiку до Свропейського червоного списку включено видру, а поза тим вона i вс iншi червонокнижнi види пiдлягають охоронi вщповщно до Бернсько! конвенци про охорону дико! флори, фауни та природних середовищ юнуван-ня в Сврош. У регiонах додатково складено списки регюнально рiдкiсних ви-дiв тварин, що потребують охорони. Наприклад, на Львiвщинi це лось, тете-рук (тетерев), орябок (рябчик), гуска мала, галагаз, нерозень, широкошска, шилохвiст, крех (крохаль) малий. Чисельнiсть та динамжу чисельностi мисливських звiрiв характеризуе табл. 1.
Табл. 1. Чисельшсть мисливських 3eipie, тис. шт.
Вид Роки облшу
1991 1995 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006
Alces alces 14,8 9,1 6,4 5,8 5,2 4,8 4,2 4,4 4,2 4,6 4,5 4,0
Cervus elaphus + nippon 24,9 21,3 19,5 17,9 17,0 16,1 15,6 15,9 16,5 17,0 17,6 17,9
Cervus dama 1,3 1,1 1,0 1,0 1,0 1,2 1,6 2,2 2,3 2,7 2,7
Capreolus capreolus 172 157 136 129 121 120 119 119 121 126 126 127
Ovis ammon 0,7 1,2 0,4 0,3 0,4 0,4 0,4 0,5 0,5 0,4 0,4
Sus scrofa 59,8 47,1 41 38 37 36 35 37 39 40 43 45
Lepus europaeus 1957 2063 2071 1969 1888 1876 1828 1878 1857 1808 1790 1738
Canis lupus 1,5 2,1 2,1 2,3 2,6 2,8 2,3 2,4 2,3 2,4 2,6 2,4
Vulpes vulpes 83 87 105 119 127 117 106 103 88 84 88 86
Даш табл. 1 не свщчить про високу чисельшсть мисливських 3BÍpÍB. Бшьше того - чисельшсть найщншших у мисливському вщношенш вид1в на кшець ХХ - початок ХХ1 столггтя виявила виразну тенденщю до зменшення. Найбшьший спад чисельност вщбувся щодо лося, муфлона. Зменшилась чисельшсть олешв - благородного i плямистого, зайця, дикого кролика, байбака.
Збшьшенням чисельностi на зменшення попиту на хутро вiдреагували видра, ондатра, eнотоподiбний собака, норка, куниця. Охороннi заходи забезпе-чили рiст чисельностi борсука вщ 15 до 25-26 тис., бобра вщ 7-9 до 20-26 тис. Не набагато, але збшьшують свою чисельнiсть вовк, рись, люовий ктг, тхiр.
За останш десяташття в окремих регiонах з припиненням окремих ви-дiв сшьгоспкористування та заростанням сiльгоспугiдь зросла чисельшсть сь ро! курiпки та перепшки. Чисельнiсть шшо! пернато! дичини - i борово!, i водно-болотно! - змшюеться: дещо зросла чисельнiсть глухаря, тетерука, рябчика; зменшилась фазана (вщ 350-400 тис. до 280-300 тис.), гусей (вщ 400 тис. до 100-150 тис.), качок (вщ 5 млн до 3.0-3.5 млн). Невисокою, але вiдносно стабiльною, залишаеться чисельшсть кулиюв. Чисельнiсть лиски перевищуе 1,7 млн, голубiв тримаеться на рiвнi 1,5-1,6 млн. Загальна кшь-юсть пернато! дичини становить 8,5-9,0 млн голiв.
Зменшення чисельностi мисливських тварин вщбуваеться, найчасть ше, внаслiдок порушення середовища !х iснування та структури популяцiй (омолодженiсть, порушення вшово! i статево! структури, ускладнення вщнос-но обмшу генетичною iнформацiею внаслiдок фрагментацй бiотопiв та зменшення щшьносл поголiв,я).
Деяке збiльшення за останш 2-3 роки чисельност ряду видiв уяв-ляеться обнадiйливим; одним з чинниюв, якi його забезпечили, е, безумовно, активiзацiя державними (насамперед системи Держкомлюгоспу), приватними i громадськими структурами охоронних, бiотехнiчних та iнвестицiйних заходiв. Якщо цю тенденцiю вдасться закршити i розвинути, то ситуацiя може вщнос-но швидко змiнитись на краще, зокрема щодо козул^ дико! свиш, оленiв.
