CC BY
30
ISSN 2226-2830 В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНЮЕРСИТЕТУ
_СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2015, ВИП. 13-14
financial wealth scientists, the conditions for fruitful work and support of science and education necessary books, monographs and documents.
Keywords: scientist, woman, repression, letters, follower.
РЕЦЕНЗЕНТИ: Гедьо А.В., дл.н, проф.; Молчанов В.Б., дл.н., проф.
УДК 930.1(477)" 183/185": 929Сагайдачний(045)
О.М. 1саенко
ПОСТАТЬ ГЕТЬМАНА ПЕТРА КОНАШЕВИЧА САГАЙДАЧНОГО В ПРАЦЯХ УКРАШСЬКИХ 1СТОРИК1В ПЕРШОÏ ПОЛОВИНИ Х1Х СТ.
У cmammi розглянуто становления украгнськог icторюграфп першог половини Х1Х ст. щодо поcmami гетьмана Петра Конашевича Сагайдачного. Проаналiзовано головш напрямки розвитку науковог icторичног думки, висвтлено погляди Д. Бантиш-Каменського, М. Маркевича, М. Максимовича. Проаналiзованi основт тдходи до висвтлення особи П. Сагайдачного, якого Д. Бантиш-Каменський сприймав ^iзь призму дворянсько-автономюько1 icторюграфп. М. Маркевич вважав його незалежним гетьманом та союзником Польщi. М. Максимович розглядав Петра Конашевича як тдлеглого Польськог корони, який вдало використовував icнуюче геополтичне становище для захисту нацюнальних ттереЫв. У зазначений перюд в украшськт icторичнт науц було окреслено основт питання вивчення поcтатi П. Сагайдачного, визначено проблематику подальшого вивчення.
Ключовi слова: icторiографiя, науковi напрямки, козацтво, гетьман, Втсько Запорозьке, втськова дiяльнicть.
Дiяльнiсть гетьмана Петра Конашевича Сагайдачного була спрямована на розвиток козацько'1 оргашзацп, сприяла стабшзацп козацько-польських вщносин, врегулюванню польсько-козацьких конфлш^в тощо. Його постать завжди привертала до себе увагу юториив. Вивчення та штерпретащя юториками цих питань постали перед украшськими юториками середини Х1Х ст. ïx дослщження проходило в контекст становлення нащонально'1 юторично!' науки.
Саме в першш половиш Х1Х ст. було сформовано концептуальш пщвалини вивчення дiяльностi Петра Конашевича Сагайдачного. Пращ юториив цього часу стали пщгрунтям наукових дослщжень постав видатного гетьмана наступних чаав. Але на наш час рiвень iсторiографiчного аналiзу праць вказаного перюду не задовольняе наукових та суспшьних потреб. Актуальнють статл полягае в необхщносл аналiзу поглядiв юториив першо'1 половини XIX ст. та визначенш тих iдей i напрямюв, що вплинули на подальшi науковi дослiдження.
Iсторiографiчнi студп, присвяченi дослщжуваному питанню, з'явилися лише наприкiнцi Х1Х ст. Вони мали фрагментарний характер i до нашого часу вщсутня узагальнююча комплексна праця з зазначеноï теми. Можна видiлити iсторiографiчнi розробки присвячеш окремо П. Сагайдачному, дослщження, присвячеш козацтву та узагальнюючi пращ з украшсь^' iсторГï, бiльшiсть з яких мае характер поабниюв.
Одним з перших iсторiографiчний огляд окремих питань дГяльносл гетьмана П. Сагайдачного надав I. Каманш у свош розвГдцГ, присвяченiй Петру Конашевичу [4]. АвдлГз Гсторичних праць щодо постав видатного гетьмана зробив М. Василенко, надаючи досить критичнГ судження та висновки [3]. Серед сучасних юториюв аналiзував
77
у сво'1'х статтях HayKOBi погляди попередникiв з окремих аспекпв стосовно особистостi П. Сагайдачного П. Сас [11; 12]. Слщом за ним сво'1 iсторiографiчнi положення висловили О. Реент та I. Коляда в статп про Петра Сагайдачного [10].
