CC BY
35КУЛЬТУРА ЗДОРОВ’Я МЕНЕДЖЕРІВ, ЯК
СКЛАДОВА ЧАСТИНА ЇХ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ
Іваненко Н.В.
Донецький державний університет управління
Анотація. Процес формування культури здоров’я - це динамічне складне явище, яке здійснюється на основі цілеспрямованого й організованого формування особистості менеджера. Значення культури для управлінської діяльності дуже велике і тому в бізнесі цьому феномену приділяється достатньо уваги. Визначення культури здоров’я менеджерів вимагає попереднього аналізу більш загального поняття культури. В умовах розумового напруження заняття фізичними вправами набувають нового значення. Вони виступають як спосіб розрядки i зняття нервового напруження, збереження психічного здоров’ я майбутнього менеджера.
Ключові слова: менеджер, культура, здоров'я, процес,
дослідження.
Аннотация. Иваненко Н.В. Культура здоровья менеджеров, как составляющая часть их профессиональной культуры.
Процесс формирования культуры здоровья - это динамично сложное явление, которое осуществляется на основе целеустремленного и организованного формирования личности менеджера. Значение культуры для управленческой деятельности очень большое и потому в бизнесе этому феномену уделяется достаточно внимания. Изучение культуры здоровья менеджеров требует предварительного анализа более общего понятия культу -ры. В условиях умственного напряжения занятия физическими упражнениями получают новое значение. Они выступают как способ разрядки и снятия нервного напряжения, сохранения психического здоровья будущего менеджера.
Ключевые слова: менеджер, культура, здоровье, процесс, исследование.
Annotation. Ivanenko N.V. Culture of health of managers, as component of their professional culture. The process of the development of the hearth culture is active and difficult action with is acted according to directed and organized development of the manager. Value of culture for administrative activity is too big, so in business to this phenomenon is given enough attention. Studying of culture of health of managers demands the preliminary analysis more the general concept of culture. In conditions of intellectual pressure of employment by physical exercises receive new value. Act as a way of discharge and removal of a nervous pressure, preservation of mental health of the future manager.
Keywords: manager, culture, health, process, research.
Вступ.
Студенти, як майбутні фахівці з вищою освітою, великою мірою визначають майбутнє нашої країни, тому вони повинні мати не тільки високий рівень професійної підготовленості, але й бути фізично витривалими, працездатними і здоровими.
Визначення культури здоров’я менеджерів, вимагає попереднього аналізу більш загального поняття культури. У науковій літературі можна зустріти велику кількість різноманітних визначень цього поняття, кожне з яких охоплює окремі суттєві
© Іваненко Н.В., 2009
сторони культури, нерідко випускаючи з виду інші, не менш важливі. На думку Асмолова А.Г., Афана-сьєва Ю.Л., Васяновича Г.П. справа тут не стільки в недостатній глибині пізнання феномену культури, проникненні в його сутність та природу, скільки в надзвичайній складності і багатогранності цього явища [4], [2], [3], [1].
Представник західної культурології М. Вебер розглядав культуру як сукупність духовних символів, що не підлягають ніяким утилітарним цілям; Е. Кассірер уявляв її як форму розумової діяльності, яка спрямована на створення й усвідомлення символічних форм; за Ж. Марітеном основу всього цінного в культурі становить релігія; К. Леві-Стросс головним проявом культури вважає мову, систему знаків, комунікацію; А. Моль визначає культуру як інтелектуальний аспект штучного середовища, що створюється людиною в процесі її життєдіяльності [5].
Як бачимо, розбіжність у визначеннях поняття «культура» є досить значною. Значення культури для управлінської діяльності дуже велике і тому в бізнесі цьому феномену приділяється достатньо уваги. Не кожна діяльність людини розвиває і збагачує культуру, а лише та, в результаті якої створюються зразки та цінності матеріального і духовного життя, завдяки чому розвивається і змінюється сама людина. Діяльність як спосіб розвитку культури виконує, перш за все, культуротворчу функцію, у процесі якої створюються та перетворюються цінності культури. Саме культура, виступаючи активною формою людської діяльності, є фактором суспільного розвитку і формування людської особистості.