Масштаби добування мисливських звiрiв характеризуе табл. 2. Практично, зростае добування уЫх видiв, крiм зайця. Аналогiчна ситуацiя щодо пернато! дичини, крiм гусей i качок.
Табл. 2. Добування мисливських звiрiв, шт.
Вид Роки облшу
1991 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006
Alces alces 1380 3 13 24 3 5 3 8 12 30 60
Cervus elaphus + Nippon 1083 431 321 272 215 208 209 241 300 337 403
Cervus dama - 106 83 76 22 18 14 13 18 37 64
Capreolus capreolus 7396 2840 2994 2716 2372 2443 2769 2864 2926 3263 3651
Ovis ammon - 35 5 26 50 24 60 72 90 58 76
Sus scrofa 7354 1445 1717 1532 1675 1985 2125 2310 2514 3086 3500
Lepus europaeus - 319263 329252 297723 317709 300242 288119 261084 262261 266179 241606
Canis - 798 967 988 1076 1091 1090 1237 1287 1244 1379
Vulpes vulpes - 34063 48274 57924 66194 66697 69925 63085 63817 73362 66475
Щороку в мисливських упддях розселюють кiлька сотень голiв ратич-них тварин та близько 20 тис. голiв пернато! дичини.
Регюни Укра!ни за чисельнiстю i кiлькiстю добування мисливських тварин, за штенсившстю мисливськогосподарсько! дiяльностi iстотно вiдрiз-няються. Найбагатшi за видовим складом та чисельшстю мисливських тва-
рин Карпати i Полiсся, однак мисливське господарство в окремих районах цих регютв не завжди високоефективне.
Загалом, ресурси мисливських тварин Укра!ни протягом останшх 5060 рокiв виявляють стшку тенденцiю до виснаження. За роки державно! неза-лежност цю тенденцш подолати не вдалося, пов'язана вона з недостатньою ефективнiстю мисливськогосподарсько! дiяльностi, вiдсутнiстю стабiльного фь нансування та швестицш, деякими iншими соцiально-економiчними та природ-ними явищами. Свою негативну роль вщграе споживацько-екстенсивне став-лення до мисливських ресуршв, завжди властиве перюдам економiчного спаду.
Про ефектившсть мисливськогосподарсько! дiяльностi, яка здшсню-еться основними користувачами мисливських угiдь свщчать данi табл. 3. У таблиц наведено чисельнiсть найпопулярнiших об'ек^в мисливства з розра-хунком: кiлькiсть особин на 1000 га закршлених за користувачем упдь у 2002 та 2005 роках. Розрахунок не враховуе бютошчно! структури та якостi упдь, тобто е, до певно! мiри, спрощеним, але дае змогу констатувати бшьш високий рiвень i ефектившсть мисливськогосподарсько! дiяльностi щодо ра-тичних в упддях, закрiплених за Держкомлюгоспом. Показники щодо хутро-во! (заець, лис) i пернато! дичини в цих упддях обумовлеш вiдсутнiстю знач-них польових та водно-болотних площ.
Табл. 3. Дичина в угiддях рiзних користувачiв, особин на 1000 га
Вид | По Укра!т | УТМР ДКЛ 1 ТВМР 1 1иш!
200 12 р.
Ратичн1 3,8 2,1 11,0 6,9 7,3
в т.ч. олет 0,3 0,1 1,5 0,7 1,1
козуля 2,5 1,6 6,9 0,4 4,0
дика свиня 0,8 0,4 4,3 1,6 1,5
Хутрова дичина 51,7 55,6 37,2 32,1 42,7
в т.ч. заець 39,4 43,6 22,8 23,0 29,5
лис 2,1 2,2 1,9 2,1 2,5
вовк 0,05 0,04 0,08 0,07 0,07
Перната дичина 199,0 219,3 97,2 217,4 169,4
в т.ч. качки 63,9 68,8 34,6 109,0 53,1
200 >5 р.