Враховуючи все це, в робот поставлена мета надати iсторiографiчний аналiз юторично'1 лiтератyри щодо постатi П. Сагайдачного. Формат статп обмежив роботу перiодом 30- 50-х рр. XIX ст.
В цей час дворянсько-автономютська щейна течiя юторичного буття украшщв набула свого остаточного оформлення в узагальнюючих працях Д. Бантиш-Каменського та М. Маркевича. Разом з тим, тд впливом европейського романтизму йшов процес формування нового народницького напрямку, в цен^ уваги якого був народ. У вказаний перюд нащональна iсторiя розглядалася з точки зору козацько'1 минувшини через постав визначних дiячiв козацько'1 ютори. Серед них важливе мiсце посщав Петро Конашевич Сагайдачний, отримавши значну увагу юториюв.
Д. Бантиш-Каменський, вщомий iсторик та державний дiяч свого часу, написав першу грунтовну узагальнюючу працю з ютори Украши. За висловом 1.Колесник, в працi Д.Бантиш-Каменського «вигадливо поеднуеться iдея великоросшсько'1 державносп та малоросiйського патрютизму», тобто украшський автономiзм, як вiдображення течп романтизму у поеднанш з реалiями iмперськоi великодержавно'1 юторично'1 концепци [5, с.249].
Робота витримала три прижиттевi видання, з яких, на думку сучасних дослщниюв, суттевих змiн зазнало саме друге, хоча в концептуальному вщношенш воно не дуже вiдрiзняеться вщ першого, а трете видання фактично е повторенням другого [13, с.160]. Матерiал щодо гетьмана П. Сагайдачного зазнав значного щейного трансформування. 1сторик використовував у третiй редакцп «1сторш Руав» та «Записки...» Я. Собеського при викладенш матерiалy щодо особистосп Петро Конашевича.
В першому виданш працi Д. Бантиш-Каменського постатi П. Сагайдачного придшено незначну увагу. Фактично, основна частина починаеться з ютори Хмельниччини, а вс попередш поди козацько'1 iсторii були викладенi у передмовь Не висловлюючи власного ставлення до висвгглених подiй, спираючись на «Малоросийских летописцев» iсторик, коротко подав головш факти дiяльностi П. Сагайдачного [2, с. XXIV - XXV].
На початку 40-х роюв побачило свгг трете видання «1сторп...», яке було перевидане у наш час. 1сторик висловив власну версш щодо датування гетьманування Петра Сагайдачного: з 1606 по 1622 роки, та вказував на втрату Петром Конашевичем влади iз помилками характерними для «1стори Руав». Дослщник зазначав, що пiсля втрати влади П. Сагайдачним, козаками керували С. Кушка та Я. Бородавка: проте перший потрапив у полон, а Я. Бородавку стратив Петро Конашевич, котрий був захисником народних штереав [1, с.107].
Вказуючи на П. Сагайдачного як керiвника морських походiв, Дмитро 1ванович зазначав, що перемогами на морi Петро Конашевич «вооружил поляков против себя и Порту Оттоманскую против Польши» [1, с.106]. Разом з тим, вiдмiчав, що «строгие постановления сеймов не имели никакого влияния на Конашевича» [1, с.106]. Д. Бантиш-Каменський не висловлював щею балансування козаюв мiж польськими i турецькими штересами, проте фактично ii можна простежити у вказаному фрагмеш! Вчений акцентував увагу на лояльносп козацького ватажка до польського уряду, але, у той же час, тдкреслював досить самостшну полiтикy Петра Конашевича та захист ним козацьких штереав, що свщчить про певнi автономiстськi тенденц11 гетьмана [1, с.109]. 1сторик надав вщомосп про спробу пiдкyпy П. Сагайдачного турецьким урядом. Вважав, що гетьман «не прельстился турецькими цехинами», бо був вiрним Польщ^ що
дозволило йому оприлюднити «конститyцiю» на користь православного духовенства та змусити сейм покращити козацьке життя визначенням жалування [1, с.109].