Таким чином, культура є універсальним способом діяльності людини, спрямованої на освоєння світу та виявлення своєї внутрішньої сутності, результатом якої є сукупність створених і накопичених культурних багатств як особливої форми культурної реальності, що служить однією з головних основ усієї людської діяльності та людського буття і є головною цінністю культури. Як свідчать теоретичні дослідження праць філософів, педагогів, медиків, є лише окремі роботи, у яких вживається поняття “культура здоров’я особистості” (В.І.Климова) [8], [1]. Ряд авторів розглядають окремі змістові аспекти культури здоров’я особистості (Г.П.Апанасенко, І.І.Брехман, Т.Є.Бойченко, Л.А.Животовська, О.О.Команєва, В.О.Мовчанюк, Л.О.Попова, С.О.Свириденко, В.В.Страшко, Т.П.Усатенко, А.В.Царенко та інші) [7], [8], [6]. Однак, ці автори не розглядали ні конкретну сутність цього поняття, ні структуру культури здоров’я, її зміст, шляхи формування для підготовки менеджерів.
Набагато ширшим є трактування цього поняття В. Скуленим, який розглядає культуру здоров’я як фундаментальну науку про людину та її здоров’я, як інтегральну галузь знання, яка розробляє і вирішує теоретичні і практичні завдання гармонійного розвитку духовних, психічних і фізичних сил людини, її оптимальної психосоціальної адаптації і створення здорового середовища існування [6].
Філософ В.І.Климова відмічає: “Культуру
здоров’я визначає уміння жити, не шкодячи своєму організму, а приносячи йому користь. Для цього, по-перше, необхідно зрозуміти умови, в яких ми живемо, знати характеристики оточуючого середовища. По-друге, вивчити індивідуальні якості та особливості. По-третє, розумно співвіднести “суб’єктивного себе” з об’єктивним навколишнім світом, щоб найкращим чином увійти без непотрібних і подекуди хворобливих станів у всілякі втрати, невиправдані “пригарки”, “доводки”, “перебудови”. По-четверте, дивитися на своє здоров’я по-державному: пам’ятати, що попередити хворобу легше, аніж лікувати, що здоров’ я багато в чому залежить від правильного способу життя” [9].
При такому підході цілком правомірно говорити про культуру здоров’ я, як про невід’ємну складову загальної культури особистості, що забезпечує певний рівень знань, умінь, навичок з питань формування, збереження, відтворення та зміцнення здоров’ я і характеризується високим рівнем культури поведінки стосовно власного здоров’я та здоров’ я оточуючих.
Робота виконана за планом НДР Донецького державного університету управління.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета і об ’єкт дослідження: професійна підготовка менеджерів у ДонДУУ
Предмет дослідження: формування культури здоров’ я майбутніх менеджерів засобами фізичного виховання у навчальному процесі ДонДУУ.
Результати дослідження.
На першому етапі дослідження 2006-2007 навчальний рік аналізувалася психолого-педагогічна, філософська, соціологічна та спортивна література з теми дослідження.
На другому етапі 2007-2008 навчальний рік було проведено експеримент, у процесі якого було визначено рівень сформованості культури здоров’я у майбутніх менеджерів Донецького державного університету управління. В експерименті приймали участь 176 студентів І-ІУ курсів.
В умовах розумового напруження заняття фізичними вправами набувають нового значення як спосіб розрядки нервового напруження і збереження психічного здоров’я майбутнього менеджера. Систематичні фізичні тренування з оптимальним навантаженням підвищують стабільність до впливу негативних факторів. Крім того, на відміну від інших спеціальностей, підготовка менеджера вимагає формування особливих навичок та якостей. Тому правильно обраний режим рухової активності сприятиме формуванню культури здоров’ я менеджера. На рухову активність людини впливають такі фактори, як соціально-культурні (наприклад, кількість вільного часу), організаційно-інституційні (наприклад, традиції та рівень фізкультурної організованості, рівень викладання фізкультури у вищих закладах освіти), декотрі спеціальні екологічні та етичні фактори, вплив малих груп (сім’я, друзі), фактори особистого порядку, часто зумовлені генетичним та сімейним вихованням, тобто рівнем і конкретним характером фізичних та психічних
передумов особистості для занять фізичною культурою взагалі і для відомого рівня та виду фізкультурної діяльності. Але все-таки більшість студентів жаліються, в основному, на брак вільного часу, причому у вихідні також. Попри це, погодимося, що в кожного з нас вільний час є, але не всі однаково його використовують, не задумуючись над тим, що наприкінці тижня (вихідні) організм потребує не менше двох годин активних помірних занять на повітрі, на природі. Так, у 89% майбутніх менеджерів, які навчаються у Донецькому державному університеті управління, відпочинок носить, в основному, пасивний характер, тому що переважна більшість з них вважає, що заняття фізичною культурою в межах навчальної програми достатні для забезпечення їхнього рухового режиму. На наш погляд, активний відпочинок повинен займати таке ж місце в житті людини, як гарний і міцний сон. У світі дедалі більшого значення набуває здібність «навчатися здоров’ю». Але для цього потрібно не лише в робочі дні слідкувати за своїм руховим режимом, а ще й власними зусиллями вести цілеспрямовану підготовку до використання вільного часу.