Ратичш 4,1 1,9 12,1 6,9 9,0
в т.ч. олет 0,4 0,04 1,5 0,6 1,2
козуля 2,7 1,4 7,6 4,7 4,9
дика свиня 0,9 0,4 2,6 1,4 2,1
Хутрова дичина 49,6 53,4 37,1 30,2 42,2
в т.ч. заець 37,8 42 23,5 28,8 29,0
лис 1,9 1,8 1,7 1,3 2,3
вовк 0,05 0,04 0,09 0,02 0,08
Перната дичина 196,2 211,2 111,3 164,1 202,0
в т.ч. качки 61,2 63,7 38,0 60,6 71,2
Примггка: УТМР - Укра!нське товариство мисливщв 1 рибалок, ДКЛ - Дер-
жкомлюгосп Укра!ни, ТВМР - товариство вшськових мисливщв 1 рибалок
В OCHOBÏ взаемовщносин тваринного та iнших компоненлв люово1* екосистеми знаходяться KopMOBi потреби тварин. Тому при штенсивнш фор-Mi ведення люового господарства штереси лiсiвництва i мисливства можуть виявлятися суперечливими. Але не нездоланними. Люогосподарська дiяль-нiсть, спрямована на шдвищення пpoдуктивнoстi лiсiв i покращення структури люового фонду, мае позитивне значення для мисливського господарства. Вщомо, що фауна oднoманiтних, не охоплених лiсiвничими заходами бщш-ша фауни лiсiв, в яких ведеться штенсивна лiсoгoспoдаpська дiяльнiсть i де, через це, формуються piзнoманiтнi за вжом, складом, зiмкненiстю так званi мoзаïчнi лiсoстани. Що ж до штерешв галузей, то вони можуть бути узгодже-нi у фopматi комплексного люомисливського господарства, який передбачае ефективне комбшування лiсiвничих та бioтехнiчних захoдiв. Неузгoдженiсть дiй мисливствoзнавцiв i лiсiвникiв завжди призводить до зменшення чисель-нoстi мисливських тварин. Оснoвнi напрямки узгодження таю: здшснення ль согосподарських робгг з врахуванням видoвoï спрямованост мисливського господарства, покращення умов юнування основних видiв мисливських тварин, збереження у складi деревостану та введення у склад культур щнних у кормовому вщношенш деревних та чагарникових порщ (плoдoягiднi чагарни-ки, груша, яблуня та ш.), встановлення календарних теpмiнiв i чеpгoвoстi ль согосподарських poбiт з врахуванням бюлогп мисливських тварин, викорис-тання порубочних решток (Бондаренко, 1996).
Мала чисельшсть мисливських тварин не гарантуе вщ пошкодження ними мoлoднякiв, poзсадникiв та шших цiнних лiсoгoспoдаpських oб,ектiв. Для попередження пошкоджень в цьому i в шших ваpiантах (оптимальна або висока чисельшсть) доводиться вдаватись до piзнoманiтних i часом не деше-вих захoдiв. Здiйснювати ïx можуть тшьки екoнoмiчнo спpoмoжнi мисливськi господарства. Наприклад такi, як мДашiвськем у Вшницькш oбластi, в угiддяx якого лiсoвi культури, що можуть пошкоджуватись оленями, козулями обов'язково обгороджують.