Проросiйська орiентацiя iсторика виявилася в критищ гетьмана через його "антимосковськГ' дп та в особистiй характеристик гетьмана, взятiй вочевидь у Я. Собеського. На думку вченого, у Московськш кампани 1618 року гетьман тшов проти «сво'1'х спiввiтчизникiв», руйнуючи мiста Московщини. Причинами цього науковець вважав особисте бажання П.Сагайдачного закршити за собою владу: «действовал для личных выгод, желая удержать за собою гетманство, приобрел доверие правительства польского, справедливую укоризну от потомства» [1, с.107].
Хотинська вшна не знайшла широкого вщображення в «Гстори Мало'1 Роси». Автор вважав причиною вшни бажання полякiв помститися за поразку С. Жолкевського, та писав, що П. Сагайдачний отримав наказ приеднатися до польського вшська тд проводом К. Ходкевича привiвши з собою 30 тисяч вшська. Д.Бантиш-Каменський писав про конфлжти в польсько-козацьюм таборi та мiри П. Сагайдачного по 1'х усуненню. Гсторик вважав, що покора а слухнянють Петра Конашевича в цей час були обгрунтоваш його надiями на вдячнють Польщi та писав про розчарування гетьмана, коли почалися польсько-турецью переговори [1, с.110].
Позитивну оцшку Д. Бантиш-Каменського отримала дiяльнiсть козацького ватажка в сферi культури та релти. Пiдводячи висновки iсторик писав про П. Сагайдачного: «первый из предводителей казаков начал писаться гетманом запорожским. Поляки . не смели при нем явно угнетать малороссиян, да и самая любимая ими уния несколько тогда утихла, простыла» [1, с.110]
Головна заслуга юторика полягала в тому, що ним вперше було використано великий джерельний матерiал, який до того частково не використовувався. Виходячи з загальних поглядiв дослщника на юторш Украши, можна зробити висновок про позитивну оцшку Д. Бантиш-Каменським гетьмана П. Сагайдачного, хоча i в дуЫ лояльносп до Росшсько'1 держави. М. Василенко, вщзначаючи заслугу автора у вивченн особистостi Петра Конашевича, писав: «Научное изучение личности гетмана Сагайдачного и его деятельности началось в первой четверти XIX века, и Бантыш-Каменский был первым, который в «Истории Малой России» собрал все известные факты о деятельности знаменитого гетмана ..., но не подвергнул их критическому анализу» [3, с.279].
Ще одним представником дворянсько-автономютського напрямку в юторичнш наущ був М. Маркевич. У свош робот вш активно користувався «Гсторiею Руав». Вслiд за автором цього твору юторик змалював П. Сагайдачного захисником нацюнальних iнтересiв. В його пращ яскраво простежуеться сощальна спрямованiсть висвгтлення дiяльностi гетьмана Конашевича. На думку автора, саме тд впливом Петра Конашевича запорозьке козацтво почало брати участь у виборi гетьмашв, що поеднувало запорозьке та реестрове козацтво для захисту «общего отечества» [9]. В характеристик гетьмана вш фрагментарно надав сприйняття П. Сагайдачного як самостшного правителя украшських земель, що мав полгтичну та дипломатичну свщомють, розyмiння економiчних процесiв, патрiархальне тклування про потреби народу. На думку юторика, заслуга Петра Сагайдачного полягала в тому, що вш, поеднав запорозьке та украшське козацтво, згуртував козацьку силу для боротьби з державними ворогами.
У фактичному матерiалi наданому М. Маркевича присутш неточносп з «Гстор11 Руав». Чiткоi дати обрання на гетьманство юторик не зазначив, приблизно вказавши на кшець 1590-х - початок 1600-х роюв. Так само як i автор «Гстори Руав», вважав гетьмашв Д. Кушку та Я. Бородавку ставлениками Польщ^ яю повинш були послабити авторитет П. Сагайдачного серед козацтва. На думку дослщника, Петро Конашевич був гетьманом понад 20 роюв, i саме за його правлшня «Король Сигизмунд и Магнаты его
79
наводнили Россию самозванцами» [9]. У цш 6opoTb6i участь Петра Конашевича не висвiтлено, проте з 1606 року юторик вказав на велию морськi походи запорожщв пiд керiвництвом П. Сагайдачного, що пiдривали могутнiсть Османсько'1 iмперii. Захоплення Кафи М. Маркевич вщню до 1612 року, вщзначивши органiзацiю цього походу гетьманом Конашевичем.