Формування культури здоров’ я майбутніх менеджерів неможливе без формування потреби фізичного вдосконалення. Студентам Донецького державного університету управління для виявлення рівнів сформованості потреби фізичного вдосконалення було запропоновано анкету Шаболтаса А.В., яка включає 10 мотивів-категорій та складається з 45 пар міркувань про причини занять фізичними вправами. Отже, за отриманими даними більша кількість студентів - 57,3 %, має низький рівень сформованості потреби фізичного вдосконалення; 23,1 % - середній рівень і лише 33 % студентів мають високий рівень. Виховання у студентів вищих навчальних закладів потреби занять фізичною культурою закладено в їхнє соціально-культурне буття, яке засновано на загальній і професійній культурі. Як інтегральний результат виховання і професійної підготовки вона проявляється у ставленні студентів до свого здоров'я, фізичних можливостях і здібностях, способі життя і професійній діяльності, в єдності знань, переконань, ціннісних орієнтацій та в їх практичному втіленні.
Недооцінювання студентами значення фізичних вправ суттєво послаблює трудовий потенціал майбутніх менеджерів, оскільки знижує їх фізичні і розумові можливості, виникає протиріччя між професійними вимогами і фізичним станом. Серед студентів старших курсів займається фізичною культурою і спортом 36%, не займається - 23%, займається з бажанням - 41%. Як бачимо 77% старшокурсників займається спортом і розуміє його ко -ристь і престижність фізичної досконалості.
На запитання: «Скільки років Ви займаєтеся спортом?» 23% відповіли - один рік; 10% - два роки; 36% - три роки; 13% - чотири роки; 18% - понад чотири роки. Тобто 67% студентів займається спортом три і більше років, 17% з них - щодня; 53%
- рідко; 30%о - якщо є час. З цього витікає, що тіль-
ки незначна частина студентів регулярно займається фізичною культурою і спортом. Тим часом 37% юнаків і дівчат вважають, що студентам необхідно займатися фізичною культурою та спортом регулярно, 36% вважають, що інколи, 27% вважають, що без занять фізичною культурою можна обійтись. Отже, для більшості студентів фізична культура і спорт є одним з компонентів проведення здорового способу життя та дозвілля, однак регулярні заняття для них ще не стали потребою.
Основною причиною, що перешкоджає формуванню в студентів потреби фізичного вдосконалення є нерозуміння того, що регулярні заняття фізичною культурою і спортом допомагають навчанню та вирішенню інших справ. На це вказали 37% студентів, 36% відповіли, що допомагають інколи, 27% відмітили, що допомагають завжди. На запитання: «Залежність занять фізичною культурою і спортом від кількості вільного часу» були отримані такі дані: таку залежність підтвердили 43% студентів, 34% відповіли, що така залежність буває інколи, 23% вказали, що в цьому залежності немає. Найбільше їм заважає регулярно займатися фізичною культурою і спортом слабке здоров'я. На це вказали 33% студентів, на непридатний час для тренувань вказали 33%, на відсутність часу - 23%, на те, що їм ніщо не заважає - 11%. Отже, у 89% студентів є об'єктивні причини, що утрудняють регулярні заняття фізичною культурою і спортом. Тим часом як 30% з них розуміє, що такі заняття їм потрібні для розрядки від навчання, 27% - для здоров'я, 10%л - для підтримання гарної фізичної форми.
