CC BY
25
Нащональний лкотехшчний унiверситет УкраТни
УДК 712:562 Acnip. Т.1. Шуплат - НЛТУ Украти, м. Львiв
КУЩОВ1 ТА СЛАНК1 ФОРМИ РОДУ ЯЛ1ВЕЦЬ (JUNIPERUS L.) У
М1СЬКОМУ ОЗЕЛЕНЕНН1
Невелик вiдкритi простори щшьно'1' мюько забудови викликають потребу ви-користання в ix озелененнi низькорослих дерев та чагарниюв. Особливо це сто-сусться вiчнозелениx чагарникiв, серед яких популярними е кущовi та сланкi форми ялiвцiв.
Ключовi слова: ялiвець, вид, форми ялiвцю, iнтродукцiя, розмноження, садово-парковi композицп.
Post-graduate T.I. Shuplat-NUFWTof Ukraine, L'viv
Shrub and procumbent forms of genus Juniper (Juniperus L.)
in city greenery planting
Small open spaces of dense city building require use of undersized trees and bushes in their greenery planting. Especially it concerns to evergreen bushes, especially popular among which are bushes and procumbent forms of junipers.
Keywords: juniper, species, forms of juniper, introduction, reproduction, park and garden compositions.
В озелененш територи м. Львова ми виявили 6 вид1в ял1вщв та 7 ixmx форм. Вони використовуються переважно у групових посадках поруч з кипа-рисовиками, низькорослими туями, у живоплотах, кам'янистих прках, деко-руванш схил1в та вщкоЫв, оформленш водойм. Часто використовуються i для композицшного заповнення вщкритих просторiв у меморiальниx мюцях (Холм Слави по вул. ПаЫчнш) та адмшютративними спорудами (Палац зашз-ничниюв).
Ял1вець козацький (Juniperus Sabina L.)
Найпоширешший у мюькому озелененнi чагарник. Видова назва "Sabina" походить вщ племенi сабтв, якi у Стародавньому Римi займались його культивуванням та збором шишкояпд. Синонiми: Sabina officinalis Garse; ггал. Sabina; франц. Sabine; анг. Savin; рос. Можжевельник козацкий.
Невисокий кущ з розкидистою кроною. Кора червонувато-бура, пот-рюкана. Хвоя молодих особин голчаста, у дорослих особин - голчаста та темно-зелена. Характерною особливютю, яка багато у чому вплинула i на назву, е наявшсть рiзкого запаху сабшолу, який добре вщчутно в разi розтирання ri-лочки руками. Шишкоягоди куляст^ дiаметром 5-7 мм, синювато-чорнi, з си-зим восковим нальотом. У Захщнш Gвропi у культурi iз кiнця XV ст.
Високу декоративну та фггомелюративну цiннiсть ялiвцю козацькому надае характерна будова куща та особливост його просторового розростан-ня. За даними вщомого польського дендролога В. Сенети (1983), окремi старi кущi досягають у дiаметрi 10-20 м, а у висоту 2-3 м. За нашими даними, у посадщ 1993 р. розмiр куща становить 4x4 м, у посадщ 1999 р. - в середньому 1,8x1,5 м, у посадщ 2004 р. - 1,5x1,0 м, у посадщ 2006 р. - 0,5x0,3 м.
Збшьшення площд, що займае кущ, часто вщбуваеться за рахунок са-моукоршення пагошв, прилеглих до земль Пригнув та прикршлеш до землi спецiальними скобами пагони (квггень 2007 р.) у жовтш 2008 р. виявилися прирослими, утворивши густi корiнцi. Таку активну коренеутворювальну
274
Збiрник науково-технiчних праць
Науковий iticiiiik- НЛТУ УкраТни. - 2008. - Вип. 18.12
спроможнiсть ялiвця козацького можна широко використовувати не лише у створенш великих домшантних груп на фонi газону, але й для створення фь томелюративних посадок на еродованих схилах.
Як свiдчать спостереження, ялiвець козацький свплолюбний, моро-зостiйкий, посухо-, газостiйкий, не вибагливий до грунту. Може рости на кам'янистих, вапнякових i злегка засолених грунтах (Пушкар, 2004). Декоративш форми:
• тамариксолиста (J.f. tamariscifolia Alt) - низькорослий кущ з дещо пiднятими пагонами, хвоя переважно голкоподiбна iз сизуватим вiдтiнком. За бюлого-екологiчними властивостями подiбний до видових особин. Старi екземпляри (до 15 р.) формують кущ висотою до 1 м, дiаметром 2 м. Запах типовий для ялiвця козацького;
• строкатолиста (J.f. variegata hort.). Росте у виглядi невеликого розкидистого куща з бiлими або жовтуватими шнчиками пагонiв. Часто трапляеться у гру-пi з ялiвцем козацьким, вiд якого не вiдрiзняеться екологiчними потребами.
Ялiвець козацький, як i його форми, що трапляються в озелененнi мю-та Львова, устшно можуть замiнити газон, витюняють бур'янисту рослин-нiсть, взимку сво1м яскраво-зеленим забарвленням оживляють мiський ландшафт. Ще одшею безумовною перевагою ялiвця козацького е добре розмно-ження - насшневе та живцями. У разi насшневого розмноження обов'язковою е потреба чотирьохмюячно! стратифжацп. При розмноженш живцями, дяку-ючи активному утворенню калюсу, формуеться коренева система та вщбу-ваеться подальший активний рют у висоту.