М. Маркевич чггко окреслив власне бачення «московського питання»: «Тщетно, ложно преданные отечеству, люди хотят опозорить имя человека великого, за ужас, им наведенный на москвитян; они забывают, что Конашевич Сагайдачный был гетман независимый и союзник Польши» [9]. Таким чином саме М. Маркевич продовжив традицш нащонально-патрютично'1 юторюграфи щодо постам гетьмана П. Сагайдачного.
В методолопчному плаш перехiдну ланку вщ автономiстсько-дворянського до народницького напрямку в украшськш iсторичнiй науцi становила наукова творчють М. Максимовича, яка вщображала вплив европейсько'1 романтично'1 юторюсофи у поеднанш з початковими iдеями народництва. 1сторик був лояльним до росшсько'1 влади, прихильно оцiнював приеднання Украши до Московсько'1 держави. Загалом, М. Максимович сам висловив власне бачення нацюнально'1 належносп, назвавши себе щирим малоросiянином [8, с.281].
Фактично, саме М. Максимович проаналiзував дискусiйнi вщомосп щодо П. Сагайдачного. Як прихильник романтизму i народницького напряму в юторичнш науцi, вчений чiльне мюце надавав проблемам формування украшського народу, його самобутносл. В творчостi юторика можна простежити еволюцiю поглядiв на окремi факти. Перша пу6лiкацiя - «Исследование о гетмане Петре Конашевиче Сагайдачном» була видана М. Максимовичем в «Москвитянине» 1843 року. 1850 року в журналi «Киевлянин» з'явилося «Сказание о гетмане Петре Сагайдачном». Фактолопчш вщмшносл мiж двома статтями присутнi. 1875 року була видана збiрка праць М. Максимовича, в якш перевидано о6идвi статтi. В «Сказании...» присутш вiдмiнностi щодо датування морського походу на Кафу внесет редактором збiрки з посиланням на редакщю самого М. Максимовича вщ 1869 року. Отже, М. Максимович iз вщкриттям нових фактiв чи свщчень коригував власнi погляди.
Дослщник сформулював iдею шляхетського походження Петра Конашевича, вказавши, що той був: «.родом из Подгорья Червонорусскаго, сын Самборского шляхтича Конона или Конаша Сагайдачнаго» [7, с.256]. Отже, термш «Сагайдачний» вiн вважав прiзвищем гетьмана, а не ачовим прiзвиськом, як це закршилося в юторюграфи.
Щодо початку дiяльностi погляди вченого були неоднозначш. Датою отримання гетьмансько'1 булави М. Максимович вважав, спираючись на «1сторш Русiв», 1598 рiк [4, 336]. Шзшше вiн вважав першими значними справами козаюв пiд керiвництвом Петра Конашевича морськi походи 1605 року на Варну, та 1606р. - захоплення Кафи.
Цкава ситуащя склалася щодо датування походу на Кафу. Первинно М. Максимович датував цю подш 1616 роком, проте шзшше, проаналiзувавши текст «В1рш1в...» К. Саковича, дослщник дшшов висновку, що дата скорегована на 1616 рж не автором, тому вш звернувся до дати 1606 р. Михайло Олександрович, акцентуючи увагу на цих походах пщ проводом П. Сагайдачного, наголошував на щейних складових ще'1 боротьби: «Запорожское товариство охотно и неутомимо подвизалось в те времена на Черноморском Юге не из одной добычи: его устремляло туда и освобождение христиан, томившихся тысячами в плену мусульманском, и ... «тая козацкая слава» [7, с.257].
М. Максимович першим вщкинув тезу Д. Бантиш-Каменського про зраду П. Сагайдачним Москви як батьювщини, апелюючи до того, що украшсью землi належали на той час польськш корош, а Петро Конашевич шов на Москву для допомоги своему королевичев^ який ще продовжував зватися царем Московським [7, с.258]. М.