У сучасних умовах стратепчш opiентиpи люомисливського господарства мають екoлoгiчну спрямовашсть i передбачають, насамперед, збереження фаушстичних кoмплексiв i середовищ ïx iснування; сприяння мисливсь-ким тваринам у всьому ïx piзнoманiттi i на вшх етапах розвитку; диферен-цiйoване ведення мисливського господарства в люах piзниx категopiй; забез-печення iнвестицiйнoï пpивабливoстi галузi, теxнiчне ïï оснащення i кoмп,ютеpизацiя, формування державних меxанiзмiв пiдтpимки, вдоскона-лення нopмативнo-пpавoвoï бази. У фopматi комплексного люомисливського господарства найефективнiше можуть бути виршеш питання oптимiзацiï якoстi угiдь i видового складу мисливсь^' фауни, а також оргашзацшш питання. Важливють oстаннix визначаеться тим, що мисливське господарство е основним споживачем ресурЫв лiсoвoï фауни, неефективне його ведення, як показуе досвщ, призводить до збщнення pесуpсiв, зменшення ïx piзнoманiття, а велику кiлькiсть (в Укра].ш це близько 500 тис.) погано оргашзованих людей зi зброею перетворюе на бpакoньеpiв. До реч^ браконьерство, тобто не-санкцioнoване вилучення, присвоення об'екпв живoï природи, як належать деpжавi (Закон Укpаïни "Про тваринний свгг", 2001), не квалiфiкуеться як акт кpадiжки державно!" власность
За умов спрощеного пiдxoду до opганiзацiï використання мисливських ресуршв виникае стiйка тенденщя зменшення чисельност мисливських тварин, потреба занесення деяких ïx видiв до Чеpвoнoï книги. У цьому контекст жодну складову opганiзацiйнoï дiяльнoстi не можна визнавати другорядною, не можна залишати без критичного аналiзу i oб,ективнoï oцiнки. Практично не виконуе свoïx функцiй, наприклад, Контрольна картка обяжу добутоХ дичини, яку мае заповнювати сам мисливець. Облж дoбутoï дичини мав би бути покладений на користувача мисливських угiдь. Кожен аспект opганiзацiйнoï дiяльнoстi треба розглядати сукупно з шшими i тод можна охарактеризувати явище, oцiнити його масштаб i напрямки розвитку, визначитися вщносно реагування.
За сучасних еколопчних та сoцiальнo-екoнoмiчниx умов слiд передба-чати дiю загроз пoгoлiв,ю мисливських тварин. До загроз прямих з негайним наслщком вiднoсяться лiсoвi пoжежi (часом ïx площа досягае кшькох тис. га), великi пoвенi, погодш анoмалiï. Опoсеpедкoванi загрози стосуються трансфор-мацiï тpадицiйниx мiсць iснування тварин; фрагментаци або i знищення бюто-пiв; забруднення середовища виробничими i побутовими вводами, пестицидами; штенсифжаци лiсoкopистування (в т.ч. pекpеацiйнoгo). Наслщки опосе-редкованих загроз виявляються не одразу, а через якийсь час, по мipi змши структури лiсiв, збiднення кopмoвoï бази, посилення чинника турбування.
Опрацьовуючи заходи з тдвищення ефективнoстi мисливського господарства, мисливствознавщ Укpаïни знайомляться з дoсвiдoм сумiжниx держав, намагаються запозичити з того досвщу якiсь зразки, що дасть змогу оперативно вивести галузь на сучасний piвень. Однак, мехашчне кoпiювання чужого досв^ - oчiкуванi пoзитивнi результати забезпечуе не завжди. Про це говорив ще М.В. Гоголь у свош "Авторськш сповщ", наголошуючи, що чу-жoземнi знання, "при всiй жадiбнoстi" до oвoлoдiння ними, не принесуть добра, замють того щоб зосередити i зiбpати думки тшьки сплутають i порозки-дають ïx, якщо не придшити уваги своему, впчизняному. Микола Васильо-вич вважав, що треба "дуже добре i дуже глибоко" знати свое i лише "з допо-могою цього знання можна вдаути, що слщ нам брати i запозичати з Свропи".
Кожен народ живе на свош етшчнш теpитopiï, веде тут традицшне, заз-вичай невиснажливе, гармоншне з навкoлишнiм середовищем господарство. Втрата тpадицiй, самoбутнoстi призводить не лише до втрат у цаpинi культури, а i до екoлoгiчниx втрат, до замши рацюнального використання природних ре-сурЫв хижацьким. Це добре видно на пpикладi Укpаïни, яка шсля тривалих пе-pioдiв бездержавносп, кoлoнiальнoгo поневолення втратила значну частину свoïx природних багатств, зокрема люових i мисливських pесуpсiв.
Нагадаемо, що свого часу мисливство було важливим, престижним i прибутковим напрямком господар^^' дiяльнoстi укpаïнцiв. Нацioнальнi його традици формувалися за умов багатого видового i кшьюсного складу фауни i передбачали pацioнальне використання, охорону та вщтворення ïï ре-суpсiв; набуття людиною дoсвiду мисливства (при наявнос^ нахилу до ньо-го) з раннього вшу; специфiчнi способи полювання, оброблення та використання продукци мисливства; розсудливють мисливця при полюванш, толе-pантнiсть у вiднoсинаx з колегами (Бондаренко, 1992).