Ял1вець китайський (Juniperus chinensis L.)
Природний ареал: Швшчно-Схщний Китай, Япошя, Корея, Монголiя. Дерево висотою 20-25 м заввишки, у культурi - кущ до 3 м у висоту. В Укра-lm iнтродуковано у 1850 р. (Нштський ботанiчний сад). Культивують у бота-нiчних садах, дендропарках, дендрарiях. Його поряд iз ялiвцем козацьким широко використовують у мюькому озелененнi.
Потребуе подiбних до яшвця козацького екологiчних умов: добре освгг-лених мiсць, лужних грунтiв. Може рости на кам'янистих вапнякових грунтах, але краще росте на свiжих родючих. Росте повiльнiше за яшвець козацький. Декоративнi форми:
• Пф^цера (J.f. Pfitzeriana) - кущ iз широко розкидистою притиснутою до зем-лi кроною. У старшому вщ пагони, як мають звислi кшчики, розташовують-ся сходинками. Подiбно до ялiвця козацького утворюе значнi за площею за-рост! (за даними В. Сенети (1983), поблизу Ополя (Польща) 2 м заввишки, дь аметр куща - до 10 м). Обстежет кущi ялiвця китайського мПфiтцерам мали у вiцi 5 рошв розмiри 0,8x0,5 м., висота 0,7 м. Зрщка трапляються вщмши мПфiтцера золотиста" та мПфiтцера сиза". Характеризуеться аналопчними ростовими даними. Добре розмножуеться живцями.
Ял1вець горизонтальний (Juniperus horizontalis Moench.)
Природний ареал: Швшчна Америка. Трапляеться переважно у при-ватних мюьких садах. Дуже низький сланкий кущ з довгими розпростертими по землi пагонами. Висота 0,7-1,2 м, добре розростаеться, утворюючи кущ з дiаметром 3-5 м. Голчаста хвоя розмщена супротивно чи кшьчасто (по три),
3. Рослини у ландшафтнш архiтектурi
275
Нащональний лкотехшчний ушверситет УкраТни
загострена, 5-6 мм завдовжки, зверху з сизим восковим нальотом, знизу налгг слабюший. Шишкоягоди 5-6 мм у дiаметрi, неправильно-кулястi, дозрiлi -синювато-чорнi, з восковим нальотом.
Росте доволi повшьно. До багатства грунту невибагливий, зимостшкий, малопосухостiйкий. Цiнна грунтозахисна, фiтонцидна i декоративна рослина, придатна для озеленення в швшчнш частинi та прських районах Укра!ни.
Декоративнi форми:
В Укрш'ш вiдомо близько 30 декоративних форм i культиварiв (Пуш-кар, 2004). Зокрема, у Львовi поширеш такi:
• Дугласа (J.f. Douglasi) - забарвлення хво! сизувате, сталевого вiдтiнку. Крони
старiших кущiв тдтмаються на висоту 40-50 см.
• блакитна (J.f. Glauca) - забарвлення хво! блакитне. Крони старших кушдв т-
дiймаються на висоту 30-40 см., сягаючи у дiаметрi близько 3 м.
Яшвець горизонтальний та його форми добре розмножуються живцями. Рекомендуеться до застосування у групових посадках, мiксбордерах, рокарiях.
Ял1вець Сарджента (Juniperus sargentii (Henri) Takeda)
Поширений на Далекому Сход^ де росте на приморських скелях. У Львовi nорiвняно недавно - з початку 40-х роюв XX ст. Подiбний до ялiвця козацького, але з великими розпростертими боковими пагонами, що покрива-ють поверхню землi суцшьним зеленим килимом. Видiляеться своею свггло-зеленою хвоею.
Добре розмножуеться деревними живцями. Зимостшкий i засухос-тшкий вид. Найдекоративнiший з усiх ялiвцiв. Декоративнi форми не вiдомi.
Ял1вець довголистий (Juniperus obolonga Sieb.)
Поширений на Кавказi у високогiрних мюцевостях. Трапляеться у приватних садах. Добре переносить засушливi умови. Садовi форми невщомь
Ялiвець несправжньокозацький (J. pseudosabina Fisch.)
Поширений в Алта!, Монголи, niвнiчно-захiдному Кита!. Типовий сланкий кущ iз лускоnодiбною хвоею (1,5-3 мм завдовжки). Зверху з бшува-тим восковим нальотом, знизу - Ырувато-зелений.
За бюлопчними властивостями та еколопчними потребами близький до ялiвця козацького, проте росте набагато повшьшше. Рекомендуеться для групових посадок, рокарив та на еродованих схилах.
Досить великий видовий i формовий арсенал ялiвцiв з кущовим i слан-ким габггусом крони розкривае широкi можливост використання !х у ство-ренш рiзноманiтних садово-паркових комnозицiй разом з листяними та хвойними деревами, домшантних пейзажних груп на фот газотв та на схилах, зокрема й альшйських прок.
Лггература
1. Деревья и кустарники. Голосеменние : справочник. - К. : Наук. думка, 1971. - 155 с.
2. Кучерявый В. А. Зеленая зона города. - К. : Наук. думка, 1981. - 248 с.
3. Пушкар В.В. Хвойш у садово-парковому буд1вницга. - К. : Держ. акад. кер1вн. кадр. культури i мистецтва, 2004. - 284 с.
4. Seneta W. Dendrologia. - Warszawa : PWN, 1983. - 569 s.
276
Збiрник науково-техшчних праць