80
Максимович висловив щкаву думку про причину допомоги П. Сагайдачного польськш сторонi. З погляду юторика, в цей час П. Сагайдачний замислювався про об'еднання Кшвсько'1 Рус з Московською. Дослiдник надавав цю тезу у перспективi об'еднання земель пщ владою «не чужеземного иноверца, а православнорусского царя».
Схильний до романтизаци юторик, розглядаючи питання вщступу козакiв П. Сагайдачного пщ Москвою, вважав головною причиною небажання козацького ватажка «крушить единоверную ему Русскую столицу» [7, с.259]. При цьому М. Максимович апелював до поняття «подданического долга», який виконував Петро Конашевич. На думку дослщника, видатний гетьман виконав його вже сво'1'ми дiями по дорозi до Москви, а тому м^ «безукоризненно отойти от молящейся Москвы». В цьому питанш юторик виступив з позици найбшьшо'1 лояльностi по вщношенню до Москви, яку розглядав як кращий варiант для украшських земель через юторичну, нацiональнy та перш за все релЫйну спорiдненiсть.
В штерпретаци М. Максимовича, дiяльнiсть гетьмана П. Сагайдачного була скерована загальнодержавними штересами та розумшням гетьманом загальнодержавних потреб: «Сагайдачный для своего утесненного народа гонимого православия сделал все, что только можно было сделать ... не поднимая оружия на Польшу» [4, с.337]. В такому ж ракурс дослщник сприймав i вщновлення православно'1 iерархii, яке несло в собi те саме щейне навантаження - розyмiння козацьким ватажком загальнонацюнальних та релiгiйних потреб суспшьства [7, с.260]. М. Максимович вважав вщновлення православно'1 церковно'1 iерархii та написання П. Сагайдачним твору «Пояснення про ушю» найзначнiшими справами видатного гетьмана, що принесли йому безсмертя [4, с.337]. Вщдаючи належне щейному аспекту учасп П. Сагайдачного у справi вiдновлення православно! iерархii, юторик вказував на полгтичний чинник: прохання вщновити iерархiю П. Сагайдачний доповнив фактичним дозволом польсько'1 влади в свгтш Цецорськоi трагедп [7, с.263].
Козацько-польськi вiдносини М. Максимович штерпретував як вимушену спiвпрацю. Певною мiрою вiн стояв на позицiях державно-юридичного сприйняття статусу украшських земель як належних польськш корош i вщповщного ставлення до мiсцевих полiтичних дiячiв. Саме з приводу цього питання дослщник писав: «...достопамятный гетман был хранительным щитом Украины и сделал для неё всё, что только можно было сделать тогда подданному польского короля, не поднимая оружия на поляков,.». Таку мирну лшш юторик аргументував тим, що для Украши на той час «...ещё безвременна была борьба с Польшей» [7, с.261].
Дослщник першим виклав перелш факлв дiяльностi видатного гетьмана на суто науковш основь Але в концептуальному плаш вш не дав комплексного аналiзy особи та дiяльностi гетьмана П. Сагайдачного та вщзначався певною суб'ективнютю.
У зазначений перiод в украшськш iсторичнiй наyцi було сформовано головш напрямки вивчення постатi П. Сагайдачного, визначено проблематику подальшого вивчення. Гсторики почали залучати до наукового об^у новознайдеш джерела, що допомогло сформували напрямки висвгтлення дiяльностi видатного гетьмана.
Загальш тенденцii та окремi питання, що пiдлягатимyть висвiтленню було окреслено в «Гстори Малоi Росп». Д. Бантиш-Каменський, обстоюючи полiтичний щеал автономiстського розвитку, надав вiдповiднy характеристику постат П. Сагайдачного як самостшного керiвника. Критикуючи полiтичнy орiентацiю гетьмана, юторик фактично вагався у власному ставленш до особи Петра Сагайдачного, з одного боку через власну проросшську орiентацiю, а з шшого - через необхщнють визнання об'ективноi вiдповiдностi полiтичноi дiяльностi гетьмана П. Сагайдачного тогочасним реалiям.
Чiткy позицш зайняв М. Маркевич в цьому питанш. Вш пiдiйшов до висвгтлення особи гетьмана з нацiонально-державноi позици, схвально оцшюючи його дП. В
81
матерiалi, поданому М. Маркевичем, простежуються моменти звернення до сощальних аспекпв, аналiз подiй з точки зору народу. Вщповщш тенденцп вплинули i на оцiнку постав П.Сагайдачного, якого зображено репрезентантом штереав i захисником всього народу.