Шдводячи шдсумки, зазначимо:
• стратепя люогосподарсько! дiяльностi, яка реалiзуеться в Украш, передба-чае збалансований (сталий) розвиток лiсовоi галузi, формування оптимально! структури високопродуктивних i екологiчних стшких лiсiв, ефективне вико-ристання люових ресурсiв, в т.ч. мисливських;
• за таких умов лшомисливське господарство набувае реальних можливостей для штенсифшаци, ефективного i стабiльного функцiонування;
• досввд мисливствознавцiв сум1жних держав може бути використаний, насам-перед, на прикордонних територ1ях та з коректуванням вiдповiдно до вггчиз-няного досввду.
Окремо слщ наголосити на потреб1 наукового супроводу мисливськогосподарсько! д1яльност1 в уЫх ii аспектах. Виразний сучасний попит на на-уков1 розробки з мисливствознавства, доведет до р1вня, необхщного безпо-середньо виробництву, тобто до завершено! стадп, поки-що, з р1зних причин (одна з них - вщсутшсть в Укра!ш спец1ал1зованих наукових заклад1в з дос-татшми фшансовими та матер1альними можливостями) не задовольняеться. До першочергових у цьому плат тем наукових дослщжень слщ вщнести роз-робку програм забезпечення вщтворення високопродуктивних популяцш мисливських тварин, вщстежування реакцш мисливсько! фауни на антропо-генш впливи, визначення способ1в i термшв полювання та обмежень на нього вщповщно до специфши i традицш регюну. Паралельно мае створюва-тись стабшьно високояюсна сфера послуг для мисливщв, впроваджуватись гнучка м1жнародного р1вня система цш на добування мисливських тварин i продукщю мисливства.
Л1тература
1. Криницький Г.Т. Основш засади науково! д1яльносп кафедри лшвництва НЛТУ Украши // Люове господарство, люова, паперова i деревообробна промисловють : м1жвщомч. наук.-техн. зб. - Льв1в : РВВ НЛТУ Украши. - 2006. - Вип. 30. - С. 8-11.
2. Чернявський М., Швптер Р., Ковалишин Р., Угрин А., Феннич В., Коршснко В., Зварич В., Коржов В. Наближене до природи лю1вництво в Украшських Карпатах. - Льв1в : ЛА "Шрамща", 2006. - 88 с.
3. Реймерс Н.Ф. Природопользование : словарь-справочник. - М. : Изд-во "Мисль", 1990. - 637 с.
4. Юргенсон П.Б. Биологические основы охотничьего хозяйства в лесах. - М. : Изд-во "Наука", 1973. - 176 с.
5. Гоголь М.В. Авторская исповедь // Всероссийский фонд культуры. Псковское отделение. - 1990. - 127 с.
6. Бондаренко В.Д. Комплексне ведення люового i мисливського господарства // Науковий вюник УкрДЛТУ : Лю1вницью дослщження в УкраЫ. - Льв1в : РВВ УкрДЛТУ. -1996. - Вип. 5. - С. 26-30.
7. Бондаренко В.Д. Украшсью нащональш традици мисливства // Украшський лю. -Льв1в. - 1992. - № 1. - С. 6-14.
УДК 556.18 (282.2) Доц. В.1. Мокрий, канд. фiз.-мат. наук;
acnip. Н.А. Шць - НЛТУ Украти, м. nbßis
1НТЕГРАЦ1Я ДАНИХ ГЕОГРАФ1ЧНИХ 1НФОРМАЦ1ЙНИХ СИСТЕМ I ДИСТАНЦ1ЙНОГО ЗОНДУВАННЯ ЗЕМЛ1 ДЛЯ ЕКОЛОГ1ЧНОГО КАРТОГРАФУВАННЯ
Розглянуто питання, яю стосуються проблеми дешифрування та штерпретацп космозшмюв з метою ощнки стану природних i техногенних систем. Проанал1зовано