Використовують свій вільний час студенти нераціонально. Палять, в середньому, 42,3% студентів перших-четвертих курсів. Від першого до третього курсу поширеність тютюнопаління зростає з 37,7% до 55,2%, а на четвертому дещо знижується. Вживають алкогольні напої 92,9% опитаних, при цьому 65,6% - рідко; 22,9% - помірно, 11,5%
- часто (з них 2% щодня). Ці дані дають підставу вважати, що спосіб життя обстежених студентів є нездоровим, вказують на відсутність у переважної більшості з них не тільки позитивного ставлення до здорового способу життя і свого здоров'я, але й елементарних знань з питань гігієни, харчування, поєднання розумової праці з фізичними навантаженнями під час навчальних занять та самопідготовки.
Таким чином, під час проведення експерименту на заняттях з фізичного виховання вирішувався цілий ряд педагогічних завдань, які спрямовувалися на формування в студентів культури здоров’ я. Такими завданнями були: формування і розвиток у студентів стійкого інтересу до занять фізичною культурою і спортом; отримання знань, необхідних для фізичного виховання і самовиховання; навчання студентів руховим умінням і навичкам, необхідним для організованих і самостійних занять фізичними вправами; різнобічний розвиток основних фізичних якостей; формування необхідних професійно-прикладних умінь і навичок з урахуванням майбутньої спеціальності; сприяння гармо-
нійному фізичному, духовному та інтелектуальному розвитку студентів; формування навичок здорового способу життя; сприяння гармонійному фізичному розвитку; здійснення профілактики стресових станів засобами фізичної культури тощо. Ці завдання вирішувалися на обов'язкових заняттях з фізичного виховання, у групах спортивного вдосконалення та в процесі самостійних занять фізичними вправами. В контрольних групах заняття проводилися за загальноприйнятою методикою за діючою навчальною програмою з фізичного виховання студентів Донецького державного університету управління.
Висновки.
Таким чином, вивчення проблеми формування у студентів культури здоров’ я показало, що студенти недооцінюють заняття фізичною культу -рою і спортом з орієнтацією на майбутню професійну діяльність. Причому нерозуміння студентами необхідності занять фізичною культурою і спортом одночасно поєднується з низькою руховою активністю під час проведення дозвілля і поганою самоорганізацією свого режиму дня. Проведений аналіз динаміки ставлення студентів до занять фізичною культурою і спортом вказує на необхідність проведення з першого курсу цілеспрямованої виховної роботи в процесі обов'язкових занять, спортивного вдосконалення та самостійних занять фізичними вправами. Ця робота має включати систему педагогічних впливів, спрямованих на формування у студентів потреби фізичного вдосконалення.
Формування у майбутніх менеджерів куль -тури здоров’я має бути довгостроковим завданням діяльності вищих навчальних закладів.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем здоров’ я менеджерів, як складової частина їх професійної культури.
Література:
1. Асмолов А.Г. Не пройденный путь: от культуры полезности к культуре достоинства // Вопросы психологии. - 1990. -№5. - С. 5-13.
2. Апанасенко Г.Л. Еволюція біоенергетики і здоров’я людини.
- К., СПб.: МГП “Петрополіс”, 1992. - 123 с.
3. Афанасьев Ю. Л. Національна культура як предмет професійної діяльності //Національне виховання: формування світогляду і духовних цінностей у студентської молоді.-1996.-С. 13-15.
4. Афанасьєв Ю. Л. Інтеграція гуманітарної освіти на культурологічній основі // Вуз і проблеми духовного відродження України. - Рівне, 1994. - С. 37-42.
5. Брехман И.И. Введение в валеологию - науку о здоровье.-Л: Наука, 1987.-С. 125.
6. Бойченко Т.Є. Валеологічна освіта в Україні: особливості і проблеми формування. // Валеологія. - 1996. - №1. -С.25-27.
7. Васянович Г П. Відповідальність як духовна цінність особистості (культурологічний аспект) // Цінності орієнтації у громадському становленні особистості: Наук.-метод. зб. -Дрогобич: Відродження, 1998. - С. 47-49.
8. Давыдов Ю.Н. Культура - природа - традиция. - М., 1978.
- 286 с.
9. Свириденко С.О. Формування здорового способу життя молодших школярів у позакласній виховній роботі: Автореф. канд. пед. наук. 13.00.01 / Ін-т проблем виховання АПН України. - К., 1998. - 16 с.
Поступила в редакцию 09.04.2009 г.