Народництво в його раннш формi знайшло вщображення в творчоcтi М. Максимовича. Особу гетьмана П. Сагайдачного юторик висвгтлював як козацького ватажка, що розумiв проблеми i потреби всього народу i ставав на захист не лише станових, але й загальнонащональних штереав. На вщмшу вiд Д. Бантиш-Каменського з його iдeeю зради П. Сагайдачним Москви та М. Маркевича з його позищею "независимого гетмана и союзника Польши", М. Максимович розглядав Петра Конашевича як пщлеглого Польсько'1 корони. З шшого боку, видатний гетьман, реально ощнюючи, на думку юторика, icнуючe геополгтичне становище вдало використовував його для захисту нащональних iнтeрeciв.
Отже, вивчення постав П.Сагайдачного в ceрeдинi Х1Х ст. отримало поширення i свщчило про зростання наукового i сустльного iнтeрecу до козацько'1 минувшини, формування рiзних пiдходiв до виcвiтлeння значних постатей нащонально'1 ютори.
Список використано1 л1тератури
1. Бантиш-Каменський Д. Н. История Малой России от водворения славян в сей стране до уничтожения гетманства / Д. Н. Бантиш-Каменський.- Кшв : Час, 1993. - 656 с. ; Bantish-Kamenskiy D. N. Istoriya Maloy Rossii ot vodvoreniya slavyan v sey strane do unichtozheniya getmanstva / D. N. Bantish-Kamenskiy. - Kyiv : Chas, 1993. - 656 s.
2. Бантыш-Каменский Д. Н. История Малой России со времен присоединения оной к Российскому государству при царе Алексее Михайловиче с кратким обозрением первобытного состояния сего края / Д. Н. Бантыш-Каменский. - Москва, 1922. - Ч. 1 ; Bantysh-Kamenskiy D. N. Istoriya Maloy Rossii so vremen prisoedineniya onoy k Rossiyskomu gosudarstvu pri tsare Aleksee Mikhayloviche s kratkim obozreniem pervobytnogo sostoyaniya sego kraya / D. N. Bantysh-Kamenskiy. - Moskva, 1922. - Ch. 1.
3. Василенко Н. П. Очерки по истории западной Руси и Украины / Н. П. Василенко.
- Киев : Книжное издание магазина Н. Я. Оглоблина, 1916. - 586 с. ; Vasilenko N. P. Ocherki po istorii zapadnoy Rusi i Ukrainy / N. P. Vasilenko. - Kiev : Knizhnoe izdanie magazina N. Ya. Ogloblina, 1916. - 586 s.
4. Каманш I. Гетьманство Петра Сагайдачного / I. Каманш // Петро Сагайдачний : 1сторико-документальна книжка / ред. Колепя : Ю. М. Мушкетик, В. Ф. Василашко, В. О. Замлинський, В. О. Шевчук. - Кшв : Веселка, 1992. - С. 29-49 ; Kamanin I. Hetmanstvo Petra Sahaidachnoho / I. Kamanin // Petro Sahaidachnyi : Istoryko-dokumentalna knyzhka / red. Kolehiia : Yu. M. Mushketyk, V. F. Vasylashko, V. O. Zamlynskyi, V. O. Shevchuk. - Kyiv : Veselka, 1992. - S. 29-49
5. Колесник I. I. Украшська icторiогрaфiя (XVIII - початок XX ст.) / I. I. Колесник.
- Кшв : Генеза, 2000. - 256 с. ; Kolesnyk I. I. Ukrainska istoriohrafiia (XVIII - pochatok XX st.) / I. I. Kolesnyk. - Kyiv : Geneza, 2000. - 256 s.
6. Максимович М. Исследование о гетмане Петре Конашевиче Сагайдачном // Максимович М. Собрание починений / М. Максимович. - Киев , 1876. - Т. 1 : Отдел исторический. - С. 336-359 ; Maksimovich M. Issledovanie o getmane Petre Konasheviche Sagaydachnom // Maksimovich M. Sobranie pochineniy / M. Maksimovich. - Kiev , 1876. - T. 1 : Otdel istoricheskiy. - S. 336-359
7. Максимович М. О. Сказание о гетмане Петре Сагайдачном // Максимович М. О. Вибраш твори з ютори Кшвсь^' Руа, Киева i Украши // М. Максимович; уклад., коротка бюгр. та комент. П. Г. Маркова. - Кшв : Вища школа, 2004. - С. 255-280 ; Maksymovych M. O. Skazanye o hetmane Petre Sahaidachnom // Maksymovych M. O.
Vybrani tvory z istorii Kyivskoi Rusi, Kyieva i Ukrainy // M. Maksymovych; uklad., korotka biohr. ta koment. P. H. Markova. - Kyiv : Vyshcha shkola, 2004. - S. 255-280
8. Максимович М. Письма о Богдане Хмельницком // Максимович М. О. Вибраш твори з ютори Кшвсько! Русi, Киева i Украши / М. Максимович; уклад., коротка бюгр. та комент. П. Г. Маркова. - Кшв : Вища школа, 2004. - С. 281-346 ; Maksymovych M. Pysma o Bohdane Khmelnytskom // Maksymovych M. O. Vybrani tvory z istorii Kyivskoi Rusi, Kyieva i Ukrainy / M. Maksymovych; uklad., korotka biohr. ta koment. P. H. Markova. - Kyiv : Vyshcha shkola, 2004. - S. 281-346
9. Маркевич Н. История Малой России [Электронный ресурс] : В 5 т. Т. 1. / Н. Маркевич. - Режим доступа : http://library.kr.ua/elib/markevich/tom1/malor8.html ; Markevich N. Istoriya Maloy Rossii [Elektronnyy resurs] : V 5 t. T. 1. / N. Markevich. -Rezhim dostupa : http://library.kr.ua/elib/markevich/tom1/malor8.html
10. Реент О. I. Уа гетьмани Украши / О. 1.Реент, I. А.Коляда. - Харюв : Фолю, 2007. - 215с. ; Reient O. I. Usi hetmany Ukrainy / O. I.Reient, I. A.Koliada. - Kharkiv : Folio, 2007. - 215 s.
11. Сас П. Петро Конашевич Сагайдачний / П. Сас // Володарi гетьмансько'1 булави. - Кшв : Варта, 1995. - С.87-140 ; Sas P. Petro Konashevych Sahaidachnyi / P. Sas // Volodari hetmanskoi bulavy. - Kyiv : Varta, 1995. - S.87-140
12. Сас П. М. Чисельнють Запорозького вшська у Хотинськш бит 1621 р. / П. М. Сас // Украшський юторичний журнал. - 2010. - № 2. - С. 17-37 ; Sas P. M. Chyselnist Zaporozkoho viiska u Khotynskii bytvi 1621 r. / P. M. Sas // Ukrainskyi istorychnyi zhurnal. - 2010. - № 2. - S. 17-37
13. Ясь О. В. «Свш» серед «чужих», «чужий» серед «сво'1'х». «История Малой Росии» Д. Бантиша-Каменського у свгтш украшсько-росшського культурного перехрестя / О. В. Ясь // Украшський юторичний журнал. - 2009. - № 2. - С. 160-194 ; Yas O. V. «Svii» sered «chuzhykh», «chuzhyi» sered «svoikh». «Ystoryia Maloi Rosyy» D. Bantysha-Kamenskoho u svitli ukrainsko-rosiiskoho kulturnoho perekhrestia / O. V. Yas // Ukrainskyi istorychnyi zhurnal. - 2009. - № 2. - S. 160-194
Стаття надшшла до редакци: 10.09.2015 р.
O. Isaienko
HETMAN PETRO KONASHEVICH SAGAIDACHNYY FIGURE IN THE WORKS OF UKRAINIAN HISTORIANS THE FIRST HALF OF THE NINETEENTH CENTURY
The article reviews the formation of Ukrainian historiography of the first half of the nineteenth century and the figure of Hetman Petro Konashevich Sagaydachny. We analyzed the main directions of scientific historical ideas, showed the views of D. Bantysh-Kamensky, M. Markiewicz, M. Maksimovich.
At this time the main directions of the research of Peter Konashevich Sagaydachny were formed and problematic of learning was determined. Historians began to attract to the research new sources. It helped them to form a lot of new directions of learning of the actions of this famous hetman. But now a level of historiographical analysis of these works does not satisfy needs of science and society. Actuality of the article consists of necessity to analyze the views of historians of the first half of the nineteenth century and to determine the ideas and trends, which had influence on further scientific research. General trends and individual questions, which will be examined, were mentioned in "History of Malaya Russia". Bantysh-Kamensky defended political ideal of autonomist regime and he considered hetman to be independent leader. Historian doubt his own attitude to this figure by criticizing his political orientation: one the one hand - via his own prorussian orientation and on the other hand via the necessity of acceptance of his objective appropriateness of political practice of hetman to the realities of that times.
ISSN 2226-2830 В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОПЯ, 2015, ВИП. 13-14_
M. Markevich had precise position in this question. He described the figure of hetman from the national and governmental position be approving his actions. In the material of Markevich we can see dealing with social aspects, analysis of events from the place of people. It had influence on characteristic of Sagaydachny and he was a representor of interests and protector of people.
Populism in its early stage was represented in creations of M. Maksimovich. He considered Peter Konashevich to be a leader of kozaki, who understood problems and needs of everybody and protected not only estates, but also of interests of all the nation. In contradistinction Bantysh-Kamensky and Markevich, he considered hetman to be subordinate of the Polish Crown, which successfully used the existing geopolitical situation to protect national interests. In this period in Ukrainian historical science outlined the main points of the study of the Sagaidachnyy figure, identified issues for further study.
To sum up, the learning of Petro Sagaydachny in the first half of the nineteenth century had a huge spreading. It means that growth of scientific and social interest in kozak past, formation of different accesses to researchment different important figures in nation history
Keywords: historiography, research areas, the Cossacks hetman, Zaporizhzhya Army military activities.
РЕЦЕНЗЕНТИ: Романцов В.М., дл.н., проф.; Чура В.1., дл.н., проф.
УДК 39(477.7=163.2)
Я.В. Комар
БОЛГАРСЬКЕ НАСЕЛЕННЯ АЗОВСЬКОГО УЗБЕРЕЖЖЯ В К1НЦ1 Х1Х - ПОЧАТКУ ХХ СТ.
В cmammi розглядаються iсторiя та побут болгар cxidno'i частини Азовського басейну (Донбас, Кубань та Ростовська область) у шнщ Х1Х- початку ХХ ст. Автором репрезентоваш основт причини та перюдичтсть м^раци; розкритi нюанси сощально-економiчного положення болгар у Ростськт iмперii; результат заселення болгарами сходу Азовського басейну.
Ключовi слова: м^ращя болгар, дисперсш групи, вiдходники, городники, трудова м^ращя, полтична м^ращя, Азовський басейн.
На територи Украши проживав найбшьша болгарська дiаспора у свт, а мюцями ii компактного розселення вважаються Швшчне Причорномор'е та Швшчне Приазов'е. Але статистичш показники та етнографiчнi дослщження доводять, що значна кшькють болгар проживав i в схщнш частиш Азовського басейну (Донбас, Кубань та Ростовська область). У зв'язку з тим, що на цш територи вщсутш компактш поселення болгар i мова йде лише про дисперсно-локальш групи, то в юторюграфи е лише незначна кшькють дослщжень, у яких безпосередньо або опосередковано йдеться мова про болгар цього репону [1]. У контекст сучасних перетворень ми розглянемо юторш та побут болгар Донбасу та Кубаш, тобто схщно! частини Азовського басейну, у кшщ Х1Х - початку ХХ ст., зупиняючись на таких факторах, як причини та перюдичнють м^раци; соцiально-економiчнi особливосп життя у Росшськш iмперii; наслщки заселення болгарами цього репону.
В юторй м^рацшного руху болгар на схщ Азовського басейну простежуеться двi основш оргашзацшш форми процесу переселення: регламентоване та нерегламентоване.
84
